Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Галицька центральна районна бібліотека

Скачати 52.67 Kb.

Галицька центральна районна бібліотека




Скачати 52.67 Kb.
Дата конвертації02.05.2017
Розмір52.67 Kb.

Галицька центральна районна бібліотека
Пам’ятка користувачу
Творець українського гімну

/до 200-ліття від дня народження М. Вербицького/

Галич

2015
Творець українського гімнуМихайло Вербицький [Текст] : пам’ятка користувачу : до 200-ліття від дня народження М.
о. Миха́йло Миха́йлович Верби́цький (4 березня 1815, с. Явірник Руський, Сяноцький округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині ґміна Бірча, Перемишльський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща) - 7 грудня 1870, с.
Держа́вний Гі́мн Украї́ни - один із головних державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля»: слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.
Вербицького / Галицька ЦБ ; [уклад. О. Білик, О. Мединська; відп. за вип. О. Мельницька]. – Галич, 2015.

Укладачі : Білик О.М. – головний методист

Галицької ЦБС;

Мединська О.В. – головний бібліограф ЦБС.

Комп’ютерний набір : Куриляк Т.І. – комп’ютерник ЦБ.

Відповідальна за випуск: Мельницька О.П. – в. о. директора Галицької ЦБ

В історії України є постаті,які навіки закарбували своє прізвище в пам’яті потомків тим, що їх героїчний поступок чи геніальне творіння перевернули свідомість українців. Один з таких велетнів Духу – автор музики Гімну України «Ще не вмерла Україна» Михайло Вербицький.

Вербицький Михайло Михайлович ( 1815-1870 ) – український композитор, хоровий диригент, священик.

Компози́тор (ж.р. композиторка, від лат. componere - складати в ціле) - автор музичних творів: особа, що займається створенням музики.
Історія України Історія України - процес формування держави Україна. Появі державності передував тривалий процес етногенезу українців. Після появи держави виникла українська нація як сукупність громадян.
Диригент Дириге́нт (від лат. dirigio - направляю, керую) - людина, яка керує підготовкою твору до виконнання (проводить репетиції) та керує виконанням твору (диригує) оркестром, хором, ансамблем, зокрема оперної чи балетної трупи і т. д.
Його старість напрочуд показова для розвитку української культури минулого століття.
Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.
Він – уродженець західних окраїн українських земель, що здавна славилися своїми культурними традиціями.

Майбутній композитор народився 4 березня 1815 року в селі Явірник-Руський, неподалік від Перемишля (Польща) в сім’ї священика. Доля розпорядилася так, що уже в дитячому віці він та його молодший брат втратили батька та по суті залишилися сиротами. Однак хлопцям повезло, їх взяв на виховання до Перемишля далекий родич, Перемишлянський єпископ і високоосвічена людина Іван Снігурський. Так брати опинилися в особливо мистецьки насиченому середовищі.

Спочатку разом з братом Володиславом Михайло вчився в гімназії, згодом у ліцеї. Музичну освіту Михайло здобув у дяківській школі у Перемишлі, центрі українського духовного й національного відродження Галичини.

Іва́н Снігу́рський (також Снігурович; 18 травня 1784, Берестяни - 24 серпня 1847, Перемишль) - український церковний діяч, з 1818 року Перемиський греко-католицький єпископ. Філантроп і меценат. Прихильник освіти селянських мас.
Музи́чна осві́та - процес засвоєння знань, вмінь та навичок, необхідних для музичної діяльності, а також сукупність знань і пов'язаних з ними вмінь та навичок, отриманих у результаті навчання. Під музичною освітою нерідко розуміють і саму систему організації музичного навчання.
Націоналізм Націоналі́зм (фр. nationalisme) - ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі[Джерело?].
Хлопець здобув добру європейську музичну освіту в музичній школі при греко-католицькому кафедральному соборі. Його вчителями були відомі чеські фахівці: Алоїз Нанке, Вікентій Серсаві, Францішек Лоренц. Він виховувався на мелодіях Гайдна, Моцарта, на творах Дмитра Бортнянського, Максима Березовського.
Дитяча музична школа, абревіатура - «ДМШ» - музичний навчальний заклад, у якому діти шкільного віку у вільний від уроків у загальноосвітніх школах час додатково отримують початкові музичні знання і навички.
Макси́м Созо́нтович Березо́вський (нар. 16 (27) жовтня 1745(17451027), Глухів - пом. 22 березня (2 квітня) 1777, Санкт-Петербург, Російська імперія) - український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики.
Дмитро́ Степа́нович Бортня́нський (28 жовтня 1751(17511028), Глухів, Гетьманщина - 28 вересня (10 жовтня) 1825, Санкт-Петербург, Російська імперія) - український композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів.
За словами Михайла Вербицького, дяківська школа була для нього консерваторією в мініатюрі, а кафедральний хор дорівнював добрій опері – так гарно співали.

З 1833 року наступні 13 літ життя він провів у Львові, де вступив до духовної семінарії.

Семінарія (від лат. seminarium - «розсадник») - навчальний заклад для підготовки християнського духівництва.
Тут він починає серйозно займатися музикою, опановує техніку гри на гітарі, яка стала його улюбленим інструментом. Однак через матеріальні нестатки. М. Вербицький був змушений двічі залишити семінарію.

У 1846 році Вербицький повернувся до Перемишля, де став одним з найактивніших учасників українського відродження як композитор. З Божої ласки через два роки він закінчив навчання у духовній семінарії і висвятився на священика.

У 1852 році Михайло Вербицький одержав парафію в с. Млинах Яворівського повіту, де служив Богові і людям аж до смерті.

Яворівський повіт - історична адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР.
Ще й досі чудом збереглася та дерев’яна церковця, в якій отець – Михайло своїм чудовим голосом відправляв Святу Літургію, а млинівські парафіяни горнувалися до свого пароха, любили і шанували його, бо був він священиком за покликанням.
Літургі́я, Боже́ственна літургі́я або Свята́ літургі́я (грец. λειτουργία - «служіння», «спільна справа») - богослужіння з приношенням Святих Дарів.

Михайло Вербицький – один із перших композиторів – професіоналів у Галичині. Творча спадщина у нього багата: отець – написав 36 музичних композицій на релігійні мотиви, літургію, 12 оркестрових рапсодій, 8 симфонічних увертюр, трихори, два полонези, музику до близько 20 драматичних вистав. Іван Франко називав Михайла Вербицького «найзначнішим талантом» серед галицьких композиторів, а Станіслав Людкевич говорив, що він став «символом нашого національного відродження».

Особлива заслуга М. Вербицького перед українським народом – це композиція українського гімну « Ще не вмерла Україна» офіційно визнаним з 1917 року українським державним гімном.

Івана Франка́ - село в Україні, в Пологівському районі Запорізької області. Населення становить 260 осіб. Орган місцевого самоврядування - Пологівська сільська рада.
Державний гімн - один з державних символів, урочистий музичний чи музично-поетичний твір, який використовується у випадках переважно передбачених соціальним законом: перш за все при громадських ствяткуваннях, заходах, державних святах, церемоніях та ритуалах.
Станісла́в Пили́пович Людке́вич (24 січня 1879, м. Ярослав, тепер Польща - 10 вересня 1979, Львів) - український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог. Доктор музикознавства (1908). Дійсний член НТШ.
Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.
У грудні 1863 року вірш «Ще не вмерла Україна» - вперше опублікували у часописі «Мета» поряд із творами Шевченка «Заповіт», «Мені однаково» та «М. Костомарову». Отець Михайло Вербицький, як і всі інші, припустив, що ці слова належать Шевченкові. Вони так запали йому в душу, що він негайно вирішив покласти їх на музику. Замкнувшись у своїй дерев’яній церковці в селі Млини ( нині це вже територія Польщі), отець – Михайло почав записувати ноти.

Уперше «Ще не вмерла Україна» публічно було виконано 10 березня 1865 року в Перемишлі як заключний концертний номер світських «вечерниць у пам’ять Тараса» . Ця пісня, завдяки своїй легко прийнятній мелодії і патріотичному текстові швидко популяризувалася і поширилися серед широких кіл галицького громадянства.

Михайло Вербицький до кінця свого життя служив двом великим силам нашого духовного життя – молитві і пісні – служив самовіддано, одержимо і повсякчас.

Ім’я Михайла Вербицького, видатного композитора і відданого борця за народність музичного мистецтва, дороге українським людям, які високо цінують кращі культурні здобутки минулого.

Му́зика (від грец. μουσική - мистецтво муз) - мистецтво організації музичних звуків, передусім у часовій (ритмічній), звуковисотній і тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики.

«Ще не вмерла України ні слава, ні воля,

Ще нам , браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми браття, у своїй сторонці…»

Література про Михайла Вербицького

Вертіль О. Живі України і слава, і воля : до 140-річчя від дня смерті Михайла Вербицького / О. Вертіль // Урядовий кур’єр. – 2010. – 7 груд. ( № 229). – С.1,10.


Демус М. З яворівської землі. У вінок слави Михайла Вербицького / М. Демус // Українська культура. – 1996. - № 8. – С. 13.
Державні символи України // Шкільна бібліотека. – 2007. - №12. – С. 83-87; 140-141.
Загайкевич М. Співець національного відродження : [про творчу спадщину М. Вербицького] / М. Загайкевич // Народна творчість та етнографія. – 1995. - № 2-3. – С. 15-24.
Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. - народна мудрість; народне знання), або усна наро́дна тво́рчість - художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Зиль А. Його музика – незборима сила / А. Зиль // Народна газета. – 2000. - № 13. – С. 6.
Історія гімну України // Позакласний час. – 2001. - №10. – С. 5,28.
Кирчів Р. Духовний гімн України / Р. Кирилів // Дзвін. – 2010. - №1. – С. 111-114.

Кошовенко В.В. Пісня, приречена на безсмертя: [про створення державного гімну України] / В.В. Кошовенко // Позакласний час. – 2007. - № 5. – С. 35-38.


Мельник О. Мелодія, що варта цілого життя / О. Мельник // Урядовий кур’єр. – 2005. – 11 верес. ( № 189). – С. 1,8.
Муха А. І. Михайло Вербицький / А.І. Муха // Композитори України та української діаспори : довідник. – К.: Муз. Україна, 2004. – С. 47-48.
Сиротенко В. «Ще не вмерли України…» : [про авторів створення державного гімну ] / В. Сиротенко // Наука і суспільство. – 2001. - №3-4. – С. 38-41.
Славетні творці гімну / Позакласний час. – 2009. - №11-12. – С. 119-126.
Служив молитві і пісні самовіддано, одержимо, повсякчас: до 195-ї річниці від дня народження М. Вербицького // Шкільна бібліотека. – 2010. - № 2. – С. 4-6.
Сущенко О. Між Бортнянським і Лисенком : [сторінки життя і творчості М. Вербицького] / О. Сущенко // Культура і життя. – 2004. – 11 серп. ( №28). – С. 3.
Телеченці О. Він створив цю музику / О. Теленчі // Голос України. – 2005. – 4 берез. ( №41). – С. 10-11.


Скачати 52.67 Kb.

  • Галич 2015 Творець українського гімну – Михайло Вербицький
  • Укладачі
  • Відповідальна за випуск
  • Іван Снігурський
  • Дмитра Бортнянського , Максима Березовського
  • Іван Франко
  • Література про Михайла Вербицького