Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Додаток Типологія регіонів України

Додаток Типологія регіонів України




Сторінка1/5
Дата конвертації19.04.2017
Розмір0.68 Mb.
  1   2   3   4   5

Додаток 3.

Типологія регіонів України

Мета і зміст типології


У цій главі ми представляємо обрану типологію для всіх українських регіонів. Ця типологія включає п’ять типів, причому деякі з них більш зрозумілі та більш згруповані, ніж інші. Загальна мета типології – організувати знання та зменшити різноманіття (між країнами, регіонами, людьми тощо) до керованого рівня. Типології це звичайний інструмент регіонального аналізу і політики регіонального розвитку. Основна ідея полягає у тому, що, хоча кожний регіон є унікальним, деякі регіони мають спільні риси, які роблять їх схожими та які відносно чітко відрізняють їх від інших регіонів.

Конкретна мета цієї типології українських регіонів полягає у тому, щоб визначити типи регіонів, для котрих будуть розроблені «шляхи розвитку» та «меню розвитку», які слугуватимуть основою для розроблення заходів, регіональний розвиток, особливо шляхом використання комплексної допомоги ЄС спрямованої на регіональний розвиток. Вважається, що ця типологія могла б сприяти кращий націленості відповідних заходів на підставі того, що регіони України відрізняються за своїм станом та потребами розвитку та що є групи регіонів, які мають спільні риси (ситуація та тенденції у різних вимірах і аспектах розвитку, сильні сторони та можливості, слабкі сторони та загрози, проблеми та потреби тощо), котрі означали б необхідність різних типів втручань та (або) різну інтенсивність втручань поряд із втручаннями, котрі мають «горизонтальний» характер (тобто можуть застосовуватись до всіх регіонів).

Україна - унітарна держава, регіонами якої є 24 області, 1 автономна республіка (АР Крим) і 2 міста зі спеціальним статусом: Київ і Севастополь.

Ця типологія, аналіз кожного типу і загальний аналіз, наведений у главах 2 і 3, мають слугувати допоміжними засобами для кожного регіону, залученого до оновлення або переробки його стратегії регіонального розвитку, на будь-якому етапі у найближчому майбутньому. Разом вони створюють комплексну, побудовану на фактах картину певних ключових питань і дозволяють порівняти їх щодо різних регіонів, а також, у деяких випадках, у міжнародному масштабі.

Виходячи із вищезазначеної мети стає зрозумілим, що ця типологія не спрямована ані на те, щоб одержати якийсь рейтинг (оцінку) регіонів (хоча це є корисним при здійсненні аналізу окремих показників або наборів показників), ані на те, щоб сформувати якесь нове територіальне групування – макрорегіони чи зони (якщо б це було так, то критичними міркуваннями були б географічна близькість і цілісність. Мета цієї типології – визначити групи регіонів (типи), що є внутрішньо й достатньо однорідними (схожими), але при цьому все ж достатньо відрізняються від інших груп (типів) для того, щоб виправдати диференційований підхід до планування необхідних заходів. У цьому випадку свою роль можуть відіграти конкретне розташування і сусідство, яка не є критичною умовою оскільки регіони можуть бути схожими за рівнем розвитку, навіть якщо вони не є сусідніми і можуть бути різними навіть будучи сусідами.

Критично важливий практичний висновок, що випливає з мети застосування типології (яка має використовуватися при розробці та реалізації «реальної» політики), стосується кількості типів: досвід аналогічних ситуацій показує, що прийнятна кількість типів регіонів для такої держави, як Україна з 27 регіонами, становить 3-5. Менша кількість типів регіонів не зможе відобразити різноманіття регіональних ситуацій, а більша їх кількість не буде практичною та керованою, не створить основу для визначення та розробки необхідних заходів.

Нарешті, типологія, що використовуватиметься при розробці та впровадженні політики та могла б впливати на вибір видів та масштабу відповідних заходів, може збільшити кількість делікатних і чутливих питань на політичному рівні. Це особливо вірно у випадках, коли типологія призводить до повного виключення конкретних політичних варіантів. На практиці типологія того виду, що ми розробили, могла б легко стати предметом заперечень і дискусій, тому що вона впливає на реальні інтереси. Щоб уникнути таких (часто безплідних) спорів і диспутів, типологія має базуватися на фактах, тобто вона має ґрунтуватися здебільшого на документальних даних, навіть якщо ця статистика не є «ідеальною» (що буває завжди, а не тільки в Україні). Саме такою є ситуація з запропонованою типологією.


Методологія, використана для розробки типології


Запропонована типологія побудована на тій ідеї, що існуючі типології для регіонів України не відповідають цілі цього документа і що була потрібна нова типологія, що охоплює як «ситуацію», так і «динаміку», з використанням основаних на фактах, даних, що піддаються об’єктивній перевірці та розроблена на основі методології, що відхиляє суб’єктивні апріорні судження.
Апріорі (лат. a priori - первісно) - те, що передує досвіду, є філософським терміном. Протилежний термін, апостеріорі, позначає те, що випливає з досвіду. Апріорі - саме собою зрозуміло.
Як головний метод було обрано кластерний аналіз. Цей метод дозволяє визначити основоположні, латентні групи (типи) там, де ані склад, ані кількість груп заздалегідь не відомі. Ці групи побудовані на основі відстаней між регіонами у багатовимірному просторі, де кожний вимір представляє використану перемінну (показник).
Багатови́мірний про́стір - простір, число вимірів (розмірність) якого більше трьох. Прикладом Багатовимірного простору є n-вимірний евклідів простір (при n > 3). Назвімо точкою M (x1, x2, … , xn) сукупність n дійсних чисел x1, x2, … , xn (координат точки), взятих у певному порядку, і віддаллю між точками M (x1, x2, … , xn) і M' (x'1, x'2, … , x'n) величину
Тому відстані є мірою схожості, відповідно несхожості між регіонами визначаються за набором особливостей (показників).

Навіть при тому, що при проведенні різних аналізів було розглянуто понад 100 показників – економічних, соціальних, екологічних, у підсумковому аналізі, результатом якого є викладена у цій главі типологія, було використано набагато менша кількість «активних змінних». Вони були відібрані на основі попереднього аналізу варіацій, кореляцій та аналізу основних компонентів і загалом відображають основні виміри розвитку (економічного, соціального, екологічного) (див. подробиці у додатку 2).

Як допоміжний інструмент, було розроблено просту типологія, знов-таки з використанням кластерного аналізу, що враховує як загальний рівень ІЛР (індексу людського розвитку), так і оцінку різних компонентів, розраховану Державним комітетом статистики1.

Кластерний аналіз (англ. Data clustering) - задача розбиття заданої вибірки об'єктів (ситуацій) на підмножини, що називаються кластерами, так, щоб кожен кластер складався з схожих об'єктів, а об'єкти різних кластерів істотно відрізнялися.
Ця типологія використовувалася лише для забезпечення перевірки нашої власної типології з точки зору її узгодженості. Було дві підстави для того, щоб не використовувати її як основну типологію: а) непрозора методологія, тобто відсутність у відкритому доступі повного опису цієї методології, особливо конкретних використаних показників та б) деякі сумніви, що виникли стосовно якості даних і підходу до розрахунку загального ІЛР та його складових2.
Аспект (лат. aspectus - вигляд, погляд) - поняття філософії (онтології, теорії пізнання). У філософії аспект розглядається
Відкритий доступ - це безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі, здійснюваний переважно до рецензованих науково-дослідних журналів.


Обмеження

Одержана типологія не є ідеальною, але вона є найкращим варіантом з точки зору використаних наявних даних, методів і, що є найважливішим, обмежувальному підходу до кількості типів регіонів. Не було б проблематичним розробити 12-15 дуже узгоджених внутрішньо та однорідних типів регіонів (фактично кількість кластерів, сформованих програмним забезпеченням, використаним в остаточній кластеризації на найнижчому рівні, становила 17, а на другому рівні – 10).

Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.
Проте, настільки велика кількість типів регіонів ніколи не була б корисною при розробці політики та виробленні заходів, що відповідають конкретним типам. Коли ми використовуємо меншу кількість типів (як цього вимагає зазначена мета), ми бачимо, що у кожному типі є регіони, котрі можна назвати «базою» у яких краще відображені конкретні особливості відповідного типу, ніж у певних інших (периферійних, або «граничних» регіонах цього ж типу, тобто регіонів, які не повністю відповідають цьому типу, але ближчі до нього, ніж до будь-якого іншого типу.


  1   2   3   4   5



  • Методологія, використана для розробки типології