Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



1. Предмет і завдання курсу

1. Предмет і завдання курсу




Сторінка1/10
Дата конвертації19.03.2017
Розмір2.5 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Віталій Карпенко

ЖУРНАЛІСТИКА:

вступ до фаху



Навчальний посібник

Університет «Україна», Київ – 2011 р.

УДК 070.4 (477)

ББК 60.56 (укр.)

К 26
Карпенко Віталій. Журналістика: Вступ до фаху
ISBN____________

Навчальний посібник знайомить з основними засадами та принципами журналістської спеціальності, структурою та штатом редакцій газет, фаховою роллю журналіста в них, Розглядається журналістика як важливий засіб масової комунікації, свобода преси – як необхідний атрибут демократії. Роз’яснюються важливі аспекти праці в друкованих та електронних засобах масової інформації.

Ма́сова комуніка́ція (англ. Mass communication) - це поняття можна розглядати мінімум в двох аспектах: Як процес передачі інформації групі людей одночасно за допомогою спеціальних технічних засобів - мас-медіа.
Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) - преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку.
Подаються поняття про газетні жанри як комунікативні форми журналістики, про організацію роботи редакцій, важливі підходи до творчої праці, норми поведінки в журналістському колективі.

Посібник розрахований на студентів-першокурсників, які обрали для себе непросту журналістську професію

Рецензенти


В.І. Шкляр, д-р філол. наук, проф.

В.О.Жадько, д-р філос. наук, проф.

Г.П. Кривошея, к-т філол. наук, проф.

Науковий редактор

А.О. Ткаченко, д-р філол. наук, проф..

Карпенко В.О.

К26 Журналістика: Вступ до фаху, К.: Університет «Україна», 2010. - ___ стор.

УДК 070.4 (477)

ББК 60.56 (укр.)

ISBN____________ @ Карпенко В.О., 2011

@ Університет «Україна», 2011

Зміст


Тема 1. Предмет і завдання курсу…………………………………………….4

Тема 2. Свобода слова – свобода журналіста……………………………….12

Тема 3. Державна ідеологія і ЗМІ……………………………………………24

Тема 4. Журналістський твір: тема, задум, реалізація……………………..33

Тема 5. Організація праці журналіста……………………………………….48

Тема 6. Журналіст на роботі…………………………………………………62


Тема 7. Газетні жанри як комунікативні форми журналістики…………..72

Тема 8. Журналіст як дійова особа……………………………………………86

Тема 9. Адресність журналістського матеріалу…………………………… 98



Тема 1. Предмет і завдання курсу



1.Комунікація і суспільство
КОМУНІКАЦІЯ – існує понад 100 визначень комунікації. Слово походить від латин. соmmunico – спілкуюсь з кимось – 1)Спілкування, передача інформації, 2)У філософії – спілкування душ, духовний зв’язок як вища форма єднання між людьми, 3)Комунікація масова – суспільний інститут як засіб формування світогляду, суспільної свідомості, громадської думки, впливу на них.
Суспі́льна свідо́мість - сукупність ідей, теорій, поглядів, уявлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система суспільних відносин.
Грома́дська ду́мка, або суспі́льна ду́мка, - уявлення про спосіб існування свідомості, як сукупної свідомості окремих індивідів, об'єднаних у суспільні групи, які пов'язані спільністю інтересів, у якому фіксується ставлення до подій або явищ громадського життя.

Почепцов: комунікація – процес прискореного обміну інформацією.

Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.

Усна, писемна, друкована комунікація. Формальна (офіційні ситуації) і неформальна (невимушена розмова). Внутрішня (сам з собою), міжлюдська (щонайменше 2 особи) публічна (20-30 осіб) масова (1000 і більше осіб). Міжнародна та міжкультурна комунікація.

Розвиток та існування суспільства без комунікації неможливі. Комунікація забезпечує фактор соціальної пам’яті і не може існувати в режимі індивідуальної пам’яті. Знання передаються від покоління до покоління, від цивілізації до цивілізації. Без цього неможливий був би історичний поступ суспільства. Світ попри те, що є соціально різним, став єдиною комунікативною структурою. І за демократичних режимів, коли найповніше забезпечуються людські права і свободи, і за тоталітарних (фашизм, комунізм), коли встановлюється загальний контроль над суспільством, існують різні форми комунікації.

Демокра́тія - політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).



Комунікативні процеси включають два загальні процеси: стратегію подання інформації та стратегію отримання і споживання її. Суб΄єкти комунікації – комунікатори. Адресант комунікації – комунікант (ініціатор спілкування, хто адресує інформацію, від кого вона йде), адресат – комунікат (той, на кого спрямована, кому адресується інформація).

Складники комунікативного процесу: комунікант (джерело), повідомлення (елементарна комунікативна дія), канал (вокальний, візуальний), комунікат (суб΄єкт, на який зорієнтована інформація), зворотний зв΄язок (реакція на повідомлення), фільтрування (відбір інформації), код (система відповідностей між формою і змістом), знак (елементарна одиниця коду), мотивація (дії, що можуть настати – реклама), стереотип (типові сценарії комунікації), роль (поведінка особи – роль певного типа: батька, інтелігента, робітника), аніматор ( диктор і автор).

ІНФОРМАЦІЯ (лат. Informatio – роз΄яснення) – 1)повідомлення про щось, 2)відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, події і ситуації, що їх сприймають живі організми, передусім – людина та створені нею системи.

Значення інформації в розвитку людського суспільства важко переоцінити.

Суспільство -це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство - також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб.
Людина починала самоусвідомлювати себе і розуміти світ, в якому живе, з обміну інформацією. Мова виникла як засіб інформаційного обміну людей в процесі соціальної діяльності.

Форми передачі інформації постійно розвивалися, розширювались і удосконалювались: від усних (давніх гінців, глашатаїв, вісників, ораторів), писемних (наскельні малюнки, глиняні та дерев΄яні дощечки, надгробні написи, листи, першодруки, періодична преса) до радіо, телебачення, всесвітньої інтернетівської мережі.

Дещо детальніше варто зупинитися на питанні масової комунікації.


2.Масова комунікація
Це поняття багатозначне:

1)процес поширення інформації на масову аудиторію;

2)власне інформація;

3)засоби, за допомогою яких відбувається передача і розповсюдження інформації (преса, книгодрукування, радіо,телебачення, відео, кіно тощо).

Загалом же під терміном масова комунікація ми розуміємо вид інформаційної суспільної діяльності, спрямованої на формування світогляду, суспільної свідомості, громадської думки та здійсненню впливу на них.

Сьогодні масова комунікація досягла небувалого розвитку завдяки надсучасним технологіям. Якщо на почтку ХХ століття з΄явилося радіо, в 40-50-х роках почало застосовуватися телебачення, то наприкінці століття маємо: кабельне телебачення, відеомагнітофони, електронну пошту, телеконференції, телемости, мобільні апарати, що дають можливість водночас подавати збреження і мовлення з різних точок земної кулі, лазерну пресу, персональні комп΄ютери, відеогазети, відеотелефони, всесвітню “павутину” – інтернет-мережу з її необмеженими комунікативними можливостями (інтернет-конференції, інтернет-видання, персональні веб-сайти тощо).

Кабельне телебачення (англ. Cable TV, Community Antenna Television, CATV - букв. телебачення із загальною антеною) - модель телевізійного мовлення (а також іноді й FM-радіомовлення), в якій телесигнал розповсюджується за допомогою високочастотних сигналів, які передаються до споживача по кабелю.
Електро́нна по́шта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) - популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-, відеофайли, архіви, програми).

Наш час називають ерою інформації або інформаційного прориву. Недарма кажуть, хто володіє інформацією, той володіє світом. Тому небаченими досі темпами розвиваються інформаційні технології та інформаційна індустрія, відбуваються процеси інформаційної ґлобалізації.

Інформаці́йна інду́стрія (Information industry) - широкомасштабне виробництво інформаційних товарів і послуг різного типу на базі найновіших ІТ (від газет, часописів і книжок до комп'ютерних ігор і інформаційного наповнення (контенту) мереж).
Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.
Це стало характерною рисою сучасного розвитку світової культури. Відомий американський філософ Чарлз С.Пірс небезпідставно вважає, що нинішній етап інформаційного прориву “є третім, вищим етапом розвитку культури людства і технологій зокрема. Цей історичний порядок розвитку тех­нологій – від цілеспрямованого перетворення і використання матеріальних предметів (перший етап) та цілеспрямовано­го перетворення і використання енергії (другий етап) аж до цілеспрямованого перетворення і використання інформації (третій етап) – є водночас логічним порядком, оскільки енергетичні носії і машини передбачають існування звичай­них засобів праці, а також вони є необхідною передумовою розвитку і використання інформаційних носіїв – комп'ю­терів, супутників тощо".1

Про інтенсивний розвиток інформаційної сфери в нашій державі, надто в останні роки, свідчить такий промовистий факт: якщо 1997 року в Україні було зареєстровано близько 5 тисяч періодичних видань, то на середину 2000 року – понад 10 тисяч.

За́соби пра́ці - речі або їх комплекс, за допомогою яких людина виробляє життєві блага, тобто це інструменти і обладнання, машини і устаткування, земля і дороги, виробничі будівлі і споруди. До засобів праці належать знаряддя.
Преса - друковані засоби масової інформації (періодичні друковані видання), які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року. Під пресою розуміють газети, журнали, альманахи, збірки, бюлетені, рідше книги, листівки, що мають визначений наклад.
Інформаційно-довідкова література, на жаль, не встигає за бурхливим розвитком інформаційної індустрії. Наприклад, довідник “Хто є хто в українських мас-медіа”, підготовлений видавництвом “К.І.С.” – Київ. Інформація. Сервіс” та Аналітично-дослідницьким центром “Анод” за даними першого півріччя 1999 року, мітстить відомості про майже 1400 українських журналістів, керівників редакцій та прес-служб,дослідників ЗМІ та викладачів, керівників відповідних органів управління та впливових в галузі осіб, а також про відомі в Україні 163 друковані, 233 електронні засоби масової інфомації;
Інтерне́т (від англ. Internet), міжмере́жжя - всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій.
86 прес-служби владних структур і 74 – політичних партій;14 інформаційних оґентств; 12 навчальних закладів та проектів підтримки ЗМІ;
Політи́чна па́ртія - особлива громадська організація (об'єднання), яка прагне досягти мети, загальної для її членів шляхом придбання і здійснення політичної влади. Інструментом партії є оволодіння політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
90 українських ЗМІ, представлених в Інтернеті. Звичайно ж, нині цим далеко не вичерпується система вітчизняних мас-медіа та кадрів, що працюють у ній.

Інформаційна індустрія в Україні має органи державного управління, які мають проводити державну інформаційну політику в країні та контролоювати дотримання законодавства в інформаційній сфері. Це – Національна рада Ук­раїни з питань телебачення та радіомовлення, Комітет у справах свободи слова та інформації Верховної Ради України, Держав­ний комітет інформаційної політики (Держкомінформполітики – нгині Держтелерадіо), місцеві управління інформаційної політики, сектор моніторин­гу розвитку культури і духовності секретаріату Кабінету Міністрів України.

Свобо́да сло́ва - право людини вільно висловлювати свої думки – розглядається прихильниками лібералізму як одна з найважливіших громадянських свобод. Охоплює свободу вираження поглядів як в усній, так і в письмовій формі (свобода преси і ЗМІ); в меншій мірі стосується до політичної і соціальної реклами (пропаганди).
Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
Секретаріат Кабінету Міністрів України Секретаріат Кабінету Міністрів України - постійний орган, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.

Якщо за радянських часів в Україні було тільки одне інформаційне аґенство – РАТАУ (Радіо-телеґрафне аґенство України), то тепер майже їх десятки. Найбільші і найвідоміші з них такі: Авеста-Україна (фінансова та маркетингова інформація), Гроші та світ (інформація про стан фінансових ринків), ДІНАУ (Державне інформаційне аґенство України), Експресінформ, IntelNews, Інтерфакс-Україна, Рух-Прес, Українські новини, УНІАН (Українське незалежне інформаційне аґенство),Чорнобильінтерінформ та інші.

Українські Новини - провідне інформаційне агентство України, постачальник новин, фото- і відеоматеріалів для засобів масової інформації, бізнес-структур і державних органів. Належить Дмитру Фірташу

Близько двадцяти вищих навчальних закладів та спеціалізованих проектів підтримки засобів масової інформації займаються підготовкою кадрів для масової комунікації та їхньої фахової перепідготовки. В тому числі Інститут журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут філології та масової комунікації університету «Україна», Києво-Могилянська академія, факультети журналістики Львівського університету імені Івана Франка та засобів масової комунікації Дніпропетровського університету, Український інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіомовлення (Укртелерадіоінститут),.

Інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка - структурний підрозділ Київського університету ім. Шевченка.
Проекти підтримки ЗМІ здійснюють Інформаційний прес-центр IREX ProMedia, Міжнародний фонд “Відродження”, Київське реґіональне представництво Фонду “Євразія”, Фонд Конрада Аденауера, Freedom House (Дім Свободи, США), Центр інновацій та розвитку тощо.
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (до 16 листопада 2016 - Дніпропетровський) - один із провідних вищих навчальних закладів в Україні четвертого рівня акредитації з правом підготовки іноземців за акредитованими напрямами й спеціальностями.
Freedom House (Фрідом Хаус; дослівний переклад - «Дім Свободи») - міжнародна правозахисна неурядова організація, яка займається підтримкою та дослідженням стану демократії, політичних свобод і дотримання основних прав людини.
Фонд Конрада Аденауера - (Konrad-Adenauer-Stiftung) (KAS) німецька дослідницька фундація пов'язана з Християнсько-демократичним союзом. Фонд заснований в 1956 як «Товариство для християнсько-демократичної просвітницької роботи» і перейменоване на честь колишнього канцлера Конрада Аденауера в 1964.

Розгалужена система масової комунікації об΄єднує тисячі і тисячі фахівців в усьому світі. Зрозуміло, що вони створюють свої асоціації, спілки, інші структури. Відомі такі міжнародні організації виробників ЗМК, як Європейська телерадіомовна спілка (ЕВU), Асоціація комерційного телебачення (АСТ), Європейський рекламний тріумвірат (EАТ – Еuгореаn Аdvertising Тгерагtite), Європейська асоціація рекламних аґенств (ЕААА), Всесвіт­ня асоціація християнської комунікації, Міжнародна комунікаційна асоціація та інші.

Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації - об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.
Існує ціла низка міжнародних пресових та журналістських об΄єднань: Спілка асоціації редакторів газет (САЕJ), Міжнародна като­лицька спілка преси, Міжнародна організація журналістів (МОЖ), Міжнародна федерація журналістів (МФЖ), Федерація арабських журна­лістів (ФАЖ), Конфедерація азіатських журналістів (КАЖ) то­що.

В Україні на відміну від радянських часів, коли була тільки одна республіканська Спілка журналістів і то як складова частина Спілки журналістів СРСР, нині створені і функціонують кілька професіональних організацій працівників засобів масової інформації. Це, зокрема, Національна спілка журналістів України (НСЖУ), Асоціація Української Преси (АУП), Асоціація Української Національно-демократичної Преси (АУНДП), створена в рамках 3-го Всесвітнього Форуму українців Асоціація світової української преси (АСУП).

Спілка журналістів СРСР (1959-1991) - найбільше в Радянському Союзі добровільне творче об'єднання працівників, зайнятих в засобах масової інформації яке було утворено в 1959 році з ініціативи Олексія Аджубея.
Всесві́тній фо́рум украї́нців - вищий керівний орган Української всесвітньої координаційної ради (УВКР).
Національна спілка журналістів України (НСЖУ) - незалежна, громадська, позапартійна організація, національна всеукраїнська творча спілка як суб'єкт творчої діяльності, що об'єднує професійних творчих працівників - журналістів та інших працівників засобів масової інформації, які професійно займаються журналістикою, публіцистичною діяльністю.

Масова комунікація відбувається в інформаційному просторі.

Інформаці́йний про́стір (англ. Information space) - сукупність результатів семантичної діяльності людства.


3. Національний ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР.
Якщо виходити із латинського значення слова "інформувати” – це “зображати, складати уявлення про що-небудь", то неважко додуматися, що "інформаційний простір (поле)” якраз і означає те середовище, в якому існує, циркулює, обертається інформація. І це поняття не космічне (хоча повітряний і космічний простір можуть входити і входять до складу інформаційного поля), не географічне (хоча територія є його невід'ємною частиною), це поняття – соціально-політичне і вбирає в себе як територіальний, як космічний та технічний фактори, так і людський, оскільки суспільна інформація призначається для людини, людина – її споживач, і без людини вона втрачає свій сенс.
Ко́смос (від грец. κόσμος - «порядок») - одне з ключових понять давньогрецької історії та культури. Вживалося на позначення встановленого Богом (богами, Божеством) Всесвітнього Ладу, Порядку - на противагу Хаосу - Всесвітньому Безладу.

Отож, коли йдеться про інформаційний простір держави (а кожна держава його має), то його межі ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, акваторію і повітряний простір. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про що-небудь уявлення. А от що саме повідомляють, як саме зображають і яке саме уявлення складають – це вже належить до сфери політики і залежить від інформатора. Наприклад, українське телебачення і радіо та московське про одну і ту ж подію нерідко розповідають по-різному. Ні дивуватися цьому, ні тим більше обурюватися не варто: українське телебачення має виражати інтереси української держави, московське ж виражає – російської, а вони, як відомо, не збігаються.

Повітряний простір - частина атмосфери, що знаходиться під контролем країни і розташована над її територією, включаючи її територіальні води, або, в більш загальному сенсі, будь-яка конкретна тривимірна частина атмосфери.
* 112 Україна - це один із чотирьох регіональних каналів, але ТОВ «Новий формат ТВ», ТОВ «Партнер ТВ», ТОВ «Аріадна ТВ», ТОВ «ТВ Вибір» та ТОВ «Лідер ТВ» були викуплені власником каналу «112 Україна», тому 5 листопада 2012 року Національна Рада з питань телебачення дозволила переоформити відповідні ліцензії на мовлення під логотипом «112 Україна», тому цей канал тепер можна віднести до загальнонаціональних, так як він мовить у всій мережі DVB-T2 в Україні.
Уд (араб. عود‎, вірм. Ուդ, ассір. ܥܘܕ - ūd, тур. ud або ut, грец. ούτι, азерб. ud, івр. עוד‎ - ud) або Барбет (перс. بربط‎ - barbat) - струнний щипковий інструмент. Широко розповсюджений в країнах Закавказзя, Середньої Азії та Ближнього Сходу з VI століття.
А от дивуватися і обурюватися тим, що чужоземний інформатор використовує наш національний інформаційний простір в інтересах своєї держави, варто і потрібно.

Загалом же поняття державного інформаційного простору не обмежується однією тільки територією країни. До його складу входять також його суб΄єкти, все матеріально-технічне середовище, вся інтелектуально-інформаційна власність цих суб΄єктів. Словом, інформаційний простір – це досить великий і складний комплекс.

Суб'єктами національного інформаційного простору, є передусім юри­дичні особи. А.Москаленко у книзі ”Теорія журналістики” подав такий їх перелік:2

• державні та недержавні інформаційні агентства;

Інформаці́йна аге́нція, інформаці́йне аге́нтство (інформагентство) - спеціалізований суб'єкт інформаційної діяльності, зареєстрований як юридична особа у формі інформаційного підприємства - організації, служби, центру, що діє з метою надання інформаційних послуг для ЗМІ.

• органи державної влади, інші державні і недержавні уста­нови (організації) – через створені ними у встановленому по­рядку інформаційні служби;

• державні та недержавні установи, служби і центри збиран­ня, зберігання, дослідження та поширення статистичної, соціо­логічної, економічної, іншої суспільне значущої інформації;

• спеціальні галузеві та міжгалузеві (проблемні, банково-ін­формаційні, довідкові тощо) установи і центри (бюро) наукової та науково-технічної інформації;

• державні та недержавні аудіовізуальні і друковані засоби масової інформації, структури, які їх об'єднують (компанії, кор­порації, асоціації, спілки тощо);

Науко́во-техні́чна інформа́ція - документовані чи публічно оголошувані відомості про вітчизняні та закордонні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані у процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Друко́вані за́соби ма́сової інформа́ції (пре́са) - періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один та більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Д. з. м. і.

• видавництва всіх типів, різних форм власності;

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.

• професіональні творчі об'єднання громадян у галузях на­уки, літератури і мистецтва, винахідницької та раціоналізаторсь­кої діяльності, збереження й охорони історико-культурної спад­щини, інформаційного обслуговування (творчі спілки, товарист­ва, асоціації тощо);

• виставочні організації та центри;

• бібліотечні, музейні, клубні та інші культурно-просвітницькі установи, які використовуються в інформаційній діяльності;

• поліграфічні підприємства;

•підприємства зв'язку та іншого матеріально-технічного за­безпечення життєздатності національного інформаційного про­стору, збирання, дослідження та поширення інформації;

• торговельні та інші установи з розповсюдження книжкової продукції і преси;

• зарубіжні і міжнародні організації, представництва, спільні підприємства, належним чином зареєстровані (акредитовані) в Україні;

• органи захисту державних таємниць, національного інформа­ційного простору та охорони інформації;

Спільні підприємства - підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.
Держа́вна таємни́ця - інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці держави і яка спеціально охороняється державою.

• філії (представництва) суб'єктів національного інформа-цій-ного простору України за рубежем;

• інші, причетні до збирання, зберігання, дослідження і по­ширення інформації, державні та недержавні формування, ство­рені і зареєстровані в Україні відповідно до чинного законодав­ства.

Суб'єктами національного інформаційного простору визна­ються також окремі громадяни України та інших країн, які здійс­нюють відповідно до законодавства України професіональну творчу діяльність у галузі інформації індивідуально.

Зако́нода́вство Украї́ни - сукупність чинних в Україні нормативно-правових актів.

Державний інформаційний простір – надзвичайно важливе політичне поняття, яке у вартісній шкалі соціальних цінностей можна поставити на друге місце після державної незалежності. Держава зобов'язана забезпечити використання свого інформаційного поля в інтересах саме держави та її громадян. Якщо вона цього не зробить, то цей інформаційний простір буде використаний проти неї самої. І це ми бачимо на власному досить сумному прикладі.

До розпаду Союзу на всій його території, з Україною включно, був єдиний комуністично-радянський інформаційний простір, який суворо охоронявся і куди не допускалась жодна інформація, яка не вкладалась у рамки пануючої ідеології. З цією метою і була створена система компартійної преси та розгалужені ретрансляційні теле- і радіомережі. Україна стала незалежною, створена самостійна держава, а в інформаційному її просторі безкарно і безперешкодно хазяйнують інформатори іншої країни. У перші роки незалежності наша держава зі свого дірявого бюджету навіть фінансувала теле- і радіопередачі з Москви, які дуже часто мали, як, до речі, і нині мають, антиукраїнське спрямування.

Цю ситуацію можна пояснити рудиментами комуністичної ідеології, певною традиційністю у сприйняті українським обивателем Москви як столиці колишнього Союзу, тривалою російськомовною експансією, метою якої були денаціоналізація і зросійщення нашого народу, але жодним чином її не можна виправдати.

Комуні́зм (від лат. communis та фр. communisme - спільний, загальний) - політична ідеологія, заснована на ідеї суспільства загальної рівності та свободи, суспільної власності на засоби виробництва та безгрошового перерозподілу майна.
Держава, якщо вона себе поважає, має опікуватися своїм інформаційним полем, охороняти його, обробляти, як дбайливий господар, засівати державотворчими ідеями, щоб потім пожинати той урожай, на який сподівається національна держава.
Націона́льна держа́ва (англ. Nation state, нім. Nationalstaat, фр. État-nation, яп. 国民国家) - тип держави, яка є формою самоорганізації, самовизначення і самовираження певної нації на певній суверенній території.


4. Професійна комунікація: місце у системі, специфіка
Наш курс називається “Журналістика: вступ до фаху“. Тобто фактично ви маєте ознайомитися з основи професіональної журналістської комунікації. Тож варто визначитися, що є професіональна комунікація. Передусім про саме означення – професіональна чи професіональна комунікація? Правильно буде так і так. Іменник професіонал, як і прикметник професіональний є похідними від іменника професія. Академічний тлумачний “Словник української мови” подає два значення слова професіонал – 1)той, хто зробив яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією; 2)добрий фахівець, знавець своєї справи. Прикметник професіональний трактується як те саме, що професіональний.3 Особисто я притримуюсь другого варіанту, та оскільки в інститутських документах затверджено професіональна комунікація, будемо дотримуватися саме цього терміну. Хоча, якщо хтось скаже професіональна, помилки не буде.

Визначення професіональної масової комунікації за словником Ватсона та Хілла таке::

Професіональна масова комунікація – це майстерно організоване спілкування у вигляді суспільно-культурної діяльності,

учасниками якого є, з одного боку, професіональні мовці (комунікатори, або комуніканти), що чинять згідно з суспільно-етичними нормами, законами держави, вимогами технології організації мовлення й спілкування,

і, з іншого боку, маса людей (маси, комунікат),

на яку справляють вплив професіональні мовці через засоби масової комунікації,

що є продуктом професіональної масовоінформаційної діяльно­сті у сфері інформаційної індустрії як "інституалізованої фор­ми виробництва і розповсюдження загальнодоступних (пуб­лічних) повідомлень у великому масштабі, включаючи знач­ний розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функці­онуванні через складне посередництво друку, фільму, фото­графії та звукозапису”4

Як бачимо, визначення задовге та надто затеоретизоване, але досить повно передає суть поняття професіональної масової комунікації.

Виробни́чий проце́с (англ. manufacturing_process) - систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили, для отримання готової продукції, з вихідної сировини, згідно із заданою програмою.
По́діл пра́ці - диференціація, спеціалізація трудової діяльності. При вертикальному поділі праці відбувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподіляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються виготовлення, обробка деталей виробу і збір виробу з цих деталей.
Наша професія – журналістика. Отже , саме вона є найістотнішою складовою, одним з головних чинників професіональної масової комунікації. Про журналістику слід сказати окремо.


5.Журналістика та принципи вільних мас медіа
Звернімо, насамперед, увагу на багатозначність самого поняття журналістика.

ЖУРНАЛІСТИКА – вид суспільної діяльності, що збирає, продукує і поширює інформацію.



Журналістика – одна із соціальних інституцій суспільства, що вторгається в усі сфери людського життя: від політики до спорту, від економіки до розваг, від космосу до мікрокосму.

Журналістика як наука осмислює теоретично практику діяльності масових комунікацій, їх закономірності і особливості

Журналістика як професія – це передусім інформаційна, літературно-публіцистична діяльність у періодиці. Одна з найдавніших. Одна з найвпливовіших. Одна з найсуперечніших. Щоб підкреслити не тільки її давність, а й продажність, вживають дотеп-гіперболу: це друга за давністю після проституції професія.

Журналістика як періодичні видання загалом (газети, журнали, бюлетені, аудіо- та відеоматеріали в електронних засобах масової інформації.
Періодичне видання - серіальне видання (зазвичай друковане), що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом, мають однакову назву.


Журналістика як мистецтво слова. Звідси –

Журналіст як професіональний працівник, що займається журналістикою, себто літературно-публіцистичною діяльністю у засобах масової інформації. Походить від французького Journal (журнал), а журнал у свою чергу походить від Jour (день, у переносному розумінні – щоденник, періодичне видання).

Розрізняють поняття журналіст преси і журналіст мовлення (радіо, телебачення) – радіожурналіст, тележурналіст.

Журналісти як професіонали працюють у засобах масової інформації, їхня праця є творчою, індивідуально неповторною, і про це ще буде йти мова. У масовій комунікативній ситемі вони відіграють ключову роль. Кожна країна створює свої закони, які регулють взаємини засобів масової інформації та суспільства, але як законодавці, так і самі журналісти через свої професіональні організації намагаються виробити певні загальні принципи, якими мають керуватися у повсякденні працівники засобів масової комунікації.

1994 року представники країн – членів Ради Європи, зібравшись у Празі на Європейську конференцію, присвячену політиці у галузі мас медіа, проголосили такі


Принципи вільних мас медіа:5
Принцип 1

Існування та розвиток справжньої демократії неможливі без існування та зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної та відповідальної журналістики. Ця роль вимагає від журналістики діяти таким чином:

-інформувати про діяльність громадських владних структур, а також приватного сектору, надаючи таким чином можливість людям формувати власну думку;

Приватна власність - одна з форм власності, яку розуміють як абсолютне, захищене законом право фізичної або юридичної особи, чи групи осіб на об’єкт власності: продукти праці, засоби виробництва, гроші та цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно тощо.

- дозволяти як окремим людям, так і групам людей висловлювати свої думки з тим, щоб про ці думки знали громадські та приватні владні структури та суспільство в цілому;

- постійно і критично аналізувати діяльність різних владних структур.

Принцип 2

Журналістика спирається у своїй діяльності в різних електронних та друкованих засобах інформації на фундаментальне право на свободу слова, гарантоване ст. 10 Європейської конвенції про права людини.



Принцип З

Для того, щоб журналістика реально сприяла демократичному розвитку суспільства, їй необхідно мати:

- необмежені можливості для оволодіння професією журналіста;

- повну незалежність редакцій від політичної влади і тиску з боку груп, що мають особисті інтереси, або з боку громадських органів;

Права людини - це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві.
Політична влада - здатність однієї людини або групи осіб контролювати поведінку громадян і суспільства, виходячи із загальнонаціональних чи загальнодержавних завдань.

-доступ до отримання чесної та неупередженої інформації від громадських владних структур для забезпечення відкритої інформаційної політики;

- захист права журналістів на утаємничення джерела інформації.



Принцип 4

Маючи на увазі фундаментальну роль журналістської свободи слова у суспільстві справжньої демократії, будь-яке втручання у журналістику з боку громадських владних структур повинно:

-бути необхідним у демократичному суспільстві та відповідати його суттєвим соціальним потребам;

- бути затверджене законом і мати ясне та чітке формулювання;

- мати вузьку інтерпретацію (тлумачення);

-бути пропорційним до тієї мети, яка ставиться.



Принцип 5

Перевага (підтримка) з боку владних структур, і відповідно тих, хто зайнятий у сфері журналістики, має бути надана:

- високоякісним системам професіональної підготовки журналістів;

-діалогу між журналістами, редакторами, видавцями, власниками електронних і друкованих засобів інформації та владними структурами, що відповідають за політику ЗМІ на урядовому чи міжурядовому рівнях;

-створенню таких умов, які б захищали журналістів (вітчизняних та зарубіжних) в екстремальних ситуаціях при виконанні небезпечних завдань, використовуючи для цього такий спосіб, як двосторонні та багатосторонні угоди;

-прозорості щодо діяльності:

-структурі власності різних підприємств у галузі ЗМІ;

-відносинам із третіми сторонами, що мають вплив на незалежність редакцій ЗМІ.



Принцип 6

Фундаментальна функція журналістики у демократичній країні передбачає, що всі, хто займається журналістикою, здійснюють це відповідально і дотримуються етичних норм, а головне не втрачають своєї незалежності та критичності. Журналістика має служити свободі слова, що включає право одержувати та передавати інформацію, поважаючи при цьому інші фундаментальні права, свободи, інтереси, що їх захищає Європейська конвенція про права людини.



Принцип 7

Практика журналістики у демократичному суспільстві виробила цілу низку норм, які ввійшли до багатьох професіональних кодексів поведінки. Це такі «неписані закони», як:

- повага до права громадськості бути точно інформованою про факти та події;

-збір інформації чесними (законними) методами;

-чесність в інформуванні, коментуванні, критиці, утримання від невиправданого втручання у приватне життя, наклепів (дифамації"), необгрунтованих звинувачень;

- виправлення будь-якої друкованої або переданої в ефірі інформації, що виявилася неточною (помилковою);

- збереження професіональної таємниці відносно джерела інформації;

- утримання від пропаганди насильства, ненависті, нетерпимості на расовій, статевій, сексуальній, мовній, релігійній, політичній або іншій основі, що мають національне, регіональне або соціальне походження.



Принцип 8

Розуміючи, що різні ЗМІ працюють в різних умовах, і ці умови не є стабільними, владні структури мають обережно посилатися на правила, про які йдеться у принципі 7, і мають визнати, що всі, хто працює у сфері журналістики, має право виробити свої особисті стандарти поведінки – наприклад, у формі кодексів поведінки, де буде визначено, яким чином права і свободи журналістів узгоджуються з іншими правами, свободами та інтересами, з якими може виникнути конфлікт, а також обов'язки журналістів.


8. Резюме.
Підсумовуючи вступну лекцію до курсу “Журналістика: вступ до фаху“, варто підкреслити, що ми абстрагуватимемося від широкого поняття КОМУНІКАЦІЯ як спілкування і зосередимося лише на тих комунікаційних аспектах, які безпосередньо пов΄язані з журналістською професією. Тобто на тих вузлах журналістської роботи і спілкування, які випливають з професіональної діяльності. Це досить широка панорама, яка включає в себе не тільки процеси журналістського самовдосконалення, правила і норми організації інформаційного матеріалу, психології творчості, журналістської етики, взаємин в редакційному колективі і поза ним, питання професіональної майстерності тощо, а й багато інших комунікативних елементів нашої професії.
Журнал́істська ́етика (лат. ethica, від грец. ήυος - звичай) - набір правил і норм поведінки, яких мають дотримуватися всі, хто збирає, опрацьовує та поширює масову інформацію.

РЕКОМЕНДОВАНА Література:
Здоровега, В.Й. Українська періодика у сучасному національному інформаційному просторі. [Текст]/ – Здоровега В.Й.; // Українська періодика: історія і сучасність; Львів, 1995.

Лизанчук, В.В. Єдиний національний інформаційний простір України: реальність чи міф? [Текст]/ – Лизанчук В.В.// Українська періодика: історія і сучасність; Львів, 1995.

Москаленко, Анатолій. Вступ до журналістики. [Текст]/ Анатолій Москаленко – К.,1997, теми 1 і 2.

Подолян М.П. Першооснови журналістської творчості. К., 1997

Різун ,В.В.Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності. [Текст] / – Різун в.В.; К., 2000.

Ученова, В. Беседы о журналистике. [Текст]/ – Ученова В.; М.: 1985. – 208 стор.


Завдання до семінарських занять.
Семіна́рське заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Теми для рефератів:
1.Що являє собою специфіка масової інформації.

2.Складові масової комунікації в нашій державі.

3.Інформація: багатозначність поняття. Інформація в журналістиці.

4. Інформаційний простір та інформаційна політика: взаємозв΄язок і взаємозалежність

5.Чому Ви пішли у журналістику?

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



  • Тема 1. Предмет і завдання курсу…………………………………………….4
  • Тема 4. Журналістський твір: тема, задум, реалізація……………………..33
  • Тема 8. Журналіст як дійова особа……………………………………………86