Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Державний вищий навчальний заклад

Скачати 374.26 Kb.

Державний вищий навчальний заклад




Скачати 374.26 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації19.03.2017
Розмір374.26 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
ГАЛАХОВА ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 005.336.4-0.26.15:339.92 (043.

Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
3)



креативний компонент у менеджменті міжнародних компаній
Спеціальність 08.00.02 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2015

Дисертацією є рукопис.

Світове́ господа́рство- глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.
Міжнаро́дні економі́чні відно́сини - відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.


Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор


Лук’яненко Дмитро Григорович,
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

Перший проректор з науково-педагогічної та наукової роботи, завідувач кафедри міжнародного менеджменту


Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Куриляк Віталіна Євгенівна,
ДВНЗ «Тернопільський національний економічний університет»,

професор кафедри міжнародної економіки


кандидат економічних наук, доцент
Глухова Дар’я Андріївна,
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри міжнародного бізнесу


Захист дисертації відбудеться «__1__» грудня 2015 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.

Міжнародний бізнес - сфера практичної реалізації міжнародних економічних відносин, здійснення глобальних виробничих, будівельних, торговельних, сервісних програм та іншої діяльності господарськими суб'єктами двох або більше країн з метою взаємовигідної співпраці для отримання економічного прибутку та досягнення міцних позицій на ринку.
Міжнародна економіка в широкому сенсі - теорія, вживана для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вона ґрунтується на теорії ринкової економіки і розвиває її.
Міжнаро́дні відно́сини - система міждержавних взаємодій, суб’єктами яких є держави і міждержавні та неурядові організації, приватні особи. Наука про міжнародні відносини є комплексною та міждисциплінарною.
02 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-Г, к. 601.
Автореферат розіслано «_30_» жовтня 2015 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Л.Л. Антонюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На початку ХХІ ст. формується нова парадигма глобалізації з пріоритетним розвитком людського капіталу, чому насамперед сприяють процеси інтернаціоналізації і креативізації науково-технологічної, економічної, соціально-культурної сфер діяльності суспільства із відповідною композицію факторів прогресу та конкурентоспроможності.

Імплементація концепції креативної економіки як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, стає основою їхнього економічного зростання, структурного оновлення та соціальної консолідації, а реалізація креативного потенціалу забезпечує лідерство країн у прибуткових сегментах глобального ринку.

Людськи́й капіта́л (англ. Human Capital) - це соціально-економічна категорія, похідна від категорій «робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «людський фактор», у загальному вигляді його можна розглядати як економічну категорію, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власника та національного доходу. Поняття людського капіталу є природним розвитком і узагальненням понять людського фактора і людського ресурсу, проте людський капітал є ширшою економічною категорією.
Економі́чне зроста́ння - зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють такі типи економічного зростання.
Розвинені країни - країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).
Зокрема, креативні індустрії, які являють собою основу креативної економіки, починаючи від 1990-х років становлять окремий напрям економічних досліджень.

Теоретичні засади становлення креативних індустрій, міст та економік у контексті інноваційного прогресу досліджено у фундаментальних працях зарубіжних та вітчизняних учених О.Вітвіцької, М.Гладких, О.Дорошенко, О.Зеленцової, Д.Зінкевич, Т.Кальченка, Дж.Као, Дж.О’Конора, П.Кука, Ч.Лендрі, Д.Лук’яненка, О.Мельвіль, А.Поручника, Є.Савельєва, Я.Столярчук, Р.Флоріди, Д.Хезмондалша, Дж.Хокінса, О.Чуль та багатьох інших.

Разом з тим проблеми обґрунтування понять «креативність», «креативні індустрії», та «креативна економіка» є не тільки актуальними, а й дискусійними у форматі новітніх наукових досліджень та економічних реалій.

Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
Постає проблема універсальної ідентифікації креативних індустрій на основі узагальнення та селекції сучасних класифікаційних моделей. До останнього часу не сформована універсальна методологія вимірювання масштабу креативного сектору глобальної економіки.

Креативізація економічного розвитку зумовлює якісно нові трансформаційні зміни в системі корпоративних управлінських відносин.

Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.
Утверджується інноваційно-креативний компонент насамперед міжнародного менеджменту, а сучасна концепція креативного менеджменту відображає новий напрям у теорії та практиці управління. Теоретичні й практичні проблеми розвитку креативного менеджменту є актуальними і привертають увагу як зарубіжних, так і вітчизняних науковців та управлінців-практиків: Л.Антонюк, В.Білошапки, В.Василенко, В.Верби, В.Вергуна, Д.Глухової, П.Друкера, А.Ердлі, Ю.Каліниченка, І.Каленюк, А.Кредісова, О.Кузьміна, В.Куриляк, Г.Мінцберга, Є.Панченка, В.Пекаря, К.Прахалада, О.Продіуса, Л.Руденко-Сударєвої, І.Свидрук, П.Сенге, Г.Хамела, Й.Шумпетера, О.Ястремської та інших.

Разом із тим нині питання концептуальної детермінації поняття «креативний менеджмент», розкриття його внутрішньої природи та практичної результативності в міжнародному бізнесі залишається поліваріантним.



Таким чином, і в теоретичному, і в практичному планах комплексне дослідження умов, факторів і особливостей становлення креативного менеджменту є актуальним, що й зумовило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»: «Стратегії національного розвитку в парадигмі глобальної економічної політики» (номер державної реєстрації 0111U007630). Автором особисто виявлено передумови та визначено фактори формування сучасної концепції креативного менеджменту, оцінено перспективи та пріоритети його розвитку (Розділ 6 «Імперативи становлення глобального менеджменту», підрозділ 6.2. «Креативно-інноваційний компонент глобального менеджменту»).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення перспектив та пріоритетів розвитку креативного компоненту міжнародного менеджменту у глобальному бізнес-середовищі. Відповідно до теми та логіки дослідження (рис. 1) у дисертації сформульовано такі завдання:

  • виявити домінантні тенденції сучасного глобального економічного розвитку;

  • дослідити парадигмальні зрушення у системі менеджменту міжнародних компаній;

  • комплексно схарактеризувати креативний компонент менеджменту міжнародних компаній;

  • ідентифікувати сучасні креативні інструменти та рішення у менеджменті ТНК;

  • визначити перспективну конфігурацію креативного сектору глобальної економіки;

  • оцінити потенціал креативного менеджменту на прикладі успішних ІТ-компаній;

  • здійснити інституціональну та корпоративну імплементацію креативних підходів в управлінні.


Рис. 1. Логіка дисертаційного дослідження

Об’єктом дослідження є процеси креативізації глобальної економіки і бізнесу.

Предметом дослідження є передумови, фактори та особливості становлення креативного компонента міжнародного менеджменту.

Методи дослідження. Теоретичне підґрунтя дослідження сформували праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених. Дослідження виконане із використанням як загальнонаукових, так і спеціальних методів, зокрема: аналізу і синтезу (під час дослідження сучасних економічних глобалізаційних процесів – п. 1.1, у визначенні сучасних рис системи менеджменту глобальних компаній – п. 1.2, для концептуалізації поняття «креативний менеджмент» – п. 2.1, для здійснення аналізу спеціалізованих МВА-програм університетів/бізнес-шкіл країн-інноваційних лідерів – п. 2.1); історико-логічного (в дослідженні еволюційних етапів розвитку міжнародного менеджменту – п. 1.2, характеристики революційних зрушень в управлінській думці – п. 1.3, висвітленні етапів розвитку креативних індустрій – п. 2.1, дослідженні становлення інноваційно-креативного компонента менеджменту ІТ-компаній – п. 2.3); системно-структурного аналізу (для класифікації креативних індустрій – п. 2.1, визначення напрямів дослідження системи креативного менеджменту – п. 2.1, висвітлення трансформаційної динаміки ключових інструментів менеджменту міжнародних компаній – п. 2.3, оцінювання складових інноваційно-креативного компонента менеджменту компаній у сфері програмного забезпечення і комп’ютерних послуг – п. 3.
Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.
2); факторного аналізу (в дослідженні тенденцій сучасного глобального економічного розвитку – п. 1.
Фа́кторний ана́ліз - статистичний метод аналізу впливу окремих факторів (чинників) на результативний показник.
1, факторів формування системи креативного менеджменту – п. 1.2, ідентифікації інституціональних та корпоративних цінностей креативного менеджменту – п. 3.3, оцінювання ефективності інституціональної та корпоративної імплементації креативних підходів в управлінні – п. 3.3); методу порівняльного аналізу (в дослідженні моделей креативної компанії з відповідним менеджментом – п. 2.2, для характеристики функціональної конфігурації традиційного та креативного менеджменту – п. 2.2); економіко-статистичного методу (у галузевому аналізі традиційного, креативного та суміжного секторів глобальної економіки – п. 3.1); економіко-математичного моделювання (в розробленні індексу креативності менеджменту ІТ-компаній – п. 3.2); експертних оцінок та анкетування (для оцінювання сучасних моделей створення інновацій глобальними компаніями – п. 2.3, у визначенні інноваційно-креативних інструментів розвитку персоналу ІТ-компаній – п. 3.2, для аналізу корпоративних цінностей міжнародних і вітчизняних компаній – п. 3.3).

Інформаційною базою дослідження є монографічні праці зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, матеріали й аналітичні звіти міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ЮНКТАД, ВОІВ, Всесвітнього економічного форуму, Світового банку, Європейської комісії), міжнародних консалтингових компаній (KPMG, PricewaterhouseCoopers, Bain & Company, IBM, Gartner, Grant Thornton International), нормативно-правові та статистичні дані державних органів влади України, результати наукових досліджень ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Інституту прогнозування НАН України, Інтернет-ресурс.

Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації - об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.
Європе́йська комі́сія (або скорочено Єврокомі́сія) - вищий орган виконавчої влади Європейського Союзу, який приблизно відповідає ролі і функціям уряду у системах національних держав. На відміну від національних урядів, Єврокомісія може також користуватися функцією законодавчої ініціативи, але тільки у рамках ЄС та відповідно до Законодавства Європейського Союзу.
Стати́стика - наука, що вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. А також власне кількісний облік масових явищ. Зокрема, облік у будь-якій галузі господарства, суспільного життя, що здійснюється методами цієї науки, а також дані цього обліку.
Всесвітній економічний форум (ВЕФ) - міжнародна неурядова організація, яка базується в Женеві, діяльність якої спрямована на розвиток міжнародної співпраці. Місією організації є «прагнення до поліпшення стану світу шляхом залучення бізнесу, політичних, академічних та інших лідерів суспільства у формуванні глобальних, регіональних, галузевих і повісток дня».



Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в теоретичному узагальненні сутності креативної економіки, розкритті креативно-інноваційної мотивації менеджменту міжнародних компаній, обґрунтуванні доцільності і шляхів інституціональної та корпоративної імплементації креативних підходів в управлінні.

уперше:

  • розроблено комплексну модель креативного менеджменту міжнародної компанії, яка, на відміну від наявних (Б.Твіса – об’єднання креативних спеціалістів, підходів, середовища; П.Кука – комбінація креативності, відповідного середовища і технічних прийомів; Ч.Хенді – інтеграція інтелекту, інформації та ідей), включає його ідентифіковані ключові взаємопов’язані компоненти (мотивація креативності, креативне мислення, креативні працівники, креативні топ-менеджери, креативні управлінські технології, креативна корпоративна культура), що формуються і розвиваються під впливом внутрішніх і зовнішніх середовищних факторів;
    Корпорати́вна культу́ра (англ. corporate culture)- це система цінностей та переконань, які розділяє кожен працівник фірми та передбачає його поведінку, обумовлює характер життєдіяльності організації. Корпоративна культура - це також спосіб і засіб створення організації, яка самостійно розвивається.
    показано, що глобалізація зумовлює міжкорпоративну і міжкраїнову дифузію креативних підходів, технологій та цінностей; таким чином формується нова інноваційно-креативна екосистема міжнародного бізнесу; ця модель, з одного боку, дає змогу методологічно визначитись щодо практичних проявів інтернаціонального феномену креативізації, а з іншого – ідентифікувати умови, пріоритетні напрями, сфери й особливості інституціональної та корпоративної імплементації запропонованої моделі в українську бізнес-практику.

удосконалено:

  • концептуальну детермінацію поняття «креативний менеджмент» у процесі переходу від індустріальної та постіндустріальної парадигми економічного розвитку; креативний менеджмент міжнародної компанії у вузькому значенні трактується як локальна крос-культурна система управління знаннями (талантами) організації, а у широкому значенні – як особлива функціональна конфігурація управлінських процесів (креативне прогнозування і планування, креативна організація, креативна мотивація, креативне керівництво, креативний контроль), яка в повному обсязі характерна для транснаціональних корпорацій із повним інноваційним циклом;
    Транснаціональна корпорація - це корпорація, що здійснює міжнародне виробництво на основі прямих іноземних інвестицій та має прямий контроль над своїми закордонними філіями. ТНК - це міжнародні компанії.
    Управлі́ння знання́ми (англ. knowledge management), також використовується термін «Менеджмент знань» - це систематичні процеси, завдяки яким знання, необхідні для успіху організації, створюються, зберігаються, розподіляються і застосовуються.
    показано, що ґрунтована на інтелектуальних ресурсах управління система креативного менеджменту визначається безперервним нелінійним розвитком у середовищі динамічної підприємницької бізнес-активності; оцінено масштаби й окреслено контури розвитку креативного менеджменту через аналіз цільової та компетентнісної орієнтації відповідних спеціалізованих МВА-програм університетів країн-інноваційних лідерів;

  • методи й інструментарій моніторингу та прогнозування процесів інноватизації та креативізації в глобальній економіці; із застосуванням статистичних методів здійснено компаративний аналіз агрегованих традиційного, креативного та суміжного секторів економіки, що дало змогу оцінити їхні сучасні масштаби та диспозицію;
    Існує декілька різних способів розподілу економіки на сектори - за історичним розвитком, за гіпотезою трьох або чотирьох секторів економіки, або за належністю до державного, приватного чи неприбуткового сектору.
    здійснено моделювання конфігурації креативного сектору глобальної економіки шляхом побудови динамічних рядів експорту/імпорту креативних товарів та послуг і світового ВВП та розрахунку їх співвідношення за 2003-2011 роки; такий підхід уможливлює середньострокові (3–5 років) прогностичні оцінки креативізації економіки та міжнародного бізнесу.

дістало подальшого розвитку:

  • сутнісна характеристика етапів еволюції концепцій міжнародного менеджменту; показано, що в сучасній його парадигмі для інноваційно-конкурентних компаній креативність стає обов’язковим імперативом управління; виявлено історичні, економічні, соціокультурні умови, мікро-, макро- та глобальні фактори, а також національні особливості формування креативного компонента міжнародного менеджменту; на підставі узагальнення емпіричних даних провідних консалтингових компаній стосовно створення новітніх інструментів корпоративного менеджменту доведено ефективність пріоритетного використання проривних креативних управлінських рішень та відповідних інструментів, з одного боку, адаптивних до динамічного глобального конкурентного середовища, а з іншого – здатних генерувати системні синергетичні ефекти; підтверджено, що найкращого результату при цьому досягають міжнародні компанії, які активно змінюють не лише конкретні бізнес-процеси, стратегічні моделі розвитку, а й стиль мислення топ-менеджменту та корпоративну культуру;

  • дослідження креативних індустрій як авангардного сектору глобальної економіки; подано ретроспективу періодів їх розвитку (доіндустріальний – ХІХ ст., індустріальний – ХХ ст., постіндустріальний – ХХІ ст.); визначено сучасні сутнісні ознаки – базування на інтелектуальному капіталі, комерціалізація інтелектуальної власності, орієнтація на виробництво й торгівлю матеріальними і нематеріальними продуктами із творчою складовою та ринковою цінністю; досліджено креативний компонент управління ІТ-компаній у координатах «критерії – показники – індекси» і запропоновано алгоритм розрахунку «творчого індексу» як інтегрального показника, що відображає кореляцію прибутку, витрат на НДДКР та креативності менеджменту; окреслено перспективи імплементації концепції креативної економіки, основою якої виступають креативні індустрії, у стратегії національного розвитку за умов становлення економіки знань та глобального ринку інтелектуальної праці.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що вони можуть слугувати методологічною базою формування й реалізації креативних підходів та інструментів в управлінні на макро- та мікроекономічному рівнях. Авторські наукові розробки було використано: Департаментом інноваційної діяльності та трансферту технологій Міністерства освіти і науки України в процесі підготовки проектів актів щодо розбудови сучасної інноваційної системи України (№19/2-14-15 від 20.03.2015 р.); у діяльності ТОВ «Науковий парк Київського національного економічного університету» в перебігу підготовки Міжнародного Форуму «Наука–бізнес–освіта: стратегічне партнерство» (2015 р.) у частині обґрунтування необхідності комерціалізації академічних інноваційно-креативних ідей і продуктів; у створенні інформаційно-комунікаційної системи дистанційного навчання, проекту з перепідготовки колишніх військовослужбовців у рамках Програми НАТО–Україна (довідка №2015/38-04 від 03.04.2015 р.
Дистанційне навчання - сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає (викладачів, визначних постатей у певних галузях науки, політиків), до тих, хто навчається (студентів чи слухачів).
); у процесі моніторингової діяльності Української асоціації інвестиційного бізнесу в дослідженні креативності та її мотивацій у сучасній бізнес-практиці інвестиційних компаній, при оцінюванні ефективності креативних інструментів у корпоративному інвестиційному менеджменті (довідка №81-д від 16.04.2015 р.); менеджментом компанії зі 100% іноземними інвестиціями «ERC Монблан» при проектуванні організаційної структури, моделюванні ключових бізнес-процесів та організації професійних семінарів і тренінгів з креативного менеджменту (довідка № 60 від 31.03.2015 р.).
Організаці́йна структу́ра управлі́ння (або субординаці́йна структу́ра) - упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції

Матеріали та результати дослідження впроваджено в навчальний процес ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» під час розроблення робочих програм, науково-методичного забезпечення та викладання дисциплін «Міжнародний менеджмент», «Глобальна економіка» на факультеті міжнародної економіки і менеджменту (довідка від 10.03.2015 р.)


  1   2   3


Скачати 374.26 Kb.

  • ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА» ГАЛАХОВА ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА
  • Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Л.Л. Антонюк ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
  • Актуальність теми.
  • Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.
  • Мета і завдання дослідження.
  • Рис. 1. Логіка дисертаційного дослідження
  • Наукова новизна одержаних результатів
  • Практичне значення одержаних результатів.