Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Фізико-географічна та соціально-економічна характеристика кіровоградської області

Скачати 412.82 Kb.

Фізико-географічна та соціально-економічна характеристика кіровоградської області




Скачати 412.82 Kb.
Дата конвертації24.05.2017
Розмір412.82 Kb.


ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  1. Загальні відомості про Кіровоградську область

Кіровоградську область утворено 10 січня 1939 року.
Кіровогра́дська о́бласть(Кропивницька область) - область в центральній частині України. Утворена 10 січня 1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР. Обласний центр - Кропивницький.
Площа території області становить 24,6 тис. км2, тобто Кіровоградщина займає 4,07 % території держави.
Терито́рія держа́ви (лат. territorium - область, територія; від terra - земля) - обмежена кордонами частина земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певної держави.
За територією область посідає 11-те місце серед областей України.

Розташована Кіровоградщина в центральній частині України у межиріччі Дніпра та Південного Бугу. На півночі межує з Черкаською, на північному-сході з Полтавською, на сході й південному-сході - з Дніпропетровською, на півд­ні - з Миколаївською, на південному заході — з Одеською, на заході - з Вінницькою областями.

Протяжність області з півночі на південь - майже 150 км, зі сходу на захід - понад 300 км.

Крайні точки Кіровоградщини розташовані поблизу та­ких населених пунктів: північна - смт Власівка, південна -с.

Область - назва однієї з 24 адміністративних одиниць України. Області поділяються на райони (від 11 до 27 районів в області)/
Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).
Юр'ївки Веселівської сільської ради Бобринецького ра­йону, західна - с. Котовки Гайворонського району, східна -с.
Га́йворонський райо́н - район на заході Кіровоградської області України, найвіддаленіший від обласного центру. Адміністративний центр - місто Гайворон. Населення становить 39 496 (на 1 грудня 2011 року).
Куцеволівки Онуфріївського район.

Відстань від Кіровограда до Києва залізницею - 392 км, шосейними дорогами - 317 км.

Сприятливими факторами географічного розташування області є безпосереднє сусідство з розвинутими в промисло­вому відношенні Придніпров'ям і Донбасом, наявність густої мережі транзитних залізниць та автомагістралей, газопро­водів та нафтопроводів, вихід до Дніпра (пристань у Світло­водську). Кіровоградщина лежить у межах двох фізико-гео­графічних зон - лісостепової і степової (більша частина). Агрокліматичні та агрогрунтові умови області сприятливі для розвитку сільського господарства.

В області - 21 район, 12 міст, у т. ч.4обласного та 8 район­ного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1015 сіль­ських населених пунктів.

Се́лище місько́го ти́пу - міське поселення (місте́чко), яке за функціональним призначенням у загальній системі адміністративно-територіального устрою України посідає проміжне місце між сільським населеним пунктом і містом, але в обліку населення належить до міського.



  1. Населення

Населення Кіровоградської області на 1.01.2005 р. (за оцінкою) становило 1085,7 тис. чол. (приблизно 2 % населення України). Для порівняння станом на 5 грудня 2001 року, за уточненими даними Всеукраїнського перепису, на Кіровоградщині мешкало 1133,1 тис. осіб, що свідчить про процеси депопуляції. На 1 км2 припадає 46 осіб при 80 чол. на 1 км2 в Україні. Найменша густота населення у Світловодському (14 осіб/км2), Устинівському (17 осіб/км2), Компаніївському (18 осіб/км2) та Новгородківському (19 осіб/км2) районах.
За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 лютого 2017 року чисельність наявного населення України становила 42 558 328 осіб(без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя)
Густота населення Густота́ насе́лення - рівень заселеності певної території; кількість постійного населення, що проживає на одиниці площі (як правило, в розрахунку на один квадратний кілометр). При обчисленні щільності населення інколи виключається незаселена територія, а також великі внутрішні водні простори.
Найгустіше за­селені Гайворонський (62 особи/км2) та Маловисківський (43 особи/км2) райони. Міське населення становить 60,6 % населення області. Об­ласна система міських поселень сформована слабко.
Міське́ посе́лення - муніципальне утворення в Росії, що є складовою частиною муніципального району. Утворене містом або селищем міського типу, в яких місцеве самоуправління здійснюється населенням безпосередньо через виборчі органи місцевого самоуправління.
Серед них переважають малі міста. Найбільші міста: Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам'янка. Сільське населення становить 39,4 % від усього населення Кіровоградщини.

В області мешкають представники понад 30 національ­ностей. У національному складі населення області переважа­ють українці (90,1 %). Живуть також росіяни (7,5 %), білоруси, молдовани, євреї та ін.

За кількістю релігійних організацій та насиченістю ре­лігійної мережі область є типовою для центрального ре­гіону України. За роки незалежності кількість релігійних організацій в області зросла майже в 4 рази (у 1991 р. - 128 релігійних організацій 6 церков, конфесій, течій). Станом на 1.07.2004 р. в області зареєстровано статути 495 релігій­них організацій 32 церков, конфесій, течій. У тому числі: 193 - релігійні громади Української православної церкви Московського патріархату;

Православ'я або Православне християнство - збірний термін, який включає в себе Православну церкву та Давньосхідні православні церкви.
Релігійна організація - релігієзнавче та юридичне поняття. В християнстві (відповідно німецьких соціологів М. Вебера і Е. Трельча) це церква, деномінація, секта (включно з демонічними сектами кримінального, деструктивного та тоталітарного характеру); загально - діляться релігійні організації на
Релігійна громада - громада (спільнота), група людей, які сповідують чи практикують однакову релігію. Це є релігієзнавчим та юридичним поняттям.
44 - Української православної церкви Київського патріархату; 15 - Української автоке­фальної православної церкви; 4 - Руської православної ста­рообрядницької церкви; 2 - Римсько-католицької церкви; 78 - євангельських християн-баптистів;
Бапти́зм (від грец. Βάπτισμα: хрещення) - один із напрямів протестантизму.
58 - християн віри євангельської та інших церков цього спрямування; 9 - релі­гійних громад Союзу Церкви Божої України; 12 - громад харизматичного спрямування; 20 - адвентистів сьомого дня; 10 - Свідків Ієгови; 4 - Новоапостольської Церкви; 3 - лютеранської церкви; 7 - іудаїстського віровизнання; 2 - мусульманські громади; 1 релігійна громада буддистів. В області створе­но два єпархіальних управління православних церков (УПЦ та УПЦ-КП), три обласних протестантських об'єднання (ЄХБ та ХВЄ, Союз Церкви Божої України). На ниві милосердя та доброчинності в області працюють 4 місії (до 1991 р. місій не було). Діють два жіночих монастирі: Свято-Богоявленський жіночий монастир УПЦ у селі Диківці Знам'янського району; Свято-Успенський жіночий монастир УПЦ-КП у селі Ясинуватці Олександрійського району.
Лютера́нство - напрямок протестантизму, названий так на честь засновника - Мартіна Лютера, який поклав у віровчення не лише ідеї реформування церкви, але і свій власний духовний досвід. Сьогодні у світі понад 70 млн лютеран (Німеччина, Скандинавія, США та ін.).
Правосла́вна Це́рква (Вселенська Православна Церква, Кафолічна Православна Церква, Вселенське Православ'я, Православ'я) - третя за чисельністю (після католиків і сунітських мусульман) релігійна спільнота і друга за чисельністю християнська спільнота у світі, яка існує з часу її заснування Ісусом Христом та його апостолами і у рамках якої передається Священне Передання, важливою складовою якого є Святе Писання. Вона складається з ряду єдиних у теології помісних (автокефальних, автономних і под.) Церков, що перебувають між собою у євхаристійному спілкуванні. Кожна з Церков очолюється синодом (собором) єпископів, чиє завдання полягає у збереженні віровчення, традиції та практики Вселенської Церкви. Усі православні єпископи ведуть свою лінію до одного з дванадцяти апостолів через процес апостольської спадкоємності.
Домбоцький Свято-Успенський жіночий монастир - згромадження 30 черниць православного віросповідання у підпорядкуванні УПЦ МП та під опікою ігумені Февронії (Тухляниці). Розташований у селі Домбоки Закарпатської області.
При релігійних громадах працює 110 недільних шкіл. Пасторську роботу здійснюють близько 500 священнослужителів. Зареєстровано 11 періо­дичних релігійних видань.

В області практично завершено передачу релігійним організаціям колишніх культових будівель, на які вони пре­тендували. Релігійним організаціям передано 58 культових споруд, а також 123 приміщення, які переобладнані або при­стосовані під культові будівлі.

Храм (від стцерк.-слов. храмъ) - архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів.
Серед переданих будівель -47 пам'яток архітектури, у тому числі 6 загальнодержавно­го значення. У цілому для проведення богослужінь релігій­ні громади використовують 104 типові культові споруди.
Ку́льтова спору́да - споруда або комплекс споруд для культових, релігійних потреб (відправ служб, читання молитов і звернень до Бога), служіння Богу.
181 приміщення пристосоване під молитовні, 143 споруди віруючі орендують.

Упродовж останнього десятиріччя в області побудовано 47 храмів та молитовних будинків, із них 20-у містах, 27 -у сільській місцевості. Будуються ще 32 культових приміщен­ня, у т. ч. 2 3 - у містах, 9-у селах.

Економічно активне населення Кіровоградщини у віці 15-70 років становить 513,5 тис. чол., з них у працездатному віці - 93,7 %. Без робо­ти у віці 15-70 років перебувають 51,4 тис. чол. (у 2000 р. було 76,4 тис. чол.), що становить 10 % до економічно активного населення у віці 15-70 років.

Економічно активне населення - це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

Станом на 1 листопада 2003 р. в області зареєстровано 86 обласних організацій політичних партій.

Політи́чна па́ртія - особлива громадська організація (об'єднання), яка прагне досягти мети, загальної для її членів шляхом придбання і здійснення політичної влади. Інструментом партії є оволодіння політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Членством у політичних партіях охоплено близько 4 % жителів облас­ті. На Кіровоградщині діють, більше трьохсот громадських об'єднань. Це молодіжні, жіночі, ветеранські, культурні та інші товариства.

3. Історія дослідження природи

Знання про природні умови Кіровоградщини нагрома­джувалися протягом тривалого періоду, починаючи з анти­чних часів. Найдавніші відомості про рельєф, річки, озера, ліси в межах України наведені у творах Геродота, Страбона, Птолемея та інших видатних античних авторів. Чимало інформації природничого змісту вміщують літописи Київ­ської Русі (ІХ-ХП ст.). Наприклад, у «Повісти временних літ» (1114-1116 рр.) є описи конкретних річок, низин і височин, лісів та степів, тваринного світу території сучасної України.

Фа́уна (новолат. fauna, від лат. Fauna - богиня лісів і полів, заступниця стад тварин) - історично сформована сукупність видів тварин, що живуть у певній області та входять до всіх її біогеоценозів.
Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

З XVI ст. територія України зображується на картографіч­них матеріалах. Перші достовірні карти Правобережжя були складені французьким військовим інженером Г. Бопланом, який 1630-1640 рр. будував фортеці на південних кордо­нах Речі Посполитої. На картах Боплана детально позна­чені басейни Дніпра, Південного Бугу, Тясмину, Синюхи та Інгулу. Досить відомою є також невелика за обсягом робота Г. Боплана «Опис України», видана 1651 р. у Франції.

Початок систематичного збору відомостей про терито­рію нашого краю пов'язаний з діяльністю експедиції Петер­бурзької академії наук, що була відряджена на Південь Росії у другій .половині XVIII століття. Експедицію очолив відо­мий російський дослідник та мандрівник, академік І. Гільденштедт. У його публікаціях «Дневник путешествия в Южную Россию академика Санкт-Петербургской Академии наук Гильденштедта в 1773-1774 гг.» узагальнені географічні, ботанічні та етнографічні матеріали з Олександрійського та Єлисаветградського повітів Херсонської губернії.

Південь Росії - термін, використовуваний з 1991 року при позначенні Південного та Північно-Кавказького федеральних округів сучасної Російської Федерації.
Херсонська губернія - губернія на півдні європейської частини Російської імперії від 1802 до 1921 року (до 1802 року Миколаївська), одна з Новоросійських губерній на території сучасних України і Молдови.
Зокрема, він писав про те, що по річках Цибульнику, Тясмину і Інгуль­цю росли будівельні ліси з дуба, клена, ясена, граба та інших дерев. Через територію нашого краю пролягав також шлях мандрівника Василя Зуєва, який здійснив подорож від Санкт-Петербурга до Херсона у 1781 -1782 рр.

У 90-х роках XVIII ст. території Олександрійського та Єлисаветградського повітів досліджував відомий німецький ботанік Ліндеманн. Його увага була спрямована на природні ділянки, розташовані між Єлисаветградом, Новомиргородом, Крюковом та Куцівкою. Місцем для проживання було вибрано Єлисаветградку. Дослідник зібрав значну колекцію рослин, яка потім зберігалася в Природно-історичному музеї Херсонського губернського земства.

У другій половині XIX ст. на території краю проводилися геологічні дослідження. М. П. Барбот-де-Марні, перевіривши існуючі на той час відомості та базуючись на власних спо­стереженнях, виявив головні особливості літологічного та палеонтологічного складу відкладень у межах Херсонської губернії. Його «Геологический очерк Херсонской губернии (с геологической картой, профилями и рисунками)» (1869) вміщує описи червоних гранітів у долині р. Чорний Ташлик і сірих гранітів по р. Велика Вись, а також покладів мергелів, графіту, вапняків, каолінів, що залягають в надрах Єлисаветградського та Олександрійського повітів.

Геологію околиць Єлисаветграда вивчав у 70-х роках XIX ст. академік Гельмерсен.

Важливою подією в житті Єлисаветграда стало відкриття у 1870 р. земського реального училища.

Чорний Ташлик - річка в Україні, в межах Новоукраїнського, Добровеличківського і Вільшанського районів Кіровоградської області та Первомайського району Миколаївської області. Ліва притока Синюхи (басейн Південного Бугу).
Реа́льне учи́лище - середній навчальний заклад у Російській імперії, у тому числі і в Україні, з семирічним курсом навчання (у тому числі 1 рік на додатковому відділі для підготовки до вступу у вищі навчальні заклади).
Зусиллями викладачів Р. С. Пржишиховського та Г. Я. Блізніна у закладі було ство­рено метеостанцію. Перші спостереження обмежувалися лише вимірами температури повітря та атмосферного тис­ку, а у 1887 р. розпочалися постійні дослідження вологості ґрунтів.

Завдяки сприянню сільської інтелігенції увесь прилеглий до Єлисаветграда район вкрився сіткою місцевих метеостанцій, що згодом увійшли до складу метеорологічної мережі Півдня Росії.

У 1881 р. на території нашого краю працювала експедиція «Вольного зкономического общества», очолювана видат­ним російським ґрунтознавцем В. В. Докучаєвим, що мала на меті продовження досліджень російського чорнозему. Маршрут експедиції пролягав на вододілі Дніпра і Південно­го Бугу; зі сходу на захід. Під час роботи експедицією були взяті зразки ґрунтів біля Крюкова, Протопопівки, Знам'янки, Єлисаветграда та Голованівська. Аналіз їхнього мінералогіч­ного складу наведений у монографії В. В. Докучаєва «Русский чернозем» (1883).

У той же час, за ідеєю В.В. Докучаєва, біля с Онікеєве було здійснено насадження чотирьох ґрунтозахисних лісосмуг, що нині являють собою цікавий лісомеліоративний об'єкт кінця XIX століття, відомий як «докучаєвські лісосмуги». До­вжина лісосмуг - від 1 131 до 3 492 м, ширина - близько 40 м. У деревостані домінують дуб, ясен, берест та жовта ака­ція. Однак перші лісосмуги в нашому краї були закладені ще у 1876 р. біля Єлисаветграда. Вони створювалися одним із засновників ґрунтозахисного лісорозведення у Херсонській губернії А. А. де Карієром.

Наприкінці XIX ст. в Олександрійському та Єлисаветградському повітах вже існували впорядковані парки, такі як «Міський сад» в Єлисаветграді, Онуфріївський парк та дендропарк «Веселі Боковеньки». Між іншим, міський сад був створений у 50-60-х роках XVIII ст., тобто ще за часів існування фортеці Св. Єлизавети; Онуфрїївський парк з'явився на земельних володіннях графа М. Толстого у 50-х роках XIX ст.; дендропарк «Веселі Боковеньки» був закладе­ний М. Л. Давидовим у 1893 р. в с. Іванівці (поблизу с. Долинської).

У 50-х роках XIX ст. в північних районах території сучасної Кіровоградщи­ни працювала наукова експедиція професора зоології Київського університету К. Ф. Кесслера. В околицях Златополя (нині Новомиргород) учений вперше виявив та описав новий вид кажана, якого згодом було названо на честь видат­ного російського зоолога П. Є. Палласа. Сфера наукових інтересів експедиції охоплювала також найбільший лісовий масив нашого краю - Чорний ліс.

Наукова експедиція (від лат. expeditio - похід) - одна з організаційних форм наукових досліджень, як правило пов'язана з переміщенням дослідників по території чи акваторії, що вивчається.
Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварини, мікроорганізми та інші природні компоненти, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Чорний ліс - один з найцікавіших дубових масивів на межі лісостепової і степової природних зон. У 1848 р. лісничий Бронич провів у Чорному лісі пер­ші досліди штучного лісорозведення, здійснивши посадку під борону насіння ясена, береста, дуба та берези. Лісорозведенням у Чорноліській дачі займалися також лісничі Г. Квест, О. Хітрово та іншї.-У 1888 р. було засновано Чорноліську лісову школу, яка вже більше 100 років готує спеціалістів лісового господарства для всієї України.

Лісове́ господа́рство - галузь матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону і захист лісів, а також регулювання їх використання в цілях задоволення потреб в лісових ресурсах.
Початок організованого ведення лісокультурних робіт в Чор­ному лісі був покладений у 1899 Р- у зв'язку зі створенням спеціальної Комісії з відтворення лісу.

Дослідженням Чорного лісу займалися: Г. І. Танфільєв (1894), П. В. Отецький (1896, 1906), М. Прохоров (1905), В. С. Доктуровський (1907), Г.Ф. Морозов (1911,1931), Й.К. Пачоський (1915), Г.М. Висоцький (1925), О. Браунер (1928), П.С. Погребняк (1944, 1949), О.П. Кришталь (1953), О.С.Скородумов (1954), Ю.Р. Шеляг-Сосонко (1980, 1987), М.А.Воїнственський (1950) та ін. Проте перший опис Чорного лісу належить ієромонаху Арсенію Іващенкову, він був опублікований у 1858 р. під назвою «Черный лес и его окрестности».

Упродовж 1894, 1896 та 1902 років у цьому лісовому масиві працював про­фесор Новоросійського університету, геоботанік Г. І.

Оде́ський націона́льний університе́т і́мені I. I. Ме́чникова - вищий навчальний заклад в Україні. Розташований в Одесі. Має четвертий (найвищий) рівень акредитації.
Лісови́й маси́в - житловий масив, розташований у Деснянському районі міста Києва. Забудований у період з 1965 по 1973 рік. Автори проекту - архітектори Петро Петрушенко і Самуїл Покришевський. Первісна назва - масив Водопарк.
Танфільєв, який вивчав південні межі поширення лісів на Півдні Росії.

У 1905 р. лісознавець А. Прохоров дослідив та виділив типи дубових наса­джень Чорного лісу та склав флористичний список масиву.

Флора (лат. flora) - історична сукупність видів рослин, поширених території або на території з певними умовами («флора боліт») у даний час або в минулі геологічні епохи.

Рослинний покрив Чорного лісу також вивчав відомий природознавець В. Доктуровський. Геоботанічним дослідженням цього ж лісового масиву присвячена його публікація «О растительности Черного леса» (1907). У ній наведений опис незвичайного для степової місцевості сфагнового болота, розташованого біля великого озера в балці Чорнолісці.

В.Доктуровський вперше наголосив на реліктовому походженні болота. Свій висновок він пов'язав з розташуванням унікального об'єкта біля південної межі льодовикових валунів, яка проходила через північно-східний кут Олександрій­ського повіту Херсонської губернії.

Значний внесок у наукові дослідження нашого краю зроблений видатним ботаніком Й. К.

Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
Пачоським. Учений узагальнив відомості про Чорний та Чутянський ліси і відніс їх при цьому до лісів подільського типу з участю північних форм. Оцінюючи рослинність Чорного лісу, вчений робить висновок про те, що масив являє собою справжнє чорнолісся.

Протягом 1898-1913 років Й. К. Пачоський збирав гербарій природної фло­ри Херсонської губернії, у тому числі Олександрійського та Єлисаветградського повітів. До складу цього гербарію були приєднані також рослини, зібрані О.Г. Комшею (у Єлисаветградському та Ананьївському повітах), О.О. Браунером (у Єлисаветградському та Олександрійському повітах), Є.В. Яцентковським (довкола Єлисаветграда). На початку XX ст. ця колекція рослин зберігалася в Природно-історичному музеї Херсонського губернського земства, засно­ваному Й.К. Пачоським у 1899 р. У фондах музею знаходився і гербарій рос­лин з Олександрійського повіту вчителя І.3. Рябкова. Слід уважити, що частина гербарних зборів останнього була використана Шмальгаузеном під час об­робки матеріалів для його праці «Флора Средней й Южной России, Крыма и Северного Кавказа» (1897).

У 1925 р., за пропозицією ботанічної секції Сільськогосподарського науко­вого комітету України, відбулося вивчення річкових долин Інгулу та Інгульця.

Олександрійський повіт - історична адміністративно-територіальна одиниця Херсонської губернії Російської імперії та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. У 1920-1922 рр. у складі Кременчуцької губернії існував однойменний повіт.
Доли́на - від'ємна, лінійно витягнута форма рельєфу з одноманітним падінням.
Цю роботу проводив М.І. Котов спільно з помічником - студентом М. Горді­єнком. Того ж року з'явилася публікація М.І. Котова «Ботанічно-географічний нарис долини р. Інгульця», а у 1934 р. спільно з В. Г. Танфільєвим вийшла стаття «Ботаніко-географічний нарис долини р. Інгулу».

Фізико-географічними особливостями Кіровоградської області займався у 50-х роках викладач Кіровоградського педінституту Г.П.

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (ЦДПУ) - вищий навчальний заклад в Україні IV рівня акредитації. У рейтингу за 2013 рік усіх вишів України за даними Ranking Web of Universities (Webometrics) від 7.02.
Міщенко. Він є авто­ром багатьох публікацій з цих питань, а саме: «Фізико-географічні райони Кі­ровоградської області» (1956), «Геоморфологія долини верхньої і середньої те­чії Інгулу» (1956), «Кіровоградська область (географічний нарис)» (1961) та ін.

На початку 70-х років було проведене часткове вивчення флори і рослин­ності у лісостеповій частині Кіровоградщини. Науковці Інституту ботаніки

ім. М. Г. Холодного Д. Я. Афанасьєв та Б.Б. Ситенко обстежили рослинний покрив у басейні р. Велика Вись (1970) та долині р. Тясмин (1974), В. Курган під керівництвом Ю. Р. Шеляг-Со-сонка вивчала рослинність та флору Чорного лісу (1980).

З 1991 р. в Кіровоградській області працює експедиція між­відомчої комплексної лабораторії наукових засад заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України під керівни­цтвом доктора біологічних наук Т.Л.

Росли́нність (лат. vegetatio, ōnis f) - сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) планети в цілому або її окремих регіонів та місцевостей.
Доктор біологічних наук - вищий науковий ступінь у галузі біологічних наук. В Україні існує два наукових ступені: «доктор наук» та «кандидат наук». Доктор наук - вищий науковий ступінь, присуджується на підставі захисту докторської дисертації, яка являє собою сукупність результатів, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему.
Андрієнко. Роботою нау­кової експедиції покладений початок системному комплек­сному дослідженню природних особливостей нашого краю, розмаїття його флори і фауни, типових ландшафтів, водних об'єктів, цікавих геологічних утворень, джерел, боліт тощо. Визначаються основні шляхи збереження найцінніших діля­нок природи через їх заповідання, тобто розширення мережі природно-заповідного фонду.

Нині активізується науково-дослідницька робота виклада­чів та студентів кафедр біології і географії створеного природничо-географічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка.

3. Природні умови та ресурси

3.1 Геологічна будова.

У геоструктурному відношенні територія області лежить у межах центральної частини Українського кристалічного щита - Кіровоградського тектонічного блоку і Білоцерківсько-Одеського тектонічного блоку.

Геоло́гія (від грец. γῆ - земля, і грец. λογος - наука) - комплекс наук про тверду оболонку Землі, історію її розвитку та процеси, що її створили.
Кристалі́чний щит - великий (до 1000 км впоперек) виступ фундаменту платформи, що зберігав протягом еволюції більш-менш постійне в плані й по висоті положення й лише епізодично, під час найбільших трансгресій заливався водами мілкого моря.
Кіровоградський тектонічний блок - структурно і формаційно відокремлена центральна частина Українського щита. Розташований в Кіровоградській, частково Черкаській, Миколаївській та Дніпропетровській областях.
Кристалічний фунда­мент утворений протерозойськими метаморфізованими по­родами (гранітами, гнейсами, сланцями), зібраними в лінійні складки, та їхніми продуктами вивітрювання. Відслонюються ці породи лише в річкових долинах.
Річкова́ доли́на - лінійно витягнута від'ємна форма рельєфу, утворена дією постійного водотоку. Розмір такої долини залежать від водності річки, яка визначається площею та особливостями басейну.
Осадочний чохол потуж­ністю від кількох до 150 м залягає на денудаційній поверхні фундаменту. На всій території в його будові беруть участь кайнозойські, лише на крайньому північному заході - також мезозойські відклади. Палеоген представлений пісками, бу­рим вугіллям, глинами, мергелями, неоген - піщано-глинис­тими відкладами полтавської (у північній і центральній час­тині області) і балтської (на півдні й південному заході) свит. Повсюдно поширені нижньоантропогенові червоно-бурі глини. Антропогенові відклади на плато представлені лесами, у річкових долинах - давнім і сучасним алювієм.

3.2 Рельєф

Область лежить у межах Придніпровської височини.

Придніпро́вська височина́ - височина на південному сході Європейської рівнини. Займає межиріччя середнього плину Дніпра й Південного Бугу, у межах Житомирської, Київської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей.
По­верхня її - хвиляста рівнина заввишки 150-250 м (найвища точка - 269 м - у верхів'ї р. Чорний Ташлик, мінімальна -39 м - у заплаві Інгулу). Характерне чергування вододільних

них долин. Льодовик вкривав північну частину Кіровоград­щини, його південна межа проходила приблизно по лінії Верхівка (Черкаська область)-Бірки-Омельгород-Трилі-си-Федорівка-Іванівці-Федірки-Янів-Миронівка- Талова Балка – Іванівна - Лозуватка (Онуфріївський район Кірово­градської області). Річкові долини та балки добре вироблені. У місцях, де на поверхню виходять кристалічні породи Українського щита, вони мають скельні круті схили, спостерігається чергування розширених ділянок (ширина 2-3 км) та вузьких каньйоноподібних;

Та́лова Ба́лка - село в Україні, у Світловодському районі Кіровоградської області. Населення становить 229 осіб. Орган місцевого самоврядування - Озерська сільська рада.
Кристалічні породи - гірські породи будь-якого походження, що складаються з кристалічних зерен, але зазвичай під терміном «Кристалічні породи» розуміють тільки магматичні і метаморфічні породи.
у річищах трапляються перекати і пороги.

3.3 Клімат

Клімат Кіровоградської області помірно континенталь­ний. Територією області з південного заходу на північний схід проходить смуга високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова), На півночі від якої переважають вологі повітряні маси, що їх приносять західні вітри з Атлантичного океану, на півдні - континентальні повітряні маси.

Атланти́чний океа́н, раніше Атланті́йський океа́н - другий за величиною, після Тихого океану, океан на Землі. Назва походить від імені міфічної країни Атлантиди.[Джерело?]
Атмосферний тиск - тиск, з яким атмосфера Землі діє на земну поверхню і всі тіла, що на ній розташовані.
Західні вітри - переважні вітри, що дують у помірному поясі приблизно між 35 і 65 градусами північної та південної широти, від субтропічного хребта до полярного фронту, частина глобальних процесів циркуляції атмосфери та приповерхнева частина комірки Феррела.

Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, сухе.

Середньорічна температура повітря в області становить 7,7-8,4 °С тепла.

Температу́ра (від лат. temperatura - належне змішування, нормальний стан) - фізична величина, яка описує стан термодинамічної системи.
Найхолоднішими були 1985 та 1987 роки з середньорічною температурою повітря 5,6-6,4 °С, а найтеплішими 1967, 1975 та 1989 роки - 9,6-10,3 °С

Найхолодніший місяць року - січень (середньомісячна температура повітря в середньому по області становить 5-6 °С морозу.

Найвища теоретично можлива температура - планківська температура. Вища температура за сучасними фізичними уявленнями не може існувати, оскільки надання додаткової енергії системі, нагрітої до такої температури, не збільшує швидкості частинок, а лише породжує у зіткненнях нові частки, за цієї обставини кількість частинок у системі зростає й зростає маса системи. Вище за планківську температуру гравітаційні сили між частинками стають порівняними із силами решти фундаментальних взаємодій. Можна вважати, що це температура «кипіння» фізичного вакууму. Вона приблизно дорівнює 1.41679(11)×10 K (~ 142 нонільйони K).
Найвища температура, досягнута за участі людини, ~ 10 трлн К (що є порівнянним з температурою Всесвіту у перші секунди його існування) була досягнута у 2010 році під час зіткнення іонів свинцю, прискорених до світлових швидкостей. Експеримент було проведено на Великому адронному колайдері.
Вона коливається від -5,4 °С на півдні до -6,5 °С на північному сході). Але навіть в січні максимальні температури повітря іноді підвищуються до 9-14 °С тепла. Абсолютна мінімальна температура повітря відмічалася в 1935 році і становила 34-36 °С морозу.
Поверхня Сонця має температуру близько 6000 K, а сонячне ядро - близько 15 000 000 K.
Тільки в літні місяці (червень-серпень) у повітрі не було температур нижче 0 °С.

Найтепліший місяць року - липень, коли середньомісячна температура повітря досягає в середньому 20-21 °С. Абсо­лютний максимум температури повітря відмічався в 1909 та 1929 роках і складав 37-40 °С, а в Кіровограді 38,7 °С.

Річна амплітуда коливання температури повітря сягає 70-75 °С.

Тривалість періоду плюсових температур 160-170 днів, сума активних температур 2696-2994 °С.

Середньорічна кількість опадів становить 499-582 мм.

Акти́вна температу́ра - температура повітря, більша за біологічний мінімум протягом усього періоду вегетації.
Найнижча температура, яка досягнута людиною, була отримана у 1995 році Еріком Корнеллом та Карлом Віманом із США під час охолодження атомів рубідію. Вона перевищувала абсолютний нуль менше ніж на 1/170 мільярдну частку кельвіна (5,9×10 K).
В залежності від визначення біологічного мінімуму, виділяють суму температур більшу 5 °C та більшу 10 °C.
Атмосфе́рні о́пади - вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ.
Максимальна кількість їх випадає у теплий період року (близько 70 96). Річна кількість опадів на півночі 420-470 мм, на півдні - 400-430 мм. Найбільше випадає опадів в липні 57-85 мм, а найменше в березні 27-34 мм.

Інколи спостерігаються сильні зливи.

Напрямок руху повітря. Більше всього опадів випадає там, де переважають висхідні рухи повітря, і менше - при спадних. Екваторіальна зона низького тиску (2000-3000 мм/рік і більше). Навітряні схили височин і гірських хребтів одержують більше атмосферних опадів, ніж підвітряні схили. Найвологіше місце на Землі, Черапунджі (близько 12 000 мм опадів на рік) знаходиться на навітряному схилі Гімалаїв на висоті близько 1300 м у Індії.
Так, у травні 1879 р. в районі Єлисаветграда за добу випало 122 мм, а 18 липня 1972 р. в Знам'янці випало 136 мм, 26 липня 2001 року в Світловодську - 129 мм. В окремі роки опадів випадає 723-858 мм або лише 235-267 мм.

Середньорічна відносна вологість повітря становить 73-76 відсотків.

Вологість повітря - вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси, - є одним з найважливіших параметрів атмосфери, що визначає погоду, а також те, наскільки комфортно почуває себе людина в цей момент часу.

Звичайно сніговий покрив встановлюється в третій декаді листопада, а сходить в другій декаді березня. Найбільшої висоти сніговий покрив досягає в третій декаді січня - 8 см в південних районах та 9-14 см в північних, західних і північно-східних районах області. Максимальна висота снігового покриву в полі сягала 33-51 см.

Сніг - це тверді опади у вигляді шестикутних пластинок чи призм з кристаликів льоду (сніжинок). Переважно випадає з шарувато-дощових хмар.

Взимку часто бувають відлиги, іноді відбувається повний схід снігу або ж сніг залягає нетривалий час.

Максимальне промерзання ґрунту досягає 98-144 см. Бувають зими, коли промерзання не перевищує-10-16 см.

На території області переважають північно-східні та північно-західні вітри, у травні різко збільшується кількість східних вітрів.

Грози бувають майже цілий рік, за винятком грудня та січня.

Найраніше дата першого осіннього заморозку в повітрі відмічена в області 5-8 вересня, а середня дата -6-10 жовтня. Останні заморозки в повітрі спосте­рігаються навесні в середньому 23-26 квітня, найпізніше - 15-24травня.

Середня дата переходу середньодобової температури повітря: через 0° на­весні 13-18 березня, восени 25-29 листопада, через 15 °С (тобто тривалість метеорологічного літа) 16-17 травня, а восени 14-18 вересня.

Серед несприятливих кліматичних явищ слід відмітити посухи, суховії, пи­лові (чорні) бурі, град, зливи.

Північно-західна та північна частини області лежать у недостатньо воло­гій, але теплій агрокліматичній зоні, південна і східна - у посушливій і дуже теплій.

Найперша метеостанція на території теперішньої області була відкрита в Єлисаветграді в 1874 р.

Нині в області за погодними умовами спостерігають Кіровоградський об­ласний центр з гідрометеорології та шість метеостанцій: у Новомиргороді, Бобринці, Долинській, Гайвороні, Знам'янці, Помічній, а також авіаційна метеорологічна станція (Кіровоград) та Світловодська гідрометеорологічна обсерваторія. Крім того, в області знаходяться дві хімлабораторії, які спостері­гають за станом забруднення атмосферного повітря, поверхневих вод та суші, і 6 гідрологічних постів, які здійснюють нагляд за водними об'єктами.

Гідрологі́чний пост (водомі́рний пост) - місце на водному об'єкті, обладнане спеціальним устаткуванням для систематичних гідрологічних спостережень.
Метеорологíчна стáнція - станція для проведення спостережень за погодою. Складена з метеомайданчика, на якому розташована більшість приладів, що фіксують метеоелементи, і замкненого приміщення, в якому встановлюється барометр і барограф і ведеться обробка спостережень.
Забру́днення атмосферного пові́тря - один з основних типів антропогенного забруднення. Полягає у викиді в атмосферу хімічних речовин, твердих частинок і біологічних матеріалів, здатних викликати шкоду для людини та інших живих організмів.



3.4 Поверхневі води.
Поверхневі води (англ. surface water; нім. Tagwasser n, oberirdisches Wasser n, Oberflächenwasser n) - води суходолу, що постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі різних водних об'єктів у рідкому (водотоки, водойми) і твердому (льодовики, сніговий покрив) стані.

Річки Кіровоградщини належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу.

Усього в області 438 річок загальною довжиною 5 558 км, у т. ч. довжиною понад 10 км - 120, понад 25 км - 45. Є ще 1 074 річечки і струмочки загальною довжиною 2 595 км.

На північно-східній межі протікає Дніпро (його основні притоки Цибульник, Інгулець), на південно-західній - Південний Буг (його притоки Інгул, Си­нюха, Синиця).

Річки рівнинного типу мають широкі долини, що звужуються в місіях ви­ходів кристалічних порід. Густота річкової сітки на заході 0,31-0,38 км/км2, на південному сході - 0,20-0,23 км/км2.

Густота́ річково́ї сі́тки - показник розгалуженості річкової сітки. Виражається відношенням суми довжини (у кілометрах) усіх поверхневих водотоків даного басейну або даної території до площі (у квадратних кілометрах) цього ж басейну чи території.

На північному сході Кіровоградщину омивають Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища, у межах області створено багато водосховищ (у т. ч. Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське, Тернівське, Кіровоградське, Олександрійське, Інгуло-Кам'янське) і ставків.



3.5 Грунти

У ґрунтовому покриві переважають чорноземи, в північ­ній частині поширені глибокі та опідзолені, в південній час­тині - звичайні середньогумусні й малогумусні чорноземи. Є також сірі лісові, болотні та ін. ґрунти.

Область відзначається багатством земельних ресурсів, значною природною родючістю ґрунтів.

Земе́льні ресу́рси (у старішій географічній літературі - поземе́лля) - частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.

Кіровоградщина розташована в межах центральнолісостепової підвищеної агроґрунтової провінції та Дністровсько-Дніпровської північностепової агроґрунтової провінції. У лісостеповій частині області переважають чорноземи типо­ві середньо- і малогумусні, чорноземи опідзолені (95 % площі), ясно-сірі та сірі лісові ґрунти; у степовій - чорноземи звичай­ні середньо- і малогумусні (95 % площі). У долинах багатьох річок поширені чорноземно-лучні й лучно-болотні ґрунти; є ділянки слабо закріплених пісків. Еродованість земель ста­новить: у південно-східній частині - 53 %, у західній - 43 %.



3.6 Флора та фауна

Кіровоградщина лежить у межах Східноєвропейської лі­состепової геоботанічної провінції та Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції. Природна рослинність збереглася лише на крутих схилах річкових до­лин та балок.

Лісами (граб, дуб, ясен, клен, липа, сосна) і чагарниками вкрито 144,6 тис. га. Ліси і лісонасадження становлять 6,8 % території.

У лісостеповій зоні є значні лісові масиви на вододілах (Чорний ліс, Нерубайський, Голочанський та ін.

Лісосте́п - перехідна природна зона Північної півкулі між зонами мішаних лісів та степу, на якій чергуються ділянки лісу і степу.
), у степовій невеликі байрачні ліси, степові чагарники.
Байра́чні ліси́ - широколистяні ліси, що ростуть по верхів'ях і схилах балок (байраків).
Основні лісоутворюючі породи: дуб, ясен, берест, в'яз, клен, липа, граб, у підліску - ліщина, бруслина, калина, глід, терен, жостір, шипшина, дереза, бузина, ожина тощо.

Понад 76 % степової і понад 70 % лісостепової частин об­ласті займають орні землі. Природна степова рослинність (типчак, тимофіївка степова, зрідка ковила, тонконіг лучний, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, стоколос, а також волошка, молочай, ромашка, конюшина, гвоздика, шавлія, сокирки, цикорій тощо) збереглася на невеликих ділянках по схилах річкових долин та балок, на узліссях.

Тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia L.) - вид рослин з роду Тонконіг (Poa) родини тонконогових (Poaceae).
Пирі́й повзу́чий, пирій звичайний, перійка звичайна (Elymus repens (L.) Gould) - багаторічна рослина з роду пирійник (Elymus) родини Тонконогових. Лікарська, кормова і харчова рослина.
Тонконі́г лучни́й (Poa pratensis) - вид трав'янистих рослин родини Тонконогових.
У заплавах річок поширена лучна і болотна рослинність (очерет, рогіз, осока, жовтець, щавель кінський, подорожник тощо).

Фауна області представлена тваринами лісу і степу (64 види ссавців, 280 - птахів, 59 - риб, 11 - земноводних, 13 - плазунів). Із ссавців тут трапляються козуля, лось, свиня дика, вовк, лисиця, заєць-русак, куниці, борсук, хом'як, ховрах та ін.

Щавель кінський (Rumex confertus) - багаторічна трав'яниста рослина родини гречкових.
Свиня дика, або кабан дикий, дик, вепр (Sus scrofa) - один з 10 видів роду свиня (Sus) родини свиневих (Suidae) ряду Парнокопитих (Cerviformes). Є предком більшості (але не всіх) стародавніх і сучасних порід свиней, і є підстави вважати, що відбувалося незалежне одомашнення в різних частинах ареалу, в тому числі у Південно-Східній Азії, на Далекому Сході і в Малій Азії.
; серед птахів - горлиця, яструб, дятел, жайворонок, пе­репел, рідше куріпка сіра, орел.
Сіра куріпка (Perdix perdix) - широко поширений вид з роду куріпок. Важко розрізнити від іншого виду, бородатої куріпки. Об'єкт полювання.
З плазунів є, зокрема, ящірка, жовтобрюх, гадюка степова, вуж звичайний, із земноводних

- ропуха сіра, жаба зелена, часничниця, кумка, тритон, чере­паха степова та ін.

Ставкова жаба (Pelophylax lessonae) - вид жаб роду Зелена жаба, поширена в Європі. Попри відносно велику чисельність, вид охороняється через втрату місць мешкання та забруднення води нітратними добривами з полів.
Гадю́ка степова́ , або гадю́ка Ре́нарда (Vipera renardi) - вид отруйних змій роду гадюк родини гадюкові, що мешкає в Європі і Азії, в тому числі і на території України.
Ропуха звичайна (Bufo bufo) - вид земноводних роду ропух (Bufo). Інша назва - ропуха сіра.
У заростях Дніпра та інших річок водяться видра, водяний щур, кутора, з птахів - коровайка, бугайчик, крижень, чирок, лиска, кулики, курочка водяна, чайка; у річках, водосховищах і ставках - короп, карась, плітка, окунь, сом, лящ, щука та ін. Акліматизовано єнотоподібного собаку, ондатру, нутрію, норку.

3.7 Природно-ресурсний потенціал

Надра Кіровоградщини багаті на корисні копалини. Тут залягають значні поклади бурого вугілля (частина Дніпров­ського буровугільного басейну) — розвідано понад 50 родо­вищ.

Єнот уссурійський або єнотовидний собака (Nyctereutes procyonoides; яп. 狸, タヌキ, МФА: [tanukʲi̥]) - вид ссавців родини псових (Canidae), що походить зі Східної Азії.
Вугі́лля, Викопне вугілля (рос. уголь ископаемый, англ. fossil coal (mineral), нім. fossile Kohle f) - тверда осадова порода, горюча копалина, утворена шляхом вуглефікації рослинних залишків.
Є родовища горючих сланців (Бовтиське родовище горючих сланців), торфу. На сході області - поклади залізної руди, у т. ч.
Горю́чі сла́нці (рос. горючие сланцы, англ. petroliferous shale; oil (bituminous) shale, нім. Brennschiefer, Ölschiefer) - тверді горючі корисні копалини, осадові породи, що містять в основному аквагенну органічну речовину (вимерлих морських і озерних тварин, альгу тощо), що ріднить їх з нафтою.
Сла́нці - гірські породи з паралельним (пошаровим) розташуванням мінералів, що входять до їх складу. Характеризуються сланцюватістю - здатністю легко розщеплюватися на окремі шари.
Залізняк (рос. железняк, англ. iron ore, нім. Eisenerz n) - загальна назва оксидів заліза.
залізистих кварцитів (Криворізький залізорудний басейн), на Прибужжі - нікелево-хромових руд, а також гра­фіту (Заваллівське родовище трафіту). Поширені різні буді­вельні матеріали (сірий і рожевий граніт, габро, лабрадорит, кварцит, мергель, вогнетривкі й цегельно-черепичні глини, каолін, пісковики, будівельні і скляні піски тощо), трепел, амфіболіти. Виявлено джерела мінеральних вод. У цілому об­ласть добре забезпечена мінерально-сировинними ресурса­ми, особливо будівельними матеріалами.
Залізистий кварцит (джеспіліт, таконіт, ітабірит) (англ. ferruginous quartzite, jaspilite, taconite, itabirite; нім. Eisenquarzit m) - метаморфічна гірська порода хемогенно-осадового походження, що складається загалом з кварцу, магнетиту, гематиту, мартиту тощо.
Будіве́льні матеріа́ли - це різні за складом, структурою, формою та властивостями речовини, застосовувані безпосередньо для будівництва споруд або для виготовлення з них збірних елементів на спеціалізованих підприємствах.

За останні, 2002 та 2003, роки спостерігається тенденція до збільшення обся­гів видобутку окремих корисних копалин, зокрема каолінів і будівельного каменю. Закінчені роботи з ліквідації двох вугільних шахт і Балахівського розрізу. Розробляється про­ектна документація на закриття шахти «Ведмежоярська». Ве­дуться роботи з рекультивації двох розрізів, що створює ряд екологічних проблем. Зокрема, виникають питання подаль­шої експлуатації водозаборів, очисних споруд і рекультивації порушених земель, а також необхідність проведення спосте­режень за станом підземних вод у зонах впливу затоплених шахт.

Очисні́ спору́ди (рос. очистные сооружения, англ. pollution control facilities, нім. Kläranlagen f pl, Reinigungsanlagen f pl);- інженерні споруди системи каналізації для очищення, знешкодження й знезараження стічних вод.
Ко́рисні копáлини - мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дають змогу ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва. За В .С .Білецьким та В. О. Смирновим, корисними копалинами називають природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можна з достатньою ефективністю використовувати у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.
Ша́хта (нім. Schacht, англ. Mine) - промислове підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей, руди тощо) підземним способом і відвантаження їх споживачам або на гірничозбагачувальну фабрику.
Гірничотехні́чна рекультива́ція (рос. горнотехническая рекультивация, англ. mine reclamation, mine rehabilitation; нім. bergtechnische Rekultivierung f (Wiederurbarmachung f, Wiederurbarmachen n) - комплекс гірничотехнічних робіт з відновлення природного ландшафту, зміненого внаслідок відкритої розробки родовищ.
Якщо на ліквідованих об'єктах підприємств вугільної промисловості рекультиваційні роботи проводяться, то на ряді об'єктів з видобутку будівельних матеріалів вони призу­пинені або ведуться повільними темпами. Через відсутність коштів окремі непрацюючі будівельні організації не спро­можні здійснювати консервацію родовищ.

Область має надзвичайно потужний земельно-ресурс­ний потенціал. Із 2459 тис. га території області 2 042 тис. га (83 %) займають сільськогосподарські угіддя, у тому числі ріллі - 1 765 тис. га (72 %), 172 тис. га (7 %) - лісові землі, 76 тис. га (3 %) - землі під водою, 169 тис. га (7 %) - інші угіддя.

Усього в області 760 тисяч власників землі та землекорис­тувачів, у тому числі: 932 сільськогосподарських підприєм­ства, 5864 організації, установи, підприємства промисловос­ті, транспорту, зв'язку, навчальних закладів та інших органі­зацій;

Сільськогоспо́дарські угі́ддя - це земельні угіддя, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. Ці угіддя є головним засобом в сільськогосподарському виробництві.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
753 тис. громадян є власниками або користувачами земельних ділянок.
Земе́льна діля́нка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (Земельний кодекс України. Стаття 79).

В області своєчасно і з належною якістю виконано роботи з роздержавлення і приватизації земель по всіх 477 колектив­них господарствах, які мали на це право.

У ході перерозподілу земель було передано до земель за­пасу 214 тис. га земель (9 %) та створено резервний фонд земель на площі 192 тис.

Резервний фонд - один із видів бюджетних резервів, кошти якого призначені для забезпечення невідкладних витрат на заходи, які не могли бути передбачені при затвердженні бюджетів або викликані надзвичайними обставинами (наприклад, стихійним лихом).
га (8 %).

Проведено паювання земель колективної власності. Ко­лишнім членам КСП видано 251 тис. сертифікатів, що під­тверджують право на земельну частку (пай), виготовлено та видано 243 тис. державних актів на право приватної власнос­ті на землю, що складає 97 % до виданих сертифікатів і є най­кращим показником серед усіх областей України. Загальна площа земель, переданих у приватну власність, становить 1 258 тис. га (51 %).

Здійснено приватизацію земельних ділянок громадянами для ведення особистого селянського господарства, будівни­цтва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель (присадибних ділянок), садівництва, дачного та гаражного будівництва.

Буди́нок - вид будівлі із внутрішнім наземним простором (приміщеннями), що створена та використовується людьми.
Приватна власність - одна з форм власності, яку розуміють як абсолютне, захищене законом право фізичної або юридичної особи, чи групи осіб на об’єкт власності: продукти праці, засоби виробництва, гроші та цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно тощо.
Площа - фізична величина, що визначає розмір поверхні, одна з основних властивостей геометричних фігур, у математиці розглядається як міра множини точок, які займають поверхню або якусь її частину. Історично, обчислення площі називалося квадратурою.
Особисте селянське (підсобне) господарство - форма організації аграрного виробництва, здійснюваного працею членів сім'ї на основі їх приватної власності.
Приватизацію провели 405 тис. громадян (90% загальної кількості громадян, які мають на те право). Загальна площа приватизованих земельних ділянок становить 108 тис. га (4 %). Внаслідок проведеного роздержавлення та приватизації земельних ділянок значні зміни відбулися в структурі форм власності на землю.
Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.
У приватній власності знаходиться 1431 тис. га (58 %), державній власності - 1 021 тис. га (41%), колективній власності - б тис. га (1 %).

Приватна власність на землю сприяє розвитку ринку землі. Значним джерелом надходження коштів до бюджету є продаж земельних ділянок несільськогосподарського при­значення. Протягом 2001-2003 років в області продано 398 земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 51 га на загальну суму 5,4 млн грн.

Водно-ресурсний потенціал області представлений міс­цевим поверхневим стоком річок в кількості 950 млн м3, прогнозними запасами підземних вод у кількості 150 млн м3. Транзитний стік із суміжних територій річок Дніпра і Пів­денного Бугу становить 49,2 кубокілометри. Він протікає від­повідно на північно-східному і південно-західному кордоні області незначними ділянками, що обмежує можливість його використання в найбільш розвинених промислових центрах і маловодних сільськогосподарських районах. Об'єктивно виникає необхідність подачі води на значні відстані.

Поверхневі водні ресурси Кіровоградської області фор­муються в басейнах двох річок - Південний Буг (63 %) та Дніпро (37 %).

Транзи́тний стік (або притік) - частина загального річкового стоку певної території (країни, області, району), яка формується за її межами.
Во́дні ресу́рси (англ. water resources, water supply; нім. Wasserreserven f pl) - всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водосховищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяна пара атмосфери.
Пло­ща, зайнята водними об'єктами, становить 3,07 % від загальної площі області (75,6 тис. га). Гідрографічна мережа складається з 438 річок загальною довжи­ною 5 558 км.
Гідрографі́чна мере́жа (англ. hydrographic network; drainage net, нім. Gewässernetz n, hydrographisches Netz n) - сукупність рік та інших постійних і тимчасових водотоків, а також озер, водосховищ, боліт та інших водойм на якій-небудь території.
Основними великими річками області є Південний Буг та Дніпро, середніми - Синюха, Інгул, Інгулець, Чорний Ташлик, Велика Вись, Тясмин, Висунь, Ятрань. На Кіровоградщині налічується 202 малі річки довжиною біль­ше 10 км.

За об'ємом формування поверхневих водних ресурсів Кіровоградська об­ласть знаходиться на 19-му місці в Україні. Менші водні ресурси мають тільки Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, Дніпропетровська та Запорізька об­ласті, але ряд із них за доступністю використання транзитного стоку р. Дніпро мають більші можливості.

Доступність місцевого стоку окремих територій області можлива тільки за умо­ви його регулювання, тому що до 70 відсотків річкового стоку припадає на період весняної повені, в інші періоди водність річок невисока, аж до їх пересихання.

Во́дність річо́к - кількість води, що несуть річки за певний період часу (кілька років, рік, місяць, декаду, сезон). Залежить від фізико-географічних умов території, здебільшого від кліматичних (кількість опадів) та орографічних (форма рельєфу) факторів.

На території області-заретульо8аність< річкової мережі дуже висока. Усьо­го побудовано у різні періоди 2 185 ставків загальним об'ємом 221,2 млн м3 з площею водного дзеркала 16,1 тис.

Дзе́ркало вод - водна поверхня річки, озера, водосховища та інших водойм, верхня межа (поверхня) ненапірних підземних вод у водоносному шарі. Дзеркало підземних вод нахилене в напрямку руху води й приблизно відображає рельєф поверхні.
га та 85 водосховищ загальним об'ємом 279,6 млн м3 з площею водного дзеркала 9,98 тис. га.

Із наявних водних об'єктів тільки близько 20-25 % побудовані спеціалізова­ними організаціями згідно з проектною документацією та забезпечені водорегулюючими спорудами. Інші у переважній більшості не регулюються. Такі водойми, як правило, значно замулені та зарослі водяною рослинністю і не можуть бути джерелами водопостачання.

Підземні водні ресурси області також незначні та малодоступні для викорис­тання, тому що вони формуються в розломах кристалічних порід Українського кристалічного масиву, на якому розташована Кіровоградська область.

Прое́ктна документа́ція - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
Украї́нський щит, також Украї́нський кристалі́чний маси́в - піднята південно-західна частина фундаменту Східноєвропейської платформи.
Близько 30-40 відсотків пробурених свердловин виявляються безводними.

За даними органів геології, на початок 1990-х років за прогнозованими за­пасами підземних вод область займала останнє місце в Україні. На підставі до­даткових матеріалів щодо розвідки у даний час на території області прогнозні запаси підземних вод складають 454,6 млн м3, із них 218,7 млн м3 затверджені.

Використовуються підземні води шляхом будівництва водозабірних сверд­ловин, яких на 1.01.2003 р. налічується 1 697.

Водозабезпеченість одного жителя області становить 220 м3 на рік, що май­же втричі менше, ніж у середньому по Україні (580 м3).

Водоспоживання за 2002 р. усіма галузями народного господарства та насе­ленням склало 174,5 млн м3.

Підземні води - води, що містяться у верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки, пори, тріщини, пустоти. У ґрунті заповнюють капіляри. Поділяються на води зони аерації, ґрунтові і артезіанські.
Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.

70 відсотків населення сіл області користується питною водою з індивіду­альних колодязів. Згідно з паспортизацією, проведеною в 1996 р., якість води у колодязях (у більшості випадків) не відповідає нормативам за показниками, вмістом органічних сполук та хімічним складом.

Важливим кроком поліпшення якості водопостачання населення області є перехід на водопостачання із підземних джерел. За якістю підземні води - як порові, та і тріщинуваті - мають кращі органолептичні та смакові якості в по­рівнянні з дніпровською водою та практично не мають бактеріологічного за­бруднення, завдяки природним сорбентам таким як глина, суглинки, супіски, буре вугілля, через які вони фільтруються.

Органі́чні сполу́ки - клас сполук, в склад яких входить хімічний елемент Карбон (за винятком карбідів, карбонатної кислоти, карбонатів, оксидів Карбону і ціанідів). Окрім Карбону, вони майже завжди містять Гідроген, досить часто - Оксиген, Нітроген та галогени, рідше Фосфор, Сульфур та інші елементи.
Якість води - поєднання хімічного і біологічного складу та фізичних властивостей води водного об'єкта, яке зумовлює її придатність для певних видів використання. Якість води належить до найважливіших характеристик водних ресурсів, що визначають можливість їх раціонального використання та охорони від забруднення та виснаження.
Хімічний склад, також Склад речовини - термін хімії - частка вмісту окремих хімічних елементів у речовині, матеріалі, сплаві, породі тощо.
Бу́ре вугі́лля (чорний лігні́т) (рос. уголь бурый, англ. brown coal, нім. Braunkohle) - вугілля з низьким ступенем вуглефікації, що зберігає анатомічну структуру рослинної речовини, з якої воно утворилося, з вищою теплотою згоряння менше 5 700 ккал/кг (23 860 кДж/кг), розрахованою для беззольної та вологої маси з коефіцієнтом відбиття вітриніту менше 0.6.
Тому вода, яка отримана з підземних природних джерел, не потребує систематичного хлорування, за винятком окремих свердловин, забруднених у процесі експлуатації при невиконанні санітарного режиму у зонах санітарної охорони. Згідно з гідрологічним що­річником про стан підземних вод Кіровоградської області на 1999 рік Депар­таменту геології та використання надр України та інформації Інституту про­блем природокористування та екології експлуатаційні запаси підземних вод Кіровоградської області з водоносних горизонтів четвертинних, неогенових, палеогенових, кришталевих та докембрійських порід затверджено у кількості 208,7 тис.
Водоносний горизонт - водопроникний шар гірської породи, що вміщує воду та залягає над водонепроникним пластом; однорідні або близькі за фаціально-літологічним складом та гідрогеологічними властивостями пласти водопроникних гірських порід, пустоти (пори, тріщини) яких заповнені гравітаційними водами.
на добу, усі води з мінералізацією до 1,0 г/дм3. Водовідбір становив 61,7 тис. м3/добу, або 29 % від експлуатаційних запасів.

Із 1 023 сільських населених пунктів з чисельністю жителів 479 249 чоловік забезпечено водопостачанням 271 населений пункт, або 26,5 %, з них лише 29 централізованим водопостачанням, що становить 4 % від загальної кількості. Каналізацією забезпечено лише 5 населених пунктів, або 0,49 % до необхідно­го. У 67 селах із чисельністю населення понад 61 тисяча чоловік в Устинівському, Бобринецькому, Новоукраїнському, Новоархангельському, Долинському, Петрівському, Кіровоградському, Олександрійському, Добровеличківському та Вільшанському районах області, жителі користуються повністю або частково в окремі періоди привізною водою. Основною причиною є відсутність джерел поверхневих і підземних вод належної якості.

Поверхневі джерела водопостачання забруднені пестицидами, легкоокислюваними органічними речовинами, фенолами, нафтопродуктами і за цими по­казниками не відповідають вимогам стандарту для питного водопостачання.

Органі́чні речови́ни (рос. органические вещества, англ. organic matter; нім. organische Stoffe m pl) - речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.

Підземні води мають підвищену загальну жорсткість, підвищений вміст су­хого залишку, заліза, марганцю, нітратів, аміачних сполук.

Екологія, охорона природи

Екологічна ситуація в області протягом останніх років у цілому залишалася стабільною.

Кіровоградщина має досить розчленовану територію. Наявні негативні природні процеси: зсуви, розвиток ерозійних процесів, переробка берегів Кременчуцького водосховища, яроутворення.

Кременчу́цьке водосхо́вище - одне з шести великих водосховищ у каскаді на річці Дніпро в Полтавській, Кіровоградській та Черкаській областях України. Розташоване між Канівським та Дніпродзержинським водосховищами.
Еро́зія (від лат. виривати), (нім. Erosion; англ. Erosion; фр. Érosion; рос. Эрозия) - процеси руйнування: Руйнування ґрунту або гірських порід водним потоком (водна ерозія), вітром (вітрова ерозія, або дефляція), льодом.
Згідно з кадастром в області за­реєстровано 82 зсуви площею близько 400 га, на яких знаходяться 49 населе­них пунктів. На жаль, розроблена Програма захисту зсувонебезпечних ділянок на території Кіровоградської області на період 2000-2005 р. не була прийнята на сесії обласної ради, тому заплановані заходи не виконувалися.

Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південно­го Лісостепу до північного Степу і має досить високу родючість. Однак понад 300 тис. га сільськогосподарських угідь є слабко- та середньокислими.

Земельний фонд Кіровоградської області складає 2 458,8 тис. га, 83 % за­гальної площі займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель. Основними землекористува­чами є сільськогосподарські підприємства (62,3 % від загальної площі області). Розораність земель в області становить 84,5 %.

Поступово проходить зміна в структурі сільськогосподарських земель: зменшення ріллі, пасовищ, багаторічних насаджень та збільшення земель лісо­вого фонду, заказників та заповідних урочищ.

Заповідне урочище - один з природних об'єктів та територій природно-заповідного фонду України.
Скорочення площ орних земель пояснюється тим, що землі, які розташовані на крутосхилах, виведені в пасови­ща, сіножаті, під залуження, консервацію та заліснення.

У зв'язку з майже повним виведенням зі структури посівних площ гороху, сої, сочевиці, зменшенням посівів люцерни, еспарцету, буркуна, конюшини, зменшенням внесення органічних добрив у ґрунті знижується вміст гумусу


В області прогресує деградація земель. На сьогодні площа таких земель становить 50 %.

Біологічного та хімічного забруднення ґрунтів в області не виявлено. Застосування пестицидів та агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарських культур залишається на низькому рівні.

Хімі́чне забру́днення - зміна природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинисті частинки), так і органічної природи (нафта й нафтопродукти, органічні залишки, поверхнево-активні речовини, пестициди).
Органічні добрива - добрива, що містять елементи живлення рослин переважно у формі органічних сполук. До них відносять гній, компости, торф, тирса, солома, зелене добриво, мул (сапропель), промислові та господарські відходи та інші.
Посівна́ пло́ща - площа (в гектарах), зайнята посівами сільськогосподарських культур.
Деграда́ція ґрунті́в - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.
Сільськогосподарські культури - культурні рослини, що вирощуються з метою забезпечення людства продуктами харчування, виробництва сировини для окремих галузей промисловості і кормів для сільськогосподарських тварин.
Щорічні обстеження сільськогосподарських угідь області показують, що на землях Вільшанського та Новоархангельського районів, які зазнали деякого впливу аварії на ЧАЕС, спостерігається стабілізація гама-фону.

На території області 46,3 тис. га зрошуваних земель, осно­вна частина яких (38,3 тис. га) належить недержавним сіль­ськогосподарським підприємствам.

У ході реформування аграрного сектору економіки без­хазяйним залишився ряд складів з пестицидами. На довго­строкове зберігання закладено 90 % непридатних та забо­ронених до використання пестицидів, що є на державному обліку. Незадовільно ведуться роботи в цьому напрямку в Добровеличківському, Гайворонському, Олександрійському, Компаніївському, Голованівському районах.

Небезпекою для земель області є водна і вітрова ерозія.

Дефля́ція, видування (рос. дефляция, англ. deflation, wind erosion, нім. Deflation f, äolische Erosion f, Abblasung f) - в геології процес руйнування вітром гірських порід та розвіювання продуктів їх вивітрювання.
Не ведеться комплексне еколого-гідрогеологічне вивчення те­риторії Олександрійського буровугільного регіону, де здій­снюється закриття вуглевидобувних об'єктів.

У надрах області виявлено 30 видів корисних копалин. Ведеться видобуток уранових, залізних і нікелевих руд, графіту, бурого вугілля, будівельної сирови­ни, підземних вод. Маються значні поклади горючих сланців. Незважаючи на значні запаси й різноманітність корисних копалин, видобуток їх з року в рік зменшується, що пов'язано з нестачею коштів на їх розробку.

Лісистість області становить 6,5 % (середній показник по Україні -16,3 %). Стан лісів, які входять до підприємств системи Держлісгоспу України, задовільний. За рештою лісових угідь не проводиться відповідний догляд, ліси розріджуються, захаращуються, відсутня належна охорона лісонасаджень від самовільних вирубок. За рахунок самовільних вирубок та переходу частини лісів у категорію чагарників відбувається зменшення площ лісових насаджень.

Лісове насадження - це ділянка лісу однорідна за деревною, чагарниковою рослинністю та живим надґрунтовим вкриттям. Є головним складовим елементом лісу.

У ході земельної реформи виникають проблеми з переоформленням тех­нічної документації (охоронних зобов'язань, положень тощо) заповідних те­риторій та об'єктів, відмовою від підписання необхідних документів або від за­безпечення режиму їх охорони.

Земельна реформа - комплекс правових, економічних, технічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення удосконалення земельних відносин, перехід до нового земельного ладу, що відповідає характеру регульованої соціально-орієнтованої ринкової економіки країни.

З року в рік зменшується чисельність мисливських тварин.

Мисливська фауна - представники фауни, які були об'єктами полювання в історичні часи, так і ті, що є об'єктами полювання тепер.
До боротьби з цим злом майже не залучається громадськість та зацікавлені організації.

Полезахисні лісові смуги та захисні насадження мають велике значення для збереження водних та земельних ресурсів. З введенням в дію нового Земельно­го кодексу України захисні насадження на смугах відводу автомобільних доріг та залізниць виключені зі складу земель лісового фонду. Внаслідок відсутності єдиного порядку використання полезахисних лісових смуг та захисних лісо­вих насаджень питання здійснення державного контролю за станом їх охоро­ни, захисту, використання та відтворення є проблемним. Практично на всій території області вони залишаються без належного утримання, догляду та охорони.

Область мало забезпечена водними ресурсами. її гідрогеологічні умови (розташована в зоні Українського кристалічного масиву) малосприятливі для формування запасів підземних вод. Це є причиною того, що близько ЗО % про­бурених свердловин безводні, інші мають низькі дебіти, що дає можливість за­безпечувати в основному лише потреби сільськогосподарського виробництва.

Держа́вний контро́ль - одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави. Здійснення державного контролю - одна з важливих функцій державного управління.
Сільськогоспо́дарське виробни́цтво - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Значні обсяги підземної води подаються з відхиленням від стандарту: мають підвищені загальну жорсткість, вміст сухого залишку, заліза, марганцю, нітра­тів та аміачних сполук.

За даними державної статистичної звітності, під наглядом держсанепідслужби області в 2003 р. знаходилось 298 (в 2002 р. - 247) джерел централізованого водопостачання і 3 434 (в 2002 р. - 3 246) джерел децентралізованого водопостачання. Не відповідають санітарним нормам 8,7 % сільських водопроводів і через відсутність зон санітарної охорони - 97 % джерел централізованого водопостачання. Поверхневі джерела водопостачання забруднені пестицидами, легкоокислюваними органічними речовинами, фенолами, нафтопродуктами і за цими показниками не відповідають вимогам ГОСТ 2761-84 «Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання», санітарним правилам
та нормам охорони поверхневих вод від забруднення. Як наслідок, необхідні значні витрати для доведення якості водопровідної води до вимог «Вода питна». ,

Як показують моніторингові спостереження, якість поверхневих вод у по­рівнянні з попередніми роками практично не змінилася. Малі річки степової зони області характеризуються значною мінералізацією.

Степ - біом помірного поясу, для якого характерне майже повсюдне поширення трав'янистої, в основному злакової рослинності на чорноземних і каштанових ґрунтах.
Через своє маловоддя вони практично не можуть протистояти обсягам скиду недостатньо очищених зворотних вод. У воді всіх річок області встановлені підвищені концентрації заліза та цинку. Ці метали можна вважати регіональними забруднювачами.

Найбільш забрудненою річкою області залишається одна з найважливіших водних артерій Кіровоградщини - Інгул. Стік її формується за рахунок стоку малих річок Грузька, Сутоклія, Аджамка, Кам'янка, Березівка. Екологічний стан водойми значною мірою залежить від ефективності роботи очисних споруд і санітарного стану на рельєфі басейну. Витрата р. Інгул не перевищує обсягів зворотних вод, які в неї скидаються, і розбавлення майже не відбувається. Це не може позитивно впливати на якість стоку річки. Тому останнім часом Інгул привертає до себе увагу не як джерело водопостачання, а як екологічно не­безпечне джерело можливого виникнення та розповсюдження епідемічних захворювань в області і за її межами.

Епіде́мія (від грец. επί - «серед» і грец. δεμος - «народ») або по́шесть - тип захворювання, яке є новим для даної популяції протягом періоду збереження імунної «пам'яті» та поширюється зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, засновуючись на попередньому досвіді (тобто, числі нових випадків за одиницю часу).
Це пов'язано з дефіцитом фінансових ресурсів, необхідних для належної експлуатації та обслуговування систем во­допостачання та водовідведення Кіровоградщини.
Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.
У системах комунального водопроводу 21% мереж перебуває в аварійному стані. У системах каналізації амортизовано 24,5 % мереж і 32 % насосних станцій. Амортизовано 33 % насо­сних агрегатів, 38 % потребують заміни.

Найбільшими забруднювачами поверхневих вод області є комунальні під­приємства «Кіровоградводоканал» і «Олександріяводоканал». Їх скиди недо­статньо очищених стоків становлять 52,7 % від загального обсягу по області. Комунальне підприємство «Кіровоградводоканал», яке включене до Переліку 100 найбільших забруднювачів України, проводить заходи з добудови очисних споруд, налагодження їх роботи.

На стан атмосферного повітря найбільш суттєво впливають промислові викиди підприємств Олександрії, що пов'язано з виробничою діяльністю Дер­жавної холдингової компанії «Олександріявугілля».

Комуна́льне підприє́мство - юридична особа, заснована на власності відповідної громади.
Пові́тря - природна суміш газів, з яких складається атмосфера, тобто повітряна оболонка планети. Спочатку це слово виникло для опису повітря планети Земля, ще в ті часи, коли інші планети мало цікавили людство і тому нині воно все ще вживається саме в такому значенні.
Наявні на підприємствам області технологічне обладнання та очисні споруди, призначені для зменшен­ня концентрації забруднюючих речовин у викидах з метою досягнення норма­тивів гранично-допустимих викидів, морально застарілі та фізично зношені. Діючі системи очищення практично не відновлюються у зв'язку з нестачею на підприємствах коштів на виконання таких робіт. Це, насамперед, стосується ТЕЦ № 1-З, брикетних фабрик «Димитрівська» та «Байдаківська» ДХК «Олек­сандрїявутілля», викиди яких становлять приблизно 70 % від стаціонарних джерел забруднення в цілому по області.

Відчутної шкоди завдає повітряному басейну області експлуатація автомобіль­ного транспорту, шкідливі викиди якого становлять близько 60 % від усієї кіль­кості викидів в атмосферу. Причинами такого становища є несправні автомобілі, низька якість палива, незадовільний технічний стан автомобільних доріг.

Техні́чний стан об'є́кта - стан, який характеризується в певний момент часу, за певних умов зовнішнього середовища значеннями параметрів, установлених технічною документацією на об'єкт.

Метеорологічні умови Кіровограда сприяють накопиченню шкідливих ме­ханічних та хімічних домішок в приземному шарі повітря. Забруднюють атмос­феру пил, діоксиди сірки та азоту, оксиди вуглецю та азоту, сажа, формальдегід, розчинені сульфати тощо. Проте лише середньорічні концентрації пилу пере­вищують встановлені нормативи. Випадків високих та дуже високих забруднень в атмосферному повітрі на контрольованій території не спостерігалося.

На радіаційний стан території Кіровоградської області і Кіровограда впли­вають підприємства гірничої промисловості та енергетики. При їх експлуатації відбувається перерозподіл природних радіонуклідів (уран, торій, продукти їх розпаду та калій40) у навколишньому природному середовищі.

Гірни́ча (гірничодобувна́) промисло́вість (рос.горная (горнодобывающая) промышленность, англ. mining industry, нім. Bergbau n, Bergbauindustrie f, Montanindustrie f) - комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, видобування їх з надр Землі та збагачення корисних копалин.
Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.

В області здійснюється видобуток уранової руди на Інгульській та Смолен­ській шахтах. Новокостянтинівський рудник, який в 1996 р. був переданий для промислового освоєння, на сьогоднішній день законсервований. У межах на­селених пунктів області та Кіровограда розташовані великі за обсягами відвали гірських порід та позабалансової уранової руди, з поверхні яких відбувається вихід радону.

Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) - природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла.

Характерним для видобутку урану є те, що майже усі відходи - відвали шах­тних порід, скиди шахтних вод, викиди в атмосферне повітря - одночасно є і джерелами радіаційного забруднення .навколишнього природного середо­вища.

На території області є прояви радону та дочірніх продуктів його розпаду, особливо в центральній частині, розташованій на масиві гірських порід гранітоїдного складу з підвищеним та високим кларковим вмістом розсіяних радіоактивних елементів ураново-торієвого ряду. Цю проблему ускладнює використання з будівельною метою місцевої сировини з підвищеним вмістом природних радіонуклідів.

Радіоекологічні дослідження на наявність радону проводяться з метою вияв­лення його аномальних концентрацій у житлових приміщеннях, у першу чергу приватного сектору, у виробничих приміщеннях, які знаходяться на перших поверхах та напівпідвальних рівнях, у дитячих дошкільних та шкільних закла­дах.

Радіоакти́вність (від лат. radio - «випромінюю» radius - «промінь» і activus - «дієвий») - явище мимовільного перетворення нестійкого ізотопа хімічного елементу в інший ізотоп (зазвичай іншого елемента) (радіоактивний розпад) шляхом випромінювання гамма-квантів, елементарних частинок або ядерних фрагментів.
Житло́, осе́ля, домі́вка, поме́шкання - квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати в квартирах чи одноквартирних будинках, а також інші приміщення, призначені для постійного або тимчасового проживання людей, що завершені будівництвом та віднесені у встановленому порядку до житлового фонду.
Середні концентрації радону в Кіровограді та області здебільшого значно перевищують середньостатистичні показники.

99 % загальної кількості утворених відходів складають відходи Схід ГЗК, що скидає хвости збагачення у хвостосховище балки «Щербаківська» Петровського району, та зола олександрійських ТЕЦ 1, 2, 3.

Динаміка утворення та накопичення токсичних відходів І—II класів небез­пеки, які утворювалися на підприємствах області за останні 5 років, дозволяє зробити висновок, що їх склад майже не змінюється, кількість утворюваних відходів стабільна. Проте ситуація щодо поводження з відходами продовжує залишатися складною.

Питання будівництва спеціалізованого полігону для зберігання або захоронення промислових відходів не вирішене.

Відва́льні хвости́ - продукти збагачення корисних копалини з малим умістом цінних компонентів, подальше витягання яких неможливе технічно або недоцільне економічно.
Відхо́ди - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про Відходи)
Частково вони зберігаються на території підприємств, де утворилися, що становить загрозу для довкілля та здоров'я людей. Тільки ВАТ «Чисті метали» має спеціально побудований бункер для зберігання токсичних відходів виробництва.

У Кіровоградській області існує розгалужена система спостережень за ста­ном навколишнього природного середовища. З метою підвищення рівня знань про екологічний стан довкілля на території краю, підвищення оперативності й якості інформаційного обслуговування державних органів та інших користу­вачів екологічної інформації, обґрунтування природоохоронних заходів Дер­жавне управління екології та природних ресурсів виступило замовником робіт розробки обласної програми моніторинг довкілля.

Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.
Моніто́ринг довкі́лля, екомоніто́ринг (англ. environmental monitoring, нім. Monitoring n der Umwelt (der Umgebung)) - комплексна науково-інформаційна система регламентованих періодичних безперервних, довгострокових спостережень, оцінки і прогнозу змін стану природного середовища з метою виявлення негативних змін і вироблення рекомендацій з їх усунення або ослаблення.
Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
Кошти на її розробку пе­редбачені в Переліку природоохоронних заходів, які будуть фінансуватися з об­ласного Фонду охорони навколишнього природного середовища в 2004 році.

Мережа природно-заповідного фонду області на 1.01.2004 р. включає 167 за­повідних територій та об'єктів на загальній площі 10,3 7 тис. га. Із них 2 3 природ­но-заповідні території загальнодержавного значення. Процент заповідності на даний час залишається значно меншим від оптимального й становить 0,4 %.

Протягом 2003 р. було заповідано 9 нових природних територій на загаль­ній площі 289,4 га. Заповідання відбулося в Компаніївському, Кіровоградсько­му, Світловодському та Долинському районах.

На Кіровоградщині все більше уваги приділяється збільшенню мережі при­родно-заповідних територій та об'єктів. Зараз їх налічується 158 одиниць загальною площею 10,1 тис. га, з яких 23 природно-заповідні території за­гальнодержавного значення, а також місцевого значення - 48 заказників, 40 пам'яток природи, 42 заповідних урочища, 5 парків-пам'яток садово-пар­кового мистецтва.

Статусу державного значення надано нашим «перлинам»: ландшафтному за­казнику «Чорноліський», гідрологічній пам'ятці природи «Болото Чорний ліс», дендрологічному парку «Веселі Боковеньки», паркам - пам'яткам садово-пар­кового мистецтва «Онуфрїївський парк», «Хутір Надія» та інші. Вони відіграють важливу роль у збереженні зникаючих, рідкісних і реліктових рослин та тва­рин, рідкісних угруповань. По суті, це природні музеї просто неба.

З види рослин і 23 види тварин, виявлених на території Кіровоградської об­ласті, занесені до Європейського червоного списку, 29 видів рослин і 110 видів тварин - до Червоної книги України.

Музей просто неба Музе́й про́сто не́ба - це різновид музеїв, де експонати розміщені на відкритому просторі.
Україна Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

ЕКОНОМІКА



Промисловість

За структурою економіки Кіровоградська область є аграрно-індустріальним регіоном.

Питома вага області у випуску продукції (робіт) в Україні становить 1,4 %, вона забезпечує 1,6% загальної валової доданої вартості держави.

У структурі обсягів промислового виробництва провідне місце посіда­ють харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів (32,6 %), машинобудування (27,3 %), добувна промисловість (11,3 %).

Харчова промисловість - галузь переробної промисловості, сукупність виробництв харчових продуктів у готовому вигляді або у вигляді напівфабрикатів, а також тютюнових виробів, мила і миючих засобів, парфюмерно-косметичної продукції.

Дочірнє підприємство державної компанії «Хліб України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» є одним із найкращих серед підприємств України із зберігання та переробки зернової сільгосппродукції, лідер у ви­робництві високоякісних дієтичних продуктів харчування - пластівців, сухих сніданків «Мюслі», які виробляються на обладнанні фірми «ВuhІеr» (Німеччина).

Ї́жа - все, що споживає людина й інші живі істоти для підтримки життя; харчі. Речовини, що їх організм отримує з навколишнього середовища, є для нього будівельним матеріалом і джерелом енергії.
На підприємстві запроваджена система управління якістю за нормами ІЗО 9001-2002.

ВАТ «Птахокомбінат» є одним із найкращих серед м'ясо-переробних підприємств України. Тут виробляється більше 140 найменувань ковбасних виробів, копчень, м'ясопроду­ктів, м'ясних та харчових напівфабрикатів, виробів з м'яса птиці та риби.
Управлі́ння я́кістю - скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості.
Ковбаса́ - м'ясний продукт з ковбасного фаршу в штучній чи натуральній оболонці, чи без неї, піддані термічній обробці або ферментації до готовності для споживання. До складу фаршу, залежно від рецептури, входять, крім основної сировини (м'ясо, шпик, іноді подрібнене м'ясо птиці чи риби), кухонна сіль, сироватка чи плазма крові, іноді сира кров, білковий стабілізатор, знежирене чи сухе молоко, яйцепродукти, прянощі, а як зв'язуючі речовини - крохмаль, звичайний та модифікований і борошно. До певних сортів додають також крупи та лівер.
Робота комбінату відзначена Почесною гра­мотою Кабінет}' Міністрів України. Підприємство є перемож­цем VI Національного конкурсу з якості в номінації - Країн торгова марка 2001. 2002», «Кращий вітчизняний виробиш 2002» серед великих підприємств.

ВАТ «Червона Зірка» - одне з найстаріших підприємств в Україні, відроджує славу флагмана сільськогосподарського машинобудування.
Сільськогосподарське машинобудування - галузь машинобудування, підприємства якої виробляють різні машини та устаткування для потреб сільського господарства.
З року в рік на підприємстві збільшують­ся обсяги виробництва, розширюється номенклатура продукції, провадяться науково-дослідницькі, експериментальні конструкторські та технологічні роботи. Сівалки, культива­тори, косарки та навантажувачі поставляють до багатьох країн світу. Протягом 2003 р. обсяги експорт становили 37,9 % проти 29,4 % у 2002 р. Продукції підпри­ємства присвоєно знак «Європейська якість». На виставці «Золота осінь» у Москві сівалки СЗ-5,4, СЗП-3,6 Б, УПС-12, жниварка ЖВ-4,9 удостоєні бронзових медалей.

Нарощує виробничі потужності ВАТ «Гідросила», осно­вною продукцією якого є об'ємні гідроприводи, гідравлічні шестеренні насоси, гідродвигуни високого тиск)', водяні та масляні насоси до комбайнових і тракторних двигунів.

Виробни́ча поту́жність (рос. производственная мощность, англ. production capacity, productive capacity; нім. Betriebskapazität f) - розрахунковий, максимально можливий річний (добовий) випуск продукції або обсяг переробки сировини в номенклатурі і асортименті, що передбачається на плановий період при повному використанні виробничого обладнання і площ з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.
Двигу́н (або мото́р, руші́й, також силова установка) - енергосилова машина, що перетворює який-небудь вид енергії на механічну роботу.
Сьо­годні продукція з маркою ВАТ «Гідросила» експлуатується V складі різноманітних машин більше ніж у 50 країнах світу. Маркетингові дослідження, конструкторські розробки, постійне вдосконалення технології, розвинута дилерська ме­режа з маркетингу та сервісного обслуговування дозволяють колективу підприємства йти в ногу з вимогами часу.

Після деякого спаду нарощує обсяги виробництва ВАТ «Олександрійська фірма «Віра-Сервіс». Це єдине в області підприємство, яке виготовляє підйомно-транспортне обладнання. Разом зі збільшенням обсягів виробництва роз­ширюється номенклатура продукції, збільшується кількість замовлень, зростає експортний потенціал.

У Світловодську розташовані такі унікальні підприємства, як ВАТ «Чисті метали» та Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів. ВАТ «Чисті ме­тали» виробляє напівпровідникові матеріали та сполуки на основі кремнію, галію, а також елементи, які використову­ються у сонячній енергетиці.

Тверді́ спла́ви - особливого класу зносостійкі матеріали з великою твердістю, що мало залежить від температури аж до 900…1150°С, у склад яких входять такі тугоплавкі елементи, як вольфрам, молібден, титан, хром та ін.
Тугопла́вкі мета́ли - одна з груп металів, чия температура плавлення вища за температуру плавлення заліза (1539 °C). До тугоплавких металів відносять титан, цирконій, гафній, ванадій, ніобій, тантал, хром, молібден, вольфрам, реній.
Напівпровідники́ (англ. semiconductors) - матеріали, електропровідність яких має проміжне значення між провідностями провідника та діелектрика. Відрізняються від провідників сильною залежністю питомої провідності від концентрації домішок, температури та різних видів випромінювання.
Сонячна енергетика - використання сонячної енергії для отримання енергії в будь-якому зручному для її використання вигляді. Сонячна енергетика використовує поновлюване джерело енергії і в перспективі може стати екологічно чистою, тобто такою, що не виробляє шкідливих відходів.
Підприємство реалізує продук­цію в Україні, до країн СНД та далекого зарубіжжя.

Комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів виробляє продукцію, яка використовується у машинобудуванні, елек­тронній та електротехнічній промисловості.

Електротехні́чна промисло́вість - галузь машинобудування, яка випускає продукцію для виробництва, передавання та перетворення електроенергії у інші види енергії - механічну, світлову, теплову, хімічну тощо.

Після техногенної аварії відновлюється виробництво одного з трьох у Європі підприємств з випуску феронікелю, який використову­ється для виплавки багатьох марок сталі. У 2004 р. ТОВ «Побузький фероні­келевий комбінат» значно збільшив потужність.


Агропромисловий комплекс

Кіровоградщина - це край хліборобів. Основну частину у валовому доході області дають трудівники сільськогосподарського виробництва.

Основними землекористувачами є сільсько-господарські підприємства.

Завершено реорганізацію всіх 477 КСП, на базі яких організовано 932 агро-формування ринкового типу з приватною власністю на землю та майно, з яких: 407 сільськогосподарських товариств (44 %), 342 приватно-орендних підпри­ємства (37 %), 50 сільськогосподарських кооперативів (5 %), 133 інших сіль­госппідприємства (14 %).

В області діє 2 658 фермерських господарств, у користуванні яких знахо­диться 325 тис. га (13 %) землі, а*25'Тйс. громадян на загальній площі 140тис. га використовують земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільсько­господарського виробництва самостійно.

Транспорт

Вигідне географічне розташування Кіровоградської області сприяло розви­тку її транспортної мережі.

Сільськогосподарські товариства (СГТ) - товариства, метою яких є розвиток й удосконалення сільського господарства і його окремих ділянок, організація науково-дослідних робіт, видавництво фахових праць та журналів, поширнення сільськогосподарської освіти, допомога членам товариств у раціоналізації господарства (створення сільськогосподарських станцій, проведення виставок, публікації у пресі, посередництво в купівлі сільськогосподарських машин, постачанні насіння, збуті сільськогосподарської продукції тощо).
Сільськогоспо́дарський кооперати́в - добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу.
Географі́чне поло́ження - геопросторове відношення певного об'єкта до зовнішнього середовища, елементи якого мають або можуть мати на нього істотний вплив.
Фе́рмери - категорія підприємців у сільському господарстві.
Тра́нспорт (від лат. trans - portare) - сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше.

Експлуатаційна довжина залізниць загального користування становить 936,9 км (з яких електрифіковано - 602 км). Вони зв'язують найважливіші промислові та сільськогосподарські райони Півдня з Південним Заходом і Центром України. Найважливіші залізничні напрямки: Київ-Дніпропетровськ, Харків-Одеса, Київ-Херсон, Знам'янка-Миколаїв, міжнародні напрямки: Знам'янка-Москва, Дніпропетровськ-Санкт-Петербург, Адлер-Кишинів, Кишинів-Саратов, Сімферополь-Мінськ, Сімферополь-Полоцьк.

Десять автомагістралей загальною довжиною 690 км зв'язують Україну з державами СНД та Центральної і Південної Європи.

Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.
Густота автомобільних шляхів становить 249 км на 1 000 км2. Через область проходять магістралі Київ-Одеса, Кіровоград-Миколаїв, Київ-Луганськ-Ізварино, Харків-Одеса, Полтава-Кишинів.

Авіаційні перевезення здійснюються авіакомпанією ВАТ «Кіровоградські авіалінії» та міжнародними авіаційними компаніями «УРТА» і «Чайка».

Трубопровідний транспорт представлений двома магістралями. З півночі на південь проходить нафтопровід, а через незначну територію на півночі облас­ті - газопровід «Союз».

Зв'язок


Кіровоградська дирекція УДППЗ «Укрпошта». Кіровоградська дирекція є філією підприємства УДППЗ «Укрпошта». У своєму складі дирекція має відосо­блені структурні підрозділи - Кіровоградський поштамт і 17 районних вузлів поштового зв'язку. В області налічується 405 відділень поштового зв'язку, 343 з яких - сільських, 42 міських та 20 обласних. Крім того, функціонують 99 сіль­ських та 2 міських пункти поштового зв'язку.

Найбільш прибутковими та перспективними послугами Кіровоградської ди­рекції, як показав досвід, стали послуги поштового зв'язку, розрахунково-касо­ве обслуговування, фотопослуги поштою, торгівля товарами широкого вжитку, торгівля періодичними та іншими друкованими виданнями, розповсюдження лотерейних білетів, карток або електронних ваучерів попередньої оплати за послуги зв'язку, послуги телефаксимільного зв'язку, Інтернету, ксерокопіюван­ня, перевезення вантажів поштовим транспортом.

Переве́зення - переміщення вантажів, товарів або пасажирів. Розрізняють сухопутні (залізничні й автомобільні), водні (річкові й морські), повітряні перевезення, також транспортування рідини та газу виконуються трубопровідним транспортом.

Кіровоградська дирекція ВАТ «Укртелеком» - єдиний оператор, який надає послуги електрозв'язку в усіх куточках Кіровоградщини. Надання послуг електрозв'язку структурними підрозділами Кіровоградської дирекції ВАТ «Укр­телеком» здійснюють в міських АТС загальною монтованою ємністю майже 200 тисяч номерів та 365 сільських АТС монтованою ємністю 40 тисяч номерів.

КД ВАТ «Укртелеком» активно впроваджує цифровий зв'язок. Навколо об­ласного центру побудовано оптико-волоконну магістраль, а в Кіровограді вве­дено в експлуатацію нові цифрові АТС-32, АТС-34. Швидкими темпами зростає кількість Інтернет-користувачів. У всіх районах області побудовано вузли Ін­тернету.

Закрите акціонерне товариство «Утел» забезпечує високоякісним авто­матичним міжміським та міжнародним телефонним зв'язком абонентів Кіро­воградської області.

Акціонерне товариство (англ. Joint-stock company, нім. Aktiengesellschaft) - один з різновидів господарських товариств. Акціонерним товариством визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число акцій, що засвідчують права та обов'язки учасників товариства ( акціонерів ).

В області надаються послуги мобільного зв'язку. Через область проходять волоконно-оптичні лінії зв'язку «Південь», «Схід», «Дніпро-Донбас».





Скачати 412.82 Kb.