Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Апаратне забезпечення персонального комп’ютера

Скачати 152.96 Kb.

Апаратне забезпечення персонального комп’ютера




Скачати 152.96 Kb.
Дата конвертації28.05.2017
Розмір152.96 Kb.

Апаратне забезпечення персонального комп’ютера




1. Види комп’ютерного обладнання


У сучасному персональному комп’ютері можна виділити:

  • Центральне обладнання (знаходиться в системному блоці):

  • Периферійне обладнання (периферія) – монітор, клавіатура, мишка, сканер, тобто все, що знаходиться поза системним блоком і без чого комп’ютер може працювати. Хоча деяке периферійне обладнання може знаходитись в системному блоці.
    Перифері́йний при́стрій - частина технічного забезпечення, конструктивно відокремлена від головного блоку обчислювальної системи.




2. Основні пристрої системного блоку

Мікропроцесор

Мікропроцесор – це найважливіший елемент персонального комп’ютера.




Він представляє собою велику мікросхему, або так званий кристал, зроблений із кремнію та інших провідників. Це складний пристрій, всередині якого знаходяться сотні мільйонів (більше мільярда) транзисторів, об’єднаних у функціональні блоки, між якими проходить обмін даними по шині в процесі обчислень.

Мікропроцесор управляє ходом обчислювального процесу і виконує всі арифметичні і логічні операції. Швидкість роботи комп’ютера напряму залежить від швидкості роботи мікропроцесора. Найважливішими характеристиками процесора є: його розрядність, тактова частота, частота системної шини, кеш-пам’ять процесора та деталізація провідників всередині кристалу.



Розрядність вказує на довжину слова, яке вимірюється кількістю двійкових розрядів (бітів), яку обробляє мікропроцесор за один такт.

Сучасні мікропроцесори обробляють слова довжиною 32 і 64 біти. Мінімальною одиницею вимірювання інформації є 1 біт, тобто двійковий розряд «0» або «1».
Та́ктова частота́ - основна одиниця виміру частоти тактів у синхронних колах, що визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються системою за 1 секунду.(За підручником І.Л. Володіна, В.В. Володін 9 клас)
Комп'ю́терна ши́на (англ. computer bus, походить від латинського omnibus, що означає - «для всіх») служить для передачі даних між окремими функціональними блоками комп'ютера і є сукупністю сигнальних ліній, які мають певні електричні характеристики і протоколи передачі інформації.
Одини́ця вимі́рювання (англ. measuring unit, unit of measure) - певний умовний розмір фізичної величини, прийнятий для кількісного відображення однорідних з нею величин.
Використовуються також і більші одиниці довжини вимірювання інформації:



1 байт = 8 бітів; 1 Кбайт = 1024 байт; 1 Мбайт = 1024Кбайт; 1 Гбайт = 1024 Мбайт; 1Тбайт = 1024 Гбайт.



Тактова частота вказує, скільки елементарних операцій (тактів) виконує ядро мікропроцесора (арифметичний пристрій всередині процесора) за одну секунду.

Вона вимірюється в герцах (Гц). Сучасні мікропроцесори працюють із частотами від 600 МГц до 4 ГГц.



Системна шина – це “віртуальна магістраль” всередині мікропроцесора, по якій дані передаються від одного блоку мікропроцесора до іншого.

Чим швидше ця шина – тим швидшим є процесор. Частота шини вимірюється у МГц, а швидкість у Гбіт/с. Розрізняють системну шину персонального комп’ютера та системну шину мікропроцесора.



Для підвищення швидкості роботи процесора, у ньому передбачена внутрішня кеш-пам’ять, яка дозволяє зберігати проміжні дані, не звертаючись до оперативної пам’яті.

Контролери




Контролери – це мікросхеми, розміщені на материнській платі, які призначені для управління периферійними пристроями.

Кожен із пристроїв є в своєму роді унікальним, кожен виконує своє завдання. Щоб різні пристрої могли розуміти один одного, потрібні контролери. Процесор, наприклад, взаємодіє з пам’яттю через контролер пам’яті. Саме контролер сповіщає мікропроцесору з якою пам’яттю він має справу, її місткість і інші характеристики. Контролери є ніби посередниками між пристроями у комп’ютері. Навіть клавіатура потребує свого контролера, а також монітор, принтер, мишка та інше обладнання.

Системна шина




Системна шина – це магістраль, по якій передаються дані між контролерам різних пристроїв, мікропроцесором і пам’яттю.

Фізично це прості мікросхеми, по яких передаються дані. Розрізняють декілька типів системної шини: VESA – старий стандарт, який майже вже ніде не використовується; EISA – теж давно застарілий стандарт, який прийшов на зміну попередньому; РСІ – найбільш широковживаний стандарт, який живе і використовується по сьогоднішній день. Майже всі сучасні персональні комп’ютери оснащені системною шиною даного типу. На зміну шині РСІ приходять нові типи шин, але яка з них стане стандартом на роки для промисловості ще не відомо. Але найбільші перспективи має нова шина під назвою Hyper Transport, яку розробила компанія AMD – відомий виробник процесорів. Хоча компанія Intel теж не сидить без діла і представила на ринку свою нову системну шину. Компанія VIA Tehnologis також розробила нову системну шину під назвою V-Link. Останні розробки в даній галузі вивели на ринок нову версію шини РСІ – PCI-Express, з робочою частотою близько 200 МГц.

Контролери та системна шина реалізовані у вигляді мікросхем, які знаходяться на материнській платі і мають назву „чіпсет”.

Матери́нська пла́та, систе́мна пла́та, ба́зова пла́та (англ. motherboard), відома також як головна плата (mainboard) - плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку. Плата є основою не лише персонального комп'ютера, а також смартфонів, гральних консолей.





Чіпсет організовує роботу центрального процесора, приймає і пересилає дані від нього до оперативної пам’яті, реалізує в собі системну шину, організовує потік даних до відео карти, портів вводу-виводу.

Він складається з 2 „мостів”. Північний „міст” забезпечує контроль за обміном даними між мікропроцесором, оперативною пам’яттю та шиною AGP. Південний „міст” забезпечує контроль за роботою системної шини (наприклад РСІ) та всіх підключених до неї контролерів пристроїв. Компанії-виробники чіпів випускають свої продукти для виробників материнських плат, котрі в свою чергу закупляють ці чіпсети і на їх основі виготовляють материнські плати і продають на ринку. Головними компаніями, які ведуть боротьбу на ринку за покупця є: Intel, AMD, VIA, SIS, ALi, NVIDIA. Вони випускають чіпсети для всіх відомих платформ і процесорів.

Сучасні чіпсети ще виконують функції звукової карти, відеокарти (так зване інтегроване відео), модема.

Чипсе́т (англ. chipset, буквально набір чипів) - це набір мікросхем у складі персонального комп'ютера, що керують його центральним процесором, оперативною пам'яттю і постійним запам'ятовуючим пристроєм, кеш-пам'яттю, системними шинами й інтерфейсами передачі даних, а також низкою периферійних пристроїв.
Звукова́ пла́та (також звукова карта, аудіоплата, аудіокарта, звуковий контролер, аудіоконтролер) (англ. sound card) - електротехнічний пристрій, що дозволяє працювати зі звуком на комп'ютері (виводити на акустичні системи та записувати в комп'ютер).


Материнська плата


Мікропроцесор, оперативна пам’ять і чіпсет монтуються в системному блоці на спеціальний пристрій – материнську плату. Ця плата є головною електронною платою в комп’ютері. Серед компаній, які лідирують на ринку материнських плат, можна виділити компанії Asus, Gigabyte, DFI, AOpen, Soltek, Iwill, MSI, Abit, Tyan, Transcend, EpoX, Intel. Цінове розмаїття на материнські плати дуже вражає. На ринку можна купити як материнські плати від відомих виробників, перерахованих вище, так і невідомих, звичайно за нижчу ціну. Але звичайно і надійність роботи такої плати буде значно нижчою. Материнська плата містить в собі:

  • роз’єми для підключення мікропроцесора, вентилятора (існують мультипроцесорні плати, які містять два і більше роз’ємів для підключення декількох мікропроцесорів, які використовуються у серверах і потужних робочих станціях);
    Робоча станція (англ. workstation) - комплекс апаратних і програмних засобів, призначених для вирішення певного кола завдань.


  • роз’єми для встановлення модулів оперативної пам’яті (до 4);

  • роз’єми (слоти розширення), які різняться за системною шиною, на якій побудована материнська плата (бувають слоти РСІ, ISA, PCI-Express );

  • слоти AGP (Axelerated Graph Port – прискорений графічний порт), для грфічної плати (буде розглянуто пізніше);

мікросхема системної логіки, або чіпсет, яка за своїм значенням не поступається мікропроцесору. Чіпсет являє собою сукупність чіпів (мікросхем), які узгоджують і контролюють роботу всіх пристроїв материнської плати.


3. Види пам’яті персонального комп’ютера

Внутрішня пам’ять




Внутрішня пам’ять – це мікросхеми (чіпи), які розміщуються на материнській платі всередині системного блоку ПК.

Вона буває постійна (ПЗП – постійний запам’ятовуючий пристрій) і оперативна (ОЗП – оперативний запам’ятовуючий пристрій).

Постійна пам’ять




Постійна пам’ять це енергонезалежна мікросхема на материнській платі персонального комп’ютера, яка призначена для зберігання програм, що працюють відразу після включення комп’ютера.

Вміст цієї пам’яті не зникає при відключенні живлення від персонального комп’ютера. В постійній пам’яті розміщений програмний модуль Bios (базова система вводу виводу). Основною функцією цього модуля є забезпечення введення та виведення інформації на первинному рівні. Розмір її складає 512 кілобайт.Крім цього, даний модуль тестує пристрої ПК та здійснює пошук системного диска, після чого відбувається завантаження операційної системи.
Модуль - функціонально завершений фрагмент програми, оформлений у вигляді окремого файлу з сирцевим кодом або його іменованої частини (наприклад, Active Oberon), призначений для використання в інших програмах.
Заванта́ження операці́йної систе́ми (англ. booting) - це багатокроковий процес запуску комп'ютера. Заванта́жувач операційної системи (англ. bootloader) - це програма, що виконує завантаження операційної системи.
При пошкодженні даної програми персональний комп’ютер завантажити традиційними засобами неможливо.

Оперативна пам’ять




Обладнання оперативної пам’яті зберігає оперативну інформацію, яка постійно змінюється, обробляється і перетворюється мікропроцесором. Саме в неї процесор заносить дані, а також бере їх звідти.

При вимкненні живлення комп’ютера, дані з цієї пам’яті зникають. У оперативній пам’яті зберігаються всі програми, які працюють на комп’ютері в даний час, тому чим вищий об’єм цієї пам’яті, тим вища швидкість роботи комп’ютера. Оперативна пам’ять представляє собою невеликі плати із мікросхемами, які вставляються у спеціальні роз’єми на материнській платі. Персональні комп’ютери комплектуються різноманітними видами оперативної пам’яті, але на даний час дуже широко використовується тільки чотири види оперативної пам’яті: SIMM, SDRAM (DIMM), DDR SDRAM, RD RAM, DDR2 SDRAM.

Найкращу пам’ять виробляють такі відомі в усьому світі компанії, як Hynix (у минулому Hyundai), SAMSUNG, ІВМ, PQI, NCP, Transcend, NEC та багато інших.



Зовнішня пам’ять.


Пристрої зовнішньої пам’яті дозволяють зберігати, вводити і виводити інформацію в оперативну пам’ять персонального комп’ютера.

Зовнішня пам’ять об’єднує в собі такі пристрої:



  • Накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД)

  • Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД)

  • Накопичувачі на оптичних або лазерних дисках (НОД)

  • Накопичувачі на магнітооптичних дисках (НМОД)

  • Накопичувачі на мікросхемах флеш-пам’яті


Накопичувачі на гнучких магнітних дисках (FDD, Floppy Drive Disc).
Гнучкий диск також Дискета, Гнучкий магнітний диск чи Флоппі Диск (англ.
Верхня головка (головка 1) розташована не точно над нижньою, а зміщена на чотири або вісім доріжок ближче до центру (щодо неї), в залежності від типу дисководу. Тому те, що зазвичай називається циліндрами, мало б називатися конусами.
Першою є нижня головка (тобто головка 0). В односторонніх дисководах фактично використовується тільки нижня головка, а верхня замінюється повстяною прокладкою.
Floppy disk) - портативний носій інформації, який використовується для багаторазового запису та зберігання даних, що являє собою поміщений в захисний пластиковий корпус (диск діаметром 3½ має жорсткіший футляр, ніж диск діаметром 5¼) гнучкий магнітний диск, покритий феромагнітним шаром.





Представляють собою гнучкі диски, сховані в твердий пластиковий корпус.



У сучасних комп’ютерах використовують диски (дискети) розміром 3,5 дюйма (89 мм) і місткістю 1,44 Мбайт. Такі дискети дозволяють легко переносити з одного комп’ютера на інший невеликі обсяги інформації, а також використовувати у інших цілях (зберігати коди доступу до інформації, паролі). Вартість дискети становить близько 2 Грн. У 1995 році на ринку вперше з’явилися пристрої фірми Iomega. Це пристрої під назвами ZIP і JAZ. Накопичувая ZIP працює з спеціальною дискетою діаметра 3,5 дюйма, місткість якої складає 100 або 200 МБайт, а JAZ – з дискетами місткістю 1 Гбайт, 2 ГБайт і більше. Звичайно за ціною вони набагато дорожчі за традиційні 3,5 дюймові накопичувачі, але і місткість більша. Ці накопичувачі випускаються у двох варіантах: внутрішньому (встановлюється в системний блок) і зовнішньому вигляді (має вигляд невеликого пристрою поряд з комп’ютером). Коштує накопичувач на гнучкому магнітному диску близько 11$.
Системний блок (англ. computer case) - корпус комп'ютера, функціональний елемент, який захищає внутрішні компоненти комп'ютера від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, підтримує необхідний температурний режим в середині системного блоку, екранує створені внутрішніми компонентами електромагнітні випромінення та є основою для подальшого розширення системи.
Запис магнітний - спосіб запису електричних сигналів на шарі оксиду заліза чи іншому магнітному матеріалі, нанесеному на немагнітну основу: тонку пластикову стрічку, алюміній, скло та ін..
Фірми, які випускають такі диски: Mitsumi, Teac, AOpen, Samsung.

Назва

Місткість,Мб

Ціна дискети,$

Ціна НГМД,$

FDD

1.44

До 0.2

7

ZIP

До 200

До 15

До 200

JAZ

До 3Гб

До 15

до 400

Інформація записується на магнітний диск вздовж концентричних кіл, які називають доріжками. Крім того, диск поділяється на сектори.



Кожний сектор, розміщений на 1 доріжці, містить службову область, яка зберігає фізичну адресу сектора та область даних. В кожний сектор можна записати 512 байт інформації.

Гнучкий магнітний диск має 2 поверхні, таким чином в 1 секторі з двох сторін можна записати 1024 байт або 1 кб інформації. Звідси випливає, що добуток кількості секторів та кількості доріжок визначає ємність диска.


Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД)
Дані накопичувачі (або вінчестери) призначені для постійного зберігання інформації, яка використовується при роботі з комп’ютером: програм операційної системи, пакетів прикладних програм, які часто використовуються, редакторів документів, трансляторів мов програмування і т.п.
Застосунок, застосовна програма або прикладна програма (англ. application, application software, app) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.
Зберігання інформації - 1. Забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. 2. Комплекс заходів, спрямований на забезпечення збереження повноти і цілісності сформованих даних про певну інформацію, створення і підтримання належних умов для їх використання, а також запобігання несанкціонованому доступу, поширенню і використанню.
Операці́йна систе́ма, скорочено ОС (англ. operating system, OS) - це базовий комплекс програм, що виконує управління апаратною складовою комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організовує взаємодію з користувачем.
Наявність жорсткого диску на сьогоднішній день є стандартом для комп’ютера.
Тверди́й диск або Тверди́й магні́тний диск, або Накопичувач на магнітних дисках (англ. Hard (magnetic) disk drive, англ. HDD), у комп'ютерному сленгу - «вінчестер» (від англ. winchester), - магнітний диск, основа якого виконана з твердого матеріалу.




Вінчестер поєднує в собі три основні блоки.



Перший блок є сховищем інформації – це декілька скляних (або металевих) дисків, покритих із двох сторін магнітним матеріалом, на котрий і записуються дані. в точній відповідності з фізичною структурою диска. Магнітна поверхня кожного диска розділена на концентричні «доріжки», що, у свою чергу, діляться на відрізки-сектори. Кожний диск має по дві робочі поверхні! Тому, поряд із доріжками і секторами, виділяється поняття циліндра. Циліндр - це сума всіх співпадаючих одна з одною доріжок по вертикалі, по всім робочим поверхням.

Другий блок - механіка жорсткого диска, відповідальна за обертання цього масиву дисків і точне позиціювання системи магнітних голівок, що здійснюють читання і запис інформації. Кожній робочій поверхні жорсткого диска відповідає одна голівка, що читає, причому розташовуються вони по вертикалі точним стовпчиком. У будь-який момент часу всі голівки знаходяться на доріжках з однаковим номером.
Момент часу - точка на часовій осі. Про події, що відповідають одному моменту часу, говорять як про одночасні.
Тобто, працюють у межах одного циліндра.

Третій блок включає електронну начинку - мікросхеми, відповідальні за опрацювання даних, корекцію можливих помилок і керування механічною частиною.
Накопичувачі на оптичних дисках
У зв’язку з ростом кількості інформації, яка потребує використання і збереження, в останній час величезної популярності набули пристрої, які використовують лазерні промені для зчитування та запису великих об’ємів інформації (лазерний промінь спочатку випалює канавки на треку диска, які несуть деяку інформацію, а потім такий же промінь зчитує ці канавки з інформацією).
Опти́чний диск - носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису й відтворення звуку, зображення, буквенно-цифрової інформації тощо за допомогою лазерного променя. Щільність запису - понад 108 біт/см.


Такі пристрої носять назву CD-ROM (Compact Disc – Read Only Memory). Із назви пристрою можна зрозуміти, що такий пристій призначений тільки для зчитування раніше записаної інформації із оптичних дисків. Такі диски дозволяють зберігати інформацію у дуже великих об’ємах (до 650 Мбайт). Однією з головних характеристик пристрою CD-ROM є швидкість зчитування інформації, мінімальна величина якої складає 150 Кб/с. Такий CD-ROM називають одношвидкісним. На сьогоднішній день випускаються 40-60 швидкісні пристрої CD-ROM. Середня вартість такого дисководу складає близько 10 $.

Оптичні диски, запис яких здійснюється у фабричних умовах, після чого вони поступають на ринок, називають CD-диски. На такий диск не можна записати або дописати інформацію. Диски, на які проводиться одноразове записування інформації називаються CD-R дисками. Для запису інформації на такі диски використовують пристрої CD-R або CD-RW.

Для багатократного запису використовуються диски CD-RW, а запис інформації здійснюється пристроями, які носять таку ж назву. Звичайно такі диски можуть читати дисководи CD-ROM. На даний момент типовим дисководом є пристрій із параметрами: 32х52, що означає запис дисків швидкості 32, а зчитування дисків на 52-кратній швидкості. Вартість такого накопичувача на момент написання матеріалу складає близько 20$. Ємність дисків CD-RW теж складає 650-700 Мб.

На ринку існують пристрої, які можуть записувати на специфічні диски набагато більше інформації за спеціальною технологією, що має назву DVD (Digital Versatile Disc). Відповідно пристрої і диски теж називаються DVD. DVD – відносно нова технологія, вік якої складає всього декілька років. Ця технологія прийшла на зміну попередньо-згадуваним пристроям. В її основі теж закладено використання лазерного променя, але вона дозволяє значно підвищити щільність запису даних на диск.

Щі́льність за́пису (packing density) - характеристика носія інформації, що визначається кількістю інформації, яка приходиться на одиницю довжини, площі або обсягу носія.
Ємкість диска DVD складає від 2 до 10 і більше Гб. Це досягається за рахунок кодування інформації, яка записується. Окрім того технологія DVD використовується також у побутових пристроях (DVD –плеєри). Слід сказати, що спочатку абревіатура DVD розшифровувалась, як Digital Video Disc, тобто першочергово ці диски призначалися для домашнього використання при перегляді відеофільмів. На даний час формат DVD використовується повсякденно. Розрізняють DVD-ROM (тільки зчитування даних) та DVD- RW (запис і зчитування даних).

Для зчитування інформації, записаної на DVD-диску потрібен DVD- ROM(RW) і апаратний (плата в комп’ютері, побутовий DVD-плеєр) або програмний декодер для розкодування записаної інформації. На сьогоднішній день не досягнуто остаточної домовленості між фірмами-виробниками продукції DVD про єдиний стандарт, тому на ринку можна зустріти декілька різних форматів запису даних на диск.

Єдиний стандарт - романтична драма 1929 року режисера Джона С. Робертсона, у головних ролях Ґрета Ґарбо, Нільс Астер та Джонні Мак Браун. Це був п'ятнадцятий фільм Ґрети Ґарбо і другий з іншим шведським актором Нільсом Астером, після Диких орхідей
Фірми-виробники роблять свої пристрої з урахуванням методів кодування конкурентів, тому практично всі пристрої DVD можуть читати різні типи DVD-дисків. На ринку також представлені комбіновані дисководи, наприклад: CD-RW DVD SAMSUNG 8x/4x/32x/8x, що означає запис CD-RW на восьмикратній швидкості, запис CD-R на чотирьох кратній швидкості, зчитування CD-ROM на 32-кратній швидкості та зчитування DVD дисків на восьми кратній швидкості. Найвідоміші компанії (NEC, Sony, Hitashi, Plextor, PHILIPS, Samsung, LG, AOpen, TEAC, Creative, Hewlet-Packard).



Назва

Фірма

Ціна диска,$

Ціна НОД,$

CD –ROM

LG

0.3

10

CD-RW

SAMSUNG

0.8

20

DVD –ROM

ASUS

0.5

15

DVD-RW

LG

1.5

40



Накопичувачі на мікросхемах флеш-пам’яті
На сьогоднішній день небувалої популярності набули накопичувачі, в основі яких лежать енергонезалежна пам’ять на мікросхемах Flesh-пам’яті. Такі пристрої мають назву Flesh-накопичувачів. В основі такого накопичувача лежить мікросхема енергонезалежного типу, тобто вона зберігає інформацію після відключення джерела живлення. Користувач може багато разів записувати і перезаписувати дані у цю мікросхему. Flesh-накопичувачів розраховані мінімум на 1 млн. циклів запису-перезапису.

Слід зазначити, що пам’ять такого типу набуває все більшої популярності, зокрема у мобільних телефонах, МР3 плеєрах, годинниках та інших цифрових пристроях.

Цифрови́й сигна́л - дискретний сигнал з певним значенням інформативного параметра, яке визначається у цифровій формі. Цифрові сигнали є цифровим зображенням дискретного сигналу, який часто видобувається шляхом квантування аналогового сигналу.
Джерело живлення - елемент електричного кола, в якому зосереджена електрорушійна сила.
Стільниковий телефон - автономний мобільний телефон, призначений для роботи в мережах стільникового зв'язку; використовує приймач радіодіапазону і традиційну телефонну комутацію для здійснення телефонного зв'язку на території зони покриття мережі.

Flesh-накопичувачі представляють користувачу зручний інтерфейс користування (наприклад через звичайний «Проводник Windows»). Вони легко підключаються до ПК (через USB або MiniUSB порти) та характеризуються високою надійністю через відсутність рухливих механізмів у своїй конструкції.

Характеристики:

- ємність;

- швидкість обміну даними.

Вартість накопичувачів на момент написання матеріалу становила близько 13$ за 128 МБайт накопичувач, 22$ за накопичувач ємністю 256 Мбайт. Також існують накопичувачі ємністю 512 Мбайт, 1 ГБайт, 2 ГБайти.

4. Периферійні пристрої

Монітор


Призначений для виведення на екран текстової та графічної інформації. Вони бувають кольоровими і монохромними (можна зустріти лише в невеликих комунікаційних пристроях, наприклад персональних електронних секретарях). Вони можуть працювати у двох режимах: текстовому і графічному. У текстовому режимі екран монітора розбивається на окремі ділянки – знакомісця, частіше всього – на 25 рядків по 80 символів (знакомісць).
Текстовий режим - режим комп'ютерного відеоадаптера, в якому екран представлений у вигляді решітки знакомісць (а не пікселів, на відміну від графічного режиму). У кожному зі знакомісць може перебувати лише один символ з обмеженого набору.
У кожне знакомісце може бути виведений один із 256 раніше заданих символів. Текстовий режим монітора на сучасному етапі ще використовується при настройках комп’ютерів та у режимі командного рядка операційних систем.

Графічний режим монітора реалізовує графічний інтерфейс між комп’ютером та користувачем.

Графі́чний інтерфе́йс кори́стувача́ (ГІК, англ. GUI, Graphical user interface) - тип інтерфейсу, який дозволяє користувачам взаємодіяти з електронними пристроями через графічні зображення та візуальні вказівки, на відміну від текстових інтерфейсів, заснованих на використанні тексту, текстовому наборі команд та текстовій навігації.
Також при графічному режимі на екран монітора можна виводити іншу важливу інформацію, переглядати фільми, грати в комп’ютерні ігри та інше.

У графічному режимі екран монітора складається з крапок, кожна з яких може бути темною чи світлою.


Кількість крапок по горизонталі і по вертикалі називається роздільною здатністю монітора в даному режимі.



Наприклад, вираз “роздільна здатність 800*600” означає, що монітор у даному режимі здатний виводити 800 крапок по горизонталі і 600 крапок по вертикалі. На момент написання матеріалу роздільна здатність сучасних моніторів коливається від 640*480 до 2800*2400 або навіть і більше.

Розді́льна зда́тність або роздільність (англ. Resolution) - спроможність розрізняти дрібні деталі.
Звичайно такі високі роздільні здатності монітора використовуються у дорогих професійних пристроях. Рядовому користувачеві достатньо режиму 1024*768.




Також важливою характеристикою монітора є частота оновлення даних на екрані монітора, тобто скільки разів у секунду монітор оновить дані на екрані.

Стандартною для користувача є частота оновлення порядку 65-100 Гц. Оптимальною є частота 85 Гц.

Важливими характеристиками монітора також є:

- кут огляду;

- розмір діагоналі;

- величина екранного зерна.

Принтери


Принтери призначені для виведення на інформації на папір. Розрізняють принтери за технологією виводу інформації на папір або інший носій друкованої інформації (прозорі плівки, наклейки). Широко використовуються наступні типи принтерів: матричні, лазерні, світлодіодні, струменеві, твердокрасочні.

Сканери


Сканери призначені для введення малюнків і текстів у комп’ютер. Сканери бувають ручні і планшетні. Планшетні розміщуються на плоскій поверхні поряд з ПК і виглядять як планшет із відкидним верхом, під яким розміщується сканований матеріал (книги, листи паперу). Всередині сканера знаходиться рухома матриця, яка проходячи під сканованим матеріалом опромінює його, а світлочутливі елементи приймають відбите світло і формують зображення.

Ручні представляють собою невеликі пристрої з ручкою, які потрібно проводити над сканованим матеріалом самостійно. В ручних сканерах теж знаходяться опромінювачі матеріалу та світлочутливі приймачі, які формують зображення.

Кожен із розглянутих сканерів має свої області використання. Ручні сканери використовуються у виробництві (сканування штрих-кодів на пристроях, цінники у супермаркетах і т.д.). Планшетні використовуються у домашніх або офісних умовах, де потрібно отримати якісне зображення для подальшої його обробки. Планшетні сканери є більш чутливими і дуже широко представлені на ринку.

Найбільш відомими фірмами –виробниками сканерів для массового користувача є наступні: HP (Hewlett packard), Mustek, Epson, Canon, Umax).



Модеми


Модеми – це пристрої для віддаленого з’єднання комп’ютерів між собою по телефонних лініях. Модеми дозволяють передавати цифрові дані комп’ютерів по аналогових телефонних лініях. Тобто модем на одному кінці перетворює цифрові сигнали у аналогові для передачі по телефонній лінії, а приймаючий модем здійснює зворотнє перетворення: із аналогового в цифровий вигляд для передачі комп’ютеру.

Розрізняють внутрішні (встановлюються всередині системного блоку) та зовнішні (окремий пристрій із власним блоком живлення). Внутрішні модеми дуже дешеві (у середньому 10-15$) у порівнянні із зовнішніми (порядку 50-70$). Внутрішні модеми часто називають софт-модемами, тому що на платі знаходяться тільки мікросхеми, які відповідають за підняття трубки, прослуховування лінії, підсилення сигналу, а всю роботу по модуляції та демодуляції інформації для передачі виконує центральний процесор.

Блок жи́влення - вторинне джерело живлення, призначене для забезпечення живлення електроприладу електричною енергією, при відповідності вимогам її параметрів: напруги, струму, і т. д. шляхом перетворення енергії інших джерел живлення.
Центральний процесор, ЦП (англ. Central processing unit, CPU) - функціональна частина комп'ютера, що призначена для інтерпретації команд.
При цьому досягається значна економія коштів, але збільшується навантаження на центральний процесор. Зовнішні модеми хоч і дорожче, але працюють стабільніше та надійніше. Для домашнього використання краще придбати внутрішній модем, якщо є запас мікропроцесора по частоті (чим вища тактова частота, тим краще). Найвідоміші фірми-виробники внутрішніх модемів: D-Link, Genius, KWORL, Aopen, LG, Acorp, зовнішніх модемів: GVC, ZyXel, D-Link, Acorp, Genius, U.S. Robotics.










Скачати 152.96 Kb.

  • 2. Основні пристрої системного блоку
  • 3. Види пам’яті персонального комп’ютера
  • Вона буває постійна (ПЗП – постійний запам’ятовуючий пристрій) і оперативна (ОЗП – оперативний запам’ятовуючий пристрій).
  • 4. Периферійні пристрої