Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



* Повний текст статті ви можете знайти у друкованій версії бюлетеня «Фінансовий ринок України»

* Повний текст статті ви можете знайти у друкованій версії бюлетеня «Фінансовий ринок України»




Сторінка1/2
Дата конвертації07.06.2017
Розмір206 Kb.
  1   2

* Повний текст статті ви можете знайти у друкованій версії бюлетеня «Фінансовий ринок України»

З питань придбання звертатися за телефонами:

(044) 253-57-33, (044) 277-72-43

Або електронною поштою:



office@uafr.
Електронна пошта Електро́нна по́шта або е-пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) - спосіб обміну цифровими повідомленнями між людьми використовуючи цифрові пристрої, такі як комп'ютери та мобільні телефони, що робить можливим пересилання даних будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-, відеофайли, архіви, програми).
com.ua
; office@ufin.com.ua.
Грошово-кредитний ринок


Монетаризм: теорія грошей та інструмент економічного розвитку
В.М.
Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.
Фещенко,


д.е.н.

Термін “монетаризм”, уперше запроваджений в науковий обіг професором американського університету «Рочестера» Карлом Бруннером у 1968 р, , широко використовується в сучасній економічній думці, але тлумачення його змісту досить не однозначні. Під монетаризмом у різних наукових джерелах розуміють економічну теорію, напрям економічної думки, кредитно-грошову політику, економічну філософію тощо.

З огляду на це сучасний монетаризм необхідно розглядати у вузькому і широкому сенсі цього слова.



У першому варіанті: монетаризм (англ. мonetary – грошовий)це економічна теорія в структурі неокласичного напряму економічної думки другої половини ХХ ст. (економічного неоконсерватизму), яка пов’язана насамперед з іменем Мілтона Фрідмена. В її основі лежить модифікований варіант кількісної теорії грошей, яка визнає вирішальну роль грошового чинника в реалізації макроекономічних процесів та досягненні макроекономічної стабільності, а також розглядає грошову політику як основу державного регулювання господарських процесів.
Держа́вне регулюва́ння - це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження; - це набір здійснюваних державними структурами заходів, направленими на контроль за поведінкою індивідів або груп, які потрапляють під контроль цих структур. Воно включає закони і допоміжні інструменти, що створюються державою, а також правила, що встановлюються державними і недержавними агентствами в рамках делегованих повноважень.
Кількісна теорія грошей - один із напрямів у західній економічній думці, який виник в ХVІ-ХVІІ ст. Теорія виникла з метою пояснення впливу грошей на економічні процеси суспільства виключно кількісною величиною, зокрема зміною маси грошей в обігу.

У другому, широкому тлумаченні: монетаризм – сукупність економічних концепцій, що надають грошам вирішального значення в економічній структурі суспільства та виступають теоретичною основою розробки ефективної грошово-кредитної політики, яку монетаристи розглядають як найважливіший інструмент стабілізації ринкової економіки та здійснення регуляторної політики держави.

Монетарна полі́тика (англ. Monetary Policy) - політика держави, через яку уповноважена державою інституція контролює обсяг пропозиції грошей з метою встановлення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, дотриманню рівня безробіття населення на низькому рівні.
Регулято́рна полі́тика - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами країни.
Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

Сучасні засади монетаризму базуються на кількісній теорії грошей, згідно з якою рівень товарних цін тим вищий, чим більше грошей знаходиться в обігу.

Формалізований виклад кількісної теорії грошей, що пропонується різними групами економістів, хоча і відрізнявся в деяких аспектах, але в цілому є близьким за змістом. Зокрема, І.Фішер, аналізуючи величину грошової маси, необхідної для економіки, сформулював так зване «рівняння обміну» …*


Фінансові міфи на шляху економічного розвитку
І.Костіков, М.Бєляєв
Низка постулатів існуючої фінансово-економічної політики, що одержали поширення не тільки в теорії, але і на практиці, мають міфічний характер. Над їхньою справедливістю навіть не прийнято замислюватися. Разом з тим деякі з них далеко не безперечні.

Міф перший:

у кризу інвестиції заморожуються

Дійсно, у більшості праць, присвячених економічним проблемам, відзначається, що для кризових періодів характерні низькі рівні інвестицій. Однак це твердження не містить "заборони" на інвестиції. Навпаки, виходом з кризи є пожвавлення інвестиційного процесу, що ускладнений внаслідок різкого зниження ділової активності, труднощів із збутом готової продукції, а отже, загальним дефіцитом коштів для підтримки ділового обороту.

Гото́ва проду́кція - продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем.
Основну проблему виходу з кризи пов'язують насамперед з відсутністю грошових ресурсів.
Гро́ші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.
Зрозуміло, що для окремих ділових корпорацій, які навіть мають вільні кошти, індивідуальні капіталовкладення можуть стримуватися іншими обставинами. Прикладом може бути загальна невизначеність подальшого розвитку. Однак на національному рівні при реалізації державної політики виходу з кризи таких сумнівів не може бути. Криза закінчується тоді, коли внаслідок ділової і підприємницької активності з'являються кошти для вкладень, які відроджують виробництво. При цьому роль держави полягає у стимулюванні його розвитку.



Міф другий:

пожвавлення почнеться, коли стабілізується ситуація у США

Безперечно, стабілізація і вихід з кризи головного світового виробника і споживача є дуже важливими для нормалізації світових економічних процесів. Однак необхідно звернути увагу й на інші аргументи. Внутрішні капіталовкладення у вітчизняній економіці, що орієнтовані на внутрішній попит, практично не пов'язані із заокеанською діловою кон'юнктурою. Виробництво та реалізація товарів і послуг у національному масштабі виглядають наступним чином (реальна, хоча і надто спрощена схема): здійснені інвестиції - виготовлені товари і послуги - працівники одержали заробітну плату - товари реалізовані на рівні корпорацій чи кінцевих споживачів готової продукції - підприємства, що одержали виторг, готові до випуску чергової партії продукції.

Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата (також заробітна платня, зарплатня) - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Мимоволі виникає запитання: де місце для третьої сторони в цьому ообігу товарів? …*



Фондовий ринок


Вимоги до розкриття інформації на ринках цінних паперів Європейського Союзу
А.Меньшикова
Загальні вимоги до надання (розкриття) інформації акціонерними товариствами в рамках ЄС установлені Першою Директивою Ради ЄС (далі - Директива) від 9 березня 1968 р.
Акціонерне товариство (англ. Joint-stock company, нім. Aktiengesellschaft) - один з різновидів господарських товариств. Акціонерним товариством визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число акцій, що засвідчують права та обов'язки учасників товариства ( акціонерів ).
№ 68/151/ EEC "Про гласність". У той же час, згідно ст. 2 цієї Директиви, дана інформація повинна бути не тільки опублікована в національних органах друку, але й зафіксована в "картотеці справ центрального регістру, комерційного регістру чи регістру компаній". Копії даних про компанію повинні бути надані громадськості за письмовою заявою.

На відміну від вітчизняного законодавства, зазначена Директива ЄС (ст. 3) визначає, що наслідком відсутності опублікованих даних про компанію або несвоєчасне ознайомлення з ними створюють неможливість використання емітентом даної інформації при здійсненні дій, спрямованих проти третьої сторони. Більше того, у випадку невідповідності між інформацією, що міститься в регістрах, і офіційно опублікованою інформацією остання вважається неопублікованою.

Таким чином, наслідком порушення емітентом положень Директиви може стати неможливість використання ним даної інформації для відстоювання своїх інтересів, у тому числі через суд.

Окремо Директива (ст. 6) встановлює обов'язок держав - членів ЄС забезпечити накладення на емітентів штрафів у випадку "відсутності опублікованого балансового звіту і рахунка прибутків, збитків та даних про компанію".

Крім того низка вимог до розкриття інформації "публічними (відкритими) акціонерними товариствами з обмеженою відповідальністю" встановлено Другою Директивою Ради ЄС від 13 грудня 1976 р. № 77/91/ЕЕС "Про статутний капітал АТ" (ст. 2,3).

Статутний капітал - капітал акціонерного товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства.

Законодавством ЄС прийняті особливі вимоги до порядку розкриття інформації відкритими компаніями щодо пропозиції ними цінних паперів необмеженому колу осіб. Цьому питанню присвячена, зокрема, Директива Ради ЄС від 17 квітня 1989 р. № 89/298/ЕЕС "Про координацію вимог до проспекту, який необхідно публікувати у випадках, коли широкій громадськості пропонуються для придбання цінні папери".

Мова йде про нові випуски акцій та інших аналогічних цінних паперів, що пропонуються вперше і раніше не були зареєстровані на біржі (ст. 1). …*
Нова торгівельна система ПФТС:

можливості та перспективи
Найбільша в Україні фондова біржа ПФТС має намір до кінця поточного року ввести у дію нову систему торгівлі цінними паперами. Вона буде працювати на інформаційно-технологічній платформі Automated Securities Trading System (ASTS). Торгова система ASTS являє собою програмний продукт, створений фахівцями Московської міжбанківської валютної біржі (ММВБ), який забезпечує торгівлю у режимі реального часу на усіх ринках групи ММВБ: фондовому, валютному, державних цінних паперів, строкових контрактів, грошових та товарних ринках.

Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.
Фо́ндова бі́ржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.
Держа́вні ці́нні папе́ри - облігації, казначейські (скарбницькі) векселі та інші державні зобов'язання, які випускають уряд або місцеві органи влади для розміщення позик та мобілізації грошових ресурсів.
Реальний час - режим роботи автоматизованої системи обробки інформації і керування, при якому враховуються обмеження на часові характеристики функціювання.
ПАТ «Фондова біржа ПФТС» - один з найбільших організаторів торгів цінними паперами в Україні. Заснована 1996 року, ПФТС є організатором торгів акціями, облігаціями внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігаціями місцевих позик, облігацій підприємств, казначейських зобовязань України, ощадних сертифікатів, інвестиційних сертифікатів.
Московська міжбанкова валютна біржа (рос. Московская межбанковская валютная биржа, ММВБ, англ. Moscow Interbank Currency Exchange, MICEX) - була одна з найбільших універсальних бірж в Росії. Заснована в 1992 році.

Нова торгівельна система безпосередньо адаптована до потреб фондової біржі ПФТС і цілком інтегрована з розрахунково-депозитарною системою депозитарію "Міжрегіональний фондовий союз" (МФС). Вона забезпечує:



  • проведення торгів на фондовому ринку і ринку державних паперів у режимі переговорних угод (РПУ), аналогічно ринку котирувань ПФТС;

  • проведення торгів на фондовому ринку в режимі основних торгів (безупинний зустрічний аукціон, дискретні подвійні аукціони);

  • реєстрацію позабіржових угод;

  • взаємодію з розрахунково-депозитарною системою МФС, включаючи доробку клірингового модуля нової торгової системи залежно від потреб ПФТС з умовами розрахунків Т 0;

  • взаємодію з брокерськими системами учасників торгів ПФТС;

  • локалізацію програмного забезпечення нової торгової системи і робочих місць учасників торгів PFTS TRADE SЕ українською мовою;
    Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.
    Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви - ру́ська, руси́нська[* 2]) - національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Число мовців - близько 45 млн, більшість яких живе в Україні.


  • розрахунок біржових індексів у режимі реального часу відповідно до вимог ПФТС.
    Біржови́й і́ндекс (також Індекс акцій) - середній показник біржової активності, який узагальнює динаміку цін на цінні папери і свідчить про зміни в рівні цін за певний час. Основні біржові індекси[ред.
    …*


Страховий ринок та небанківські фінансові установи


Механізм запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування

(концептуальні засади)
А. Федоренко

1. Загальна ситуація

Концепція пенсійної реформи, закладена в Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058IV, передбачає заміну однорівневої системи державного пенсійного страхування на трирівневу, у якій солідарна доповнюється двома рівнями накопичувальної системи: другим – обов’язковим та третім – добровільним.

Добровільне пенсійне страхування - вид особистого страхування на підставі відповідного договору між страховиком і дієздатним громадянином, за яким у разі настання пенсійного віку громадянин має право на одержання додаткової пенсії за рахунок сплати страхових внесків.
Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).
Добровільна система була започаткована Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 №1057-IV. Проте її формування ще не завершено, оскільки й донині не створена передбачена прикінцевими положеннями цього Закону належна правова база для діяльності інших суб’єктів пенсійного забезпечення: страхових компаній та банків (2, п.
Пе́нсія - одноразова або регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування.
Страховики́ (страхівники, страхові компанії) - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. *
2, част. п'ятої, розд. ХІІ).

Що стосується накопичувальної системи пенсійного страхування – другого рівня пенсійної системи (далі – ІІ рівень), то її запуск пов'язаний з прийняттям Закону України "Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування".

Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.
Початкову версію проекту цього закону було розроблено та прийнято у першому читанні ще у 2007 році. Однак у ході розроблення проекту Концепції подальшого проведення пенсійної реформи в Україні (далі – Концепція) було переосмислено та змінено самі підходи щодо моделі функціонування та механізмів запровадження ІІ рівня, а саме: відмовилися від створення передбаченого Законом "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" Накопичувального пенсійного фонду (далі – НФ) для акумулювання страхових внесків ІІ рівня та запропонували перераховувати їх до недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ), які відповідають певним критеріям.

На реалізацію положень проекту Концепції Мінпраці підготувало зміни до прийнятого в першому читанні проекту Закону про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, які передбачають охоплення страхуванням на першому етапі осіб, які вперше отримують трудову книжку зі сплатою такими застрахованими особами страхових внесків до накопичувальної системи через НПФ у розмірі 7 відсотків від фонду оплати праці таких осіб.

Трудова́ кни́жка - документ, що підтверджує трудову діяльність і слугує для встановлення загального стажу, безперервного і спеціального стажу. Має вигляд паперової книги зазчивай в синій обкладинці. В жовтні 2016 року було заявлено, що в рамках запровадження електронно пенсійної справи буде використовуватись електронна трудова книга.
Проект закону - документ з текстом закону, запропонований до прийняття законодавчому органу або на референдум.
При цьому страхувальником визначається сама застрахована особа – працівник, якому надається право (на якого покладається обов’язок) самостійно обрати НПФ, до якого роботодавець буде переказувати страхові внески згідно з індивідуальним пенсійним контрактом, украденим таким працівником з адміністратором відповідного НПФ. З метою відшкодування витрат застрахованої особи на сплату страхових внесків роботодавець зобов’язаний підвищити такій особі рівень оплати праці на відповідну суму. Натомість підприємству зменшуються на 7 процентних пунктів страхові внески, які сплачуються ним на користь такої застрахованої особи до солідарної системи. Перехід до солідарної участі працівників і роботодавців у ІІ рівні пропонується здійснювати поетапно, шляхом зменшення відсотку сплати страхових внесків роботодавців, та відповідного збільшення відсотку сплати страхових внесків працівників упродовж декількох років.

Аналіз запропонованих змін до законопроекту дає підстави для висновку, що закладені у ньому механізми запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування надміру індивідуалізовані та поставлені у залежність від волі і дій багатьох суб’єктів: застрахованих осіб, роботодавців, працівників територіальних відділень Пенсійного фонду України (далі – ПФУ), персоналу адміністраторів НПФ та ін.

Пенсійний фонд України Пенсійний фонд України - центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного убезпечення, проводить збір, накопичення та облік убезпечувальних внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, допомоги на поховання, інших соціальних виплат. Згідно із законодавством такі виплати йдуть з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює контроль за цільовим використанням коштів, які йдуть на виплати. Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального убезпечення та контролює заплановані впровадження.
При цьому практично відсутні інтеграційні процеси, які б синтезували, уніфікували, а відтак і спрощували зв’язки окремих ланок у ланцюгу: працівник – роботодавець – ПФУ – адміністратор НПФ – НПФ. …*

Стандарти діяльності та управління


Урахування ризиків при формуванні цін

на банківські продукти
У структурі ціни будь-якого банківського продукту або послуги є елемент компенсації (премії) за ризик, який приймає на себе банк. Ризики як цінову складову банківських продуктів ілюструє рис. 1.

Операційні ризики – несприятливі впливи зовнішньої непереборної сили, людського фактора або злочинної діяльності, внаслідок яких можлива повна/часткова втрата матеріальних, інтелектуальних і грошових активів.

Грошові активи - це сукупна сума грошових коштів підприємства, які перебувають у його розпорядженні на певну дату і являють собою його активи у формі готових засобів платежу.
Людський фактор у загальному визначається як сукупність основних соціальних якостей людини, які історично склалися в суспільстві. До них відносяться ціннісні орієнтири, моральні принципи, норми поведінки, життєві плани, рівень знань та інформованості, характер трудових та соціальних навичок, установки та уявлення про особисто значимі елементи соціального життя - соціальну справедливість, про права і свободи людини, про громадянський обов'язок.
Зло́чин - злодіяння, злий вчинок з точки зору тієї чи іншої системи цінностей, людини, групи людей, чи людства в цілому. Людину, яка чинить злочин, називають «злочинець».
Заходи для їхньої мінімізації виражаються у виконанні вимог безпеки й у відповідних витратах, пов'язаних з банківськими процедурами й технологіями. Ці ризики "зашиті" у технологіях і включаються в операційні й накладні витрати по кожному продукту або послузі. Фінансові ризики – виникнення таких змін у вартості вимог і зобов'язань банку, внаслідок яких дохід на зроблену інвестицію буде відрізнятися від очікуваного.
Фінансовий ризик - ризик, пов'язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів).
Містять у собі не тільки несприятливі наслідки – доходи нижче очікуваних (downsіde rіsk), але й сприятливі – доходи вище очікуваних (upsіde rіsk).

З огляду на те, що в теорії й практиці банківського рітейла найбільш розвинутий кредитний ризик-менеджмент, варто звернути увагу на методичні питання оцінки ризиків у тарифах і ставках транзакційних і депозитних послуг. Для наочності розглянемо приклади.

Беззбиткові тарифи за платежі або за видачу готівки повинні покривати операційні й накладні витрати з надання цих послуг, а також вартість відволікаючих ліквідних активів. Останнє означає, що потрібно знати середню вартість ліквідних активів банку. Припустимо, їхня структура така: коррахунок – 25%, поточні клієнтські рахунки – 65%, каса – 10%.

Гроші на коррахунку банку чогось варті? Так, як мінімум це накладні витрати відділу коррахунків. Припустимо, вони становлять 0,01% до середньорічних залишків коштів на коррахунку. Щодо залишків на поточних рахунках клієнтів може бути встановлена плата, наприклад, 0,25% річних.

Поточний рахунок - вид банківського рахунку, який відкривається банківською установою юридичним та фізичним особам для зберігання коштів і здійснення безготівкових платежів у національній або іноземній валюті відповідно до умов договору на розрахунково-касове обслуговування та вимог законодавства.
Готівка в сховищі банку може бути безкоштовна – якщо це інкасовані гроші клієнтів, а може бути платна – якщо це підкріплення за рахунок центрального банку або інших комерційних банків.
Центра́льний банк - установа (у більшості випадків державний орган), яка регулює діяльність банків у країні, проводить монетарну (грошово-кредитну) та валютно-курсову політику держави (Федеральна резервна система США) або спільноти держав (Європейський центральний банк).
Нехай вона коштує у середньому 0,021%.

З урахуванням структури ліквідних активів їхня середня вартість може скласти 0,008% річних або 0,0215%. Тобто беззбитковий тариф за кожен платіж, наприклад 0,02% від суми платежу, складається з операційних витрат і накладних витрат у розмірі 0,012% і з вартості ліквідних коштів – 0,008%.

Якщо йдеться про видачу клієнтові готівки, беззбитковий тариф складе 0,091% (включаючи операційні витрати й накладні витрати в розмірі 0,07% до суми видачі й вартість ліквідних – 0,021%). …*

  1   2



  • Грошово-кредитний ринок
  • Фондовий ринок
  • Страховий ринок та небанківські фінансові установи
  • Стандарти діяльності та управління