Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Функціонально-планувальні основи проектування громадських будівель І споруд

Скачати 158.29 Kb.

Функціонально-планувальні основи проектування громадських будівель І споруд




Скачати 158.29 Kb.
Дата конвертації22.03.2017
Розмір158.29 Kb.
ТипРеферат

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка

Кафедра архітектури житлових та громадських будівель

Реферат до не зарахованої контрольної роботи

лекції №1 на тему

«Функціонально-планувальні основи проектування громадських будівель і споруд»


Виконав ст. гр. 301-А Олішевець А.Г.

Викладач доц. Лях В.М.

Полтава 2010

Зміст:
1. 3агальні положення.

Те́хніка (від грец. techne - мистецтво, майстерність) - сукупність засобів, створених людством для обслуговування своїх потреб виробничого і невиробничого характеру. У техніці матеріалізовані знання і виробничий досвід, накопичені людством у процесі розвитку суспільного виробництва.
Громада (лат. politia політія - община) - форма соціальної (колективної) організації людей, місцева спільнота, місцева організація та частина суспільства; характерна майже для всіх народів. Іноді - натовп дружніх людей.
Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.
Принципи організації обслуговування

2.

Принцип (лат. principium - начало, основа) - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане. У повсякденному житті принципами називають внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні та теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різних сферах діяльності.
Соціальна і містобудівна роль громадських будівель та споруд

3. Функціонально-планувальна організація внутрішнього простору

4. Основи архітектурно-композиційної організації внутрішнього простору

Список використаної літератури

1. 3агальні положення. Принципи організації обслуговування

До громадських будівель і споруд відносяться об'єкти, що призначені для розміщення установ та підприємств, обслуговуючих як кожну людину, так і суспільство в цілому. Об'єкти обслуговування включають будівлі та споруди для таких установ і підприємств:

1. Народної освіти (дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, професійно-технічні, середні спеціальні та вищі навчальні заклади).

Підприє́мство - самостійний суб'єкт господарювання, зареєстрований компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
Загальноосві́тня шко́ла - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту.

2. Охорони здоров'я, соціального забезпечення, спортивні і фізкультурно-оздоровчі (фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, поліклініки, аптеки, молочні кухні, стаціонари та санаторії усіх типів, туристичні бази і будинки відпочинку, спортивні майданчики та зали, басейни криті і відкриті загального користування тощо).

Поліклініка (від грец. polis - місто та грец. klinikē - мистецтво лікувати) - лікувальний заклад для обслуговування населення кваліфікованою медичною допомогою.
Відпочи́нок, дозвілля - проведення часу, метою якого є відновлення нормального стану організму.
Амбулато́рія (лат. ambulatorium - те, що робиться на ходу) - лікувально-профілактичний заклад, який подає основні види мед. допомоги як в самій амбулаторії, так і вдома.
Користува́ння - добування з речей їхніх корисних властивостей (наприклад, збирати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття). Одна з трьох класичних правомочностей власника (нарівні з володінням і розпорядженням).
Кінотеа́тр - приміщення для публічного показу і перегляду кінофільмів.
Тур́ист (мандрíвник) - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін (із Закону України «Про туризм»).
Санато́рій, також лічни́ця, оздоро́вниця - лікувально-профілактичний заклад для лікування та оздоровлення з допомогою природних факторів (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, морські купання, сонцелікування тощо) у сполученні з дієтотерапією, фізіотерапією, медикаментозним лікуванням та іншими заходами.
Спорти́вний майда́нчик - це спеціалізований майданчик, що має спеціальне покриття (синтетичне, асфальто-бетонне, трав'яне, ґрунтове), розмітку для різних ігрових видів спорту та, необхідне обладнання. Розмітка майданчика повинна відповідати правилам затвердженим відповідними спортивними федераціями.
Соціальне забезпечення (соціальний захист) - система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо).

3. Культури й мистецтва, культові споруди (клубні установи та центри дозвілля, кінотеатри і відеозали, концертні та танцювальні зали, цирки, музеї, універсальні спортивно-видовищні зали, бібліотеки, культові споруди тощо).

Та́нець, танок - вид мистецтва, де художні образи створюються засобами пластичних рухів людського тіла. В танці відображається емоційно-образний зміст музичних творів.�Танець існував та існує в культурних традиціях всього людства й людських спільнот.
Ку́льтова спору́да - споруда або комплекс споруд для культових, релігійних потреб (відправ служб, читання молитов і звернень до Бога), служіння Богу.

4. Торгівлі, громадського харчування й побутового обслуговування (магазини продовольчих і непродовольчих товарів, ринки, їдальні, кафе, ресторани, комплексні приймальні пункти, будинки побуту, виробничі підприємства централізованого побутового обслуговування, пральні, хімчистки, лазні тощо).

Рестора́н (фр. Restaurant) - торговельний заклад (іноді з музикою, танцями), де подаються страви та напої. Один з видів закладів громадського харчування, від інших відрізняється вищою якістю послуг, широким меню, окрім харчування як правило ресторани також надають послуги з розваг та відпочинку.
Трети́нний се́ктор еконо́міки або сфера послуг - один із трьох секторів економіки в рамках гіпотези трьох секторів, який включає економічну діяльність, пов'язану з послугами.
Сфера ресторанного господарства - це сфера надання послуг. Послуга харчування - є результатом економічної діяльності ресторанного підприємства, спрямована на задоволення найрізноманітніших потреб гостей.

5. Організацій та установ управління, проектних організацій, кредитно-фінансових установ та підприємств зв'язку (адміністративні будинки місцевих органів влади, юридичні консультації, нотаріальні й ділові контори, прокуратура та суди, відділення банків і зв'язку, проектні організації і конструкторські бюро та інше).

Проектува́ння - процес створення проекту, прототипу, прообразу майбутнього об'єкта, стану та способів його виготовлення. У проектуванні застосовують системний підхід, який полягає у встановлені структури системи, типу зв'язків, визначені атрибутів, аналізуванні впливів зовнішнього середовища.
Організа́ція (від грец. ὄργανον - інструмент) - цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.
Нотаріус, або нотар (лат. notarius - писар, секретар) - особа, спеціально уповноважена на вчинення нотаріальних дій, серед яких засвідчення згідності копій документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, засвідчення згідності перекладу документів з однієї мови на іншу, а також деякі інші дії, норми яких відрізняються один від одної в різних країнах.
Ба́нк (від італ. banco - лавка або стіл) - кредитно-фінансова установа, яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює інші послуги за фінансовими операціями.

6. Житлово-комунального господарства (житлово-експлуатаційні контори, пожежні депо, контори колективних господарств, готелі, будинки траурних обрядів тощо).

Колекти́в - cукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами, метою, проектом. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо. За видом діяльності розрізняють трудові, навчальні, військові, спортивні, художньої самодіяльності та інші колективи.
Житлово-комунальне господарство - галузь, а вірніше, сукупність галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, тепла й електроенергії.


Типологічна схема установ та підприємств обслуговування

Кожна із наведених вище груп складається з окремих видів установ і підприємств, що мають загальні прийоми проектування. Всього налічується більше 900 таких видів. У свою чергу, види підрозділяються на окремі типи громадських будівель і споруд, номенклатура яких складається з 3-4 тис. одиниць, наприклад види - дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи; типи - дитячі ясла-сад на 50, 90, 140 місць; школи на 464, 624, 784 учнів і т.п. кожному їх типу відповідає своя об’ємно-просторова схема, а також групування і взаємозв'язок приміщень.

Громадські будівлі можуть бути призначені для розміщення як однієї установи або підприємства (наприклад, кінотеатр, їдальня), так і декількох (одного чи різного профілю - універсам, універмаг, кафе танцювальний зал тощо).

Універса́м - скорочення від «універсальний магазин самообслуговування» - термін радянської епохи (СРСР). Магазин самообслуговування, в прейскуранті якого знаходиться широкий вибір товарів різних категорій, проте більша частина асортименту відведена на продовольчі товари.
Універмаг, універсальний магазин - велике підприємство роздрібної торгівлі, що має у продажу майже всі види непродовольчих (часто і продовольчих) товарів. Переважно розміщені в окремих спорудах або є частиною торгових центрів.
У першому випадку їх відносять до будівель однопрофільного призначення, в другому - багатопрофільного (або до багатофункціональних центрів і комплексів).

Об'єднання установ і підприємств у складі центрів та комплексів вирішується на основі принципів блокування й кооперування. При блокуванні установи і підприємства зберігають свою функціональну самостійність і не мають загальних приміщень. Будинки-блоки в такому центрі примикають один до одного, що забезпечує економію земельної ділянки, будівельних матеріалів, зменшує теплові втрати, створює певні зручності для відвідувачів.

Кооперування - виробничі зв'язки між підприємствами, які спільно виготовляють кінцеву продукцію.Виготовлять з власної сировини.
Будівництво - галузь матеріального виробництва, в якій створюються основні фонди виробничого і невиробничого призначення: готові до експлуатації будівлі, будівельні конструкції, споруди, їх комплекси.
Земе́льна діля́нка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (Земельний кодекс України. Стаття 79).
Будіве́льні матеріа́ли - це різні за складом, структурою, формою та властивостями речовини, застосовувані безпосередньо для будівництва споруд або для виготовлення з них збірних елементів на спеціалізованих підприємствах.

Кооперування як найважливіший принцип проектування громадських центрів і комплексів розроблено у 60-ті роки. Він ефективніше, ніж блокування, сприяє виключенню дублювання загальних для декількох установ чи підприємств приміщень і обладнання (вестибулів, гардеробів, санітарних вузлів, допоміжних і технічних приміщень тощо), забезпечує комплексне обслуговування відвідувачів, зниження на 10-15 % будівельних та експлуатаційних витрат, скорочення в 2-2,5 рази площі забудови.

Дублюва́ння, дубльо́ваний пере́клад або дубля́ж (від фр. double «подвійний») - вид перекладу фільмів, мультфільмів та серіалів, за якого відбувається повна заміна оригінального мовлення на іншу мову з метою транслювання фільму в країнах, у котрих не користуються мовою, якою говорять персонажі аудіовізуального твору.
Абревіатура (лат. abbrevio - скорочую) - складноскорочені слова, похідне слово, що виникає внаслідок абревіації - утворення з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття.
Обла́днання (устаткування) (англ. equipment, нім. ausrüstung) f) - сукупність пристроїв, механізмів, приладів, інструментів або конструкцій, що використовуються в певній сфері діяльності, або з певною метою.
Санітар́ія - сукупність практичних заходів, спрямованих на оздоровлення оточення людини. Санітар́ія впроваджує у життя вимоги та норми, що їх обґрунтовує гігієна. Відповідно до галузі діяльності, санітар́ію поділяють на промислову, сільську, житлову, комунальну, харчову, військову та шкільну.

Обидва принципи, окрім соціально-економічної ефективності, сприяють створенню більш виразної композиції центру (комплексу) за рахунок об'єднання окремих установ і підприємств в єдиному компактному об'ємі. Але це має і негативні наслідки, такі, як віддалення об'єктів обслуговування від споживача, зниження можливостей вибору, конкуренції, оперативності одержання послуг та інше.

Спожива́ч - фізична особа, яка купує, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, або виконанням обов'язків найманого працівника.

Проблема розміщення об'єктів обслуговування має два соціально значимих аспекти Перший - соціокультурний, пов'язаний з тим, що громадські будівлі і споруди є фокусами масового тяжіння людей, вони створюють умови для їх спілкування. Другий - утилітарний, полягає в забезпеченні зручних пішохідних, транспортних та інформаційних зв'язків установ і підприємств обслуговування зі споживачами.

В сучасних умовах урбанізації прискореними темпами формуються системи групового розселення і громадського обслуговування на базі значніших і найзначніших міст (центрів з населенням від 500 до 1000 й більше тис.

Пішохі́д (також пі́ший або (рідко) пішохо́дець) - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячий чи інвалідний візок.
Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
Утилітари́зм - багатозначний термін, зокрема, в залежності від контексту: Ідеалістичне філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з точки зору їх корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб; зародилося у Великій Британії в XIX ст.
Ство́рення (англ. Creation, нім. Schöpfung, івр. בריאת העולם‎) - доктринальна позиція у багатьох релігіях та філософських системах вірувань, яка твердить, що за створенням всесвіту стоїть Божество. Богословські пояснення створення всесвіту можуть мати різноманітні форми, однією з основних є релігійна догма створення.
Насе́лення - сукупність людей, що постійно живуть у межах якоїсь конкретно вказаної території (районі, місті, області, частини країни, країні, континенту чи всієї земної кулі тощо). Наука, яка вивчає розмір, структури, динаміку руху і розвиток населення, зветься демографією.
Урбаніза́ція (від лат. urbanus - міський) - зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певній області, країні, світі.
чол) і тяжіючих до них поселень. Вони (групові системи розселення) можуть забезпечити практично однаковий рівень культурно-побутового обслуговування населення всіх тяжіючих поселень незалежно від їх величини і розміщення відносно міста - центра системи розселення. Функціонування міжпоселенної системи обслуговування забезпечується розвинутими транспортними та іншими комунікаціями, а також пересувними засобами культурно-побутового призначення.

Для організації громадського обслуговування населення міських і сільських поселень в 60-ті роки була запропонована "ступенева" система.

Тра́нспорт (від лат. trans - portare) - сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше.
Сільське поселення - один з типів муніципальних утворень в Росії, являє собою один або декілька об'єднаних загальною територією сільських населених пунктів (селищ, сіл, станиць, сіл, хуторів, кишлаків, аулів та інших сільських населених пунктів), в яких місцеве самоврядування здійснюється населенням безпосередньо і (або) через виборні та інші органи місцевого самоврядування.
При цьому залежно від частоти користування всі культурно-побутові установи і підприємства розподіляються на три основні групи:

- щоденного обслуговування - розміщуються у рядових селах та структурних елементах міст - житлових мікрорайонах з радіусом 300-500 м або 10-15 хвилин пішохідної доступності;

Доступність (англ. Availability) - властивість інформаційного ресурсу, яка полягає в тому, що користувач та/або процес, який володіє відповідними повноваженнями, може використовувати цей ресурс відповідно до правил, встановлених політикою безпеки не очікуючи довше заданого (прийнятного) інтервалу часу.
Елеме́нт (лат. elementum - стихія, первинна речовина) - нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, матеріальних систем, теоретичних побудов; будь-який об'єкт, пов'язаний певними відношеннями з іншими об'єктами в єдиний комплекс.

- періодичного - розміщуються в громадських центрах міських і сільських поселень, а також житлових районів великих міст з радіусом до 1000 м або 20-30 хвилин пішохідної доступності;

- епізодичного - розміщуються в містах-центрах групового розселення з радіусом транспортної доступності тяжіючих поселень до 2-х годин

У 80-ті роки була запропонована більш гнучка система культурно-побутового обслуговування - "комунікативна". Згідно з її принципами установи і підприємства розподіляються на дві основні групи щоденного або "стандартного" обслуговування (розмішаються з наближенням до житла) і загальноміського або "вибіркового" користування (розмішуються з наближенням до транспортних комунікацій).

Системи культурно-побутового обслуговування

центри

1 - первинний

2 - районний

3 – обласний

4 - мікрорайонний

5 – житлового району

6 - загалономіський

В архітектурному нормуванні та проектуванні, крім частоти користування, застосовують класифікації громадських будівель і споруд за такими ознаками:

- містобудівний рівень обслуговування (мікрорайонний, районний, міський, сільський, регіональний);

Регіо́н (англ. region, нім. Gebiet n, Region f; від лат. regio - царина, царство) - в давнину земля, царство, сьогодні - велика земельна одиниця. У фізичній географії - узагальнена назва одиниць фізико-географічного районування будь-якого таксономічного рангу.
Архітекту́ра (грец. αρχιτεκτονικη - будівництво) - це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

- режим роботи (цілорічний, сезонний);

- якість послуг, що надається (стандартний і вибірковий);

Вибірка - це множина об'єктів, подій, зразків або сукупність вимірів, за допомогою визначеної процедури вибраних з статистичної популяції або генеральної сукупності для участі в дослідженні. Зазвичай, розміри популяції дуже великі, що робить прийняття до уваги всіх членів популяції непрактичним або неможливим.

- соціальна доступність (установи і підприємства відкритого і закритого користування);

- відомча приналежність (державна, кооперативна, приватна тощо).

Основні фактори формування архітектури громадських будівель та споруд

2. Соціальна і містобудівна роль громадських будівель та споруд

Слід підкреслити, що розміщення громадських будівель і споруд відіграє важливу роль у візуальному упорядкуванні сільського та міського середовища. Вони, як правило, виступають своєрідними орієнтирами у забудові сільських і міських поселень.

Орієнти́р - у військовій справі - характерний, добре видимий на місцевості нерухомий предмет (природний або штучний) або елемент рельєфу, який, як правило, нанесений на топографічні та спеціальні карти з точно визначеними географічними координатами, за допомогою якого легко орієнтуватися на місцевості, визначати напрям при маневруванні та управлінні військами або організації стрільби і знаходження цілей.
Міське́ посе́лення - муніципальне утворення в Росії, що є складовою частиною муніципального району. Утворене містом або селищем міського типу, в яких місцеве самоуправління здійснюється населенням безпосередньо через виборчі органи місцевого самоуправління.

А забезпечення зручних зв'язків зі споживачами вимагає наближення об'єктів обслуговування до житлових формувань, транспортних комунікацій, озеленених територій, промислових підприємств.

Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
Теритóрія (лат. territorium - область, територія; від terra - земля) - регіон, обмежена частина земної поверхні в природних, державних, адміністративних або умовних межах: визначається протяжністю, як специфічним видом «просторового» ресурсу, площею, географічним розташуванням, природними умовами, господарською освоєністю.

Значні соціально-економічні та художньо-композиційні переваги дає створення громадських центрів (спеціалізованих і багатофункціональних) на окремій обмеженій території. В останні роки все більше об'єктів обслуговування стають приватними, поширюється тенденція створення роздрібної мережі, тобто малих сімейних установ і підприємств з житлом їх власника (сімейні дитячі садки, спеціалізовані школи, магазини, кафе тощо).

При визначенні кількості, складу і місткості установ і підприємств обслуговування у міських і сільських поселеннях користуються державними будівельними нормами (ДБН 360-92** Містобудування.

Тенденція і тенденційність (від лат. tendo - направляю, прагну) - можливість тих чи інших подій розвиватися в даному напрямку.
Містобудува́ння - комплексна багатогранна діяльність суспільства, що спрямована на створення матеріально-просторового середовища життєдіяльності людини в поселеннях та районах розселення.
Будіве́льні но́рми - затверджений суб'єктом нормування нормативно-правовий акт, який містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Планування і забудова міських та сільських поселень. - Київ, 2002).

3. Функціонально-планувальна організація внутрішнього простору

При проектуванні громадських будівель або центрів і комплексів доцільно проводити функціональне зонування, тобто розподіл на зони з однорідних груп приміщень, виходячи зі спільності їх функціонального призначення і внутрішніх взаємозв'язків.

Зóнінг (Zoning) - засіб контролю влади над використанням територій і спорудами, що знаходяться на цих територіях. Території поділені на зони, щодо яких визначені різні можливості використання.
Спільнота - це група людей, які з будь-якої причини відчувають досить спільного між собою, щоб мати спільні прагнення, цілі та структури.

Існує два види функціонального зонування - горизонтальне і вертикальне. У першому випадку необхідно враховувати взаємозв'язки приміщень як безпосередні (наприклад, зал для глядачів і сцена), так і через горизонтальні комунікації (коридори, галереї, переходи, пасажі та інше);

Горизонталь, ізогіпса (англ. contour lines, horizontal, isohyps, нім. Höhenkurve f, Horizontale f; рос. горизонталь, изогипса; від дав.-гр. ισος - равний і дав.-гр. ὕψος - висота) - лінія на плані (карті), яка з'єднує точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою.
у другому - через вертикальні комунікації (сходи, ескалатори, пандуси, ліфти тощо).

Функціональне зонування виконується на основі загальної ідеї архітектурно-планувальної композиції і функціонально-технічної організації громадської будівлі або центру і комплексу. Важливо пам'ятати, що воно забезпечує певну чіткість у процесі пошуку ідей і розробки основної з них.

До основних груп приміщень громадських будівель і споруд слід віднести:

- вхідну (тамбури, вестибюлі, гардеробні);

- основних приміщень (зали різного призначення);

- підсобних допоміжних приміщень (кладові, інвентарні, технічні приміщення, санітарні вузли тощо);

Допоміжне приміщення, а також Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

- горизонтальних комунікацій (коридори, рекреації, фойє, галереї, переходи та інше);

- вертикальних - сходи, ескалатори, пандуси, ліфти тощо.

До основних планувальних елементів громадських будівель належать:

Основні планувальні елементи

1 – незадимлювані

сходи

2 – одномаршеві

3 – двомаршеві

4 - тримаршеві

Тамбури - представляють собою невеликі приміщення, якими обладнуються входи в будинки. Виконуються у вигляді одного або двох шлюзів з декількома поворотами чи обладнуються тепловими завісами. Над входами влаштовуються козирки, двері у тамбурах повинні відчинятись обов'язково назовні. Мінімальна глибина їх визначається з урахуванням ширини дверних полотен з додаванням 0,2 м, а ширина - по 0,15 м з кожного боку дверного отвору. Відмітка підлоги входів до будинку повинна бути вища відмітки "землі" (не менше ніж 0,15 м).

Вестибюлі підрозділяються, як і входи в громадські будівлі, на головні, службові й допоміжні. Рішення вестибюля залежить від призначення і місткості будинку або центру Головний вестибюль обладнується гардеробом із розрахунку на одне місце 0,08 м2. Глибина гардеробу приймається не більше 6 м. Бар'єр для видання одежі має ширину 0,6 - 0,7 м; висоту 0,9 - 1,2 м. Між бар'єром і вішалками передбачається вільний прохід для обслуговуючого персоналу 0,8 -1 м, уздовж бар'єра з боку відвідувачів для здавання верхнього одягу - 4 м. Гардеробні можуть бути односторонні, двосторонні й острівного типу залежно від планувального рішення вестибюля.

Групування приміщень

Групу основних приміщень, виходячи з їх просторових характеристик і конструктивного рішення, підрозділяють на такі три підгрупи:

- приміщення чарункового типу - відносно невеликої площі (50-100 м2 ) і висоти (3,3-3,6 м), із сіткою колон (6 х 3; 6 х 6 м) і здебільшого з боковим природним освітленням (наприклад, шкільні класи, лікувальні палати, клубні приміщення тощо);

- приміщення великої площі (біліше 200 М2) відносно невеликої висоти (3,3-4,2 м), із сіткою колон - (6 х 6,9 х 9,12 х 12 м), із природним, змішаним або штучним освітленням (наприклад, торговельні і проектні зали, великі конторські приміщення та інше);

- зальні безопорні приміщення великої площі (більше 1000 м2) і висота (6-12 м), з великопрогінними конструкціями покриття, з боковим і верхнім природним або штучним освітленням (наприклад, спортивні зали, криті ринки, зали кінотеатрів, концертних залів тощо). Просторові параметри залів визначаються спеціальними функціонально-типологічними ознаками.

Група підсобних і допоміжних приміщень підрозділяється на дві підгрупи: невеликі приміщення чарункового типу (лаборантські в школах і ВНЗ, кладові і т.п.), приміщення великою площі (наприклад, складські приміщення великих торгових підприємств, запасники в музеях тощо).

Відповідно до норм у громадських будівлях передбачаються санітарні вузли, до складу яких можуть входити вбиральня, умивальна, душова, ванна та сушильна кімнати. Рекомендується розміщувати їх біля сходів вестибюлів, на шляхах основних потоків відвідувачів. Входи у вбиральні передбачаються через приміщення з умивальниками. Розміри кабін приймаються 0,85 х 1,2 при відкриванні дверей назовні і 0,85 х 1,4 м - усередину, висота перегородок повинна бути не менше ніж 1,8, ширина проходів між двома рядами кабін -1,5 м, між одним рядом і стінкою - 1,3 м. Кількість кабін визначається з розрахунку один прилад на 30-50 жінок і 40-100 чоловіків залежно від типу громадської будівлі. Розміри душових кабін приймаються 0,85 - 1,0 м. Ширина проходу між двома рядами душових кабін - 1,5 м, а між одним рядом і стінкою - 0,95 м. Двері кабін душу повинні відчинятися назовні. Ширина проходу між двома рядами умивальників - 1,6 м, між одним рядом і стінкою - 1,1 м, відстань між кранами умивальників - 0,65 м.

До горизонтальних комунікацій, що забезпечують зв'язки між різними групами приміщень у межах поверху, відносяться: входи, коридори, галереї, переходи, рекреації, пасажі. Головні входи виконують функції комунікаційних шляхів для основної маси відвідувачів або працюючих у будівлі. Службові входи призначені для обслуговуючого персоналу або груп людей, що забезпечують основний функціональний процес (наприклад, персонал торгово-побутового підприємства і громадського харчування, артисти театру і кіноконцертного залу тощо).

Коридори, що належать до найбільш поширених горизонтальних комунікацій, підрозділяються на такі види: коридори з розміщенням приміщень з одного і двох боків, змішаного типу і спарені з приміщеннями із зовнішніх боків і між ними Залежно від форми у шині - прямо- і криволінійні, з уступами, хресто- і У-подбні, а від освітлення - наскрізні (при природному освітленні з обох боків) тупикові та з освітленими холами (при освітленні з одного боку). Коридори, що ведуть до вертикальних комунікацій, відносять до головних, а інші - до другорядних. Мінімальну ширину головних коридорів у чистоті приймають 1,5 м, другорядних - 1,25 м (при довжині не більше 10 м), в установах народної освіти і охорони здоров'я відповідно 2,2 і 1,8 м. Довжина коридорів з розміщенням приміщень з двох боків і освітленням з одного торця - 24 м, із двох - 48 м. Допускається освітлення коридору другим світлом через фрамуги в стінах, засклені перегородки і двері. В головних коридорах при невеликій різниці відміток підлоги забороняється влаштовувати сходи, пороги, а допускаються тільки пандуси (1:8).

У приміщеннях, в яких одночасно може знаходитися 15 і більше чоловік, двері повинні відкриватися назовні в коридор. Мінімальна ширина рекреаційних приміщень приймається 2,8 м при розташуванні приміщень з одного боку і 3,2 м - з двох боків. У великих центрах і комплексах можуть використовуватися рухомі тротуари, принцип дії і конструктивне рішення яких практично не відрізняються від ескалатора.

До вертикальних комунікацій відносяться звичайні конструктивні (сходи, пандуси) і механічні елементи (ліфти, патерностери, ескалатори). Найбільш поширеними з них є сходи, які за призначенням можна розділиш на головні, службові, допоміжні й аварійні

Залежно від конструктивного рішення - на одномаршеві, дво- і тримаршеві, а також багатомаршеві, від форми сходів - на прямолінійні з поворотом або з розгалуженням, криволінійні, овальні і гвинтові.

Головні сходи, як правило, проектуються відкритими, службові і допоміжні - закритими. Незадимлювані (аварійні або пожежні) сходи передбачаються в будинках, які мають 10 і більше поверхів. Починаючи з другого поверху повинно бути не менше двох сходів або двох евакуаційних виходів, одним з яких можуть служити пожежні сходи. Сумарна ширина маршів приймаєшся з розрахунку 0,6 м на 100 чоловік на найбільш населеному поверсі (крім першого).

При висоті поверху 3,3 м і схилі маршів 1:2 мінімальна глибина сходової клітки в чистоті - 5,4 м, а при висоті поверху 3,6 м - не менше 6 м, ширина маршу основних сходів - 1,2 м, службових і допоміжних - 0,9 м Максимальна ширина маршу основних сходів - не більше 2,4 м (при більшій розрахунковій ширині марш обладнується проміжними перилами з поручнем) Висота огородження з поручнем від поверхні східців повинна бути не менше 0,9 м У всіх сходах ширина маршів повинна бути однаковою, а ширина площадок (сходів) - рівною і ширині маршу або більшою від неї.

За оптимальні приймаються сходи з шириною східців 0,3 м і присхідців висотою 0,15 м, що означає схил маршу 1:2 (схил аварійних сходів може бути до 45%) Гри інших рішеннях їх розміри (східців і присхідців) визначаються за формулою. В 2Н = 0,57 - 0,64 м, де В - ширина східців, Н - висота присхідців, 0,57 - 0,64 м - величина середнього кроку. Кількість сходів в одному марші (основних сходів) повинна бути не менше 3 і не біллю 18, відстань між двома маршами сходів - не менше ніж 0,1 м.

На площадках і маршах сходів забороняється розміщення будь-якого обладнання, а від кривання дверей із приміщень і сходових кліток у бік сходової площадки не повинно зменшувати її розрахункову ширину.

Пандуси - плоскі похилі конструкції без східців, у громадських будинках проектуються дуже рідко, оскільки вони займають у 2-3 рази більшу площу, ніж сходи, вони більш складні в конструктивному рішенні і менш індустріальні. Пандуси доцільно використовувати тільки в центрах і комплексах з інтенсивним масовим рухом людей (спортивні комплекси, вокзали, торгові центри тощо).

Торго́вий центр (ТЦ) інколи торгово-розважальний центр (ТРЦ), галерея, пасаж, торговельний комплекс, торговельно-розважальний комплекс (англ. shopping mall, mall, shopping center) - універсальний магазин або комплекс магазинів, що зазвичай включає підприємства побутового обслуговування, громадського харчування та розважальні заклади.
При проектуванні пандусів їх пропускна спроможність і розрахунок ширини визначаються аналогічно сходам, їх схил приймають від 1:6 до 1:10.

Ліфти за своїм призначенням підрозділяються на пасажирські, вантажні, лікарняні і спеціальні. Вони являють собою стаціонарні підйомники періодичної дії, в яких вертикальне переміщення пасажирів або вантажів здійснюється у кабіні Залежно від швидкості руху кабіни вони підрозділяються на звичайні (0,71 - 1,4 м/с) і швидкісні (2 і 4 м/с ).

Конструктивно ліфти, містять будівельну частину, яка складається з ліфтової шахти та машинного приміщення, і механічну у вигляді підйомного механізму, кабіни й противаги. Ліфтові шахти можуть бути як глухими (в цегляних або бетонних стінах), так і каркасними з власними фундаментами. Машинне приміщення частіше розміщується над шахтою і рідко - під шахтою, його висота в чистоті повинна бути не менше 2,1 м. При невеликій висоті підйому застосовуються ліфти з нижнім розміщенням машинного відділення (так звані "вижимні ліфти"), які використовуються частіше на підприємствах торгівлі і громадського харчування.

Вантажопідйомність пасажирських ліфтів - 320, 500 і 1000 кг, внутрішні розміри шахти (при розміщенні противати позаду кабіни) відповідно 1,55 х 1,7; 1,75 х 2,0,2,25 х 2,3 м, вантажні ліфти від 500 до 5000 кг. Вибір ліфтів за вантажопідйомністю і визначення їх кількості в громадській будівлі залежить від величини пасажиро- або вантажопотоків. Розміщення їх у системі комунікаційних зв'язків визначається в основному архітектурно-планувальним рішенням будівлі або споруди.

Ліфтові шахти можуть розміщуватись як у середині будинку, так і ззовні. Відстань від ліфтів до дверей найбільш віддаленого приміщення не повинна перевищувати 60 У будинках до 9 поверхів допускається розміщення не більше двох ліфтів безпосередньо у сходовій клітці, для більшої групи ліфтів передбачаєшся відповідний хол. Перед фронтом ліфтів повинно бути не менше 2,5 м, а між рядами ліфтів, звернутих фронтом один до одного, не менше 3,3 м (в одному ряду повинно бути не більше чотирьох ліфтів).

До інших типів механічних підйомників слід віднести ліфти безперервної дії (патерностери) й ескалатори, які використовуються дуже рідко (і тому в лекції не розглядаються).

4. Основи архітектурно-композиційної організації внутрішнього простору

Поряд зі створенням умов для функціонально-технологічних процесів, що відбуваються у громадській будівлі, дуже важливою є архітектурна організація її внутрішнього простору з урахуванням естетичних вимог. З усіх можливих поєднань елементів внутрішнього простору будівлі виділено шість основних схем: чарункова, коридорна, анфіладна, зальна, павільйонна і змішана або комбінована

Чарункова схема передбачає, що основні функціональні процеси протікають у рівновеликих просторових чарунках, які можуть мати загальну комунікацію, що зв'язує їх із зовнішнім середовищем (наприклад, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, установи охорони здоров'я й адміністративні).

Коридорна схема - основний процес проходить у порівняно невеликих окремих чарунках, які зв'язані між собою відповідною горизонтальною комунікацією - коридором. Чарунки можна розміщувати як з одного, так і з обох боків коридору (готелі, адміністративні будівлі тощо).

Анфіладна схема - основний процес проходить у порівняно великих приміщеннях, розташованих одне за другим на одній осі, і об'єднаних між собою наскрізним проходом (музеї, деякі типи салонних будинків, тобто магазинів та підприємств побуту).

Зальна схема - основний процес, що вимагає створення великого безопорного простору (будівлі видовищного, культурного і спортивного призначення, криті ринки).

Павільйонна схема - основний процес проходить в окремих павільйонах, які зв'язані між собою єдиним композиційним рішенням (наприклад, павільйонний ринок, що складається) із окремих об'єктів: "овочі-фрукти", "м'ясо-риба", "молоко" тощо або будинок відпочинку з павільйонами спальних корпусів).

Комбінована схема створюється при необхідності доповнити одну з наведених вище схем іншою (наприклад, зальну - групою обслуговуючих приміщень, що вирішені за коридорною схемою - клуби, будинки культури, бібліотеки тощо).

Усі ці схеми групування приміщень або внутрішнього простору громадських будівель і споруд є основою формування їх композиційних схем: симетричних, асиметричних, компактних, лінійних і розчленованих. Симетрична схема передбачає розміщення ядра композиції по осі симетрії, а обслуговуючих приміщень - навкруги нього, при асиметричній - ядро композиції знаходиться поза її центром, а обслуговуючі приміщення по відношенню до ядра розміщуються вільно. Компактна композиційна схема, як правило, включає зальну і комбіновану схеми групування приміщень, лінійна - коридорну й анфіладну, розчленована - павільйонну.

Кожний студент-архітектор повинен чітко усвідомити, що єдність функціонального змісту й архітектурної форми, визначення оптимальних параметрів об'єкта і його художнього вираження - це основні завдання пошуку архітектурної композиції.

Композиція, як правило, формується на основі раціонального рішення функціональних завдань та організації внутрішнього простору об'єкта і зовнішньої форми. Може бути використаний і зворотний шлях від заздалегідь задуманої форми об'єму до рішення функціонально-просторових питань. Але такий шлях майже завжди веде до протиріч між функціональними й естетичними вимогами.

Завдання на проектування складається виходячи з призначення об'єкта його розрахункової місткості (яка визначається, виходячи з умов експлуатаційної рентабельності), витрат часу і радіуса обслуговування.

Наприклад, норма на одного учня в шкільних класах - 1,25 м2, робочих кабінетах - 12-18 м2, торгових залах - 1,8-2,4 м2.

Склад приміщень і їх площа для кожного типу будівель визначається програмою-завданням, нормами і нормалями. В нормах відображається ступінь охоплення населення культурно-побутовими установами і підприємствами, а також принципи організації системи громадського обслуговування.

Список використаної літератури:

- Лях В.М. Типологія будівель і споруд. Конспект лекцій – Полтава: Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 2000. -264 с.

Конспе́кт - стислий писаний виклад змісту чого-небудь. Різновид навчального видання. Конспе́кт лекцій - стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни.



- Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений: учебник для вузов/В.В. Адамович, Б.Г. Бархин, В.А. Варежкин и др.; под общ. ред. И.Е. Рожина, А.И. Урбаха. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Стройиздат, 1984. – 543 с., ил.



Скачати 158.29 Kb.

  • Організацій
  • Житлово-комунального господарства
  • Типологічна схема установ та підприємств обслуговування
  • Системи культурно-побутового обслуговування
  • Основні фактори формування архітектури громадських будівель та споруд
  • Основні планувальні елементи