Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



№10: «Політика управління майном органів місцевого самоврядування та її ефективність»

Скачати 187.65 Kb.

№10: «Політика управління майном органів місцевого самоврядування та її ефективність»




Скачати 187.65 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації19.04.2017
Розмір187.65 Kb.
  1   2

Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра макроекономіки та державного управління
Ретроспективний аналіз

з дисципліни «Державне і регіональне управління»

на тему №10: «Політика управління майном органів місцевого самоврядування та її ефективність»

студента (ки) 4-го курсу

спеціальності 6601/1

групи ЕМП-401

Шевченко Дар’ї Ярославівни


Науковий керівник:

Доктор економічних наук, професор Малий І.

Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Держа́вне управлі́ння (публічне управління, англ. public administration) - є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти. У деяких країнах (наприклад, у Хорватії) цією діяльністю держави відає окреме міністерство.

Місце́ве самоврядува́ння - право та змога органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

Й

м.Київ — 2016 рік

З впровадженням в Україні європейських стандартів життя особливої актуальності перед органами влади набуває розвиток економіки регіонів та інфраструктури життєзабезпечення територіальних громад. В процесі виконання загальноєвропейських директив з урахуванням місцевих особливостей регіонів, пошуку нестандартних шляхів розв‘язання проблем регіонального розвитку особливої уваги для органів місцевого самоврядування набуває застосування нових підходів в управлінні комунальною власністю регіону.

Європе́йський коміте́т зі стандартиза́ції (фр. Comité Européen de Normalisation, CEN) - міжнародна неприбуткова організація, основною метою якої є сприяння розвитку торгівлі товарами та послугами через розробку та запровадження європейських стандартів (євронорм, EN).

Територіа́льна грома́да - «жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр».

Комуна́льна вла́сність - одна з трьох форм власності (поряд з державною та приватною). Також, поряд з державною власністю це одна з двох форм публічної власності.

Органи місцевого самоврядування - «виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення».

Одним з питань є управління майном комунальної власності, яке являє собою одну з основних складових економічного та фінансового забезпечення розбудови місцевого самоврядування, стабільного соціально-економічного розвитку регіонів. Особливо важливою є належна регламентація відносин з приводу оренди комунального майна, адже незважаючи на велику кількість законодавчих та інших нормативних актів, правове регулювання в цій сфері все ще не є достатньо досконалим і потребує єдиної практики застосування.

Комуна́льне підприє́мство - юридична особа, заснована на власності відповідної громади.

Правове́ регулюва́ння - це упорядкування суспільних відносин здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.

Комплексне вивчення орендних відносин обумовлює необхідність розроблення пропозицій щодо відповідного удосконалення нормативно-правових засобів їх регулювання.

У сучасній науковій практиці актуальними є дослідження понятійно-термінологічного апарату суб’єктів управління та об’єктів комунальної власності, обсяги та межі повноважень органів управління комунальної власності. Так, у працях В.Устименко та О.Ольшанського наведено основні поняття, структуру та механізми формування і взаємодії органів, уповноважених управляти комунальним майном. Норми права, положення і порядок відносин у майнових питаннях розкрито в дослідженнях М.

Но́рма пра́ва (правова́ норма) - загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Тітова. Загальним, організаційно-теоретичним засадам управління коммунальною власністю присвячено праці В.Алєксєєва, Г.Бондаренко, В.Григор’єва, В.Кошкіна, І.Остріна. Проте розгляд комунальної власності саме як ресурсу місцевого самоврядування та місцевих громад у сучасних умовах все ще потребує належного висвітлення, невирішеними залишаються чимало питань правового регулювання оренди комунального майна, а наявна система управління комунальною власністю є недостатньо ефективною.

Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.

Причиною цього, на думку дослідників, є її безсистемність, яка зумовлюється низкою причин. Насамперед, це відсутність спеціальної законодавчої бази на рівні держави й достатньої нормативно-правової, методичної та організаційної бази на місцевому рівні.

На сучасному етапі провідне місце в структурі матеріальної та фінансової основ місцевого самоврядування посідає комунальна власність. Вона «стає не просто матеріальною основою місцевого самоврядування, але й джерелом фінансових ресурсів місцевих бюджетів»1

«Комуна́льна вла́сність — одна з трьох форм власності (поряд з державною та приватною). Також, поряд з державною власністю це одна з двох форм публічної власності.

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.

Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

Держа́вна вла́сність - привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення.

За своєю суттю комунальна власність є колективною. Поняття «комунальна власність» і «муніципальна власність» є синонімами. В прикладному значенні, під комунальною власністю розуміють власність територіальних громад на належне їм майно, що використовується для спільних потреб громади і управляється відповідними органами місцевого самоврядування. В економічному значенні термін вживається для позначення сукупності відносин, пов'язаних певним майновим комплексом і певним суб'єктом господарської діяльності»2

Комунальну власність слід умовно поділити на об'єкти майнового комплексу, природного комплексу і місцеву казну (Рис.1.

Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.

), меред яких нас в даній роботі цікавлять найбільш об'єкти майнового комплексу та управління ними.



Рис.1. Класифікація об'єктів комунальної власності3

Управління комунальною власністю є свідомим, цілеспрямованим впливом з боку територіальної громади на всі об'єкти належної їй власності. На практиці це означає, що органи місцевого самоврядування як власник встановлює певні правила та умови володіння, користування і розпорядження цими об'єктами.

Слід зазначити, що системи управління муніципальним майном різняться залежно від особливостей населених пунктів, проте всі вони мають єдину соціальну спрямованість – досягнення максимально можливого рівня задоволення соціальних запитів населення.

Населений пункт Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).

При цьому стратегічне завдання управління комунальною власністю полягає у збільшенні прибутків бюджету і зростанні місцевої економіки шляхом ефективного використання комунальної власності. Таким чином, управління муніципальною власністю повинно враховувати як соціальні, так і інвестиційні цілі.

На сьогодні назріло багато проблемних питань у сфері управління комунальним (муніципальним) майном, а саме: відсутність єдиної державної політики та системного підходу щодо управління комунальним майном; формування об'єктів нерухомого майна комунальної власності ще продовжується, органи місцевого самоврядування не мають повного переліку нерухомості, що належить територіальній громаді; недостатність коштів для фінансування виготовлення технічної документації та реєстрації права власності.

Техні́чна документа́ція - система графічних і текстових документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання на усіх стадіях життєвого циклу продукції (конструюванні, виготовленні та експлуатації промислових виробів; при проектуванні, зведенні і експлуатації будівель і споруд; при розробці технологічних процесів виробництва; при розробці та використанні програмного забезпечення).

Нерухо́мість, нерухоме майно (англ. Real Property, Real Estate) - земельні ділянки, а також будівлі, споруди чи інше майно, безпосередньо пов'язане землею, тобто об'єкти, переміщення яких неможливе без нанесення значної шкоди його вартості і призначенню.

Систе́мний підхі́д (англ. Systems thinking - системне мислення) - напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як модель системи.

Пра́во вла́сності (в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Внаслідок слабкості матеріальної бази місцевого самоврядування і недостатності повноважень щодо її посилення виникає незацікавленість місцевих органів у розвитку економічного потенціалу підвідомчої території, підвищенні її інвестиційної привабливості, часто до порушень прав і законних інтересів підприємців. Це проявляється у невикористанні найбільш ефективних механізмів розподілу комунального майна, що має залучатися у підприємницьку діяльність (виділення земельних ділянок і здача в оренду нежитлових приміщень поза конкурсної процедури, неприйняття заходів щодо покриття витрат при неякісному виконані робіт підрядниками за договорами і т.п.).

Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Інвестиційна привабливість країни - це сукупність політичних, соціальних, інституціональних, екологічних, макро- і мікроекономічних умов функціонування національної економіки, що забезпечують стабільність інвестиційної діяльності вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

Земе́льна діля́нка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (Земельний кодекс України. Стаття 79).

Економічний потенціал - це сукупність наявних та придатних до мобілізації основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу.

Інтере́с (у праві) - прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб'єктивному праві, проте не суперечить праву як такому. Конституційний Суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: це - прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. У структурі законного інтересу виділяють два елемента: прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом; звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів.

Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

В аспекті управління реформування відносин власності не в повній мірі відповідає проголошеним принципам децентралізації: управління об’єктами спільної власності делеговано органами місцевими самоврядування місцевим державним адміністраціям. Однак реальна децентралізація повноважень відбувається тоді, коли об’єкти спільної власності передаються в управління виконавчим органам місцевих рад на рівні територіальних громад сіл, селищ та міст. У протилежному випадку ці об’єкти залишаються у віданні державних органів, що може бути засобом контролю органів місцевого самоврядування.

Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.

Чинниками, що гальмують розвиток управління муніципальним майном, також є: відсутність достатньої кількості кваліфікованих менеджерів, обмеженість інвестиційних можливостей.

Також, однією з основних проблем, що постають під час управління комунальною власністю є непідготовленість власника, тобто територіальної громади. Досить часто власник не уявляє, що є багато можливих шляхів для більш ефективного використання, підвищення прибутковості і ринкової вартості належної йому власності.

В Україні переважна частина об’єктів комунальної власності належить до соціально-культурної сфери житлово-комунального господарства. За сучасних економічних умов і внаслідок впливу суб’єктивних чинників підприємства житлово-комунального господарства є здебільшого збитковими, що потребує залучення до функціонування цієї сфери приватного сектора.

Рівень приватизації комунального майна в Україні такий, що місцеві органи через місцеві бюджети фінансують надання послуг, які по суті є приватними, а не громадськими: будівництво, утримання комунального житла, надання комунальних послуг, оренда соціальних об’єктів.

Місце́вий бюдже́т - бюджет адміністративно-територіальної одиниці - області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування.

Житлово-комунальне господарство - галузь, а вірніше, сукупність галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, тепла й електроенергії.

Комуна́льні по́слуги - включають житлово-комунальні послуги, благоустрій населених пунктів, побутове обслуговування населення та інше.

Натомість у сфері нерухомості та надання комунальних послуг не спостерігається суттєвого прогресу ринкових відносин.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

Тобто муніципальне майно використовується неефективно, органам місцевого самоврядування необхідно здійснювати поступове відчуження майна користь приватних установ або фізичних осіб, таким чином доручаючи приватним організаціям роботу чи послуги, які вони можуть виконати краще і одночасно отримувати дохід.

Фізи́чна осо́ба - у цивільному та інших галузях права термінологія, що використовується для позначення людини (громадянина, особи без громадянства) як учасника правових відносин. Фізична особа також підпорядковується певним нормам та правилам поведінки.

Щоб підвищити ефективність використання об'єктів їх пропонується поділити на три групи, виходячи з можливих дій з ними: по відчуженню; по збереженню прямого управління об'єктами; по делегуванню функцій управління. Зараз постає багато суперечок з приводу приватизації чи здачі в оренду муніципального майна, адже такі заходи приносять вигоди, але й мають певні недоліки. Під час аналізу даного питання було б доцільно проаналізувати досвід інших країн в сфері управління муніципальним майном.

Аналіз особливостей функціонування муніципальної власності в країнах Європейського Союзу дозволяє виділити три основні моделі: німецьку, англійську та французьку. Німецька модель характеризується акціонуванням комунальних підприємств, причому контрольний пакет акцій закріплюється за місцевими органами влади.

Контро́льний паке́т а́кцій - відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», 50 і більше відсотків простих акцій товариства (ст. 65 Закону). В економічній теорії під К.п.а. розуміється частина акцій, зосереджена в руках одного власника, яка дає можливість здійснювати фактичний контроль над акціонерним товариством.

За такого підходу інститут влади залишає значний вплив на вибір напрямів господарської діяльності. Англійська модель передбачає приватизацію значної частини комунальної власності. У таких умовах повна відповідальність за якість наданих суспільних послуг передається приватним структурам. Особливість французької полягає в збереженні прав комунальної власності на інженерні та інфраструктурні об’єкти. Приватним структурам надається право здійснювати управління на договірних умовах. Таку модель, як правило, обирають більшість країн у період трансформації економічної системи.

У країнах Центральної та Східної Європи, таких як Латвія, Угорщина, Польща, основним способом подолання збитковості використання комунальної власності від самого початку розглядалася приватизація.

Економічна система Економі́чна систе́ма - сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на

Східна Європа Східна Європа - політичний та історико-географічний регіон Європи.

Такий вибір ґрунтувався на відсутності в держави фінансових ресурсів, необхідних для відновлення застарілої комунальної інфраструктури. Унаслідок появи в галузі міжнародних компаній з досвідом управління підприємствами інфраструктури в комунальному секторі було запроваджено дієві способи управління й розроблено ринкові методи ціноутворення. Такий крок був зумовлений необхідністю збереження балансу інтересів населення, місцевої влади й компаній-монополістів. Проте негативним наслідком стало підвищення тарифів. Так, упродовж 1991-2001 рр. в Угорщині тарифи на енергію та інші види палива підвищилися в 14, у Польщі – 10 разів. У Чехії темпи підвищення були дещо повільнішими. Крім того, держава й досі надає значні дотації для підприємств ЖКГ. Водночас особливістю приватизації комунального майна в Великобританії було те, що держава списала всі борги комунальних підприємств та взяла на себе витрати приведення їх у

  1   2


Скачати 187.65 Kb.

  • Ретроспективний аналіз з дисципліни «Державне і регіональне управління»