Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



1. Основні характеристики навчальної дисципліни

Скачати 426.23 Kb.

1. Основні характеристики навчальної дисципліни




Скачати 426.23 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації09.04.2017
Розмір426.23 Kb.
  1   2


Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

з курсу «Історія правничої думки в Київському університеті»

для студентів юридичних спеціальностей

Київ 2016

Назва дисципліни: Історія правничої думки в Київському університеті


Схвалено на засіданні кафедри

протокол № 8 від «16» лютого 2016

Автори: к.ю.н. Соломаха Артем Григорович
Соломаха А.Г. Навчально-методичний комплекс з курсу «Історія правничої думки в Київському університеті». – Київ: КНУ імені Тараса Шевченка, 2016. – 35 с.

Зміст


  1. Основні характеристики навчальної дисципліни.
    Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.


  2. Вступ.

  3. Тематичний план навчальної дисципліни.

  4. Зміст дисципліни.

  5. Тематика та плани лекцій.

  6. Тематика та плани семінарських занять.
    Семіна́рське заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).


  7. Завдання для самостійної роботи студентів.

  8. Ключові поняття та терміни.

  9. Система поточного і підсумкового контролю.

  10. Список рекомендованої літератури.



1. Основні характеристики навчальної дисципліни



1

Напрям підготовки

Правознавство

2

Форма навчання

Денна

3

Спеціальність

Право

4

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Бакалавр

5

Курс

I

6

Кількість кредитів та годин

2/60

7

Кількість модулів

2

8

Характер дисципліни

за вибором

9

Семестр

І

10

Лекції

16

11

Семінари

14

13

Самостійна робота під керівництвом викладача

30

15

Вид контролю

1 модульна к.р., диференційований залік

2. ВСТУП

Курс «Історія правничої думки в Київському університеті» призначений для вивчення студентами історії становлення та розвитку юридичного факультету, формуванню правової культури викладачами та студентами Київського університету, наукових здобутків провідних фахівців юриспруденції, які мали вирішальне значення для становлення юридичної науки в провідному вищому навчальному закладі України.

Юридичний факультет (від лат. спроможність, здатність, вміння) - структурний навч. підрозділ, орг. форма вищої юрид. освіти в університетській системі навчання. Першим в Європі був Ю. ф. Болонського ун-ту (1158).
Правова культура суспільства - це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.

Дана навчальна дисципліна покликана допомогти засвоїти теоретичні знання, які майбутні юристи-професіонали зможуть реалізовувати на практиці. Вона синтезує характерні риси підходу історії держави та права з основними принципами теорії держави та права і таким чином, надає можливість студенту ознайомитися як з теоретичними основами понятійного апарату правознавства, так і з основними здобутками наукових шкіл юридичного факультету Київського університету.

Наукова школа (рос. научная школа, англ. scientific school, нім. wissenschaftliche Schule f, Richtung f) - форма організації колективної наукової праці співробітників НДІ, ВНЗ, наукового центру тощо під керівництвом лідера школи, як правило, відомого вченого.
Адже формування правової культури неможливе без знань витоків вітчизняної юриспруденції яка формувалася на засадах європейської правової доктрини.

Сучасні тенденції розвитку правової освіти, що пов’язані як і з демократизацією суспільного життя, так і з євроінтеграційними процесами державного будівництва, вимагають поглибленого вивчення та творчого осмислення історико-правової спадщини з метою подолання застарілих, радянських уявлень про еволюцію наукового правничого знання в стінах Київського університету та відродження західноєвропейських традицій українського права.

Запропоноване навчально-методичне видання є комплексним джерелом, що відображує основні напрямки та обсяги навчальної роботи слухачів денної форми навчання з курсу «Історія правничої думки в Київському університеті».

Навчання Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.
Комплексне забезпечення навчальної дисципліни методичними матеріалами та своєчасне користування ними, допоможе студентам І курсу зорієнтуватися в загальному обсязі навантаження та спланувати ефективне використання навчального часу.

Предметом дисципліни є історичний процес виникнення, становлення та розвитку системи правових поглядів та ідей видатних правників Київського університету.
Еволюція Еволю́ція - природне явище зміни популяцій, видів, вищих таксонів, біоценозів, флор і фаун, генів і ознак у часі в ході історії Землі.
Критичний перегляд наукових досягнень попередників та поглиблене розуміння минулого правової науки, джерел та закономірностей її зародження та розвитку сприятиме кращому поясненню сучасних проблем юридичної науки. Особливістю даного курсу є звернення до актуальних проблем, як минулого так і сучасності.

Мета навчальної дисципліни – формування у студентів комплексного розуміння сутності процесу становлення та розвитку правничої думки і внеску талановитих науковців Київського університету у розвиток європейських традицій українського права. Вивчення студентами загальнотеоретичних питань, що стосуються досліджуваних галузей права, основних понять, дефініцій, джерел, а також правових поглядів та ідей, наукових робіт вчених-правників Київського університету.
Галузь права - окрема сукупність норм, спрямована на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних відносин. Галузь права, найбільший структурний підрозділ і центральна ланка права, найповніше виражає «групові» особливості правового регулювання.


Завданням навчальної дисципліни є забезпечення фундаментальної правової підготовки, що передбачає засвоєння студентами сутності та особливостей еволюції правових поглядів в Київському університеті; аналіз загальнотеоретичних понять та загальних закономірностей розвитку основних галузей права; дослідження наукового шляху видатних правників Київського Університету; розкриття загальних закономірностей розвитку різних галузей права через призму наукових поглядів видатних правників Київського університету.

Після прослуховування курсу студент повинен знати загальнотеоретичні основи кожної із досліджуваних галузей права, володіти категоріальним апаратом, розуміти особливості процесу становлення та розвитку правових поглядів та ідей в стінах Київського університету, робити самостійні висновки щодо наукових здобутків вчених-правників та їх внеску у розвиток вітчизняної юриспруденції. Вміти аналізувати як загальні тенденції розвитку правової науки в межах Російської імперії, так і виділяти особливості наукової школи, яка склалася в стінах Київського університету.
Росі́йська мова (рос. русский язык) - слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами; одна з шести офіційних мов ООН.

Студент має вміти застосовувати набуті теоретичні знання на практиці, розв’язувати конкретні правові завдання, удосконалювати теорію, а разом і юридичну практику.



Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Навчальна дисципліна «Історія правничої думки в Київському університеті» є складовою циклу професійної підготовки студентів юридичних спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», є основою для опанування спеціальних дисциплін, які присвячені вивченню історії держави і права, історії вчень про державу та право.
Юриди́чна пра́ктика - це професійна юридична діяльність з видання, тлумачення і реалізації правових приписів, здійснювана з урахуванням накопиченого соціально-правового досвіду.
Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.


Формами проведення занять є лекції, семінари, практичні заняття, тестування, рішення проблемних завдань.
Практи́чні заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.


Лекція є елементом курсу, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції спрямовані на пізнання студентами змісту основних правових тем, оволодіння понятійним та категоріальним апаратом, виділенням основних принципів та понять, вивченням особливостей становлення та розвитку правової науки в стінах Київського університету Святого Володимира

Семінарські заняття формують у студентів навички самостійної роботи, оскільки передбачають організацію дискусії навколо попередньо визначених питань або тем курсу, до котрих студенти готують тези виступів на підставі попередньо виконаних завдань

Практичні заняття передбачають детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формують вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовлених викладачем тестах та проблемних завданнях. Оцінки, отримані студентами протягом семінарських та практичних занять враховуються при виставленні підсумкової оцінки. З метою кращого засвоєння учбового матеріалу цикл аудиторних навчальних занять доповнюється самостійною роботою студентів у визначеному обсязі, як в присутності викладача, так і поза межами аудиторії.

Самостійна робота є основним засобом оволодіння частиною матеріалу курсу у час, вільний від занять. Зміст самостійної роботи визначається даним навчально-методичним комплексом поряд із завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота забезпечується підручниками, навчальними посібниками, практикумами, монографічною та періодичною літературою із зазначеного курсу. Знання, засвоєні в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль.

Поточний контроль знань студентів відбувається за результатами оцінювання роботи студентів на семінарських та практичних заняттях, виконання ними модульних робіт, завдань для самостійного опрацювання. Підсумковий контроль проводиться у формі диференційованого заліку.



3. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


№ п/п

Теми

Кількість навчальних годин

Всього

Лекції

Семінари

Самост.

робота




Модуль І. Основні етапи виникнення та розвитку правової школи в Київському університеті













1

Тема 1. Основні етапи розвитку правничої думки в стінах Київського університету

6

4

2




2

Тема 2. Особливості становлення та розвитку філософії та енциклопедії права в Київському Університеті

18

4

4

10




Модуль ІІ. Правові школи римського та поліцейського права в Київському Університеті.













3

Тема 3. Римське право в Київському університеті: становлення та розвиток

18

4

4

10

4

Тема 4. Становлення поліцейського права як науки та навчальної дисципліни в Київському університеті

18

4

4

10




Разом

60

16

14

30


4. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль І. Основні етапи виникнення та розвитку правової школи в Київському університеті
Тема 1. Основні етапи розвитку правничої думки в стінах Київського університету (6 год.)

Статут Університету Св. Володимира 1833 р. та основні його положення. Статут, як головний нормативний документ, який регламентує діяльність університету. 1834 р.

Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.
– відкриття в Києві Імператорського Університету Св. Володимира у складі двох факультетів: філософського та юридичного. Діяльність юридичного факультету на базі кафедр:



  • Енциклопедії права, яка забезпечувала читання курсів: Енциклопедія юридичних та політичних наук; Історія філософії права;

  • Історії найважливіших іноземних законодавств давніх та нових;

  • Історії російського права;

  • Історії слов’янських законодавств;

  • Римського права: а) Історія римського права, б) Догматика римського цивільного права, в) Візантійське право;
    Візантійськие право - система законодавчих пам'яток, що являють собою переробку римського права стосовно нових умов життя в Візантійській імперії. Виключним джерелом цієї переробки є воля законодавця, відповідно до чого змінюється характер науки права.
    Історія філософії - розділ філософії, що вивчає історичні типи філософії. В його рамки включені, як філософські системи окремих філософів, так і розвиток їхніх поглядів в рамках філософських шкіл.
    Римське право - правова система Стародавнього Риму, що діяла в Римській державі (царського, республіканського періодів і періоду імперії) та Візантії. Розвиток римського права охоплює понад тисячу років юриспруденції, від Законів Дванадцяти таблиць (бл. 439 р. до Р. Х.)


  • Державного права: а) Теорія державного права, б) Державне право важливих іноземних держав, в) Російське державне право;
    Конституці́йне пра́во - галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів.


  • Цивільного права та цивільного судоустрою та процесу;

  • Кримінального права та кримінального судоустрою та процесу;

  • Поліцейського права: а) Вчення про безпеку, б) Вчення про добробут;

  • Фінансового права: а) Теорія фінансів, б) Російське фінансове право;

  • Міжнародного права;

  • Політичної економії та статистики;

  • Церковного законодавства.

Згідно Статуту 1884 р. юридичний факультет працював у складі 12 кафедр: римського права; цивільного права та цивільного процесу; торгового права та торгівельного процесу; кримінального права та кримінального процесу; історії російського права; державного права; міжнародного права; поліцейського права; фінансового права; церковного права; політичної економії та статистики; енциклопедії права та історії філософії права.
Криміна́льний проце́с (також Кримінальне провадження) - це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів досудового розслідування, слідчого, прокурора, судді і суду з розкриття злочинів, викриття й покарання винних та недопущення покарання невинних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності вказаних органів один з одним, а також з громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими об'єднаннями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності.
Комерційне право або Торгове право - галузь права, яка регулює діяльність в сфері торгового (комерційного) обігу.
Політи́чна еконо́мія або скор. Політеконо́мія - галузь економічної науки, сферою інтересів якої є соціально-економічні відносини, економічні закони, що складаються на різних щаблях розвитку людського суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ.
Цивільний процес (також формальне цивільне право) - встановлений законодавством порядок розгляду і вирішення цивільних справ. Здійснюється у вигляді відповідного судового провадження (позовного, наказного чи окремого).
Церковне звичайне право - сукупність правил поведінки, які не набули законодавчого затвердження, але їх обов'язково треба було дотримуватися в житті, побоюючись гніву Господнього (наприклад, поведінка в церкві, при богослужінні, заїмка землі монастирем, повинності підданих на користь духовних можновладців тощо).
Циві́льне пра́во (лат. Ius civile; англ. Civil law, нім. Zivilrecht, фр. Droit civil) - галузь права, яка включає в себе норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права - фізичними та юридичними особами, територіальними громадами, державами та іншими суб'єктами публічного права.
Криміна́льне пра́во - одна з фундаментальних галузей права, законодавства, наука (доктрина) і навчальна дисципліна. Кримінальне право як галузь права - це система (сукупність) юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.
Міжнаро́дне пра́во - це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, які виникають у результаті погодження між державою та іншими суб`єктами міжнародного співтовариства і регулює відносини з метою мирного співіснування.
Філософія права - це розділ філософії та юриспруденції, який займається дослідженням сенсу права, його сутності та поняття, його місця у світі, його цінності та значимості, його ролі в житті людини, суспільства і держави, у долях народів і людства.

Тематика та основний зміст навчальних курсів, які викладалися в стінах Київського університету св. Володимира: Загальний систематичний огляд законодавства або Енциклопедія права; Основні закони та установи Російської імперії, Закони про становище (права та обов’язки) людей в державі;

Конститу́ція (лат. constitutio - установлення, устрій, порядок) - основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.
Російські цивільні закони як загальні, так і особливі: кредитні, торгівельні, про фабрики (включаючи і ті, що діють лише в деяких губерніях); Російські кримінальні закони; Закони добропорядності; Закони про державні податки та фінанси; Римське законодавство в поєднанні з історією.

Становище, права та обов’язки викладачів і студентів юридичного факультету Київського університету у дореволюційний період. Особливості навчального процесу. Юридичний факультет – як центр правничої освіти, творець та носій правової культури на українських землях.

Юридична освіта - частина системи спеціалізованої освіти, яка забезпечує підготовку правознавців (юристів) для роботи в державному апараті, судах, адвокатурі, народному господарстві, правоохоронних органах.
Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

Тема 2. Особливості становлення та розвитку філософії та енциклопедії права в Київському університеті (18 год.)

Предмет, методологія та місце філософії та енциклопедії права в загальній системі правових наук. Філософія та енциклопедія права як основа теорії держави та права. Енциклопедія юридичних та політичних наук. Історія енциклопедії права. Погляди на співвідношення таких понять як закон, правда, справедливість. Історія філософії права. Правничий, філософський, комплексний та інші підходи до визначення філософії права як науки.

Енциклопедія права як самостійна юридична наука. Становлення та розвиток енциклопедії права в Російській імперії. Загальне поняття права. Співвідношення моралі та права. Юридична енциклопедія як загально правова, базова правова наука системи юридичних знань.

Костянтин Неволін як один із засновників київської юридичної школи. Докторська дисертація К.О. Неволіна: «Роздуми про філософію законодавства у древніх». Кафедра енциклопедії законодавства університету св. Володимира та її викладачі. «Історія російських цивільних законів» К.О. Неволіна, як підґрунтя для виникнення курсу загальної теорії права.

Дисерта́ція (лат. dissertatio - твір, обговорення, розсуд, доповідь) - спеціально підготовлена наукова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня. В Україні розрізняють дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська дисертація) та доктора наук (докторська дисертація).
Юридична енциклопедія - перша в Україні багатотомна систематизована наукова робота про державу і право. Спільна робота Інституту держави і права ім. Корецького, Національної академії наук України та видавництва Українська енциклопедія.
Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.
Росі́йська імпе́рія - держава, що виникла на основі земель колишнього Московського царства, цю назву вона дістала в процесі петровських реформ 1708–1721 рр, відомих також як «прорубування вікна в Європу».
Юриспруденція, юридична наука, правознавство (лат. Jurisprudencia - праворозсудливість, лат. juris-prudentia - правознавство, від лат. Jus - право і лат. Prudentia - передбачення, розумність, мудрість) - комплексна суспільна наука, система знань про об'єктивні закономірності (необхідності) і випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави в їхній структурній єдності, їхнє місце і роль у суспільному житті. Історично як самостійна галузь суспільствознавства юриспруденція виникла в Стародавньому Римі: наприкінці IV - початку III ст. до н. е. з'явився термін «юриспруденція», а до початку I століття до н. е. відбулося її оформлення як системи володіння навичками професійно-юридичної майстерності. Наприкінці середніх віків юриспруденція розвивається вже як зведена наукова дисципліна.
Костянтин Неволін як ректор університету Святого Володимира Вплив німецької історичної школи на становлення вітчизняної філософії права. Теоретичні підходи історичної школи права та школи природного права в працях вченого, які стали підґрунтям для порівняльного законодавства.
Приро́дне пра́во (лат. lex naturalis) - теоретична доктрина в теорії права, за якою головним джерелом права є сама природа, а не воля законодавця. Також термін визначає і саме право, задане природою. Людині природні права належать від народження, вони закладені в самій її сутності й однакові для всіх.
Істори́чна шко́ла пра́ва - напрям у правовій думці, що виник наприкінці XVIII ст. в Німеччині. У першій половині XIX століття цей напрям набуває широкої популярності і впливу. В центрі уваги представників цього напряму було питання про виникнення та історичний розвиток права.
Ідея необхідності для майбутніх юристів знань історико-правової науки. «Енциклопедія законознавства» (1840 р.) та її значення для розвитку російського правознавства. Неволін К.О. як мислитель, вчений, організатор та адміністратор Київського університету св. Володимира та його внесок у становлення вітчизняної науки.

Микола Іванович Пілянкевич та енциклопедія законознавства, а також історія філософії права у його викладацькій діяльності. Творчий та науковий внесок у розвиток теорії держави та права юридичної школи київського університету. «Історія філософії права» – наукова спадщина М.І. Пілянкевича.

Кращі традиції творчої спадщини енциклопедії та історії права в наукових роботах та викладацькій майстерності Миколи Карловича Ранненкампфа.

Істо́рія держа́ви і пра́ва - це наука і навчальна дисципліна, яка вивчає фундаментальні, системо утворюючі закономірності історичного розвитку, намагається встановити головні причини та виявити основні наслідки виникнення, розвитку і падіння державно-правових систем.
Теоретична та практична діяльність М.К. Ранненкампфа. Ідейно-теоретичні погляди М. Ранненкампфа. Викладач М.К. Ранненкампф очима студентів.

Євген Миколайович Трубецькой та його наукова, педагогічна та громадська діяльність в стінах Київського університету. «Історія філософії права (давньої та нової): Лекції.» Київ, 1894 р. Є.М. Трубецького. Правові погляди та філософські ідеї професора Є. Трубецького. Право як складне явище суспільного життя та право як зовнішня свобода, обмежена нормою в науковій спадщині Є.М. Трубецького.

Життєвий та творчий шлях Євгена Васильовича Спекторського. Проблемні питання енциклопедії права в науковій спадщині аналітика та ерудита Є. Спекторського. Лекційний курс енциклопедії права та методика викладання його Євгеном Васильовичем Спекторським. Є.

Мето́дика (від грец. μέθοδος - «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) - галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).
В Спекторський як декан юридичного факультету та ректор Київського університету.



Модуль ІІ. Правові школи римського та поліцейського права в Київському Університеті.
Тема 3. Римське право в Київському університеті: становлення та розвиток (18 год.)

Предмет, методологія та місце римського права в загальній системі правових наук. Римське право у взаємодії з іншими науками. Рекомендована література для вивчення римського права. Римське право як основа європейської правової культури. Універсальність та всеохоплюючий характер римського права. Періодизація історії римського права.

Періодизація історії - поділ історії людства на періоди. Періодизація в історії - раціональний спосіб впорядкування масиву емпіричної та теоретичної інформації за часовою протяжністю з метою поглиблення пізнання й розуміння змінних станів об’єктів навколишнього світу.

Правові звичаї, твори римських юристів, імператорські конституції та едикти римських чиновників – основні джерела права в Римській імперії. Поділ римського права на публічне та приватне право. Закони ХІІ таблиць – початок становлення римського права. Становлення та розвиток цивільного і кримінального права та судочинства. Невід’ємний зв’язок римського права з природним правом. Справедливість як базовий принцип римського права. Вплив рабовласницького суспільства на формування права. Звід цивільного права Юстиніана. Римська теорія права як джерело юридичної термінології.

Пра́во - це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.
Привáтне пр́аво - це сукупність правових норм різних галузей права (підсистема), предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних, індивідуальних інтересів юридично рівних суб'єктів за допомогою переважно диспозитивного методу регулювання.
Ри́мська імпе́рія (лат. Imperium Romanum) - державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі Римської республіки близько 27 року до н. е. Хронологічні межі існування імперії охоплюють період до 395 (поділ імперії на Західну та Східну) або 476 року (падіння Західної Римської імперії).
Теорія держави і права - фундаментальна наука і навчальна дисципліна, що вивчає державу і право як явища суспільного життя, основні закономірності їх виникнення і розвитку, їх сутність, призначення і функціонування в суспільстві, а також особливості політичної і правової свідомості та правового регулювання.
Поняття права та зв’язок права з релігією та мораллю в лекційному курсі з історії римського права. Роль та значення римського права як науки для становлення та розвитку інших правових наук. Доктрина взаємовідносин прав людини та прав суспільства і держави в римській теорії права. Римське право як складова сучасного європейського права. Значення римського цивільного права для становлення сучасних правових систем світу.

Запозичення римського права та його вплив на становлення та розвиток української юриспруденції. Римське право в стінах Київського університету Святого Володимира Критичний підхід до визначення кола питань, які варто вивчати римському праву.

Право Європейського Союзу або європейське право (англ. European Union law, фр. Droit de l'Union européenne) - система договорів та законодавчих актів, таких як Постанови та Директиви, що мають пряме або непряме застосування в державах-членах Європейського Союзу.
Права людини - це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві.
Правова система - це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.).
Київський національний університет імені Тараса Шевченка - державний вищий навчальний заклад України, розташований у місті Києві, самоврядний (автономний) дослідницький національний університет.
Погляд педагогічного колективу юридичного факультету на римське право як на істинну науку, яка розкриває зміст законів, за допомогою яких суспільство вирішує свої приватні інтереси. Програма лекцій з системи римського права. Політичний та економічний розвиток римської держави в лекційному курсі з історії римського права.

Створення кафедри римського права в Київському університеті в 1835 р. та Олександр Миколайович Міцкевич як перший завідувач кафедри в 1835-1838 рр.

Старода́вній Рим (лат. Roma antiqua, також Древній Рим, старожитній, античний Рим) - одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста - Риму (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника - Ромула.
Ка́федра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.
Римське право в системі юридичної освіти Київського університету Святого Володимира Вплив європейської школи правознавців на проведення лекційних занять з римського права Олександром Міцкевичем. Педагогічні традиції Олександра Олексійовича Федотова-Чеховського в читанні курсу римського права. Навчальна програма римського права. Система римського права у викладанні О.О. Федотова-Чеховського: а) вступ до системи римського права; б) різні способи вивчення римського права; в) план цивільного римського права; г) вчення про фізичну та юридичну особу;
Юриди́чна осо́ба - організація, суб'єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.
д) про речі; е) про дії; є) про судовий захист у випадку правопорушення.

Діяльність кафедри римського права під егідою Каленика Андрійовича Митюкова у 1846 р. Докторська дисертація К.А. Митюкова «Про спадкування за римськими законами». Педагогічна майстерність та лекторський талант К.А. Митюкова під час викладання курсу з римського права. К.А. Митюков – автор першого в Київському університеті св. Володимира підручника з римського права. Дослідження інститутів римського приватного права та критичні статті на наукові роботи вітчизняних та іноземних вчених. Римське право за програмою Митюкова: а) вступ до науки римського права; б) про поняття римського права; в) історичне та теоретичне його значення; г) поділ римського права на систему; д) поняття про історію римського права та літературу з історії права; е) поділ історії на чотири періоди; є) вивчення устрою та управління Римської держави; ж) джерела римського права; з) значення та дія різних законодавчих органів та джерел; і) характер права, діючого в кожному періоді. К.А. Митюков як декан юридичного факультету, проректор та ректор Київського університету Святого Володимира

Історія та система римського права 1881-1896 рр. під егідою Леоніда Миколайовича Казанцева, його творчий внесок в даний курс. Докторська дисертація Л.М. Казанцева «Про розлучення за римським правом». Історія публічного та приватного права. Система римського права та джерела права в лекційному курсі Павла Омеляновича Соколовського 1891-1896 рр. Лев Йосипович Петражицький – талановитий правознавець, перекладач, філософ – один з найкращих учнів Л.М. Казанцева. Ідея про необхідність політики права, психологічна теорія права, що народилися у процесі розвитку поглядів Л.Й. Петражицького як ученого цивіліста, відправним пунктом для якого стало вивчення римського права. Олексій Михайлович Гуляєв та його наукова та педагогічна діяльність.

Олексій I Михайлович Романов (19 (29) березня 1629(16290329) - 29 січня (8 лютого) 1676) - другий московський цар (1645-76) з династії Романових. Батько Петра І Великого. Повний титул: «Божією милістю Великий Государ Цар і Великий князь, всій Великия і Малия і Білия Росії самодержець, і багатьох держав і земель Східних і Західних і Північних отчич і дідич і спадкоємець і государ і володар» (рос. Божиею милостью Великий Государь Царь и Великий князь, всея Великия и Малыя и Белыя Росии самодержец, и многих государств и земель Восточных и Западных и Северных отчич и дедич и наследник и государь и обладатель)
Тези О.М. Гуляєва про пряме запозичення та щодо тісного зв’язку російського права з римським, використання доктринальних положень римських юристів в російському законодавстві.

Йосип Олексійович Покровський – випускник та продовжувач кращих традицій юридичного факультету Київського університету св. Володимира в 1896-1912 рр. Магістерська робота «Право і факт в римському праві. Ч.1. Право і факт як матеріальна основа позовів» та докторська дисертація «Право і факт в римському праві. Ч.2. Генезис преторського права» Й.О. Покровського. Проблеми історії римського права та його вплив на розвиток цивільного права європейських країн. Й.О. Покровський: «Якщо ми хочемо спілкуватися із Західною Європою однією мовою, ми мусимо, освоїти римське право, яке є основою юридичної освіти». Й.О.

Усього на території Європи станом на 2008 рік - 45 незалежних країн та 6 залежних територій.
Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.
Покровський як декан юридичного факультету Київського університету в 1910-1912 рр.

Андрій Каленикович Митюков талановитий учений-романіст, фахівець із римського права, славний продовжувач педагогічних та наукових традицій родини Митюкових. 1908 р. «Хрестоматія з інституцій римського цивільного права та історії цивільного процесу» А.К. Митюкова. Науково-педагогічна діяльність М.М. Каткова, В.І. Синайського, В.В. Карпека – останніх романістів київської юридичної школи дореволюційного періоду. Життєвий та науковий шлях, творчий драматизм Володимира Васильовича Карпека

Освітня політика більшовицької влади та її вплив на долю Київського університету Святого Володимира Наказ від 1 квітня 1919 р.

Більшовики́ - члени ліворадикального (ленінського) крила РСДРП після її розколу на більшовиків і меншовиків. - Назва «більшовики» походить з історичного моменту, коли прихильники ленінської концепції побудови пролетарської партії виявилися в більшості при голосуванні головних питань Статуту РСДРП та керівних органів партії на Другому з'їзді партії в 1903 році.
по університету, відповідно до якого викладання римського права на юридичному факультеті припинялося. За Інструкцією Наркомпросу УРСР від 3 березня 1920 р. юридичний факультет Київського університету ліквідовувався. Трагічна доля дореволюційного викладацького складу Київської правничої школи.


Тема 4. Становлення поліцейського права як науки та навчальної дисципліни в Київському університеті (18 год.)

Предмет, методологія та місце поліцейського права (згодом – адміністративного права) в загальній системі правових наук.

Адміністрати́вне пра́во - це самостійна галузь права, за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління.
Поліцейське право як основа сучасного адміністративного права. Історія виникнення поліцейського права. Перші західноєвропейські праці, на основі яких виникає поліцейське право. Камералістика (наука державного управління) – як передумова науки поліцейського права. Кафедри камералістики в європейських університетах. Виокремлення поліцейського права з камералістики. Представники поліцейської науки ХVIII – початку XIX ст. Внесок І. Юсті в становлення науки поліцейського права. «Основи (принципи) поліцейської науки» І.Юсті. Поняття терміну «поліція». Зміст терміну, поліція – як статути й установи, які мають на меті підтримувати правосуддя, порядок і добробут. Предмети поліцейської діяльності: поліція нерухомого та рухомого майна, духовної діяльності.
Держа́вне управлі́ння (публічне управління, англ. public administration) - є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти. У деяких країнах (наприклад, у Хорватії) цією діяльністю держави відає окреме міністерство.
Рухоме майно - майно, відмінне від нерухомого майна; яке можна вільно переміщувати в просторі без заподіяння йому шкоди. До рухомого майна належать також гроші, валютні цінності, цінні папери, майнові права та обов'язки.
Місце поліцейської науки в системі публічного права в творчості І. Пюттера. Перегляд функцій поліції в розбудові держави, відмова від завдань поліції в сприянні економічній розбудові.

Перетворення поліцейського, а згодом адміністративного права на окрему галузь науки. Створення галузевої термінології, спеціальних правових норм, системи категорій, методів діяльності. Адміністративне право – як самостійна юридична дисципліна. Вплив історичної школи права на розвиток правової системи та законодавства в ХІХ ст. Передумови створення нової науки – адміністративного права, яка увібрала весь поняттєвий апарат поліцейського права. Наука державного права та її зв’язок з державним та публічним правом. Поділ влади, скорочення регулятивних функцій держави, обмеження адміністративної влади правителів, забезпечення суб’єктивних правових позицій кожного індивіда – головні риси ліберально-правової держави.

Но́рма пра́ва (правова́ норма) - загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Розпо́діл держа́вної вла́ди - правова теорія та принцип, згідно з якими державна влада повинна бути поділена на три незалежні одна від одної (але при необхідності контролюючі одна одну) гілки: законодавчу, виконавчу та судову.

Поява в європейських країнах в ХVII – XVIII ст. нової кадрової категорії – професійних державних чиновників – як передумова формування нового адміністративного права. Зміцнення бюрократії, необхідної для виконання управлінських рішень держави. Новий погляд на адміністративне право в умовах перетворення абсолютистських держав на буржуазно-правові держави. Підвалини для систематичного розвитку адміністративно-правової науки.

Забезпечення безпеки суспільства, громадського порядку, боротьби з правопорушеннями – головні завдання поліцейського права в середині ХІХ – на початку ХХ ст.

Грома́дський поря́док - урегульована правовими та іншими соціальними нормами система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров'я, повагу честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі.
Законотворча діяльність європейських держав.

Відкриття кафедри поліцейських та кримінальних законів у 1835 р. Ігнатій Данилович – перший декан юридичного факультету та перший завідувач кафедри поліцейських та кримінальних законів. Діяльність у 1839-1857 рр. кафедри поліцейського права під егідою Сави Богородського. Курс поліцейського та кримінального права в педагогічній діяльності Сави Богородського.

Данило́вич Ігна́тій Микола́йович (іноді Гнат Данилович; біл. Ігнат Мікалаевіч Даніловіч, лит. Ignas Danilevičius, пол. Ignacy Daniłowicz; 30 липня (10 серпня) 1787(17870810), с. Гриневичі, нині Гриневичі Дужі Білостоцького воєводства, Польща - 30 червня (12 липня) 1846, Грефенберг, нині м.
Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Микола Дмитрович Іванішев та його понад двадцятирічна науково-педагогічна діяльність в стінах Київського університету. Систематизація та коментування законів, порівняльні таблиці в педагогічній діяльності М.Д. Іванішева. Формування та розвиток української школи поліцейського права в межах західноєвропейської правничої думки.

Еволюція поняття «поліція» в українській правничій традиції. Захист особистості та усунення державою перешкод для її розвитку – розуміння головних завдань поліції. Виділення адміністративного права з поліцейського в праці «Енциклопедія законодавства» М. Рождєственського.

Законодавча регламентація діяльності кафедри поліцейського права Університетськими Статутами 1833 та 1863 рр. Вчення про безпеку (закони благочиння) та вчення про добробут (закони благоустрою) – складові курсу поліцейського права. Київ – як центр становлення та розвитку адміністративного права на українських землях. Двотомна праця професора юридичного факультету, ректора Київського університету Миколи Бунге «Поліцейське право» (Київ, 1869 та 1877 рр.), як найоригінальніший твір з поліцейського права післяреформеного періоду. Спогади студентів про науково-педагогічну діяльність М.Х. Бунге.

«Курс державного благоустрою» А.Я. Антоновича та його внесок в розвиток поліцейського права в Київському університеті Святого Володимира Поліцейське право як необхідне доповнення політичної економії в науковій спадщині вітчизняних правників. І.Т. Тарасов та його науково-педагогічна діяльність в Київському університеті. І. Тарасов та концепція «права внутрішнього управління» Л. Штейна (основоположника адміністративно-правової науки). Розуміння поліції як діяльності, що забезпечує публічну та приватну безпеку.

Поліцейське право в Київському університеті в науково-педагогічній спадщині Миколи Мартиніановича Цитовича. М.М. Цитович як відомий правознавець, економіст та ректор Університету Святого Володимира. Поліцейське право як наука про правові норми, які стосуються окремих предметів внутрішнього управління. Поліцейське право – наука, яка вивчає діяльність держави або державне управління.

Лекційне забезпечення курсу з поліцейського права в педагогічній діяльності М.М. Цитовича. Предмет та завдання науки поліцейського права. Джерела поліцейського права. Методи управління господарським життям країни. Загальна характеристика основних галузей народного господарства країни.

Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.
Шляхи сполучення та урядові органи, які відповідають за питання транспорту та розбудову шляхів сполучення. Загальні висновки стосовно діяльності держави в розбудові країни.

Останні роки ХІХ ст. – зміна акцентів в науковому вивченні поліцейського права. Перехід від вивчення поліцейських статутів до аналізу правових актів, які регулювали відносини між органами управління та громадянами.

Юридичний акт - акт-волевиявлення (рішення) суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.
Наука поліцейського права від дослідження владовідносин до дослідження правовідносин в системі юридичних знань. Вплив революційних подій 1905-1906 рр. на зміну політичного розвитку Російської імперії та перспективи для розвитку адміністративного права. Подальші наукові пошуки вчених-правників в становленні адміністративного права як самостійної науки.



5. ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ
Тема 1. Основні етапи розвитку правничої думки

в стінах Київського університету (2 год.)

  1. Відкриття Київського університету та діяльність юридичного факультету.

  2. Тематика та основний зміст навчальних курсів юридичного факультету.

  3. Правове становище викладачів та студентів юридичного факультету Київського університету Святого Володимира.


Тема 2. Особливості становлення та розвитку філософії та енциклопедії права в Київському Університеті. (4 год.)

    1. Місце філософії та енциклопедії права в системі правових наук та її зв’язок з іншими науками.

    2. Становлення та розвиток філософії та енциклопедії права в науково-педагогічній діяльності К.О. Неволіна.

    3. Творчий та науковий внесок М.І. Пілянкевича у розвиток теорії держави та права юридичної школи Київського університету

    4. Дослідницька та практична діяльність М.К. Ранненкампфа.

    5. Правові погляди та філософські ідеї професора Є.М. Трубецького.

    6. Життєвий та творчий шлях Є.В. Спекторського.


Модуль ІІ. Правові школи римського та поліцейського права в Київському Університеті.
Тема 3. Римське право в Київському університеті: становлення та розвиток (4 год.)

  1. Римське право як складова сучасного європейського права.

  2. Відкриття кафедри римського права в Київському університеті та наукова діяльність О.М.
    Науко́ва дія́льність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання та використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Науковими дослідженнями займаються науковці.
    Міцкевича.

  3. Система римського права у викладанні О.О. Федотова-Чеховського

  4. Особливості науково-педагогічної діяльності К.А. Митюкова та А.К. Митюкова.

  5. Історія та система римського права у педагогічній діяльності Л.М. Казанцева, його творчий внесок в даний курс.

  6. Науково-педагогічна діяльність М.М. Каткова, В.І. Синайського, В.В. Карпека – останніх романістів київської юридичної школи дореволюційного періоду.


Тема 4. Становлення поліцейського права як науки та навчальної дисципліни в Київському університеті (4 год.)

  1. Історія становлення поліцейського права.

  2. Науково-педагогічній творчість М.Х. Бунге.

  3. Поліцейське право у науковій діяльності А.Я Антоновича.

  4. Поліцейське право в Київському університеті в науково-педагогічній спадщині М.М. Цитовича.


6. ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Основні етапи розвитку правничої думки в стінах Київського університету (2 год.)


  1. Історія заснування Київського університету.

  2. Основні положення Статуту Імператорського Університету Святого Володимира 1833 р.

  3. Особливості навчального процесу на юридичному факультеті Київського університету.

  4. Тематика та основний зміст навчальних курсів юридичного факультету в перший рік його роботи.

  5. Права та обов’язки викладачів і студентів юридичного факультету дореволюційного Київського університету.

Література [2; 3; 4; 9; 10;]
Тема 2. Особливості становлення та розвитку філософії та енциклопедії права в Київському університеті (4 год.)

  1. Предмет і місце філософії права.

  2. Новітній період розвитку теорії філософії права в Україні.

  3. Підходи до визначення філософії права у вітчизняній доктрині.

  4. Цінність і сучасний стан науки філософії права.

  5. Теоретичні підходи історичної школи права та школи природного права в працях К.О. Неволіна

  6. Наукова спадщина М.І. Пілянкевича

  7. Наукові погляди М.К. Ранненкампфа.

  8. Науково – педагогічна діяльність Є.М. Трубецького.

  9. Енциклопедії права в науковій спадщині аналітика та ерудита Є.В. Спекторського.

Література [1; 2; 3; 9;10; 21;]
Тема 3. Римське право в Київському університеті: становлення та розвиток.

  1. Римське право як складова сучасного європейського права.

  2. Історіографія та джерела римського права.

  3. Правничі пам’ятки римського права.

  4. Рецепція римського права та значення її впливу на землях України.

  5. Розвиток римського права в Київському університеті.

  6. Міцкевич М., Федотов-Чеховський О. – перші професори романісти.

  7. Митюков К. – засновник школи видатних романістів -цивілістів.

  8. Казанцев Л., Петражицький Л., Соколовський П., науковий шлях вчителя і вихованців.

  9. Науково – педагогічна діяльність Гуляєва О., Покровського Й., та Митюкова А. К.

  10. Науковий шлях Каткова М., Синайського В., Карпека В.

Література [3; 4; 7; 8; 9; 25; 26; 27; 28]
Тема 4. Становлення поліцейського права як науки та навчальної дисципліни в Київському університеті (4 год.)

  1. Передумови виокремлення поліцейського права у самостійну науку

  2. Вплив камеральної науки на розвиток поліцейського права.

  3. Зародження адміністративного права в західній Европі .

  4. Становлення науки поліцейського права на теренах Російської імперії.

  5. Науково-педагогічна діяльність Богородського С.Й. з поліцейського права.

  6. Іванішев М.Д. та його науково - педагогічні здобутки з поліцейського права в стінах Київського університету.

  7. Науковий внесок М.Х. Бунге в розвиток поліцейського права.

  8. Поліцейське право в науковій спадщині А.Я. Антоновича.

  9. Поліцейське право в науковому світогляді І.Т. Тарасова.

  10. Поліцейське право у науково – педагогічній діяльності М. М. Цитовича.

Література [5; 11 - 20; 29]
7. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ


Форми самостійної роботи

Форми контролю

Підготовка до семінарських занять

Усне опитування під час семінарських занять

Опрацювання матеріалу, самостійне вивчення питань не охоплених лекціями

Опитування під час співбесіди на індивідуальних консультаціях

Аналіз проблемних питань

Тестування

Вирішення творчих завдань

Написання самостійних робіт під час семінарського заняття

Підготовка фіксованих виступів

Проведення модульних контрольних робіт

Аналіз джерел права

Перевірка навичок розв’язування творчих завдань

Підготовка до самостійних, а також модульної контрольної роботи

Перевірка навичок вирішення проблемних питань

Робота із науковою періодичною та монографічною літературою.

Заслуховування фіксованих виступів під час семінарських занять

Підготовка до вирішення окремих тестових завдань

Проведення підсумкового контролю – заліку

Підготовка доповідей на студентських наукових конференціях




Підготовка до заліку





Питання для самостійного опрацювання.
Тема 2: Особливості становлення та розвитку філософії та енциклопедії права в Київському Університеті (10 год.)

  1. Предмет, методологія та місце філософії та енциклопедії прав в загальній системі правових наук Київського університету.

  2. Становлення та розвиток філософії та енциклопедії права в Російській імперії.

  3. Вплив німецької історичної школи на становлення вітчизняної філософії та енциклопедії права.
    Трамвайне господарство Києва відкрито в 1892. Це перша електрична трамвайна мережа на території України, а зважаючи на те що Київ тоді входив до складу Російської імперії, то і в Російській імперії. В Москві трамваї почали ходити через 7 років в 1899, а в Санкт-Петербурзі - через 15 років в 1907.


  4. Місце філософії та енциклопедії права в системі правових наук та її зв’язок з іншими науками.

  5. Особливості розвитку курсів з філософії та енциклопедії права в стінах Київського університету Святого Володимира.


Тема 3: Римське право в Київському університеті: становлення та розвиток (10 год.)

  1. Предмет, методологія та місце римського права в загальній системі правових наук Університету Святого Володимира.

  2. Вплив європейської школи правознавців на проведення лекційних занять з римського права О.М. Міцкевичем.

  3. Феномен римського права та його вплив на правову дійсність сьогодення.

  4. Римська теорія права як джерело юридичної термінології.

  5. Становлення та розвиток римського цивільного та кримінального права.

Тема 4: Становлення поліцейського права як науки та навчальної дисципліни в Київському університеті (10 год.)

  1. Наукові доробки загальноросійських поліцеїстів та їх вплив на становлення поліцейського права на українських землях.

  2. Становлення поліцейського права в Київському університеті в контексті розвитку науки в Російській імперії та західноєвропейських країнах.

  3. Завдання поліцейського права як науки в середині ХІХ – на початку ХХ ст.

  4. Вчення про безпеку та вчення про добробут – як обов’язкові складові курсу поліцейського права.

  5. Методологічна криза поліцеїстики (кінець XIX ст.)


8. КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ
Грамота – акт, який визначає та засвідчує відомі права та обов’язки стану та певних осіб; надається в особливо важливих випадках, передбачає встановлення привілеїв на користь стану чи окремих осіб.

Дигести (або Пандекти) – фундаментальне зібрання уривків творів римських юристів, що жили в період від І ст. до н.е. до середини ІІІ ст. н.е.

Доклад і думка Державної Ради – закон, який розглядався в Державній Раді.

Звід – документ, який об’єднує існуючі закони, без доповнень та виправлень.

Енциклопедія права (згодом – філософія та теорія права) наука про право в її первісному варіанті, систематичний огляд сукупності людських знань з права, стислий огляд усіх юридичних наук та концепцій.

Імматеріальна теорія – концепція, згідно з якою власність є продуктом праці, яка створює тісний зв'язок між суб’єктом і річчю, в яку він шляхом праці як би вкладає частину своєї власної особистості.
Проду́кт пра́ці (від латів.(латинський) productus - вироблений, створений), споживна вартість, речовина природи, пристосована працею працівника за допомогою знарядь виробництва до людських потреб. Продукт праці є матеріальний результат праці людини.
Праця настільки сильно сполучає суб’єкта із матеріальним об’єктом його праці, що посягання на об’єкт стає посяганням на особу.

Камералістика (наука державного управління) – наука про фінанси, економіку, господарство, управління.

Кодекси імператорів – юридичні збірники, які містили правові норми та інструкції імператорів.

Кодекс Юстиніана – зібрання конституцій римських імператорів починаючи з конституції Адріана 117 р.
Імператор (старорус. цар, західноукр. цісар) - назва самодержавного правителя у ряді мов світу, особливо європейських, які зазнали впливу латини - державної мови Римської імперії (царства Римського), в якому він і з'явився.
і закінчуючи законами самого Юстиніана (до 534 р.).

Кримінальне право – визначає та регулює відносини, що виникають з приводу злочинів та покарань.

Легат – це розпорядження спадкодавця в заповіті про надання будь-якої майнової вигоди третій особі за рахунок спадкового майна.

Маніфест – документ, який монарх урочисто проголошує про права, вимоги, наміри, або з приводу якоїсь важливої події.

Міжнародне право – визначає та регулює стосунки між державами, як самостійними суб’єктами права та членами міжнародного союзу.

Наказ (інструкція) – перелік правил, які детально визначають статус, мету та способи дії посадових осіб (наказ міністерствам, інструкція генерал-губернаторам та ін.).

Рескрипт – висловлення найвищої волі, звернене безпосередньо до конкретного посадового місця чи особи, з метою застосування державних заходів, встановлення нових правил, висловлення найвищої вдячності.

Поліцейське право – напрям урядової діяльності, спрямований на збереження громадської безпеки та на розвиток суспільного добробуту, який є предметом діяльності державної поліції в широкому значенні.

Положення – сукупність розпоряджень державної влади, які визначають права та обов’язки станів, товариств, професійні розряди.

Претор – державна посада в Стародавньому Римі, основна компетенція полягала у здійсненні міського правосуддя у цивільних справах.
Грома́дська безп́ека - це стан захищеності громадянського суспільства, що характеризується відсутністю небезпеки для життя та здоров'я людей, для їх спокою та майнових прав, для нормальної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, для цілісності й збереження матеріальних цінностей
Цивільна справа - правовий спір, що виник із цивільних або прирівняних до них житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, і підлягає вирішенню в установленому порядку.


Преторський едикт – постанови преторів щодо питань у межах їхньої компетенції.

Пролетаріат – багато чисельне, безземельне, малозабезпечене населення, без визначених джерел доходів.

Рентна теорія – концепція, згідно з якою авторське право є штучно створеною монополією, що забезпечує авторові ренту. Результати інтелектуальної діяльності мають винагороджуватися за рахунок надання автору виключних прав, що уможливлять отримання додаткового прибутку.
Ви́ключне пра́во (на твір) - право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії).


Статут – сукупність законів, які визначають порядок організації господарської діяльності держави (митний статут, транспортний та ін.).

Судове право – сукупність норм, які визначають процедуру запровадження, порядок та методи дії судових органів, а також визначають сторони, які мають постати перед судом.

Теорія промислової власності – концепція, згідно з якою власник патенту не володіє жодними виключними правами і не створює монополії, адже його право на результат власної інтелектуальної діяльності є природними і беззаперечними, оскільки зумовлюються працею, що належить до головної форми привласнення.

Указ – розпорядження верховної влади з приводу важливого питання, яке стосується безпосередньо посадового місця чи особи, яка має виконати дане розпорядження.

Філософія права – міждисциплінарна галузь знань, яка об’єднує пізнавальні зусилля юриспруденції та філософії.

Фінансове право (управління державним господарством) – норми права, які визначають та регламентують діяльність державного господарства, систему державних надходжень та порядок витрат.

Уложення – документ, який складається з вже існуючих законів, а також змін та пояснень до них.

Юридичний інститут – сукупність юридичних норм, які регулюють однорідні відносини.

Юридична норма – правило людських відносин, яке має правове визначення.

9. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
Перелік питань для підготовки до заліку.



  1. Предмет Історії правничої думки в Київському університеті та зв’язок курсу з іншими правовими дисциплінами.

  2. Історія заснування Київського університету.

  3. Основні положення Статуту Імператорського Університету Святого Володимира 1833 р.

  4. Особливості навчального процесу на юридичному факультеті Київського університету.

  5. Тематика та основний зміст навчальних курсів юридичного факультету в перший рік його роботи.

  6. Права та обов’язки викладачів і студентів юридичного факультету дореволюційного Київського університету.

  7. Предмет і місце філософії права.

  8. Новітній період розвитку теорії філософії права в Україні.

  9. Підходи до визначення філософії права у вітчизняній доктрині.

  10. Цінність і сучасний стан науки філософії права.

  11. Предмет, методологія та місце філософії та енциклопедії прав в загальній системі правових наук Київського університету.

  12. Становлення та розвиток філософії та енциклопедії права в Російській імперії.

  13. Вплив німецької історичної школи на становлення вітчизняної філософії та енциклопедії права.

  14. Місце філософії та енциклопедії права в системі правових наук та її зв’язок з іншими науками.

  15. Особливості розвитку курсів з філософії та енциклопедії права в стінах Київського університету Святого Володимира.

  16. Теоретичні підходи історичної школи права та школи природного права в працях К.О. Неволіна

  17. Наукова спадщина М.І. Пілянкевича

  18. Наукові погляди М.К. Ранненкампфа.

  19. Науково – педагогічна діяльність Є.М. Трубецького.

  20. Енциклопедії права в науковій спадщині аналітика та ерудита Є.В. Спекторського.

  21. Римське право як складова сучасного європейського права.

  22. Історіографія та джерела римського права.

  23. Правничі пам’ятки римського права.

  24. Рецепція римського права та значення її впливу на землях України.

  25. Розвиток римського права в Київському університеті.

  26. Предмет, методологія та місце римського права в загальній системі правових наук Університету Святого Володимира.

  27. Вплив європейської школи правознавців на проведення лекційних занять з римського права О.М. Міцкевичем.

  28. Феномен римського права та його вплив на правову дійсність сьогодення.

  29. Римська теорія права як джерело юридичної термінології.

  30. Становлення та розвиток римського цивільного та кримінального права.

  31. Міцкевич М., Федотов-Чеховський О. – перші професори романісти.

  32. Митюков К. – засновник школи видатних романістів -цивілістів.

  33. Казанцев Л., Петражицький Л., Соколовський П., науковий шлях вчителя і вихованців.

  34. Науково – педагогічна діяльність Гуляєва О., Покровського Й., та Митюкова А. К.

  35. Науковий шлях Каткова М., Синайського В., Карпека В.

  36. Передумови виокремлення поліцейського права у самостійну науку

  37. Вплив камеральної науки на розвиток поліцейського права.

  38. Зародження адміністративного права в західній Европі .

  39. Становлення науки поліцейського права на теренах Російської імперії.

  40. Наукові доробки загальноросійських поліцеїстів та їх вплив на становлення поліцейського права на українських землях.

  41. Становлення поліцейського права в Київському університеті в контексті розвитку науки в Російській імперії та західноєвропейських країнах.

  42. Завдання поліцейського права як науки в середині ХІХ – на початку ХХ ст.

  43. Вчення про безпеку та вчення про добробут – як обов’язкові складові курсу поліцейського права.

  44. Методологічна криза поліцеїстики (кінець XIX ст.)

  45. Науково-педагогічна діяльність Богородського С.Й. з поліцейського права.

  46. Іванішев М.Д. та його науково - педагогічні здобутки з поліцейського права в стінах Київського університету.

  47. Науковий внесок М.Х. Бунге в розвиток поліцейського права.

  48. Поліцейське право в науковій спадщині А.Я. Антоновича.

  49. Поліцейське право в науковому світогляді І.Т. Тарасова.

  50. Поліцейське право у науково – педагогічній діяльності М. М. Цитовича.



  1   2


Скачати 426.23 Kb.