Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Для Вас, педагоги! Комунікативна компетентність головна мета

Скачати 116.74 Kb.

Для Вас, педагоги! Комунікативна компетентність головна мета




Скачати 116.74 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації08.05.2017
Розмір116.74 Kb.
  1   2

Для Вас, педагоги!
Педагогіка Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.


Комунікативна компетентність - головна мета

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" не виокремлює мовленнєвий розвиток як сферу життєдіяльності чи змістову лінію, не програ­мує окремі заняття суто мовленнєвого змісту, як то було донині.

Компете́нція (лат. competentia, від compete - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Життєдіяльність - сукупність процесів, які відбуваються у живому організмі, слугують підтримці в ньому життя та є проявами життя. Для життєдіяльності характерний обмін речовин.
Мо́влення - це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.
І це не тільки не зменшує значущість означено­го напряму, а, навпаки, вивищує мовлення як компо­нент, що обслуговує всі сторони життєдіяльності малюка, є основою всіх змістових ліній Програми.
Застосунок, застосовна програма або прикладна програма (англ. application, application software, app) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.

У цій статті ми ставимо перед собою двоєдине зав­дання — уточнити, конкретизувати відомі підходи і накреслити шляхи до пошуку нових.

Мовлення — особлива форма діяльності дитини, особ­ливий результат її зусиль в освоєнні життєвого просто­ру. Наслідуючи способи мовленнєвого спілкування того середовища, яке його оточує, маля сприймає та перей­має їх як єдино правильні й незмінні. Варіативність ви­никає на виході дитини з родинного оточення в інше середовище, коли з'являється потреба в спілкуванні з іншими дітьми, дорослими, що й стає початком набуття життєвого досвіду.

Доро́слий - людина, яка досягла певного віку, та у відношенні до якої є підстави вважати, що вона має тілесну та ментальну зрілість. Доросла особа має ті необхідні знання та вміння, які дозволяють їй приймати рішення, важливі на її життєвому шляху.

Пріоритетними для розвитку дитини є спілкування, мовленнєвотворча діяльність, обговорення, роздуми вго­лос без страху помилитися чи висловитися врозріз з дум­кою дорослого. Визнаючи, що підмурівком для виник­нення власної позиції дитини є її життєвий досвід, логічно припустити, що кожна дитина набуває та реалізує його по-своєму. Оцінімо цей шлях, не завжди нами сплано­ваний та передбачуваний за формою чи змістом, який, проте, є здобутком самої дитини. Спробуємо збагатити досвід малюка такими способами й формами мовленнє­вої взаємодії, які б набували варіативності залежно від тривалості контактів, змісту діяльності, кількісної та статевої характеристик дитячого угруповання, інших чинників.

Продуктивною формою мовленнєвого розвитку дітей є вільна й самостійна діяльність у спеціально організо­ваному середовищі, де педагог надає кожному вихован­цеві право вибору: де, коли, скільки часу і з ким йому діяти. Відтак у кожному "фрагменті" мовленнєвої актив­ності дитини розвиваються, час від часу міняючись ролями — то домінуючи, то стаючи тлом для інших, — усі лінгвістичні компоненти.

Угрупо́вання - комплекс видів живих організмів, що входять до складу однієї екосистеми.
Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.
Мовозна́вство, також лінгві́стика - наука, що вивчає мову в усій складності її прояву; наука про мову взагалі й окремі мови світу як індивідуальних її представників. Це гуманітарна наука, яка є розділом культурології (нарівні з мистецтвознавством і літературознавством) і філології (нарівні з літературознавством), а також галуззю семіотики.



Головне — адресне спрямування мовлення, наяв­ність співрозмовника, партнера по спілкуванню. Це йому адресується, "дарується" слово, на яке очіку­ється емоційна чи мовленнєва реакція-відповідь.

У традиційній методиці розвитку дитячого мовлення виняткове значення надається показникам оволодіння мовними засобами, таким формальним характеристикам, як: звуковимова, лексичний запас, граматична правиль­ність. Ми ж розглядаємо ці засоби як попередній етап до успішної мовної взаємодії з партнерами у спілкуван­ні, що розвиває комунікативну компетентність.



Зміст комунікативної компетентності:

  • обізнаність дитини старшого дошкільного віку зі способами та засобами мовленнєвої взаємодії (лінгвістичними та комунікативними);
    Лексика (від дав.-гр. τὸ λεξικόν - сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору) - словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.
    Комунікати́вна компете́нтність - здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми й віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.


  • адекватність вибору наявних навичок та вмінь, застосовування і "зчитування" їх у мовленнєвій взаємодії;

  • орієнтація у ситуації спілкування (доцільно добира­ти мовленнєві та немовленнєві засоби, виходячи зі змісту ситуації, її учасників, власного ставлення);

  • комплексне, варіативне, творче застосування мов­леннєвих і немовленнєвих засобів відповідно до поставленої мети.

Становлення мовленнєвої особистості відбувається не в лінійній послідовності (оволодіння звуком, граматич­но правильним мовленням, зв'язним висловлюванням, розширення словника, а в комплексному розвитку всіх компонентів мовлення. Його вінцем є комунікативна компетентність — здатність користуватися рідною мовою як засобом мовленнєвої взаємодії у товаристві людей, знаходити своє місце серед них, розуміти їх і бути зрозумілим, узгоджувати власні бажання з намірами інших учасників спілкування.
Користува́ння - добування з речей їхніх корисних властивостей (наприклад, збирати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття). Одна з трьох класичних правомочностей власника (нарівні з володінням і розпорядженням).

Саме ці особливості є основою комунікативно-мов­леннєвої компетентності старших дошкільнят. Водночас її можна набути й домінуючим використанням немовлен­нєвих засобів, що не порушить взаємодії дошкільняти з однолітками, не спотворить і не зруйнує його контактів з людьми, які поряд з ним. Індивідуальні прояви мов­леннєвої активності виражаються по-різному: дитина може бути мовчазною чи базікою, схильною до надмір­ного жестикулювання, постійно шукати й не знаходити потрібні слова, вміти слухати, вслухатися в інтонаційні "мережива" мовлення, сама доречно "плести" ці "мере­жива".

Активність - поняття, яке визначає темп руху і інтенсивність дій речовин, явищ і живих організмів. Активність визначається в порівнянні
Індивідуальність (лат. individuitas - неподільність) - сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.
Тож украй важливо розвивати в малого потребу в спілкуванні з навколишнім світом, пізнанні його в собі самому тощо.

Сподіваємося, подані нижче рекомендації щодо вико­ристання деяких педагогічних технологій мовленнєвого розвитку старших дошкільнят сприятимуть підвищенню результативності діяльності вихователів, за умови, що:


  • вони враховуватимуть успіхи й неуспіх дитини в попередній діяль­ності;
    Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.


  • визначатимуть обсяг, час, місце, інтенсивність її мовлення як фрагментарно самостійного чи як складника інших видів діяльності (пізнавальної, музичної, рухової, обра­зотворчої тощо);

  • узгоджуватимуть дозування та самодозування власної мовленнєвої діяльності дитини з мовленням дорослого;

  • забезпечуватимуть взаємовплив та комплекс­ність сфер життєдіяль­ності дитини, які мають мовленнєве обрамлення чи мовленнєву основу.
    Обрамлення - прийом композиції твору журналіста,який передбачає включеність одного сюжету в інший. Наприклад, коли журналіст закінчує свій виклад і надає слово герою, який розказує свою історію.


Технологічні аспекти мовленнєвого розвитку

Плануючи та організовую­чи роботу за новою Програмою, педагог має виходити не лише з вікових, а й індивідуальних характеристик ви­хованців. Зокрема, доцільно орієнтуватися на психоло­гічний вік як на критерій визначення змісту й темпів роз­витку дитини, в тому числі й мовленнєвого. Від цього залежать не лише ефективність, успішність, результа­тивність педагогічного впливу як зовнішньої ознаки передачі інформації, а й розвиненість конкретної осо­бистості.

Успішність (рос. успешность; англ. successfulness, effectiveness; нім. Leistung f) - наявність успіхів (позитивних наслідків) у чомусь, які дають позитивний результат. Зокрема, ступінь засвоєння учнями знань, навичок.
Програма (фр. programme письмове оголошення, порядок денний, від грец. prógramma вказівка) - заздалегідь затверджена (визначена) дія.
Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.
Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
Мовленнєвий розвиток дошкільняти визна­чається мірою сформованості знань, умінь та нави­чок, що є засобами для реалізації його соціальної та інтелектуальної активності серед інших дітей.
Про́даж - це оплатна передача майна однією особою у власність іншій особі.
Інтелéкт - це інформаційний потенціал знань конкретної особистості, отриманий в результаті функціонування свідомості, мислення та розуму людини. По відношенню до суспільства використовуються терміни: "Інтелект планети", "Інтелект нації", "Інтелект країни", "Інтелект установи" і тому подібне.



Використання пальчикових ігор

Дітям малоактивним у діалозі, відповіді яких складаються переважно з одного слова і яким буває важко сформулювати запитання, проте які з інтересом ставляться до ігор однолітків, будуть корисні пальчикові ігри та вправи.

Питання - форма думки, виражена в мові пропозицією, яку виголошують або пишуть, коли хочуть що-небудь запитати, тобто отримати інформацію, що цікавить. В українській мові, якщо питання виголошують, то використовують питальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання і використовують питальні частки: чи, не… чи, що, як, чи що, то хіба, невже, що якщо, а, так, правда, чи не так, так, але ж, чи не так, вірно; питальні займенникові слова: хто, що, який, який, чий, який, скільки, як, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, наскільки. За допомогою цих засобів будь-яка непитальна пропозиція може стати питанням або перезапитом. Задаючи питання зазвичай чекаємо відповіді. Виняток становить лише риторичне питання, на яке відповідь не потрібна.
Відчуваючи недостатність свого лексич­ного запасу, діти часто до­повнюють або замінюють слова жестами, рухами, мімікою. З ними варто розпочинати з найпростіших вправ, посильних для кожного. Іншим дошкільнятам можна пропонувати складніші й різноманітніші вправи, до яких зможуть долучитися і батьки, і педагоги.



Формування комунікативної компетентності

Розвиток цієї якості починається з набуття дити­ною вміння встановлювати контакт із партнером у спілкуванні, дотримуючись усталених правил етикету. У повсякденному житті дити­на спостерігає і наслідує приклади спілкування між со­бою дорослих, дітей тощо. Справжнім зразкам комуні­кативної поведінки має бути притаманна широка палітра емоційно-інтонаційного забарвлення. Старші дошкіль­нята особливо чутливі до мовлення, його граматичної будови й досить критично ставляться до чужих та влас­них висловлювань.

Граматика Грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα - «літера», «написання») - термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Вони вже помічають мовні помилки й продовжують оволодівати тими граматичними форма­ми, у застосуванні яких зазнають певних труднощів. Малюк іще з раннього віку вчиться обирати в загально­му словесному потоці два слова, які він узгоджує між собою, поступово додаючи до них дедалі більше інших слів, що також підлягають граматичній нормі. З часом, шліфуючи звуковимову, розширюючи свій лексичний запас, удосконалюючи граматичні вміння, дошкільник засвоює засоби мовленнєво-комунікативної поведінки, яка створює його індивідуаль­не мовленнєве "обличчя". Так формується мовленнєва особистість.



Оскільки дитина тривалий час перебуває в умовах дошкільного навчального закладу, її головними партнерами у спілкуванні є однолітки та педагоги.
Особистість - відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов'язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
Мовленнєва взаємодія здебільшого виникає в ігрових ситуаціях, у побуті, коли діти не лише послуговуються мовними штампами, а й творять власні, неповторні конструкції. Подаємо приклади варіативності мовленнєвого етикету, який, почавши творитися ще в давнину, то зберігає усталені форми, то набирає нових, сучасних рис.
  1   2


Скачати 116.74 Kb.

  • Комунікативна компетентність
  • Головне — адресне спрямування мовлення, наяв­ність співрозмовника, партнера по спілкуванню. Це йому адресується, "дарується" слово, на яке очіку­ється емоційна чи мовленнєва
  • Зміст комунікативної компетентності
  • Індивідуальні
  • Технологічні аспекти мовленнєвого розвитку
  • Мовленнєвий розвиток дошкільняти визна­чається мірою сформованості знань, умінь та нави­чок, що є засобами для реалізації
  • Використання пальчикових ігор
  • Формування комунікативної компетентності