Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Центр пам’яткознавства крайня ольга Олексіївна

Скачати 308.45 Kb.

Центр пам’яткознавства крайня ольга Олексіївна




Скачати 308.45 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації25.03.2017
Розмір308.45 Kb.
ТипАвтореферат
1   2   3

АНОТАЦІЯ

Крайня О.О. Флорівський (Вознесенський) монастир у Києві як пам’ятка історії та архітектури ХVI –початку ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.

Єфрем Сирин, Єфрем Сирін - християнський святий. Преподобний Єфрем Сирин народився на початку IV ст. в місті Низибії в Месопотамії. Його батьки були доброчесними християнами і дали синові правильний напрямок життя.
Кандидат історичних наук - науковий ступінь у галузі історичних наук. В Україні існує два наукових ступені: «кандидат наук» та «доктор наук» (вищий науковий ступінь). Науковий ступінь «кандидат наук» присуджується на підставі захисту кандидатської дисертації, яка містить нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки.
05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство. – Центр пам’яткознавства Національної Академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.
Ану (Ан) - в шумеро-аккадській міфології - верховний бог неба, який очолював сонм богів. Поряд з Енлілем та Енкі входив до числа найстаріших і наймогутніших богів месопотамського пантеону. Його титул - «батько богів».
– Київ, 2012.

Дисертація є першим комплексним дослідженням Флорівського (Вознесенського) монастиря як пам’ятки історії та архітектури. Дана обитель єдина серед київських чернечих осередків є діючою з ХVI ст. безперервно, із постійним зв’язком поколінь, що сприяло збереженню традиційних форм існування у модернізованому оточенні. Для вивчення ґенези київської жіночої чернечої громади, сакрального простору, культурної спадщини обителі залучено репрезентативне коло джерел і літератури. Дослідження синтезує розрізнені дані археології, геології, картографії, краєзнавства й інших спеціальних дисциплін для реконструкції історії Флорівського Києво-Подільського і Вознесенського Печерського монастирів до їх об’єднання та після нього.

В результаті вперше запропоновано огляд природно-ландшафтних умов для уточнення дати заснування обителі на Подолі, виділено основні етапи функціонування Флорівського (Вознесенського) монастиря, відповідно до яких розглянуто його соціо-культурне середовище, формування архітектурно-планувальної структури обителі, стильові зміни. Оригінальною тезою дослідження є зв’язок розвитку архітектурного ансамблю Флорівського монастиря на Подолі з проектами розбудови Печерська, зокрема, Лаври і підпорядкування у другій половині ХVII ст. флорівських черниць Печерському архімандриту. Привернено увагу до богослужбових, побутових традицій монастиря як нематеріальної складової культурної спадщини. Значно поповнені дані про поховальний комплекс монастиря, зафіксовано відомості про зміни посвят престолів монастирських церков, що важливо для подальшого дослідження чинників трансформації сакрального простору. Музеєзнавчий і пам’яткознавчий підходи проявляються у погляді на історію крізь призму збережених пам’яток не тільки на території Флорівського монастиря, а й місць, історично з ним пов’язаних, та у фондах наукових, культурно-освітніх закладів, якими є архіви, бібліотеки, музеї, заповідники.



Ключові слова: монастир, історична пам’ятка, архітектурний ансамбль, культурна спадщина, некрополь, чернеча громада, реконструкція, поменник, українське бароко, сакральний простір, ігуменя, креслення.
Украї́нське баро́ко або Коза́цьке баро́ко - назва мистецького стилю, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століття. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.


АННОТАЦИЯ

Крайняя О.А. Флоровський (Вознесенский) монастырь в Киеве как памятник истории и архитектуры ХVI – начала ХХ вв. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 26.00.05 – Музееведение. Памятниковедение. – Центр памятниковедения Национальной академии наук Украины и Украинского общества охраны памятников истории и культуры. – Киев, 2012.

Диссертация является первым комплексным исследованием Флоровского (Вознесенского) монастыря как памятника истории и архитектуры. Данная обитель – единственная среди киевских монашеских общин, которая функционирует с ХVI в. беспрерывно, сохраняя преемственность поколений, что способствовало сохранению традиционных форм существования в модернизированном окружении. Для изучения генезиса киевской женской монашеской общины, сакрального пространства, культурного наследия обители были привлечены разнообразные источники, проанализированы предварительные результаты археологической экспедиции Института археологи НАН Украины 2005–2006 гг. на территории первоначального расположения Вознесенського женского монастыря вблизи Киево-Печерской лавры, община которого была переселена на Подол, в ограду Флоровского монастыря. Для раскрытия темы критически использована историография, касающаяся исследуемой проблемы.

На основе синтеза разрозненных данных археологии, геологии, картографии, регионалистики и других специальных дисциплин проведена реконструкция истории становления и расцвета Флоровского (Вознесенского) Печерского монастыря. Впервые было предложено рассмотреть вопрос о времени основания обители на Подоле с учетом природно-ландшафтных условий территории. Выделены основные этапы деятельности Флоровской (Вознесенской) обители, соответствующие существенным изменениям в жизни как данного монастыря, так в целом в церковной жизни Киевской епархии и, в частности, судьбы других киевских женских монастырей. В работе рассмотрены изменения социокультурной среды существования женской монашеской общины; эволюция архитектурно-планировочной структуры монастыря с соблюдением принципа наследования в ансамбле. Оригинальными тезисами исследования являются связь развития архитектурного ансамбля Флоровского монастыря на Подоле с проектами развития Печерска, особенно, Лавры и переход под протекторат лаврской ставропигии во второй половине ХVII в. Значительно пополнены данные о кладбищенском комплексе Флоровского монастыря, зафиксированы факты освящения и переосвящения престолов, что служит изучению условий трансформации сакрального пространства. Музееведческий и памятниковедческий подходы в работе проявляются в рассмотрении исторических событий, биографических исследований сквозь призму сохранившихся памятников не только на территории Флоровского монастыря, а и в местах исторически с ним связанных (на Киселевке или Замковой горе, на территории Старого Арсенала, построенного на месте бывшего Печерского Вознесенского женского монастиря), а также посредством атрибуции музейных предметов, материалов архивов и библиотек. Автором предложена классификация памятников архитектуры Флоровского (Вознесенского) монастиря по хронологическому принципу, с фиксацией этапов наиболее интенсивного строительства.



Ключевые слова: монастырь, памятник истории, архитектурный ансамбль, культурное наследие, некрополь, монашеская община, реконструкция, синодик, украинское барокко, сакральное пространство, игуменья, чертеж.

SUMMARY

Krainia O.O. The Florovsky (Ascension) Convent as a monument of history and architecture of the 16 – beg. 20 century. – Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Historical Sciences of speciality 26.00.05 – Museology. The Study of Monuments. – The Center for Protection and Study of Monuments of the National Academy of Sciences of Ukraine and the Ukrainian Society of Protection of the Historical and Cultural Monuments. – Kyiv, 2012.

This dissertation is the first comprehensive study of the Florivsky (Ascension) convent as a historical and architectural monument, and a phenomenon among the Kiev religious centers. The convent has been operating continuously from the sixteenth century, with no break in tradition between the generations that preserved the traditional forms of a monastic life in the modernized environment. The representative range of sources and literature was used to study the genesis of the Kiev female monastic communities, sacred space, cultural heritage of the convent. The study synthesizes a disparate data of archeology, geology, cartography, regional and other special studies to reconstruct the history of the Florivsky Kiev-Podilsky and the Ascension Pechersky convents before their union and beyond.

The result of this desseration is the first proposed research of the natural landscaping conditions to establish the date of the foundation of the convent in Podil. The socio-cultural environment, and the formation of the architectural structures and changes in styles were studied in the connection to the established main stages of development of the Florivsky (Ascension) convent. The original thesis of the research is the connection of evolution of the architectural ensemble of the Florivsky convent in Podil with the development of Pechersk, including Laura; and submission of the Florivsky nuns to the Pechersk Archimandrite in the second half of the 17 c.



A special attention was paid to the divine services and living traditions in the convent as a part of the intangible cultural heritage. The wealth of data was established on the convent burials. The information about changes of dedication of the monastery churches was recorded, that is important for further research of the factors of the sacred space transformation. The methods of museology and study of monuments are applied to researching the historical events and life of nuns through the prism of the preserved monuments not only on the territory of Saint Florivsky Convent but also in places historically associated with it, and in the collections of scientific, cultural and educational institutions such as archives, libraries, museums, and historical preserves.

Key words: Convent, historical monuments, architectural ensemble, cultural heritage, cemetery, monastic community, reconstruction, pomennyk, Ukrainian baroque, sacred space, Superior, drawing.

1 Похилевич Л. І. Монастыри и церкви г. Киева. Прежнее и нынешнее состояние их и средства содержания приютов, а также иноверческие молитвенные дома // Похилевич Л. Країзнавчі праці. – Біла Церква : Вид. О. Пшонківський, 2007. – С. 244–245; Закревский Н. М. Описание Киева: В 2-х тт. / Н. Закревский. – Т. 2. – М., 1868. – С. 862–867.

2 Малиженовский Н. Ф. Киевский женский Флоровский (Вознесенский) монастир / Н. Малиженовский. – К., 1895. – 83 с.; Маниковский Ф. Исторически-статистическое описание Киево-Флоровского Вознесенского женского монастиря / свящ. Ф. Маниковский. – К, 1894. – 59 с.

3 ІР НБУВ, ф. 304, № 805. Саббатовский Аристарх. Очерк истории женских монастырей в г. Киеве, 115 с.

4 Біднов В. О. Марія Магдалина, мати гетьмана І. Мазепи / В. Біднов // Мазепа. Збірник / [Праці Українського Науково-Дослідного Інституту у Варшаві]. – Варшава, 1938. – Т. І. – С. 35–52.

5 Сойко І. Портрет Андрія Войнаровського / І.
Андрій Іванович Войнаровський (близько 1680 - 1740) - осавул Війська Запорозького протягом 1701–1716 років. Небіж та спадкоємець гетьмана Івана Мазепи по материнській лінії.
 Сойко // Там само. – Варшава, 1939. – Т. ІІ. – С. 99–100.

6 Сіткарьова О. В. Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври та її історичного оточення за доби гетьмана І.С. Мазепи / О. В. Сіткарьова. – К. : Довіра, 2005. – С.148–157.

7 Івакін Г. Ю. Історичний розвиток Києва ХІІІ – середини ХVI ст. (історико-топографічні нариси) / Г. Івакін. – К. : Інститут археології НАН України, 1996. – 272 с.

8 Крижановська О. О. Києво-Флорівський (Вознесенський) жіночий монастир в документах та матеріалах XVI – початку XX ст. / О. Крижановська. – К. : Ін–т історії України НАН України, 2001. – 97 с.

9 Кара-Васильєва Т. В. Літургійне шитво України XVII–XVIII ст.: Іконографія. Типологія, стилістика / Т. Кара-Васильєва. – Львів : Монастир Монахів Студійського Уставу Видавничий відділ “Свідчато”, 1996. – 231 с.; Герелес К. C. Гаптарська майстерня Києво-Вознесенського монастиря за часів ігуменства Марії Магдалини Мазепи / К. C.
Студійський устав - набір правил та вказівок, що визначає порядок служб та регламентує використання основних богослужбових книг у візантійській літургійній традиції. Своїм походженням устав зобов'язаний преподобному Феодорі Студиту († 826), настоятелю Студійського монастиря.
Мазепа Марина (в дівоцтві Мокієвська(Макієвська) Марина, в чернецтві Марія Магдалина; рос. Мазепа Марина (Мария Магдалина), пол. Mazepa Maryna (Mariya Magdalena); * близько 1624, Білоцерківщина, Київське воєводство - † 1707, Київ, імовірно була похована на території Києво-Печерського Вознесенського дівочого монастиря) - ігуменя Києво-Печерського Вознесенського і Глухівського Успенського дівочих монастирів, мати гетьмана України Івана Мазепи, бабця відомих діячів Гетьманщини - Андрія Войнаровського (брав участь у складанні Бендерської конституції 1710) й Івана Обидовського; основоположниця прикладного мистецтва - гаптування сухозліткою церковного одягу й ікон .
 Герелес // Могилянські читання: матеріали щорічної наукової конференції. – К., 2000 – С. 53–54 та ін.

10 Напрестольні Євангелії ХVI–XVIII ст. у зібранні Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Каталог / Упорядник Л.А. Юріна. – К. : КВІЦ, 2005. – 196 с.: іл. 245.

11 Каштанов С. М. О взаимоотношениях Киево-Печерского монастыря с правительством царя Федора Ивановича в 1585 г. / С. М. Каштанов // Исторический архив. – М. : РОССПЭН, 2005. – № 1. – С. 193–195.

1   2   3


Скачати 308.45 Kb.

  • Академії наук України
  • Ключові слова
  • АННОТАЦИЯ Крайняя О.А. Флоровський (Вознесенский) монастырь в Киеве как памятник истории и архитектуры ХVI – начала ХХ вв. – Рукопись.
  • Ключевые слова
  • SUMMARY Krainia O.O. The Florovsky (Ascension) Convent as a monument of history and architecture of the 16 – beg. 20 century. – Manuscript.
  • Андрія Войнаровського
  • Студійського Уставу