Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Дослідження сучасного стану сільських територій: підходи, алгоритми, методи

Скачати 299.68 Kb.

Дослідження сучасного стану сільських територій: підходи, алгоритми, методи




Скачати 299.68 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації19.03.2017
Розмір299.68 Kb.
  1   2

УДК 316.334.55: 338.431.2
ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ: ПІДХОДИ, АЛГОРИТМИ, МЕТОДИ
Євсюков Т.О., кандидат економічних наук, доцент,

Ковальчук І.П., доктор географічних наук, професор,

Національний університет біоресурсів і природокористування України
Подано структурну схему, алгоритми, методи і дослідницькі технології щодо комплексного аналізу сучасного стану сільських територій та оцінювання гостроти існуючих проблем.

Структу́рна схе́ма - схема, яка визначає основні функціональні частини виробу, їх взаємозв'язки та призначення. Під функціональною частиною розуміють складову частину схеми: елемент, пристрій, функціональну групу, функціональну ланку.

Компле́ксний ана́ліз, або тео́рія фу́нкції компле́ксної змі́нної (ТФКЗ) - розділ математики, що вивчає функції, які залежать від комплексної змінної. Використовується у багатьох розділах математики, зокрема у теорії чисел, прикладній математиці та фізиці.

Кандида́т нау́к - науковий ступінь в Україні до 31 грудня 2019 року. Прирівнюється до ступеню доктора філософії. Найвищим науковим ступенем в Україні є доктор наук.

Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.

Акцентується увага на потенціалі застосування геоінформаційно-картографічного моделювання станів, масштабів і тенденцій змін сільських територій.


Актуальність теми. Вона зумовлена кризовим станом сільського господарства, високою соціальною напругою в сучасному українському селі, гостротою демографічних, медико-географічних та екологічних проблем, характерних для сільської місцевості, а також недостатнім рівнем їхньої вивченості, недосконалістю методології і методик досліджень сільської місцевості, сільського населення і сільського господарства.

Сільськогоспо́дарське виробни́цтво - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Екологі́чна пробле́ма - це зміна природного середовища в результаті антропогенних дій, що веде до порушення структури і функціонування природних систем (ландшафтів) і призводить до негативних соціальних, економічних та інших наслідків.



Стан вивченості проблеми. Проблема використання аналітико-синтезуючих підходів до вивчення сільських територій є відносно новою, хоч окремі її сторони достатньо активно висвітлювалися дослідниками. Зокрема, соціологи головний акцент робили на вивченні соціальних проблем та негараздів українського села (роботи В.І. Тарасенка, О.С. Гончарука, інших вчених [4, 5, 7, 21, 25]). Досліджували проблеми управління використанням, обґрунтовували шляхи раціонального використання та охорони земельних ресурсів, особливо в умовах реформування земельних відносин економісти-землевпорядники Д.І.

Земе́льні ресу́рси (у старішій географічній літературі - поземе́лля) - частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

 Бабміндра, Д.С. Добряк, Л.Я. Новаковський, М.Г. Ступень, А.Я. Сохнич, А.М. Третяк та інші [10]. Економісти-аграрії П.І. Гайдуцький, Г.Д. Гуцуляк, П.Т. Саблук, М.М. Федоров, В.В. Юрчишин [18, 20] розробили теоретико-методологічні засади вивчення трансформаційних процесів, які відбувалися в аграрному та агропромисловому комплексах України в останні 15-17 років. Економіко-географи Б.М. Данилишин, В.О. Джаман, А.І. Доценко, Ф.Д. Заставний, В.П. Нагірна, Я.Б. Олійник, М.Д. Пістун, Є.І. Пітюренко, В.А. Поповкін, О.Г. Топчійов, М.І. Фащевський, О.У. Хомра, О.І. Шаблій та інші [13, 15, 24] у своїх працях відобразили як потенціал розвитку агропромислового комплексу, так і проблеми, пов'язані з трансформацією земельних відносин [1], економічною, екологічною, демографічною та соціальною депресивністю окремих регіонів.

Агропромисло́вий ко́мплекс - складова частина економіки, що поєднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарську переробку, матеріально-технічне обслуговування села.

Водночас, виникло чимало нових проблем сільських територій, рівень вивчення яких є недостатнім. До них можна віднести питання, пов'язані зі вступом України до СОТ і впливом цього чинника на стан та розвиток агропромислової сфери господарського комплексу; проблеми, пов'язані з безробіттям, спектром соціальних негараздів, властивих сучасному етапові розвитку українського села; проблеми методичного та організаційного характеру, пов'язані, насамперед, з відсутністю достовірної інформації про різні аспекти функціонування сільської місцевості і сільського господарства за умов трансформації соціально-економічної системи України; проблеми, зумовлені недосконалістю методик вивчення цих аспектів функціонування сільської місцевості.

Тому нині існує гостра потреба у розробленні структурної схеми, обґрунтуванні нових підходів, алгоритмів, методів і дослідницьких технологій комплексного аналізу стану сільських територій та їхніх господарських структур. На наш погляд, важливою складовою у проведенні досліджень сучасного стану сільських територій є застосування технологій геоінформаційного моделювання і картографування сировинно-ресурсної, працересурсної, економічної, соціальної, природно-географічної та екологічної складових агрогеографічних геосистем. Ці технології дозволяють підвищити об’єктивність оцінювання еколого-економічного і соціально-демографічного стану сільських територій, інтерпретування отриманих результатів і висновків, обґрунтування системи заходів, орієнтованих на розв'язання проблем сільської місцевості.



Головним у спектрі цих завдань є створення й апробація логічно стрункої аналітико-синтезуючої схеми дослідження сучасного стану сільських територій та їхніх складових – природно-ресурсного і працересурсного потенціалу, населення, господарських об’єктів, соціально-демографічних, економічних та екологічних процесів і проблем.

Результати досліджень та їх обговорення. На наш погляд, структурна схема комплексного дослідження сучасного стану сільських територій має включати наступний ряд кроків (рис.1):

Рис.1. Структурна схема комплексного аналізу сучасного стану сільських територій та оцінювання гостроти існуючих проблем


Охарактеризуємо детальніше суть кожної складової цього комплексного дослідження.

1. Аналіз проблем, пов’язаних з недосконалістю організаційно-правових засад розвитку села і сільського господарства. Цей напрям досліджень повинен включати: вивчення законодавчої та нормативно-правової бази, яка регламентує розвиток аграрної сфери, демографічних процесів, створення фермерських та інших видів господарюючих суб'єктів на селі; дослідження програм розвитку [16] і підтримки певних галузей сільського господарства та АПК в цілому. В цьому сенсі існують великі перспективи для розробки проблематики економічного розвитку АПК, обґрунтування шляхів вирішення правових проблем українського села. До досліджень варто залучати вчених-юристів, аграрників, демографів, географів. Важливою складовою цієї роботи має виступати забезпечення інформаційної підтримки розвитку сільської місцевості, створення інформаційних комунікацій, розгортання сфери їхнього обслуговування (рис. 2).

Рис.2. Схема складових дослідження сучасних організаційно-правових засад розвитку села і сільського господарства


2. Аналіз та оцінювання природно-ресурсного потенціалу розвитку села.

Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.

Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.

Головними складовими природно-ресурсного потенціалу сільської місцевості мають виступати: а) земельні ресурси; б) водні ресурси;

Приро́дно-ресу́рсний потенціа́л (ПРП) - сукупність природних ресурсів, що використовуються (фактично або потенційно) в господарстві. Сума потенціалів окремих видів ресурсів.

Во́дні ресу́рси (англ. water resources, water supply; нім. Wasserreserven f pl) - всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водосховищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяна пара атмосфери.

в) лісорослинні, рибні, мисливські ресурси; г) мінерально-сировинні ресурси; ґ) природоохоронні ресурси; д) рекреаційні ресурси. Для оцінювання запасів цих ресурсів і можливостей їхнього господарського використання застосовують три основні підходи – економічний, географічний та екологічний. Прикладами визначення природоресурсного потенціалу України в цілому та її областей, адміністративних і природно-географічних регіонів можуть слугувати праці В.П. Руденка [19] та колективу авторів з Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України [12, 15]. Якщо ж досліджувати природно-ресурсний потенціал найнижчих ланок – територій сільських рад, агроформувань різних типів, фермерських господарств, то спектр методів дослідження, дослідницьких технологій має суттєво змінитися за рахунок залучення технологій ГІС і даних ДЗЗ, картографування і картографічного моделювання, анкетування та опитування населення, польових обстежень сільської місцевості, мікро- і наностатистичних узагальнень, які стосуються використання природно-географічних, екологічних, людських, фінансових і матеріально-технічних ресурсів.

Матеріа́льно-техні́чні ресу́рси - збірний термін, яким позначаються предмети праці, використовувані в основному і допоміжному виробництві.

Ферма - приватне сільськогосподарське підприємство, що займається комерційними поставками сільськогосподарської продукції на ринок.

Варто також аналізувати ефективність використання біокліматичного, вітро-, геліо- і водоресурсного потенціалу, а також потенціалу розвитку гірськолижного, сільського (аграрного, зеленого) туризму тощо.

3. Аналіз наявної матеріально-технічної і фінансової бази розвитку села, пошуки засобів їх оптимізації та розв'язування існуючих проблем. Цей аспект досліджень повинен опиратися на різночасові дані про рівень матеріально-технічного і фінансово-економічного забезпечення сфери аграрного виробництва, вирішення соціальних, демографічних та економічних завдань і проблем.

Сільське́ господа́рство (с.-г.) - галузь народного господарства, направлена на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості. Галузь є однією з найважливіших, представлена практично у всіх країнах.

Головними джерелами інформації тут слугуватимуть показники статистичної звітності. Вони стосуються:

  • даних економічного розвитку – "Основні показники господарської та фінансової діяльності селянського (фермерського) господарства" (форма 2); "Очікувані результати фінансово-господарської діяльності на 1 жовтня" (форма 8-СГ); "Баланс сільськогосподарської продукції на 1 січня" (форма 16-СГ); "Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції (місячна)" (форма 21-ЗАГ); "Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції" (форма 21-ЗАГ); "Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств" (форма 50-СГ);

  • показників стану галузі землеробства – "Звіт про сівбу ярих культур" (форма 3-СГ), "Заключний звіт про підсумки сівби під урожай" (форма 4-СГ); "Звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай" (форма 9-Б-СГ); "Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур" (форма 29-СГ);

    Органічні добрива - добрива, що містять елементи живлення рослин переважно у формі органічних сполук. До них відносять гній, компости, торф, тирса, солома, зелене добриво, мул (сапропель), промислові та господарські відходи та інші.

    Сільськогосподарські культури - культурні рослини, що вирощуються з метою забезпечення людства продуктами харчування, виробництва сировини для окремих галузей промисловості і кормів для сільськогосподарських тварин.

    "Звіт про наявність насіння сільськогосподарських культур (форма 1-СГ); "Звіт про хід збирання урожаю, сівби озимих та оранку на зяб" (Форма 7-СГ);

  • показників галузі тваринництва – "Звіт про заготівлю кормів" (форма 10-СГ); "Звіт про стан тваринництва на 1 січня" (форма 24); "Баланс кормів" (форма 24-корми);

  • показників технічного забезпечення – "Звіт про стан сільськогосподарської техніки і надходження пального" (форма 6-МЕХ);

    Сільськогосподарська техніка, сільгосптехніка - широкий спектр технічних засобів, призначених для підвищення продуктивності праці в сільському господарстві шляхом механізації і автоматизації окремих операцій або технологічних процесів.

    "Облік тракторів, сільськогосподарських машин та енергетичних потужностей (підсумки інвентаризації) на 1 січня" (форма 10-МЕХ).

Крім цього, важливою інформацією стануть облікові дані, матеріали анкетування та опитування населення тощо, а найважливішими методами досліджень виступатимуть математико-статистичний, порівняльно-географічний аналіз і синтез, картографічне моделювання, експертне і прогностичне оцінювання тощо. Дослідження повинні здійснюватися на основі комплексного і системного підходів. Головними завданнями при цьому мають виступати: 1) визначення рівня достатності матеріально-технічного і фінансового забезпечення прогресу в соціально-економічному розвиткові села; 2) виявлення резервів, проблемних питань, недоліків; 3) обґрунтування шляхів вирішення проблем матеріально-технічного і фінансового забезпечення розвитку сільського господарства і поліпшення стану сільської місцевості; пошуки засобів, інвестиційних ресурсів, механізмів розв'язання проблем фінансового і матеріально-технічного забезпечення розвитку сільської місцевості та аграрної галузі господарства.

4. Оцінювання геодемографічного і працересурсного потенціалу сільської місцевості, виявлення проблемних питань, пошуки шляхів їх розв'язання.. Тут головна увага повинна звертатися на вивчення геодемографічних процесів – розвиток поселень і динаміку кількості населення на певній території, його якісні і кількісні зміни, спрямованість і характерні риси трансформаційних процесів, питання міграційного руху, освітнього, професійного і соціального складу, здоров’я населення, рівня забезпечення господарських формувань професійними кадрами тощо. При дослідженнях необхідно оперувати такими показниками руху населення як природний приріст, сальдо міграції, загальне збільшення (зменшення) кількості населення, загальна динаміка населення, а також відносними параметрами (демографічними коефіцієнтами) – народжуваності, смертності, природного приросту тощо.

Сальдо міграції - різниця між кількістю осіб, які прибули на будь-яку територію, і кількістю осіб, які вибули звідти за один і той самий проміжок часу. Сальдо міграції може бути позитивним і негативним.

Природний приріст - це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатнім у разі перевищення народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення.

Дуже важливо аналізувати траєкторії геодемографічних процесів [24], здійснювати районування території за розповсюдженням певних типів і підтипів геодемографічних процесів, прогнозувати зміни параметрів руху населення, геодемографічної ситуації, працересурсного потенціалу.

У дослідженнях геодемографічних процесів в українському селі доцільно використовувати методи і методичні прийоми статистичного аналізу, екстраполяції одержаних даних і висновків, експертних оцінок, аналогів, демографічних мереж, медико-географічних і геоекологічних узагальнень, кореляційного і факторного аналізу, геоінформаційно-картографічного моделювання тощо.

Фа́кторний ана́ліз - статистичний метод аналізу впливу окремих факторів (чинників) на результативний показник.

Перспективним напрямом дослідження є вивчення систем розселення населення – регіональних, субрегіональних, локальних, а також генетичних і планувальних типів поселень, мережі доріг, інших аспектів цієї проблеми [3, 7, 9, 11].

Стосовно працересурсного потенціалу села, то його необхідно аналізувати з позиції кількісної та якісної оцінки, загроз і ризиків, які зумовлені як трансформацією суспільно-економічних відносин, так і несприятливим розвитком демографічних процесів у сільській місцевості, безробіттям, соціальними негараздами, старінням населення, відсутністю фінансів та інвестицій тощо.



5. Аналіз структури землекористувань, її динаміки, загроз і ризиків, повязаних з реформуванням земельних відносин. Необхідність аналізу стану земель в межах землекористування зумовлюється, у першу чергу, нинішнім надмірним навантаженням на земельні ресурси, що стало причиною активного прояву ряду негативних процесів. В Україні, за розрахунками колективу вчених [10], до складу орних земель безпідставно включено понад 19 % їхньої площі (6,5 млн га), зокрема деградовані та інші малородючі землі. Використання таких земель завдає чималих щорічних економічних та екологічних збитків сільському господарству і довкіллю. Таким чином, виявлення деградованих, малородючих, порушених та забруднених земель у структурі землекористування та їх виведення із складу орних земель стає першочерговим завданням у контексті сучасного екобезпечного використання земельних ресурсів.

Аналіз структури землекористування та її динаміки має базуватися на відповідних даних, відомостях та матеріалах державної статистичної звітності. Зокрема, структура землекористувань відображена у Державній статистичній звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем [17]), яка на регулярній основі ведеться в складі земельного кадастру і дозволяє визначити:

– наявні землі та їх розподіл за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (річна № 6-зем);

Када́стр (фр. Cadastre; рос. кадастр; англ. cadastre; нім. Kataster, Grundbuch n, Flurbuch n) - упорядкована геоінформаційна система про правове, природне, господарське, економічне та просторове положення об'єктів, що підлягають обліку в системі відповідного рівня управління.

Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

– наявні зрошувані землі та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями (річна 6а-зем);

Ірига́ція або зро́шування (нім. Bewässerung, англ. irrigation від лат. irrigado - зрошення) - підведення води на поля, що відчувають нестачу вологи, і збільшення її запасів у шарі ґрунту, де знаходяться коріння рослин, з метою збільшення родючості ґрунту.

– наявні осушені землі та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями (річна 6б-зем);

– землі, які перебувають у власності і користуванні (піврічна 2-зем).

Крім того, у відомостях обліку кількості земель містяться дані, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь, а кількісний облік ведеться за власниками землі і землекористувачами, у тому числі орендарями. Завдяки цьому при обліку кількості земель виділяються [14, 17]: землі в межах населених пунктів;

Земе́льна діля́нка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (Земельний кодекс України. Стаття 79).

Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).

землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності;

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.

зрошувані та осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються та землі, що не оподатковуються.

У матеріалах звітності вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб.

У звітах також відображені площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо – в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Крім сучасних статистичних даних, в аналізі повинна використовуватися статистична інформація попередніх років (століть) (наприклад, матеріали Йосифінської і Францисканської метрик XVIII–XIX ст., Генерального межування тощо), різночасові тематичні карти, літературні дані, аерокосмічні знімки.

Базуючись на цих та інших даних, у процесі дослідження стану землекористувань і трансформаційних процесів у їхньому складі необхідно визначати масштаби, спрямованість і тенденції змін, прогнозувати їхні наслідки, обґрунтовувати комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію стану земельних ресурсів, підвищення ефективності використання земель.

6. Дослідження виробничої, управлінської та побутової інфраструктури села. Тут головна увага звертається на визначення функціонального типу господарств, їхньої природо-ресурсної, матеріально-технічної, працересурсної бази, управлінської та побутової (обслуговувальної) інфраструктури, стану комунікацій, виробничих процесів, ефективності виробництва, проблемних моментів, "вузьких" місць, тенденцій і перспектив розвитку різних галузей аграрного виробництва та потенціалу його підтримання і науково-технічного забезпечення.

Землекористування - поняття, яке має декілька значень і використовується, як іменник та дієслово.

Виробни́чий проце́с (англ. manufacturing_process) - систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили, для отримання готової продукції, з вихідної сировини, згідно із заданою програмою.

Велику увагу необхідно звертати на аналіз таких чинників, як доступність господарства (поселення) до локальних та регіональних центрів збуту продукції, доступність до магістральної транспортної інфраструктури (до шляхів державного та обласного значення). Важливими є й інші моменти управлінської діяльності в агропромисловій сфері, у сфері формування обслуговувальної, комунікаційної інфраструктури сільської місцевості.



7. Аналіз якості ґрунтів, їхньої потенційної врожайності, агроекологічного стану, деградаційних процесів, багаторічних змін цих параметрів. Потужною інформаційною базою, що характеризує стан та якість ґрунтового покриву території, є результати однієї з основоположних складових системи державного земельного кадастру – якісної оцінки земель. Зокрема, існуюча в Україні система земельного кадастру визначає, що облік земель за їх якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

а) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур з виділенням особливо цінних земель;

б) характеристику земель (ґрунтового покриву) за потужністю гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, гранулометричним складом ґрунтів;

Гранулометри́чний склад, Ґранулометри́чний склад (рос. гранулометрический состав, англ. granulometric composition, particle size distribution, gradation composition, grain composition; нім. Kornverteilung f, Korngrößenverteilung f) - кількісний розподіл зерен (грудок, шматків) за класами крупності.

Поживна речовина - необхідна для життя і росту організму, хімічна речовина, яку організм отримує з навколишнього середовища. Тварини споживають поживні речовини з їжею, а рослини безпосередньо з ґрунту та повітря.

розподіл їх за крутизною схилів, еродованістю, кам’янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням продуктами хімізації сільського господарства; за часткою земель, порушених техногенною діяльністю (включаючи радіонуклідне забруднення);

в) характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь;

г) лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д) класифікацію земель населених пунктів (вона проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівельною документацією населених пунктів);

е) характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об’єктами оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення тощо.

8. Аналіз ефективності ведення сільського господарства. Ці дослідження повинні спрямовуватися на вивчення рівня досконалості схем землевпорядкування території, схем паювання земель, формування сільськогосподарських угідь і територій сівозмін, відповідності їхньої структури агровиробничому потенціалу ґрунтів, ефективності вирощування культур та ґрунтовідновних і ґрунтоохоронних заходів тощо.

Сільськогоспо́дарські угі́ддя - це земельні угіддя, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. Ці угіддя є головним засобом в сільськогосподарському виробництві.

Розміщення угідь на території господарства визначається умовами виробництва в галузях, вимогами різних культур до властивостей ґрунтів (вмісту поживних речовин, вологи), особливостями окремих ділянок, рівнем технічного забезпечення землеробства та іншими чинниками. Усі ці питання вирішуються у кожному господарстві з урахуванням конкретних умов, залежно від спеціалізації, структури посівних площ, розміщення населених пунктів тощо. Однак досвід сільськогосподарських підприємств, розташованих у різних природно-економічних умовах, дає змогу виявити загальні закономірності розміщення та використання угідь шляхом:

- аналізу характеру використання ділянок землі з рівнинним рельєфом;

Посівна́ пло́ща - площа (в гектарах), зайнята посівами сільськогосподарських культур.

Рівнина́ - форма рельєфу, при якій поверхня землі в межах видимого горизонту є рівною або слабко хвилястою. Висоти сусідніх точок мало відрізняються одна від одної - коливання відносних висот до 200 м, переходом між підвищеними та зниженими ділянками поступові.

- аналізу розподілу земель за експозиціями, крутизною і довжиною схилів;

- аналізу використання земель балкових систем;

- аналізу використання земель навколо населених пунктів та вздовж транспортних магістралей;

- аналізу використання зрошуваних земель, малопродуктивних та деградованих земель.

Для одержання високого урожаю потрібно забезпечити чітке дотримання сівозмін, термінів обробітку ґрунту, внесення добрив. Насамперед, необхідно забезпечувати високопродуктивну роботу техніки, не порушуючи при цьому агроекологічних нормативів. Тому при дослідженні цього спрямування аналізується агрономічна та агротехнічна документація, вивчаються матеріали внутрігосподарського землеустрою, схеми паювання тощо.

Зокрема, при аналізі ефективності ведення господарства звертається увага на забезпечення рівновеликості та оптимальної конфігурації полів сівозмін, розміщення полів з урахування морфологічних і морфометричних особливостей рельєфу та відносно садиби господарства, правильний підбір культур та сівозмін тощо. На ерозійно-небезпечних землях обов'язковим є запровадження контурно-меліоративної системи господарювання.

9. Аналіз лісогосподарських проблем, визначення їх гостроти і послідовності вирішення. Лісистість території є екологічним чинником, що істотно впливає на стабільність ландшафтів, якість поверхневих і підземних вод, розвиток ерозійних процесів, тому аналіз лісистості і стану лісів є обов'язковим при дослідженнях стану агроландшафтів.

Еро́зія (від лат. виривати), (нім. Erosion; англ. Erosion; фр. Érosion; рос. Эрозия) - процеси руйнування: Руйнування ґрунту або гірських порід водним потоком (водна ерозія), вітром (вітрова ерозія, або дефляція), льодом.

Дослідження необхідно розпочинати з визначення рівня заліснення (лісистості) території землекористування та порівняння його з нормативним показником, рекомендованим для даної зони. Далі звертається увага на рівномірність розподілу лісових насаджень, їхній видовий і віковий склад, потенціал впливу на стан агроландшафтів, поверхневих і ґрунтових вод, розвиток ерозійних і дефляційних процесів.

Лісове насадження - це ділянка лісу однорідна за деревною, чагарниковою рослинністю та живим надґрунтовим вкриттям. Є головним складовим елементом лісу.

Другим аспектом вивчення лісів є аналіз характеру їх господарського використання. При цьому акцент робиться на визначенні запасів деревини і недеревних ресурсів лісу, його рекреаційного потенціалу, встановленні норм і видів лісокористування та лісовідновлення, визначенні шляхів і засобів реалізації цих завдань, оцінюванні ефективності лісокористування.

Третім аспектом аналізу є визначення потенціалу збільшення лісистості, поліпшення екологічного стану лісів, обґрунтування заходів боротьби зі шкідниками лісу і його хворобами.



10. Дослідження об'єктів водного фонду і водного господарства, аналіз водогосподарських проблем.

Во́дне господа́рство - галузь економіки, що розробляє і здійснює заходи щодо використання поверхневих і підземних вод для різних галузей економіки, а також здійснює охорону вод і боротьбу з їх шкідливою дією.

Во́дний фо́нд - усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (Водний кодекс України, 1995 р.).

Особливої актуальності це питання набуває із загостренням глобальної світової проблеми – використання для життєвих потреб доброякісної води з метою збереження здоров'я нації у стратегічній перспективі [12]. У зазначеному контексті аналіз функціонального стану водогосподарських систем, виявлення найгостріших гідроекологічних проблем, дослідження антропогенного впливу на сучасний стан водних ресурсів має вивчатися з використанням новітніх дослідницьких технологій, передусім потенціалу і засобів геоінформаційних систем та гідроекологічного аналізу .

Геоінформаці́йна систе́ма - сучасна комп'ютерна технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).

Антропогене́з (грец. ανθρωπος - людина, γενεσις - виникнення) - процес походження і розвиток усіх видів роду Люди (Homo), розглянуті в біологічному (біологічна еволюція людини), психічному і соціокультурному плані.

У полі зору дослідника повинні перебувати такі питання, як кількісна оцінка водоресурсного потенціалу та складових його балансу (атмосферних опадів, стоку, запасів поверхневих і підземних вод, випаровування тощо), виявлення особливостей його просторового розподілу, встановлення масштабів та ефективності сучасного використання, рівня забезпечення водними ресурсами населення, визначення обсягів та рівня очищення стічних вод; оцінювання масштабів меліоративних робіт, їхнього впливу на стан поверхневих і ґрунтових вод та земельних ресурсів;

Меліора́ція (лат. melioratio поліпшення, від лат. melior кращий) - цілеспрямоване поліпшення властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності.

надійності функціонування водогосподарських об'єктів (водосховищ, ставків, ГЕС, дамб, меліоративних і судноплавних систем, каналів) тощо.



11. Дослідження соціальних негараздів (проблем) села. У даному контексті доцільно вивчити життєвий рівень населення, стан соціальної інфраструктури, потенціал трудових ресурсів, рівень здоров’я населення, криміногенну ситуацію, рівень розвитку таких негативних явищ як алкоголізм, наркоманія, СНІД. В той же час, важливими складовими аналізу будуть рівень безробіття, динаміка захворюваності сільського населення (в тому числі на туберкульоз, СНІД, венеричні, серцево-судинні хвороби тощо).

Серцеві хвороби - це цілий ряд різних захворювань, які вражають серце та серцево-судинну систему. Вивченням хвороб серця, їх профілактикою та лікуванням займається кардіологія.

Соціа́льна інфраструкту́ра - комплекс галузей, які безпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, культуру, побутове обслуговування.

Трудові́ ресу́рси (або також трудові резерви) - поняття «марксистсько-ленінської» (комуністичної, сталінської або так званої «лагерної») політичної економії.

Безробіття - це складне соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не має роботи й заробітку.

При комплексному аналізі сучасного стану сільських територій[22] серед соціальних проблем особливо важливо детально дослідити проблеми міграції молоді, динаміки чисельності працездатного населення, наявності і стану об’єктів соціальної інфраструктури (шкіл, дитячих садків, лікарень, будинків культури, музичних шкіл, бібліотек тощо), рівень народжуваності, процеси старіння населення, обезлюднення поселень тощо. Інформаційною базою тут повинні виступати статистичні дані, матеріали опитування та анкетування населення, опубліковані результати досліджень вчених тощо.

Старіння населення - зсув розподілу населення за віком у бік старшого віку. Цей процес є результатом демографічних змін в характері народжуваності, смертності і частково міграції. За даними комісії ООН з питань розвитку суспільства станом на 2005 рік, старіння населення спостерігалося у всіх країнах світу крім 18.

Наро́джуваність - процес дітородження в сукупності людей, що складають покоління (генерацію) або в сукупності поколінь - населення (людність). Народжуваність взаємодіє із смертністю, що утворює відтворення населення.

Стати́стика - наука, що вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. А також власне кількісний облік масових явищ. Зокрема, облік у будь-якій галузі господарства, суспільного життя, що здійснюється методами цієї науки, а також дані цього обліку.

У дослідженнях використовуватимуться такі методи як математико-статистичний, порівняльно-географічний, аналізу і синтезу, картографічного моделювання, прогнозування змін стану об'єктів тощо.



12. Аналіз та оцінювання гостроти екологічних, медико-географічних, природоохоронних, рекреаційних проблем сільської місцевості. У спектрі екологічних проблем головними виступають:

- деградація ґрунтів, розвиток таких несприятливих процесів як дегуміфікація, зменшення родючості, зростання частки кислих, вторинно- заболочених, засолених, забруднених, еродованих ґрунтів;

- погіршання стану осушених та зрошуваних земель;

- забруднення поверхневих і ґрунтових вод;

- загрози затоплення і руйнування угідь, поселень, комунікацій паводковими і повеневим водами та пошуки шляхів захисту населення від їхнього шкідливого впливу ;

- актуальною, на думку ряду вчених, залишається екологічна проблема лісових пожеж у зонах поширення радіонукліднозабруднених земель, що може слугувати причиною вторинного радіоактивного забруднення територій.

Лісова пожежа - стихійне, некероване поширення вогню по лісових площах.

Серед медико-географічних проблем найгострішими є зростання рівня захворюваності сільського населення на такі хвороби як туберкульоз, серцево-судинні, онкологічні, невралгічні та ін. При їх вивченні необхідно застосовувати методики і дослідницькі технології, які враховують як показники здоров’я населення, так і його позитивні чи негативні реакції (у тому числі й адаптивні) на всю сукупність природних та антропогенних факторів навколишнього середовища.

Екологі́чні фа́ктори, екологічні чинники або фа́ктори середо́вища - сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера).

При аналізі кореляційних зв'язків співставляють картосхеми загальної смертності та онкологічної патології населення різновікових категорій із картосхемами екологічного стану як ландшафту в цілому, так і його компонентів [6].

Серед природоохоронних проблем найгострішими є порушення режиму охорони пам’яток природи, недотримання регламентів господарської діяльності в межах охоронних об’єктів і на прилеглій території.

У зв’язку з активним розвитком сільського, зеленого, аграрного, етнографічного туризму важливими дослідницькими завданнями є оцінювання рекреаційного потенціалу села, визначення ризиків розвитку рекреації і туризму, екологічних наслідків їхнього впливу на довкілля.

13. Аналіз та оцінювання екологічної ефективності землекористування згідно з міжнародним стандартом ISO 14031. В умовах наростання екологічних проблем у сфері використання земельних ресурсів набуває значної актуальності оцінка екологічної ефективності землекористування (функціонування підприємств і організацій). На наш погляд, результати такої оцінки мають здійснюватися згідно з міжнародними стандартами у галузі управління навколишнім середовищем.

Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.

В Україні вже є певні напрацювання щодо застосування міжнародного стандарту ISO 14031 “Управління навколишнім середовищем. Оцінка екологічної ефективності” для оцінювання показників стану навколишнього середовища (землі) на базі земельно-кадастрового обліку [8]. Впровадження системи управління навколишнім середовищем, відображеної в системі стандартів ISO 14000, призведе до підвищення екологічної ефективності, адже в основі стандарту лежить концепція, згідно з якою господарюючі організації та підприємства (землекористувачі) повинні періодично аналізувати та оцінювати свою систему управління навколишнім середовищем, щоб виявити сприятливі можливості для його поліпшення.

Систе́ма екологі́чного управлі́ння - сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для формування, здійснення, аналізу і актуалізації екологічної політики.

Оцінка екологічної ефективності землекористування згідно з міжнародними стандартами дозволить удосконалити систему управління земельними ресурсами в Україні в контексті стратегії європейської інтеграції.

Європейська інтеграція - це процес політичної, юридичної, економічної (а в деяких випадках - соціальної та культурної) інтеграції європейських держав, у тому числі й частково розташованих в Європі. На даний момент європейська інтеграція досягається в основному за рахунок розширення Європейського Союзу та Ради Європи.

Завершальними кроками є узагальнення результатів аналізу сучасного стану сільських територій, його інтегральна оцінка та обгрунтування рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розвитку господарського комплексу села, охорону і відтворення земельного, трудового, екологічного потенціалу сільської місцевості.

Для вивчення охарактеризованих проблем пропонуємо застосувати відповідні схеми (алгоритми) дослідження. На наш погляд, алгоритм дослідження сучасного стану сільських територій мають включати такі кроки:

– постановка мети і завдань дослідження;

– вибір об’єктів дослідження, які б відображали різні аспекти стану функціонування сільської місцевості;

– підбір методів дослідження, інтегрування їх у дослідницькі технології;

– реалізація досліджень різнорангових об'єктів і типових процесів, властивих сільській місцевості;

– опрацювання отриманих результатів, узагальнення інформації, синтез нових знань;

– створення образно-знакових, логіко-математичних, картографічних моделей стану села, сільськогосподарських об’єктів, земельних ресурсів, ґрунтового покриву, трудового і виробничого потенціалу, соціальних проблем тощо;

– оцінювання економічної ефективності функціонування різних галузей господарства та агроформувань різних типів;

– прогнозування розвитку соціально-економічних, демографічних, екологічних процесів, що відбуваються в українському селі;

– обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності землекористування, розв’язання соціальних, економічних, екологічних, демографічних проблем;

– створення та забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи моніторингу соціально-економічних показників стану сільської місцевості, масштабів розвитку трансформаційних процесів, наслідків прийняття і реалізації управлінських рішень;

– внесення коректив у плани господарського, соціального та економічного розвитку, охорони земельних, водних, біотичних та інших видів ресурсів з урахуванням результатів проведених досліджень тощо.



Методи дослідження. Розглянемо цю проблему через призму побудови структурної схеми або матриці методів дослідження сільської місцевості і завдань, які будуть вирішуватися за допомогою цих методів (табл. 1).

Таблиця 1. Матриця методів дослідження проблем сільської місцевості




Усю сукупність застосовуваних у дослідженні методів, способів і прийомів доцільно інтегрувати у так звані дослідницькі технології. Дослідницькими технологіями називаємо таке поєднання методів, прийомів, способів дослідження певних об’єктів або процесів, яке забезпечує оптимальне вивчення існуючих проблем і вирішення завдань. На наш погляд, можна виділити наступні види дослідницьких технологій, придатних для вивчення проблем сільської місцевості (рис. 3).

Рис. 3. Види дослідницьких технологій, які можуть бути задіяні для вивчення проблем сільської місцевості


Технології історико-географічних досліджень. Зазначені технології базуються на глибокому вивченні та детальному аналізі різночасової статистичної, картографічної, довідкової, фондової інформації [11]. Такими матеріалами можуть слугувати різночасові топографічні і тематичні карти, історичні описи, літературні дані, аерокосмічні знімки, статистичні збірники тощо. Застосування історико-географічних технологій дозволить більш об'єктивно, із урахуванням історично сформованих відносин на селі і трансформаційних процесів, прогнозувати їхні наслідки для населення, навколишнього середовища та його компонентів, обґрунтовувати комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію стану земель, підвищення ефективності використання земельних, водних, біотичних і людських ресурсів.

Технології економічного, математично-статистичного, кореляційного, багатофакторного, кластерного аналізу.

Людські́ ресу́рси, також часто HR (від англ. Human Resources) - сукупність робітників з кваліфікацією до розробки або підтримки продукту або сервісу.

Кластерний аналіз (англ. Data clustering) - задача розбиття заданої вибірки об'єктів (ситуацій) на підмножини, що називаються кластерами, так, щоб кожен кластер складався з схожих об'єктів, а об'єкти різних кластерів істотно відрізнялися.

Технології економічного, математично-статистичного аналізу сільських територій дозволяють інтерпретувати фінансово-економічні, демографічні, еколого-географічні явища і процеси у вигляді логіко-математичних схем, рівнянь, алгоритмів та відображати їх засобами статичного і динамічного картографування (картограми, картодіаграми, динамічні і статистичні діаграми та графіки тощо). У процесі цих досліджень у повній мірі використовується потенціал картографічного моделювання за допомогою технологій ГІС.

Кореляційний та багатофакторний аналіз дозволяє виявити стохастичну залежність між випадковими величинами.

Випадкова величина (англ. Random variable) - одне з основних понять теорії ймовірностей.

У найпростішому випадку досліджують дві вибірки (набори даних), у загальному – багатовимірні комплекси (групи) параметрів або об’єктів. Метою кореляційного і багатофакторного аналізу є встановлення тісноти зв’язків між явищами, об'єктами чи процесами. Кореляційний аналіз є важливим, але не єдиним методом оцінювання тісноти зв’язків.

Кореляційний аналіз - це статистичне дослідження (стохастичної) залежності між випадковими величинами (англ. correlation - взаємозв'язок). У найпростішому випадку досліджують дві вибірки (набори даних), у загальному - їх багатовимірні комплекси (групи).

Широко повинні використовуватися багатофакторний та кластерний аналіз (особливо на рівні узагальнення даних, районуванні і типізації досліджуваних об'єктів).



Технології мікро- і наносоціоекономічних досліджень, опитування населення, анкетування. Їх застосування особливо актуальне на теперішньому етапі розвитку суспільства, коли масштаби прояву соціальних, економічних, демографічних процесів та явищ суттєво відрізняються, змінюються як у просторі, так і в часі. У цьому випадку традиційними методами і технологіями досліджень не можна проникнути в суть складних процесів, виявити і пояснити механізми їхнього виникнення та розвитку. Тому виникає необхідність суттєвого збільшення масштабу досліджень, деталізації, переходу на мікро- і нанорівень, аналізу і синтезу знань. В цьому сенсі суттєвий потенціал мають технології соціологічних наук [21], геоінформатики, картографічного моделювання, експериментів.

Технології ГІС, картографічного моделювання, дистанційного зондування. Розвиток ГІС-технологій дає можливість забезпечити принципово новий рівень виконання робіт із вивчення проблем сільської місцевості. Їх використання суттєво зменшує затрати часу та дає змогу отримати при цьому якісніші результати.

ГІС-технології із значним успіхом використовуються для забезпечення процесу прийняття рішень з оптимального управління земельними ресурсами, є важливим інструментом пізнання навколишнього середовища та управління ним, від чого залежить екологічна та економічна стабільність природно-господарських систем та об'єктів.

Тео́рія рі́шень - царина досліджень, яка математичними методами досліджує закономірності вибору людьми найвигідніших із можливих альтернатив і має застосування в економіці, менеджменті, когнітивній психології, інформатиці та обчислювальній техніці.

Наочною є тенденція застосування геоінформаційних систем в якості інтегруючого компонента в задачах спостереження за довкіллям. ГІС-проекти відіграють провідну роль у вирішенні головних завдань моніторингу земель, прогнозуванні еколого-економічних наслідків розвитку негативних процесів, розробці заходів з їх попередження та запобігання.

Геоінформаційні системи і технології, цифрові моделі стали переконливою альтернативою традиційним засобам картографічного моделювання геосистем, оскільки для комплексного моделювання найскладніших просторових об’єктів та явищ в сучасних ГІС застосовується увесь арсенал числових методів та потужних програмних засобів комп’ютерної обробки, просторово-часового моделювання, накопичення, поширення і візуалізації інформації, в тому числі і з використанням глобальних інформаційних мереж [23].

Дослідження стану і розвитку сільських територій тісно взаємозв’язане з проблемою виявлення взаємовідносин як між окремими елементами цієї системи (природними ресурсами і компонентами, екологічними складовими природно-господарських систем), так і між господарськими, поселенськими, транспортними, рекреаційними і природоохоронними підсистемами, з пошуками закономірностей функціонування природно-господарських систем та об’єктів. Об’єктивною необхідністю при розв’язанні таких проблем є підвищення ефективності використання одного із засобів вивчення географічних об’єктів –картографічного моделювання та залучення до дослідницького процесу різночасових картографічних джерел.

Тому одним із найефективніших методів вивчення сільських територій може виступати геоінформаційно-картографічне моделювання – сукупність операцій з картами, спрямованих на отримання нових знань про природно-господарські системи. Картографічне моделювання включає і створення карт, але на перший план висувається розробка методів використання вже створених карт, їх поєднаного аналізу. Виходячи з цього, головну увагу слід приділяти побудові складних картографічних моделей, які являють собою набір карт або картографічних характеристик і дозволяють отримати таку додаткову інформацію про досліджуваний об'єкт, яку кожна карта зокрема дати не може.

В той же час, досить цікавими в контексті формування геоінформаційної бази стану сільських територій є розробки вчених науково-дослідного інституту геодезії і картографії [23] щодо складу базових геопросторових даних, призначених для реалізації управлінських задач на місцевому рівні.

Науко́во-до́слідний і́нститут (НДІ) - самостійна установа, створена організовувати наукові дослідження та провадити дослідно-конструкторські роботи, різновид інституту.

Зокрема, до них пропонується включити такі компоненти:

1. Опорну геодезичну мережу у вигляді геодезичної мережі згущення;

2. Ортофотоплани та фотокарти на досліджувану територію;

3. Базу даних географічних назв;

4. Реєстр вулиць та адрес (у випадках, коли досліджуватимуться і території населених пунктів);

5. Дані про адміністративні межі районів, рад місцевого самоврядування та населених пунктів;

Місце́ве самоврядува́ння - право та змога органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

6. Гідрографічну мережу, сформовану водними об’єктами місцевого рівня (на наш погляд, слід також на базовому рівні відображати і водні об’єкти міжнародного, національного і регіонального рівнів, оскільки зазначені мережі суттєво впливають на характер господарського використання земель навколоводних об'єктів, створюють певні обмеження та обтяження землекористувачів, вимагають особливої їх охорони, використання тощо);

7. Об’єкти транспортної інфраструктури місцевого значення (мережа автошляхів і залізниць, мережа повітряного сполучення, мережа водних шляхів, окремі об’єкти транспортних систем).

Гідрографі́чна мере́жа (англ. hydrographic network; drainage net, нім. Gewässernetz n, hydrographisches Netz n) - сукупність рік та інших постійних і тимчасових водотоків, а також озер, водосховищ, боліт та інших водойм на якій-небудь території.

Транспортна система - це система взаємопов’язаних складових (людей, які задіяні в транспортному процесі; інфраструктури; транспортних засобів тощо), яка призначена для транспортування будь-кого (будь-чого).

Тут також хотілося б відмітити, що ця компонента має бути доповнена інформацією про наявність об’єктів транспортної інфраструктури міжнародного і державного значення та міжрегіонального сполучення, бо вони є вагомим рентоутворюючим фактором, який суттєво впливає на характер подальшого використання земель навколо транспортних систем, формує напрями розвитку території населених пунктів тощо;

8. Інженерні комунікації та об’єкти трубопровідного транспорту місцевого значення;

9. Туристично-рекреаційні об’єкти місцевого значення;

10. Заповідники та інші території, що особливо охороняються місцевого значення. У цьому контексті, на наш погляд, також необхідно включити до складу базових геопросторових даних на місцевому рівні об’єкти державного і регіонального значення;

11. Межі об’єктів кадастрового зонування та земельних ділянок;

12. Контури будівель та споруд;

13. Контури структурно-планувальних елементів території (межі кварталів, мікрорайонів тощо);

14. Цифрова модель рельєфу у масштабі 1:2 000 на територію населених пунктів і масштабі 1:10 000 на територію поза населеними пунктами (регіонів).

При геоінформаційно-картографічному моделюванні сільських територій необхідно широко використовувати технології та інформацію дистанційного зондування Землі (ДЗЗ).

Дистанці́йне зондува́ння Землі (ДЗЗ)́ - спостереження поверхні Землі авіаційними і космічними засобами, оснащеними різноманітними видами знімальної апаратури.

Дані ДЗЗ відіграють важливу роль у створенні моделей досліджуваних об'єктів та оновленні інформації. Це економічно найефективніший спосіб одержання даних, який в короткий термін забезпечує одночасний огляд всієї досліджуваної території [2].

Важливим завданням досліджень сільської місцевості є створення ГІС “Ресурсний потенціал розвитку аграрної сфери господарського комплексу адміністративного району”. Метою такої ГІС є збирання, систематизація, аналіз геопросторових даних про ресурси району, ефективність їхнього господарського освоєння та використання, впливаючі на нього чинники і процеси. За допомогою ГІС такого типу можна буде вирішувати наступний спектр завдань:

1) збір, систематизація, формування баз даних про наявність і стан природних ресурсів (насамперед земельних), характер та інтенсивність їхнього використання;

2) зберігання та поповнення (поновлення) інформації у вигляді геопросторових баз даних з набором атрибутивних даних;

3) тематичне структурування інформації, її оброблення за допомогою загальновживаних і спеціалізованих методів, алгоритмів, програм;

4) аналіз інформації, візуалізація отриманих результатів, висновків і рекомендацій за допомогою геоінформаційних технологій;

5) прогностичні оцінки землекористування, охорони природних ресурсів, відтворення земельно-ресурсного потенціалу, соціальних, економічних, демографічних, екологічних процесів;

6) поширення інформації про стан природних (насамперед земельних) ресурсів серед зацікавлених користувачів і громадськості, допомога у прийнятті планувальних та управлінських рішень в галузях ресурсовикористання і ресурсозбереження;

7) використання отриманих висновків і рекомендацій у сфері фахової та екологічної освіти і виховання.

Екологічна освіта (англ. environmental education) - це організовані зусилля для вивчення особливостей функціонування природних середовищ та, зокрема, здатності людини управляти поведінкою й екосистемами для сталого розвитку та життя.


  1   2


Скачати 299.68 Kb.