Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Департамент агропромислового розвитку

Департамент агропромислового розвитку




Сторінка1/7
Дата конвертації12.05.2017
Розмір1.11 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7


Департамент агропромислового розвитку

Чернігівської обласної державної адміністрації

Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва Чернігівської області

ДБАЙЛИВОМУ ГОСПОДАРЮ



ЧЕРНІГІВЩИНИ

НА ДОПОМОГУ



Чернігів - 2014

Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації аналізуючи щорічні обсяги виробництва валової продукції аграрного комплексу, об’єктивно оцінює внесок господарств населення та їх питому вагу в загальнообласний доробок аграрного сектора.
Сільське́ господа́рство (с.-г.) - галузь народного господарства, направлена на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості. Галузь є однією з найважливіших, представлена практично у всіх країнах.
Ва́лова проду́кція - сумарний обсяг у вартісному вираженні закінчених і незакінчених промислових виробів та робіт, призначених для реалізації, включно з товарною продукцією, залишками незавершеного виробництва, інструментами та технологічним оснащенням власного виробництва.


А тому до уваги та практичного використання в щоденній нелегкій праці селянина спеціалістами Департаменту агропромислового розвитку підготовлена тематична підбірка матеріалів, що базуються на науковому підході до вирощування, догляду, заготівлі та зберіганні основних сільськогосподарських культур, якими займаються наші земляки
в домашньому господарстві, надано інформацію з необхідних для щоденного використання питань розвитку тваринництва.
Дома́шнє господа́рство або Ха́тнє господа́рство, домогоспода́рство (англ. Household) - суб'єкти економічної діяльності, пов'язані з веденням домашнього господарства, тобто переважно зі споживанням. Вони охоплюють економічні об'єкти і процеси, які відбуваються там, де постійно проживають людина, сім'я.
Сільськогосподарські культури - культурні рослини, що вирощуються з метою забезпечення людства продуктами харчування, виробництва сировини для окремих галузей промисловості і кормів для сільськогосподарських тварин.


До уваги господарів адреси ресурсного забезпечення галузей землеробства та тваринництва.
КАРТОПЛЯ – ДРУГИЙ ХЛІБ

На території України картоплю вирощують понад 260 років.

Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.
Історичні корені вирощування картоплі в Україні розпочинаються з Харківської губернії, водночас ця культура у 1790 році швидко поширилась на території колишньої Чернігівської губернії, чому сприяли місцеві ґрунтово-кліматичні умови.
Ха́рківська губе́рнія - губернія Російської імперії, УНР, Української Держави, потім Української Соціалістичної Радянської Республіки.


А тому Чернігівщина завжди була і залишається провідною областю по виробництву картоплі на Україні. Питома вага обсягів виробництва картоплі товаровиробниками області по відношенню до загальнодержавного виробництва складає 7 відсотків. В структурі обласного валового доходу рослинництва, частка картоплі перевищує 20 відсотків, займаючи в структурі посівних площ лише 6 відсотків.

Картоплю можна культивувати в будь-яких грунтово - кліматичних зонах Чернігівщини, а за універсальністю використання в народному господарстві та прибутковістю, вона займає одне з перших місць серед сільськогосподарських культур області.

Посівна́ пло́ща - площа (в гектарах), зайнята посівами сільськогосподарських культур.
Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.

Щороку в господарствах усіх категорій висаджують біля 80 тис. га картоплі.

Тому дбайливому господарю важливо знати деякі технологічні особливості картопляної ділянки, а також адреси виробників якісного насіння картоплі в Чернігівській області, що входять до асоціації НВА «Чернігівкартопля» та яка більше п’ятнадцяти років успішно забезпечує якісним насінням не тільки потреби області, а й знана всією Україною.



Виробники картоплі в Чернігівській області у 2014 році

Господарство

Керівник

Бахмацький район (235)

СФГ «Кредо»

Фостій Олег Миколайович

5-12-71


Бобровицький район (232)

ТОВ «Земля і воля»

Яковишин Леонід Григорович

2-12-74


Борзнянський район (253)

ТОВ «Борзна-Агроінвест»

Ламазов Степан Борисович

2-17-45, 2-17-47



ПП «Борзна -Натпрод»

Вадигулін Олексій Ахатович

2-17-45, 2-17-47



ФГ «Нове-Життя»

Іваній Анатолій Григорович

2-65-46


Городнянський район

ФГ «Лавр»

Лавров Валерій Францович

097-2382775



Козелецький район (246)

ТОВ «Овочева група»

Козуб Олександр Дмитрович

067-4094526



ПОСП «Кіпті»

Безнощенко Володимир Петрович

3-73-37


ДП «Чайка» ф.Чемер

Бокач Олександр Петрович

3-93-37


Коропський район (256)

СВК «Правда»

Баранець Валентин Миколайович

2-35-73, 2-35-66



ФГ «Білі Роси»

Кобизький Юрій Петрович

3-92-70, 3-12-70



ФГ «Бородюк»

Бородюк Володимир Миколайович

3-23-01


Корюківський район (257)

ПСП «Червоний маяк»

Самойленко Віктор Іванович

2-32-5, 2-36-53



ТОВ «Забарівське»

Свідельський Олександр Миколайович

68-87-40


Куликівський район (243)

ПП «Вимал Агро»

Лазар Олександр Вікторович

2-31-51, 2-31-11



Менський район (244)

ТОВ «Агроресурс-2006»

Сердюк Анатолій Іванович

4-29-15, 4-29-17



ВАТ «Племпідприємство»

Костенко Микола Іванович

2-14-43, 2-10-43, 2-36-35



ФГ «Бутенко»

Бутенко Олексій Іванович

4 -37-35, 4-37-34



КСТ «Дружба»

Костючок Ніна Василівна 4-30-16

ФГ «Дубовик»

Дубовик Олександр Віталійович 4-81-03

ФГ «Зелений обрій»

Перепечай Петро Борисович 2-10-46

СФГ «Бджола»

Петрушанко Віктор Олексійович

4-17-73


ФГ «Шанс-2006»

Дорошенко Микола Федорович 4-24-45

ФГ «Погребний»

Погребний Юрій Петрович 4-82-51

Ніжинський район (231)

ФГ «Деметра»

Бігун Сергій Вікторович 067-445-05-61

ЗАТ «Ніжинський конс. завод»

Шульга Олександр Михайлович 3-13-17

Н.-Сіверський район (258)

ТОВ «Зоря»

Макєєнко Генадій Олександрович 2-16-18

Носівський район

ФГ «Вікторія Агро»

Закалюжний Володимир Іванович

067-9387893



Прилуцький район (237)

ДПДГ «Івківці»

Піщенко Володимир Петрович 6-22-45,

6-22-73, 6-22-45, 6-22-73



Семенівський район (259)

ТОВ «Поліська картопляна компанія»

Стаценко Денис Борисович 2-01-56

Сосницький район (255)

ТОВ «Прогрес»

Лазаренко Григорій Іванович 2-61-43, 2-61-35

СТОВ «Надія»

Іващенко Віктор Іванович 2-57-43, 2-57-88

СВК «Зоря»

Іващенко Віктор Іванович 2-61-00, 2-62-45

ФГ «Інтер-Агро-База»

Макуха Валерій Васильович 2-14-88,
050-9603472

ФГ «Сівер»

Ященко Анатолій Ілліч 096-3335359

ФГ «Швед М.Д.»

Швед Микола Дмитрович 2-34-96

ФГ «Хутірське»

Макаренко Михайло Григорович 2-15-70,
050-465391

ФГ «Деметра Агро»

Васюта Володимир Михайлович

098-2769245



ФГ «Шут В.І.»

Шут Віктор Іванович 067-6306190

ФГ «Лани Полісся»

Герасименко Світлана Володимирівна

2-32-89


Чернігівський район

ТОВ «Авангард ім. Скачка»

Кузьменко Володимир Миколайович

69-71-20, 69-63-35



ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля»

Шкурко Ігор Вікторович 69-70-51,

68-28-35, 050-3137049



ТОВ «ЧІМК»

Кириндась Олександр Борисович 5-83-87, 5-80-49

ДП «Левона-С»

Левицький Василь Гаврилович 2-80-04,

69-70-14, 050-3130430



ПП «Левона-Агро»

Левицький Василь Гаврилович 2-80-04,

69-70-14, 050-3130430



СТОВ «Десна»

Шевчик Валерій Володимирович 68-87-40,

050-4651650



Щорський район (254)

ПСП «Промінь»

Бобровник Сергій Григорович 4-41-35


Технологія захисту картоплі.

Основні хвороби та шкідники.

Колорадський жук. Довжина тіла приблизно 10 мм, забарвлення надкрил яскраво жовте або помаранчеве з п'ятьма поздовжніми темно-коричневими смугами на кожному з них.

Це серйозний з економічної точки зору шкідник картоплі. Він переважно живиться й розвивається на рослинах родини пасльонових.

Аспект (лат. aspectus - вигляд, погляд) - поняття філософії (онтології, теорії пізнання). У філософії аспект розглядається
Пасльо́нові (Solanaceae) - родина квіткових рослин, багато з представників якої використовуються в їжу, тоді як деякі інші - отруйні (деякі мають як їстівні, так і отруйні частини). Родина містить 2000 видів, до яких належать і мініатюрні польові квіти, і чагарники, і навіть невеликі дерева; включає такі рослини: дурман, тютюн, мандрагора, беладона, блекота або перець, картопля, баклажан, помідор, петунія та капсикум.
З виходом шкідника за межі первісного ареалу та освоєнням культурної картоплі він добре розвивається й на баклажанах, менш придатні для його розвитку помідори, які переважно пошкоджують дорослі жуки, а також тютюн, перець солодкий та дикі види картоплі.
Овочевий або солодкий перець, паприка (Capsicum annuum L.) - напівчагарникова рослина роду стручковий перець (Capsicum), родини пасльонових (Solanaceae), овочева культура. У дикому вигляді трапляється в тропічних районах Америки.

Зимують жуки в ґрунті на глибині 8-50 см, що залежить від механічного складу ґрунтів та його зволоження. Основна частина жуків зосереджується на глибині 10-30 см. Частина жуків може йти на повторну зимівлю. Частина їх залишається в ґрунті на затяжну діапаузу, що може тривати 2-3 роки. Отже, популяція, що зимує, складається з молодих жуків, жуків другого року життя, та тих, що перебувають у затяжній діапаузі 2-3 роки. Пробудження починається, коли на глибині їх залягання ґрунт прогріється до 5-6°С. Масовий виліт жуків буває в середині – наприкінці травня. У пошуках корму у сонячні дні жуки перелітають на значні відстані.

Після виходу на поверхню вони інтенсивно живляться. Жук, що перезимував, за добу з'їдає 2,6 см2 листкової поверхні, а за весь період розвитку – до 150 см2, а личинки 1-4-го віків – 30-40 см2 і більше. В Україні розвивається дві генерації шкідника, іноді – три.

Самиці відкладають яйця купками по 15-40 штук у кладці, переважно з нижньої сторони листків. Плодючість самиць залежить від багатьох факторів і становить 150 – 1500-2000 яєць. Тривалість розвитку однієї генерації колорадського жука становить близько 60 днів.

Колора́дський жу́к (Leptinotarsa decemlineata (Say, 1824)) - жук з родини Листоїди, серйозний з економічної точки зору шкідник картоплі. Довжина тіла приблизно 10 мм, забарвлення надкрил яскраво жовте або помаранчеве з п'ятьма поздовжніми темно-коричневими смугами на кожному з них.

Високий рівень шкідливості колорадського жука зумовлений постійно високою чисельністю, значним репродуктивним потенціалом, ненажерливістю та високим коефіцієнтом виживання популяції. Баклажани, помідори, перець та інші пасльонові слід обробляти при заселенні 5% рослин. Враховуючи постійно високий рівень чисельності шкідника, ці культури краще обробляти профілактично наступного дня після висаджування розсади.



Фітофтороз. Це одна з найшкодочинніших і найпоширеніших хвороб томатів, картоплі, баклажанів. У роки епіфітотії вона знищує рослини і урожай плодів за кілька днів. Шкодочинність фітофторозу залежить від гідротермічних умов, наявності та агресивності збудника, стійкості сорту. Особливо інтенсивно збудник хвороби розвивається після тривалих опадів, а також за погоди з теплими днями та холодними ночами, особливо туманами і росами. Фітофтороз уражує всі надземні органи рослин: листки, стебла, плоди. На листках утворюються бурі плями з краю пластинки, спочатку з нижнього боку, а потім з верхнього вкриваються світлосірим нальотом – скупчення конідієносців та конідій гриба. Плями швидко збільшуються, чорніють, листки всихають, а за достатнього зволоження – загнивають. На зелених плодах з'являються концентричні, у вигляді незамкнених кіл, бурі плями, темно-зелені, зморщені, маслянисті, що часто заглиблені у плід. На плодах, де були ознаки ураження, хвороба розвивається під час зберігання та транспортування. Масове поширення фітофторозу відбувається після тривалих опадів за температури повітря 18-20°С і вологості понад 75%. Зараження відбувається, коли на поверхні рослини знаходиться краплинна волога. Гриб у формі міцелію зимує в бульбах картоплі. Томати уражуються на 7-10 днів пізніше ніж картопля коли від хворих ростків заражується бадилля картоплі, що є джерелом інфекції для зараження томатів.

Захист картоплі

Боротьбу з багаторічними дводольними та злаковими бур'янами доцільніше проводити восени після збирання врожаю за допомогою системного гербіциду суцільної дії Ураган Форте 500 SL в.р.к. при відростанні таких тяжко знищуваних бур'янів як осоти, березка польова, пирій повзучий, свинорий, щавель, хрін та інші.

Збирання врожаю - сукупність робіт на завершальній стадії землеробства. Включає збір врожаю, доставку його до місця післязбиральної обробки, саму післязбиральну обробку, доставку врожаю в місця зберігання або продажу.
Пирі́й повзу́чий, пирій звичайний, перійка звичайна (Elymus repens (L.) Gould) - багаторічна рослина з роду пирійник (Elymus) родини Тонконогових. Лікарська, кормова і харчова рослина.
Берізка польова (Convolvulus arvensis) - багаторічна трав'яниста рослина роду Берізка, родини берізкових.

Весною на ділянках забур'янених одно- та багаторічними бур'янами
Ураган Форте 500 SL в.р.к. використовують після посадки картоплі за 2-3 дні до появи сходів культури.

Для захисту бульб від ґрунтової та насіннєвої інфекцій (парша звичайна та срібляста, фузаріоз, ризоктоніоз, фомоз), бульби картоплі перед посадкою обробляють протруйником Максим 025 FS т.к.с. Актара 25 WG в.г. – проти дротяників, личинок травневого хруща, ківсяків, колорадського жука та попелиць.

Проти однорічних дводольних та злакових бур'янів посіви картоплі обробляють ґрунтовим гербіцидом Гезагард 500 FW к.с. або Дуал Голд 960 EC к.е. Препарат вносять після посадки, після формування гребенів, але обов'язково до появи сходів культури.

Після внесення ґрунтових гербіцидів не рекомендується проводити механічні обробки ґрунту. У разі забур'яненості посівів багаторічними (пирій повзучий) та однорічними злаковими бур'янами, проводять обприскування системним селективним гербіцидом Фюзилад Форте 150 ЕС к.е. Фаза розвитку бур'янів повинна бути: багаторічні – за висоти 10-20 см, однорічні – 2-4 листки.



Перше обприскування по вегетації проти фітофторозу та альтернаріозу проводять фунгіцидом профілактично у фазі початок бутонізації.
Для цього використовують Ридоміл Голд МЦ 68 WG в.г.

Друге обприскування – проводять у фазі бутонізації – початок цвітіння (через 10-14 днів) проти дорослих жуків та личинок першого-другого віку колорадського жука інсектицидом Актара 25 WG в.г. (якщо не проводили обробку посівного матеріалу). Для одночасної боротьби з колорадським жуком і фітофторозом, посіви обробляють баковою сумішшю Актара 25 WG в.г. Ридоміл Голд МЦ 68 WG в.г. у рекомендованих нормах.

Третє обприскування проводять через 10-14 днів після попереднього проти фітофторозу та альтернаріозу фунгіцидом Ридоміл Голд МЦ 68 WG в.г.

Для захисту насіннєвих посівів картоплі від попелиць-переносників вірусних хвороб, а також при невисокій чисельності личинок колорадського жука в період вегетації проводять обробки інсектицидом Карате Зеон 050 SC к.е. (1-3 обробки за сезон).

Для запобігання ураження бульб фітофторозом, гнилями і бактеріальними хворобами після збирання та під час зберігання рекомендується провести обприскування посівного матеріалу фунгіцидом-протруйником Максим 025 FS т.к.с., який зменшує на 30-40% ураженість бульб картоплі гнилями та паршею при зберіганні.


Вирощуючи ранні й надранні сорти картоплі з вегетативним періодом до 60 днів, ще восени всю насіннєву картоплю перед закладенням на зберігання треба «озеленити».

Сорт картоплі (також, культивар) - це відокремлена група культурних рослин у межах найнижчого ботанічного таксономічного рангу, що в результаті селекції отримали певний набір корисних характеристик, які відрізняють цю групу рослин від інших рослин того ж виду.
Цей процес, відбувається і навесні, доповнюється пророщуванням посівного матеріалу на світлі (в теплі). Посадка картоплі, як правило, припадає на час, коли температура ґрунту на глибині 10 см не нижча за 6-7°С.

Нагадуємо, що такі хвороби як фітофтора, парша та інші зимують


на бульбах і в бульбах. У позелененій картоплі їхні спори гинуть від соланіну –
це найкращий спосіб її оздоровлення. До речі, якщо немає фітофторозу
на картоплі, то здоровими будуть і помідори!

ЦИБУЛЯ

Як виростити ріпчасту цибулю?

Найвищі врожаї цибуля дає на перегнійно-карбонатних і чорноземних ґрунтах, а також на наносних ґрунтах у заплавах річок.

Запла́ва - частина річкової долини, що лежить вище меженевого рівня води в річці і періодично затоплюється під час повені.
Найкраще її розміщувати після огірка, помідора, ранньої картоплі і бобових культур.

Всі види цибулі вимагають досить родючого і добре дренованого ґрунту, але при вирощуванні цибулі з цибулинок вимоги до дрібногрудочкуватості ґрунту і вмісту в ній органічних речовин нижчі, ніж при вирощуванні цибулі
з насіння. Ґрунт перекопують з осені, вносять органічні добрива – бажано вносити перегній з розрахунку 5-7 кг/м2. При необхідності ґрунт вапнують.

Наприкінці квітня – початку травня цибулини ріпчастої цибулі висаджують, залишаючи між рослинами в ряду відстань в 10 см.

Бобові культури - рослини порядку Бобові, які вирощуються як сільськогосподарські культури. Умовно виділяють овочеві і кормові бобові культури.
Органічні добрива - добрива, що містять елементи живлення рослин переважно у формі органічних сполук. До них відносять гній, компости, торф, тирса, солома, зелене добриво, мул (сапропель), промислові та господарські відходи та інші.
Органі́чні речови́ни (рос. органические вещества, англ. organic matter; нім. organische Stoffe m pl) - речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.
Цибу́ля горо́дня (Allium cepa; в античності - Allium caepa) - багаторічна трав'яниста рослина, представник роду Цибуля родини Цибулевих. Батьківщина цибулі - Середня Азія.

Цибулинки шалоту можна висаджувати дещо раніше на відстані 15 см між рослинами в ряду.

Вирощування цибулі з насіння

Для вирощування цибулі ріпчастої з насіння дуже важливо одержати дружні сходи у ранні строки. Тому її висівають якомога раніше – на початку польових робіт. Висівати насіння цибулі можна навіть у так звані лютневі і березневі вікна, коли в окремі роки створюються сприятливі умови для підготовки ґрунту і сівби. Запізнюватися із сівбою цибулі не слід, бо верхній шар ґрунту у весняний період швидко пересихає, сходи з’являються нерівномірно, а відтак затримується дозрівання рослин і врожай цибулі значно знижується.

Насіння цибулі часто висівають восени напередодні замерзання ґрунту (щоб не проросло). На таких посівах на 10-12 днів прискорюється дозрівання цибулин, підвищується врожай і поліпшується їх лежкість. Але на підзимових посівах можна одержати дружні сходи і високий урожай лише на легких ґрунтах.

Цибулю на ріпку на грядках висівають широкорядним або широкосмуговим способами. На широкорядних посівах насіння висівають під маркер або дошку прямолінійними грядками з шириною міжрядь 30-45 см, на широкосмугових – з шириною міжрядь по центру 45-60 см і смуги – 12-18 см відповідно. Глибина загортання насіння за ранньовесняної сівби – 1-2, підзимової – 0,5-1,0 см. За підзимової сівби норму висіву насіння збільшують на 20%. Після сівби борозенки рядків загортають вологим ґрунтом, а навесні ще й дещо ущільнюють.

Від сівби насіння до з’явлення сходів цибулі минає 15-25 днів і більше, залежно від погодних умов.

Пого́да - стан нижнього шару атмосфери в конкретній місцевості в конкретний час, або протягом тривалого часу (година, доба, декада, місяць). Характеризується рядом метеорологічних елементів, таких як вітер, температура, тиск, вологість, видимість та ін.
За такий період на посівах з’являються бур’яни, а на важких ґрунтах – і ґрунтова кірка. Наявність бур’янів на посівах цибулі у період з’явлення сходів знижує врожайність ріпки на 30-50% і помітно затримує її визрівання.

У разі утворення на посівах ґрунтової кірки сходи, як правило, будуть зрідженими і не вирівняними, що призводить до зниження врожаю і погіршення його якості. Запобігти цьому можна розпушуванням міжрядь ще до з’явлення сходів. Для позначення рядків під час сівби до насіння цибулі додають 2-3% насіння салату або редиски, сходи яких з’являються на 6-7-й день після сівби. Після з’явлення сходів цибулі маячну культуру видаляють. У фазі 2 справжніх листків рослини проривають у рядку на відстань 4-5, а в смузі – 5-6 см. Дальший догляд за посівами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь і виполюванні бур’янів у рядках, смугах, боротьбі з хворобами і шкідниками.



Вирощування цибулі з сіянки

За вирощування цибулі ріпчастої з сіянки товарні цибулини одержують на другий рік. На сіянку насіння висівають рано навесні в ті самі строки, що й на ріпку. Спосіб сівби широкосмуговий або багато-стрічковий. За широкосмугової сівби ширина міжрядь становить 30-45 см, ширина смуги – 5-8 або 12-18 см відповідно. За багатострічкової сівби відстань між стрічками – 30-45 см; у стрічці розміщують 6-8 рядків і більше з відстанню між ними 7-15 см. Глибина висівання 1,5-2 см. Відразу після сівби ґрунт ущільнюють. У роки з посушливою весною глибину сівби збільшують до 2-2,5 см. При цьому відразу після ущільнення верхній шар ґрунту розпушують граблями на 1-1,5 см. Це сприяє кращому збереженню вологи в зоні розміщення насіння.

Догляд за посівами цибулі на сіянку такий самий, як і на ріпку. У період догляду велику увагу приділяють густоті рослин. На 1 м2 грядки їх має бути 400-700 шт. (залежно від способу сівби). За меншої густоти більше утворюється вибірка, а за більшої – сіянка буде дуже дрібною.

Збирають сіянку на початку вилягання пера, а в дощові роки – коли цибулини досягнуть 10-15 мм у діаметрі. Рослини, вибрані в сонячну погоду, просушують на грядках, а в похмуру або дощову – під накриттям. У цей період пластичні речовини з листків переходять у цибулини, і вони досягають відповідних розмірів. Запізнюватись із збиранням сіянки не можна, оскільки перо швидко відмирає і це утруднює вибирання цибулин. Після просушування на цибулинах зрізують корінці і сухе перо. Перед закладанням на зберігання сіянку сортують за розміром.

Цибулини малогніздих сортів діаметром 2,3-3 см і багатогніздих діаметром 3,1-3,5 см відносять до вибірки, а ще більших розмірів – до ріпки.

Після сортування сіянку протягом 2-3 тижнів добре просушують на сонці або під навісом. Після цього цибулини шаром 20-30 см розсипають на горищі, краще поблизу димаря. З настанням приморозків сіянку вкривають мішковиною, матами, сіном. Оптимальна температура зберігання сіянки – мінус 1 – плюс 3°С. Замерзлі цибулини не можна чіпати до того часу, доки вони не розмерзнуться. Після розмерзання цибулин і підвищення температури повітря на горищі до 3-5°С сіянку переносять у приміщення і зберігають при температурі 20-25°С. Цибулю сіянку можна зберігати протягом зимового періоду при температурі повітря 20-22°С. Однак за таких умов значна частина цибулин, особливо дрібних, висихає.

За 20-30 днів до висаджування сіянку перебирають. При цьому видаляють загнилі, м’які і висохлі цибулини. Щоб запобігти пошкодженню рослин пероноспорозом, за 12-15 днів до висаджування сіянку прогрівають протягом
8 год при температурі 40-42°С, а від шийкової гнилі – при 43°С. Якщо городник придбав сіянку навесні і не знає, як вона зберігалася, то перед висаджуванням протягом 15-20 днів її слід прогріти при температурі 24-30°С (це значно зменшить стрілкування рослин). Щоб прискорити проростання сіянки,
за 1-2 дні перед висадкою цибулини зволожують і накривають мішковиною.

На грядки сіянку висаджують через 10-20 днів після сівби цибулі насінням, тобто у другій половині квітня. Висаджувати починають з дрібної фракції, оскільки ці цибулини після проростання найстійкіші до стрілкування. За більш ранніх строків висаджування цибулини проростають при нижчих температурах, що стимулює диференціацію бруньок і збільшує стрілкування рослин. Запізнюватись із висаджуванням сіянки не можна, оскільки цибулини погано укорінюються і продуктивність рослин знижується.

Цибулини висаджують у добре розпушений ґрунт широкорядним способом. Ширина міжрядь 30-45 см, у рядку їх висаджують на відстані 4-6 см. Деякі городники практикують стрічковий спосіб висаджування. При цьому ширина між стрічками 30-45 см, у стрічці розміщують 5-9 рядків з шириною між ними 15-20 см. У рядку цибулини висаджують на відстані 6-8 см одна
від одної.

Перед висаджуванням сіянки на грядках нарізують борозенки глибиною 3-5 см. Глибина залежить від розміру цибулин і погодних умов року (у вологі роки борозенки мілкіші, в засушливі – глибші). Висаджують цибулини в борозенки денцем донизу і загортають вологим ґрунтом. Вдавлювати цибулини у ґрунт і ущільнювати його зверху не рекомендується, щоб не травмувати денця і зачатків корінців, які на ньому утворилися.

Догляд за рослинами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь і виполюванні бур’янів у рядках. Якщо з’являються квітконосні стрілки, їх виломлюють біля основи. Дальший догляд такий самий, як і цибулі з насіння.

Збирання і зберігання цибулі

Збирають цибулю в суху сонячну погоду, коли починає вилягати перо, підсохла шийка і на цибулині утворилися сухі луски. Зібрані рослини складають у рядки, підсушують. За цей період пластичні речовини з листків переміщуються в цибулини і маса їх збільшується. Після просушування цибулини очищають, якщо потрібно обрізують перо або плетуть у вінки.

Деякі городники для прискорення визрівання цибулин за 10-12 днів до збирання виломлюють перо (коткують). Цей захід вони застосовують переважно в дощові роки, коли перо не вилягає, а рослини продовжують рости. Цього робити не слід, оскільки під час виломлювання пера рослини механічно пошкоджуються, внаслідок чого створюються умови для проникання в них інфекції шийкової гнилі. Цибулини з таких посівів непридатні для зберігання. Щоб прискорити визрівання цибулин, за 10-12 днів до збирання врожаю слід підрізати кореневу систему рослин лопаткою або іншим знаряддям, що припинить доступ вологи до рослин.

Ко́рінь - підземний, вегетативний орган рослини з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.

Дозрілі і висушені цибулини зберігають переважно у коморах, на горищах, верандах, утеплених балконах і навіть на кухнях. З похолоданням її накривають мішковиною, матами, сіном. Оптимальна температура зберігання від 1 до -3°С.

Добре зберігається цибуля також у вінках або у невеличких сітчастих чи капронових мішечках (краще в темному місці). Ні в якому разі не можна закладати на зберігання недозрілі цибулини з товстою і не висушеною шийкою. Такі цибулини швидко загнивають і стають джерелом інфекції.

Цибулю-сіянку після просушування зберігають тільки в опалювальних приміщеннях шаром 15-20 см. Навесні перед посадкою її витримують десять днів при температурі 25-30°С.



Як виростити цибулю-порей?

Зазвичай порей сіють у приміщенні в березні, у відкритий грунт розсаду висаджують у травні, як тільки ґрунт прогріється до 15°С.

Там, де порей можна залишати на зиму в ґрунті для отримання врожаю
в середині літа, пізні сорти сіють у червні, сіянці пересаджують в липні.
Сходи проріджують, залишаючи між рослинами відстань у 5 см. Сіянці пересаджують, коли вони стають завтовшки з олівець і сягають близько 20 см у висоту. У суху погоду, напередодні пересадки, грядку з розсадою поливають.
У сіянців вкорочують коріння та листя і висаджують розсаду рядами на відстані 15 см між рослинами і 30 см між рядами. Розсаду висаджують в лунки. Кілочком проробляють лунку завглибшки 15 см, опускають у неї сіянець і заповнюють лунку водою. Ґрунт навколо рослин обережно спушують і прополюють, у посуху рясно поливають. Лунки намагаються засипати ґрунтом.

Щоб біла "ніжка" була якомога довшою, рослини, що підросли, в кілька прийомів обгортають сухим ґрунтом, кожного разу насипаючи його трохи вище, ніж попереднього. Земля не повинна потрапляти між листям, інакше при вживанні пісок буде хрумтіти на зубах. Останній раз рослини підгортають восени.

Підживлення сприятливо позначається на товщині несправжніх стебел. Останній раз рослини підживлюють в кінці серпня.

Як зберігати порей?

У холодні зими цибуля-порей добре зберігається у підвалі, де її прикопують в пісок. Підійдуть для цього і порожні котловани парників, там порей укладають рядами і засипають землею або піском. Перед прикопуванням листя порею обрізають приблизно на 3/4 довжини.


ЧАСНИК У ПИТАННЯХ І ВІДПОВІДЯХ

Коли краще садити озимі сорти часнику?

Під озимий часник грядки готують за місяць до посадки. На перші грядки вносять відро перегною або компосту, з мінеральних добрив застосовують 1 ст.

Штучні (мінеральні) добрива, - вироби однієї з галузей хімічної промисловості, що містять поживні елементи, потрібні для сільського господарства. Застосування штучних добрив сприяє збільшенню врожайності сільсько-господарських культур, покращенню якості продукції та спричиняється до підвищення стійкості рослин у несприятливих кліматичних умовах.
ложку подвійного суперфосфату, 2 ст. ложки сульфату калію, 2 склянки деревної золи. Перекопують ділянку на глибину 20-25 см, потім його боронують, поливають і залишають до посадки часнику. Під зиму часник садять зазвичай з 25 вересня до 15 жовтня. Рослини при таких строках посадки встигають добре вкоренитися, краще переносять зимівлю, краще використовують поживні речовини грунту, осінню та весняну вологу.
Сульфа́т ка́лію - неорганічна сполука, калієва сіль сульфатної кислоти складу K2SO4. Речовина є білими орторомбічними кристалами.
Поживна речовина - необхідна для життя і росту організму, хімічна речовина, яку організм отримує з навколишнього середовища. Тварини споживають поживні речовини з їжею, а рослини безпосередньо з ґрунту та повітря.
Навесні рослини раніше і інтенсивніше ростуть і розвиваються. За більш пізньої осінньої посадки збільшується кількість замерзлих рослин, період вегетації значно подовжується. Суцвіття, бульбочки, цибулини бувають дрібніші, гірше визрівають, врожай знижується.



Як саджати?

Часник садять п'яти малими стрічками з відстанню між рядками 20 см, між рослинами 6-8 см. Глибина загортання – від 5 до 8 см. Глибока посадка великих зубків і однозубок восени сприяє швидкому укоріненню рослин і збереженню їх від вимерзання. Після посадки часнику грунт мульчують перегноєм або торфом шаром 2-3 см. Якщо осінь суха, то для того щоб часник краще укорінився, його поливають з розрахунку 10-12 л на 1 м



Скільки років поспіль можна вирощувати часник на одному місці?

Досвід підказує: часник на одному місці потрібно вирощувати не більше 2 років. Інакше не уникнути зараження грунту стеблової нематодою. Пускати часник краще після огірків, ранньої картоплі, ранньої капусти та інших ранніх культур, крім цибулевих.



Чому "не вдається" часник?

Недобір урожаю часнику можна пояснити рядом причин:

1. Перш за все, не можна допускати, щоб часник багато років вирощувався на одному місці.

2. В період вегетації рослини можуть затінятися деревами, кущами або будівлями.

3. Буває, що вода має підвищений вміст солей.

4. Якщо часник для посадки завезли з віддалених місць, він швидко вироджується, і в цьому випадку насіннєвий матеріал потрібно повністю змінити.

Насі́ння або сі́м'я - відтворююча структура вищих рослин (покритонасінних і голонасінних). Розвивається з заплідненого яйця і складається з зародка і запасу живлення, які оточені і захищені від зовнішнього середовища насіннєвою шкіркою, яка називається теста.

5. Доречно нагадати, що часник любить родючий, добре удобрений грунт. Він вимогливий до ґрунтової вологи, однак за 20-25 днів до збирання поливи припиняють.

Як оновити посівний матеріал?

У середині травня дрібні, не придатні до осінньої посадки зубчики часнику озимого замочіть в теплому (40-45°С) слабкому розчині марганцівки і тримайте 6-7 ч. Висаджувати зубки потрібно на грядках між морквою і перцями на відстані 6-7 см зубок від зубка. Тижнів через два часник дружно проросте. Згодом із зубків виростають цибулинки 2-5 см у поперечнику. Коли стебло почне жовтіти в нижній частині, можна приступати до викопування та просушування зубків. І цей оновлений посадковий матеріал висаджувати восени, як звичайно.



Як краще зберігати часник?

Викопані рослини часнику розкладають на землі і відбирають нормально розвинуті, стиглі, здорові, вкриті цілими неушкодженими лусками цибулини.


З них найкращі, середнього і більше розміру, вирівняні за формою і кольором відкладають для посадки, а решту – для довготривалого зберігання.

Початкове просушування зібраного часнику (5-7 днів) просто неба сприяє знищенню пліснявих грибів, кліщів та ін.

Просто неба - дебютний альбом співачки Росави, виданий музичним холдингом «Lavina Music» у 2001-му році. У 2008 році альбом був перевидан лейблом «COMP music». Трек-лист[ред. • ред. код] Видання 2001-го року Просто неба Обійми Росава Прокидаюсь День & ніч На волю в небеса Ой де ти Зневірилась Слова Блудна Косиця квітне Додаток: Обійми (Ремікс Студії Гадюкіни Рекордз) День & Ніч (Ремікс Студії Гадюкіни Рекордз) Ой, Рясна-Красна (Колядка) Дівчина така я Отакая дівчина (beag bit FS rmx) Наша Україна
Плі́снява (плі́сень, цвіль, цвілеві гриби) - різноманітні гриби-мікроміцети.
(цибулини слід оберігати від сонячних опіків). Ще кілька днів сушать в провітрюваних приміщеннях.


Далі або сплітають у вінки, або обрізують від листків і корінців (в часнику, призначеного на зберігання та реалізацію, обрізають корінці повністю, а у насіннєвого залишають невелику частину (0,5 см), щоб не пошкодити зубків при надто глибокому очищенні денця), після чого закладають на зберігання.

На зберігання закладають дозрілі і добре висушені цибулини. Часник вважається добре просушеним, коли рука легко проникає в масу цибулин і на дотик відчувається сухість поверхні. Якщо цибулини сирі, руку важко просунути навіть на невелику глибину.

У нестрілкуючого часнику сухими мають бути і внутрішні луски, в іншому разі вони вкриються пліснявою, а часник загниватиме зсередини.

Оптимальна температура зберігання стрілкуючого часнику –2- 3°С, нестрілкуючого 0- 3°С. У період зберігання часник повинен добре провітрюватись. Зберігають цибулини у невеликих ящиках. Добре дозрілі і просушені цибулини ярого часнику в такій тарі можна зберігати навіть при температурі 18°С. Невелику кількість часнику рекомендується зберігати в підвішеному стані у вінках і невеликих сітчастих або капронових мішечках у прохолодному, темному і добре провітрюваному місці.

Особливу увагу слід приділити зберіганню насіннєвого часнику. Зокрема, зберігати його найкраще за температури 16-20°С. Приблизно від половини вересня до садіння температуру слід знизити до 8-10°С.

Ярий посівний часник можна зберігати двома способами: теплим (18-20°С) і холодним (–3- 3°С). За теплого способу із зубків розвиваються більші рослини, формуються більші цибулини, але дуже часто, особливо в дощове, прохолодне літо, часник до осені не закінчує вегетації й цибулини не визрівають, а часом не утворюються взагалі. За холодного способу зберігання ріст рослин прискорюється, цибулини визрівають швидше, але стають дрібнішими, врожай знижується.


ЗБЕРІГАННЯ ОВОЧІВ

Післязбиральна обробка і зберігання цибулі та часнику

Високою є лежкість цибулі гострих сортів, вирощеної на забезпечених елементами живлення та вологою ґрунтах суглинкового та супіщаного гранулометричного складу з реакцією, близькою до нейтральної.

Гранулометри́чний склад, Ґранулометри́чний склад (рос. гранулометрический состав, англ. granulometric composition, particle size distribution, gradation composition, grain composition; нім. Kornverteilung f, Korngrößenverteilung f) - кількісний розподіл зерен (грудок, шматків) за класами крупності.
Краще зберігається часник літнього садіння. Збирають цибулю добре дозрілою (всихають листки і шийка), швидко. В суху погоду цибуля лежить в валках 1-2 тижні з метою просушування. На сортувальному пункті цибулю звільняють від рослинних решток і калібрують.

В нестійку погоду зібраний врожай цибулі сушать або в сушарках, або на вентильованих майданчиках з тепловентиляційними агрегатами, використовуючи великі питомі подачі повітря – не менше 400 м3/т/год та з температурою плюс 30-35°С на початку і 40°С в кінці, останні 8-10 годин – повітря з температурою 43-45°С. Це забезпечує знищення збудника шийкової гнилі, а також кліщів і нематод. При сушінні часнику необхідно зберегти загальну сорочку на цибулинах. Сушіння цибулі та часнику проводять до вологості лусок 14-15% (при такій вологості кулак легко заходить в насип цибулі). У спеціалізованому цибулесховищі спочатку в засіках сушать ворох цибулі до вологості 30%. Потім відминають, сортують цибулю, а згодом досушують до вологості лусок не більше 15%. Цибулю охолоджують і зберігають. Під час зберігання цибулі і часнику будь-якого цільового призначення важливо підтримувати луски сухими. При їх зволоженні за будь-якої температури починають відростати корінчики, які ще більше вбирають вологи, після чого цибуля проростає.

Цибулю продовольчу крупного і середнього розміру, затаровану в ящики зберігають при температурі 0-1°С та відносній вологості до 70%.

Відно́сна воло́гість (англ. relative humidity; нім. relative Feuchtigkeit) - відношення кількості води, що знаходиться в речовині за даних умов, до максимально можливої кількості води за тих же умов.
Цибулини насінного призначення середніх розмірів зберігають при температурі плюс 2-3°С.

Цибулю – сіянку зберігають або при температурі плюс 1-2°С, або тепло-холодним способом. Останній здійснюють так: з настанням температури навколишнього середовища нижчої ніж 15°С, в цибулесховищах підтримують температуру плюс 18°С. Після встановлення зовнішньої температури повітря мінус 1-2°С протягом 2-3 днів цибулесховище охолоджують, досягнувши температури в масі цибулі 0-1°С. Цю температуру підтримують доти, поки температура зовнішнього середовища (березень) не підвищиться і не виникне небезпека підвищення температури в масі цибулі – сіянки (температура плюс 2-10°С є сприятливою для проходження диференціації бруньки і стрілкування зеленої цибулі в полі).

Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.

Продовольчий і насінний часник зберігають при температурі плюс 1-3°С та відносній вологості повітря до 70%. Невеликі партії часнику парафінують: головки затарюють в сітки, занурюють у підігріту суміш парафіну (97%) та моногліцерину (2-3%) на 2-3 с. Після цього викладають сітки в ящики, а ящики – в холодильник; де при температурі плюс 1°С зберігають.



Зберігання моркви

Підготовка поля до збирання полягає в знищенні бур’янів, рихленні ґрунту, припиненні поливів. Зібрати моркву треба за 10-15 днів.


Усі пошкоджені плоди використовують в першу чергу, закладаючи їх
в умови низької температури (0 1°С) та високої відносної вологості (85-90%). На тривале зберігання закладають відкалібровані (окремо – крупні, окремо – середнього розміру) здорові плоди з правильно обрізаними черешками
(в період, коли температура зовнішнього середовища не перевищує 3-4°С). Моркву продовольчого призначення зберігають при температурі 0 1°С,
морква насінного призначення – при температурі 1°С. Відносна вологість мусить бути в межах 85-90%, в приміщенні повинно бути темно. Морква може витримувати нестачу кисню (9-10%) та надлишок вуглекислого газу (3-5%).
Діокси́д вуглецю́, оксид карбону (IV), вуглекислий газ, CO2 - тривка хімічна сполука, поширена в природних газах, що містять його в кількості від декількох відсотків до практично чистого вуглекислого газу.

Способів зберігання моркви є багато. Найефективніший – у тарі в холодильниках. Сховища з активним вентилюванням (примусовим) для моркви менш придатні: при цьому вона швидко в’яне. Добре зберігається морква, перешарована піском або торфом (вологістю 60-70%). За будь-якого способу зберігання потрібно обов’язково забезпечити зазначений вище режим. Якщо морква зберігається в сховищі з природною вентиляцією, то висота насипу не повинна перевищувати 50 см. Насип не перешарованої моркви оберігають від краплинно-рідкої вологи шляхом вкриття його гігроскопічним матеріалом (солома, хмиз), який час від часу змінюють.

Для підвищення ступеня механізації зберігання моркви використовують ящики місткістю 15-20 кг або контейнери на 100-150 кг. Перешаровану в ящиках моркву зберігають в траншеях завглибшки на півдні 35-50, на півночі 100-110 см. Ставлять ящики в траншеї так, щоб до поверхні лишилося 5-10 см. та вкривають шаром ґрунту 20 см. При настанні температури зовнішнього середовища 2- 3°С траншеї додатково вкривають соломою і землею для того, щоб підтримати температуру близько 1°С. Для перешарованої моркви товщина вкриття повинна бути більшою, ніж для неперешарованої.

Затарену в ящики моркву вкладають в двосхилі бурти у 3-4 ряди у висоту та 6 рядів в ширину. При вкладанні нижнього ряду утворюють між ящиками


1-3 вентиляційні канали завширшки 20-30 см, кінці яких виводять за торцеве вкриття, після чого ставлять припливну вентиляційну трубу.

Витяжні труби чи снопи соломи (хмизу) ставлять на верхній шар ящиків або роблять повздовжній канал з двох дощок збитих під кутом 90°, який кладуть на бурт. Товщина вкриття залежить від кліматичної зони і місткості бурта.

Клімати́чні пояси́ - великі смуги земної поверхні, які виділяють за кліматичними умовами і які мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).
Чим більша місткість, тим товщина буде менша. Режим зберігання систематично контролюють, перевіряючи температуру. Однак треба мати на увазі, що температура не підвищується, якщо продукція перейшла на анаеробне дихання, за якого виділяється мало теплоти, або коли бурти чи траншеї знизу залиті водою.
Анаеробне дихання - окислення молекул для отримання енергії за відсутності кисню. Ці процеси вимагають наявності іншого акцептора електронів замість кисню. Термін «анаеробне дихання» часто вживають рівнозначно термінам «бродіння» та «ферментація», особливо, коли мова йде про гліколітичний шлях у клітині.

Невеликі партії моркви можна зберегти глинуванням (коренеплоди занурюють в сметаноподібну глино-бовтанку, потім витягують в ящики, в яких потім і зберігають при температурі плюс 1°С, в торф’яній бовтанці (в дерев’яну опалубку завширшки 1 м, завдовжки 3-5 м насипають рідку масу з верхового торфу, в яку розміщують коренеплоди; дерев’яна опалубка розміщена на дренажній основі з шлаку чи щебеню завтовшки 10-15 см; через 1-2 години після стікання води отримують щільний торф’яний щабель).

Зберігання столових буряків

Тривалий період зберігаються коренеплоди, вирощені за оптимальною технологією на ґрунтах з легким підґрунтям з нейтральною чи слабо-лужною реакцією за умови доброї освітленості з вегетаційним періодом 120-130 днів. Збирати коренеплоди слід з початком відмирання гички і закінчити за 10-15 днів. Коренеплоди, зібрані, починаючи з 3-го тижня збирання, під час зберігання рано проростають. Дрібні травми на головці коренеплоду можуть зарубцюватись. Для зберігання відбирають середнього розміру та крупні коренеплоди з правильно обрізаною гичкою (1-2 см). Оптимальним є режим зберігання 0°С та відносна вологість 85-90%.

Способів зберігання буряків є багато: в тарі, насипом, у простих чи стаціонарних сховищах – за умови підтримання в них оптимального режиму зберігання. Якщо для зберігання використовують сховища з природною вентиляцією, то висота засипки буряків у засіках мусить бути не вищою 120см, а при активному вентилюванні – 2,5-3 м. Використовують великі контейнери на 300-400 кг.

Оскільки бурти навесні сильніше прогріваються, буряки краще зберігаються в траншеях, ширина і глибина яких 0,7 м. Якщо закладання в заглиблені бурти відбувається пізно восени (температура плюс 3-4°С), то додаткової вентиляції можна не влаштовувати. Зберігають столові буряки на постійних буртмайданчиках, які використовують для бульб картоплі. Однак товщину вкриття зменшують, вона залежить від зони зберігання. Контроль за зберіганням здійснюють за показниками температури шляхом систематичних оглядів.



Післязбиральна обробка та зберігання капусти

Головки капусти пізніх сортів для тривалого зберігання вирощують на чорноземних ґрунтах, добре забезпечених вологою, при оптимумі основних елементів живлення (N90 Р90 К360 ) та достатній кількості мікроелементів Мо та В. Закладають на зберігання не пошкоджені щільні головки технічної стиглості середнього розміру, з 2-3 прилягаючими зеленими листками. Капуста червоноголова та білоголова зберігається за відсутності освітлення, при температурі мінус 1°С, савойська при мінус 1-3°С, відносній вологості 90%, вмісту СО2 не більше 2-3%, кисню не менше 6%.

Капуста червоноголова (Brassica oleracea var. capitata f. rubra) - дворічна рослина родини Капустяних, овочева і кормова культура.
Якщо кисню буде менше 6%, то фізіологічне розкладання головок настає швидше, ніж від псування мікрофлорою.

В капустосховищах-холодильниках при температурі 0°С та відносній вологості 90% головки капусти можна зберегти 10-12 місяців. У сховищах з активним вентилюванням капусту розміщують в засіках висотою 3 м. Питома подача повітря 100-150 м3/т/год. Після встановлення в цих сховищах температури 0°С їх щодоби вентилюють 6 разів по 30 хвилин. При появі краплинної вологи сховище вентилюють доти, доки вона не зникне. Для уникнення відпотівання насип потрібно зверху вкривати гігроскопічним матеріалом (солом’яні мати), які періодично змінюють.

Капусту зберігають також у великорозмірних буртах (ширина 6,5 м, висота 3 м, довжина 15 м), обладнаних вентиляцією з продуктивністю, що забезпечує питому подачу повітря 80-100 м3/т/год. Для зберігання капусти використовують постійні буртмайданчики, на яких закладають 250 т капусти, в 8 буртах завширшки 3, 4, завдовжки 27,9 м. Бурти вкривають постійними утеплювальними щитами. Вентиляція здійснюється двома вентиляторами.

При відсутності стаціонарних сховищ капусту закладають в земляні бурти, коли температура зовнішнього середовища вже встановилася в межах плюс 3-4°С. Розміри буртів на півночі Лісостепу такі: завширшки 1,5-2 м, завдовшки до 15 м, заглиблення 0,2 м. В південній частині Лісостепу бурти наземні і менші за розмірами. Дно бурта вистилають соломою. В заглиблених буртах копають вентиляційну канавку, наземні обладнують вентиляційним каналом по довжині бурта. Висота вкладання 6-7 рядів головок. На припливний канал через кожні 2 метри встановлюють витяжні труби. Постійне вкриття буртів влаштовують при настанні температури зовнішнього повітря плюс 1°С. Припливно-витяжна вентиляція лишається відкритою до настання температури мінус 5°С.

У зв’язку з тим, що припливно-витяжна вентиляція в осінній період малоефективна, необхідно передбачити проведення примусового вентилювання, придбавши вентилятори такої продуктивності, щоб питома подача становила 100-150 м3/т за год.

О́сінь - одна з чотирьох пір року між літом та зимою. Осінь - перехідний сезон, коли помітно зменшення світлового дня та поступово знижується середньодобова температура повітря. Складається із трьох місяців: в північній півкулі - вересня, жовтня та листопада, в південній - березня, квітня та травня.
Це дає змогу уникнути відпотівання, а також використати зниження температури вночі, досягти оптимального режиму охолодження. В поліетиленовій упаковці капусту зберігати не можна. При зберіганні здійснюють щоденний контроль шляхом оглядів та вимірювання температури.



Зберігання плодових овочів

Помідори: червоної стиглості зберігають при температурі плюс 1-2°С в холодильнику протягом місяця; рожевої – 3-4°С; бланжевої – 4-6°С; молочної – 8-10°С та відносній вологості 80-85%. Деякі сорти не витримують температури нижче плюс 10°С, тому використовують газове середовище: СО2 – 5%, О2 – 2-4%, температуру плюс 4-5°С, а перед реалізацією зберігають 10 днів при температурі плюс 18°С.

Баклажани при температурі плюс 2-4°С та відносній вологості 90% можна зберегти 2-3 тижні, в темряві.

Солодкий перець при температурі плюс 10-11°С, відносній вологості 85-93% та вільному доступі кисню зберігають 1-1,5 місяця.

Кабачки, зелені огірки, патисони, технічної стиглості при температурі плюс 4-5°С та відносній вологості повітря 90-95% можна зберегти 2-3 дні.

Дині збирають в майже дозрілому стані, пров’ялюють 10-12 днів перевернувши до світла боком, який був повернутий до ґрунту. Потім на стелажах в тарі перешарованими, підвішеними при температурі 2-3°С та відносній вологості близько 80% зберігають 3-4 місяці.

Кавуни дозрілими на підстилці з соломи чи полови в один шар, в буртах – 2-5 шарів, перешарованих соломою, зберігають при температурі 3-5°С та відносній вологості 80%.

Зберігання зелених овочів і пучкової продукції

Зерно зеленого горошку і квасолі без охолодження може зберігатись 2-3 год., в бобах – до 10 годин. В бобах в холодильнику при температурі 0-1°С може зберігатися 3-4 доби.

Салат головками в ящиках, накритих плівкою, при температурі 0°С та відносній вологості повітря 95% зберігають кілька годин.

Листки щавлю швидко в’януть. Можна зберегти їх в поліетиленових пакетах по 1-2 кг або в ящиках, час від часу зрошуючи, при температурі плюс 1-2°С в холодильнику. Можна зберегти кілька діб.

Листки петрушки, селери, кропу зв’язують у пучки, упаковані в пакети, та зберігають при температурі 0-1°С. Можна в регульованому газовому середовищі в поєднанні з температурою 0-1°С.

Зелена цибуля в ящиках чи невеликих пакетах при температурі 5-7°С зберігається кілька днів, а при температурі 0-1°С – до 1 місяця.



Качани цукрової кукурудзи – в пакетах чи ящиках до 20 качанів зберігаються при температурі 0-1°С до 20 діб.
ПЛОДОВІ ТА ЯГІДНІ КУЛЬТУРИ

Обрізка плодоносних дерев

Зерняткові (яблуня, груша, айва).
Ягідні культури - кущові, напівкущові й багаторічні трав'яні рослини, що дають їстівні плоди - ягоди, (суниці, полуниці, чорна смородина, малина, аґрус, білі й червоні порічки; господарське значення мають і дикорослі ягідні рослини: журавлина, чорниця, брусниця).
До 8-10 річного віку обрізка має на меті регулювання приросту і навантаження врожаю плодів. При хорошому прирості обрізку (укорочення) застосовують слабку, а при слабкому - підсилюють. При згасання приросту (старше 10-12 років) укорочення проводять на 2-3-річну деревину. (Приріст 30-35 см - нормальний, менше 15 см - слабкий). Старі дерева можна "омолодити", сильно скорочуючи скелетні гілки (до 1-1,5 м), видаляючи в першу чергу сухі, а також спрямовані вгору або убік гілки. Одночасно з цим можна проводити і зниження висоти крони. Для цього спершу "відкривають" центр (середину) крони, зрізаючи на висоті 3,5-4 м скелетні гілки і центральний провідник. Верхні скелетні гілки вирізують над бічними розгалуженнями, зростаючими назовні. Нижні гілки (як правило, з відвислим кінцями) вирізують під розгалуженнями, зростаючими вгору і вбік. «Жируючі» пагони вирізують "на кільце" або сильно вкорочують, перетворюючи їх у напівскелетні гілки. Дерева типу "Спур" гілкуються слабо, пагони зазвичай короткі з густою листям. Для них найбільш підходить розрідженої - ярусна система з 4-5 пагонами в першому ярусі, 3-4 - у другому і 2-3 - у третьому ярусі. Іноді застосовують природно поліпшену систему, тип стрункого веретена, а також плоску або вільну пальмету.

Айву і грушу обрізають також, як і яблуню, проте груша, що має потужно зростаючі пагони, не потребує сильного вкорочення. На старих деревах можна успішно проводити "омолоджування".

Слива. Оптимальний річний приріст 30-35 см. Більшість сортів (Ганна Шпет, Ренклод Альтана та ін) щорічно укорочують річні прирости на 1/3 або 1/2 довжини. У сортів, що сильно гілкуються (Угорка молдавська, Угорка кодринська) вкорочують тільки пагони, що мають значний приріст, а решту проріджують.

Абрикос та жердель. На противагу сформованій думці, абрикос теж потребує обрізку. Стабільний урожай отримують на однорічний приріст. Нормальний приріст – 40-50 см. Добрі результати дає річне укорочування пагонів (в II половині травня), що сприяє освітленню пагонів, на яких закладається врожай наступного року. При загасанні приросту проводять "омолодження" (на 4-5 річну деревину). Регулярно видаляють (4-6 разів) хворі гілки.

Черешня. Обрізка проводиться дуже помірно. Треба пам'ятати, що у пагонів довжиною 60 см - квіткових бруньок мало, у пагонів довжиною 30 см - квіткових бруньок до 50%, а у пагонів довжиною 10-15 см - розвиваються тільки квіткові бруньки. Вкорочують пагони довжиною 50 см. При річної обрізку рани загоюються краще.

Персик. Спочатку видаляють гілки, що ростуть усередину крони. На 1-2-річних скелетних гілках між плодоносними пагонами залишають до 20 см. плодоносні пагони укорочують на 6 - 8 плодових бруньок. Дерева старше 8-10-річного віку піддають омолодженню. Для отримання великих красивих плодів обрізку треба проводити так, щоб на дереві залишалося не більше 35-40% квіток. Для цього обрізку краще проводити навесні в період, коли на деревах вже з'являються блакитно-рожеві бутони.

Вишня. Невірною є думка, що вишня не потребує обрізки і вона навіть шкідлива для дерева. Достатньо сильний щорічний приріст (25-30 см) підтримується за рахунок грамотної обрізки. Обрізка проводиться навесні у вже теплу погоду, але ще до розпускання бруньок. В період формування крони хороші результати дає щорічне прищіпування. Найбільш поширений тип крони - розріджено-ярусна і чашоподібна.

Захист суниці

При посадці молодих насаджень для захисту рослин від ґрунтових шкідників (личинок хрущів, вовчка, дротяників) та хвороб (пліснявіння, гнилі, вертицильозного в'янення) застосовують ґрунтову бовтушку в суміші з Актара 25 WG в.г. (0,25%) Максим 025 FS т.к.с. ( 0,25%).


  1   2   3   4   5   6   7