Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



"формування мовної та мовленнєвої компетенції студентів спеціальності 02010501 "діловодство"

Скачати 180.08 Kb.

"формування мовної та мовленнєвої компетенції студентів спеціальності 02010501 "діловодство"




Скачати 180.08 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації25.04.2017
Розмір180.08 Kb.
  1   2


Волинська обласна рада

Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації

Вищий комунальний навчальний заклад

Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.

Ко́ле́дж або коле́ж (англ. college, фр. collège) - вищий (в Англії та США) або середній (у Франції, Бельгії, Швейцарії та Канаді) навчальний заклад. У XIX столітті слово перекладалося з англійської як Колегія або Колегіум і у цьому широкому змісті може означати групу людей, які живуть за своїми внутрішніми правилами.
Кримського”


Доповідь на тему:

“ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ТА МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 5.02010501 “ДІЛОВОДСТВО”


Просова Н.І., голова циклової комісії викладачів діловодства та інформаційної діяльності
Засідання організаційно-методичної комісії (протокол №3 від 20.12.2010р.)

Володимир-Волинський

2010

Волинська обласна рада

Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації

Вищий комунальний навчальний заклад

Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.Кримського”


Доповідь на тему:

“ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП

В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО СЕКРЕТАРЯ-РЕФЕРЕНТА”
Просова Н.І., голова циклової комісії викладачів діловодства та інформаційної діяльності
Засідання адміністративної ради (протокол №3 від 01.11.2010р.)

Володимир-Волинський

2010

Нині актуальним є завдання виховання суспільно активної, всебічно розвиненої, високоморальної і творчої особистості. Зрозуміло, що формування духовно розвиненої і творчої особистості неможливе без великої сили слова. “Словом можна створити красу душі людини, словом можна спотворити її” – писав В.О.Сухомлинський.

Проблемі формування мовної особистості приділено велику увагу в дослідженнях І.Богіна, Л.Варзацької, М.Вашуленка, С.Карамана, В.Карасика, Л.Мацько, Л.Паламар, М.Пентилюк, Л.Скуратівського та ін. Особливо значущими є роботи, у яких розглядається сутність і рівнева модель мовної особистості, розвиток таких її складників, як національно-мовна свідомість, мовні здібності, мовне чуття, мовний смак, мовно-ціннісні орієнтації.

Що включає у себе поняття “національно-мовна особистість”? Це передусім національно свідома особистість, тобто носій національної свідомості, рідної мови, культури, людина, яка володіє сукупністю знань, уявлень з мови та вміє творчо використовувати їх у різних видах мовленнєвої діяльності.

Отже, коли йдеться про формування особистості, свідомої “рідномовного обов'язку” (за І.Огієнком), відповідно до вимог сьогодення виникає питання, якими компетенціями /компетентностями вона має володіти.

Тлумачний словник української мови пояснює компетенції як “добру обізнаність із чим-небудь”.

Компетентність – властивість за значенням компетентний”, тобто “який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний”.

Якщо розглянути мовну компетенцію як узагальнене поняття інтегрованої властивості особистості, то структура цієї компетенції включає три основні (специфічно предметні) блоки: власне мовні, мовленнєві і комунікативні компетенції. Зрозуміло, що в рамках рідномовної освіти студенти набувають ще соціокультурні та діяльні сні компетенції, які, по суті, пов'язані з особливостями не лише мовної освіти: на формування цих компетенцій спрямовуються інші навчальні дисципліни.

Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.

Теоретичною основою для групування навчально-предметних компетенцій з мови є такі положення:

*мова – знакова система;

*мова – генетичний код нації;

*мова – найважливіший засіб спілкування людей;

*мова – засіб формування та існування думки;

*мова – засіб соціалізації людини;

*мова існує в мовленні.

Усі компетенції, на які орієнтується вивчення української мови, тісно взаємопов'язані. Скажімо, соціокультурні є основою для вироблення творчих мовленнєвих умінь, зокрема текстотворчих. Адже якщо у студента немає ніяких почуттів, бідний внутрішній світ, духовний світогляд, то вона не має про що говорити, у неї немає потреби займатися творчою мовленнєвою діяльністю.

Світо́гляд - сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності.

Для української мови як навчальної дисципліни головним завданням визначено формування у студентів мовної (лінгвістичної) та мовленнєвої (комунікативної) компетенцій. Мовна компетенція передбачає поглиблення студентами основ науки про мову, знання її системи, володіння способами й навичками якісної діяльності з вивченим мовним матеріалом.

Комунікати́вна компете́нтність - здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми й віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.
Мовленнєва компетенція – це розуміння студентами чужих та створення власних висловлювань відповідно до мети, завдань та ситуації спілкування, виробленість у них умінь і навичок успішної комунікації. Програмою з української мови (загальноосвітній цикл) визначено, що мовну компетенцію студентів забезпечує мовна (лінгвістична) змістова лінія, відповідно, мовленнєву компетенцію – комунікативна (мовленнєва) лінія, яка передбачає формування вмінь та навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (читання, аудіювання, говоріння, письмо). Провідною визнається мовленнєва змістова лінія, мовна ж слугує одним із засобів комплексного мовленнєвого розвитку студентів, і програма структурується відповідно до цієї настанови (Українська (рідна) мова. 5—12 класи /Автори: Г.Т.Шелехова, В.І.Тихоша, А.М.Корольчук, В.І.Новосьолова, Я.І.Остаф. /За редакцією Л.В.Скуратівського. – К., 2005).

Формування мовної та мовленнєвої компетенцій, безперечно, здійснюється в процесі вивчення кожного з рівнів мовної системи.

З огляду на сказане доцільно виділити три групи власне предметних компетенцій, кожна з яких має свої різновиди. Наведемо основні різновиди, ураховуючи соціальні запити і потреби передусім українського суспільства.

Власне мовні компетенції:

*знання базових мовознавчих понять, основних відомостей з різних розділів мовознавства, передбачених програмою з української мови;

*базові лексичні, граматичні, стилістичні, орфоепічні, правописні вміння;

*внутрішня потреба вивчати українську мову ( як рідну, державну);

Українське суспільство - це таке суспільство, яке самовизначається як кровно-духовна спільнота українського походження і будує своє життя за українським стилем.
Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви - ру́ська, руси́нська[* 2]) - національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Число мовців - близько 45 млн, більшість яких живе в Україні.

*розуміння зображувально-виражальних можливостей рідної (української) мови;

*уміння внутрішньо проникати в смисл дидактичного тексту;

*уміння здійснювати різні види мовного розбору;

*лінгвосоціокультурні компетенції (інтеграція знань лінгвістичної і соціокультурної змістової ліній курсу української мови, серед них знання правил мовленнєвого етикету українців, виразів народної мудрості);

*досвід самостійної предметної діяльності -- навчально-пізнавальної, аналітичної, синтетичної та ін.

Мовленнєві компетенції:

*знання базових мовленнєвознавчих понять;

*здатність адекватно сприймати, розуміти, оцінювати і відтворювати почуте чи прочитане;

*здатність до мовленнєвої творчості;

*здатність планувати, готувати майбутнє висловлювання в різних жанрах за інтерактивними і транс активними схемами, виступати з повідомленням;

*здатність реалізовувати задум у процесі мовленнєвої діяльності;

*здатність до асоціативної мовленнєво-мислительної діяльності;

*уміння читання, аудіювання, говоріння, письма;

*гнучке вміння використовувати засоби рідної (української) мови залежно від типу, стилю мовлення;

*навички красномовства;

*уміння редагувати власне та чуже мовлення;

*здатність до контролю, самоконтролю результатів мовленнєвої діяльності.

Українська мова є державною мовою України. Вона є багатою, мелодійною, довершеною, гідною того, щоб нею пишатись. Вона неоціненна святиня, скарбниця духовних надбань народу, запорука його подальшого культурного прогресу. Мислеоформлююча функція рідної мови сприяє розвитку інтелекту студентів – їхньої пам'яті, мислення, уяви, творчих здібностей. Рідна мова формує почуття прекрасного, робить естетичне чуття тоншим, чутливішим.

Оволодіти мовною системою – це не просто її знати, а передусім свідомо використовувати як знаряддя для вдосконалення власного мовлення.

Комунікативна змістова лінія програми з української мови визначає зміст роботи над формуванням у студентів здатності сприймати усне і писемне мовлення, відтворювати вміння самостійно будувати усні і письмові висловлювання різних жанрів. Загальновідомо, що навчити студентів добре володіти мовою можна лише в процесі мовлення.

Кожному викладачу знайома ситуація, коли під час будь-якого висловлювання на певну тему (лінгвістичну, літературну, читання віршів напам'ять та інші), у мовленні студентів з'являються невиправдані паузи. Але варто підказати лише одну початкову букву наступного слова – розповідь продовжиться.

Монологічне мовлення багатьох студентів має значні недоліки і відстає від норм літературної мови.

Типові особливості такі:

*обмеженість лексики;

*шаблонні фрази;

*неправильність побудови словосполучень;

*відсутність зворотів, прислів'їв, приказок;

*граматична і логічна незавершеність фраз;

*велика кількість пауз;

*зайві повтори окремих звуків, складів, словосполучень (під час них здійснюється пошук потрібного слова);

*нерівномірність мовлення, яке характеризується то скоромовками, то розтягуваннями голосових звуків у словах, то незавершеними словами;

*вживання великої кількості слів-паразитів.

Особливо це відчутно під час виконання мовних аналізів, коли чітка послідовність великої кількості схем-розборів (орфографічний, за будовою, словотвірний, лексичний, морфологічний, синтаксичний та ін. далеко не всіма студентами оперативно використовується. Не систематизована спеціально інформація забувається. Для перенесення інформації в довготривалу пам'ять потрібні емоції. Ми довго пам'ятаємо образи і неповторні миттєвості радості. Емоційне забарвлення інформації, подій, явища сприяє їх вкарбовуванню у “файли” мозку і зберігає подібно комп'ютерній пам'яті.

Емоція Емо́ції (від фр. emotion - «хвилювання», «збудження») - складний стан організму, що припускає тілесні зміни поширеного характеру - в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо - і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки.
Краще запам'ятовується побачене.

Викладаючи загальноосвітній курс української мови у групі 1-Р курсу даної спеціальності, викладач Г.О.Ващук працює над розвитком творчих здібностей студентів. Ефективними, зокрема, є такі форми роботи:

*усні і письмові перекази, для яких підбираються високохудожні тексти, емоційно насичені;

*читання мовчки, аудіювання, де підбір текстів здійснюється за таким же принципом;

*стилістична правка тексту;

*творчі роботи різних типів;

*орфографічні твори;

*лінгвістичні твори та ін.


  • Слід відзначити, що мовні та мовленнєві компетенції першокурсників не відповідають вимогам програми неповної середньої школи. Про це свідчать усні та письмові перекази, монологічні відповіді, а в окремих студентів – навіть аудіювання та читання мовчки, де традиційно високі оцінки.

Поширеною граматичною помилкою є неправильна побудова речень з дієприслівниковими зворотами ( “Зайшовши в ліс, мої груди наповнилися лісовими пахощами”; “зайшовши в ліс, неможливо знати, що на тебе там чекає” і т.п.).

У групі 2-Р читається дисципліна “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Як викладач, я виходжу з того, що уміння спілкуватись мовою професії сприяє швидшому засвоєнню спеціальних дисциплін, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та в ділових контактах.

Ефективність праці - це соціально-економічна категорія, яка визначає рівень досягнення певної цілі, співвіднесений з рівнем раціональності витрачання використаних при цьому ресурсів. Співвідношення між результативністю праці та величиною витрат (у т. ч. ступенем раціонального використання ресурсів)
Цьому курсу належить величезна роль у формуванні національно-мовної особистості – це, власне, мета даної дисципліни. Розуміючи це, ретельно готуюся до кожного заняття, використовуючи матеріал з найновіших джерел, аналізую і переосмислюю власний підхід до вивчення окремих тем, вношу корективи і приводжу методи навчання у відповідність з вимогами науки і часу. Робота над культурою мовлення студентів проводиться з урахуванням двох аспектів: підвищення загальномовної культури майбутніх діловодів і їх фахової мовної культури. При опрацюванні термінологічної, фахової та інших груп лексики звертаю увагу на правопис, вимову і стилістичні функції аналізованих слів, що сприяє підвищенню загально мовної і фахової культури майбутніх спеціалістів.

На заняттях із стилістики ділового мовлення викладач Шостак Г.С. пропонує ряд завдань для усних відповідей (перевіряючи рівень засвоєння теоретичного матеріалу), письмових (для застосування теоретичних знань на практичних та лабораторних заняттях та для перевірки знань на контрольних модульних роботах).

Лаборато́рне заня́ття - форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача, особисто проводить натурні або імітаційні експерименти, чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни; набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.
Всі вони спрямовані на удосконалення обох форм мовлення – усного та писемного.

За два семестри студенти ( у різній мірі) засвоїли орфоепічні, граматичні, лексичні та синтаксичні норми, властиві офіційно-діловому стилю, повторили орфографічні та пунктуаційні правила, які необхідні для оформлення документів (самостійна робота). У процесі редагування студенти навчились:

*правильно записувати числову інформацію;

*узгоджувати підмети з присудками;

*використовувати правильні закінчення у родовому відмінку однини іменників чоловічого роду та у називному відмінку множини;

*утворювати ступені порівняння прикметників та прислівників;

*користуватися дієприслівниковими та дієприкметниковими зворотами;

*замінювати двоскладні речення односкладними і навпаки;

Речення - граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів певної мови, яка становить окрему, відносно незалежну думку; це значеннєве, граматичне і інтонаційне ціле, що виражає якусь думку в відношенні її до дійсності (предикативність, створена категоріями модальності, часу й особи) одним словом чи сполукою слів.

*перетворювати складнопідрядні речення у прості ускладнені і навпаки;

Складнопідря́дне ре́чення - складне речення, в якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматично залежить від головного і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова.

*добирати найбільш точні слова для вираження думки із врахуванням вимог офіційно-ділового стилю;

Офіці́йно-ділови́й стиль (ОДС) - функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

*дотримуватись законів милозвучності мови.

Потребують, однак, удосконалення орфографічні та пунктуаційні навички. Оскільки вони не вивчаються на заняттях, то винесені у завдання для самостійної роботи і перевіряються під час оцінювання і практичних, і лабораторних занять. Викладач пропонує різні типи завдань для їх удосконалення: індивідуальні картки, тести, словникові диктанти, дубль-диктанти. Проте студенти ще недостатньо володіють навичками правопису складних слів, прислівників, порушують пунктуаційні норми в ускладнених реченнях.

Студенти мають зацікавлення в редагуванні, і це допомагає їм засвоювати теоретичні знання, які, до речі, базуються на курсах сучасної української мови, української мови (за професійним спрямуванням), діловодства.

Окремо слід сказати про роль практичних робіт у курсі стилістики. Вони надзвичайно кваліфіковано розроблені для всіх тем курсу і проводяться ефективно. Кожне мовне явище пояснюється, кожен варіант відпрацьовується, забезпечується свідомий підхід до виконання вправ, оптимальне співвідношення колективної та самостійної роботи.

Мовна і мовленнєва компетенції формуються і на заняттях з іноземних мов.

Зокрема, на заняттях з англійської мови для формування умінь і навичок використовуються такі форми роботи:

*робота з підстановчими таблицями, тематичними картинами;

*робота в парах;

*робота в групах;

*творчі завдання;

*розігрування мовленнєвих ситуацій;

*пошукова робота з використанням двомовних та одномовних тлумачних словників;

Англі́йська мо́ва (English, the English language) - мова, що належить до германської групи індоєвропейської сім'ї мов. Одна з найпоширеніших мов у світі, особливо як друга мова та мова міжнародного спілкування.
Тлумачний словник - словник, що подає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць.

*використання різних видів перекладу (прямий, творчий, вибірковий);

*трансформація речень в різних граматичних часах.

Заняття польської мови у групі 3-Р є надзвичайно ефективними і результативними. На всіх етапах (мовна розминка, переклад слів та конструкцій, аналіз граматичного матеріалу, представлення усного твору) студенти активні. Для підготовки усного твору викладач забезпечила усіх студентів польськими журналами ”Dobre rady”, де є рубрика “podróż miesiQnca”(“Подорож місяця”). Використовуючи матеріали рубрики, студенти підготували твір на тему “Куди б я хотів (хотіла) поїхати” з обов'язковим уведенням до нього нових слів та виразів.

Окремо слід сказати про комунікативні компетенції, у які входять:

*уміння доцільно використовувати засоби рідної (української) мови в практиці живого спілкування;

*уміння наводити переконливі аргументи в процесі розмови;

*здатність орієнтуватися в ситуації спілкування, комунікативно виправдано добирати вербальні і невербальні засоби для оформлення думок, почуттів у різних сферах спілкування;

*уміння встановлювати і підтримувати контакт із співрозмовником, змінювати стратегію, мовленнєву поведінку залежно від комунікативної ситуації;

*досвід особистої відповідальності за власну комунікативну поведінку, вимогливість до свого мовлення.

Цих умінь студенти навчаються ще й на заняттях дисциплін професійно-практичного циклу.

Зокрема, практичне заняття з основ менеджменту (тема “Рішення в менеджменті”) викладач Павлюк Л.В. проводить у формі ділової гри. Студенти, розділившись на чотири групи, представляли:

*керівництво фірми “Каскад”, яка спеціалізується на виробництві та доставці споживачам піци;

*керівництво структурного підрозділу;

*службу доставки;

*службу кадрів фірми.

Члени кожної групи повинні були вивчити ситуацію, яка склалася на фірмі, прийняти рішення у групі і представити його. На занятті відбулось активне, жваве обговорення по суті, висловлювались конструктивні і навіть неочікувані пропозиції, ухвалено колективне рішення, в якому акумулювались найраціональніші пропозиції кожної групи. Студенти продемонстрували достатні професійні навички, нестандартність мислення, здатність орієнтуватися в ситуації спілкування, наводити переконливі аргументи по суті питань, що розглядалися. Проте ще не всі студенти вміють правильно добирати вербальні засоби для оформлення думок, не всі вимогливі до власного мовлення.

На занятті зі спеціального діловодства (Тема “Організація прийому громадян”) молодий викладач Уліта О.О., застосовуючи сучасні підходи до організації заняття, успішно використовує мозковий штурм та ділову гру, складовими якої були:

*попередній запис на прийом;

*запис на прийом;

*організація прийому громадян.

Студенти продемонстрували належний рівень знань теоретичного матеріалу, навички роботи з документами, ділові якості, що їх вимагали створені ситуації.

Аналіз відвіданих занять показав, що настав час формування нового буттєвого мислення молодого покоління, усвідомлення ними тенденцій, закономірностей і перспектив новітнього суспільного розвитку. Саме тому вимагає суттєвого вдосконалення зміст навчального процесу, створення надзвичайних педагогічних умов для його переорієнтування на компетентісну основу, яка передбачає формування у студентів здатності успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Цілком зрозуміло, що це непроста справа, яка потребує неабияких наукових обґрунтувань, практичних навичок, пропозицій, котрі успішно, зацікавлено сприйняли б сучасні студенти.

Поняття “компетентність”, “компетенція”, “компетентнісний підхід у навчанні”українська педагогічна наука й освітня практика оперують у запропонованих європейськими країнами інтерпретаціях. Цими інтерпретаціями компетенція тлумачиться як об'єктивна категорія, суспільно визначений рівень знань, умінь та навичок, ставлень і под. У певній галузі людської життєдіяльності, тобто компетенція є сукупністю реальних вимог до засвоєння студентами сукупності знань, способів навчальної діяльності, на основі яких формуються відповідні вміння та навички, набувається досвід ставлення щодо певної галузі людського знання, формується спроможність успішної діяльності в суспільстві. Предметну компетенцію утворюють знання, вміння, навички та ставлення в межах певної дисципліни навчального плану, вона передбачає засвоєння відповідної суми предметних відомостей, які дають змогу студентові виконувати певні дії через його особистісне ставлення.

Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

Контрольні роботи, проведені з ряду навчальних дисциплін, засвідчили належний рівень знань, умінь і навичок студентів.

Так, з 25 студентів, які писали контрольну роботу зі спеціального діловодства, на “5” виконали завдання 7 студентів (28%), на “4” –13 (52%), на “3” – 5 студентів (20%). Успішність становить 100%, якість знань – 80%.

Контрольну роботу зі стилістики ділового мовлення та редагування писали 28 студентів випускної групи. На “відмінно” справились із завданням 12 чол. (43%), на “4” – 14 чол. (50%), на “3” – 2 чол. (7%). Успішність та якість знань становлять 100%.

Результати контрольного зрізу знань з предмету “Діловодство”.

Писали роботу 27 студентів 3-Р курсу.

На “5” – 9 студентів (33%);

На “4” –8 (30%);

На “3” –10 (37%).

Успішність становить 100%, якість знань – 62%.

Студенти 2-Р курсу писали контрольну роботу з української мови ( за професійним спрямуванням). З 28 студентів на “відмінно” справились із завданнями 6 чол. (24%), на “добре” – 10 чол. (36%), на “задовільно” – 12 чол. (43%). Успішність становить 100%, якість знань – 57%.

Контрольна робота з основ менеджменту охоплювала питання:

*суть менеджменту та управління;

*підприємство як об'єкт менеджменту;

*внутрішнє та зовнішнє середовище організації;

*методи та функції менеджменту; принципи менеджменту;

*суть та види управлінських рішень;

*планування як функція менеджменту;

*організація як функція менеджменту.

Писали роботу 29 студентів 3-Р курсу.

Результати:

На “5” –12 студентів ( 41%);

На “4” –8 (28%);

На “3” –3 (10%);

На “2” –6 (21%).

Успішність становить 80%, якість знань –68%.

Підсумовуючи, слід зауважити, що викладачі, які працюють у групах спеціальності “Діловодство”, докладають чимало зусиль, щоб сформувати мовну та мовленнєву компетенції студентів. Особлива роль у формуванні мовної компетенції майбутніх діловодів належить філологам. Комунікативні компетенції формуються усім викладацьким складом. Про позитивний досвід і здобутки у цій справі було сказано вище.

Однак слід відзначити, що робота з формування мовної і мовленнєвої компетенції недостатньо поєднується з процесом засвоєння виражальних засобів мови.

Вивчення мови як абстрактної знакової системи у ряді випадків ще залишається самоціллю. Живе слово втрачає свою самоцінність і використовується здебільшого для ілюстрації теоретичних положень. Такий підхід до вивчення мови нерідко суперечить природі мовленнєвої діяльності і законам мовленнєвого розвитку. В результаті студенти вивчають надмір лінгвістичного матеріалу, який не завжди має належний вихід у практику. Методика безуспішно намагається розв'язати проблему навчання мови через вплив на неї шляхом періодичного удосконалення програм, залишаючи поза увагою її творця і носія.

Проблемним є також застосування орфоепічних та акцентологічних норм української мови в усному спілкуванні, вживання прийменникових конструкцій.

Є труднощі у доборі мовних засобів. Часто на заняттях студенти відповідають на запитання викладача хором, тому створюється враження, що всі добре володіють мовними засобами. Однак коли справа доходить до монологічного висловлювання, відразу стають помітні мовленнєві огріхи. Тому викладачам слід шукати ефективних засобів формування саме монологічного мовлення.

Аналіз відвіданих занять свідчить також, що:



  • не всі студенти вміють дотримуватися культури дискусії;

  • мова частини студентів пересипана суржиком;

  • ще не сформована відповідальність кожного студента за власну комунікативну поведінку;

  • понятійний апарат частини студентів бажає бути кращим. Тут є широке поле діяльності для викладачів у плані розробки термінологічних словників, інших довідкових, навчальних та методичних посібників.


Пропозиції

1.Викладачам-філологам:



  • на основі переосмислення мети і результатів рідномовної освіти визначити пріоритетні технології навчання мови, розвитку пізнавального інтересу до навчального предмету, формування компетентної мовної особистості студента;

  • з метою підвищення рівня сформованості мовленнєвих умінь і навичок студентів активізувати процес засвоєння виражальних засобів мови на кожному занятті.

2.Викладачам загальноосвітніх, гуманітарних, соціально-практичних та науково-практичних дисциплін:

  • забезпечити
  1   2


Скачати 180.08 Kb.

  • Доповідь на тему
  • Володимир-Волинський 2010 В олинська обласна рада
  • Володимир-Волинський 2010