Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Цей документ служить інструментом документації І укладачі не несуть жодної відповідальності за його зміст ►B

Цей документ служить інструментом документації І укладачі не несуть жодної відповідальності за його зміст ►B




Сторінка4/4
Дата конвертації07.04.2017
Розмір0.92 Mb.
1   2   3   4

Спількі керівні принципи

ЄНО, діючи через Спільний комітет, видає спільні керівні принципи, зазначені у частині 8 статті 3, частині 5 статті 7, частині 5 статті 8, частині 6 статті 9, третьому абзаці частини 1 статті 11, статті 12b та частині 4 статті 21 відповідно до процедури, встановленої у статті 56 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.



Стаття 21с

Використання наданих повноважень

1. Комісія використовує надані їй повноваження на прийняття підзаконних актів відповідно до умов, встановлених в цій статті.

2. Надання Комісії повноважень, зазначене у статті 20, здійснюється на період у чотири роки, починаючи з 9 грудня 2011 року. Комісія складає звіт про надані повноваження принаймні за шість місяців до завершення такого чотирирічного періоду. Термін наданих повноважень автоматично продовжується на такі ж за тривалістю періоди, якщо Європейський Парламент або Рада не висловлять заперечення проти такого продовження не пізніше ніж за три місяці до завершення такого періоду.

М4

3. Наданні повноваження, зазначені у статті 20, в будь-який час можуть бути відкликані Європейським Парламентом або Радою.

Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.
Рішення про відкликання припиняє повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності у день, наступний за днем його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або у більш пізню дату, вказану у такому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких підзаконних актів, які вже набули чинності.

4. Як тільки Комісія приймає підзаконний акт, вона одночасно повідомляє про це Європейский Парламент та Раду.

5. Підзаконний акт, прийнятий відповідно до статті 20, набуває чинності, якщо впродовж трьох місяців з дати повідомлення про такий акт Європейського Парламенту та Ради, вони не висловили своїх заперечень щодо нього, або якщо до завершення такого періоду як Європейський Парламент, так і Рада не повідомили Комісію про те, що вони не матимуть заперечень. Такий період продовжується на три місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Комісії.

B

ГЛАВА IV

ЗМІНИ ДО ЧИННИХ ДИРЕКТИВ

Стаття 22

Зміни до Директиви 73/239/ЄЕС

До Директиви 73/239/ЄЕС вносяться такі зміни:

1. додається стаття такого змісту:

«Стаття 12a

1. До надання ліцензії страховій компанії, яка :

(a) є дочірньою компанією страхової компанії, яка отримала ліцензію у іншій державі-члені; або

(b) є дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії, яка отримала ліцензію у іншій державі-члені; або

(c) перебуває під контролем тієї ж особи, фізичної або юридичної, що здійснює контроль над страховою компанією, яка отримала ліцензію у іншій державі-члені

проводяться консультації з компетентними органами інших залучених держав-членів.

2. До надання ліцензії страховій компанії, яка:

(a) є дочірньою компанією кредитної установи або інвестиційної фірми, що отримали ліцензію на території Співтовариства; або

(b) дочірньою компанією материнської компанії кредитної установи або інвестиційної фірми, що отримали ліцензію на території Співтовариства; або

(c) перебуває під контролем тієї ж особи, фізичної або юридичної, яка здійснює контроль над кредитною установою або інвестиційною фірмою, які отримали ліцензію на території Співтовариства

проводяться консультації з компетентними органами залученої держави-члена, відповідальними за здійснення нагляду за діяльністю кредитних установ або інвестиційних фірм.

B

3. Відповідні компетентні органи, зазначені у частинах 1 та 2, зокрема, проводять консультації один з одним при здійсненні аналізу відповідності акціонерів, репутації і досвіду директорів, залучених до управління іншим суб’єктом в межах тієї ж групи. Вони передають один одному будь-яку інформацію щодо відповідності акціонерів, репутації і досвіду директорів, яка має значення для інших компетентних органів для надання ліцензії, а також для цілей поточного аналізу дотримання умов діяльності.»

2. частина 2 статті 16 доповнюється такими пунктами:

«Наявна маржа платоспроможності також зменшується за рахунок таких статей:

(a) участей, які страхова компанія утримує в:

– страхових компаніях у значенні статті 6 цієї Директиви, статті 6 Першої Директиви 79/267/ЄЕС від 5 березня 1979 року про узгодження законів, підзаконних актів та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності з прямого страхування життя (*), або пункту (b) статті 1 Директиви Європейського Парламенту та Ради 98/78/ЄС (**),

– перестрахових компаніях у значенні пункту (c) статті 1 Директиви 98/78/ЄС,

– страхових холдингових компаніях у значенні пункту (i) статті 1 Директиви 98/78/ЄС,

– кредитних установах та фінансових установах у значенні частин 1 та 5 статті 1 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2000/12/ЄС (***),

– інвестиційних фірмах та фінансових установах у значенні частини 2 статті 1 Директиви 93/22/ЄЕС(****) та частин 4 та 7 статті 2 Директиви 93/6/ЄЕС(*****);

(b) кожної з таких статей, які утримує страхова компанія у відношенні суб’єктів, визначених у пункті (a), у яких вона утримує участь:

– інструменти, зазначені в пункті 3,

– інструменти, вказані у частині 3 статті 18 Директиви 79/267/ЄЕС,

– субординовані вимоги та інструменти, зазначені у статті 35 та частині 3 статті 36 Директиви 2000/12/ЄС.

У випадку тимчасового утримання часток іншої кредитної установи, інвестиційної фірми, фінансової установи, страхової або перестрахової компанії або страхової холдингової компанії для цілей здійснення операцій фінансової допомоги, призначеної для реорганізації та порятунку того суб’єкту, компетентний орган може відмовитись від застосування положень щодо віднімання, зазначених у пунктах (a) та (b) четвертого абзацу.

Стриманість або утримання (грец. егкратеіа, англ. self-control, abstinence, chastity) - моральна якість та чеснота, вважається невідступним та свідомим пануванням розуму над пристрастями й іншими недобрими поривами.
Реорганізація - це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником.
Відніма́ння - двомісна математична операція, обернена додаванню.

B

Як альтернатива відніманню статей, вказаних у пунктах (a) та (b) четвертого абзацу, які страхова компанія утримує у кредитних установах, інвестиційних фірмах та фінансових установах, держави-члени можуть дозволити своїм страховим компаніям застосовувати mutatis mutandis методи 1, 2 або 3 Додатку I до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про здійснення додаткового нагляду за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами, що входять до фінансового конгломерату (******). Метод 1 (консолідація обліку) застосовується тільки якщо компетентний орган впевнений у рівні інтегрованого управління та внутрішнього контролю стосовно суб’єктів, яких буде включено до сфери консолідації. Обраний метод послідовно застосовується протягом всього часу.

Держави-члени можуть передбачити, що для обчислення маржі платоспроможності, як передбачено цією Директивою, страхові компанії, які є об’єктом додаткового нагляду відповідно до Директиви 98/78/ЄС або додатковому нагляду відповідно до Директиви 2002/87/ЄС, не повинні віднімати статті, вказані у пунктах (a) та (b) четвертого абзацу, які вони утримують у кредитних установах, інвестиційних фірмах, фінансових установах, страхових або перестрахових компаніях або страхових холдингових компаніях, включених до сфери додаткового нагляду.

Для цілей віднімання участі, передбаченої цим абзацем, термін «участь» означає участь в значенні пункту (f) статті 1 Директиви 98/78/ЄС.

________________________

(*) ОВ L 63 від 13.3.1979 року, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2002/12/ЄC (ОВ L 77 від 20.3.2002 року, С. 11).

(**) ОВ L 330 від 5.12.1998 року, С. 1.

(***) ОВ L 126 від 26.5.2000 року, С. 1. Директива зі змінами, внесеними Директивою 2000/28/ЄEC (ОВ L 275 від 27.10.2000 року, С. 37).

(****) ОВ L 141 від 11.6.1993 року, С. 27. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2000/64/ЄC (ОВ L 290 від 17.11.2000 року, С. 27).

(*****) ОВ L 141 від 11.6.1993 року, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 98/33/ЄC (ОВ L 204 від 21.7.1998 року, С. 29).

(******) ОВ L 35 від 11.2.2003 року.»

Стаття 23

Зміни до Директиви 79/267/ЄЕС

До Директиви 79/267/ЄС вносяться такі зміни:

1. додається стаття такого змісту:

«Стаття 12a

1. До надання ліцензії компанії зі страхування життя, яка:

(a) є дочірньою компанією страхової компанії, яка отримала ліцензію у іншій державі-члені; або

(b) є дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії, яка отримала ліцензію у іншій державі-члені; або

(c) перебуває під контролем тієї ж особи, фізичної або юридичної, яка здійснює контроль над страховою компанією, яка отримала ліцензію у іншій державі-члені,

проводяться консультації з компетентними органами інших залучених держав-членів.

B

2. До надання ліцензії компанії зі страхування життя, яка:

(a) є дочірньою компанією кредитної установи або інвестиційної фірми, які отримали ліцензію на території Співтовариства; або

(b) є дочірньою компанією материнської компанії кредитної установи або інвестиційної фірми, які отримали ліцензію на території Співтовариства; або

(c) перебуває під контролем тієї ж особи, фізичної або юридичної, яка здійснює контроль над кредитною установою або інвестиційною фірмою, які отримали ліцензію на території Співтовариства,

проводяться консультації з компетентним органом залученої держави-члена, відповідальним за здійснення нагляду за діяльністю кредитних установ або інвестиційних фірм.

3. Відповідні компетентні органи, зазначені у частинах 1 та 2, зокрема, проводять консультації один з одним при здійсненні аналізу відповідності акціонерів, репутації і досвіду директорів, залучених до управління іншим суб’єктом в межах тієї ж групи. Вони передають один одному будь-яку інформацію щодо відповідності акціонерів, репутації і досвіду директорів, яка має значення для інших компетентних органів для наданні ліцензії, а також для цілей поточного аналізу дотримання умов діяльності.»

2. частина 2 статті 18 доповнюється пунктами такого змісту:

«Наявна маржа платоспроможності також зменшується за рахунок таких статей:

(a) участі, які компанія зі страхування життя утримує у

– страхових компаніях у значенні статті 6 цієї Директиви, статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС (*) або пункту (b) статті 1 Директиви Європейського Парламенту та Ради 98/78/ЄС (**),

– компаніях, що здійснюють перестрахування, у значенні пункту (c) статті 1 Директиви 98/78/ЄС,

– страхових холдингових компаніях у значенні пункту (i) статті 1 Директиви 98/78/ЄС,

– кредитних установах та фінансових установах у значенні частин 1 та 5 статті 1 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2000/12/ЄС (***),

– інвестиційних фірмах та фінансових установах у значенні частини 2 статті 1 Директиви 93/22/ЄЕС(****) та частин 4 та 7 статті 2 Директиви 93/6/ЄЕС(*****);

B

(b) кожної з таких статей, які компанія зі страхування життя утримує у відношенні суб’єктів, зазначених в пункті (a), в яких вона утримує участь:

– інструменти, вказані у частині 3,

– інструменти, вказані у частині 3 статті 16 Директиви 73/239/ЄЕС,

– субординовані вимоги та інструменти, вказані у статті 35 та частині 3 статті 36 Директиви 2000/12/ЄС.

У випадку тимчасового утримання частками іншої кредитної установи, інвестиційної фірми, фінансової установи, страхової або перестрахової компанії або страхової холдингової компанії для цілей здійснення операцій фінансової допомоги, призначеної для реорганізації та порятунку того суб’єкту, компетентний орган може відмовитись від застосування положень щодо віднімання, зазначених в пунктах (a) та (b) третього абзацу.

Як альтернатива відніманню статей, вказаних в пунктах (a) та (b) третього абзацу, які страхова компанія утримує у кредитних установах, інвестиційних фірмах та фінансових установах, держави-члени можуть дозволити своїм страховим компаніям застосовувати mutatis mutandis методи 1, 2 або 3 Додатку I до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про здійснення додаткового нагляду за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами, що входять до фінансового конгломерату (******). Метод 1 (консолідація обліку) застосовується тільки якщо компетентний орган впевнений у рівні інтегрованого управління та внутрішнього контролю стосовно суб’єктів, яких буде включено до сфери консолідації. Обраний метод послідовно застосовується протягом всього часу.

Держави-члени можуть передбачити, що для обчислення маржі платоспроможності, як передбачено цією Директивою, страхові компанії, що підлягають додатковому нагляду відповідно до Директиви 98/78/ЄС або додатковому нагляду відповідно до Директиви 2002/87/ЄС, не повинні віднімати статті, вказані в пунктах (a) та (b) третього абзацу, які вони утримують у кредитних установах, інвестиційних фірмах, фінансових установах, страхових або перестрахових компаніях або страхових холдингових компаніях, включених до сфери додаткового нагляду.

Для цілей віднімання участі, передбаченої цією частиною, термін «участь» означає участь в значенні пункту (f) статті 1 Директиви 98/78/ЄС.

____________________

(*) ОВ L 228 від 16.8.1973 року, С. 3. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2002/13/ЄC (ОВ L 77 від 20.3.2002 року, С. 17).

(**) ОВ L 330 від 5.12.1998 року, С. 1.

(***) ОВ L 126 від 26.5.2000 року, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2000/28/ЄC (ОВ L 275 від 27.10.2000 року, С. 37).

(****) ОВ L 141 від 11.6.1993 року, С. 27. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2000/64/ЄC (ОВ L 290 від 17.11.2000 року, С. 27).

(*****) ОВ L 141 від 11.6.1993 року, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 98/33/ЄC (ОВ L 204 від 21.7.1998 року, С. 29);

(******) ОВ L 35 від 11.2.2003 року.»

B



Стаття 24

Зміни до Директиви 92/49/ЄЕС

До Директиви 92/49/ЄЕС вносяться такі зміни:

1. стаття 15 доповнюється частиною такого змісту:

«1a. Якщо набувач участі, вказаної у частині 1, є страховою компанією, кредитною установою або інвестиційною фірмою, що отримали ліцензію у іншій державі-члені, або материнською компанією такого суб’єкта, або фізичною або юридичною особою, що здійснює контроль над таким суб’єктом, і якщо в результаті такого придбання суб’єкт господарювання, в якому набувач має намір набути участь, стане дочірньою компанією або набувач отримає право контролю над ним, до здійснення оцінки придбання проводяться консультації, вказані у статті 12a Директиви 73/239/ЄЕС.»

2. Частина 5c статті 16 викладається в такій редакції:

«5c. Ця стаття не перешкоджає компетентним органам передавати

– центральним банкам та іншим органам, що виконують подібні функції як органи валютного регулювання,

за доцільності, - іншим державним органам, відповідальним за здійснення нагляду за платіжними системами,

інформацію, призначену для виконання ними своїх обов’язків, а також не перешкоджає таким органам та установам передавати компетентним органам таку інформацію, яка може їм знадобитись для цілей частини 4.

Систематика (від грец. συστηματικός - впорядкований, що відноситься до системи) - приведення в систему, а також системна класифікація предмету вивчення. Часто систематика є допоміжною дисципліною, яка допомагає впорядковувати об'єкти, які вивчає дана наука; наприклад, мовна систематика.
Держа́ва - це особлива форма організації суспільства з визначеною територією, економікою, політичною владою.
Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
Валю́тне регулюва́ння (англ. Exchange control) - це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку.
На інформацію, отриману таким чином, поширюються умови збереження професійної таємниці, встановленим цією статтею.»

Стаття 25

Зміни до Директиви 92/96/ЄЕС

До Директиви 92/96/ЄЕС вносяться такі зміни:

1. стаття 14 доповнюється частиною такого змісту:

«1a. Якщо набувач участі, вказаної у частині 1, є страховою компанією, кредитною установою або інвестиційною фірмою, що отримали ліцензію у іншій державі-члені, або материнською компанією такого суб’єкта, або фізичною або юридичною особою, що здійснює контроль над таким суб’єктом, і якщо в результаті такого придбання суб’єкт господарювання, в якому набувач має намір набути участь, стане дочірньою компанією або набувач отримає право контролю над ним, до здійснення оцінки придбання проводяться консультації, вказані у статті 12a Директиви 79/267/ЄЕС.»

B

2. Частина 5с статті 15 викладається в такій редакції:

«5c. Ця стаття не перешкоджає компетентним органам передавати

– центральним банкам та іншим органам, що виконують подібні функції як органи валютного регулювання,

– за доцільності, - іншим державним органам , відповідальним за здійснення нагляду за платіжними системами,

інформацію, призначену для виконання ними своїх обов’язків, а також не перешкоджає таким органам або установам передавати компетентним органам таку інформацію, яка може їм знадобитись для цілей частини 4. На інформацію, отриману таким чином, поширюються умови збереження професійної таємниці, встановленим цією статтею.»



Стаття 26

Зміни до Директиви 93/6/ЄЕС

У частині 3 статті 7 Директиви 93/6/ЄЕС перший та другий підпункти викладаються в такій редакції:

«– «фінансова холдингова компанія» означає фінансову установу, дочірні компанії якої є виключно або в основному інвестиційними фірмами або іншими фінансовими установами, принаймні одна з яких є інвестиційною фірмою, і яка не є фінансовою холдинговою компанією змішаного типу у значенні Директиви Європейського Парламенту та Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про здійснення додаткового нагляду за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами, що входять до фінансового конгломерату (*),

– «холдингова компанія зі змішаною діяльністю» означає материнську компанію, іншу, ніж фінансова холдингова компанія або інвестиційна фірма або фінансова холдингова компанія змішаного типу у значенні Директиви 2002/87/ЄС, принаймні одна з дочірніх компаній якої є інвестиційною фірмою.



__________

(*) ОВ L 35 від 11.2.2003 року.»



Стаття 27

Зміни до Директиви 93/22/ЄЕС

До Директиви 93/22/ЄЕС вносяться такі зміни:

1. До статті 6 додаються частини такого змісту:

«До надання ліцензії інвестиційній фірмі, яка :

(a) є дочірньою компанією кредитної установи або страхової компанії, які отримали ліцензію на території Співтовариства; або

B

(b) є дочірньою компанією материнської компанії кредитної установи або страхової компанії, які отримали ліцензію на території Співтовариства; або

(c) перебуває під контролем тієї ж особи, фізичної або юридичної, що здійснює контроль над кредитною установою чи страховою компанією, які отримали ліцензію на території Співтовариства,

проводяться консультації з компетентними органами залучених держав-членів, відповідальних за здійснення нагляду за діяльністю кредитних установ або страхових компаній.

Відповідні компетентні органи, вказані частинах 1 та 2, ,проводять консультації один з одним зокрема,при здійсненні оцінки належності акціонерів та репутації і досвіду директорів, залучених до управління іншим суб’єктом в межах цієї ж групи. Вони передають один одному будь-яку інформацію стосовно належності акціонерів та репутації і досвіду директорів, яка має значення для іншого компетентного органу для цілей надання ліцензії, а також поточного аналізу дотримання умов діяльності.»

2. Частина друга статті 9 викладається в такій редакції:

«2. Якщо набувач участі, вказаної у частині першій, є інвестиційною фірмою, кредитною установою або страховою компанією, які отримали ліцензію у іншій державі-члені, або материнською компанією інвестиційної фірми, кредитної установи або страхової компанії, які отримали ліцензію у іншій державі-члені, або фізичною або юридичною особою, яка здійснює контроль над інвестиційною фірмою, кредитною установою або страховою компанією, які отримали ліцензію у іншій державі-члені, і якщо в результаті такого придбання суб’єкт господарювання, в якому набувач має намір набути участь, стане його дочірньою компанією або набувач отримає право контролю над ним, до здійснення оцінки придбання проводяться консультації, вказані у статті 6.»



Стаття 28

Зміни до Директиви 98/78/ЄС

До Директиви 98/78/ЄС вносяться такі зміни:

1. Пункти (g), (h), (i) та (j) статті 1 викладаються в такій редакції:

«(g) «підприємство, що бере учать» означає суб’єкт господарювання, який є материнською компанією або іншим суб’єктом господарювання, який утримує участь, або суб’єкт господарювання, пов’язаний з іншим суб’єктом господарювання відносинами в значенні частини 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС;

(h) «пов’язане підприємство» означає дочірню компанію або інший суб’єкт господарювання, у відношенні якого утримується участь, або суб’єкт господарювання, пов’язаний з іншим суб’єктом господарювання відносинами, визначеними частиною 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС;

B

(i) «страхова холдингова компанія» означає материнську компанію, основна діяльність якої полягає у придбанні та утриманні участей у дочірніх компаніях, цьому такі дочірні компанії виключно або в основному є страховими компаніями, перестраховими компаніями або страховими компаніями держав, які не є державами-членами ЄС, а принаймні одна з таких дочірніх компаній є страховою компанією, і яка не є фінансовою холдинговою компанією змішаного типу у значенні Директиви Європейського Парламенту та Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про здійснення додаткового нагляду за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами, що входять до фінансового конгломерату (*);

(j) «страхова холдингова компанія зі змішаною діяльністю» означає материнську компанію, іншу, ніж страхова компанія, страхову компанія держави, яка не є державою-членом ЄС, перестрахову компанію, страхову холдингову компанію або фінансову холдингову компанію змішаного типу у значенні Директиви 2002/87/ЄС, принаймні одна з дочірніх компаній якої є страховою компанією.

__________________

(*) ОВ L 35 від 11.2.2003 року.”

2. До частини 3 статті 6 додається речення такого змісту:

«Уповноважений орган, що звертається із запитом, може, за власним бажанням, взяти участь у проведенні перевірки, якщо він не проводить її власними силами.»

3. У частині 2 статті 8 перший абзац викладається в такій редакції:

«Держави-члени вимагають від страхових компаній встановлення відповідних процедур управління ризиками та механізмів внутрішнього контролю, включаючи процедури належного звітування та бухгалтерського обліку, з метою визначення, оцінки, моніторингу та контролю операцій, як передбачено у частині 1, відповідно. Держави-члени також вимагають подання страховими компаніями компетентним органам принаймні річних звітів про проведення значних операцій. Ці процедури та механізми є об’єктом перегляду компетентними органами.»

4. Додаються статті такого змісту:

«Стаття 10a

Співробітництво з компетентними органами третіх країн

1. Комісія може подати до Ради пропозицію, за запитом держави-члена або з власної ініціативи, про проведення переговорів для укладення угод з однією або більше третіми країнами щодо засобів здійснення додаткового нагляду над:

(a) страховими компаніями, які включають, як підприємства, що беруть участь, суб’єкти господарювання у значенні статті 2, головний офіс яких знаходиться на території третьої країни; та

B

(b) страховими компаніями країн, які не є державами-членами ЄС, які включають, як підприємства, що беруть участь, суб’єкти господарювання у значенні статті 2, головний офіс яких знаходиться на території Співтовариства.

2. Угоди, згадані у частині 1, покликані, зокрема, забезпечити:

(a) можливість компетентних органів держав-членів отримати інформацію, необхідну для здійснення додаткового нагляду за страховими компаніями, головний офіс яких знаходиться на території Співтовариства, і яка має дочірні компанії або утримує участь в суб’єктах господарювання, розташованих поза межами Співтовариства; та

(b) можливість компетентних органів третіх країн отримати інформацію, необхідну для здійснення додаткового нагляду за страховими компаніями, головний офіс яких розташований на їх територіях і які мають дочірні компанії або утримують участь у суб’єктах господарювання однієї або більше держав-членів.

Теритóрія (лат. territorium - область, територія; від terra - земля) - регіон, обмежена частина земної поверхні в природних, державних, адміністративних або умовних межах: визначається протяжністю, як специфічним видом «просторового» ресурсу, площею, географічним розташуванням, природними умовами, господарською освоєністю.

3. Комісія та Комітет з питань страхування вивчають результати вказаних у частині 1 переговорів та ситуацію, що склалась.

Стаття 10b

Орган управління страховими холдинговими компаніями

Держави-члени вимагають від осіб, які фактично здійснюють управління діяльністю страхової холдингової компанії, наявність доброї репутації та достатнього досвіду для виконання покладених на них обов’язків.»

5. До Додатку I.1.B. додається частина такого змісту:

«За відсутності зв’язків у капіталі між деякими суб’єктами господарювання у страховій групі, компетентні органи визначають, яка пропорційна частка буде взята до уваги.»

6. До Додатку I.2. додається пункт такого змісту:

«2.4a. Пов’язані кредитні установи, інвестиційні фірми та фінансові установи

При обчисленні скоригованого розміру платоспроможності страхової компанії, яка є підприємством, що бере участь у кредитній установі, інвестиційній фірмі або фінансовій установі, правила, встановлені у частині 1 статті 16 Директиви 73/239/ЄЕС та статті 18 Директиви 79/267/ЄЕС щодо віднімання такої участі застосовуються mutatis mutandis, як і положення щодо можливості держав-членів за певних обставин допускати використання альтернативних методів та дозволяти не віднімати такі частки участі.»

B



Стаття 29

Зміни до Директиви 2000/12/ЄC

До Директиви 2000/12/ЄС вносяться такі зміни:

1. До статті 1 вносяться такі зміни:

(a) Пункт (9) викладається в такій редакції:

«9. «участь для цілей здійснення нагляду на консолідованій основі та для цілей пунктів 15 та 16 частини 2 статті 34» означає участь у значенні першого речення статті 17 Директиви 78/660/ЄЕС або володіння, пряме або опосередковане, 20% або більше прав голосу або капіталу суб’єкта господарювання;»

(b) Пункти (21) та (22) викладаються в такій редакції: «21. «фінансова холдингова компанія» означає фінансову установу, дочірні компанії якої є виключно або в основному кредитними установами або фінансовими установами, принаймні одна з яких є кредитною установою, і яка не є фінансовою холдинговою компанією змішаного типу у значенні Директиви Європейського Парламенту та Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про здійснення додаткового нагляду за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами, що входять до фінансового конгломерату (*);

22. «холдингова компанія зі змішаною діяльністю» означає материнську компанію, іншу, ніж фінансова холдингова компанія або кредитна установа або фінансова холдингова компанія змішаного типу у значенні Директиви 2002/87/ЄС, принаймні одна з дочірніх компаній якої є кредитною установою;

______________________

(*) ОВ L 35 від 11.2.2003 року”.

2. До статті 12 додаються такі абзаци:

«До надання ліцензії кредитній установі, яка:

(a) є дочірньою компанією страхової компанії або інвестиційної фірми, які отримали ліцензію на території Співтовариства; або

(b) є дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії або інвестиційної фірми, які отримали ліцензію на території Співтовариства; або

(c) контроль над якою здійснює та ж особа, фізична або юридична, що здійснює контроль і над страховою компанією або інвестиційною фірмою, які отримали ліцензію на території Співтовариства,

проводяться про консультації з комепетнтним органом залученої держави-члена, відповідальним за здійснення нагляду за діяльністю страхових компаній або інвестиційних фірм.Відповідні компетентні органи, вказані у першому та другому абзацах, проводять один з одним консультації, зокрема, при здійсненні оцінки належності акціонерів та репутації і досвіду директорів, залучених до управління іншим суб’єктом в межах цієї ж групи. Вони надають один одному будь-яку інформацію стосовно належності акціонерів та репутації і досвіду директорів, яка має значення для іншого компетентного органу для цілей надання ліцензії, а також поточного аналізу дотримання умов діяльності.»

B

3. Частина 2 статті 16 викладається в такій редакції:

«2. Якщо набувач участі, вказаної у частині 1, є кредитною установою, страховою компанією або інвестиційною фірмою, які отримали ліцензію у іншій державі-члені, або материнською компанією кредитної установи, страхової компанії або інвестиційної фірми, які отримали ліцензію у іншій державі-члені, або фізичною або юридичною особою, що здійснює контроль над кредитною установою, страховою компанією або інвестиційною фірмою, які отримали ліцензію у іншій державі-члені, і якщо в результаті такого придбання установа, в якій набувач має намір набути участь, стане його дочірньою компанією або набувач отримає право контролю над нею, до здійснення оцінки придбання проводяться консультації, вказані у статті 12.»

4. До частини 2 статті 34 вносяться такі зміни:

(a) У першому абзаці пункти 12 та 13 викладаються в такій редакції:

«12. участь у інших кредитних та фінансових установах, що становить більше 10% їх капіталу;

13. субординовані вимоги та інструменти, зазначені у статті 35 та частині 3 статті 36, які кредитна установа утримує у відношенні кредитних та фінансових установ, у яких вона утримує участь в розмірі більше 10% капіталу у кожному випадку;

14. участь у інших кредитних та фінансових установах в розмірі до 10% їх капіталу, субординовані вимоги та інструменти, зазначені у статті 35 та частині 3 статті 36, які кредитна установа утримує у відношенні кредитних та фінансових установ, інших, ніж вказані у пунктах 12 та 13 цього абзацу, у відношенні таких часток участі, субординованих вимог та інструментів загальною сумою більше 10% власних фондів такої кредитної установи, обчислених до відрахування статей, вказаних у пунктах 12 – 16 цього абзацу;

15. частки участі у значенні частини 9 статті 1, які кредитна установа утримує у:

– страхових компаніях у значенні статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС, статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС або пункту (b) статті 1 Директиви Європейського Парламенту та Ради 98/78/ЄС (*),

– перестрахових компаніях у значенні пункту (c) статті 1 Директиви 98/78/ЄС,

– страхових холдингових компаніях у значенні пункту (i) статті 1 Директиви 98/78/ЄС;

B

16. кожна з наступних статей, які кредитна установа утримує у відношенні суб’єктів, визначених у пункті (15), в яких вона утримує участь:

– інструменти, зазначені у частині 3 статті 16 Директиви 73/239/ЄЕС,

– інструменти, зазначені у частині 3 статті 18 Директиви 79/267/ЄЕС;

____________________

(*) ОВ L 330 від 5.12.1998 року, С.1.»

(b) другий абзац викладається в такій редакції:

«У випадку тимчасового володіння частками іншої кредитної установи, фінансової установи, страхової або перестрахової компанії або страхової холдингової компанії для цілей здійснення операцій фінансової допомоги, призначеної для реорганізації та порятунку того суб’єкту, компетентний орган може відмовитись від застосування положень щодо віднімання, зазначених у пунктах з 12 до 16.

Як альтернативу до віднімання статей, вказаних у пунктах 15 та 16, держави-члени можуть дозволити своїм кредитним установам застосовувати mutatis mutandis методи 1, 2 або 3 Додатку I до Директиви 2002/87/ЄС. Метод 1 (консолідація обліку) застосовується тільки якщо компетентний орган впевнений у рівні інтегрованого управління та внутрішнього контролю стосовно суб’єктів, яких буде включено до сфери консолідації. Обраний методу послідовно застосовується протягом всього часу.

Держави-члени можуть передбачити, що для обчислення власних фондів окремо, кредитні установи, які є об’єктом нагляду на консолідованій основі відповідно до Глави 3 або додаткового нагляду відповідно до Директиви 98/78/ЄС, не повинні віднімати статті, зазначені у пунктах 12 – 16, які вони утримують у кредитних установах, фінансових установах, страхових або перестрахових компаніях або страхових холдингових компаніях, включених до сфери консолідованого або додаткового нагляду.

Це положення застосовується до всіх пруденційних правил, гармонізованих актами Співтовариства.»

5. Частина 3 статті 51 викладається в такій редакції:

«3. Держави-члени не повинні застосовувати граничні значення, встановлені частинами 1 та 2, до участей в страхових компаніях, як визначено у Директиві 73/239/ЄЕС та Директиві 79/267/ЄЕС, або перестрахових компаніях, як визначено у Директиві 98/78/ЄС.»

B

6. Останнє речення частини 2 статті 52 викладається в такій редакції:

«Без шкоди для статті 54a консолідація фінансового стану фінансової холдингової компанії у жодному випадку не означає, що компетентні органи повинні здійснювати нагляд у відношенні фінансової холдингової компанії окремо.»

7. До статті 54 вносяться такі зміни:

(a) до частини 1 додається такий абзац:

«У випадку, коли суб’єкти господарювання пов’язані відносинами в значенні частині 1 статті 12 Директиви 83/349/ЄЕС, компетентні органи визначають спосіб здійснення консолідації.»

(b) вилучається третій підпункт першого абзацу частини 4;

8. Додається стаття такого змісту:



«Стаття 54a

Орган управління фінансовими холдинговими компаніями

Держави-члени вимагають від осіб, які фактично здійснюють управління діяльністю фінансової холдингової компанії, наявність доброї репутації та достатнього досвіду для виконання покладених на них обов’язків.»

9. Додається стаття такого змісту:

«Стаття 55a

Операції всередині групи, здійснювані з холдинговими компаніями зі змішаною діяльністю

Без шкоди положенням Секції 3 Глави 2 Розділу V, , цієї Директиви, держави-члени забезпечують, що у випадку, коли материнська компанія однієї або більше кредитних установ є холдинговою компанією зі змішаною діяльністю, компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду за такими кредитними установами, здійснюють загальний нагляд за операціями, здійснюваними між кредитною установою та холдинговою компанією зі змішаною діяльністю і її дочірніми компаніями.

Компетентні органи вимагають від кредитних установ встановлення відповідних процедур управління ризиками та механізмів внутрішнього контролю, включаючи процедури належного звітування та бухгалтерського обліку, з метою визначення, оцінки, моніторингу та контролю операцій, які проводяться з їх материнською холдинговою компанією зі змішаною діяльністю та її дочірніми компаніями, відповідно. Компетентні органи також вимагають подання кредитними установами звітів про проведення будь-яких значних операцій з суб’єктами, іншими, ніж вказані у статті 48. Такі процедури та значні операції є об’єктом перегляду зі сторони компетентних органів.

У випадку, коли такі операції всередині групи становлять загрозу для фінансового стану кредитної установи, компетентні органи, відповідні за здійснення нагляду за цією установою, вживають відповідних заходів.»

B

10. До частини 7 статті 56 додається речення такого змісту:

«Уповноважений орган, який звертається із запитом, може, за власним бажанням, взяти участь у проведенні перевірки, якщо не проводить її власними силами.»

11. Додається стаття такого змісту:

«Стаття 56a

Материнські компанії третіх країн

У випадку, коли кредитна установа, материнська компанія якої є кредитною установою або фінансовою холдинговою компанією, головний офіс котрої знаходиться за межами Співтовариства, не є об’єктом консолідованого нагляду на основі статті 52, компетентні органи перевіряють, чи є кредитна установа об’єктом консолідованого нагляду зі сторони компетентного органу третьої країни, який є еквівалентним нагляду, що здійснюється згідно з принципами, встановленими у статті 52. Перевірка здійснюється компетентним органом, який був би відповідальним за здійснення консолідованого нагляду, якби застосовувались положення четвертого абзацу, за запитом материнської компанії або будь-якого з регульованих суб’єктів, які отримали ліцензію у Співтоваристві, або з власної ініціативи. Цей компетентний орган проводить консультації з іншими відповідними компетентними органами.

Дорадчий Комітет з питань банківської справи може надавати загальні настанови щодо імовірності досягнення заходами консолідованого нагляду компетентних органів третіх країн цілей консолідованого нагляду, як визначено у цій Главі, у відношенні кредитних установ, головні офіси материнських компаній яких знаходяться за межами Співтовариства. Комітет здійснює систематичний перегляд таких настанов та враховує будь-які зміни, що відбуваються у заходах консолідованого нагляду, що застосовуються такими компетентними органами.

Компетентний орган, який здійснює передбачену другим абзацем перевірку, враховує будь-які такі настанови. Для цього компетентний орган проводить консультації з Комітетом перед прийняттям рішення.

За відсутності такого еквівалентного нагляду держави-члени застосовують за аналогією до кредитних установ положення статті 52.

Як альтернатива, держави-члени дозволяють своїм компетентним органам застосовувати інші відповідні техніки здійснення нагляду, які забезпечують досягнення цілей здійснення нагляду за кредитними установами на консолідованій основі. Такі методи мають бути погоджені з компетентним органом, відповідальним за здійснення консолідованого нагляду, після проведення консультацій з іншими відповідними компетентними органами. Зокрема, компетентні органи можуть вимагати створення фінансової холдингової компанії з головних офісом на території Співтовариства та застосовувати положення щодо консолідованого нагляду до консолідованої позиції такої фінансової холдингової компанії. Методи мають бути спрямовані на досягнення цілей консолідованого нагляду, визначених у цій Главі, і про них повинні бути повідомлені інші компетентні органи та Комісія.»

B

ГЛАВА V


КОМПАНІЇ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

Стаття 30

Компанії з управління активами

М4

На період до здійснення подальшого узгодження галузевих правил держави-члени передбачають включення компаній з управління активами:

(a) до сфери здійснення консолідованого нагляду за кредитними установами та інвестиційними фірмами та/або додаткового нагляду за страховими компаніями у страховій групі;

(b) коли група є фінансовим конгломератом, – до сфери додаткового нагляду в межах значення цієї, Директиви; та

(с) до процесу ідентифікації відповідно до частини 2 статті 3.

B

Для цілей застосування першого абзацу держави-члени забезпечують або надають своїм компетентним органам повноваження щодо прийняття рішень, відповідно до яких галузевих правил (банківського сектору, сектору страхування або сектору інвестиційних послуг) компанії з управління активами включатимуться до сфери консолідованого та/або додаткового нагляду, зазначеного у пункті (a) першого абзацу. Для цілей цього положення, відповідні галузеві правила стосовно форми та ступеню включення фінансових установ (якщо компанії з управління активами включені до сфери консолідованого нагляду за діяльністю кредитних установ та інвестиційних фірм) та перестрахових компаній (якщо компанії з управління активами включені до сфери додаткового нагляду за діяльністю страхових компаній) застосовуються mutatis mutandis до компаній з управління активами. Для цілей додаткового нагляду, зазначеного у пункті (b) першого абзацу, компанії з управління активами розглядаються як частини одного з секторів, до якого вони включені в силу застосування пункту (a) першого абзацу.

Коли компанія з управління активами входить до складу фінансового конгломерату, будь-яке посилання на поняття «регульований суб’єкт» та будь-яке посилання на поняття «компетентні органи», таким чином, для цілей цієї Директиви розуміються як такі, що включають, відповідно, компанії з управління активами та компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду за діяльністю компаній з управління активами. Це застосовується mutatis mutandis у відношенні груп, зазначених у пункті (a) першого абзацу.

М4



Стаття 30а

Управляючі фондами альтернативних інвестицій

1. На період до здійснення подальшого узгодження галузевих правил держави-члени передбачають включення управляючих фондами альтернативних інвестицій:

(a) до сфери здійснення консолідованого нагляду за кредитними установами та інвестиційними фірмами та/або додаткового нагляду за страховими компаніями у страховій групі;

М4

(b) коли група є фінансовим конгломератом, – до сфери додаткового нагляду в межах значення цієї, Директиви; та

(с) до процесу ідентифікації відповідно до частини 2 статті 3.

2. Для цілей застосування частини 1, держави-члени встановлюють або надають своїм компетентним органам повноваження щодо прийняття рішень, відповідно до яких галузевих правил (банківського сектору, сектору страхування або сектору інвестиційних послуг) управляючі фондами альтернативних інвестицій включатимуться до сфери консолідованого або додаткового нагляду, зазначеного у пункті (a) час тини 1. Для цілей цієї частини, відповідні галузеві правила стосовно форми та ступеню включення фінансових установ застосовуються mutatis mutandis до управляючих фондами альтернативних інвестицій. Для цілей додаткового нагляду, зазначеного у пункті (b) частини 1, управляючі фондами альтернативних інвестицій розглядаються як частини одного з секторів, до якого вони включені в силу застосування пункту (a) частини 1.

Коли управляючий фондами альтернативних інвестицій входить до складу фінансового конгломерату, будь-яке посилання регульований суб’єкт та на компетентні та відповідні компетентні органи, таким чином, для цілей цієї Директиви розуміються як такі, що включають, відповідно, управляючих фондами альтернативних інвестицій та та компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду за діяльністю управляючих фондами альтернативних інвестицій. Це застосовується mutatis mutandis у відношенні груп, зазначених у пункті (a) частини 1.

B

ГЛАВА VI


ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 31

Доповідь Комісії

1 До 11 серпня 2007 року Комісія подає Комітету з питань фінансових конгломератів, згаданому у статті 21, доповідь про практики держав-членів та, за необхідності, про необхідність подальшої гармонізації у відношенні

– включення компаній з управління активами до сфери групового нагляду,

– вибору та застосування методів визначення достатності основного капіталу, визначених у Додатку I,

– визначення значних операцій всередині групи та значних концентрацій ризиків, а також нагляду за операціями всередині групи та концентрацією ризиків, передбачених у Додатку II, зокрема, щодо запровадження для цих цілей кількісних обмежень та кількісних вимог,

– інтервалів, через які фінансові конгломерати проводять обчислення вимог до достатності основного капіталу, як визначено у частині 2 статті 6, та подють координатору звіт про значні концентрації ризиків, як встановлено у частині 2 статті 7.

Кількість - в Арістотелівській логіці друга з 10 категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), побічна обставина матеріальних речей , за допомогою якої вони поширюються в просторі, вимірюються якоюсь математичною нормою і здатні бути поділеними на окремі частини.

Перед внесенням пропозицій Комісія проводить консультації з Комітетом.

B

2. Протягом року з моменту укладення міжнародної угоди про правила усунення багаторазового використання власних фондів у фінансовій групі, Комісія проводитиме аналіз того, як привести положення цієї Директиви у відповідність з такими міжнародними угодами, і,за необхідності, подає відповідний проект.

Міжнаро́дний до́говір - це письмова угода, що регулюється міжнародним правом, укладена між двома або декількома суб'єктами міжнародного права незалежно від того, міститься вона в одному документі, у двох або кількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).


Стаття 32

Транспонування

До 11 серпня 2004 року у державах-членах набувають чинності закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для забезпечення відповідності з положеннями цієї Директиви. Вони негайно інформують про це Комісію.

Держави-члени передбачають, що положення, зазначені у першому абзаці, вперше застосовуються до перевірки звітів за фінансовий рік, що починається 1 січня 2005 року або протягом такого календарного року.

Такі акти при їх прийнятті державами-членами містять посилання на цю Директиву або супроводження таким посиланням при їх офіційному опублікуванні. Способи здійснення такого посилання встановлюється державою-членом.



Стаття 33

Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності з дня її офіційного опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.



Стаття 34

Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

B

ДОДАТОК I

ДОСТАТНІСТЬ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ

Обчислення додаткових вимог до достатності основного капіталу регульованих суб’єктів, що входять до фінансового конгломерату, вказаних у частині 1 статті 6, здійснюється відповідно до технічних принципів та одного з методів, описаних у цьому Додатку.

Без шкоди положенням наступного абзацу, держави-члени дозволяють своїм компетентним органам, коли останні виконують роль координаторів у відношенні конкретного фінансового конгломерату, приймати рішення, після проведення консультацій з іншими відповідними компетентними органами та власне конгломератом, про метод, який буде використовуватись цим фінансовим конгломератом.

Держави-члени можуть вимагати здійснення обчислення згідно з конкретним методом, вибраним серед описаних у цьому Додатку, якщо фінансовий конгломерат очолює регульований суб’єкт, який отримав ліцензію у цій державі-члені. У випадку, коли фінансовий конгломерат очолює не регульований суб’єкт у значенні статті 1, держави-члени дозволяють використання будь-якого з методів, описаних у цьому Додатку, за винятком ситуацій, коли відповідні компетентні органи знаходяться у тій же державі-члені; у цьому випадку ця держава-член може вимагати застосування певного з цих методів.



I. Технічні принципи

1. Ступінь та форма обчислення додаткових вимог достатності основного капіталу

Незалежно від того, який з методів використовується, у випадку, коли суб’єкт є дочірньою компанією і має недостачу у відношенні рівня платоспроможності, або у випадку нерегульованого суб’єкта фінансового сектору, – номінальну недостачу рівня платоспроможності, до уваги береться загальна недостача платоспроможності дочірньої компанії. Якщо у такому випадку на думку координатора відповідальність материнської компанії, яка володіє часткою у капіталі, суворо і однозначно обмежується цією часткою у капіталі, координатор може дозволити враховувати недостачу платоспроможності дочірньої компанії на пропорційній основі.

У випадку відсутності між суб’єктами, що входять до фінансового конгломерату, зв’язків щодо участі у капіталі, координатор, після проведення консультацій з іншими відповідними компетентними органами, визначає розмір пропорційної частки, яка буде враховуватись, беручи при цьому до уваги обсяг зобовязань, які викликають такі відносини.

2. Інші технічні принципи

Незалежно від того, який з методів використовується для обчислення додаткових вимог до достатності основного капіталу регульованих суб’єктів, що входять до фінансового конгломерату, як встановлено Секцією ІІ цього Додатку, координатор і, за необхідності, інші компетентні органи забезпечують застосування таких принципів:

(i) усунення багаторазового використання елементів, що входять до складу обчислення власних фондів на рівні фінансового конгломерату (багаторазове використання власних фондів), а також будь-якого неналежного створення фондів всередині групи; з метою забезпечення уникнення випадків багаторазового використання власних фондів та створення фондів всередині групи компетентні органи застосовують відповідні принципи, встановлені відповідними галузевими правилами за аналогією;

B

(ii) на період до здійснення подальшої гармонізації галузевих правил вимоги до платоспроможності для кожного фінансового сектору, представленого у фінансовому конгломераті, покриваються за рахунок статей власних фондів згідно з відповідними галузевими правилами; у випадку недостачі власних фондів на рівні фінансового конгломерату тільки статті власних фондів, які є правомочними відповідно до кожної з систем галузевих правил (міжгалузевий капітал), є правомочними для перевірки відповідності додатковим вимогам до платоспроможності;

Правомочність - захищена законом можливість громадян чи юридичних осіб діяти певним чином при здійсненні належних їм прав, у тому числі користуватися матеріальними і духовними благами. Це - право на «власні», юридично значимі дії.

коли галузевими правилами передбачено обмеження у відношенні правомочності певних інструментів власних фондів, які відповідали б вимогам до міжгалузевого капіталу, ці обмеження застосовуються при обчисленні власних фондів на рівні фінансового конгломерату mutatis mutandis;

при обчисленні власних фондів на рівні фінансового конгломерату компетентні органи також враховують ефективність переведення та доступність власних фондів різними юридичними особами групи, зважаючи на цілі правил достатності основного капіталу;

Доступність (англ. Availability) - властивість інформаційного ресурсу, яка полягає в тому, що користувач та/або процес, який володіє відповідними повноваженнями, може використовувати цей ресурс відповідно до правил, встановлених політикою безпеки не очікуючи довше заданого (прийнятного) інтервалу часу.

у випадку нерегульованого суб’єкта фінансового сектору, номінальні вимоги до вимог платоспроможності обчислюються відповідно до Секції II цього Додатку; номінальні вимоги до платоспроможності означають такі вимоги у відношенні капіталу, яких суб’єкт мав би дотримуватись на основі відповідних галузевих правил, якби був регульованим суб’єктом певного фінансового сектору; у випадку компаній з управління активами, вимоги до платоспроможності означають вимоги до капіталу, визначені пунктом (a) частини 1 статті 5a Директиви 85/611/ЄЕС; номінальні вимоги до платоспроможності фінансової холдингової компанії змішаного типу обчислюються згідно з відповідними галузевими правилами найбільш важливого фінансового сектору фінансового конгломерату.



II. Методи технічного обчислення

Метод 1: метод «консолідації обліку»

Обчислення додаткових вимог до достатності основного капіталу регульованих суб’єктів, що входять до фінансового конгломерату, здійснюється на основі консолідованих звітів.

Додаткові вимоги до достатності основного капіталу обчислюються як різниця між:

(i) власними фондами фінансового конгломерату, обчисленими на основі консолідованої позиції групи; правомочними статтями є ті, що визначені згідно з відповідними галузевими правилами;

та

(ii) сумою вимог до платоспроможності для кожного фінансового сектору, представленого у групі; вимоги до платоспроможності для кожного фінансового сектору обчислюються згідно з відповідними галузевими правилами.



Згаданими галузевими правилами є, зокрема, Глава 3 Розділу V Директиви 2000/12/ЄС - для кредитних установ, 98/78/ЄС - для страхових компаній, та 93/6/ЄЕС - для кредитних установ та інвестиційних фірм.

B

У випадку нерегульованих суб’єктів фінансового сектору, не включених до вищевказаних обчислень галузевих вимог до платоспроможності, обчислюються номінальні вимоги до платоспроможності.

Різниця не повинна бути від’ємною величиною.

Метод 2: метод «віднімання та накопичення»

Обчислення додаткових вимог до достатності основного капіталу регульованих суб’єктів, що входять до фінансового конгломерату, здійснюється на основі бухгалтерських звітів кожного з суб’єктів групи.

Додаткові вимоги до достатності основного капіталу обчислюються як різниця між:

(i) сумою власних фондів кожного регульованого та нерегульованого суб’єкта фінансового сектору, що входять до фінансового конгломерату; правомочними статтями є ті, що визначені згідно з відповідними галузевими правилами;

та

(ii) сумою



– вимог до платоспроможності кожного регульованого та нерегульованого суб’єкта фінансового сектору групи; вимоги до платоспроможності обчислюються згідно з відповідними галузевими правилами, та

– облікової вартості участі у інших суб’єктах групи.

У випадку нерегульованих суб’єктів фінансового сектору, обчислюються номінальні вимоги до платоспроможності. Власні фонди та вимоги до платоспроможності враховуються у їх пропорційній частці, як передбачено частиною 4 статті 6 та відповідно до Секції I цього Додатку.

Різниця не повинна бути від’ємною величиною.

М4

Метод 4: «Комбінований» метод

Компетентні органи можуть дозволити поєднання методу 1 та методу 2.

B



ДОДАТОК II

ТЕХНІЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ ПРО ОПЕРАЦІЇ ВСЕРЕДИНІ ГРУПИ ТА КОНЦЕНТРАЦІЮ РИЗИКІВ

Координатор, після проведення консультацій з іншими відповідними компетентними органами, визначає типи операцій та ризиків, про які регульовані суб’єкти, які входять до складу фінансового конгломерату, повинні звітувати відповідно до частини 2 статті 7 та частини 2 статті 8 про звітування про операції всередині групи та концентрацію ризиків. При визначенні або наданні свого висновку щодо типів операцій та ризиків, координатор та відповідні компетентні органи враховують конкретну групу та структуру управління ризиками фінансового конгломерату. З метою визначення значних операцій всередині групи та значних концентрацій ризиків, які підлягають звітуванню відповідно до положень статей 7 та 8, координатор, після проведення консультацій з іншими відповідними компетентними органами та власне конгломератом, встановлює відповідні граничні значення, основою для яких є вимоги до власних фондів та/або технічні положення.

При перегляді операцій всередині групи та концентрацій ризиків координатор, зокрема, проводить моніторинг можливого ризику суперечностей в рамках фінансового конгломерату, ризик конфлікту інтересів, ризик обходу галузевих правил, а також рівень або обсяг ризиків.

Конфлікт інтересів - правове поняття; ситуація, за якої сторона, що укладає угоду, потенційно може одержати безпосередню вигоду, здійснюючи дії, які завдають збиток іншій стороні.

Держави-члени можуть надавати дозвіл своїм компетентним органам застосовувати на рівні фінансового конгломерату положення щодо операцій всередині групи та концентрації ризиків, встановлені галузевими правилами, зокрема, для уникнення ситуацій обходу галузевих правил.



1() ОВ C 213 E від 31.7.2001 року, С. 227;

2() ОВ C 36 від 8.2.2002 року, С. 1;

3() ОВ C 271 від 26.9.2001 року, С. 10;

4() Висновок Європейського Парламенту від 14 березня 2002 року (ще не опублікований у Офіційному віснику), Спільна Позиція Ради від 12 вересня 2002 року (ОВ C 253 E від 22.10.2002 року, С. 1) та Рішення Європейського Парламенту від 20 листопада 2002 року (ще не опубліковане у Офіційному віснику).

1() ОВ L 184 від 17.7.1999 року, С. 23.

1() ОВ L 228 від 16.8.1973 року, С. 3. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2002/13/ЄC (ОВ L 77 від 20.3.2002 року, С. 17).

2() ОВ L 63 від 13.3.1979 року, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2002/12/ЄC (ОВ L 77 від 20.3.2002 року, С. 11).

3() ОВ L 228 від 11.8.1992 року, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2000/64/ЄC (ОВ L 290 від 17.11.2000 року, С. 27).

4() ОВ L 360 від 9.12.1992 року, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2000/64/ЄC.

5() ОВ L 141 від 11.6.1993 року, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 98/33/ЄC (ОВ L 204 від 21.7.1998 року, С. 29);

6() ОВ L 141 від 11.6.1993 року, С. 27. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2000/64/ЄC.

7() ОВ L 330 від 5.12.1998 року, С. 1.

8() ОВ L 126 від 26.5.2000 року, С. 1. Директива зі змінами, внесеними Директивою 2000/28/ЄC (ОВ L 275 від 27.10.2000 року, С. 37).

1() Директива 2002/83/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 5 листопада 2002 року про страхування життя (ОВ L 345 від 19.12.2002 року, С. 1).

2() Директива 2004/39/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 21 квітня 2004 року про ринки фінансових інструментів (ОВ L 145 від 30.4.
Фінансові інструменти - це засоби, що застосовуються для виконання завдань, передбачених фінансовою політикою. Основними фінансовими інструментами є: податки та збори, види цін, грошовий капітал, фінансові ресурси, стимули, санкції, цінні папери, валюта, грошові зобов'язання, страхові поліси, кредитні договори та інші види ринкового фінансового продукту.
2004 року, С. 1).

3() Директива 2005/68/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 16 листопада 2005 року про перестрахування (ОВ L 323 від 9.12.2005 року, С. 1).

4() Директива 2006/48/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 14 червня 2006 року про започаткування та ведення діяльності кредитних установ (ОВ L 177 від 30.6.2006 року, С. 1).

5() Директива 2009/65/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 липня 2009 року про координацію законів, підзаконних актів та адміністративних положень щодо підприємств зі спільного інвестування в обігові цінні папери (ПСІОЦП) (ОВ L 302 від 17.11.2009 року, С. 32).

6() Директива 2009/138/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 25 листопада 2009 року про започаткуваня та ведення діяльності зі страхування та перестрахування (Платоспроможність ІІ) (ОВ L 335 від 17.12.2009 року, С. 1).

7() Директива 2011/61/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 8 червня 2011 року про управління фондами альтернативних інвестицій (ОВ L 174 від 1.7.2011 року, С. 1).

8() ОВ L 177 від 30.6.2006 року, С. 201.

1 ОВ L 193 від 18.7.1983 року, С. 1.

2 ОВ L 222 від 14.8.1978 року, С. 11.

1 ОВ L 331 від 15.12.2010 року, с. 12.

2 ОВ L 331 від 15.12.2010 року, с. 48.

3 ОВ L 331 від 15.12.2010 року, с. 84.

1 ОВ L 331 від 15.12.2010 року, С. 1.

1 ОВ L 331 від 15.12.2010 року, С. 1.
1   2   3   4



  • Використання наданих повноважень
  • Зміни до Директиви 79/267/ЄЕС
  • Зміни до Директиви 92/96/ЄЕС
  • Зміни до Директиви 93/6/ЄЕС
  • Зміни до Директиви 93/22/ЄЕС
  • Зміни до Директиви 98/78/ЄС
  • Співробітництво з компетентними органами третіх країн
  • Орган управління страховими холдинговими компаніями
  • Пов’язані кредитні установи, інвестиційні фірми та фінансові установи
  • Орган управління фінансовими холдинговими компаніями
  • Операції всередині групи, здійснювані з холдинговими компаніями зі змішаною діяльністю
  • Материнські компанії третіх країн
  • Набуття чинності
  • II. Методи технічного обчислення