Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



1 загальні відомості про інформаційні системи

Скачати 152.74 Kb.

1 загальні відомості про інформаційні системи




Скачати 152.74 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації09.04.2017
Розмір152.74 Kb.
  1   2

ТЕМА 1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ (ІС)
1.1 Понятття інформаційної системи

Існує дуже багато означень терміну система [1, 2].

Означення 1: система ¬– це засіб досягнення мети.

Означення 2: система – це сукупність взаємозв’язаних елементів, яка відокремлена від середовища і взаємодіє з ним як єдине ціле.

Означення 3 (узагальнене): система – це скінченна множина функціональних елементів і відношень між ними, яка виділяється із середовища у відповідності до визначеної мети в межах визначеного часового інтервалу.

Інформацíйна систéма (англ. Information system) - сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.
Скінченна множина - це множина, кількість елементів якої є скінченна, тобто існує натуральне число k, що є числом елементів цієї множини. В протилежному випадку множина є нескінченною. Визначення 2. Множина, що не має рівнопотужної з нею власної підмножини, а також порожня множина, називається скінченною

Елемент системи – деякий об’єкт, який володіє рядом важливих властивостей і реалізує в системі певний закон функціонування, причому, внутрішня структура даного об’єкта не розглядається.

Підсистема – це відносно незалежна частина системи, яка володіє всіма властивостями системи і, зокрема, має смвою, на досягнення якої ця підсистема і орієнтована.

Якщо ж частини системи не володіють властивостями системи, а є просто сукупністю однорідних елементів, то такі частини прийнято називати компонентами.

Під властивістю розуміють сторону об’єкта, яка зумовлює його відміннсть від інших об’єктів або подібність з ними і яка керується при взаємодії з іншими об’єктами.

Під керуванням у найзагальнішому розуміннні будемо розуміти процес формування цілеспрямованої поведінки системи шляхом інформаційних впливів, які виробляє людина або пристрій [2].

Система з керуванням включає три підсистеми:

– керуючу систему (КС),

– об’єкт керування (ОК)

– система зв’язку (СЗ).

Керуюча система та система зв’язку утворюють систему керування (СК). Основним елементом організаційно-технічної системи керування є особа, яка приймає рішення (ОПР).

Інформаційна система – організаційна сукупність технічних засобів, технологічних процесів і кадрів, що реалізують функції збору, обробки, зберігання, пошуку, видачі й передачі інформації.

Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
Система керування Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.
Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.

Основною метою створення ІС є задоволення інформаційних потреб користувачів шляхом надання необхідної їм інформації на основі збережених даних. Потреба в інформації як такій не вичерпує поняття інформаційних потреб. Звичайно в поняття інформаційних потреб включають певні вимоги до якості інформаційного обслуговування й поводження системи в цілому (продуктивність, актуальність і надійність даних, орієнтація на користувача та ін.).

Необхідність підвищення продуктивності праці у сфері інформаційної діяльності приводить до того, що в якості зовнішніх засобів зберігання й швидкого доступу до інформації найчастіше використовуються засоби обчислювальної техніки (цифровий і аналоговий) на основі комп'ютерів.

Продуктивність праці Продукти́вність пра́ці (англ. productivity, labour productivity; нім. Arbeitsleistung f, Leistung f, Arbeitsproduktivität f) - це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.
Сучасні ІС - складні комплекси апаратних і програмних засобів, технології й персоналу, які ще називають автоматизованими інформаційними системами.
Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.


1.2 Історія розвитку інформаційних систем

Докомп’ютерна епоха (до 50-х рр. ХХ ст). До появи комп’ютерів ІС виглядали як різні архіви, картотеки та бухгалтерські книги. На карточці інформація зберігалася у впорядкованому вигляді, так само строго підтримувалася структурована система закладок і каталогів для полегшення пошуку інформації.

Інформаці́йний по́шук (ІП) (англ. Information retrieval) - наука про пошук неструктурованої документальної інформації. Особливо це відноситься до пошуку інформації в документах, пошук самих документів, добуття метаданих з документів, пошуку тексту, зображень, відео та звуку у локальних реляційних базах даних, у гіпертекстових базах даних таких, як Інтернет та локальні інтранет.
У великих інформаційних архівахпошук займав багато часу, а для підтримки строгої ієрархічної системи потрібні були значні зусилля.

Поява перших комп’ютерів (50-ті і 60-ті рр. ХХ ст). Поява перших комп’ютерів значно не вплинула на світ ІС, оскільки перші комп’ютери в основному займалися обчисленнями і використовувалися переважно з військовою метою. Попри це, у людей появился можливість ефективної автоматизованої обробки інформації.

Обробка інформації́ - вся сукупність операцій (збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація), що здійснюються за допомогою технічних і програмних засобів, включаючи обмін по каналах передачі даних [6.

Перші комерційні ІС (70-ті рр ХХ ст). В міру розвитку обчислювальної техніки в цей час стали появлятися перші комерційні ІС. Вони належали великим корпораціям і були досить малочисельними. Це було пов’язано зі значною вартістю як обчислювальної техніки, так і вартістю створення самої ІС. Типова ІС того часу працювала на великій ЕОМ, до якої під’єднувалося багато терміналів вводу даних. З терміналів посилали запити на інформацію і отримували відповідь на свої запити. Велика ЕОМ опрацьовувала запити пакетами, і користовучі були змушені чекати, поки не буде сформований повний пакет пакет для обробки. Інформація вводилася і виводилася у вигляді текстового рядка, що було незручно для її сприйняття.

Інформація централізовано зберігалася у великій ЕОМ у вигляді бази даних. Кожна ІС вимагала написання спеціалізованого програмного забезпечення і утримування штату високуокваліфікованих спеціалістів для її . Первші ІС знайшли своє застосування у банківській сфері, на біржах і у великих.

Банк Ба́нк (від італ. banco - лавка або стіл) - кредитно-фінансова установа, яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює інші послуги за фінансовими операціями.
Не зважаючи на велику вартість і незручність використання, ІС довели ефективність свого використання.

Поява персональних ЕОМ (з початку 80-х рр. ХХ ст). Як було вже сказано, перші ІС обслуговували інтереси великих корпорацій, причому загальнокорпоративні інтереси чи інтереси. Для кінцевого користувача (особливо із збільшенням кількості підключених терміналів) робота з ІС була незручною і не допомагала розв’язати частину його задач, які виходи за межі загальнокорпоративних шаблонів. Тому на початку 80-х років появляються і швидко набирають популярності персональні ЕОМ. Вони коштують набагато дешевше, ніж велика ЕОМ, і працюють зі стандартним ПЗ. У набір такого ПЗ входили текстовий редактор, електронні таблиці і персональна база даних, яку власник міг налаштувати під свої потреби.

Текстовий редактор - комп'ютерна програма-застосунок, призначена для створення й зміни текстових файлів (вставки, видалення та копіювання тексту, заміни змісту, сортування рядків), а також їх перегляду на моніторі, виводу на друк, пошуку фрагментів тексту тощо.
Табличний процесор (англ. electronic spreadsheet - електронний аркуш або електронна таблиця) - це інтерактивний, комп'ютерний застосунок для налагодження, аналізу та збереження даних у табличному форматі.
Ці ЕОМ могли собі дозволити вже значно ширший круг покупців, що в подальшому призвело до їх стрімкого розвитку. Цей період можна назвати періодом популяризації автоматизованої обробки інформації і часом, коли комп’ютери появилися практично в кожному офісі.

Локальні мережі (з другої 80-х рр. ХХ ст). Коли комп’ютери появилися на кожному робочому місці, гостро постала проблема обміну електронною інформацією між співробітниками однієї організації.

Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.
Розв’язанням цієї проблеми стало об'єднання комп’ютерів однієї організації в локальну обчислювальну мережу. Мережа дозволила співробітникам обмінюватися інформацією не встаючи з робочого місця і спільно використовувати зовнішнє обладнання. Подальшим розвитком локальних мереж стали локальні мережі з виділеним сервером – окремим комп'ютером, який надає певний ресурс, у тому числі і інформацію, для всіх учасників мережі.
Виділений сервер (англ. dedicated server) - вид хостингу, при якому клієнту цілком надається окрема фізична машина (на противагу віртуальному хостингу). Він гнучкіший, ніж віртуальний хостинг, організації мають повний контроль над сервером(ами), у тому числі вибір операційної системи, обладнання і т.д.
Такі комп’ютери вже не використовувалися для звичайних цілей, вони цілком спеціалізувалися на наданні ресурсів для спільного використання.

Розподілені ІС. Розвиток локальних мереж з виділеним сервером призвів до такої моделі – один потужний сервер і кілька комп’ютерів-клієнтів. Збільшення кількості комп’ютерів-клієнтів неминуче вело до збільшення часу очікування доступу до спільного ресурсу і конфліктів доступу між комп’ютерами-клієнтами. Розв’язанням даної проблеми став розподіл ІС. Даний розподіл означав розподіл задачі серверного обслуговування на частини між ієрархічною групою серверів, тобто сервер нижчого рівня обслуговує декілька звичайних комп’ютерів, сервери нижчого рівня обслуговуються сервером більш високого рівня і т.д. Таким чином, один сервер підтримує невелику кількість клієнтів, для обслуговування яких не потрібно великої потужності. При збільшенні кількості комп’ютерів-клієнтів додається ще один сервер на відповідний рівень, і навантаження на кожен окремий сервер цього рівня не збільшується. Подібна організація ІС дозволяє значно здешевлювати їх вартість і порівняно просто нарощувати потужність системи.

Глобалізація ІС. До кінця другого тисячоліття сформувалася тенденція глобалізації інформаційних процесів. Цьому сприяло широке поширення глобальної мережі Internet. Процеси глобалізації обміну інформацією збільшують інтенсивність, оперативність інформаційного обміну, забезпечують мобільність співробітників організації, дозволяючи працювати в будь-який час доби з будь-якої відстані від офісу.

Інформаці́йні проце́си- послідовна зміна стану та (або) уявлення про інформацію в результаті дій, які з нею можна виконувати. Такими діями є - створення, збирання, зберігання, обробка, відображення, передавання, розповсюдження, використання, захист, знищення інформації.
Глобаліза́ція (англ. globalization) - процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У ширшому розумінні - перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі.
Основними напрямами розвитку ІС стали розробка єдиного способу об'єднання інформації різних форматів і вдосконалення систем захисту інформації від несанкціонованого доступу.
1.3 Характеристики сучасних інформаційних систем

Комплексний підхід. Сучасні ІС характеризуються поняттям комплексності, підя яким розуміється цілісний підхід до автоматизації технологічних процесів в організації.

Несанкціоно́ваний до́ступ до інформа́ції - доступ до інформації з порушенням посадових повноважень співробітника, доступ до закритої для публічного доступу інформації з боку осіб, котрі не мають дозволу на доступ до цієї інформації.
Зáхист інформáції (англ. Data protection) - сукупність методів і засобів, що забезпечують цілісність, конфіденційність і доступність інформації за умов впливу на неї загроз природного або штучного характеру, реалізація яких може призвести до завдання шкоди власникам і користувачам інформації.
Автоматиза́ція технологі́чних проце́сів - використання енергії неживої природи в технологічному процесі або його складових частинах для їх виконання і керування ними без безпосередньої участі людей, що здійснюється з метою зменшення трудових затрат, покращення умов виробництва, підвищення обсягів випуску й якості продукції.
Якщо раніше в кожному відділі була своя маленька ІС, то зараз ціла орагнізація працює в єдиній ІС. Така побудова ІС дозволяє викоистовувати інформацію одного відділу в роботі інших, отримувати зведену інформацію по цілій організації і покращувати швидкість інформаційних потоків всередині орагнізації.

Оперативність. В сучасних умовах дуже важливим параметром в роботі організації стає швидкість бробки і доступність інформації. Тому чусасні ІС проектуються таким чином, щоб користувачі могли отримати максимум інформації, доступної на поточний момент. Особлива увага приділяється оперативності інформації, тобто процесам отримання «найсвіжішої» інформації, оскільки від цього значною мірою залежить ефективність рішень, які приймаються (наприклад, в системах електронної торгівлі, в навігаційних системах і т.д.).

Гнучкість. Сучасні організації змушені працювати в умовах, які постійно змінюються і вимагають змін в структурі організації чи методах її роботи. Тому важливим параметром ІС є її гнучкість, тобто здатність швидко змінювати конфігурацію чи функціональний набір. Найбільш поширеними способами способами реалізації цього принципа є модульність системи (за необхідності різні функціональні модулі можуть відключатися чи підключатися до системи) і система налаштувань (тобто закладена можливість корекції основних параметрів).

Розподілена ІС. Розпоідлена ІС передбачає багаторівневу структуру і наявність ієрархії серверів [6].

Взаємозв’язок з іншими ІС. Сучасна організація працює в умовах тісної взаємодії та інтенсивного інформаційного обміну з іншими організаціями, тому важливе значеня має здатність ІС взаємодіяти з ІС інших організацій. В сучасних ІС повинна бути передбачена хоча б можливість імпортувати та експортувати масиви даних в загальноприйнятих форматах обміну даними (текстові файли або електронні таблиці). Також необхідна можливість взаємодії системи з іншими програмними пакетами в рамках однієї організації.

Доступність інформації зовні. Останнім часом значно збільшився ступінь інформаційної відкритості організацій для зовнішніх споживачів (партнерів, клієнтів). Сучасна ІС повинна мати механізми публікації своїх даних в Інтернет для зовнішніх користувачів (прайс-листи, перелік послуг, оголошення). Природно, не всі дані організація робить загальнодоступними, тому велика увага приділяється захисту ІС від несанкціонованого доступу і правильній організації рівнів доступу до інформації.
1.4 Функції і мета створення ІС

Мета ІС – задоволення інформаційних потреб користувачів шляхом надання необхідної їм інформації на основі збережених даних.

Мета створення інформаційних систем – у гранично короткі терміни створити систему обробки даних, яка має задані споживчі якості.

До споживчих якостей належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, економічна ефективність.

Економі́чна ефекти́вність - це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).
Обро́бка да́них - систематична цілеспрямована послідовність дій над даними. Обробка даних містить в собі множину різних операцій.
Функціональна повнота множини логічних операцій чи булевих функцій - це можливість подати всі можливі значення таблиць істинності за допомогою формул із елементів цієї множини.

Функціональна повнота – це властивість інформаційної системи, яка характеризує рівень автоматизації управлінських робіт.

Функціональна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції з обробки даних. Це сукупність надійностей програмного, інформаційного та технічного забезпечення.

Адаптивна надійність – це властивість інформаційної системи виконувати свої функції, якщо вони змінюються в межах умов, зумовлених розвитком системи керування об'єкта впродовж заданого проміжку часу.

Економічна ефективність інформаційної системи виявляється в покращенні економічних результатів функціонування об'єкта в результаті впровадження інформаційної системи.

Потенційні можливості ІС реалізуються через їх функції, до яких належать:

обчислювальна – вчасно і якісно виконує оброблення інформації в усіх аспектах, що цікавлять систему управління;

слідкувальна – відстежує і формує всю необхідну для управління зовнішню та внутрішню інформацію;

запам'ятовувальна – забезпечує безупинне накопичення, систематизацію, збереження і відновлення всієї необхідної інформації;

комунікаційна – забезпечує передачу потрібної інформації в задані пункти;

інформаційна – реалізує швидкий доступ, пошук і видачу необхідної інформації;

регулювальна – здійснює інформаційно-керуючий вплив на об'єкт управління і його ланки при відхиленні їхніх параметрів функціонування від заданих значень;

оптимізаційна – забезпечує оптимальні розрахунки в міру зміни цілей, критеріїв та умов функціонування об'єкта управління;

прогнозна – визначає основні тенденції, закономірності та показники розвитку об'єкта управління;

аналізаторна – визначає основні показники техніко-економічного рівня виробництва і господарської діяльності;

документувальна – забезпечує формування всіх обліково-звітних, планово-розпорядницьких, конструкторсько-технологічних та інших форм документів.
1.5 Загальна структура і склад інформаційної системи

Структура ІС – внутрішня організація системи при поділі її на частини, виявлення зв'язків між цими частинами.

Структуру ІС утворюють безліч елементів і відносин між ними. Найзагальнішим поділом ІС є виділення в ній функціональної та забезпечувальної частин.

Функціональна частина ІС завжди пов'язана з предметною сферою (ПС) (чи предметною областю ¬ ПО) і фактично є моделлю системи управління конкретним об'єктом.

Предме́тна о́бласть (ПрО) - множина всіх предметів, властивості яких і відношення між якими розглядаються в науковій теорії. В логіці - гадана область можливих значень предметних змінних логічної мови.
Вона розбивається на функціональні підсистеми.

Функціональна підсистема – це частина ІС, виділена за спільністю функціональних ознак управління. Часто у функціональній структурі ІС немовби повторюється склад функціональних підрозділів організаційної структури об'єкта.

Організаці́йна структу́ра управлі́ння (або субординаці́йна структу́ра) - упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції
Назви функціональних підсистем пов'язують з функціями, тобто їх назви відображають цільові функції.
Цільова функція - функція, що зв'язує мету (змінну, що оптимізується) з керованими змінними в задачі оптимізації.

Специфічні особливості кожної конкретної підсистеми певного об'єкта відображаються у функціональних задачах, для автоматизації яких призначена підсистема.

Вимоги до функціональних підсистем:

межі задач, які утворюють підсистеми, не повинні перетинатися між собою;

– задачі, що розв'язуються в підсистемах, мають бути тісно пов'язані між собою в інформаційному плані, тобто при їх розв'язуванні має використовуватися єдина вхідна інформація, а результати розв'язання одних задач мають використовуватися для розв'язання інших;

– результати розв'язання повинні мати єдиного споживача (управлінського персоналу одного або кількохфункціональних підрозділів об'єкта).

Параметри функціональних підсистем:

– мета функціонування підсистеми;

– вид керованих ресурсів;

– особливості показників, що розраховують у підсистемі;

– підрозділи, які здійснюють управління.

  1   2


Скачати 152.74 Kb.