Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



6. Мова та історія. Порівняльно-історичне мовознавство

Скачати 34.94 Kb.

6. Мова та історія. Порівняльно-історичне мовознавство




Скачати 34.94 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації22.04.2017
Розмір34.94 Kb.
  1   2

Тема 6. Мова та історія. Порівняльно-історичне мовознавство.
Порівняльно-історичне мовознавство - один з найважливіших напрямів у мовознавстві, який відіграв велику роль у його розвитку.
 

План лекції:

  1. Лінгвістичний компаративізм: поняття, напрями дослідження.

  2. Порівняльно-історичне мовознавство як провідний напрям у мовознавстві ХІХ ст.

  3. Принципи та методи порівняльно-історичних досліджень.

  4. Чинники розвитку мови: зовнішні і внутрішні. 

  5. Конвергенція та асиміляції. Мовний союз.

  6. Субстрат, суперстрат, адстрат.

  7. Результати взаємодії мов. Білінгвізм. Диглосія.

Ще на першій лекції ми наголошували на тому, що сучасне мовознавство виникло наприкінці XVIII - початку XIX століття, коли в працях ф. Боппа, Р. Раска, Я. Грімма, А. X. Востокова був розроблений порівняльно-історичний метод.
Двомо́вність (білінгві́зм) - реальна соціально-мовна ситуація, сутність якої полягає у співіснуванні і взаємодії двох мов у межах одного мовного колективу. Людина, яка здатна використовувати в ситуаціях спілкування дві різні мовні системи, - двомовна (білінгв), а сукупність відповідних умінь - двомовність (білінгвізм).
Суперстрáт (лат. superstratum – верхній шар, настелене, покладене зверху) - залишкові сліди мови нового населення в мові місцевого населення. Наприклад: мова тюркського племені протоболгар – суперстрат болгарської (слов’янської мови).
Дослідження Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.
Мовний союз - група мов, які набули деякі спільні риси внаслідок географічної близькості та взаємодії. Ці мови можуть бути неспорідненими чи лише слабо спорідненими. Коли генетичні відносини між мовами невідомі, характерні риси мовного союзу можуть призвести до помилкового враження про існування спорідненості між мовами.
Порівняльно-історичний метод - спосіб дослідження, що дає змогу шляхом порівняння встановити схожість і відмінність між історичними явищами, що вивчаються. Різновид історичного методу. Сформувався в XIX столітті в мовознавстві, етнографії.
Сформувалася компаративістика.
Відомо, що саме наявність власного методу робить ту чи іншу галузь знань наукою.

Лінгвістичний компаративізм або компаративна лінгвістика є напрямом мовознавства, якому належить розробка процедур реконструкції походження мов від прамов, визначення і опис типологічних рис мов світу, мовних універсалій, установлення еволюційних змін і закономірностей розвитку споріднених мов шляхом їхнього порівняння на різних етапах.

Компаративізм, компоратизм - порівняльний, порівняльно-історичний методи, які застосовуються при вивченні споріднених предметів і явищ (наприклад, мов - у літературознавчій теорії і практиці).
Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.
Еволю́ція - природне явище зміни популяцій, видів, вищих таксонів, біоценозів, флор і фаун, генів і ознак у часі в ході історії Землі.
Мовозна́вство, також лінгві́стика - наука, що вивчає мову в усій складності її прояву; наука про мову взагалі й окремі мови світу як індивідуальних її представників. Це гуманітарна наука, яка є розділом культурології (нарівні з мистецтвознавством і літературознавством) і філології (нарівні з літературознавством), а також галуззю семіотики.
Мо́вні універса́лії (від лат. лат. universalis «загальний») - одне з понять мовознавства. Цей термін уживають також в однині (універсалія). Під універсаліями в мовознавстві розуміють спільні ознаки, властиві всім природним мовам світу.
Головним принципом Л.К. є порівняння, яке реалізується: 1) в аспекті діахронії однієї мови; 2) на синхронічному зрізі двох і більше мов; 3) при аналізі еволюції кількох мов.



Об’єктом порівняльно-історичного мовознавства є сім'ї та групи споріднених, тобто генетично пов'язаних мов.

Мета – встановити регулярні, закономірні відповідності між спорідненими мовами і описати їх еволюцію в часі і просторі на основі доказу спільності їх походження з однієї мови-основи (або прамови).
Спільнота - це група людей, які з будь-якої причини відчувають досить спільного між собою, щоб мати спільні прагнення, цілі та структури.
Про́стір (латинське: spatium) - протяжність, вмістилище, в якому розташовані предмети і відбуваються події. У філософії тривають дискусії щодо того, чи є простір окремою сутністю чи лише формою існування матерії.

Лінгвістичний компаративізм виступав в 19 ​​ст. у вигляді двох напрямків. По-перше, це історико-генетичний напрям (порівняльно-історичне мовознавство, компаративістика у вузькому сенсі), обов'язково враховує при порівнянні мов фактор часу, а також найчастіше


і фактор простору. По-друге, це напрямок типологічний, що певною мірою відволікається від факторів часу і простору, в яких існують мови. Генетичний і типологічний підходи перетиналися в діяльності одних мовознавців, у діяльності ж інших або акцентувалася тільки порівняння заради з'ясування загальних і розпізнавальних ознак мов, або увага зосереджувалася на пошуку шляхів походження та розвитку мов.
Існува́ння (від екзистенція) - центральне поняття екзистенціалізму, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність особи.
Гене́тика (грец. γεννώ - породжувати) - це наука про спадковість і мінливість ознак організмів, методи управління ними та організацію спадкового матеріалу; розділ біології. Через універсальність генетичного коду генетика лежить в основі вивчення всіх форм життя від вірусів до людини.
Мовозна́вець - фахівець із мовознавства (лінгвістики). Синонімічна назва - лінгві́ст.


Порівняльно-історичне мовознавство є найбільш розробленою галуззю лінгвістичного компаративізму, об'єктом якої є сім'ї та групи споріднених, тобто генетично пов'язаних, мов і яка ставить своєю метою встановити регулярні, закономірні відповідності між спорідненими мовами і описати їх еволюцію в часі і просторі на основі доказу спільності їх походження з однієї мови-основи (або прамови). Одні його представники акцентують порівняльний (зіставний) аспект, що нагадує багато в чому підхід типологічний, а інші мовознавці – історичний, (еволюційний, генетичний).

Фрідріх фон Шлегель (1772-- 1829): перший досвід типологічної класифікації мов; впроваджує поняття флективних мов (на матеріалі санскриту, грецької та латинської), що протистоять мовам, які відмінні від них за своєю граматичною організацією;
Представни́цтво 1 - правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана, або має право, вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Організа́ція (від грец. ὄργανον - інструмент) - цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.
Санскрит Санскри́т (деванаґарі: संस्कृता वाक्, saṃskṛtā vāk IAST, «майстерно створена мова») - стародавня літературна мова зі складною синтетичною граматикою давньої Індії, що іноді використовується й досі. Належить до індоєвропейської сім'ї мов.
формулює поняття "історичного родовідного древа ", що відображає історію виникнення тієї чи іншої мови.

Август фон
Шлегель
(1767 - 1845): вводить розрізнення мов, позбавлених граматичної структури (в пізнішій термінології аморфних або ізолюючих), мов афіксальних і мов флективних; впроваджує терміни синтетизм і аналітізм, із зазначенням руху європейських мов від синтетичного типу до аналітичного.

----------------------------------------------------------------------------



Ф. Бопп: увів у лінгвістичний обіг поняття звукового закону і термін «індоєвропейські мови» (його попередники вжи-вали термін індогерманські мови). Основний внесок Боппа: встановив принцип відповідності у граматичній структурі та мовних одиницях;
Звук - коливальний рух частинок пружного середовища, що поширюється у вигляді хвиль у газі, рідині чи твердому тілі. У вузькому значенні терміном звук визначають коливання, які сприймаються органами чуття людини.
Терміноло́гія - це: Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові.
Грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα - «літера», «написання») - термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
А́фікс також Формант (лат. affixus - прикріплений, причеплений) - частина слова, що вносить зміну у значення кореня. Словотворчі афікси утворюють нові слова (наприклад, пись-м-ен-ник), словозмінні - виражають відношення слова до інших слів (наприклад, вогн-і гор-ять, музик-а гра-є).
Принцип відповідності - одне з положень копенгагенської інтерпретації квантової механіки, яке вимагає того, щоб при збільшенні розмірів фізичної системи її квантові властивості переходили б у класичні.
вибрав і систематизував генетично споріднені елементи в морфологічній структурі індоєвропейських мов; створив систему морфологічних відповідностей; виводячи праформи, він пояснював явища однієї мови за допомогою фактів іншої.

----------------------------------------------------------------------------------



Р.К. Раск: розумів мову як явище природи, як організм, який повинен вивчатися за допомогою природничо-наукових методів. Застосовував до порівняння мов прийоми Ліннеївського класифікації рослин. Фактично вперше дав вихідний перелік мов, що входять до індоєвропейської спільності (але без використання цієї назви). Йому належить думка про циклічний розвиток мов (не по колу, а по спіралі) -
від кореневоізолюючого (аналітичного)
типу через афіксальні типи і знову до кореневоізолюючого типу. Сформував поняття «регулярних фонетичних відповідностей»: звукові зміни в морфемах мають закономірний характер, через що фонетичні відповідники у споріднених мовах є регулярними. Усі індоєвропейські мови, на думку Раска, походять від мертвої і незафіксованої фракійської мови, сліди якої зберегла давньогрецька мова.
Фракійці (іноді тракійці, траки) - загальна назва групи індоєвропейських племен, що населяли в давнину південний схід Балканського півострова, а також північно-східне узбережжя Егейського моря, завойоване Птолемеями, а потім відвойоване македонським царем Філіппом V.
Фоне́тика (грец. φωνητικός - звуковий) - це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.
Давньогре́цька мо́ва (дав.-гр. ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα та ἡ Ἑλληνικὴ φωνή)) - мова індоєвропейської групи, «пращур» сучасної грецької мови, поширена на території грецької ойкумени в епоху з кінця 2-ге тисячоліття до н. е.
Індоєвропе́йські мо́ви - найпоширеніша сім’я споріднених мов. Представлена на всіх населених континентах Землі, число носіїв перевищує 2,5 млрд. За гіпотезами деяких сучасних лінгвістів, є частиною макросім'ї ностратичних мов.

------------------------------------------------------------



Якоб Грімм (1785 - 1863): створює першу порівняльно-історичну граматику однієї з груп (а саме германської) всередині індоєвропейських мов. Праці Я. Гріма – це перший досвід поєднання компаративної та історичної методики дослідження мов.
Істо́рія (від дав.-гр. ἱστορία - оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) або діє́пис - наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

Вільгельм фон Гумбольд: усі мови світу поділяє на чотири морфологічних типи: 1) мови аморфні (кореневі, ізольовані); 2) аглютинативні; 3) інкорпоруючі (полісинтетичні); 4) флективні (фузійні).

-----------------------------------------------------------------------------



Август Шлейхер / Шлайхер (1821 – 1868): натуралістичний напрям в мовознавстві; схема родовідного
древа, що ілюструє ідею послідовного розпаду первісного єдності
на окремі мови і діалекти.

Див. також лецію з історіографії мовознавства.

  1   2


Скачати 34.94 Kb.

  • Об’єктом порівняльно- історичного мовознавства
  • Порівняльно- історичне мовознавство
  • Фрідріх фон Шлегель
  • Август фон Шлегель
  • Ф. Бопп
  • Август Шлейхер / Шлайхер