Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Азаров денис Сергійович

Скачати 305.74 Kb.

Азаров денис Сергійович




Скачати 305.74 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації12.04.2017
Розмір305.74 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М.

Націона́льна акаде́мія нау́к Украї́ни (НАН України) - вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром наукових досліджень в Україні. У складі НАН України станом на початок 2016 року діють 168 наукових установ та 46 організацій дослідно-виробничої бази, в яких працюють 37447 співробітників, в тому числі 18346 наукових працівників, серед яких 2530 докторів наук та 7603 кандидатів наук. На 23.02.2016 до складу НАН України входять 197 дійсних членів (академіків), 379 членів-кореспондентів та 104 іноземні члени. Керівні органи НАН України перебувають у Києві.
КОРЕЦЬКОГО



АЗАРОВ

Денис Сергійович




УДК 343.2.01




КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ

У СФЕРІ КОМП’ЮТЕРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук




Київ – 2003


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Криміна́льне пра́во - одна з фундаментальних галузей права, законодавства, наука (доктрина) і навчальна дисципліна. Кримінальне право як галузь права - це система (сукупність) юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.
Нан Нан (фр. Nans) - муніципалітет у Франції, у регіоні Франш-Конте, департамент Ду. Населення - 90 осіб (2011).



Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор

Музика Анатолій Ананійович,

Київський інститут внутрішніх справ, проректор з наукової роботи.



Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Навроцький Вячеслав Олександрович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри кримінального права і кримінології юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент

Андрушко Петро Петрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права і кримінології юридичного факультету.



Провідна установа – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, кафедра кримінального права, м.
Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни (МОН України) - центральний орган виконавчої влади України.
Юридичний факультет (від лат. спроможність, здатність, вміння) - структурний навч. підрозділ, орг. форма вищої юрид. освіти в університетській системі навчання. Першим в Європі був Ю. ф. Болонського ун-ту (1158).
Ка́федра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.
Кандида́т нау́к - науковий ступінь в Україні до 31 грудня 2019 року. Прирівнюється до ступеню доктора філософії. Найвищим науковим ступенем в Україні є доктор наук.
Ярослав Мудрий Яросла́в Володи́мирович (983 / 987 - 17/20 лютого 1054) - руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1015–1018, 1019–1054). Князь ростовський (988–1010) і новгородський (1010–1034).
Харків.

Захист відбудеться 24.04.2003 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М.

До́ктор нау́к - вищий науковий ступінь, який присуджують на підставі публічного захисту докторської дисертації.
Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ – 1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ – 1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 21.03.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук І.М. Кучеренко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Науково-технічний прогрес зумовив розвиток та стрімке поширення комп’ютерних і телекомунікаційних технологій в усіх сферах суспільного життя. Виникнення якісно нових відносин, що пов’язані з комп’ютерною інформацією, супроводжується появою та розповсюдженням нового виду посягань, які порушують ці відносини. Зазначені посягання отримали назву “computer crimes” (“комп’ютерні злочини”), яка, незважаючи на явно побутовий характер, була буквально перенесена спочатку на шпальти вітчизняних періодичних видань, а звідти – до наукової літератури.
Періодичне видання - серіальне видання (зазвичай друковане), що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом, мають однакову назву.
Науко́во-техні́чний прогре́с - це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи; це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.
Телекомуніка́ції, також електрозв'язок (англ. Telecommunications) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду дротовими, радіо, оптичними або іншими електромагнітними системами.
Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.

Базуючись на аналізі сутності та ознак цих посягань, для позначення останніх ми використовуємо термінологічний зворот “злочини у сфері комп’ютерної інформації” і відносимо до них злочини, передбачені ст. 361 – 363 КК, а також ч. 3 ст. 190 КК (шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки) та ст. 200 КК (використання підроблених електронних засобів доступу до банківських рахунків).

Попри той факт, що перші норми про кримінальну відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації з’явилися у вітчизняному законодавстві близько десяти років тому, у кримінально-правовій доктрині існує значна кількість проблем, пов’язаних з аналізованими посяганнями.

Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».
Ба́нківський раху́нок - рахунок, на якому обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Комп'ютер (від англ. computer; лат. computator - обчислювач, лат. computatrum - рахувати, МФА: [kəmpjuː.Tə(ɹ)]) - програмно-керований пристрій для обробки інформації. Конструктивно це може бути механічний або немеханічний (електронний) пристрій, призначений для проведення обчислень, які можуть відбуватися дискретно або безперервно у часі.
Криміна́льна відповіда́льність - різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду в формі кримінального покарання. Передбачені Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, що вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.
Ці проблеми вирізняються надзвичайною дискусійністю і потребують якнайшвидшого вирішення. Зокрема, потребує глибокого вивчення характер і ступінь суспільної небезпеки “комп’ютерних” злочинів, об’єктивні і суб’єктивні ознаки останніх. Існує необхідність узгодження та вдосконалення термінологічного апарата, який має використовуватися при формулюванні відповідних кримінально-правових норм; відсутні дослідження санкцій, передбачених за вчинення злочинів у сфері комп’ютерної інформації; належним чином не проаналізований зарубіжний та міжнародно-правовий досвід протидії зазначеним посяганням, не визначені ті надбання, які доцільно було б врахувати у нашому законодавстві. Загалом вітчизняна кримінально-правова наука заборгувала перед практикою: дотепер невідомо, чи існують певні діяння у сфері комп’ютерної інформації, ступінь суспільної небезпеки яких вимагає встановлення кримінальної відповідальності за їх вчинення, і чи є такі норми, які доцільно було б виключити з кримінального закону. Отже, залишаються невирішеними проблеми криміналізації і декриміналізації аналізованих діянь.

Нагальна необхідність здійснення глибоких комплексних досліджень проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері комп’ютерної інформації задля створення належної правової бази, яка б забезпечила ефективну протидію цим посяганням, й обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Потрібно зазначити, що наукові розвідки, присвячені цій проблематиці, вже започатковані такими авторами, як П.П. Андрушко, Ю.М. Батурін, О.І. Бойцов, О.Г. Волеводз, Б.В.Волженкін, В.Д. Гавловський, М.В. Гуцалюк, А.М. Жодзішський, В.О. Копилов, Ю.І. Ляпунов, В.Ю. Максимов, М.І. Панов, О.І. Панфілова, А.М. Попов, А.М. Ришелюк, В.С. Цимбалюк та іншими. Дисертант широко використовував отримані ними результати, а також спирався на загальнотеоретичні положення кримінального права, які розроблялися такими вченими, як М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Я.М. Брайнін, Ф.Г. Бурчак, В.О. Глушков, Ю.В. Голік, В.К. Грищук, П.С. Дагель, Н.Д. Дурманов, І.Е. Звечаровський, І.І. Карпець, І.Я. Козаченко, В.С. Комісаров, О.І. Коробеєв, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, Л.М. Кривоченко, Л.Л. Кругліков, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, І.П. Лановенко, Т.О. Леснієвські-Костарєва, О.М. Литвак, Н.О. Лопашенко, О.І. Лукашов, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, Р.І. Міхеєв, А.А. Музика, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, Б.С. Нікіфоров, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, А.А. Піонтковський, Е.П. Побігайло, О.І. Рарог, О.Я. Свєтлов, В.В. Скибицький, В.В. Сташис, М.С. Таганцев, С.А. Тарарухін, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, А.Н. Трайнін, З.А. Тростюк, Б.С. Утєвський, Є.В. Фесенко, Е.А. Фролов, М.І. Хавронюк, В.М. Хомич, В.А. Якушин, С.С. Яценко та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Актуальні проблеми кримінологічної безпеки України” на 2000 – 2003 роки .

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування характеру та ступеня суспільної небезпеки злочинів у сфері комп’ютерної інформації, створення доктринальної моделі системи норм про кримінальну відповідальність за аналізовані злочини.

Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються такі основні завдання: визначення чинників, які зумовлюють необхідність криміналізації суспільно небезпечних діянь у сфері комп’ютерної інформації; з’ясування сутності та змісту ознак складів цих злочинів; аналіз кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак відповідних суспільно небезпечних діянь; дослідження видів та розмірів санкцій, передбачених за вчинення злочинів у сфері комп’ютерної інформації; порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства окремих зарубіжних країн у частині, що стосується злочинів у сфері комп’ютерної інформації, а також міжнародно-правових документів з цих питань; вироблення теоретичного визначення цього виду посягань; визначення основних напрямів удосконалення чинного кримінального законодавства щодо протидії злочинам у сфері комп’ютерної інформації; створення проекту Закону України “Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини у сфері комп’ютерної інформації”.

Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.
Кримінальний кодекс України Кримінальний кодекс України (КК України, Закон про кримінальну відповідальність) - прийнятий Верховною Радою України нормативно-правовий акт, у якому встановлені підстави і принципи кримінальної відповідальності, злочинність і караність діянь, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.



Об’єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері комп’ютерної інформації.

Предмет дослідження – норми про кримінальну відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації, насамперед ст. 361 – 363 КК; ознаки складів цих злочинів, а також основні теоретичні правила кваліфікації останніх.

Методи дослідження, які використовувалися у процесі здійснення дисертаційного дослідження: історико-правовий, що застосовувався при аналізі генезису “комп’ютерних” злочинів; формально-логічний метод (надав можливість проаналізувати положення кримінально-правової доктрини, зокрема, щодо злочинів у сфері комп’ютерної інформації); метод системно-структурного аналізу (за його допомогою досліджено ознаки складів цих посягань, а також санкції, які передбачені за їх вчинення); метод формально-догматичного аналізу (з його використанням здійснено тлумачення відповідних кримінально-правових норм та окремих термінів і термінологічних зворотів); порівняльно-правовий метод (використовувався при аналізі кримінально-правових норм законодавства окремих зарубіжних країн, які передбачають відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації, а також відповідних положень окремих міжнародно-правових документів).

У процесі дослідження статистичних даних МВС України про “комп’ютерні” злочини і опублікованої судової та слідчої практики, що в сукупності становлять емпіричну базу дисертації, здобувач також використовував статистичний метод і формальнологічні процедури.

Стати́стика - наука, що вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. А також власне кількісний облік масових явищ. Зокрема, облік у будь-якій галузі господарства, суспільного життя, що здійснюється методами цієї науки, а також дані цього обліку.


  1   2   3


Скачати 305.74 Kb.

  • АЗАРОВ
  • АВТОРЕФЕРАТ