Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



4. Модульність та стандартизація

Скачати 127.73 Kb.

4. Модульність та стандартизація




Скачати 127.73 Kb.
Дата конвертації12.05.2017
Розмір127.73 Kb.

ТЕМА: Мережеві протоколи і стадарти.
Мережний протоко́л у комп'ютерних мережах - набір правил, що визначає комп'ютери у мережі. Протокол також задає загальні правила взаємодії різноманітних програм, мережевих вузлів чи систем і створює таким чином єдиний простір передачі.


МЕТА: Розглянути основні протоколи та стандарти.
ПЛАН

1. Поняття протоколів, інтерфейсів та стеків протоколів.

2. БудоваOSI моделі.

3. Класифікація стеків протоколів

3.1 TCP/IP

3.2 IPX/SPX

3.3 NetbiosSMB

4. Модульність та стандартизація.
1. Поняття протоколів, інтерфейсів та стеків протоколів.
Головна мета, яка переслідується при з'єднанні комп'ютерів в мережу- це можливість використання ресурсів кожного комп'ютера всіма користувачами мережі. Для того, щоб реалізувати цю можливість, комп'ютери, приєднані до мережі, повинні мати необхідні для цього засоби взаємодії з іншими комп'ютерами мережі. Завдання розділення мережевих ресурсів є складним, воно включає вирішення безлічі проблем- вибір способу адресації комп'ютерів і узгодження електричних сигналів при встановленні електричного зв'язку, забезпечення надійної передачі даних і обробка повідомлень про помилки, інтерпретація отриманих повідомлень, а також багато інших не менш важливих завдань.
Передача даних (обмін даними, цифрова передача, цифровий зв'язок) - фізичне перенесення даних цифрового (бітового) потоку у вигляді сигналів від точки до точки або від точки до множини точок засобами електрозв'язку каналом зв'язку; як правило, для подальшої обробки засобами обчислювальної техніки.
Сигна́л - зміна фізичної величини (наприклад, температури, тиску повітря, світлового потоку, сили струму тощо), що використовується для пересилання даних. Саме завдяки цій зміні сигнал може нести в собі якусь інформацію.
Звичайним підходом при вирішенні складної проблеми є її декомпозиція на декілька простих задач- підзадач.

Для вирішення кожної підзадачі призначається деякий модуль. При цьому чітко визначаються функції кожного модуля і правила їх взаємодії. Окремим випадком декомпозиції завдання є багаторівневе уявлення, при якому вся безліч модулів, що вирішують конкретні підзадачі, розбивається на ієрархічно впорядковані групи- рівні. Для кожного рівня визначається набір функцій-запитів, з якими до модулів даного рівня можуть звертатися модулі вище лежачого та нижче лежачого рівнів. Функції-запити, а також формати повідомлень за допомогою яких кожен із рівнів взаємодіє з сусідніми рівнями називають інтерфейсом. Інтерфейс визначає сервіс, що надається даним рівнем вище лежачому рівню.

При організації взаємодії комп'ютерів в мережі кожен рівень веде"переговори" з відповідним рівнем іншого комп'ютера. При передачі повідомлень обидва учасники мережевого обміну повинні прийняти безліч угод. Наприклад, вони повинні погоджувати рівні і форму електричних сигналів, спосіб визначення довжини повідомлень, домовитися про методи контролю достовірності і тому подібне.

Обмін повідомленнями - в програмуванні, є способом координації в конкурентних, паралельних, та об'єктно-орієнтованих системах, та організації взаємодії між процесами. Координація робиться шляхом відсилання повідомлень отримувачу.
Електричний сигнал - сигнал у вигляді електричного діяння, дієвою величиною якого є сила струму або напруга;
Іншими словами, угоди повинні бути прийняті для всіх рівнів, починаючи від найнижчого рівня передачі бітів, до самого високого рівня, що деталізує, як інформація повинна бути інтерпретована. Правила взаємодії одного з рівнів ПК1 та відповідного йому рівня іншого ПК2 називають протоколом. З приведених визначень можна відмітити, що поняття"інтерфейс" і"протокол", по суті, позначають одне і те ж, а саме- формалізовано задані процедури взаємодії компонент, що вирішують завдання зв'язку комп'ютерів в мережі. Проте досить часто у використанні цих термінів є деякий нюанс: поняття"протокол" частіше застосовують при описі правил взаємодії компонент одного рівня, розташованих на різних вузлах мережі, а"інтерфейс" - при описі правил взаємодії компонентів сусідніх рівнів, розташованих в межах одного вузла. Узгоджений набір протоколів різних рівнів, достатній для організації міжмережевої взаємодії, називається стеком протоколів.

Рисунок 3.1 Мережева взаємодія


Зараз відомо багато різних протоколів, але всі їх можна об‘єднати в дві групи:

  • протоколи з встановленням з’єднання(connection-oriented network service, CONS). Тобто перед початком обміну даними мережеві пристрої повинні встановити між собою логічне з’єднання і“домовитись” про параметри процедури обміну даними, які будуть діяти тільки протягом даного сеансу зв’язку.
    Мереже́ве обла́днання - пристрої, необхідні для роботи комп'ютерної мережі, наприклад: маршрутизатор, комутатор, концентратор, патч-панель та ін. Зазвичай розрізняють активне та пасивне мережеве обладнання.
    Після завершення обміну даними з‘єднання розривається, а при повторному під’єднанні процедура узгодження повторюється. Роботу даного типу протоколів можна порівняти зі звичайною телефонною розмовою;

  • протоколи без встановлення з’єднання(connectionless network service, CLNS), або дейтаграмні протоколи. При цьому відправник просто передає готове повідомлення, не перевіряючи наявності з’єднання і готовності приймаючого пристрою. Вкидання звичайного листа в поштову скриньку- простий приклад роботи такого типу протоколів.


2. БудоваOSI моделі.
Міжнародна організація зі стандартизаціїISO таITU-T в1984 році розробила модель, яка чітко визначає різні рівні взаємодії систем, дає їм імена і вказує на функції кожного рівня. Така модель отримала назву- модель відкритих системOSI. В даній моделі взаємодія реалізована на семи рівнях, де кожен з них виконує окремі функції. Кожен рівень має інтерфейси для зв’язку з вищими і нижчими рівнями.

МодельOSI описує тільки системні засоби взаємодії, не зачіпаючи прикладних програм.

Застосунок, застосовна програма або прикладна програма (англ. application, application software, app) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.
Більшість програм має власні засоби, які безпосередньо працюють з системними засобами. Деякі програми можуть самостійно реалізовувати функції верхніх рівнів моделіOSI, і звертатися до нижніх.



Для кожного рівня взаємодії встановлюється свій набір протоколів(тобто, правила взаємодії).

1 рівень. Протоколи фізичного рівня(Physical Layer Protocol) визначають тип і характеристики ліній зв’язку між комп’ютерами, тобто електричні, механічні і функціональні специфікації для встановлення, налаштування і розриву фізичного зв’язку між кінцевими системами. З боку комп’ютера функції фізичного рівня виконує мережевий адаптер або порт при прямому кабельному з’єднанні.
Мережева плата, також відома як мережева карта, мережевий адаптер, Ethernet-адаптер, NIC (англ. network interface card) - периферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі.
Прикладом протоколу фізичного рівня може бути специфікація10Base-T або будь-яка інша із вищеописаних.

2 рівень. Протоколи канального рівня(Data Link Layer Protocol) забезпечують передачу через відповідний фізичний канал. Вони безпосередньо пов’язані з фізичними адресами, топологіями мереж, характеристиками ліній зв’язку, визначенням помилок і контролем передачі даних. СтандартIEEE 802.2 поділяє протоколи даного рівня на два підрівні: MAC (Media Access Control) - рівень доступу до фізичного середовища передачі даних та способи її адресації іLLC (Logical Link Control) - рівень, що відповідає за корекцію помилок, групування бітів даних у блоки, що носять називу фрейми(frames) або кадрами, та їх передачу. Канальний рівень забезпечує коректність передачі кожного кадру, поміщаючи спеціальну послідовність біт на початок і кінець кожного кадру, щоб помітити їх, а також обчислює контрольну суму, сумуючи всі байти кадру певним чином, і додаючи контрольну суму у фрейм.
Кана́льний рівень (англ. Data Link layer) - рівень мережної моделі OSI, призначений для передачі даних вузлам, що знаходяться в тому ж сегменті локальної мережі. Також може використовуватися для виявлення і, можливо, виправлення помилок, що виникли на фізичному рівні.
Потрібно відмітити, що протоколи канального рівня забезпечують доставку кадру між двома пристроями локальної мережі саме з тією топологією для якої вони розроблені.
Модель OSI (ЕМВВС) (базова еталонна модель взаємодії відкритих систем, англ. Open Systems Interconnection Basic Reference Model, 1978 р.) - абстрактна мережева модель для комунікацій і розробки мережевих протоколів.


3 рівень. Протоколи мережевого рівня(Network Layer Protocol) відповідають за передачу даних між комп’ютерами, що можуть знаходитись в різних мережах, з різними принципами передачі та топологіями(на відміну від канального рівня). На цьому рівні дані організовано у пакети(packets). Протоколи мережевого рівня відповідають за маршрутизацію пакетів інформації, при передачі їх між двома кінцевими системами. Маршрутизація(routing) -це вибір оптимального шляху передачі пакету між двома вузлами в міжмережевому з’єднанні. До протоколів мережевого рівня належатьIP (Internet Protocol), IPX (Internetwork Packet Exchange), ARP (Address Resolution Protocol), RARP (Reverse Address Resolution Protocol) та інші.
ARP (англ. Address Resolution Protocol - протокол визначення адрес) - мережевий протокол, призначений для перетворення IP-адрес (адрес мережевого рівня) в MAC-адреси (адреси канального рівня) в мережах TCP/IP.
.4 рівень. Протоколи транспортного рівня(Transport Layer Protocol) забезпечують прикладним програмам та верхнім рівнямOSI-моделі передачу даних з потрібною їм надійністю. Вони забезпечують наскрізне передавання інформації, незалежно від типу мережі і використовуваного обладнання. Зверніть увагу, що транспортний рівень є“прозорим”, тобто не залежить від формату інформації, що передається. Протоколи даного рівня встановлюють, налагоджують і розривають віртуальні зв’язки. До протоколів транспортного рівня відносять ТСР(Transmission Control Protocol), UDP (User Datagram Protocol), SPX (Sequenced Packet Exchange) та інші. Як правило, всі протоколи починаючи від транспортного та вищих рівнів реалізуються програмними засобами комп’ютерів між якими відбувається з’єднання- компонентами їх операційних систем.
Операці́йна систе́ма, скорочено ОС (англ. operating system, OS) - це базовий комплекс програм, що виконує управління апаратною складовою комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організовує взаємодію з користувачем.


5 рівень. Протоколи сеансового рівня(Session Layer Protocol) забезпечують організацію обміну інформацією між об’єктами прикладного рівня.
Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
Вони встановлюють сесії зв‘язку між прикладними програмами.

6 рівень. Протоколи презентаційного рівня(Prezentation Layer Protocol) забезпечують перетворення інформації з

різних типів в стандартні для передачі формати, а також здійснюють компресію інформації.



7 рівень. Протоколи прикладного рівня(Application Layer Protocol) найбільш наближені до користувача і забезпечують прикладні програми мережевими сервісами. На відміну від інших рівнівOSI моделі вони співпрацюють тільки з прикладними програмами і передають інформацію назовні моделіOSI. До них відносятьFTP, TFTP, HTTP, SMTP, SNMP, Telnet, DNS. При передачі інформації між прикладними програмами(наприклад, лист електронної пошти) дані проходять на комп’ютері-відправнику по всіх рівнях моделіOSI зверху вниз(від сьомого до першого).
Електро́нна по́шта або е-пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) - спосіб обміну цифровими повідомленнями між людьми використовуючи цифрові пристрої, такі як комп'ютери та мобільні телефони, що робить можливим пересилання даних будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-, відеофайли, архіви, програми).
При цьому на транспортному рівні дані діляться на сегменти або дейтаграми, далі сегменти перетворюються в пакети(мережевий рівень), на канальному рівні пакети перетворюються в фрейми, а тоді на останньому рівні фрейми діляться на біти і передаються по фізичному каналу мережі. На комп’ютері-приймачі дані проходять всі перетворення в зворотньому порядку(від фізичного до прикладного рівня).

Рисунок3.5 МодельOSI
3. Класифікація стеків протоколів:
3.1 Стек протоколівTCP/IP.
Transmission Control Protocol/Internet Protocol (TCP/IP) - це промисловий стандарт стека протоколів, розроблений для глобальних мереж.
Глоба́льна мере́жа - англ. Wide Area Network,(WAN)- комп'ютерна мережа, що охоплює величезні території (тобто будь-яка мережа, чиї комунікації поєднують цілі мегаполіси, області або навіть держави і містять у собі десятки, сотні а то і мільйони комп'ютерів).
СтекTCP/IP розповсюджений в основному в мережах з ОС UNIX та в останніх версіях мережевих операційних систем для персональних комп'ютерів(Windows NT 3.5, NetWare 4.1,Windows 95,Windows 98, Windows Me, Windows2000, Windows XP ).

Основні властивості стекуTCP/IP:

  • Це найбільш завершений стандартний і в той же час популярний стек мережевих протоколів, що має багаторічну історію.

  • Майже усі великі мережі передають основну частину свого трафіка за допомогою протоколуTCP/IP.

  • Це метод одержання доступу до мережіInternet.

  • Цей стек є основою для створення Іntranet - корпоративної мережі, що використовує транспортні послуги Internet і гіпертекстову технологіюWWW, розроблену вInternet.
    Корпоративна мережа - це мережа, головним призначенням якої є підтримка роботи конкретного підприємства, що володіє даною мережею. Користувачами корпоративної мережі є тільки співробітники даного підприємства.
    Тра́нспорт (від лат. trans - portare) - сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше.


  • Усі сучасні операційні системи підтримують стекTCP/IP.

  • Це гнучка технологія для з'єднання різнорідних систем як на рівні транспортних підсистем, так і на рівні прикладних сервісів. TCP/IP поділяється на4 рівні.


Рисунок3.2 СтекTCP/IP


Самий нижній(рівеньIV) відповідає фізичному і канальному рівням моделіOSI. Цей рівень у протоколах TCP/IP не регламентується, але підтримує всі популярні стандарти фізичного і канального рівня: для локальних мереж цеEthernet, Token Ring, FDDI, Fast Ethernet, 100VG-AnyLAN, для глобальних мереж- протоколи з'єднань"точка-точка" SLIP іPPP, протоколи територіальних мереж з комутацією пакетівX.25, frame relay.
Token ring (англ. «маркерне кільце») - архітектура мереж з кільцевою логічною топологією і детермінованим методом доступу, заснованому на передачі маркера.
Fast Ethernet (Швидкий Ethernet) - термін, що описує набір стандартів Ethernet для пакетної передачі даних з номінальною швидкістю 100 Мбіт/с, що в 10 разів швидше за початкову для Ethernet швидкість у 10 Мбіт/с.
Frame relay (англ. ретрансляція кадрів, FR) - протокол канального рівня мережевої моделі OSI. Служба комутації пакетів Frame Relay в наш час (2007) широко поширена в усьому світі. Максимальна швидкість, яку допускає протоколом FR - 34.
Розроблена також спеціальна специфікація, що визначає використання технологіїATM як транспорту канального рівня. Звичайно з появою нової технології локальних або глобальних мереж вона швидко включається в стекTCP/IP за рахунок розробки відповідногоRFC, що визначає метод інкапсуляції пакетівIP у її кадри.

Наступний рівень(рівеньIII) - це рівень міжмережевої взаємодії, що займається передачею пакетів з використанням різних транспортних технологій локальних мереж, територіальних мереж, ліній спеціального зв'язку і т.п.

Як основний протокол мережевого рівня(у термінах моделіOSI) у стеці використовується протоколIP, що споконвічно проектувався як протокол передачі пакетів у складних мережах, що складаються з великої кількості локальних мереж, об'єднаних як локальними, так і глобальними зв'язками. Тому протоколIP добре працює в мережах зі складною топологією, ощадливо витрачаючи пропускну здатність низькошвидкісних ліній зв'язку. ПротоколIP є дейтаграмним протоколом, тобто він не гарантує доставку пакетів до вузла призначення, але намагається це зробити.

До рівня міжмережевої взаємодії відносяться всі протоколи, пов'язані зі складанням і модифікацією таблиць маршрутизації, такі як протоколи збору маршрутної інформаціїRIP (Routing Internet Protocol) іOSPF (Open Shortest Path First), а також протокол міжмережевих керуючих повідомлень ICMP (Internet Control Message Protocol).

Таблиця маршрутизації (англ. routing table) - електронна таблиця (файл) або база даних, що зберігається на маршрутизаторі або мережевому комп'ютері, що описує відповідність між адресами призначення і інтерфейсами, через які слід відправити пакет даних до наступного маршрутизатора.
IP-протокол (від англ. Internet Protocol; тж «інтернет протокол», «міжмережевий протокол») - протокол мережевого рівня для передавання датаграм між мережами.
Останій протокол призначений для обміну інформацією про помилки між маршрутизаторами мережі і вузлом- джерелом пакету інформації. За допомогою спеціальних пакетів ICMP повідомляє про неможливість доставки пакету, про

перевищення часу життя пакету або тривалості зборки пакету з фрагментів, про аномальні величини параметрів, про зміну маршруту пересилання і типу обслуговування, про стан системи і т.п.

Наступний рівень(рівеньII) називається основним. На цьому рівні функціонують протокол керування передачеюTCP (Transmission Control Protocol) і протокол дейтаграм користувача UDP (User Datagram Protocol).

Середній час життя або просто час життя - чисельна характеристика тривалості спонтанного розпаду нестабільних систем, час, протягом якого кількість таких систем зменшується в e разів (e - основа натуральних логарифмів).
User Datagram Protocol, UDP (укр. Протокол датаграм користувача) - один із протоколів в стеку TCP/IP. Від протоколу TCP він відрізняється тим, що працює без встановлення з'єднання. UDP - це один з найпростіших протоколів транспортного рівня моделі OSI, котрий виконує обмін повідомленнями (датаграмами - англ. datagram)
ПротоколTCP забезпечує надійну передачу повідомлень між віддаленими прикладними процесами за рахунок утворення віртуальних з'єднань. ПротоколUDP забезпечує передачу прикладних пакетів дейтаграмним способом, як і IP, і виконує тільки функції сполучної ланки між мережевим протоколом і численними прикладними процесами.
Дейтаграма (англ. datagram), також датаграма - блок інформації, посланий як пакет мережевого рівня через передавальне середовище без попереднього встановлення з'єднання і створення віртуального каналу.

Верхній рівень (рівень I) називається прикладним. За довгі роки використання в мережах різних країн і організацій стекTCP/IP нагромадив велику кількість протоколів і сервісів прикладного рівня. До них відносяться такі широко використовувані протоколи, як протокол копіювання файлівFTP, протокол емуляції терміналуtelnet, поштовий протоколSMTP, використовуваний в електронній пошті мережіInternet, гіпертекстові сервіси доступу до віддаленої інформації, такі якWWW і багато інших.
3.2 Стек IPX/SPX.
Цей стек є оригінальним стеком протоколів фірмиNovell, який вона розробила для своєї мережевої операційної системиNetware ще в початку80-х років. ПротоколиInternetwork Packet Exchange (IPX) і Sequenced Packet Exchange (SPX) є основою стеку. Сімейство протоколів фірмиNovell і їх відповідність моделі ISO/OSI представлене на рисунку нижче.

Рисунок3.3 СтекIPX / SPX
На фізичному і канальному рівнях у мережахNovell використовуються всі популярні протоколи цих рівнів (Ethernet, Token Ring, FDDI та інші). На мережевому рівні у стеку Novell працює протокол IPX, а також протоколи обміну маршрутною інформацієюRIP іNLSP (аналог протоколуOSPF стекаTcp/ip). IPX є протоколом, який займається питаннями адресації і маршрутизації пакетів в мережах Novell. Транспортному рівню моделіOSI в стеку Novell відповідає протокол SPX, який здійснює передачу повідомлень зі встановленням з'єднань. На прикладному, представницькому і сеансовому рівнях працюють протоколи NCP іSAP. ПротоколNCP (Netware Core Protocol) є протоколом взаємодії сервера Netware і оболонки робочої станції. Цей протокол прикладного рівня реалізує архітектуру клієнт-сервер на верхніх рівнях моделіOSI.

Се́рвер (англ. server - «служка») - у комп'ютерній термінології термін може стосуватися окремого комп'ютера чи програми. Головною ознакою в обох випадках є здатність машини чи програми переважну кількість часу працювати автономно, без втручання людини, реагуючи на зовнішні події відповідно до встановленого програмного забезпечення.
Прикладний рівень (англ. Application layer) - верхній (7-й) рівень моделі OSI, забезпечує взаємодію мережі й користувача. Саме на цьому рівні працюють всі прикладні програми, які використовують доступ до мережі, такі як оглядач веб-сторінок, електронна пошта, віддалений доступ до файлів та інші.
За допомогою функцій цього протоколу робоча станція проводить підключення до сервера, відображає каталоги сервера на локальні букви дисководів, проглядає файлову систему сервера, копіює віддалені файли, змінює їх атрибути і тому подібне, а також здійснює розділення мережевого принтера між робочими станціями.
Фа́йлова систе́ма - спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Також цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої.
Робоча станція (англ. workstation) - комплекс апаратних і програмних засобів, призначених для вирішення певного кола завдань.
SAP (Service Advertising Protocol) - протокол оголошення про сервіс- концептуально подібний до протоколу RIP. Подібно до того, як протоколRIP дозволяє маршрутизаторам обмінюватися маршрутною інформацією, протокол SAP дає можливість мережевим пристроям обмінюватися інформацією про наявні мережеві сервіси. На даний час стекIPX/SPX реалізований не тільки вNetware, але і в декількох інших популярних мережевих ОС- SCO UNIX, Sun Solaris, Microsoft Windows NT.
Взаємодія комп'ютерів між собою, а також з іншим активним мережевим обладнанням, в TCP / IP-мережах організовано на основі використання мережевих служб, які забезпечуються спеціальними процесами мережевої операційної системи (ОС) - демонами в UNIX-подібних ОС, службами в ОС сімейства ОС Windows і т. д.
Windows - узагальнююча назва операційних систем для ЕОМ, розроблених корпорацією Microsoft. Перші версії були не повноцінними операційними системами, а лише оболонками до ОС MS-DOS. На 2014 рік, за даними сайтів NetApplications та GoStats, Microsoft Windows встановлена більш як на 90% персональних комп'ютерів світу.

3.3 СТЕК NetbiosSMB.

ФірмиMicrosoft іIBM спільно працювали над мережевими засобами для персональних комп'ютерів, тому стек протоколівNetbios/smb є їх сумісним дітищем. ЗасобиNETBIOS з'явилися в1984 році як мережеве розширення стандартних функцій базової системи вводу/виводу(BIOS) IBM РС для мережевої програми РС Network фірмиIBM, яка на прикладному рівні використовувала для реалізації мережевих сервісів протоколSMB (Server Message Block).



Рисунок3.4 СтекNETBIOS / SMB
ПротоколNETBIOS працює на трьох рівнях моделі взаємодії відкритих систем: мережевому, транспортному і сеансовому. NETBIOS може забезпечити сервіс більш високого рівня, ніж протоколиIPX іSPX, проте не володіє здатністю до маршрутизації. Таким чином, NETBIOS не є мережевим протоколом в строгому сенсі цього слова. NETBIOS містить багато корисних мережевих функцій, які можна віднести до мережевого, транспортного і сеансового рівнів, проте з його допомогою неможлива маршрутизація пакетів, оскільки в протоколі обміну кадрами

NETBIOS не вводиться таке поняття як мережа. Це обмежує застосування протоколуNETBIOS локальними мережами, не розділеними на підмережі. NETBIOS підтримує як дейтаграммний обмін, так і обмін зі встановленням з'єднань. ПротоколSMB відповідає прикладному і представницькому рівням моделіOSI, регламентує взаємодію робочої станції з сервером. У функціїSMB входять наступні операції:



  • Управління сесіями. Створення і розрив логічного каналу між робочою станцією і мережевими ресурсами файлового сервера.
    Файло́вий се́рвер (файл-се́рвер, англ. file server) - це виділений сервер, призначений для виконання файлових операцій введення-виведення, який зберігає файли будь-якого типу. Як правило, має великий обсяг дискового простору, реалізованого у формі RAID-масиву для забезпечення безперебійної роботи та підвищеної швидкості запису та читання даних.


  • Файловий доступ. Робоча станція може звернутися до файл-серверу із запитами на створення і видалення каталогів, створення, відкриття і закриття файлів, читання і запис у файли, перейменування і видалення файлів, пошук файлів, отримання і установку файлових атрибутів, блокування записів.

  • Сервіс друку. Робоча станція може ставити файли в чергу для друку на сервері і отримувати інформацію про чергу друку.

  • Сервіс повідомлень.

Існують також стеки протоколів:

Apple Talk - стек протоколів, розроблений фірмоюApple Computer для мереж, що утворені із комп’ютерів Apple Macintosh;

Macintosh або Mac - це низка персональних комп'ютерів, які розробляє та продає компанія Apple Inc.

DECnet - стек протоколів, розроблений фірмоюDEC (Digital Equipment Corporation) для взаємодії локальних обчислювальних мережEthernet, FDDI та глобальних обчислювальних мереж, які використовують засоби передачі конфіденційних та загальнодоступних даних.
4. Модульність та стандартизація.
Однією з особливостей комп’ютерних мереж є їх модульність. Мережа складається з величезного числа різних модулів- комп'ютерів, мережевих адаптерів, мостів, маршрутизаторів, модемів, операційних систем. Не існує компанії, яка змогла б забезпечити виробництво повного набору всіх типів і підтипів устаткування і програмного забезпечення, потрібного для побудови мережі. Але, оскільки всі компоненти мережі повинні працювати узгоджено, потрібно забезпечити їх стандартизацію, яка дасть можливість застосовувати пристрої різних фірм виробників для вирішення однієї спільної задачі. Таким чином, поняття модульності і стандартизації в мережах нерозривно зв'язані, і модульний підхід лише тоді дає переваги, коли він супроводжується дотриманням стандартів. В результаті відкритий характер стандартів і специфікацій важливий не лише для комунікаційних протоколів, але і для всіх пристроїв і програм, що випускаються для побудови мережі. Потрібно відзначити, що більшість стандартів, що приймаються сьогодні, носять відкритий характер. Час закритих систем, точні специфікації, на які були відомі лише фірмі виробникові, відійшов. Всі усвідомили, що можливість легкої взаємодії з продуктами конкурентів не знижує, а навпаки, підвищує цінність виробу, оскільки його можна застосувати в більшій кількості працюючих мереж, побудованих на продуктах різних виробників.

На сьогоднішній день практично всі продукти, як програмні, так і апаратні, сумісні по функціях і властивостях, які були впроваджені в практику вже досить давно і стандарти на які вже розроблені і прийняті принаймні3-4 роки тому. В той же час дуже часто принципово нові пристрої, протоколи і властивості виявляються несумісними навіть у провідних виробників. Така ситуація спостерігається не лише для тих пристроїв або функцій, стандарти на яких ще не встигли прийняти, але і для пристроїв, стандарти на які існують вже декілька років. Сумісність досягається лише після того, як всі виробники реалізують цей стандарт в своїх виробах, причому однаковим чином. Роботи по стандартизації обчислювальних мереж ведуться великою кількістю організацій. Залежно від статусу організацій розрізняють наступні категорії стандартів:

1. Стандарти окремих фірм(наприклад, стек протоколівDECnet фірмиDigital Equipment; або графічний інтерфейсOPEN LOOK дляUnix-систем фірмиSun).

2. Стандарти спеціальних комітетів і об'єднань. Такі стандарти створюються декількома фірмами.

3. Національні стандарти наприклад, стандартFDDI, що представляє один і багаточисельних стандартів, розроблених Американським національним інститутом стандартів(ANSI), або стандарти безпеки для операційних систем, розроблені Національним центром комп'ютерної безпеки(NCSC) Міністерства оборони США.

4. Міжнародні стандарти наприклад, модель і стек комунікаційних протоколів Міжнародної організації по стандартах(ISO), багаточисельні стандарти Міжнародного союзу електрозв'язку(ITU).

Націона́льні станда́рти - державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.
Міжнародний стандарт - стандарт розроблений міжнародною організацією стандартизації. Найвідомішою з них є International Organization for Standardization. Міжнародний стандарт можна застосовувати прямо, чи модифікувати для кращої відповідності місцевим умовам.
Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації - об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.





Скачати 127.73 Kb.

  • МЕТА: Розглянути основні протоколи та стандарти. ПЛАН 1. Поняття протоколів, інтерфейсів та стеків протоколів. 2. БудоваOSI моделі.
  • 3. Класифікація стеків протоколів 3.1 TCP/IP 3.2 IPX/SPX 3.3 NetbiosSMB 4. Модульність та стандартизація.
  • Address Resolution Protocol
  • 3. Класифікація стеків протоколів: 3.1 Стек протоколівTCP/IP.
  • Основні властивості стекуTCP/IP
  • Token Ring
  • Існують також стеки протоколів
  • 4. Модульність та стандартизація.
  • Міжнародні стандарти