Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Формування професійної компетентності викладача як ефективний засіб забезпечення якості освіти

Скачати 264.05 Kb.

Формування професійної компетентності викладача як ефективний засіб забезпечення якості освіти




Скачати 264.05 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації25.04.2017
Розмір264.05 Kb.
1   2   3
інноваційна діяльність.
Інноваційна діяльність - вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.

Можна визначити рівні компетентності педагогів у наступності профільної школи й вищого навчального закладу.

У нашому дослідженні педагогічних проблем наступності доведено, що забезпечення наступності профільної школи й вищого навчального закладу в навчально-пізнавальному процесі та здобутті в ньому старшокласниками загальноосвітньої профільної, допрофесійної підготовки, студентами - професійної підготовки формується в організаційній педагогічній діяльності викладачів і викладачів й оцінюється за такими рівнями педагогічної компетентності:

високий рівень - на основі системи компонентів сутнісних характеристик педагогічної компетентності;

Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.

середній рівень - на основі комплексу компонентів сутнісних характеристик педагогічної компетентності;

низький рівень - на основі сукупності компонентів сутнісних характеристик педагогічної компетентності.

У вітчизняній науковій літературі до поняття компетентності в основному включають певну сукупність знань, рівні вмінь, певний досвід їх використання.

Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.

У нашому дослідженні виділена система компонентів сутнісних характеристик професійної компетентності викладачів і викладачів у забезпеченні наступності профільної школи й вищого навчального закладу в навчально-пізнавальному процесі:
І. Певна сукупність знань викладачів і викладачів у забезпеченні наступності:

1. Педагогічні закони наступності, закономірності, принципи, правила забезпечення наступності.

2. Теоретико-практична модель організації наступності, критерії її забезпечення та показники досягнення.

3. Система якісних показників наступності профільної школи й вищого навчального закладу в організаційній педагогічній діяльності викладачів і викладачів.

4. Теоретико-практична модель управління наступністю. Критерії управління, показники управління, принципи управління, специфіка педагогічного менеджменту викладачів і викладачів, інформаційне поле управління викладачами та викладачами, наступністю.

Інформаці́йний про́стір (англ. Information space) - сукупність результатів семантичної діяльності людства.

5. Моніторинг суті та змісту, діагностування рівнів, оцінювання ефективності наступності, алгоритм практичної реалізації теоретико-практичної моделі наступності. Система способів забезпечення наступності, педагогічний континуум наступності профільної школи й вищого навчального закладу, класифікація спадкоємних зв'язків у організаційно-управлінській діяльності, організаційно-управлінські механізми наступності.

6. Теоретико-практична модель неперервності та цілісності освіти в наступності профільної школи та вищого навчального закладу.

7. Особливості професійно-педагогічної діяльності викладачів і викладачів.

8. Структура педагогічної діяльності викладачів і викладачів у загально-психологічній теорії діяльності.

9. Структура знань викладача (викладача).

10. Структура знань компетентного викладача (викладача).

11. Характеристики компетентних викладачів і викладачів.

12. Особливості особистості викладачів і викладачів.
ІІ. Рівні умінь викладачів і викладачів у забезпеченні наступності:

1. У реалізації комплексного, системного, інтеграційного, інноваційного підходів в організаційній педагогічній діяльності викладачів і викладачів (низький, середній, вищий від середнього, високий рівні).

2. У реалізації майстерності та виявленні творчості викладачами та викладачами (низький, середній, високий рівні).

3. У реалізації психологічної структури педагогічної діяльності викладачами та викладачами: гностичний, проектувальний, конструктивний, організаційний, комунікативний компоненти (низький, середній, високий рівні).

4. У реалізації функцій педагогічної діяльності як педагогічних дій та операцій: загальнотрудових, педагогічних (низький, середній, високий рівні).

5. У реалізації рівнів педагогічної діяльності та співвіднесених з ними вмінь (репродуктивний, адаптивний, локально-моделюючий рівні діяльності, системно-моделюючий рівень поведінки).


ІІІ. Певний досвід використання вмінь викладачами та викладачами в забезпеченні наступності:

1. Рівні управління викладачами та викладачами наступністю профільної школи й вищого навчального закладу.

2. Рівні педагогічної творчості викладачів і викладачів у забезпеченні наступності профільної школи й вищого навчального закладу.

3. Рівні наступності профільної школи й вищого навчального закладу в організаційній педагогічній діяльності викладачів і викладачів.

4. Рівні наступності профільної школи й вищого навчального закладу за способами її забезпечення в педагогічній діяльності викладачів і викладачів.

5. Рівні наступності профільної школи й вищого навчального закладу за якісними показниками її забезпечення в педагогічній діяльності викладачів і викладачів.

6. Рівні наступності профільної школи й вищого навчального закладу в кількісних показниках педагогічної діяльності викладачів і викладачів.

7. Досягнення викладачів і викладачів у наступності профільної школи й вищого навчального закладу.


Під «компетентністю» педагоги розуміють спеціальні структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання.

Поняття «компетентність» введено у науковий обіг понад чверть століття.

Компетентний – який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий.

Компетентність – поінформованість, обізнаність, авторитетність.

Слід зазначити, що у сучасному науково-педагогічному обігу вживаються два терміни: «компетентність» і «компетенція». Відомі російські педагоги В.В. Раєвський, А.В. Хуторський вважають, що компетенції – складні узагальнені способи діяльності, які опановують під час навчання, і компетентність є результатом набуття компетенцій. Українські вчені узагальнили декілька підходів до визначення цих понять:

· обидва терміни вживаються як синоніми (Т. Гудкова, С. Дружилова, О. Зеєр, А. Миролюбов та ін.)

· компетенції вважають складниками компетентності (К. Махмурян, І. Перестороніна, В. Софронова та ін.)

· компетентність – здатність до діяльності, а компетенція – коло повноважень певної особи (С. Шишов, В. Кальней).

З розвитком і поширенням новітніх технологій, про які ми чуємо на кожному кроці, виникла проблема формування здатності викладача застосувати ці технології у педагогічній практиці. Дослідимо більш детально.

Інформаційну компетентність ми розуміємо як здатність особистості орієнтуватися в потоці інформації, як уміння працювати з різними видами інформації, знаходити і відбирати необхідний матеріал, класифікувати його, узагальнювати, критично до нього ставитися, на основі здобутих знань вирішувати будь-яку інформаційну проблему, пов’язану з професійною діяльністю. Інформаційна компетентність є основним компонентом інформаційної культури, яка, у свою чергу, є частиною загальної культури особистості.

Інформаційна культура (англ. Information culture) - в широкому значенні - це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства.

Комп’ютерна компетентність достатньо широко використовується як одна з цілей професійного навчання викладачів інформатики. Так, П.В. Беспалов визначає це поняття як інформаційно-технологічну компетентність, яка не зводиться до розрізнених знань і навичок роботи на комп’ютері. Вона є інтегральною характеристикою особистості, здатністю до засвоєння відповідних знань і розв’язання задач у навчальній та професійній діяльності за допомогою комп’ютера.

Як висновок, ні інформаційна, ні комп’ютерна компетентність окремо не відповідають у повній мірі професійним вимогам, які постають перед викладачами-предметниками на сучасному етапі модернізації освіти.

Для викладачів-предметників інформатика не є профілюючим предметом, тому для них на першому плані важливою стає сформована інформаційно-комунікаційна компетентність у застосуванні ІКТ. Вона передбачає наявність у особистості здатностей:

· застосовувати ІКТ в навчанні та повсякденному житті;

· раціонально використовувати комп’ютер і комп’ютерні засоби під час розв’язування завдань, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням і передаванням;

· будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;

Інформаці́йна моде́ль - система сигналів, що свідчать про динаміку об'єкта управління, умови зовнішнього середовища та стан самої системи управління. Інформаційною моделлю можуть слугувати наочні зображення (фото, кіно, відео), знаки (текст, знакове табло), графічні моделі (графік, креслення, блок-схема) і комбіновані зображення (мнемосхема, карта).

· давати оцінку процесові й досягнутим результатам технологічної діяльності.

· Українськими вченими було розкрито зміст ключових компетентностей під час застосування інформаційних і комунікаційних технологій. Вони передбачають здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства.

У процесі впровадження компетентнісного підходу до навчання викладачів-предметників ІКТ важливо зосередити зусилля на:

· визначенні загальних компетентностей викладачів-предметників загальноосвітніх навчальних закладів;

Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
Загальноосві́тня шко́ла - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту.

· визначенні умов ефективного формування компетентностей викладачів-предметників;

· розкритті змісту загальних компетентностей викладачів-предметників;

· розкритті поняття інформаційно-комунікаційної компетентності;

· визначенні складових інформаційно-комунікаційної компетентності;

· розробці, апробації програмних модулів;

Модуль - функціонально завершений фрагмент програми, оформлений у вигляді окремого файлу з сирцевим кодом або його іменованої частини (наприклад, Active Oberon), призначений для використання в інших програмах.

· діагностиці результатів навчання.

Умови ефективного формування ІКК викладачів-предметників:

· підвищення рівня сформованості інформаційно-комунікаційної культури;

· тренінгова система навчання викладачів-предметників;

· системне використання набутих навичок у педагогічній практиці;

· участь у конкурсах, конференціях, семінарах;

· неперервна освіта впродовж всього життя.

Предметні компетентності викладачів залежать від предмету, який вони викладають. Такі компетентності відносяться до предметно-орієнтованих, або фахових, компетентностей, тобто здатності викладача викладати конкретний предмет, володіти методикою і навичками викладання. Нами розглянуто і проаналізовано загальні компетентності викладачів-предметників загальноосвітніх навчальних закладів.

Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.

Структура загальних компетентностей викладачів-предметників:

· предметно-методична;

· психологічна;

· інформаційно-комунікаційна;

· загальнонаукова;

· загальнокультурна.

Предметно-методична компетентність передбачає володіння і цілеспрямоване вдосконалення предметних і методичних компетентностей під час викладання конкретного предмету. Дана компетентність вимагає від сучасного викладача-предметника вдосконалювати свою педагогічну майстерність упродовж усього життя, що, у свою чергу, вимагає від суспільства створення умов для самоосвіти і неперервної освіти викладачів.



Сформована предметно-методична компетентність дозволяє викладачу-предметнику:

· аналізувати й оцінювати кращі педагогічні досягнення в галузі методики викладання;

Мето́дика (від грец. μέθοδος - «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) - галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).

· удосконалювати вміння викладання свого предметну;

· застосовувати новітні засоби й технології під час викладання конкретного предмету;

· здійснювати рефлексію формування власної методики викладання;

· здійснювати моніторинг досягнень учнів з предмету;

· розповсюджувати власний досвід викладання предмету.


Психологічна компетентність останнім часом турбує суспільство і батьків. Багато шкільних викладачів мають проблеми, пов’язані з інтелектуальною непристосованістю до дітей «постіндустріального суспільства».
Сформована психологічна компетентність передбачає здатність викладача-предметника:

· здійснювати особистісно-орієнтований підхід під час навчання;

· створювати творчу атмосферу під час уроку;

· стимулювати інтерес до власного предмету;

· розв’язувати конфлікти у колективі;

· вирішувати конфлікти між викладачем і учнем;

· взаємодіяти із шкільним психологом;

· адекватно поводитися в колективі під час спілкування з батьками, адміністрацією, учнями;

· оперувати знаннями з вікової психології;

· застосовувати новітні методики керування конфліктами.


Загальнонаукова компетентність передбачає здатність викладача-предметника отримувати необхідну інформацію щодо наукових відкриттів, відслідковувати нові розробки вчених, прогнозувати можливості застосування у навчально-виховному процесі, також разом з учнями брати участь у проектній діяльності, отримувати результати і доповідати про них на наукових конференціях.
Психологія розвитку або вікова психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя. Психологія розвитку вивчає стадії розвитку, закономірності їх зміни, періодизацію психічного розвитку та розвитку особистості, залежність психічного розвитку від культурно-історичних і соціальних умов тощо.
Науко́ве відкриття́ (рос. открытие, англ. discovery, нім. Entdeckung) - встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання .
Наукова конференція - форма організації наукової діяльності, при якій дослідники (не обов'язково вчені чи студенти) представляють і обговорюють свої роботи. Зазвичай заздалегідь (в інформаційному листі або стендовій оголошенні) повідомляється про тему, час і місце проведення конференції.
Такий взаємозв’язок науки й освіти, у перспективі, дасть поштовх до нових відкриттів.

Загальнокультурна компетентність стосується культури особистості в усіх її аспектах. Вона передбачає від викладача-предметника володіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, культурою міжособистісних стосунків, дотримання принципів толерантності.

Культу́рна спа́дщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини, результат духовної і матеріальної діяльності. 1963 року створена загальноєвропейська федерація Europa Nostra з метою популяризації і захисту культурної спадщини та природного середовища Європи.
Міжособо́ві стосу́нки - це взаємозв’язки між людьми, що об'єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, які здійснюють люди один на одного в процесі сумісної діяльності і спілкування.
Сформована загальнокультурна компетентність дозволяє особистості:

· аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення етнічної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в сучасному культурному просторі;

· застосовувати засоби й технології міжкультурної взаємодії;

· користуватися рідною та іноземними мовами; доцільно застосовувати мовленнєві навички та норми відповідної мовної культури, символіку, тексти в процесі комунікації;

· застосовувати методи самовиховання, які орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розробки й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар’єри;

· опановувати й реалізувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурного, мовного, релігійного розмаїття.
Інформаційно-комунікаційна компетентність передбачає здатність викладача-предметника орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства. Інформаційно-комунікаційна компетентність поділяється на три основні, що відповідають окремим видам діяльності викладачів-предметників:

· загальна;

· діагностична;

· предметно-орієнтована.

Загальна компетентність – це здатність викладача-предметника використовувати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) і для забезпечення навчально-виховного процесу створювати:

· текстові документи;

Інформац́ійно-комун́ікаційні технол́огії (ІКТ, від англ. Information and communications technology, ICT) - часто використовується як синонім до інформаційних технологій (ІТ), хоча ІКТ це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), комп'ютерів, підпрограмного забезпечення, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію. Іншими словами, ІКТ складається з ІТ, а також телекомунікацій, медіа-трансляцій, усіх видів аудіо і відеообробки, передачі, мережевих функцій управління та моніторингу. Вираз вперше було використано в 1997 році у доповіді Денніса Стівенсона для уряду Великої Британії, який посприяв створенню нового Національного навчального плану Великої Британії в 2000 році.

· таблиці;

· малюнки;

· діаграми;

· презентації;

· комп’ютерні графічні об’єкти;

· Flash-анімацію тощо.


Викладач у постійному пошуку. Під час самопідготовки і самовдосконалення, а також пошуку необхідної інформації викладачу-предметнику необхідно мати здатність використовувати:

· Інтернет-технології;

· телеконференції;

· локальні мережі;

· бази даних;

· інтерактивні дошки тощо.

Маючи достатні навички роботи на комп’ютері і професійний досвід, викладач-предметник формує у себе здатність розробляти власні електронні продукти, адже саме вони відображають бачення викладача щодо викладання конкретного предмета і дають можливість формувати базу педагогічного професійного досвіду, допомагають викладачу самовдосконалюватися і передавати досвід молодому поколінню й бути для нього наставником.

Діагностична компетентність допомагає викладачам-предметникам аналізувати досягнення учнів під час навчання. Процес навчання за останні роки змінився – він насичений тестовими завданнями. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів проходять незалежне оцінювання. Змінюється сама система проведення оцінювання знань і вмінь учнів, а також ставлення до цього процесу.

Тому викладачі-предметники повинні мати здатність здійснювати:

· моніторинг;

· проміжне діагностування;

· електронне тестування;

· прогнозування тощо.

Така система відслідковування успішності навчання буде взаємовигідною як для викладача, так і для учня.

Неможливо уявити діяльність викладачів-предметників без застосування електронних підручників, енциклопедій, готових навчальних програм, демонстраційних програм т. п. Такий набір електронних розробок із кожним роком збільшується, урізноманітнюється. Тому, предметно-орієнтована компетентність – це здатність викладача-предметника гармонійно поєднувати готові електронні продукти у своїй професійній діяльності.

Формування інформаційно-комунікаційної компетентності сприяє:

· всебічному розвитку викладачів-предметників;

· самовдосконаленню;

· бажанню вчитися впродовж усього життя;

· розумінню інформаційно-комунікаційних процесів;

· здатності застосовувати опановане у професійній діяльності;

· удосконалювати професійну майстерність;

· застосовувати набуті знання у педагогічній і повсякденній практиці.
У той же час піднімаються на поверхню актуальні питання: за якими програмами навчати викладачів-предметників? Як і де організувати їх навчання? Хто повинен координувати і моніторити отримані викладачами знання? Ці питання вимагають додаткового детального дослідження.

Поняття "професійна компетентність педагога" виражає особисті можливості викладача, що дозволяють йому самостійно й досить ефективно вирішувати педагогічні завдання, сформулюються ним самим або адміністрацією освітньої установи. Для здійснення даної діяльності педагогові необхідно знати педагогічну теорію, уміти й бути готовим застосовувати її на практиці. Таким чином, під педагогічною компетентністю можна розуміти єдність його теоретичної й практичної готовності до здійснення своєї професійної діяльності.

Н.В. Кузьміна розглядає професійну компетентність педагога як його поінформованість й авторитетність, як властивість особистості, що дозволяє продуктивно вирішувати навчально-виховні завдання, розраховані у свою чергу на формування особистості іншої людини.

На думку Є.І. Огарьова, компетентність – категорія оцінна, вона характеризує людину як суб'єкта спеціалізованої діяльності в системі суспільного розвитку праці, маючи на увазі рівень розвитку його здатності виносити кваліфіковані судження, приймати адекватні відповідальні рішення в проблемних ситуаціях, планувати й робити дії, що приводять до раціонального й успішного досягнення поставлених цілей.

Дещо інший підхід до трактування поняття "компетентність" дає у своїх роботах М.А.Чошанов. У його визначенні говориться, що компетентність одним словом виражає значення традиційної тріади "знання, уміння, навички" і служить сполучною ланкою між її компонентами. Компетентність у широкому змісті може бути визначена як поглиблене знання предмета або освоєне вміння. "Формула компетентності", на думку М.А.Чошанова, може виглядати в такий спосіб: компетентність – мобільність знання плюс гнучкість методу плюс

1   2   3


Скачати 264.05 Kb.