Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



А. О. Бойко двнз «Українська академія банківської справи нбу» Теоретичні основи та практичний досвід забезпечення фінансової стійкості страхової компанії

Скачати 189.04 Kb.

А. О. Бойко двнз «Українська академія банківської справи нбу» Теоретичні основи та практичний досвід забезпечення фінансової стійкості страхової компанії




Скачати 189.04 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації08.05.2017
Розмір189.04 Kb.
  1   2

УДК 368(477)

А.О. Бойко

ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ»
Теоретичні основи та практичний досвід забезпечення фінансової стійкості страхової компанії
У статті розглядається сутнісний підхід до визначення категорії фінансова стійкість страховика та проводиться ідентифікація критеріїв її забезпечення. Досліджено практичні аспекти досягнення необхідного рівня фінансової стійкості страхової компанії.

Ключові слова: фінансова стійкість, страхова компанія, критерії забезпечення фінансової стійкості.
Страховики́ (страхівники, страхові компанії) - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. *
Банківська справа (від італ. banco - лава), також грошово-кредитна справа, концентрує свою увагу на структуру та процеси в банківській (фінансовій) сфері. Головним суб'єктом банківської справи є банк, який є, насамперед, фінансовим посередником між позикодавцем та позичальником.
Страхування Страхува́ння - одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, страхування від вогню (пожеж), крадіжок, страхування життя та ін.).

A. Boyko

Theoretical principles and practical experience of insurance company financial stability providing.
The article reviews the approach to determination of insurer financial stability category and the identification of its maintenance criteria takes place. Practical aspects of insurance company financial stability necessary level maintenance are studied.

Keywords: financial stability, insurance company, financial stability providing criteria.
Постанова проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Економічно-фінансові кризи, які характерні для розвитку як національних економік зокрема, так і глобальної фінансової системи в цілому, призводять до необхідності детального аналізу умов забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Розглядаючи стабільність функціонування страхових компаній доцільно зауважити, що для даних фінансових установ властиві специфічні особливості організації надання і реалізації послуг, що відповідно зумовлюють і умови організації їх фінансової роботи. Так, страхувальник сплачує грошові кошти за послуги, які він отримає в майбутньому, за умов настання страхового випадку.
Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Фіна́нсова систе́ма - це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди.
Гроші Гро́ші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.
Таким чином, споживачі страхових послуг купують гарантію відшкодування збитків в разі настання певних (зазначених в договорі страхування) несприятливих подій.
Страхові послуги - це кінцевий результат діяльності страхової компанії, щодо задоволення потреб клієнтів, пов'язаних із захистом їх майнових та особистих інтересів .
Дана особливість страхової діяльності обумовлює визначальну роль високого рівня фінансової стійкості страхової компанії. Саме здатність страховика відповідати за взятими на себе зобов’язаннями у будь-який період часу є основою його функціонування і умовою подальшого розвитку.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дослідженню теоретичних основ фінансової стійкості страховиків та умов забезпечення даного параметру їх діяльності присвячені роботи наступних вітчизняних та закордонних авторів: Александрова М.М. [2], Базилевич В.Д. [3], Барановський О.І. [4], Бігдаш В.Д. [5], Внукова Н.М. [7], Заруба О.Д. [10], Орланюк-Малицька Л.А. [12], Осадець С.С. [13] Рейтман Л.І. [14], Шірінян Л.В. [18] та інших науковців.

Цілі статті. Формування комплексного підходу до визначення сутності фінансової стійкості страховика та визначення особливостей її досягнення.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Проводячи аналіз сутності і трактування фінансової стійкості (надійності, безпеки) страховика необхідно зазначити, що вітчизняні та закордонні науковці, в своїй більшості, розвивають два підходи до визначення даної категорії. Так, Заруба О.Д. [10], Рейтман Л. І. [14], Александрова М.М. [2], вважають, що фінансова стійкість страховика визначається постійною збалансованістю або перевищенням доходів отриманих страховою компанією над її витратами в межах всього страхового фонду.
Страховий фонд - спеціальний фонд, створений для того, щоб убезпечити ризики певного кола осіб у певній галузі.
Інших науковців, такі як Базилевич В.Д. [3], Бігдаш В.Д. [5], Осадець С.С. Марушко О. В. [13], Бланд Д. [6], Вовчак О. Д. [8], Внукова Н.М. [7] характеризуюсь фінансову стійкість (надійність, безпеку) страховика, як здатність виконувати взяті на себе зобов’язання згідно з договорами страхування і перестрахування за умови можливого настання несприятливих подій, екстремальних ситуаціях та зміни в економічній кон’юнктурі. Крім того, значна частина дослідників, зокрема Федорова Т.А. [17], Орланюк-Малицька Л.А. [12], Шірінян Л.В. [18], Барановський О.І. [4], Єрмошенко А. М. [9] уточнюють вищенаведене визначення в розрізі умов забезпечення виконання зобов’язань страховика (кількісний і якісний стан фінансових ресурсів або потоків) та необхідності страхової компанії протистояти змінам внутрішнього і зовнішнього середовища і, відповідно, забезпечувати ефективну діяльність та розвиток організації.
Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

Третя група науковців, таких як Сербіновський Б.Ю. [15], Іванюк І.С [11], Ткаченко Н. В. [16] намагається поєднати дав вищенаведені підходи та сформувати цілісне визначення фінансової стійкості страховика.

Підводячи підсумок аналізу даної категорії, можна зазначити, що фінансова стійкість страхової компанії – це комплекс дій (фінансового, інвестиційного та організаційного характеру), направлених на постійну підтримку балансу між витратами і зобов’язаннями страховика та фінансовими ресурсами, необхідними для їх покриття або виконання, в результаті чого досягається ефективний розвиток страхової компанії незважаючи на зміну зовнішніх та внутрішніх факторів функціонування економіки.

Вище проведений аналіз сутності фінансової стійкості страховика дає можливість стверджувати про необхідність дослідження умов (критеріїв), які забезпечують та підтримують фінансову стійкість страхової компанії на високому рівні. Визначаючи основні критерії забезпечення фінансової стійкості страхової компанії, насамперед, розглянемо фактори, які впливають на функціонування страховика. Так, чинники, які обумовлюють діяльність страхової компанії доцільно поділити на зовнішні і внутрішні. Виходячи з того, що зовнішні фактори впливу практично не контрольовані і страховій компанії дуже складно ефективно їм протистояти, то можливість управління внутрішніми критеріями забезпечення фінансової стійкості страховика є визначальним для подальшого розвитку та розширення його діяльності.

Досліджуючи внутрішні критерії детальніше, необхідно зазначити, що в більшості наукових праць автори виділяють майже однакові або схожі умови забезпечення фінансової стійкості страховика. Дані умови, на нашу думку, становлять базові складові фінансової стійкості страхової компанії. Так, до основних критеріїв забезпечення стабільної діяльності страховика відносять: достатність власного капіталу, урівноважену тарифну політику, збалансованість страхового портфеля, наявність безпечної програми перестрахування, адекватні методи формування страхових резервів, оптимальну інвестиційну політику та високий рівень платоспроможності.

Техні́чні резе́рви, страхові резерви (англ. technical reserves) - сукупність обчислених за видами страхування резервів (незароблених премій, заявлених, але не виплачених збитків, збитків, які виникли, але не заявлені, катастроф, коливань збитковості).
Страховий портфель (англ. insurance portfolio) - фактична кількість застрахованих об´єктів або число договорів страхування; сукупна відповідальність страховика (перестраховика) за всіма діючими полісами.
Вла́сний капіта́л компанії, акціонерний капітал (англ. Equity, ownership equity) - Капітал, створений за рахунок: 1) інвестицій у власний капітал і 2) нерозподіленого прибутку компанії. Залишкова вартість (чиста вартість) активів компанії, яка залишається після погашення всіх її зобов'язань, тобто це різниця між активами і зобов'язаннями компанії.

Крім вищенаведених умов, деякі автори, додатково розглядають і інші положення відносно стабільності страхової компанії. Так, Александрова М.М. [2] одним з основних критеріїв фінансової стійкості страховика вважає необхідність диверсифікації діяльності; Бігдаш В.Д. [5] – здійснення фінансового моніторингу, Шірінян Л.В. [18] – мобільність страхової компанії, а Базилевич В. Д. [3] до умов забезпечення стійкого функціонування страховика відносить необхідність впровадження процесу бюджетування.

На наш погляд, вищерозглянуті вимоги стабільної діяльності страхових компаній можна розширити, ще на декілька категорій, зокрема управління діяльності за центрами відповідальності, проведення бенчмаркінгу, впровадження інноваційних послуг і новітніх технологій та організація системи кризис-менеджменту.

Отже, можна стверджувати, що забезпечення фінансової стійкості страхової компанії є складним процесом, пов’язаним з постійним контролем всіх сфер діяльності страховика та своєчасною реакцією менеджменту компанії на зміну внутрішнього і зовнішнього середовища.

З метою визначення особливостей механізму забезпечення фінансової стійкості страхової компанії розглянемо кожну зі складових більш детально.

Власний капітал страхової компанії є першоосновою фінансової стійкості страховика. До його складу входить: статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений капітал та нерозподілений прибуток. Маючи однаковий з іншими суб’єктами господарювання склад власного капіталу його значення для забезпечення стійкості страхової компанії є особливим. Так, розпочинаючи операційну діяльність, страховик не має можливості забезпечити гарантованість взятих на себе зобов’язань за рахунок страхових внесків і сформованих на їх основі резервів або прибутку від інвестиційної діяльності.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.
Вилучений капітал - собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників, та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.
Страхова премія - грошова сума, що її сплачує особа, яка укладає угоду страхування і яка являє собою своєрідну плату за ризик, який бере на себе страхова компанія. Зазвичай страхова премія встановлюється як відсоток від суми угоди страхування, тобто тієї суми, яку страхова компанія сплатить особі у разі настання страхового випадку.
Інвести́ція, капіта́льні вкла́дення (від лат. invest, вкладення коштів) - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.
Витрати, які можуть виникнути набагато раніше ніж страховик отримає достатній обсяг прибутку, вимагають від нього акумулювати певний обсяг грошових фонди на ранній стадії функціонування.

Таким чином, власний капітал страхової компанії є гарантією збереження її фінансової стійкості, навіть за умови браку страхових премій та прибутку від інвестиційної діяльності, необхідних для виконання поточних та довгострокових зобов’язань. В своїй більшості, дана ситуація, виникає в результаті настання катастрофічних подій або кумуляції ризиків одного виду.

Наступною умовою забезпечення фінансової стійкості страховика є ефективне проведення тарифної політики. Виходячи з того, що тариф – є ціною страхової послуги, на основі якої формуються страхові резерви і прибуток та відшкодовуються операційні витрати, обґрунтований його розрахунок є визначальним для успішного роботи страхової компанії. Неправильна структура та методика визначення тарифної ставки може призвести до втрати конкурентних позицій компанії на страховому ринку, в разі завищення тарифу та збільшення імовірності банкрутства, за умови заниження рівня ставки страхування.

Тари́фна ста́вка - елемент тарифної сітки, який визначає годинний (денний або місячний) розмір оплати праці працівника в залежності від складності виконуваних робіт або його кваліфікації (присвоєного йому тарифного розряду).

Виходячи з цього, необхідно зазначити, що ефективне проведення тарифної політики забезпечує рівновагу між отриманими преміями та здійснюваними виплатами і понесеними витратами страховика, що, як результат, призводить до стабільної діяльності страхової компанії.

Об’єктивне встановлення ціни на страхові послуги є основою досягнення наступного критерію фінансової стійкості страхової компанії, яким виступає збалансованість страхового портфелю. Саме встановлення адекватної вартості страхових послуг імовірності збитку дозволяє страховій компанії реалізувати всі аспекти оптимізації страхового портфеля. Формування збалансованої структури портфелю передбачає наявність договорів страхування різних в межах видів, об’єктів страхування, території, на якій вони знаходяться, терміну дії договору та обсягу відповідальності страховика.

Здійснюючи управління страховим портфелем, менеджмент страхової компанії повинен постійно аналізувати і корегувати співвідношення між напрямками страхування, страховими сумами та рівнями ризику об’єктів в розрізі діючих та новоукладених страхових договорів. Саме за рахунок виконання вищенаведених принципів страхова компанія максимізує прибуток за умови ризикового характеру власної діяльності.

Таким чином, метою успішної діяльності страховика є формування такого страхового портфеля, який забезпечить стабільність функціонування страхової компанії протягом тривалого періоду часу навіть при настання значних за розмірами ризиків.

Збалансованість страхового портфеля зокрема та стійке функціонування страхової компанії в цілому досягається також за рахунок наявності безпечної програми перестрахування. Використовуючи механізм перестрахування, страховик має можливість довільно визначати обсяг власної відповідальності за будь-яким великим одиничним ризиком або групою однорідних ризиків, передаючи при цьому надлишок зобов’язань перестраховій компанії. Даний інструмент надає страховій компанії додаткову можливість управління ризиками, які виникають в межах її операційної діяльності.

Використовуючи механізм перестрахування страховик повинен враховувати не тільки ефективність використання даного інструменту в розрізі певних видів та розмірів ризику, а і правильно оцінити ступінь надійності пропонованої програми перестрахування та фінансової стійкості перестрахової компанії. Виходячи з того, що своєчасність та повнота страхових виплат повністю лежить на страховій компанії і саме вона відповідальна перед страхувальником, то гарантованість виконання взятих перестраховиком на себе зобов’язань є визначальним фактором надійної діяльності страховика.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату з настанням страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

В зв’язку з тим, що основою виконання страхових виплат в розрізі всіх ризиків страхового портфеля є формування достатнього обсягу фондів фінансових ресурсів, то наступним етапом аналізу забезпечення фінансової стійкості страхової компанії виступає необхідність адекватності методів формування страхових резервів.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхові резерви формуються з метою відшкодування витрат, які можуть понести страхувальники в результаті настання страхового випадку за відповідним видом ризику. Виходячи з того, що кожен з ризиків або група ризиків, які підлягають страхуванню, мають специфічні особливості, то страховик формує різні види резервів.

Таким чином, можна зазначити, що формування страховою компанією розвиненої системи страхових резервів дає їй можливість розподілити відповідальність адекватно до різних видів ризиків та часом настання страхових виплат. Крім того, створення страховиком таких резервів, як резерв коливань збитковості та резерв катастроф дозволяють страховій компанії мобілізувати грошові ресурси у випадку настання надзвичайних подій.

Підводячи підсумок, необхідно зазначити, що політика управління страховими резервами кожен рік повинна переглядатись і уточнюватись, лише за даних умов страхова компанія досягне найбільшого рівня фінансової стійкості.

Продовжуючи аналіз страхових резервів, необхідно зазначити, що важливим елементом їх управління виступає ефективне інвестування фінансових ресурсів, які акумулюванні в даних фондах. Ця діяльність страхової компанії поряд з розміщенням власних коштів страховика складає його інвестиційну політику. Визначаючи вплив інвестиційної політики на забезпечення фінансової стійкості страховика можна стверджувати, що основними коштами, за допомогою яких страховики здійснюють інвестиційну діяльність є власні та залучені ресурси. Інвестування даних видів фінансових ресурсів в обов’язковому порядку повинно відповідати принципам: безпеки, ліквідності, диверсифікації та прибутковості. Тим не менш, пріоритетність кожного з даних принципів в розрізі розміщення власних та залучених ресурсів страховика є різною. Так, власні фінансові ресурси страховика, кошти резервів зі страхування життя та кошти акумульовані в деяких резервах з ризикових видів страхування (резерв коливань збитковості та катастроф) можуть вкладатись в довгострокові активи з незначним рівнем ліквідності та високою прибутковістю. Крім того, кошти зосереджені в резервах збитків можуть знадобитись в будь-який проміжок часу, що призводить до їх інвестування в високоліквідні активи з невисокою прибутковість.

Таким чином, за допомогою ефективно розробленої та вчасно впровадженої загальної інвестиційної стратегії страховик має можливість забезпечити мобілізацію додаткового доходу і в результаті компенсувати можливі збитки від страхової діяльності, що призводить до стабільної діяльності страхової компанії в цілому.

Дослідивши процес інвестування власних та залучених коштів страхової компанії наступним етапом аналізу критеріїв забезпечення фінансової стійкості страхової компанії є оцінка достатності фондів фінансових ресурсів для забезпечення виконання взятих страховиком на себе зобов’язань.

Залучені кошти - кошти, прямо або опосередковано отримані на зворотній основі від фізичних осіб та/або юридичних осіб, отримані залишки фінансових активів, які виникли в результаті здійснення звичайної господарської діяльності в інтересах цих осіб.
Таким чином, потрібно розглянути методику аналіз платоспроможності страховика та оцінити рівень даного показника, необхідного для стабільної роботи страхової компанії.

Аналізуючи умови забезпечення платоспроможності страховика в Україні, необхідно зазначити, що дані норми закріплені в законі «Про страхування» [1]. Так, у вітчизняній страховій практиці платоспроможним вважається страхова компанія в якій сплачений статутний і сформований гарантійний фонд, наявний достатній обсяг страхових резервів та фактичний запас платоспроможності перевищує його розрахункове нормативне значення.

Порівняння фактичного та нормативного запасу платоспроможності дає можливість охопити значну кількість факторів, які обумовлюють діяльності страхової компанія. Так, використання в ході розрахунку вартості активів і зобов’язань страховика, страхових премій і виплат та частки страхових надходжень, що належать перестраховикам призводить до одержання інтегрального показника, який характеризує рівень платоспроможності страхової компанії.

Таким чином, високий рівень платоспроможності страховика забезпечує гарантованість покриття всіх його зобов’язань перед страхувальниками, засновниками, співробітниками, контрагентами та державою, що розширює можливості діяльності страхової компанії на страховому ринку і, як результат, зміцнює її фінансову стійкість.

Досліджуючи умови забезпечення фінансової стійкості страхової компанії, які додатково виділені певними науковцями, необхідно зазначити, що всі вони є інструментами покращення вищерозглянутих (базових) критеріїв стабільності страховика. Так, диверсифікація роботи страхової компанії повинна простежуватись в розрізі всіх видів та на всіх стадіях її діяльності. Зменшення ризику за рахунок диверсифікації необхідно проводити як на стадії розробки страхового тарифу, в межах створення диференційованих цін на різні страхові послуги, так і в розрізі організації збалансованого страхового і інвестиційного портфелів, оптимізуючи співвідношення між видами страхування та відповідно напрямками розміщення власних і позикових коштів.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Для визначення розміру страхового тарифу страхові компанії використовують такий інструмент як таблиця смертності.

Проведення постійного фінансового моніторингу діяльності страховика, також є важливою умовою забезпечення його фінансової стійкості, оскільки страхові операції дуже часто можуть виступати методом легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом або інших кримінальних схем. В результаті незаконних дій страхова компанія може зазнати значних збитків та підпасти під жорсткі санкції з боку державних контролюючих органів. Виходячи з цього, менеджмент страхової компанії повинен постійно проводити контроль за фінансовими операціями страхувальників та встановлювати джерела надходження їх грошових коштів.

Мобільність страхової компанії визначається спроможністю адекватно та своєчасно змінювати напрямки і структуру діяльності страховика у відповідності до зміни внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на його функціонування. Так, зростання інфляції, рівня конкуренції і податків; зміна валютного курсу і фондових індексів;

Фо́ндовий і́ндекс (також Індекс акцій) - показник вартості зрізу фондового ринку, який обраховується як середнє зважене цін на акції добірки компаній. Це інструмент, використовуваний інвесторами і фінансовими менеджерами для того, щоб описати стан ринку і порівняти дохідність конкретних інвестицій.
зменшення купівельної спроможності населення і політична нестабільність призводить до необхідності певних перетворень в тарифній, маркетинговій, інвестиційній політиках та організаційній структурі страхової компанії.
Організаці́йна структу́ра управлі́ння (або субординаці́йна структу́ра) - упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції
Отже, в умовах швидкої зміни кон’юнктури страхового ринку зокрема та перетворень економіки в цілому фінансова стійкість страховика буде прямо пропорціонально залежати від рівня її мобільності.

Продовжуючи аналіз забезпечення фінансової стійкості страхової компанії, необхідно звернути увага на фінансове управління страховика за допомогою створення бюджетів. Так, бюджетування діяльності страхової компанії повинно основуватись на розробці планів її фінансової діяльності та подальшого їх аналізу і контролю. Особливістю впровадження системи бюджетів в процес функціонування страхової компанії є не тільки формування балансу прибутків і видатків та визначення фінансового результату страховика в розрізі всіх видів його діяльності, а й врахування всіх специфічних аспектів грошових потоків, характерних тільки для даного виду фінансових відносин. Так, особливі доходи і видатки виникають в процесі перестрахування і співстрахування ризиків, використання послуг страхових посередників, актуаріїв та андерайтерів.

Страховий посередник - одна із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їх комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв'язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.

Таким чином, використовуючи процес бюджетування, страховик має змогу підвищити фінансову стійкість за рахунок розробки послідовного плану реалізації проекту подальшого розвитку, ідентифікації несприятливих факторів на стадії їх виникнення та координації діяльність всіх працівників і підрозділів страхової компанії.

Продовжуючи дане дослідження, в рамках удосконалення системи контролігу діяльності страховика, пропонується додатково до бюджетування виділити ще три критерії, які забезпечують фінансову стійкість страхової компанії. Так, система управління страховою компанією повинна включати: управління діяльністю за центрами відповідальності, проведення бенчмаркінгу та впровадження системи кризис-менеджменту (рис. 1).

Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.

Аналізуючи процес формування системи центрів відповідальності, необхідно зазначити, що актуальність даного інструменту забезпечення стабільності страховика обумовлена складністю та багаторівневістю його господарських операцій. Виходячи з того, що страхова компанія займається різними видами страхової (ризикове страхування, страхування життя, перестрахування), інвестиційною та фінансовою діяльностями, менеджери вищого рівня не мають змоги проводити детальний аналіз даних операцій.

Аналіз даних - розділ математики, що займається розробкою методів обробки даних незалежно від їх природи.
Отже, виникає необхідність розподілу організації на певну кількість підрозділів (центрів відповідальності), менеджери яких будуть відповідальні за результати його діяльності і контролювати процес досягнення певного фінансового показника (сума страхових премій, страхові виплати, рівень ризику страхового портфелю, обсяг інвестицій, частка перестрахування, загальний обсяг витрат, прибуток). Створення центрів відповідальності на всіх етапах функціонування страхової компанії та встановлення відповідно цільового показника оцінки діяльності менеджеру певного підрозділу дає можливість ідентифікувати напрямки і обсяги грошових потоків страховика та зв’язати дані фінансові результати з відповідним менеджером.



Рис. 1 – Складові елементи системи контролінгу страхової компанії

Таким чином, зміцнення фінансової стійкості страхової компанії в результаті управління діяльністю за центрами відповідальності, досягається за рахунок скорочення часу, витраченого на прийняття управлінських рішень, зростання ефективності використання фінансових ресурсів та підвищення мотивації персоналу.

Одним з дієвих методів підвищення фінансової стійкості страхової компанії, на нашу думку, також виступає бенчмаркінг. В межах страхової діяльності бенчмаркінг можна трактувати, як систематичний, чітко структурований аналіз конкретного бізнес процесу або функціонування страховика в цілому і його порівняння з еталонним відповідником компаній конкурентів та лідеру ринку з метою максимізації ефективності власної діяльності.

Розглядаючи доцільність застосування даного інструменту необхідно зазначити, що бенчмаркінг надає можливість: визначити сильні та слабкі сторони страхової компанії; дослідити нові види страхових послуг та умови їх реалізації і ринки збуту; з’ясувати власну конкурентну позицію на страховому ринку; зменшити витрати розвитку і в результаті встановити стратегічні цілі для покращення діяльності страхової компанії.

Отже, проведення бенчмаркінгу з урахуванням індивідуальних властивостей страхової компанії не тільки підвищує її конкурентоспроможність, а й дає можливість виходу на якісно новий рівень розвитку та надання страхових послуг.

Продовжуючи дослідження перспектив розвитку страхової компанії, необхідно зазначити, що одним з основних інструментів розширення діяльності страховика та збільшення отриманого прибутку є впровадження інноваційних послуг та новітніх технологій. Розвиваючи інноваційну діяльність в межах всіх напрямках функціонування страхова, компанія має можливість максимально довгий період часу отримувати надприбутки та нарощувати фінансові ресурси для впровадження нових послуг і новітніх технологій.

Інноваційна діяльність - вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.

Не дивлячись на переваги впровадження інноваційних послуг та новітніх технологій менеджмент страховика повинен постійно порівнювати ступінь ризикованості і обсяг витрат на проведення інвестиційної політики в інновації та суму синергетичного доходу від її реалізації.

Таким чином, адекватно оцінена і ефективно реалізована інвестиційна політика в інноваційні послуги та технології є дієвим інструментом підвищення фінансової стійкості страхової компанії.

Одним з найбільш актуальним в сучасних умовах функціонування ринкової економіки критерієм забезпечення стабільної діяльності страховика є проведення кризис-менеджменту.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.
В зв’язку з тим, що наслідки кожного наступного фінансово-економічного кризису стають все більш руйнівними та носять глобальний характер впливаючи на всі сфери діяльності суб’єктів господарювання проведення антикризової політики повинно носити систематичний характер.

Менеджмент страховика зобов’язаний досліджувати причини і наслідки попередніх негативних явиш в економіці, формуючи на основі обробленої інформації коротко і довгострокові стратегії антикризових заходів. Дана політика страхової компанії надасть їй можливість запровадити комплекс дієвих превентивних заходів на ранніх стадіях дестабілізації як страхового, так і інших суміжних ринків фінансових послуг (фондовий ринок, валютний ринок, ринок нерухомості, банківський ринок і т. д.

Валю́тний ри́нок - ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.
Ри́нок фіна́нсових по́слуг - особлива форма організації руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів.
), що в результаті дасть змогу страховику вийти з кризи не тільки швидкими темпами, але й з мінімальними втратами.

Таким чином, в результаті проведення кризис-менеджменту страховик має можливість якщо не абсолютно захистити себе від наслідків негативних явищ в економіці, то як мінімум максимально зменшити рівень їх впливу та після відновлення економіки зайняти провідні позиції на страховому ринку.


  1   2


Скачати 189.04 Kb.

  • Ключові слова
  • A. Boyko Theoretical principles and practical experience of insurance company financial stability providing.
  • Постанова проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями.
  • Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми.
  • Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.