Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Формування естетичного образу

Скачати 418.61 Kb.

Формування естетичного образу




Скачати 418.61 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації13.04.2017
Розмір418.61 Kb.
ТипАвтореферат
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УШАКОВА Ірина Олександрівна

УДК 378:[37.036-057.87]:7



ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ОБРАЗУ

ЛЮДИНИ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

КОМПЛЕКСОМ МИСТЕЦТВ

13.00.07 – теорія та методика виховання




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2015

Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті
імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України.

Есте́тика (грец. αισθητικός - чуттєво пізнавальний, від aisthēta - відчутні речі та aisthanesthai - пізнавати) - філософська наука, що вивчає природу (функції, загальні закони і закономірності) естетичної свідомості (діяльності людини і суспільства, буття), наука про прекрасне.
Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.
Вихова́ння - процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.
Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни (МОН України) - центральний орган виконавчої влади України.



Науковий керівник

член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор

ШЕВЧЕНКО Галина Павлівна,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри педагогіки, директор Науково-дослідного інституту духовного розвитку людини;


Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

ПАДАЛКА Галина Микитівна,

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри фортепіанного виконавства та художньої культури;







кандидат педагогічних наук, доцент

СЕМКО Майя Іванівна,

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри мистецької підготовки.


Захист відбудеться «18» грудня 2015 року о 12 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, Президія Національної академії педагогічних наук України, конференц-зала (1 поверх).


З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» НАПН України за адресою: 04053, м.
Дисерта́ція (лат. dissertatio - твір, обговорення, розсуд, доповідь) - спеціально підготовлена наукова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня. В Україні розрізняють дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська дисертація) та доктора наук (докторська дисертація).
Національна академія педагогічних наук України - вища галузева наукова установа.
Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
 Київ, вул. Артема, 52-Г (3 поверх).
Автореферат розіслано «17» листопада 2015 р.
Листопа́д (падоли́ст) - одинадцятий місяць року в григоріанському календарі, він має 30 днів.



Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Є. Крсек

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. У сучасних умовах розвитку вищої школи особливого значення набуває формування в студентської молоді естетичної культури, яка відіграє визначальну роль в активізації естетичного ставлення до дійсності, природи, людини, у формуванні ціннісних орієнтацій та розвитку духовно-творчого потенціалу особистості майбутнього фахівця.

Сьогодні актуальність проблеми виховання гармонійно розвиненої особистості не викликає сумнівів. Разом з тим велике значення має духовний розвиток молоді, одним із показників якого є естетична культура. Функціонування в сучасному суспільстві потребує не тільки вміння спілкуватися та взаємодіяти, але й високої культури поведінки та вчинку, що у своїй основі визначається моральними та естетичними цінностями.

Особистість - відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов'язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.
Актуа́льність (від лат. actualis - справжній, теперішній, сучасний, важливий у даний момент, злободенний, назрілий) - абстрактний іменник до прикметника «актуальний». Актуальність - важливість, значимість чого-небудь на сьогодні, сучасність, злободенність.
Майбутнє - суб'єктивна з людського погляду й об'єктивна з погляду стороннього спостерігача часова категорія сприйняття реальності, яка характеризується комплексом явищ і подій, що не здійснились і не відбулися відносно об'єкта, який перебуває в більш ранньому часі.
Ці́нність - будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію.
Мораль - система формальних, у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським осудом та іманентним імперативом соціалізованого індивіда.

За своєю сутністю система естетичного виховання передбачає формування естетичної культури, яка транслюється в естетичному образі людини. Естетичний образ людини дає змогу судити про внутрішній світ особистості, про багатство її культурних уподобань, про широту художніх та естетичних інтересів. У формуванні естетичного образу людини значне місце займає мистецтво.

Мистецтво втілює в собі досвід багатьох поколінь, відображений у яскравих художніх образах. Образ людини є центральною темою в мистецтві, розкриваючи особливості людини певних епох, слугуючи генетичною пам’яттю людства. Кожен образ людини несе певні морально-естетичні цінності, сприйняття та засвоєння яких відбувається в діалозі різних видів мистецтва.

Діало́г (dialog) - двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома або більше людьми (або у технічній мові - людиною та ЕОМ) у вигляді питань та відповідей.
Культуроло́гія - це наука, яка вивчає специфіку розвитку матеріальної та духовної культури цивілізацій, етносів, націй у конкретно-історичному періоді, їх взаємозв 'язки та взаємовпливи. Культурологія порівняно молода наука і відома під такою назвою передусім у Східній Європі.
Гене́тика (грец. γεννώ - породжувати) - це наука про спадковість і мінливість ознак організмів, методи управління ними та організацію спадкового матеріалу; розділ біології. Через універсальність генетичного коду генетика лежить в основі вивчення всіх форм життя від вірусів до людини.
Мисте́цтво - одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відбиває дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність.

Особливу роль мистецтва в процесі художньо-естетичного виховання, морально-естетичних ідеалів, духовності підкреслювали провідні філософи, психологи, педагоги М.

Філософ - любомудр, шукач істини, мислитель. У вузькому сенсі це спеціаліст з філософії, що займається філософією, розробляє питання світогляду й методології.
 Бахтін, О. Буров, А. Борев, В. Ванслов, М. Верб, Л. Виготський, Г. Єгоров, Д. Кобалевський, Л. Коваль, М. Каган, Є. Крупник, В. Кузін, Б. Лихачов, Ю. Лотман, Б. Неменський, Л. Масол, Т. Цвелих, Л. Столович, К. Ушинський, Б. Теплов, І. Зязюн, Ю. Фохт-Бабушкін, Р. Чернявський, О. Щолокова, Б. Юсов, а також зарубіжні вчені М.
Науко́вець - знавець щонайменше однієї галузі науки, котрий у своїх дослідженнях застосовує лише наукові методи.
 Девер, М. Грін, Дж. Коннелл, Дж. Левінсон, Т. Льюїс, М. Парсонс, Р. Сміт, С. Хеллер, Дж. Хікс, Т. Якобсон та ін.

Мистецтвознавчий аспект проблеми взаємодії комплексу мистецтв досліджували: О. Донська, Г. Коваль, В. Михальов, С. Оборська, І. Хангельдієва, С. Холодинська.

Проблему взаємодії різних видів мистецтва в педагогічному процесі вивчали Л. Баженова, А. Бакушинський, Л. Бутенко, І. Котєнєва, Б. Лихачов, О. Мелік-Пашаєв, Н. Миропольська, Г. Нестеренко, О. Онищенко, Т. Пеня, Г. Тарасенко, В. Рагозіна, В. Тушева, Е. Флерина, Л. Хомич, В. Харитонов, Г. Шевченко, Б. Юсов та ін.

Вагомий внесок до вивчення проблеми естетичного виховання особистості комплексом мистецтв був зроблений науковою школою Г.

Комплексний (рос. комплексный, англ. complex, нім. komplex) - з'єднаний з будь-чим, складний; той, що являє собою комплекс будь-чого; комплексний розвиток економічних районів - планомірний, пропорційний розвиток господарства районів на основі оптимального поєднання галузей виробничої спеціалізації з галузями, що обслуговують виробництво й населення; комплексні сполуки - речовини, які утворенні сполученням двох або більше атомів, молекул або іонів.
 Шевченко (Л. Бутенко, С. Жуков, І. Єненко, Є. Зеленов, О. Ігнатович, М. Кір’ян, І. Котєнєва, Є. Коцюба, В. Кратінова, Н. Мартинович, Ю. Пастухова, Л. Сбітнєва, Г. Фрейман, С. Шаргородська, О. Шкурін та ін.). Особливий акцент надається можливостям комплексу мистецтв щодо розвитку емоційно-почуттєвої сфери, визначенню ціннісних орієнтацій студентської молоді, становленню високого рівня людяності й творчості майбутніх спеціалістів, духовних потреб, формуванню загальної, екологічної, художньо-естетичної культури, естетичних і духовно-моральних ідеалів, художньо-естетичних смаків. Наукові дослідження названих авторів значно збагатили теорію і практику використання комплексу мистецтв у навчально-виховному процесі різних закладів освіти.
Письме́нник - у широкому розумінні - кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією.
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Однак досі науковці не приділяли значної уваги формуванню естетичного образу людини в студентської молоді як головної компоненти естетичної культури. Реалії сучасної освіти, починаючи з середньої школи, і ця ж тенденція продовжується у вищій школі, говорять про те, що, головним чином, формується образ людини з високими інтелектуальними здібностями, людини мобільної, яка буде конкурентоспроможною, здатною пристосуватися до жорстких умов сьогодення. Через це відбувається помітний дисбаланс між ставленням до предметів технічного, економічного, природничого, правового напрямів та предметів гуманітарно-естетичного циклу.

Дисбала́нс (фр. disbalance) - векторна величина, що характеризує незрівноваженість обертових мас. Незрівноваженість виникає при розбіжності осі обертання і головної осі інерції.
Тенденція і тенденційність (від лат. tendo - направляю, прагну) - можливість тих чи інших подій розвиватися в даному напрямку.
Конкурентоспромо́жність - здатність певного об'єкта або суб'єкта перевершити конкурентів у заданих умовах.
Сьогодення - частина лінії часу, що складається з подій, які відбуваються нині, тобто певна ділянка просторово-часового інтервалу. При певних умовах під теперішнім часом розуміються поточні дні, місяці та навіть роки.
Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.
Інтелéкт - це інформаційний потенціал знань конкретної особистості, отриманий в результаті функціонування свідомості, мислення та розуму людини. По відношенню до суспільства використовуються терміни: "Інтелект планети", "Інтелект нації", "Інтелект країни", "Інтелект установи" і тому подібне.
Пра́во - це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.
Недостатня увага до виховання естетичної культури, естетичного образу людини призводить до асиметрії між здобутими знаннями та світосприйняттям, світовідношенням, вчинками молоді.
Світосприйняття́ - спільне бачення світу і ставлення до нього. Як правило, мається на увазі сприйняття зовнішнього світу через призму внутрішнього світу, за допомогою своєї внутрішньої картини життя.
Ефективне вирішення проблеми формування естетичного образу в студентської молоді ускладнено низкою суперечностей між:

  • потребою суспільства в соціально активній, творчій, гармонійно розвиненій особистості і сьогоднішнім відчуженням людини від культури;

  • значущістю естетичного виховання у вищих навчальних закладах як важливого складника формування професійної культури фахівців і недостатнім розробленням теоретичних і методичних засад підготовки майбутніх фахівців зі сформованою естетичною свідомістю;
    Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.
    Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.
    Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.


  • виховним значенням естетичного образу людини й недостатньою реалізованістю його потенціалу в педагогічному процесі вищого навчального закладу.

Наявність низки протиріч та необхідність їх подолання зумовили вибір теми дисертаційної роботи – «Формування естетичного образу людини у студентської молоді комплексом мистецтв».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано в межах комплексної теми «Духовність особистості: методологія, теорія, практика», що розробляється кафедрою педагогіки та науково-дослідним інститутом духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (номер держреєстрації 0105U000264).

Програма (фр. programme письмове оголошення, порядок денний, від грец. prógramma вказівка) - заздалегідь затверджена (визначена) дія.
Необхідність - система зв'язків і відносин, що зумовлює зміну, поступальний рух, розвиток у жорстко визначеному напрямку з жорстко визначеними результатами. Іншими словами, необхідність - це такий зв'язок, що обов'язково призводить до певної події.
Методологія (грец.- μεθοδολογία - вчення про метод) - сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в науці; вчення про методи пізнання та перетворення дійсності. Основу методології складає мислення та світогляд, як операційне середовище самодисципліни та роботи з інформацією, моделями, алгоритмами.
Науко́во-до́слідний і́нститут (НДІ) - самостійна установа, створена організовувати наукові дослідження та провадити дослідно-конструкторські роботи, різновид інституту.

Тему затверджено на засіданні Вченої ради Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 1 від 25 лютого 2011 року) й узгоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні НАПН України (протокол № 4 від 29.04.2014 р.).

Координа́ція (рос. координация, англ. coordination, нім. Koordinierung f) - кристалохімічне поняття про співвідношення структурних одиниць (атомів, йонів) у структурі мінералу.


Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці ефективності розробленої методики та оптимальних шляхів формування естетичного образу людини комплексом мистецтв у процесі навчальної та позааудиторної діяльності студентів різних напрямів підготовки.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:



  • проаналізувати стан дослідженості проблеми формування естетичного образу людини комплексом мистецтв;

  • розкрити змістовну сутність естетичного образу людини;

  • визначити критерії, показники та рівні сформованості естетичного образу людини у студентської молоді вищих навчальних закладів;
    Задача - проблемна ситуація з чітко визначеною метою, яку необхідно досягти; в більш вузькому сенсі задачею називають також цю саму мету, що дана в рамках проблемної ситуації, тобто те, що необхідно виконати.
    Крите́рій (від лат. critērium, яке зводиться до грец. χριτήριον - здатність розрізнення; засіб судження, мірило, пов'язаного з грец. χρινω - розділяю, розрізняю) - мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини, предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.
    Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.


  • розробити й обґрунтувати методику формування естетичного образу людини у студентів комплексом мистецтв та визначити оптимальні шляхи її реалізації;
    Оптимальність - властивість, при якій забезпечується найбільша відповідність даному завданню, умовам тощо.
    Про́даж - це оплатна передача майна однією особою у власність іншій особі.


  • здійснити експериментальну перевірку ефективності розробленої методики та шляхів формування естетичного образу людини комплексом мистецтв у студентів на дисциплінах гуманітарної та соціально-економічної підготовки та виховних заходах.
    Експериме́нт (англ. experiment) - сукупність дослідів, об’єднаних однією системою їх постановки, взаємозв’язком результатів і способом їх обробки. В результаті експерименту отримують сукупність результатів, які допускають їхню сумісну обробку і зіставлення.

  1   2   3


Скачати 418.61 Kb.

  • ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО
  • Автореферат
  • Науковий керівник – член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор ШЕВЧЕНКО Галина Павлівна
  • Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор ПАДАЛКА Галина Микитівна
  • СЕМКО Майя Іванівна
  • Учений секретар спеціалізованої вченої ради
  • Наукові дослідження
  • Зв’язок роботи з науковими програмами