Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Державний вищий навчальний заклад

Скачати 130.12 Kb.

Державний вищий навчальний заклад




Скачати 130.12 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір130.12 Kb.
ТипПрограма


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК І ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра філософії

ТЕМАТИКА, МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

з курсу
ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ
освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр

Напрям підготовки: 0203 - Гуманітарні науки

Спеціалізація: 6.

Семіна́рське заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Вищий навчальний заклад Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
020301 – Філософія

Донецьк, 2010
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ
Дані «Методичні вказівки і плани семінарських занять» з курсу «Теорія пізнання» підготовлені відповідно до розробленої на кафедрі навчальної програми.

Програма передбачає необхідний перелік тем, вивчення яких дозволяє студентам оволодіти філософськими знаннями з гносеологічної проблематики і на їх основі підвищити світоглядний і професійний рівень. Кожна тема включає питання для обговорення, тематику рефератів, перелік основної і додаткової літератури. Остання повинна бути використана при підготовці рефератів, спеціальних повідомлень за інтересами студентів і за завданням викладача. Методичний матеріал структурований так, щоб студенти мали можливість ознайомитися з різними точками зору з ключових проблем теорії пізнання різних періодів її розвитку.

Гносеологія (від грец. γνώσις - «пізнання» і λόγος - «вчення, наука») - теорія пізнання, розділ філософії. Термін «гносеологія» був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії XVIII ст.
Представлені теми дозволяють активізувати самостійний пошук, розумову активність студентів, формувати уміння обговорювати, аргументувати, доводити свою точку зору, з увагою й інтересом ставитися до протилежних поглядів і думок, тобто опановувати мистецтво полеміки як конструктивного діалогу.

Найважливішим завданням семінарів, як і даного курсу у цілому, є усвідомлення важливості проблем, що становлять коло гносеологічних проблем, у постанні західної пізнавальної парадигми, пізнавальної зацікавленості людини та розуміння нею сутності знання й цінності його змісту.

Одержані знання з гносеології можуть стати теоретичною основою вивчення дисциплін і спецкурсів, що викладаються кафедрою, а також багатьох інших дисциплін, які викладаються в університеті.

Студентам, які розпочинають вивчення курсу «Теорія пізнання», слід пам'ятати, що важливо не тільки засвоїти вже накопичене людством знанням, але й генерувати нове - творчо переробляти вже відоме, породжувати нові ідеї і гіпотези, виробляти власну точку зору на ті або інші проблеми науки, тим самим створювати сприятливе підґрунтя для творчої професійної самореалізації.

МОДУЛЬ № 1. ЗМІСТ І ХАРАКТЕРИСТИКА ГНОСЕОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ
Тема 1. ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ В СИСТЕМІ ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ

(лекція – 2 год., сем. – 2 год.)



  1. Проблема пізнавальності світу. Специфіка гносеологічної проблематики.

  2. Діяльність людини як безпосередня й найближча основа мислення та пізнання, виявлення можливих характеристик дійсності.

  3. Проблема адекватності людського пізнання. Агностицизм, його джерела й оцінка шляхів подолання.

Стислий зміст теми: Теорія пізнання та її місце в системі філософського знання. Історія розвитку теорії пізнання.
Пізнáння - сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного голату. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання).
Різні типи гносеологічних концепцій, проблема адекватності людського пізнання. Основні категорії гносеології. Теорія пізнання і наука, основні детермінанти класичної гносеології. Раціональність як генеральний метод пізнавальної діяльності. Випереджальне відображення, свідомість, абстрагування, мислення, міркування. Гносеологічне і філософське значення процедури верифікації. сучасні тенденції в теорії пізнання. Перегляд гносеологічної ролі науки, плюралізм і релятивізм.

Література: 1-8,14,18, 22

Теми для доповідей:

  1. Співвідношення гносеології та онтології.

  2. Природа гносеологічних категорій.

  3. Гносеологія та окремі когнітивні дисципліни (психологія, фізіологія, культурологія, лінгвістика).


Тема 2. ПІЗНАННЯ ЯК ПРОЦЕС І ФОРМА ІДЕАЛЬНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ. ОБ’ЄКТ І СУБ’ЄКТ ПІЗНАННЯ.

(лекція – 2 год., сем. – 2 год.)



  1. Суб’єкт і об’єкт пізнання – основні категорії гносеології.

  2. Типи знання і пізнання.

  3. Співвідношення об’єкту пізнання і предмету знання.

  4. Практично-соціальний характер суб’єктно-об’єктних відносин.

Стислий зміст теми: Суб’єкт і об’єкт пізнання в історії філософії.
Історія філософії - розділ філософії, що вивчає історичні типи філософії. В його рамки включені, як філософські системи окремих філософів, так і розвиток їхніх поглядів в рамках філософських шкіл.
Форми і рівні пізнавальної діяльності. Гносеологічні програми взаємодії суб’єкта і об’єкта. Принцип довіри суб’єкту. Цілепокладальний характер діяльності людини. Аксіоматичні начала пізнання.

Література: 1-8,10,12,13,16

Теми для доповідей:

  1. Проблема визначення суб’єкту й об’єкту пізнання в історії філософії.

  2. Протиріччя між между суб’єктом і об’єктом як головна рушійна сила розвитку знання.

  3. Проблема співвідношення особистісного й безособистісного

  4. Клективно-історичний суб’єкт.

  5. Проблема суб’єкта в посткласичній гносеології: концепції "смерті" суб’єкта.

  6. Поняття "трансцендентального" и "колективного" суб’єктів пізнання (Кант та неокантіанські інтерпретации; Гегель і марксизм).

  7. Теорія познання "без суб’єкта, що пізнає" (К. Поппер). Альтернативи суб’єкт-об’єктному дуалізму.


Тема 3. ПРОБЛЕМА ІСТИНИ В ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ

(лекція – 2 год.

І́стина - одна з центральних категорій гносеології, правильне відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини, її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об'єктивної дійсності.
, сем. – 2 год.)



  1. Поняття істини. Істина як гносеологічна і як соціокультурна проблема.

  2. Істина як відповідність думки і дійсності. Об’єктивна істина.

  3. Істина як процес. Абсолютна і відносна істина. Скептицизм і релятивізм.

  4. Ступені осягнення істини: почуття, розсудок, розум. Істина і заблудження.

Стислий зміст теми: Філософське і семантичне розуміння істини. Кореспондентна теорія істини. Когерентна теорія істини.

Література: 1-8,14,18, 22-24

Теми для доповідей:

  1. Концепції істини: класичні (кореспондентська, семантична, конвенціональна, апріористська) та некласичні (когерентна, прагматистська, діалектико-матеріалістична).

  2. Співвідношення істини і думки, істини і віри, істини і заблудження, істини і пізнавальної помилки.

  3. Істина і цінності. Істина і правда. Етичні й естетичні компоненти в пізнанні.


Тема 4. ГНОСЕОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА КРИТЕРІЯ ІСТИНИ

(сам.)


  1. Проблема критерію істини в історії філософії.
    Критерій істини - термін епістемології, який визначає стандарти, правила й процедури, за якими можна було б судити про істинність тверджень. Критерії істини є інструментами верифікації. Розуміння критеріїв істини філософського вчення наріжний камінь в оцінці цього вчення.


  2. Соціальна обумовленість і конкретність істини. Істина і цінність. Істина і переконання. Наукові критерії істинного знання.

  3. Проблема соціальних критеріїв істини: марксизм, прагматизм, конвенціоналізм, інструменталізм.

  4. Поліваріантність розуміння проблеми істини в сучасній філософії.

Стислий зміст теми: Проблема критерію істини в античній та середньовічній філософії. Емпіричне вирішення проблеми критерію істини. Обмеженість практики у її матеріально-предметній формі універсального критерію істини. Логічні, семіотичні, семантичні, культурно-історичні способи оцінки істинності знання.

Література: 1-8,14,18, 22-24

Теми для доповідей:

  1. Істина і цінності. Істина і правда.

  2. Етичні й естетичні компоненти в пізнанні.

  3. Теоретико-діятельнісний підхід до проблеми істини.


Тема 5. ПІЗНАВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЯК ЄДНІСТЬ ЧУТТЄВОГО І РАЦІОНАЛЬНОГО. ЕМПІРИЧНИЙ І ТЕОРЕТИЧНИЙ РІВНІ ПІЗНАННЯ

(лекція – 2 год., сем. – 2 год.)



  1. Емпіричне і теоретичне, чуттєве і раціональне в пізнанні, їх співвідношення. Раціоналізм, сенсуалізм та емпіризм в історії філософії.

  2. Форми чуттєвого (відчуття, сприйняття, уявлення) і раціонального (поняття, судження, умовивід) відображення і пізнання дійсності.

  3. Особливість емпіричного рівня пізнання. Категорії „факт” і „досвід”.

  4. Особливості теоретичного рівня пізнання.

Стислий зміст теми: Чуттєве і раціональне в пізнанні і форми абсолютизації окремих рівнів пізнання. Неможливість послідовної теорії пізнання в емпіризмі, раціоналізмі і інтуїтивізмі. Синтез чуттєвості, розуму і інтуїції в пізнанні. Методи і форми пізнання. Чуттєве і раціональне в пізнанні і форми абсолютизації окремих рівнів пізнання. Неможливість послідовної теорії пізнання в емпіризмі, раціоналізмі і інтуїтивізмі. Синтез чуттєвості, розуму і інтуїції в пізнанні. Методи і форми пізнання.

Література: 1-8,14,18, 22,24

Теми для доповідей:

  1. Розум і раціональність. Розум и розсудок.

  2. Ірраціональне. Еволюція раціонализму й ірраціонализму.

  3. Емпіричний, теоретичний та метатеоретичний рівні наукового знання, їх взаємодія.
    Наукове знання - система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.


  4. Проблема "первинних" і "вторинних" якостей, образного та знакового. Опосередкований характер чуттєвих образів та програми "очищення" перцептивного досвіду в западній та східній філософії.


Тема 6. КАТЕГОРІАЛЬНА ПРИРОДА ПІЗНАННЯ І МИСЛЕННЯ

(сам.)


  1. Про специфіку філософських і нефілософських категорій.

  2. Категорії як логічні форми розвитку пізнавального процесу:

    1. Категорії «сутність» і «явище».

    2. Категории «зміст» і «форма».

    3. Категории «можливість» і «дійсність» у системі категорій філософії.

    4. Необхідність і випадковість: теоретико-пізнавальний аспект.

  3. Сучасні аспекти проблеми категорій

Стислий зміст теми: Категоріальна природа мислення. Проблема природи категорій в античній філософії.
Антична філософія - філософія античності. Умовно може бути поділена на давньогрецьку філософію та давньоримську філософію. Першим філософом античності є Фалес, останнім - Боецій.
Категорії як ступені пізнання. Суперечки з проблеми категорій у середньовічній філософії. Категорії філософії і категорії науки. Гегель: категорії як «малі закони». Проблема категорій у сучасній філософії.

Література: 1-7.

Теми для доповідей:

  1. Мислення як об’єкт логіки, гносеології та когнітивних наук

  2. Проблема форм мислення.

  3. Вербальне й невербальне мислення.

  4. Рефлексия. Взаємозв’язок свідомості та мислення.

  5. Взаємозв’язок мови та мислення языка. Мова і мовлення.

  6. Мова і писемність.


МОДУЛЬ № 2. ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
Тема 7. СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ПАРАДИГМИ

(лекція – 2 год., сем. – 2 год.)



  1. Зародження наукового ставлення до світу в античній філософії (період ранньої класики)

  2. Теорія пізнання Платона і Аристотеля.

  3. Гносеологічна проблематика в середньовічній філософії. Суперечка навколо проблеми універсалій.

Стислий зміст теми: Онтологічні підстави античної гносеології. Особливості розуміння природи об’єкта і суб’єкта в античній філософії. Відмінність розуміння природи пізнання і істини Платоном і Аристотелем. Переорієнтація гносеологічних установок в середньовічній філософії. Середньовічна екзегетика і герменевтика, схоластика і проблеми логіки.

Література: 1-8,14,18, 22

Теми для доповідей:

  1. Вчення Платона про світ ідей та проблема істинного знання.

  2. Провідні ідей теорії пізнання Арістотеля.

  3. Особливості філософських шкіл пізньої античної філософії та їх здобутки у постановці гносеологічних проблем.

  4. Основні відмінності вирішення проблем пізнання античності і європейського Середньовіччя.

  5. Історичний зміст концепції "подвійної істини".

  6. Зміст і значення принципу "бритви Оккама".


Тема 8. ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ В ФІЛОСОФІЇ НОВОГО ЧАСУ

(лекція – 2 год.

Філосо́фія ново́го і нові́тнього часу - період у розвитку філософської думки (17-19 ст.), що дав сузір'я видатних мислителів різних країн і народів. При всій унікальності творчого внеску кожного з них можна виділити головні ідеї та типологічні особливості філософії цього періоду.
, сем. – 2 год.)



  1. Емпіризм Ф. Бекона як нова парадигма наукового пошуку.

  2. Емпіризм Т. Гоббса і Дж. Локка.

  3. Агностицизм Д. Г’юма і Дж. Берклі.

  4. Раціоналізм Р. Декарта, Б. Спінози та Г.Ф. Лейбниця.

Стислий зміст теми: Філософія Нового часу та її метафізичний обрій. Проблема Г’юма. Емпіризм Гобса і Лока. Імматеріалізм Берклі. Агностицизм Д.Г’юма. Раціоналізм Декарта, Спінози і Лейбніця.

Література: 1-8,10,12,13,16

Теми для доповідей:

  1. Основні методологічні ідеї Ф.Бекона і Р.Декарта.

  2. Пізнавальні ідеї Дж. Локка, Т.Гоббса, Д.Юма.

  3. Принципові зміни в науковій і філософській пізнавальній парадигмі Нового часу.


Тема 9. ПРОЦЕС ПІЗНАННЯ В СИСТЕМАХ НІМЕЦЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

(лекція – 2 год.

Німецька класична філософія - термін, що об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го - початку 19-го століття. До визначних представників німецької класичної філософії заведено відносити Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха.
, сем. – 2 год.)



  1. Аналіз І. Кантом пізнавального процесу і пізнавальних можливостей розуму.

  2. Пізнавальна діяльність у науковченні І.Г. Фіхте.

  3. Проблема наукового дослідження у натурфілософії В.Й.
    Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
    Шеллінга.

  4. Логіка і гносеологія Г.Ф.В. Гегеля.

Стислий зміст теми: Співвідношення синтетичного і аналітичного в трансцендентальному ідеалізмі І.Канта. Натурфілософія Шелінга. Логіка як метафізика: гносеологія Геґеля. Проблема активності суб’єкта. Діяльність як перетворення світу і взаємодія суб’єкта і об’єкта. Діючий суб’єкт раціонального пізнання.

Література: 1-8,10,14,18, 22,24

Теми для доповідей:

  1. Зміст і значення "коперниканського перевороту" І.Канта у філософії.

  2. Відмінність між розсудком та розумом у філософії І. Канта.

  3. Співвідношення предмету і "речі-в-собі" у філософії І. Канта.

  4. Порівняльна характеристика поглядів на процес пізнання І. Г. Фіхте та Ф. Шеллінга.

  5. Логіка і гносеологія Г. Геґеля.


Тема 10. ПОЗИТИВІЗМ В НАУЦІ І ФІЛОСОФІЇ

(лекція – 2 год., сем. – 2 год.)



  1. Проблеми методології і науковості філософського знання в позитивізмі О.Конта. Епістемологічні принципи емпіриокритицизму.

  2. Реформування наукового пізнання в неопозитивізмі.
    Наукове пізнання - це форма процесу пізнання, головною функцією якого є вироблення й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність. Передусім у структурі наукового пізнання виокремлюються емпіричний і теоретичний рівні..


  3. Прагматизм про шляхи і мету пізнавального процесу. Проблема істинності знання.


Стислий зміст теми: Перший позитивізм. Епістемологічні принципи емпіріокритицизму. Прагматизм в епістемології.. Реформування наукового пізнання в неопозитивізмі. Програма логічного позитивізму (лінгвістичного емпіризму). Програма Віденського гуртка. Пізній неопозитивізм і його криза.

Література: 1-8,11-13,15,20,24

Теми для доповідей:

  1. Позитивістська філософія науки: наука – сама собі філософія.
    Ві́денський гурто́к (нім. der Wiener Kreis) - об'єднання філософів, утворене в 1922. Його найвизначнішими представниками були Моріц Шлік (1882-1936), Отто Нейрат (1882-1945), Рудольф Карнап (1891-1970), Ганс Рейхенбах (1891-1953), Альфред Еєр (1910-1989) та ін.
    Логічний позитивізм - напрям позитивізму, що виник у 1920-х роках (Віденський гурток); намагався сполучити емпіризм, що ґрунтується на принципі верифікації, з методом логічного аналізу наукового знання.
    Філосо́фія нау́ки - розділ філософії, який вивчає поняття, границі і методологію науки. Разом з тим, існують більш спеціальні розділи філософії, наприклад: філософія математики, філософія біології, філософія фізики тощо.


  2. Методологічний принцип емпіризму.

  3. Ідея логічного атомізму та доктрина верифікованості як критерія пізнавального значення суджень.


Тема 11. СУЧАСНА ЕПІСТЕМОЛОГІЯ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ, ТЕЧІЇ, ШКОЛИ І НАПРЯМКИ

(сам.)


  1. Аналітична філософія В.О. Квайна і його теорія „наявного зацікавлення”. Принцип онтологічної відносності.

  2. Фальсифікаціонизм К. Поппера. Розвиток наукового знання як вибір кращої теорії.

  3. Лінгвістичний прагматизм Л.Вітгенштейна. Теорія мовних ігор.

  4. Проблема теоретичного навантаження факту. Л. Флек.

  5. „Історична школа в філософії науки” (Т. Кун, П. Файєрабенд, І. Лакатос).

Стислий зміст теми: Фальсифікаціонізм і теорія «об’єктивного знання» К.Попера, онтологічна відносність Куайна. "Дві догми емпіризму" В.О.Квайна. Принцип онтологічної відносності. Фальсифікаціонізм К.Р.Попера. Проблема розвитку наукового знання (вибір кращої теорії). Питання про співвідношення науки і реальності. Об’єктивне знання.

Прагматичні (Вітгенштейн) і релятивістські (Флек) тенденції в теорії пізнання. Постпозитивізм (філософія науки Куна, Фейєрабенда, Лакатоса), комунікатівна філософія, постмодернізм. Лінгвістичний прагматизм Л.Вітгенштейна. Теорія мовних ігор. Проблема теоретичного навантаження факту. Л.Флек. "Історична школа в філософії науки". Т.Кун, П.Фейєрабенд, І.Лакатос.



Література: 1-7,11-13,15,20,23,24

Теми для доповідей:

  1. Програма побудови єдиної мови науки.

  2. Аналіз мови науки як засіб вирішення основних проблем науки в аналітичній філософії.
    Методоло́гія науки (від метод і грец. λόγος - вчення) - термін, що залежно від контексту може сприйматися в різних значеннях: або як сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці, або як вчення про методи пізнання й перетворення дійсності.
    Аналіти́чна філосо́фія - два пов'язані між собою напрями у філософії: логічний позитивізм та, як його суттєво видозмінене продовження, - лінгвістична філософія. Лінгвістичну філософію можна розглядати як певне відгалуження від логічного позитивізму, оскільки після її появи деякі з логічних позитивістів залишалися вірними основному духові логічного позитивізму.


  3. Зміна проблематики філософії науки в постпозитивізмі: проблема росту знання, проблема демаркації, проблема наукової раціональності, проблема наукової революії.


Тема 12. ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ НАУКИ В ФІЛОСОФІЇ ПОСТМОДЕРНУ

(сам.)


  1. Постструктуралізм як аналітичний інструмент сучасної науки.

  2. Ірраціоналістичні тенденції в філософії Постмодерну. Дослідження феномену науки в постмодерністському мисленні.

  3. Пізнання і розуміння. Герменевтика як методологія інтерпретації і розуміння.

Стислий зміст теми: Ґенеза, фундамент, метод, мова. Поняття про типи наукової раціональності в філософії науки. Мова науки і її відмінності від мови релігії і мистецтва. Онтологія науки. Філософія науки і рефлексія над понятійною структурою наукового пізнання. Філософські основи науки. Ідеали і норми науки. Наукова картина світу.
Науко́ва карти́на сві́ту (одне з основоположних понять в природознавстві) - особлива форма систематизації знань, якісне узагальнення і світоглядний синтез різних наукових теорій. Будучи цілісною системою уявлень про загальні властивості і закономірності об'єктивного світу, наукова картина світу існує як складна структура, що включає в себе як складові частини загальнонаукову картину світу і картини світу окремих наук (фізична картина світу, біологічна картина світу, геологічна картина світу). Картини світу окремих наук, у свою чергу, включають в себе відповідні численні концепції - певні способи розуміння і трактування будь-яких предметів, явищ і процесів об'єктивного світу, що існують у кожній окремій науці.


Література: 1-7,11,12, 17, 18, 20-24

Теми для доповідей:

  1. Проблеми посткласичної науки.

  2. Методологічна доктрина структуралізма. Уявлення про структури як алгоритми мислення та ідея існування универсального кода культури. Уявлення про культуру як текст. Поняття «дискурс».

  3. Погляд на науку в постмодерністській традиції мислення.

  4. Комуникація у розумінні радикального конструктивізму і проблема взаємовідносин науки та суспільства.


ЛІТЕРАТУРА

Основна

  1. Введение в философию 6 В 2 ч. Ч. 2 / Фролов И.Т. и др... – М.: Политиздат, 1990. – 639с.

  2. Лукашевич В.К. Философия и методология науки: Учеб. пособие / Лукашевич В.К. – Мн.: Соврем. шк., 2006. – 320 с. - 2 экз.

  3. Орлов В. Основы философии. Ч. 1. Диалектический материализм : Учеб. пособие. – Перм: 1991. – 448с. 5 экз.

  4. Політична філософія: Підручник / Під ред.. Є. Суліма. – К.: Знання, 2006. – 799с. – 235 екз.

  5. Спиркин А.Г. Основы философии : Учеб. пособие для вузов. – М.: Политиздат, 1988. – 592с. – 28 экз.

  6. Філософія / под ред.. І. Надольного: Навч. пос. – К.: Вікар, 1999. – 64с. – 4 екз.

  7. Філософія: Підруч. для вищ. шк.. – Х.: Прапор, 2004. – 736с. – 38 екз.

Додаткова

  1. Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика : учеб. пособие / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – М. : Высш. шк, 1991. – 383 с.

  2. Гадамер Х. -Г. Истина и метод. - М.: 1988. - 600с.

  3. Гулыга А. В. Немецкая классическая философия / А. В. Гулыга. – М. : Мысль, 1986. – 334 с.

  4. Канке В. А. Основные философськие направления и концепции науки: Итоги ХХ века. - М.: 2000. – 430с.

  5. Ивин А. А. Современная философия науки / А. А. Ивин. – М. : Высш. шк., 2005. – 592 с.

  6. История и философия науки (Философия науки) : учеб. пособие / Под ред. Ю. В. Крянева, Л. Е. Моториной.– М. : Альфа-М; ИНФРА-М, 2007.–335 с.

  7. Климов А. Я. Диалектика практики и познания / А. Я. Климов. – М. : Высш. шк., 1991. – 360 с.

  8. Кохановский В. П. Философия и методология науки : учебник / В. П. Кохановский. – Ростов н/Д. : Феникс, 1999. – 576 с.

  9. Кузнецов В. Н., Мееровский Б. В., Грязнов А. Ф. Западноевропейская философия ХVIII века : учеб. пособие / В. Н. Кузнецов, Б. В. Мееровский, А. Ф. Грязнов. – М. : Высш. шк., 1986. – 398 с.

  10. Кун Т. Структура научных революций. - М.: 1977. – 420с.

  11. Микешина Л. А. Философия познания: диалог и синтез подходов // Вопросы философии. – 2001. - №4. – С. 13-27.

  12. Нарский И. С. Западноевропейская философия ХVII века : учеб. пособие / И. С. Нарский. – М. : Высш. шк., 1974. – 383 с.

  13. Поппер К. Логика й рост научного знания. - М.: 1983. – 530с.

  14. Порус В. Н. Парадоксальная рациональность. - М.: 2000.- 300с.

  15. Порус В. Н. Эпистемология: некоторые тенденції // Вопросы философии. - 1997. - №2. – С. 21-37.

  16. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. - М.: 1998. – 416с.

  17. Современная философия науки. - М.: 1996. – 417с.

  18. Степин В. С. Философия науки : Общие проблемы : учебник / В. С. Степин. – М. : Гардарики, 2006. – 384 с.

  19. Хвостова К. В. Количественные методы в истории // Вопросы философии. – 2002. - №6. – С. 34-50.



Скачати 130.12 Kb.