Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Формування уміння вчитися як ключової компетентності школяра засобами уроку І позакласної роботи

Скачати 115.3 Kb.

Формування уміння вчитися як ключової компетентності школяра засобами уроку І позакласної роботи




Скачати 115.3 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації09.04.2017
Розмір115.3 Kb.
  1   2


Формування уміння вчитися як ключової компетентності школяра засобами уроку і позакласної роботи

Ще великий педагог сучасності В.О.Сухомлинський задовго до глобалізації суспільних структур пророче сказав, що світ вступає у століття людини.

Особистість - відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов'язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.

Спільнота - це група людей, які з будь-якої причини відчувають досить спільного між собою, щоб мати спільні прагнення, цілі та структури.

Глобаліза́ція (англ. globalization) - процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У ширшому розумінні - перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі.

І людина має бути підготовленою до життя й праці в суспільстві. Навчити її цьому повинен учитель: «учитель не учить знати і розуміти, а й, що дуже важливо, вчить жити.»

Школа – це серцевина суспільства. Усе що відбувається в суспільстві, на все це має реагувати школа. Сучасна школа має бути готова до забезпечення потреб держави в самостійно мислячих особистостях, здатних діяти, розв’язувати гострі потреби, досягти життєвого успіху. Потреби держави викладені в Державних стандартах початкової, базової та повної загальної середньої освіти, в навчальних програмах, які підкреслюють пріоритетність формування компетентностей.

Програма (фр. programme письмове оголошення, порядок денний, від грец. prógramma вказівка) - заздалегідь затверджена (визначена) дія.

Станда́рт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Сер́едня осв́іта - система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.

Компетентнісна освіта – це спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових і предметних компетентностей особистості. Компетентнісний підхід в освіті пов’язаний з особистісно орієнтованим та діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується надбань учня та може бути реалізованим і перевіреним тільки у процесі виконання ним певного комплексу дій.

Компете́нтнісний підхі́д - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.

Ключова компетентність – це об’єктивна категорія, яка фіксує суспільно визнаний комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосовувати в широкій сфері діяльності людини.

Компете́нція (лат. competentia, від compete - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

У навчальних програмах з кожного предмета визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, що враховують зміст і структуру предметних компетентностей, а також прописані ключові компетентності, якими учні мають опанувати.



Ключові компетентності

вміння вчитися

інформаційно-комунікативна

здорв’язбережувальна

соціально-трудова

громадянська

загальнокультурна.

Зупинимось на одній з головних компетентностей в системі навчально – виховного процесу вмінні вчитися.

Вихова́ння - процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.



Вміє вчитися той учнеь, який

  • Сам виявляє мету діяльності або приймає поставлену вчителем;

  • Виявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;

  • Організовує свою працю для досягнення результату;

    Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.

    Пра́ця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.



  • Відбирає, або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання учбової задачі;

  • Виконує інтелектуальні, або практичні дії, прийоми, операції на репродуктивному і творчому рівнях;

  • Володіє вміннями й навичками самоконтролю та самооцінки;

  • Усвідомлює результативність своєї діяльності і прагне її вдосконалити.

    Інтелектуал - людина розумової праці[Джерело?]. «Інтелектуалом» також називають[Хто?] освічену, начитану людину з високо розвиненим інтелектом[Джерело?].

    Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.

    Бажання - прагнення, потяг до здійснення чого-небудь, хотіння. Помірний ступінь прояви волі, між звичайним хотінням, та виваженим рішенням чи вибором. Висловлювана ким-небудь думка про бажаність здійснення чого-небудь, побажання.



Компоненти ключової компетентності уміння вчитися

Мотиваційний (мотиваційно-ціннісні ставлення і прагнення особистості до навчання, пізнання, інформації);

Змістовий (володіння базовими загальнокультурними і предметними знаннями, уміннями, навичками);

Діяльнісний (володіння загальними способами навчального пізнання, у тому числі ІКТ. Критичність, гнучкість, доказовість мислення, прояви дослідницької поведінки);

Організаційно-комунікативний (набуття індивідуального досвіду самоорганізації, рефлексії навчальної взаємодії в групі, у колективі);

До́каз - інформація, що слугує підтвердженням певних обставин. У різних галузях науки та людської діяльності цей термін має різні значення.

Колекти́в - cукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами, метою, проектом. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо. За видом діяльності розрізняють трудові, навчальні, військові, спортивні, художньої самодіяльності та інші колективи.

Індивідуалі́зм (фр. individualisme) Напрям в етиці, соціології, політиці, філософії, який, на противагу колективізму, розвиток особистості вважає метою і змістом історичного процесу. Риса світогляду, яка характеризується самопротиставленням окремого індивіда колективові і суспільству. І.

Самоорганіза́ція - термін, який вживається для визначення процесів виникнення складних структур при відсутності нав'язаного зовнішньою дією порядку.



Контрольно-оцінний (володіння способами перевірки та контролю своєї діяльності, способами виправлення помилок);

Рефлексивно-корекційний (пізнавальна активність та ініціативність, відповідальність, прагнення до удосконалення результатів своєї праці).

Вчителі нашої школи приділяють неабияке значення формуванню в учнів уміння вчитися, вдало реалізуючи всі складові компоненти на уроках та в позакласній роботі з предмета.

Активність - поняття, яке визначає темп руху і інтенсивність дій речовин, явищ і живих організмів. Активність визначається в порівнянні

Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.

Від того,як вчитель почне урок, яким способом перевірить домашнє завдання, як підведе учнів до вивчення нового матеріалу, які підбере методи і прийоми стимулювання мотивації учіння залежить дуже багато. Без внутрішньої мотивації та постійної активізації не буде й належних результатів. Вчителі початкових класів Юркевич Л. Б., Романюк Н. І. створюють належні умови стимулювання мотивації учіння шляхом збагачення змісту емоційним матеріалом, постійною підтримкою мотивації учіння з різними навчальними можливостями, розвитком пізнавальних інтересів і потреб, виховання активного, відповідального, ініціативного ставлення до навчання, заохочення вольових зусиль.

Мотива́ція (з лат. movere) - спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.

Стимул (з лат. батіг)- у Стародавньому Римі загострений прут або палиця, якими підганяли рогату худобу.

Створення Ство́рення (англ. Creation, нім. Schöpfung, івр. בריאת העולם‎) - доктринальна позиція у багатьох релігіях та філософських системах вірувань, яка твердить, що за створенням всесвіту стоїть Божество. Богословські пояснення створення всесвіту можуть мати різноманітні форми, однією з основних є релігійна догма створення.

Юркевич Л. Б. в 1класі практикує дидактичні ігри, загадки, віршовані задачі, використовує ІКТ, що сприяє постійній активізації НПДУ.

Дида́ктика (дав.-гр. διδακτικός - повчаючий) - один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу.

На уроці математики з теми «Вправи на засвоєння таблиць додавання і віднімання. Задачі на знаходження остачі.» повторення вивченого матеріалу вчитель проводить за допомогою віршованих задач, а Романюк Н. І. в 2класі з теми «Застосування загального правила у випадку обчислень виду 20 44, 2 47. Розв’язування задач складанням виразу.”перевірку здійснює ущільненим методом (індивідуально на картках і фронтально усно). Часто вчителі практикують міжпредметні уроки такі як наприклад: математика природознавство, українська мова природознавство (Романюк Н.І.

Додавання - бінарна арифметична операція, суть якої полягає в об'єднанні математичних об'єктів.

Обчи́слення - є гілкою математики, зосередженою на функціях, похідних, інтегралах, і нескінченному ряду чисел. Цей предмет являє собою важливу частину сучасної математичної освіти. Воно складається з двох основних галузей - диференціального і інтегрального численнь, які пов'язують основні теореми обчислення.

Відніма́ння - двомісна математична операція, обернена додаванню.

Природни́чі нау́ки - галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки.

), або різні типи уроків: урок-аукціон, урок-змагання, урок-подорож (Юркевич Л.Б.). Такі уроки сприяють розвитку пізнавальних інтересів, вихованню вольових зусиль, стимулюють інтелектуальні почуття.

Ядром ключової компетентності в початкових класах уміння вчитися є оволодіння молодшими школярами загальнонавчальними уміннями і навичками, а саме: навчально- організаційними, загально мовленнєвими, загальнопізнавальними, контрольно-оціночними. Формуючи навчально-організаційні вміння, вчителі Данилюк В.П., Тимчишин О.Д., Юркевич Л.Б., Романюк Н.І. вчать учнів починаючи з 1 класу включатись у роботу зразу після вказівки вчителя, тримати порядок на робочому місці, орієнтуватися у підручнику, дотримуватись єдиних вимог щодо оформлення письмових робіт, працювати самостійно, співпрацювати в парі, групі, колективі.

Підру́чник (калька з пол. podręcznik) - книжка, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.

Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.

Письмо́ - знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних ідеографічних елементів двох вимірів для передачі інформації на відстані й закріплення її в часі. Найперші спроби письмової фіксації думок і повідомлень виникли ще в первіснообщинному суспільстві (кінець кам'яної доби).

Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.

Найчастіше вчителі практикують роботу в парах, абож змагання як види колективної роботи. Певний досвід інтерактивного групового навчання має Романюк Н.І. Працюючи над загальномовленнєвими вміннями і навичками, вчителі проводять системну роботу щодо формування навички читання, вміння виділяти головне в тексті, відтворювати послідовність дій, ставити запитання до тексту, міркувати взаємопов’язаними судженнями, виконувати творчі завдання.

Питання - форма думки, виражена в мові пропозицією, яку виголошують або пишуть, коли хочуть що-небудь запитати, тобто отримати інформацію, що цікавить. В українській мові, якщо питання виголошують, то використовують питальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання і використовують питальні частки: чи, не… чи, що, як, чи що, то хіба, невже, що якщо, а, так, правда, чи не так, так, але ж, чи не так, вірно; питальні займенникові слова: хто, що, який, який, чий, який, скільки, як, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, наскільки. За допомогою цих засобів будь-яка непитальна пропозиція може стати питанням або перезапитом. Задаючи питання зазвичай чекаємо відповіді. Виняток становить лише риторичне питання, на яке відповідь не потрібна.

Послідо́вність - функція визначена на множині натуральних чисел яка набуває значення на об'єктах довільної природи. f : N → X \,\rightarrow \,\!X} .

Судження - форма мислення, в якій стверджується або заперечується певна інформація про предмети, їх властивості або стосунки; висловлювання, яке стверджує істинність або хибність предмету або ознаки в традиційній логіці, а в трьохзначних логіках може вказувати і на його невизначеність (наприклад, судження про майбутнє).

За результатами перевірки сформованості навички читання (спосіб читання, ступінь розуміння, темп читання, виразність) всі учні читають, крім одного учня 3 класу, який називає букви.

Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.

В норму читання вкладається: 74%- 2 клас, 74%- 3 клас, 69%- 4 клас. 1 учень не розуміє змісту тексту, 12- частково, 39 розуміють. Працюючи над формуванням загальнопізнавальних вмінь і навичок(уміння спостерігати, розмірковувати, запам’ятовувати, відтворювати, застосовувати й перетворювати навчальний матеріал), Юркевич Л.Б. практикує такі види роботи: скласти задачу за малюнком і коротким записом, з прикладів на додавання скласти приклади на віднімання, задачі на розвиток логічного мислення, розгадування кросвордів, ребусів, вправи на групуванням предметів за певними ознаками.

Кросворд (англ. Crossword - перетин слів) - Гра-задача, яка полягає у вписуванні літер у перехресні рядки клітинок накресленої фігури так, щоб за горизонталлю та вертикаллю вийшли загадані слова.

Логіка Ло́гіка (грец. λογιχη від грец. logos - слово, значення, думка, мова) - наука про закони і різновиди мислення, способи пізнання та умови істинності знань і суджень.

Міркування - зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків, логічне мислення. Можна розглядати міркування як аналіз і синтез даних, та їхню оцінку. Хоча знання фактів і є точкою відліку у вивченні суспільних наук, людина також повинна мати здатність до логічного мислення-міркування, адже саме міркування наповнює факти, проблеми і поняття змістом: міркуючи над засвоєним знанням, людина приходить до повнішого розуміння предмета. Міркування є також предметом логіки, яка вказує нам правила, закони або норми, яким повинне підкорятися наше мислення для того, щоб бути істинним.

Заслуговує на увагу урок математики на якому учні ознайомлювались з таким поняттям як «літр». Тут вчитель при поясненні застосувала практичний метод досліду, та прийом навчання створення проблемних ситуацій. Повівши з учнями 3 досліди з переливанням води, учні дійшли висновку «Місткість потрібно визначати однаковою міркою. Все залежить від густини речовини». Діти вивели знання з практики(компетентнісно орієнтований підхід до навчання).

Орієнти́р - у військовій справі - характерний, добре видимий на місцевості нерухомий предмет (природний або штучний) або елемент рельєфу, який, як правило, нанесений на топографічні та спеціальні карти з точно визначеними географічними координатами, за допомогою якого легко орієнтуватися на місцевості, визначати напрям при маневруванні та управлінні військами або організації стрільби і знаходження цілей.

Багато цікавих творчого характеру завдань, завдань на логічне групування об’єктів, на встановлення причинно-наслідкових зв'язків пропонують вчителі початкових класів своїм учням, а саме: продовжити розповідь, запропонувати новий спосіб розв’язання, знайти спільне і відмінне у квадраті і прямокутнику… Проте, вчителям потрібно більше працювати над формуванням в учнів навички каліграфічного письма, охайності ведення записі у зошитах, над усним та писемним зв’язним мовленням своїх вихованців, над формуванням математичних обчислювальних та логічних умінь і навичок.

Оповіда́ння - невеликий за обсягом прозовий твір, у якому зображується подія з життя одного сформованого персонажа.

Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.

Калігра́фія (грец. κάλλος «гарне» + γραφή «письмо») - мистецтво гарного письма, краснопис, а також чистописання. В сучасному розумінні займає широку нішу від шкільних прописів до виразно індивідуальних мистецьких композицій.

Мо́влення - це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.

Вчителі-предметники найбільше на уроках реалізовують такі складові компоненти уміння вчитися як змістовий і діяльнісний. Приділяють значну увагу формуванню в середніх і старших класах:

  1   2


Скачати 115.3 Kb.

  • Ключові компетентності вміння вчитися інформаційно-комунікативна здорв ’язбережувальна
  • Вміє вчитися той учнеь, який
  • Компоненти ключової компетентності уміння вчитися Мотиваційний
  • Змістовий
  • Контрольно-оцінний