Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



3 інформаційно-довідковий матеріал занять з психологічної підготовки, як предмета навчання індивідуальної підготовки за модульним принципом під час проведення заходів бойової підготовки

3 інформаційно-довідковий матеріал занять з психологічної підготовки, як предмета навчання індивідуальної підготовки за модульним принципом під час проведення заходів бойової підготовки




Сторінка1/16
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3.94 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


3.4. ІНФОРМАЦІЙНО-ДОВІДКОВИЙ МАТЕРІАЛ

занять з психологічної підготовки, як предмета навчання

індивідуальної підготовки за модульним принципом

під час проведення заходів бойової підготовки
(Заняття з психологічної підготовки проводяться в польових умовах, у комплексі занять бойової підготовки з конкретною прив’язкою до визначеної теми занять з тактичної та вогневої підготовки загальною тривалістю кожного заняття – одна навчальна година. Орієнтовна тематика занять з психологічної підготовки може бути уточнена та доповнена із урахуванням специфіки бойової підготовки видів та родів військ (спеціальних військ)).

а) під час вогневої підготовки

На заняттях з вогневої підготовки, поряд із формуванням у особового складу навичок і вмінь у діях зі зброєю, воїнів психологічно готують до виконання бойових завдань, розвивають у них швидкість реакції, увагу, пам’ять і мислення, виховують цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, рішучість і сміливість.


РЕКОМЕНДАЦІЇ КОМАНДИРАМ (НАЧАЛЬНИКАМ)

щодо ефективної організації психологічної підготовки у ході виконання вправ вогневої підготовки

Головне в психологічному гартуванні на заняттях з вогневої підготовки це формування у особового складу впевненості у своїй зброї, ефективності її застосування, виховання активності, рішучості і самостійності в знищенні противника.

Впевненість у зброї формують, насамперед, домагаючись твердого знання її тактико-технічних характеристик, можливостей і матеріальної частини, постійно підкреслюючи перевагу її над аналогічними зразками зброї, навчаючи усуненню характерних затримок і несправностей при стрільбі в різних умовах обстановки, а також домагаючись твердого знання і вмілого застосування правил стрільби при вирішенні вогневих завдань.

З цією метою необхідно підвищувати інтерес особового складу до вивчення зброї і правил стрільби з неї: демонструвати її можливості і ефективність вогню; організовувати змагання на правильність і швидкість виконання нормативів; навчати в обмежений час усувати несправності і затримки при стрільбі; тренувати в підготовці вихідних даних в корегуванні вогню в обмежений час, у складних умовах обстановки, під впливом перешкод тощо.

Розбирання і збирання зброї, усунення несправностей і спорядження стрічок (магазинів) набоями необхідно здійснювати в різних природнокліматичних умовах, вдень і вночі; розбирання ударного механізму затвору гармати, розбирання і збирання кулемету, заміну ударника, спорядження стрічок робити не на столах (стелажах), а безпосередньо в танку (БМП, БТР) чи на брезентах, біля машин; розбирання і збирання стрілецької зброї й усунення несправностей у ній робити в окопі, траншеях, обмеженому просторі техніки (БМП, БТР), а також у ході вирішення вогневих завдань у темряві й у засобах індивідуального захисту. Дії особового складу повинні обмежуватися за часом і обов’язково оцінюватися командиром на кожному занятті.

Вихованню активності і швидкості у вирішенні вогневих завдань у значній мірі сприяє постійний контроль за діями військовослужбовців. При навчанні прийомам і правилам стрільби командири повинні фіксувати час виявлення і відкриття вогню по кожній цілі, а також стежити за правильністю установки прицільних пристосувань і прицілювання. Оголошення військовослужбовцям досягнутих ними результатів підвищує прагнення займатися з повною напругою сил.

Здійснюючи контроль за діями підлеглих, командири повинні враховувати їхні індивідуальні здібності і розвивати психологічні якості, характерні для кожної штатної спеціальності.

Впевненість у діях зі зброєю приходить у результаті багаторазових тренувань, ефективність яких значно підвищується, якщо особовий склад навчений навичкам самоконтролю. Для розвитку навичок самоконтролю під час стрільби доцільно розміщати окремі мішені на великих дерев’яних (фанерних) щитах, що дозволяють військовослужбовцям, бачити усі свої пробоїни, самим визначати середню позначку влучення, помилку і її причину. Цей спосіб дає можливість наочно навчати особовий склад веденню влучного вогню.

Розвитку в особового складу звички до самоконтролю сприяють доповіді військовослужбовців після закінчення стрільби, у яких вони дають оцінку своїм діям. Змісту цих доповідей доцільно надавати великого значення і використовувати їх при проведенні розборів.

Навички самоконтролю доцільно розвивати і під час занять на тренажерах, за допомогою спеціального обладнання і навчальних приладів, що дозволяють контролювати свої дії.
ОСОБЛИВОСТІ

організації психологічної підготовки у ході виконання вправ вогневої підготовки

Сучасні технології визначили динамічний розвиток методик вогневої підготовки особового складу. Психологічна готовність до ефективного ведення вогню зі стрілецької зброї і стійкість окремого воїна до ведення вогню по живим цілям краще формується за допомогою лазерних імітаторів вогню. Їхніми елементами обладнується зброя та обмундирування військовослужбовців. Під час тренування військовослужбовців ведеться вогонь по живим цілям з використанням холостих набоїв, лазерний промінь точно відтворює траєкторію кулі. При ураженні цілі приймальний пристрій на обмундировуванні солдата сприймає лазерний сигнал та ідентифікує вражену ціль, відсилаючи інформацію на центральний комп’ютер. Одночасно лазерний пристрій “жертви” відключає його зброю, що імітує втрату боєздатності і, відповідно, “смерть”. Ці пристрої не тільки дозволяють воїну відчути динаміку бою, але й побачити противника на мушці і зробити прицільний постріл. Військовослужбовці, що проходять таку підготовку, значно швидше набувають навички ведення стрільби з урахуванням людських факторів.

Психологічні тренінги під час вогневої підготовки значно збагачують знання ефективності застосування вогнепальної зброї. Наприклад, стрільба з напівавтоматичної зброї на відстані, що перевищує 50 м, більш ефективна у порівнянні із застосуванням автоматичного вогню. У нічний час, під час ведення вогню з будь-якої відстані, найбільш ефективною є стрільба короткими чергами (по три постріли). Смужка білої плівки, що наклеєна вздовж стволу, покращуватиме показники нічних стрільб; при цьому солдати, що звикли до корегування вогню за слідом трасуючих куль, під час стрільби звичайними патронами показують гірші результати, чим ті, хто ніколи не використовував трасуючі кулі.

До сучасних тренінгових розробок відносяться методики перевірки здатності до ведення вогню у стресових ситуаціях.

Виховання активності і самостійності в знищенні супротивника вогнем зі зброї досягається виключенням шаблонів дій в організації і проведенні стрільб, а також широким впровадженням системи імітації влучення чи поразки цілі, що дозволяє військовослужбовцю безпосередньо спостерігати за результатами своєї стрільби.

У ході тренувань механізованих і танкових підрозділів доцільно показувати цілі в різній комбінації, щоб особовий склад самостійно вирішував вогневі завдання, виявляючи активність і винахідливість у знищенні цілей у залежності від їхньої важливості. Для виключення шаблону дій в організації і проведенні стрільб необхідно кожному стріляючому змінювати місце для стрільби, порядок показу, місцезнаходження і напрямок руху цілей, способи освітлення цілей і місцевості.

Обладнання вогневих містечок, військових стрільбищ і директрис повинне забезпечувати вирішення різноманітних вогневих завдань на дальності дійсного вогню штатної зброї. Важливе значення має і те, як установлені, пофарбовані і замасковані мішені. Яскраве фарбування мішеней, що не відповідає фону навколишньої місцевості, установка їх вище рівня землі на горбах, відкритих рівних площадках, поблизу орієнтирів, що добре спостерігаються, спотворюють уяву воїнів про реальну картину бою і наносять шкоду психологічній підготовці. Необхідно робити так, щоб особовий склад до початку стрільби не знав і не бачив дійсного розташування цілей. Для цього підготовка мішеневого поля до стрільби повинна проводитися приховано від військовослужбовців. З цією же метою доцільно практикувати проведення стрільб на незнайомих для військовослужбовців, стрільбищах і директрисах.

Для формування в особового складу психологічної стійкості в ході занять необхідно створювати військовослужбовцям, зовнішні перешкоди: частіше проводити тренування в індивідуальних засобах захисту, в умовах поганої видимості і погоди, встановлювати на шляху руху військовослужбовців різні перешкоди і загородження, обмежувати їхні дії за часом, впливати на них звуковими ефектами тощо. З метою удосконалення психологічних якостей підлеглих, командири, при проведенні занять повинні нарощувати обстановку: змінювати характер цілей, місце і час їхньої появи, спосіб імітації або освітлення і ступінь маскування, ділянку місцевості і напрямок руху стріляючих, положення для стрільби і дії військовослужбовців (у пішому порядку, на БМП, БТР, з місця, у русі, у залежності від бойового завдання, що виконують), фізичне навантаження, характер впливу на військовослужбовців зовнішніх подразників. З цією метою при проведенні занять зі спостереження і визначення відстаней необхідно імітувати (за допомогою акустичних систем) вогонь зі стрілецької зброї, розриви снарядів і мін, шум двигунів техніки, що рухається, літаків, вертольотів, а в нічний час періодично освітлювати місцевість ракетами й іншими джерелами світла, застосовувати манекени з муляжами поранень і травм.

Готуючи особовий склад до стрільби різними способами, доцільно поступово збільшувати швидкість руху військовослужбовців (техніки), зменшувати час показу цілей, одночасно показувати на різних відстанях кілька цілей, змінювати способи маскування, показ цілей здійснювати в момент “вогневого впливу” супротивника і подолання різних перешкод і загороджень. Заняття доцільно проводити в будь-яку погоду (дощ, снігопад, туман тощо), у різний час доби, а також, при задимленні і запиленні місцевості.

На мішеневому полі доцільно встановлювати й обладнувати перешкоди і загородження у вигляді окопів, протитанкових ровів, стінок і заборів, дротових загороджень, малопомітних перешкод, імітувати розриви снарядів і мін за допомогою вибухових пакетів та імітаційних зарядів вибухових речовин, а в глибині мішеневого поля створювати контрольовані вогнища пожеж, задимлення місцевості і проводити інші заходи, що відтворюють картину бою.

При підготовці гранатометників ручних протитанкових гранатометів доцільно практикувати стрільби інертними гранатами по танках навчально-бойової групи, що рухаються на військовослужбовців. З танків необхідно попередньо знімати прилади освітлення, предмети ЗІП і устаткування, що закріплене на корпусі.




ТЕМА 1. ФАКТОРИ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ПСИХІКУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ. ШЛЯХИ І СПОСОБИ ЇХ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ.

Питання, що вивчаються.

1. Загальна характеристика факторів негативного впливу на психіку військовослужбовця.

2. Специфічні фактори впливу на психіку військовослужбовця.

____________________________________________________________________________________________________________________

1. Загальна характеристика факторів негативного впливу на психіку військовослужбовця.

Серед екстремальних умов людської діяльності особливе місце займають соціальні катастрофи – результати суспільно-політичної діяльності групи осіб (політичних діячів, партій, блоків).

До категорії соціальних катастроф у першу чергу відносяться локальні воєнні конфлікти, які супроводжуються веденням бойових дій.

Від всебічної оцінки факторів негативного впливу на психіку військовослужбовця в особливих умовах військово-професійної діяльності, здатності керівництва підрозділом (військової частини) розробити чітку систему протидії або нейтралізації цих факторів залежить ефективність діяльності командирів, офіцерів по роботі з особовим складом по вихованню всебічно підготовленого воїна, здатного якісно виконувати навчальні і бойові завдання.

У працях сучасних військових психологів існують різні підходи до класифікації негативних факторів, які впливають на психіку військовослужбовця в умовах військово-професійної діяльності (бойових дій) 1; 2.

Так, А.Маклаков поділяє професійні умови діяльності військовослужбовців на оптимальні (які не потребують особливої напруги і дозволяють швидко відновлювати функціональні резерви організму після перенесених навантажень), параекстремальні (які характеризуються незначною мобілізацією функціональних резервів, що призводить до виникненню так названої оперативної напруги), екстремальні (умови, що лежать за кордонами відносного оптимуму, у якому людина комфортно себе відчуває і нормально функціонує), паратермінальні (динаміка психологічних і фізіологічних показників характеризується тим, що перерозподіл функціональних резервів закінчується і починається їх виразне загальне падіння), термінальні (перехід до цих умов при подальшому впливі екстремальних факторів веде до летального кінця) 3.

Для екстремальних ситуацій, на думку А.Маклакова притаманні:

різний емоційний вплив, пов’язаний з небезпекою, труднощами, високою відповідальністю завдання, обмеженням ліміту часу на прийняття рішення;

ситуації, що супроводжуються небезпекою масового ураження, почуттям незахищеності, наявності безпосередньої загрози для життя;

надмірні фізичні навантаження, перенапруга сил, навантаження на психічні і психомоторні процеси, функції мови, особливо при дефіциті інформації;

вплив значних прискорень, вестибулярних навантажень;

різкі перепади барометричного тиску, вплив вираженої гипервентиляції (прискорення глибокого дихання більш ніж на 2,5-3 хвилини);

гіпоксія (суттєве зниження змісту кисню в тканинах організму), наявність у повітрі різних шкідливих елементів, шкідливий вплив вібрації, шумів, радіочастот;

шкідливий вплив різних кліматичних і мікрокліматичних факторів (жара, холод, волога тощо);

голод і спрага;

сенсорна депривація і інформаційна ізоляція;

акумуляція психологічної напруги, тривожність;

переживання нещастя близьких, їх загибелі.

М.Корольчук відзначає, що проблеми загальних закономірностей та особливостей діяльності спеціалістів загалом зводяться до проблем взаємин у системі “середовище-людина-техніка”, життєдіяльності виробничо-технічних об’єктів, умов праці та розробки профілактичних заходів психологічного забезпечення ефективної та безпечної діяльності спеціалістів і визначає наступні факти впливу на її ефективність: фізичні, хімічні, біологічні, соціально-побутові, медико-біологічні, соціально-психологічні, зміна біоритмів [4].

У цілому негативні умови, які впливають на бойову діяльність, психологічну готовність і особистість воїна можливо поділити на дві групи загальні – які впливають на особовий склад, незалежно від військової спеціальності, роду, виду ЗС та специфічні – обумовлені відмінностями службово-бойової діяльності особового складу (снайперів, саперів, військовослужбовців високомобільних десантних військ, підрозділів спеціального призначення тощо) 5.



Загальними факторами впливу на умови бойової діяльності і особистість військовослужбовця є:

відомості про супротивника;

ступінь інформованості особового складу про обстановку і зміст завдань;

погодні умови, пора року і доби, характер місцевості;

наслідки бойових дій, наявність бойових або санітарних втрат, досвід подолання негативних психогенних станів, страху і паніки;

тривалість ведення бойових дій, ступінь фізичної і психологічної виснаженості особового складу;

сили і засоби, укомплектованість своєї частини;

стан управління і керівництва (укомплектованість офіцерським складом, наявність бойового досвіду у офіцерів, рівень їх авторитету);

наявність частин підтримки, взаємодії і забезпечення, результати їх дій;

рівень злагодженості підрозділів та частин;

рівень адаптованості та ступінь впливу на особовий склад факторів складної бойової обстановки, небезпеки і невизначеності 6.

Ці фактори носять різнополюсний характер та можуть впливати на особовий склад у цілому як позитивно так і негативно.



Негативно впливають на боєздатність військовослужбовців:

непередбачуваність бойових дій та їх тривалість;

наявність загрози для здоров’я і самого життя;

дії на ворожій або замінованій території, під вогнем супротивника;

оточення, загроза полону, жорстокість, брутальність ворога;

складні погодні умови (холод, спека, опади, туман), складна місцевість (болото, гори, пустеля, тундра);

депривація сну, виснаженість, наявність поранень, захворювань;

нестача набоїв, води, ізоляція, відсутність зв’язку з командуванням;

конфлікти у підрозділі або у родинах військовослужбовців;

негативне ставлення до війни;

почуття психічної (фізичної) безпомічності (“комплекс жертви”);

недостатній рівень соціального захисту військовослужбовців та їх родин.

Разом із тим, на психічну готовність і стійкість воїна позитивно впливають:

добровільність участі у війні, переконання у справедливості війни;

висока самооцінка та інтелект, сталість бойових навичок;

інтегрованість до підрозділу, високий моральний клімат у підрозділі;

релігійність 6.
2. Специфічні фактори впливу на психіку військовослужбовця.

Специфічні фактори впливу на психіку особистості обумовлені, перш за все, специфікою завдань, які виконуються особовим складом.

Специфічність завдань, кліматичні і ландшафтні умови, обумовлюють перш за все кількісний склад підрозділів та особливості виконання завдань.



Особливості організації та проведення психологічної підготовки особового складу під час ведення оборони.

Під час бойових дій у гірській місцевості або в арктичних умовах однією з основних проблем є проблема теплового забезпечення. Сніг, крига, низька температура повітря при сильному вітрі приводять до охолодження або обмороження організму. У розрідженому повітрі високогір’я додається гірська хвороба, яка викликана висотою, швидким темпом підйому і фізичною втомленістю. Її симптоми: гострий головний біль, нудота і різкий біль у грудях. Небезпечними можуть бути травмування кінцівок ніг, колін, хребта та інше 8.

Постійне або тривале перебування військовослужбовців розвідувальних підрозділів на очах товаришів у тяжких умовах може привести до посилення “ефекту акваріуму”, який полягає у намаганні військовослужбовця свідомо або несвідомо порушити сталі відносини, позбавитись роздратованості одноманітного оточення.

Військовослужбовці розвідувальних підрозділів та підрозділів спеціального призначення діють в умовах дефіциту набоїв, їжі, медикаментів, депривації сну (нестачі часу і зміни часу доби), зміни біологічних ритмів професійної діяльності.

Так, сон у 3 години на добу протягом 9 днів робить небоєздатними 10 % особового складу. Сон 1,5 години на добу дає можливість зберегти боєздатність військовослужбовців лише протягом 6 днів. На початку сьомого дня із строю виходить половина особового складу. При повній відсутності сну на четверту добу 100 % особового складу втрачають боєздатність 12.
ЗМІНИ

боєздатності військовослужбовців у залежності від тривалості сну

Тривалість сну (год.)

Боєздатність

0 год.

Зберігається здатність до виконання бойових завдань протягом трьох днів. На четвертий день весь особовий склад стає небоєготовим

1.5 год. за ніч

50 % боєздатності військовослужбовців зберігається протягом шести днів. На сьомий день із ладу виходить половина особового складу

3 год. за ніч

91 % боєздатності особового складу зберігається більше дев’яти днів


Особливості організації та проведення психологічної підготовки особового складу під час підготовки та веденні наступу.

Під час десантування з повітря особовий склад відчуває перепад барометричного тиску, часткове кисневе голодування, пониження температури і загойдування. Основними причинами нервово-психічної напруженості у цей час є інстинктивний страх (боязливість людини перед висотою і наступним стрімким переміщенням у просторі, хвилювання за правильність відокремлення від літака, за вірність своїх дій і дій товаришів у повітрі, хвилювання за безвідмовність (надійність) роботи парашутної системи, за вірність і безпечність приземлення.

Вплив на особовий склад високомобільних десантних військ та підрозділів спеціального призначення, що десантується з парашутом, несприятливих факторів призводить до змін функціонування усіх систем організму, причому деякі зміни проявляються більше ніж через добу після приземлення.

Особливість дії зовнішніх умов на парашутиста мають свої особливості, які визначаються типом літака, способом стрибка (з примусовим або ручним розкриттям парашуту, із стабілізацією або без неї), висотою стрибка, часом вільного падіння або стабілізації 9.


Особливості організації та проведення психологічної підготовки особового складу під час підготовки та ведення специфічних дій.

На бойових плавців (особовий склад підрозділів спеціального призначення, який виконує завдання під водою або починає там їх виконання) також впливають специфічні небезпечні фізичні і фізіологічні фактори.

До фізичної небезпеки, яка може бути навіть на невеликій глибині (до 30 м) належать:

ушкодження (розрив) барабанних перетинок, розрив кровоносних судин внаслідок раптового розрідження повітря у масці (гідрокостюмі);

закупорка кровоносних судин внаслідок виникнення надлишкового тиску у легенях, крововилив у внутрішніх органах;

переохолодження організму (при тривалому перебуванні у воді при пониженні температури тіла нижче 34оС людина відчуває амнезію (втрату пам’яті), її мова стає незрозумілою; нижче 33оС – виникає апатія і малорухливість; нижче 32оС  заціпеніння; нижче 31оС  можлива зупинка серця) 10;

виштовхування на поверхню внаслідок надлишкового тиску повітря у гідрокостюмі;

наявність небезпечних морських тварин.

Фізіологічна небезпека пов’язана в основному з проблемою дихання під водою. До неї належать:

небезпека задихнутися внаслідок кисневого голодування або отруєння вуглекислим газом, отруєння внаслідок перенасичення організму киснем;

кесонна хвороба (на середніх глибинах від 30 до 60 м);

азотне сп’яніння (на глибинах більш 60 м) 10.


Особливості організації та проведення психологічної підготовки особового складу під час виконання завдань з підтримки миру.

Так під час дії у пустелі (тропіках, джунглях), в умовах високої температури повітря для військовослужбовців небезпечними можуть бути сонячні удари, теплові непритомності, судороги і виснаження, теплові стомлення, тепловий набряк кінцівок. Висока температура повітря у тропіках (30оС і більше) у поєднанні з високою вологістю змінює тепловий баланс, що приводить до порушення механізмів терморегуляції, порушення обмінних процесів, гіпоксії, авітамінозу. При підвищенні температури тіла до 39оС настає стомлення потових залоз, при тепловому ударі потовиділення повністю припиняється і температура тіла може досягти небезпечної смертельної величини 43оС 8.


Також, важливим фактором стресу для воїнів-розвідників є їх “безіменність” неможливість у випадку загибелі бути похованим поряд із рідними і співслужбовцями. Так, розвідникам забороняється брати із собою у розвідку документи, листи, книги і газети, гроші, амулети та ін., підписувати на своєму обмундируванні і спорядженні найменування військової частини або номер польової пошти. В окремих випадках, під час тривалих дій розвідників у тилу супротивника, загиблі підлягають похованню у районі виконання завдання. Місця поховання відмічаються на топографічній карті 11.
Висновок.

Таким чином, специфічні фактори як негативного так і позитивного впливу на особистість воїна, що обумовлені специфікою професійної діяльності разом із загальними факторами впливу потребують обов’язкового врахування для створення моделі системи психологічної підготовки особового складу з’єднання (військової частини), якісного виконання ним завдань за призначенням.

Таким чином, психологічна підготовка особового складу Збройних Сил України до діяльності в особливих умовах є історично обумовленим і науково обґрунтованим, цілісним за змістом, організованим за методами і формами, цілеспрямованим за впливом видом психологічної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України, процесом виховання, формування і активізації стійких мотивів і психологічних якостей військовослужбовців, психологічної готовності та емоційно-вольової стійкості, необхідних для успішного виконання службово-бойових завдань професійної діяльності у мирний і воєнний час в умовах незвичних, шкідливих або небезпечних для їх життя і здоров’я.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16



  • ТЕМА 1. ФАКТОРИ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ПСИХІКУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ. ШЛЯХИ І СПОСОБИ ЇХ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ.
  • ____________________________________________________________________________________________________________________
  • офіцерів по роботі з особовим складом
  • 2. Специфічні фактори впливу на психіку військовослужбовця. Специфічні фактори
  • Особливості організації та проведення психологічної підготовки особового складу під час ведення оборони.
  • ЗМІНИ боєздатності військовослужбовців у залежності від тривалості сну
  • Особливості організації та проведення психологічної підготовки особового складу під час підготовки та веденні наступу.
  • Особливості організації та проведення психологічної підготовки особового складу під час підготовки та ведення специфічних дій.
  • Особливості організації та проведення психологічної підготовки особового складу під час виконання завдань з підтримки миру.
  • психологічна підготовка особового складу Збройних Сил України до діяльності в особливих умовах