Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Біном – фантом? Із появою електронної журналістики, окресленої за зразком постмодернізму «постжурналістикою»

Скачати 130.99 Kb.

Біном – фантом? Із появою електронної журналістики, окресленої за зразком постмодернізму «постжурналістикою»




Скачати 130.99 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації12.05.2017
Розмір130.99 Kb.
  1   2

Новочасна журналістика в контексті синергетики,
або 
В пошуках унікального «надлишку»

 

Марія Титатренко



 

Біном – фантом? 

Із появою електронної журналістики, окресленої за зразком постмодернізму «постжурналістикою», з’явилась нова бінарна опозиція журналістика-постжурналістика. Поява цього біному цілком логічна: усе нове зазвичай протистоїть старому. Чимало дослідників, ламаючи наукові списи, розподілилися на два ворожі табори: консерваторів (які найчастіше репрезентують погляди технофобів) та, відповідно, новаторів-технократів. Проте безпосереднім учасникам неожурналістського процесу (видавцям, редакторам, авторам та реципієнтам) усі ці теоретичні «переклички» видаються псевдобаталіями. Бо, насправді, жодного біному не існує. Адже як можна протиставляти те, що сполучилося в одне ціле, утворюючи новий і результативний симбіоз? Причому симбіоз цей вигідний як для традиційних ЗМІ (преси, радіо і ТБ), так і для нових мережевих мас-медіа. 
Для ілюстрації фантомності згаданого вище біному наведу такий приклад. Одним із затятих апологетів традиційного журналізму є скандально відомий російський журналіст-культуролог Андрій Новіков. У статті «Ненавиджу Інтернет!» 

http://old.russ.ru/journal/media/97-09-06/novik.htm  або http://evartist.narod.ru/text3/89.htm#з_02 ) він просто таки присягається на вірність самвидаву: «Соціальна кібернетика майбутнього не владна наді мною. Їй не вдасться розчепити мою думку, перетворити її на кілобайти, на пошук комп’ютерних клавіш, у набір політичних технологій…» Однак найцікавіше те, що саме завдяки ненависному авторові «пошуку комп’ютерних клавіш» в Інтернеті можна було вийти на персональний сайт Новікова http://anovikov.narod.ru . (Пишу «можна було» у минулому часі, тому що тепер ця сторінка не існує – помилка 404: неправильне посилання або, що більш ймовірно з огляду на конфлікти журналіста із владою, сторінку було видалено.

Минулий час - дієслівна категорія, що означає дію або стан, які колись відбувалися або вже відбулися до моменту висловлювання: сказав, пояснила, злякало, ходили.

Але допитливий читач таки може її знайти у веб-архіві). 


Тож, на мій погляд, цей і поготів не одинокий приклад – яскраве свідчення неминучості примирення і, врешті-решт, злиття двох «ворогуючих таборів» у єдину команду, себто в абсолютно новий симбіозний вид журналістики.

2 2 = 5

Та найцікавіше те, що сумарний результат, отриманий при додаванні двох компонентів традиційної журналістики та постжурналістики, перевищив очікуваний. Іншими словами, два плюс два в сумі дорівняло не чотири, а, скажімо, п’ять. Отриманий ефект називається синергізмом (грецьк. synergos – той, що діє разом, сукупно; від syn – разом, ergos – дія) – це енергія спільної дії; в медицині, приміром, синергізм означає варіант реакції організму на комбіновану дію кількох ліків, що перевищує дію, спричинену кожним із ліків зокрема. Отож, в цей спосіб отримуємо синергетичний варіант журналістики. Тут варто би було зайнятися пошуками відповідного нового словотвору із такими модними і затребуваними нині: нео-, пост-, супер-, гіпер-, макро-, мета-, крос-, транс- і т.д. (Воістину, наша доба – доба префіксів!) Проте залишу це на розсуд магелланів-мовників. 


Зауважу тільки одну дуже вагому ознаку нової журналістики – її неможливо зворотно розділити на дві попередні складові, адже тоді ми ризикуємо втратити отой унікальний «надлишок», який, власне, і є визначальним, ключовим, нуклеарним (по-стусівськи «ядерним»). Тож, як неможливо уявити тепер успішне паперове видання без електронної версії в Інтернеті, так було би цілком абсурдно відкидати традиційні ЗМІ, грубо обрубуючи їх в прокрустовому ложі лише однієї з парадигм. 
Нова інформаційна епоха диктує необхідність синергетичного, системного, комплексного підходу до вивчення журналістики, в контексті якого авторка цієї розвідки спробує розпочати пошуки згаданого «надлишку», тобто додаткового результату синергії двох парадигм. А на логічне завершення абзацу також додам, що, вочевидь, отриманий новий вид журналістики – і поготів не кінцевий результат столітніх метаморфоз нашої професії, ні, радше це чергова ланка (метафаза) в довжелезному ланцюгу перетворень, і, хтозна, якою буде наступна ланка… 

Synergo, ergo sum!

Поняття синергізму, синергії лежать в основі надзвичайно популярної нині науки – синергетики, яка з'явилась в останній третині ХХ століття і була розроблена професором Штутгартського університету Германом Хакеном.

Штутгартський університет Штутгартський університет (нім. Universität Stuttgart) - державний університет в місті Штутгарт, земля Баден-Вюртемберг, Німеччина, який користується міжнародним визнанням в галузі технічних та природничих дисциплін.

Синергетика займається вивченням систем, які складаються із багатьох підсистем різної природи (від атомів та електронів – до людей та космічних систем); досліджує їхню взаємодію; формує уявлення про альтернативність, поліваріантність шляхів розвитку складних відкритих систем; розглядає хаотичні процеси як потенційно впорядковані тощо. Синергетика – це також наука про несподівані явища. Насправді, визначень синергетики – десятки, а то й сотні (Пригожин, Білоусов, Жаботинський, Ейген, Матурана, Варела, Кадомцев, Курдюмов, Лоренц, Мандельброт, Сінай, Луман, Вайс, Вільке, Маннерман та ін.) Об’єднує їх те, що цей науковий напрям, який розробляють численні інститути синергетики, має міждисциплінарний чи то пак кросдисциплінарний характер і використовується як у природничій, так і в гуманітарній сферах. Вочевидь, як і кожна серйозна наука, синергетика претендує на почесне місце світогляду. Тепер, для того, щоб існувати, недостатньо просто мислити, – необхідно мислити масштабно, системно, стереоскопічно: Synergo, ergo sum!
Журналістика за своєю природою – синергетична. По-перше, вона міждисциплінарна (причому у поле її гравітації потрапляють чи не всі існуючі науки та сфери діяльності). По-друге, вона сама є складною метасистемою, що складається із різнорівневих підсистем: наукових інститутів, різних видів ЗМК та каналів передачі інформації (преса, радіо, ТБ, Інтернет-журналістика), розгалуженої сітки видань, видавництв, мережі розповсюдження, редакцій, відділів, передач, текстів, жанрів, стилів та ін.

Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.

) По-третє, ця система є відкритою і динамічною, вона постійно оновлюється завдяки новому контенту, каналам і кадрам. По-четверте, журналістика, справді, нагадує нестійку хаотично-впорядковану систему, яка постійно видозмінюється в так званих точках біфуркації (в нашому випадку – це, приміром, виникнення електронної журналістики, зміна влади, редакторської політики тощо). Інтернет-журналістика – взагалі «клондайк» для синергетики, до речі, саме синергетичний підхід широко застосовується у вивченні мережевого інформаційного простору як складної і неструктурованої системи.

Інформаці́йний про́стір (англ. Information space) - сукупність результатів семантичної діяльності людства.

 

«Секундалістика»? 

Після того, як журналістика вийшла на новий синергетичний рівень завдяки Інтернет-технологіям, її межі й наповнення розростаються із геометричною прогресією (науковці часто тут вживають вислів «за експонентою»). Новочасне суспільство отримало титул інформаційного, інформація стала найціннішим капіталом, врешті, людиною 2006 року американський журнал Time проголосив користувача мережіhttp://www.

Геометрична прогресія - послідовність чисел, перший член якої не дорівнює нулю, а відношення будь-якого елемента послідовності до попереднього є сталим числом, що називається знаменником прогресії. Знаменник прогресії не дорівнює 1 (одиниці) Якщо модуль знаменника прогресії більше одиниці - прогресія зростаюча, якщо він менше одиниці - прогресія спадна.

Кори́стува́ч - той, хто користується чим-небудь - майном, землею, комп'ютером тощо.

time.com/time/magazine/article/0,9171,1569514,00.html
 ). Либонь, сучасну «вітрувіанську людину» модерний митець помістив би не в коло і квадрат, а в прямокутник монітора… Все це свідчить про те, що журналістика стала однією з провідних сфер сучасного життя і вийшла давно за рамки того, що ми звикли традиційно окреслювати цим поняттям. Одне слово, у відому цитату Хакена «Синергетика росте звідусіль» сміливо можна вставити слово «журналістика». 
Але. Журналістика вже спізнюється. Журналістика від слова день (від лат. diurna, а потім фр. jour) нині не встигає за секундною стрілкою і, відповідно, за щосекундним оновленням інформації в мережі. Що й казати про неоперативну публіцистику (цю практично забуту «важку артилерію» журналізму), яка взагалі опинилась на маргінесах професії. Нині журналіст здає професійні «нормативи» за секундоміром. Інша річ, яَк він їх здає і чи здає взагалі. Адже в цьому цейтноті часто не йдеться про вичитку матеріалу, про перевірку фактів, а тим паче про його мотивацію чи можливий резонанс. 
Інтернет-журналістика, далебі, – це вже «секундалістика» (даруйте за калабурний новотвір). Із періодичної вона поступово перетворюється на постійну, поточну, на безперервний потік знаків (просто як у кінотрилогії «Матриця»), на навалу вже не мас (за Ортегою), а симолів. Реципієнт не здатний опрацювати цей потік, що більше, він втрачає здатність осмислити прочитане. Страхітлива для футурологів формула «текст втрачає контекст» справджується. На рівні синергетики, яка описує дискретно-хвильову структуру мережі (що нагадує будову людського мозку), маємо дуже просту ситуацію, коли хвиля активізує одні елементи і гальмує інші. Тож маємо ситуацію глобального розширення контенту, але не його поглиблення. Гіпотетично ситуація є змінною, адже інші хвилі можуть спричинити протилежний ефект. Втім, можна тільки здогадуватись, що саме в журналістиці може сприяти поглибленню змісту… 
Додам сюди ще таку ремарку. У світовій журналістській практиці стає все більш поширеною робота з новинами на трьох етапах. На першому журналіст, який повернувся із завдання, оперативно записує короткий репортаж на 50 слів і розміщує його на сайті або відсилає в інформ-агентства. На другому етапі він пише розширений матеріал (на 200 слів) для веб-сату й ілюструє його необхідними аудіо- чи відеофайлами. І тільки після цього він сідає за роботу над великим матеріалом (на 1000 слів) для друкованої версії видання. Так вже працюють, за спостереженням російського професора Володимира Олешко, у Bloomberg News, Orlando Sentinel, Chicago Tribune.

Chicago Tribune («Чикаго Триб'юн») - найпопулярніша газета Чикаго та американського Середнього Заходу. Незважаючи на прийнятий в 1920-і рр. девіз «найбільша газета світу», Chicago Tribune залишається в значній мірі регіональним виданням.

Зазначу тільки, що найчастіше новини так і не потрапляють на другий етап. А за допомогою сучасних технологій, які дозволяють симультанно (одночасно) транслювати подію, частина новин не доходить і до першого етапу, залишаючись в статусі «на живо» чи он-лайн.

Архетекст → гіпертекст → супертекст

Новочасна журналістика (передовсім завдяки Інтернет-журналістиці) отримала нові характеристики, які її детермінують, зокрема: гіпертекст, гіпермедіа, полілог, інтерактивність, симультанність, блоґосфера та ін. Декотрі з них спробую розглянути нижче в контексті синергії. 
Гіпертекст з’явився, як це часто буває, задовго до виникнення самого терміну, запровадженого американським філософом, піонером інформаційних технологій Тедом Нельсоном 1965-го року.

Теодо́р Голм Не́льсон (англ. Theodor Holm Nelson, народжений 1937 року) - американський соціолог, філософ та піонер інформаційних технологій. У 1963 році утворив термін «гіпертекст». За ним також визнають перше вживання таких слів, як «гіпермедія», «трансклузія», «віртуальність», «теледильдоніка» тощо.

Інформаційні технології Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.

Згрубша, гіпертекст – це текст, який містить в собі посилання на інші тексти, які, своєю чергою, - ще на інші і т.д. (Із визначеннями терміну читач може ознайомитись у «всезнаючій» Вікіпедії або ґрунтовніше у Словнику культури ХХ ст. Вадима Руднєва ( http://encyc.mir-x.ru/XXvek.asp?id=24 ). Тож, оскільки будь-який термін окреслюється завдяки його актуалізації, то термін гіпертекст з’являється із актуалізацією нових технологій, попередньо пройшовши фазу архетексту (це первинні тексти) та макротексту (текст-як-ідея, це субстанційні нестаріючі тексти, себто класика).

Технологія Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη - майстерність, техніка; грец. λογος - (тут) передавати) - наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).

 
В контексті журналістики ми маємо симбіоз тексту традиційного (друкованого, озвученого, візуалізованого) і мережевого. Цей симбіоз часто окреслюють терміном «супертекст» (наступна фаза). Спробуємо визначити синергізм поданого вище симбіозу на конкретному прикладі друкованого тексту. Більшість сучасних паперових видань мають електронну версію. Раніше переписка із читачами здійснювалась через відділ листів, куди охочі надсилали свої відгуки, які або друкувалися на шпальтах, або були проігноровані. В такий спосіб резонанс матеріалів, вочевидь, складно було відстежити, а про повноцінний діалог між автором та авдиторією годі й говорити. Що відбувається в електронному варіанті? Кожна стаття має: по-перше, відкрите поле для відгуків читачів та водночас відповіді на відгуки самого автора; по-друге, електронну адресу автора; по-третє, на основі статті видання може започаткувати дискусію на своєму форумі. Окрім того, статтю можуть використовувати інші мережеві ресурси із посиланням на джерело. Нарешті, і стаття, і коментарі до неї, залишаться доступними в архіві мережі. Журналістика розгерметизовується. Вона стає прозорою, доступною, діалогічною, дискусійною, «багаторазовою» і умовно кажучи вічною (допоки зберігатиметься в архівах Інтернету).
  1   2


Скачати 130.99 Kb.

  • Synergo, ergo sum!
  • Штутгартського університету
  • «Секундалістика»
  • Архетекст → гіпертекст → супертекст