Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Аналітична хімія природного середовища

Скачати 46.92 Kb.

Аналітична хімія природного середовища




Скачати 46.92 Kb.
Дата конвертації08.05.2017
Розмір46.92 Kb.
ТипРозрахунок

Питання для підготовки до екзамену з дисципліни “Аналітична хімія природного середовища”.


  1. Предмет аналітичної хімії, структура, класифікація видів аналізу.

  2. Класифікації методів аналізу.

  3. Аналітичний сигнал в якісному і кількісному аналізі. Холостий дослід. Визначення вмісту компоненту за величиною аналітичного сигналу.

  4. Характеристики методів аналізу: точність, границя визначення, діапазон вимірюваних концентрацій, чутливість та інші.

  5. Мета якісного аналізу.
    Аналітична хімія Аналіти́чна хі́мія - розділ хімії, що розглядає принципи і методи розділення та визначення хімічного складу речовини. Виникла поряд із неорганічною хімією раніше від інших хімічних наук. Якісний аналіз визначає хімічний склад даної речовини або суміші; кількісний аналіз визначає скільки там є даної речовини.
    Я́кісний ана́ліз (рос. качественный анализ, англ. qualitative analysis; нім. qualitative Analyse f) в якому речовини ідентифікують або класифікують на основі їх хімічних або фізичних властивостей, таких, як хімічна реакційна здатність, розчинність, молекулярна вага, точка плавлення, випромінювальні властивості (емісія, абсорбція), мас-спектри, ядерний час напіврозпаду тощо Якісний аналіз - сукупність хім., фіз.-хім. та фіз. методів для визначення та ідентифікації компонентів - хім. елементів, молекул сполук, йонів, радикалів, функційних груп, мінералів тощо, які входять у досліджувану речовину або суміш речовин.
    Якісні реакції “мокрим” і “сухим” шляхом. Вимоги до аналітичних реакцій, які застосовуються в якісному аналізі.

  6. Усунення впливу сторонніх йонів. Маскування. Маскуючі речовини.

  7. Розділення осадженням. Систематичний та дробний аналіз. Аналітичні класифікації катіонів і аніонів. Групові реагенти. Аналітичні групи.

  8. Кислотно-лужна система якісного аналізу катіонів. Характерні реакції катіонів 1-6 аналітичних груп.

  9. Іонні рівноваги в розчинах електролітів. Основні положення теорії сильних електролітів. Активність, коефіцієнт активності, іонна сила розчину.

  10. Застосування закону діючих мас до оборотних процесів. Термодинамічна та концентраційна константи рівноваги, зв’язок між ними.
    Конста́нта рівнова́ги - кількісна характеристика хімічної рівноваги, що описує ймовірність перебігу реакції. Константа обчислюється як відношення добутку концентрації продуктів реакції (або їхніх парціальних тисків) до добутку концентрації вихідних речовин із їхніми стехіометричними коефіцієнтами у степенях.
    Фактори, які впливають на К0 і К.

  11. Кислотно-основна рівновага. Поняття про різні теоретичні концепції кислот і основ. Константа дисоціації, рК. Зв’язок між константою дисоціації та ступенем дисоціації. Вплив однойменного йону на дисоціацію слабкого електроліту. Застосування закону діючих мас до рівноваги дисоціації води.

  12. Розрахунок концентрації Н в водних розчинах кислот (сильних, слабких, багатоосновних) та основ (сильних, слабких).

  13. Гідроліз солей. Константа, ступінь гідролізу. Розрахунок концентрації Н розчинів солей.

  14. Буферні розчини, приклади, застосування в хімічному аналізі.
    Константа дисоціації в хімії та біохімії - специфічний тип константи рівноваги, що описує схильність хімічного об'єкта оборотно розпадатися на компоненти, наприклад, дисоціації комплексу на окремі молекули в його складі або розпаду солі на іони.
    Хімічний аналіз Хімічний аналіз (рос. химический анализ, англ. chemical analysis, нім. chemische Analyse) - сукупність операцій, за допомогою яких встановлюють якісний та (або) кількісний склад речовини. У хімічному аналізі використовують методи, основані на хімічних реакціях досліджуваних речовин (наприклад, гравіметричний і титриметричний аналіз).
    Розрахунок рН буферних розчинів. Буферна ємність.

  15. Рівновага в системі осад-розчин. Добуток розчинності, розчинність, зв’язок між ними. Умова утворення осаду. Вплив різних факторів на розчинність (однойменного йону, іонної сили, температури, природи розчинника).

  16. Розчинність осадів в кислотах. Фактори, які впливають на розчинність солей слабких кислот у сильних кислотах. Застосування закону діючих мас до рівняння рівноваги між малорозчинною сіллю і йонами Н .

  17. Рівновага реакцій комплексоутворення. Ознаки комплексних сполук.
    До́буток розчи́нності, ДР - стала величина, яка є константою рівноваги гетерогенної хімічної реакції розчинення (або осадження) малорозчинного електроліту у певному розчиннику. Ця величина характеризує розчинність малорозчинних речовин - що менше значення ДР, то меншою є розчинність.
    Ко́мплексні сполу́ки або координаці́йні сполу́ки - складні хімічні сполуки, в яких можна виділити центральний атом (комплексоутворювач) і безпосередньо зв'язані з ним молекули або йони - так звані ліганди або аденти.
    Координаційне число, дентатність ліганду.
    Координаці́йне число́ (рос. координационное число, англ. coordination number, нім. Koordinationszahl) - кількість атомів (йонів, молекул), найближчих до даного атома (йона, молекули). Для координаційних сполук таким числом є кількість атомів у лігандах, що безпосередньо зв'язані з центральним атомом.
    Типи комплексів, які застосовуються в хімічному аналізі.

  18. Стійкість комплексних сполук. Фактори, які впливають на стійкість комплексу. Ступінчаті та загальні константи стійкості, зв’язок між ними. Застосування комплексних сполук в аналізі.

  19. Органічні реагенти, які застосовуються в хімічному аналізі.

  20. Окисно-відновна рівновага. Види електродів: електроди 1-го роду, окисно-відновні електроди. Електродний потенціал, електроди порівняння. Оцінка окисно-відновної здатності. Рівняння Нернста.

  21. Вплив різних факторів на величину потенціалу (концентрації компонентів редокс-пари, рН розчину, комплексоутворення, утворення малорозчинних сполук).

  22. Константа рівноваги окисно-відновних реакцій. Напрямок протікання окисно-відновних реакцій.

  23. Основні етапи аналізу. Відбір проб природних вод, атмосферного повітря, ґрунтів.
    Рівня́ння Не́рнста - рівняння, що описує залежність рівноважного потенціалу електрода від термодинамічної активності (концентрації) потенціал-визначальних компонентів розчину електроліту.
    О́кисно-відно́вна реа́кція (заст. оки́снювально-відно́вна реа́кція) - хімічна реакція, яка відбувається із зміною ступеня окиснення атомів, що входять до складу реагентів, і реалізується перерозподілом електронів між атомом-окисником та атомом-відновником.
    Електродний потенціал - різниця електричних потенціалів між електродом та електролітом, в контакті з яким він знаходиться (найчастіше між металом і розчином електроліту).
    Повітря Пові́тря - природна суміш газів, з яких складається атмосфера, тобто повітряна оболонка планети. Спочатку це слово виникло для опису повітря планети Земля, ще в ті часи, коли інші планети мало цікавили людство і тому нині воно все ще вживається саме в такому значенні.
    Види проб: генеральна, середня, лабораторна.

  24. Основні стадії підготовки проби до аналізу. Фактори, які впливають на вибір способу розкладу проби і переведення її в розчин. Підготовка проб природних вод, атмосферного повітря, ґрунту.

  25. Кількісні характеристики розділення та концентрування: коефіцієнт розподілу, ступінь вилучення, коефіцієнт розділення, 1коефіцієнт концентрування.

  26. Основні методи розділення і концентрування. Осадження та співосадження.

  27. Екстракція. Екстракт, екстрагент, реекстракція. Умови екстракції речовини. Кількісні характеристики екстракції: коефіцієнт розподілу, константа розподілу, ступінь вилучення.

  28. Сорбція. Сорбент. Механізми сорбції. Сорбція в статичних та динамічних умовах. Сорбенти, які застосовують в хімічному аналізі. Коефіцієнт розподілу.

  29. Сутність методу гравіметрії. Методи відгонки та осадження. Етапи гравіметричного визначення методом осадження. Форма осадження, гравіметрична форма, вимоги до них. Розрахунки в гравіметрії.

  30. Утворення осадів. Процеси, які визначають розміри кристалів. Пересичення. Утворення кристалічних та аморфних осадів.

  31. Умови отримання кристалічних та аморфних осадів. Оцінка методу гравіметрії та його застосування.

  32. Причини забруднення осаду. Адсорбція, оклюзія, ізоморфне співосадження. Способи зменшення співосадження.

  33. Сутність титриметричного аналізу. Класифікація титриметричних методів а) за способом виконання; б) за реакцією титрування.

  34. Стандартні розчини в титриметрії. Способи приготування стандартних розчинів. Вимоги до стандартної речовини.

  35. Способи визначення концентрації стандартних розчинів: молярна концентрація еквіваленту, титр, титр за речовиною, що визначається.
    Титриметри́чний ана́ліз (титрува́ння) (рос. титриметрический анализ, англ. titrimetric analysis, analysis by titration; нім. Massanalyse f, Titration f, Titrimetrie f) - сукупність методів кількісного аналізу в аналітичній і фармацевтичній хімії, засновані на вимірі об'єму розчину реактиву відомої концентрації, що витрачається для реакції з визначуваною речовиною.
    Моля́рна концентра́ція або моля́рність - міра концентрації розчину. Визначається як кількість моль розчиненої речовини на літр розчину та має одиниці моль дм−3.


  36. Точка еквівалентності та кінцева точка титрування. Визначення кінцевої точки титрування. Криві титрування. Види кривих титрування. Стрибок титрування. Застосування кривих титрування.

  37. Кислотно-основне титрування. Титранти. Індикатори, вимоги до них. Показник індикатора. Вибір кислотно-основного індикатора. Оцінка методу, його застосування.

  38. Окисно-відновне титрування. Еквівалентна маса окисника і відновника. Визначення кінцевої точки титрування. Перманганатометрія, йодометрія, дихроматометрія׃ сутність методу, робочі розчини, індикатори.

  39. Комплексометричне титрування. Види комплексометричного титрування׃ меркуриметрія, комплексонометрія. Титранти, індикатори. Підвищення селективності комплексонометричного титрування. Застосування комплексометричного титрування.

  40. Осаджувальне титрування. Аргентометрія׃ сутність методу, титрант, способи визначення кінцевої точки титрування. Меркурометрія׃ сутність методу, титрант, індикатори. Застосування осаджувального титрування.

  41. Класифікація інструментальних методів аналізу.

  42. Електрохімічні методи аналізу. Електрохімічна комірка.
    Ко́мплексометрі́я (рос. комплексометрия, англ. compleximetry, нім. Komplexometrie f) - спосіб хімічного аналізу, в основі якого є утворення комплексних сполук.
    Електрохімічна комірка - являє собою комірку, в якій два електроди розміщено в електроліт. Можуть використовуватись як різнорідні електроліти, так і однорідні. Умовою для створення електрохімічної комірки, призначеної для використання в ролі джерела електроживлення, є те, що на два електроди, занурені в електроліт, він має створювати різну хімічну дію, унаслідок чого буде утворюватись струм, який можна виміряти вольтметром.
    Індикаторний електрод.

  43. Пряма потенціометрія, потенціометричне титрування.
    Поте́нціометричне титрува́ння - титриметричний метод, що використовує електрохімічний елемент як детектор, за допомогою чого реєструється вся крива титрування (у вигляді залежності електрорушійної сили ΔE від доданого об'єму ΔVR) чи сама кінцева точка.
    Індикаторні електроди. Переваги потенціометричного титрування в порівнянні з титриметрією з візуальною індикацією.

  44. Вольтамперометрія. Електрохімічна комірка, індикаторні електроди. Вольтамперограма.

  45. Кулонометрія. Пряма кулонометрія та кулонометричне титрування. Визначення кінцевої точки титрування.

  46. Спектроскопічні методи аналізу. Електромагнітний спектр. Спектрофотометрія. Закони Бугера-Ламберта-Бера та адитивності. Визначення концентрації фотометричним методом.

  47. Атомно-емісійна спектроскопія. Атомізатори, схема емісійного спектрометру, реєстрація аналітичного сигналу.

  48. Атомно-адсорбційна спектроскопія (ААС). Джерела випромінювання. Атомізатори. Схема спектрометру для атомно-абсорбційних визначень.







Скачати 46.92 Kb.

  • Електродний потенціал