Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Агломерація — група міських поселень навколо великого міста. Аерокосмічні методи дослідження Землі

Скачати 444.85 Kb.

Агломерація — група міських поселень навколо великого міста. Аерокосмічні методи дослідження Землі




Скачати 444.85 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації11.05.2017
Розмір444.85 Kb.
  1   2   3

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Агломерат — у металургії — шматки залізної руди, які

утворюються під час її спікання з вапняком і коксом.

Залізняк (рос. железняк, англ. iron ore, нім. Eisenerz n) - загальна назва оксидів заліза.



Агломерація — група міських поселень навколо великого

міста.


Аерокосмічні методи дослідження Землі — сукупність методів дослідження і картографування- географічної оболонки Землі, ландшафтів, окремих об'єктів та явищ з літальних повітряних апаратів.

Азорський антициклон, Азорський максимум — постійний район атмосферного впливу в тропічних і субтропічних широтах північної частини Атлантичного океану з центром поблизу Азорських островів.
Міське́ посе́лення - муніципальне утворення в Росії, що є складовою частиною муніципального району. Утворене містом або селищем міського типу, в яких місцеве самоуправління здійснюється населенням безпосередньо через виборчі органи місцевого самоуправління.
Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний - близько 6355,5 км, середній - 6371 км) і складається з декількох оболонок. Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх реологічними властивостями.
Азорський антициклон, північноатлантичний антициклон, північноатлантична область високого тиску, бермудський антициклон / область високого тиску - велика область високого атмосферного тиску, що знаходиться в Атлантичному океані поблизу Азорських островів на кінських широтах і складає частину субтропічного хребта.
Субтро́піки - перехідний від тропічного до помірного кліматичний пояс Землі. Субтропіки розташовані приблизно між 25° і 45° у північній і південній півкулі. У цих регіонах, як правило, спостерігаються тропічне літо і нетропічна зима.
Азо́рські острови́ (порт. Ilhas dos Açores) - архіпелаг із 9 гористих вулканічних островів та кількох рифів у північній частині Атлантичного океану на захід від Піренейського півострова, на двох третинах заходу якого розташована Португалія.
Атланти́чний океа́н, раніше Атланті́йський океа́н - другий за величиною, після Тихого океану, океан на Землі. Назва походить від імені міфічної країни Атлантиди.[Джерело?]
Високий атмосферний тиск тут спостерігається протягом року, найбільший — улітку. Акваторія — ділянка водної поверхні у визначених межах.

Акумуляція — загальна назва всіх процесів накопичення пухких мінеральних і органічних осадів на земній поверхні.
Атмосферний тиск - тиск, з яким атмосфера Землі діє на земну поверхню і всі тіла, що на ній розташовані.
Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Розрізняють водну, вітрову і льодовикову акумуляцію.

Акціонерне товариство — форма концентрації капіталу і основна організаційна форма підприємства. Об'єднує індивідуальні капітали шляхом випуску і продажу акцій — цінних паперів.
Ці́нні папе́ри (англ. securities) - документи, які засвідчують зобов'язальні відносини між особою, яка їх видала, та особою, яка є їхнім власником. Документ вважається цінним папером якщо відповідно до законодавства він може бути самостійним об'єктом прав.


Алеврити — пухка уламкова осадова порода, за розмірами окремих уламків проміжна між піщаними і глинистими породами.

Алювіальні відклади — відклади, що формуються постійними водними потоками. Матеріал для алювіальних відкладів утворюється внаслідок розмивання порід і знесення їх з поверхні басейну річки.

Альпійський пояс — безлісий висотний пояс гір, що межує із сніговою лінією. Має суворі кліматичні умови (низькі температури, висока вологість, сильні вітри), кам'янисті, торф'янисті, кислі ґрунти.
Алю́вій (від лат. Alluvio - наносити, замулювати) - незцементовані відклади постійних водних потоків (річок, струмків), що складаються з уламків різного ступеня обкатаності й розмірів (валуни, галька, гравій, пісок, суглинок, глина).
Басе́йн рі́чки (або річкови́й басе́йн), сто́чище - частина суходолу, з якого відбувається природний стік води в річку (річкову систему). Аналогічно географи означають басейни інших водних об'єктів: зокрема, басейн озера та басейн моря.
Клі́мат або підсо́ння (від дав.-гр. Κλίμα - ухил) - багаторічний режим погоди, який базується на багаторічних метеорологічних спостереженнях, 25-50-річні цикли, одна з основних географічних характеристик тієї чи іншої місцевості.
Ландшафти поясу — низькотравні альпійські луки, мохово-лишайникові пустища, вересові та інші чагарники.
Альпійський пояс - у широкому розумінні - високогірна область вище за межу лісу і криволісся. Включає субальпійський, альпійський і нівальний (сніжний) ландшафти. У розумінні ботаніків - типовий для помірного і субтропічного географічних поясів пояс альпійських лук і сланких чагарників (рододендрон, ялівець та ін.)


Антрацит — вид висококалорійного вугілля, цінне енергетичне паливо.

Антропогеновий період, антропоген — останній (що продовжується і нині) четвертинний період геологічної історії Землі.
Четвертинний період, або антропоген (грец. ανθρωπος - людина, γενεσις - виникнення) - хроностратиграфічний підрозділ міжнародної хроностратиграфічної шкали, найновіший період історії Землі, який почався 2,588 млн років тому й триває дотепер.


Антропогенний ландшафт — один з типів географічного ландшафту. Більшість сучасних дослідників під антропогенним ландшафтом розуміють такі комплекси, в яких по всій або на більшій частині їх площі під впливом людини корінним чином змінюється будь-який з компонентів ландшафту.

Аргіліт — осадова гірська порода, що утворюється в результаті ущільнення глин, від яких відрізняється твердістю і нерозмоканням у воді.

Ареал — зона поширення якогось явища, яке не спостерігається на сусідніх територіях.

Архейська ера, архей — найдавніший відрізок часу формування земної кори, що охоплює не менш як 800 млн. років до появи життя.

«Багаті» і «бідні» руди — умовні терміни, якими визначається вміст корисних елементів у руді. Багатими вважаються руди із вмістом заліза понад 50 %.

Азональність — розташування географічного об'єкта або поширення явища без зв'язку з зональними особливостями даної території.

Альбедо — здатність поверхні відбивати сонячну енергію.

Антициклон — замкнута область з високим тиском у центрі. Повітря в антициклоні рухається за годинниковою стрілкою у Північній півкулі, у Південній півкулі — навпаки.
Сонячна енергія - енергія від Сонця в формі радіації та світла. Ця енергія значною мірою керує кліматом та погодою, та є основою життя. Технологія, що контролює сонячну енергію називається сонячною енергетикою.
Годинник (арх.: дзиґа́р, дзиґарі́) - пристрій для вимірювання часу.
Півде́нна півку́ля - частина Землі, розташована на південь від екватору.
Півні́чна півку́ля - частина Землі, розташована на північ від екватору. У Північній півкулі розташовуються Північна Америка, Євразія та частини Південної Америки, Африки та Океанії.


Астеносфера — поверхневий шар мантії Землі.

Атмосферна циркуляція — система горизонтальних потоків повітря в атмосфері Землі.
Ма́нтія Землі́ (англ. Earth’s mantle, нім. Erdmantel, Mantel der Erde, фр. Manteau, Manteau terrestre) - одна з внутрішніх оболонок (геосфер) земної кулі, лежить між земною корою, від якої відокремлена поверхнею Мохоровичича, та ядром Землі.
Атмосфе́ра Землі́ (від грец. άτμός - пара і σφαῖρα - куля) - атмосфера планети Земля, одна з геосфер, суміш газів, що оточують Землю, та утримуються завдяки силі тяжіння. Атмосфера в основному складається з азоту (N2, 78,08 % об.)


Атмосферний фронт — перехідна зона, де взаємодіють різні за властивостями повітряні маси.

Байрачні ліси — ліси по схилах і вершинах балок у лісостеповій і степовій зонах. До складу байрачних лісів входять дуб, в'яз, клен, липа, ясен, береза.
Байра́чні ліси́ - широколистяні ліси, що ростуть по верхів'ях і схилах балок (байраків).
Балка — улоговина ерозійного походження з задернованими схилами, яка закінчила зростання. Великі балки мають довжину до 20—ЗО км.

Біогеографія — наука про географічне розповсюдження біоценозів, їх компонентний склад, структуру і функціонування. Розділами біогеографії є географія рослин (фітогеографія), географія тварин (зоогеографія), географія мікроорганізмів.

Біотоп — ділянка земної поверхні, певною мірою однорідна за умовами середовища, наприклад піски пустелі, мулисте дно прісної водойми.

Валова продукція — загальний обсяг виробництва продукції (у грошовому виразі) окремого підприємства або галузі господарства за певний період (рік, місяць).

Валовий суспільний продукт (сукупний суспільний продукт) — сума матеріальних благ, вироблених у суспільстві за певний період часу (рік).

Вертикальна зміна ландшафтних поясів — зміна ландшафтів у горах у зв'язку з висотою над рівнем моря. З наростанням абсолютної висоти в гірській місцевості різко змінюється весь природний комплекс.
Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Матеріальні блага - категорія економічної теорії. Благами називаються засоби, придатні для задоволення людських потреб. Матеріальні блага, які людина використовує в процесі своєї життєдіяльності.
Висота́ над рі́внем мо́ря, абсол́ютна висотá, альтиту́да (англ. absolute altitude, true altitude; нім. absolute Höhe f) - висота якої-небудь точки над рівнем моря (середнім рівнем поверхні океану), тобто над поверхнею геоїда; відлічується по прямовисній лінії, що проходить через цю точку.
Гора, гірська споруда - форма рельєфу, різке локальне ізольоване піднесення земної поверхні над сусідніми відносно вирівняними ділянками, що характеризується чіткою лінією підошви (границею переходу від рівнини до власне гори), різкими коливаннями відносних висот.


Вивіз експорт товарів з країни або району.

Випаровуваність — максимально можливе випаровування з водної поверхні або зволоженого ґрунту за певних погодних умов.
Експорт - вивіз із митної території країни за кордон товарів і послуг без зобов'язання їхнього зворотного повернення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг та ін.
Пого́да - стан нижнього шару атмосфери в конкретній місцевості в конкретний час, або протягом тривалого часу (година, доба, декада, місяць). Характеризується рядом метеорологічних елементів, таких як вітер, температура, тиск, вологість, видимість та ін.
Вимірюється в міліметрах шару води, що випарилася.

Виробнича інфраструктура транспортні шляхи, лінії електропередачі, водопроводу, склади, тобто споруди, які самі не виробляють продукцію, але без яких виробництво неможливе.
Лінія електропередачі (лінія електропересилання, лінія електропередавання, ЛЕП) - один з компонентів електричної мережі призначена для передачі електричної енергії.


Габро — магматична рівнозерниста гірська порода, що містить 44—55 % кремнезему. Колір сірий, темно-сірий. Трапляється в межах Українського щита. Відомо кілька родовищ в Житомирській області.

Галузь — група близьких за виробничим призначенням і технологією підприємств, зв'язаних єдиним управлінням.

Геоботаніка — наука про рослинний покрив Землі як сукупність рослинних угруповань.
Украї́нський щит, також Украї́нський кристалі́чний маси́в - піднята південно-західна частина фундаменту Східноєвропейської платформи.
Жито́мирська о́бласть - область на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. На півночі межує з Гомельською областю Білорусі, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України.
Росли́нність (лат. vegetatio, ōnis f) - сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) планети в цілому або її окремих регіонів та місцевостей.


Географічне положення — розміщення певного об'єкта чи території по відношенню до інших об'єктів або територій.

Географічний, територіальний, поділ праці — об'єктивний процес виробничої спеціалізації, відособлення економічних районів і посилення міжрайонного кооперування, обміну продукцією та послугами.
По́діл пра́ці - диференціація, спеціалізація трудової діяльності. При вертикальному поділі праці відбувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподіляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються виготовлення, обробка деталей виробу і збір виробу з цих деталей.


Географія обслуговування — розділ економічної географії про розміщення різних видів обслуговування населення (охорона здоров'я, освіта, торгівля, харчування, курортне господарство і туризм).
Економі́чна геогра́фія - розділ соціально-економічної географії, наука про територіальну організацію суспільного виробництва, вивчає закономірності, принципи та фактори формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів.


Геохімія — наука про хімічний склад і закони розповсюдження й міграції хімічних елементів на Землі.
Хімі́чний елеме́нт (заст. первень) - тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей. Маса ядра атома хімічного елементу може бути різною, в залежності від кількості нейтронів у ньому.
Хімічний склад, також Склад речовини - термін хімії - частка вмісту окремих хімічних елементів у речовині, матеріалі, сплаві, породі тощо.


Гідроелектростанціїсистеми споруд і устаткування, за допомогою яких енергія потоку води перетворюється в електричну .Крім гідроелектростанцій (ГЕС) з греблями на річках і ГЕС" на гірських потоках будують нові типи гідроелектростанцій — гідроакумулятивні (ГАЕС). ГАЕС акумулює (нагромаджує) енергію, вироблену іншими станціями, використовуючи надлишок електроенергії в системі (наприклад, у нічний час) для піднімання води насосами в басейн, розташований вище від станції.

Глобальний — 1) Взятий у цілому, загальний, всебічний. 2) Поширений на всю земну кулю.

Гнейсметаморфічна гірська порода, близька до граніту, багата на калієвий польовий шпат, менше — кварц тощо.
Метаморфі́чні гірські́ поро́ди (рос. метаморфические горные породы, англ. metamorphic rocks; нім. metamorphische Gesteine n pl, metamorphe Gesteine n pl) - гірські породи, що утворилися внаслідок метаморфізму осадових і магматичних порід і характеризуються зернистою будовою, здебільшого сланцюватою текстурою.
Польові́ шпа́ти - група найпоширеніших породотвірних мінералів класу силікатів каркасної структури, які характеризуються порівняно високою твердістю.


Граніт — кристалічна і рівнозерниста гірська порода магматичного походження, одна з найбільш поширених в земній корі. Складається з калієвого польового шпату, кварцу з меншим вмістом кольорових мінералів. Поширений в межах Українського щита

Грязьові вулкани — різні за формою геологічні утворення, з яких постійно чи періодично вивергаються на земну поверхню грязьові маси (головним чином рідка глина), горючі гази (метан), тверді уламки тощо.

Густота населення — відношення кількості постійного населення до одиниці площі. Визначається кількістю чоловік на 1 км2.

Густота річкової сітки — показник розгалуженості річкової сітки. В Україні густота річкової сітки в середньому становить 0,25 км/км2.
Річко́ва сі́тка (руслова́ сі́тка) - сукупність русел усіх водотоків на певній території; частина гідрографічної сітки.
Густота́ річково́ї сі́тки - показник розгалуженості річкової сітки. Виражається відношенням суми довжини (у кілометрах) усіх поверхневих водотоків даного басейну або даної території до площі (у квадратних кілометрах) цього ж басейну чи території.
Найбільшою вона є в Українських Карпатах (2,0— 2,5 км/км2), найменшою — на межиріччі Дністра і Південного Бугу, у верхів'ях Остра і Трубежа, на Приазовській височині (0,09 — 0,2 км/км2).
Приазо́вська височина́ - височина на південному сході України, в межах Донецької та Запорізької областей. Відповідає південно-східному виступові Українського кристалічного масиву. На півночі височина межує з Придніпровською низовиною, на північному сході з Донецьким кряжем, на сході та півдні з Приазовською низовиною, на заході - з Причорноморською низовиною.
Карпа́ти - гірська система на сході Центральної Європи, на території України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії та Австрії. Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1 500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину.


Девонський період, девон — четвертий період з початку палеозойської ери геологічної історії Землі тривалістю близько 60 млн. років.

Демографія — наука, що вивчає населення, виходячи з його природного і механічного руху, статі, віку, роду занять тощо.

Денудація — сукупність процесів переміщення продуктів вивітрювання гірських порід з місць їх утворення під впливом гравітації, проточних і підземних вод, снігу, льоду, хвиль, вітру, господарської діяльності.
Механічний рух - зміна взаємного розташування тіл або їх частин у просторі з плином часу. Розділ фізики, що вивчає закономірності механічного руху, називається механікою. В більшості випадків під механікою розуміють класичну механіку, в якій вивчають рух макроскопічних тіл, що рухаються зі швидкостями, які в багато раз менші за швидкість світла у вакуумі.
Виві́трювання - процес механічного руйнування та хімічної зміни гірських порід і мінералів земної поверхні та приповерхневих шарів літосфери під впливом різноманітних атмосферних агентів, ґрунтових та поверхневих вод, життєдіяльності організмів та продуктів їхнього розкладення.
Помітно проявляються денудаційні процеси в Українських Карпатах, Кримських горах, Донецькому кряжі, Приазовській і Волинській височинах, Тарханкутському півострові.
В долині ріки Прут в околицях села Ворохта було знайдено скам'яніле яйце орла бородача. Яйцю близько 15 мільйонів років.


Діаспора — перебування значної частини народу поза межами країни його походження.

Доломіт — карбонатні породи білого або світло-жовтого кольору. В Україні доломіти і доломітові вапняки трапляються в багатьох районах. Використовуються у металургії (як флюси і сировина для вогнетривів), скляній промисловості, для виробництва вапнистих добрив.
Доне́цький кряж - височина, північно-східна найвища частина Донецької височини. Розташована в межах Харківської (частково), Донецької та Луганської областей України і (частково) Ростовської області Росії.
Скляна́ промисло́вість (стара назва - гутництво), галузь промисловості, що виробляє будів.-техн. (віконне скло, скляні блоки й труби), тарне (пляшки, консервну й парфюмерну скляну тару тощо), хім.-лабораторне та приладобудів.


Допоміжні виробництва — підприємства, що забезпечують нормальне функціонування основного виробництва на певній території.
Основне́ виробни́цтво - це галузь виробничої сфери, яка виробляє матеріальну продукцію (сировинний, паливно-енергетичний, будівельний комплекси, виробництво товарів народного споживання). Піднесення добробуту людей, примноження суспільного багатства країни значною мірою визначає саме цими галузями матеріального виробництва.


Душовий показник виробництва — обчислюється з розрахунку на одного жителя або одного працюючого.

Екзотичний — такий, що властивий далеким «заморським» країнам, дивовижний, незвичний.

Екологічна стежка (природна стежка) — спеціально прокладений маршрут для проведення екскурсії в природі, в ході якої відбувається ознайомлення і вивчення об'єктів живої і неживої природи (ландшафтні комплекси, види рослинності і тваринного світу, геологічні відслонення, джерела тощо).
Твари́ни (лат. Animalia або лат. Metazoa) - царство переважно багатоклітинних еукаріотичних (ядерних) організмів, однією з найголовніших ознак якого є гетеротрофність (тобто, споживання готових органічних речовин) та здатність активно рухатись.


Екологічний — орієнтований на збереження і покращання довкілля людини.

Екологія — наука про взаємовідносини організмів і довкілля.

Екстенсивне ведення господарства — виробництво з малими затратами коштів, праці, мало механізоване, в якому мало використовуються досягнення науково-технічного прогресу.
Науко́во-техні́чний прогре́с - це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи; це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.


Елювіальні відклади, елювій — різнорідні пухкі відклади(грубоуламкові, піщані і глинисті), що утворилися в процесі фізичного і хімічного вивітрювання корінних порід літосфери. Елювіальні утворення мають повсюдне поширення в Україні.

Еміграція — виїзд громадян із своєї країни в іншу,

Ендемічний вид — вид рослин або тварин, які поширені тільки на невеликій території. Багато ендеміків у Кримських горах, Українських Карпатах, на Подільській і Донецькій височинах.
Знайдено відбитки листків міоценової флори ліквідамбра європейського лат. Liquidambar styraciflua (амбрового дерева) та рододендрона броксерського.
Ендемічні рослини і тварини охороняються, багато їх занесено до Червоної книги України.
Хімічне вивітрювання - процес руйнування гірських порід під дією природних вод (атмосферних, поверхневих, ґрунтових, підземних), який супроводжується розчиненням та вилуговуванням мінералів порід. Внаслідок цього відбувається насичення вод хімічними елементами, які містяться в мінералах.
Україна Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

  1   2   3


Скачати 444.85 Kb.