Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Гуцульська вишивка інтер'єрного призначення. Зміст Гуцульська вишивка інтер'єрного призначення Вступ Розділ І

Скачати 233.71 Kb.

Гуцульська вишивка інтер'єрного призначення. Зміст Гуцульська вишивка інтер'єрного призначення Вступ Розділ І




Скачати 233.71 Kb.
Дата конвертації 12.05.2017
Розмір 233.71 Kb.


Гуцульська вишивка інтер'єрного призначення.

Зміст

Гуцульська вишивка інтер'єрного призначення

Вступ

Розділ І.

1.1. Історія розвитку

1.2. Територіальні особливості

1.3. Орнамент та композиція, структура Гуцульщини.

Гуцу́льщина (румунськ. Huțulșcina, польськ. Huculszczyzna, словацьк. Huculsko) - український етнокультурний регіон, край українських верховинців - гуцулів, розташований у Західній Україні.



Розділ ІІ.

2.1. Матеріали та обладнання.

Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.

2.2. Технологічні вимоги (фотографія)??

Розділ ІІІ.

Методика і послідовність виконання виробу



Розділ ІV.
Технологічність (рос. технологичность, англ. adaptability to manufacture, нім. Fertigungsgerechtheit f) - відповідність продукції вимогам економічної технології її використання. Технологічність забезпечується при розробці конструкції виробу.
Послідо́вність - функція визначена на множині натуральних чисел яка набуває значення на об'єктах довільної природи. f : N → X \,\rightarrow \,\!X} .

Методика викладання ДУМ.



Висновки

Список використаної літератури

Додаток

ступ

Українське народне мистецтво і професійне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предновічних образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи, складні перипетії історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.

Дина́міка (грец. δύναμις - сила) - розділ механіки,в якому вивчаються причини виникнення механічного руху. Динаміка оперує такими поняттями, як маса, сила, імпульс, момент імпульсу, енергія.
По́бут - позавиробнича сфера діяльності людей, пов'язана з задоволенням ними своїх власних матеріальних та культурних потреб (житло, одяг, їжа, відпочинок тощо). Побут також охоплює звичаї, обряди, традиції, які відображають особливості життя конкретного класу, нації, народності, етнічної групи.
Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.
Утилітари́зм - багатозначний термін, зокрема, в залежності від контексту: Ідеалістичне філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з точки зору їх корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб; зародилося у Великій Британії в XIX ст.
Декоративно-ужиткове мистецтво - один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.
Українці Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.

Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво є важливою складовою частиною системи художньої освіти.

Народне декоративне мистецтво України розвивалось у двох основних формах - домашнє художнє ремесло й організовані художні промисли, пов'язані з ринком. Природні багатства України, вигідне географічне і торговельне положення сприяли розвиткові домашніх ремесел та організованих художніх промислів.

Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.
Худо́жник - творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва; живописець, графік, скульптор, майстер, коміксіст.
Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.
Як уже зазначалося, перехід від мануфактур до фабрик, промислового виробництва у ХІХ ст. негативно позначився на подальшому розвиткові художніх промислів, основа яких - традиційна художня рукотворність.

У художньому прогресі людства проходить два зустрічних процеси. Перший іде від первісного синкретизму. Шлях розвитку мистецтва - це постійних процес відокремлення, виділення його видів. Він відбувається безперервно, на різних етапах історії людського суспільства.

Мануфакту́ра (латин. manufactura, manus-рука і factura-обробіток, виготовлення) - форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці.
Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
Тради́ція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.
Живопис, малярство - вид пластичного мистецтва, створення зорових образів за допомогою фарб, нанесених на будь-яку поверхню: натягнуте на раму полотно, папір, поверхню стін, посуд тощо. Зазвичай, фарба або інші пігменти наносяться на поверхню за допомогою пензля, однак можливе й використання інших засобів, як-от аерографи, ножі або губки.
Людство Лю́дство - всі люди в цілому, людська спільнота, сукупність людей (осіб виду людина розумна).

Виникнувши внаслідок трудової діяльності, мистецтво, нерозривно пов'язане з життям народу, було тільки народним. Демократизм народного мистецтва як особливого засобу пізнання, відображення та творення дійсності, виховання й грунтування людей мав важливе занчення для майбутнього розвитку художньої культури.

Майбутнє - суб'єктивна з людського погляду й об'єктивна з погляду стороннього спостерігача часова категорія сприйняття реальності, яка характеризується комплексом явищ і подій, що не здійснились і не відбулися відносно об'єкта, який перебуває в більш ранньому часі.
Демокра́тія - політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).
Вихова́ння - процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.

Вид мистецтва - це певна його галузь, що характеризується тим, які сторони життя: як вона пізнає, відображає.

Народ у своїй художній творчості відображає історичну практику пізнання та освоєння навколишньої діяльності, суспільний лад і побут.

Суспі́льне (нім. gesellschaftlich, рос. общественное) - одна з основних категорій соціології та соціальної філософії. Вперше вона була введена до наукового обігу К. Марксом.
Творчість - діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо).
У народній творчості виявлений складний світ людських почуттів і переживань, відбиті палка любов до рідної землі, духовні запити, прагнення та мрії людини в краще майбутнє.
Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. - народна мудрість; народне знання), або усна наро́дна тво́рчість - художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Високого художнього рівня досягли художні ремесла у східних слов'ян (метал, кераміка, різьблення на дереві тощо). Їхню оригінальну, високохудожню творчість засвідчують збережені пам'ятки, літописні дані та описи іноземців, які за рівнем художнього ремесла ставили Давню Русь на друге місце після Візантії.

У Київській Русі переважали домашні ремесла, пов'язані із сільським господарством, вони відігравали роль допоміжного заняття.

. Світ твоїх Переживання (в акторському мистецтві) - здатність актора переживати почуття і думки зображуваного персонаж а при кожному виконанні ролі; творча основа системи К. С. Станіславського.
Різьба (син. - різь) (англ. thread; нім. Gewinde n) - один або декілька рівномірно розташованих ґвинтових виступів постійного перерізу, які утворені на бічній поверхні прямого циліндра або прямого конуса.
Бажання - прагнення, потяг до здійснення чого-небудь, хотіння. Помірний ступінь прояви волі, між звичайним хотінням, та виваженим рішенням чи вибором. Висловлювана ким-небудь думка про бажаність здійснення чого-небудь, побажання.
Інозе́мець - громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець. Дослівно - «особа з інших земель».
Сільське́ господа́рство (с.-г.) - галузь народного господарства, направлена на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості. Галузь є однією з найважливіших, представлена практично у всіх країнах.
Селяни самі виготовляли різні вироби, полотна, сукна, взуття тощо для власних потреб.

Розглядаючи сучасне декоративно-прикладне мистецтво, ми оцінюємо і його місце у людській діяльності, житті. Декоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить у сферу матеріальної і духовної культури народу.

Духо́вна культу́ра - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.
У цьому плані становлять інтерес думки дослідників про аспекти умовного розмежування матеріальної і духовної культури, спеціальне виділення художньої культури на тій основі, що в останній відбувається процес злиття матеріальної, реальної форми і духовного змісту. Килими, кераміка, одяг, тканини, вишивка і т.ін. є результатом як духовної, так і практичної діяльності людей.

Світ людини включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування тощо. Одні види - кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння - виникли на зорі людської цивілізації, інші - молоді: мереживо, гобелен, вироби із бісеру, витинання з паперу.

Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.
Витина́нка (від українського слова «витинати», тобто «вирізувати», «вивертати») - це вид давньослов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла - ажурні, силуетні тощо.
Цивіліза́ція - людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Їм заледве налічується кілька століть. Правда, до середини ХІХ ст. ні народне мистецтво, ні художнє ремесло не визнавалися за рівноцінні галузі мистецтва, такі, як музика, театр чи живопис. Ще й досі слово "ремісник" за звичкою має негативний, зневажливий відтінок на противагу творчомму підходу до праці.

Життя підтверджує, що декоративно-прикладне мистецтво збагачується новими аспектами, його змістовна краса потрібна людині, в наш час зростає його художньо-культурна цінність.

Українське народне декоративне мистецтво - унікальне явище національної культури. Воно завжди правдиво показувало світові життя нації, її духовне багатство, рівень культури, творчі сили і здібності, енергію, виступало, як феномен незнищенності.

Збага́чення ко́ри́сних копа́лин - сукупність процесів первинної обробки мінеральної сировини, що мають на меті відділення всіх цінних мінералів від порожньої породи, а також взаємне розділення цінних мінералів.
Відтінок або тон кольору - відносна темність або світлість кольору, незалежно від його локального кольору.
Здібності - індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Задатки - це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.
Націона́льність - приналежність особи до нації, держави або народу. Поняття «національність» може мати різноманітні значення: юридично-правове, політичне, етнологічне, культурологічне, повсякденно-побутове тощо.
Вивчання народного декоративного мистецтва закономірно входить в коло проблем національної культури.

У житті українського народу - праці, побуту, моралі, психології та ін. - народне декоративне мистецтво виступає як унікальне явище, яке засвідчує невмирущі, життєствердні сили.

Народне декоративне мистецтво - це багатий, справедливий гармонійний світ, що доніс до нас національні риси орнаментальної, графічної, живописної, пластичної композиційної культури.

Гра́фіка (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») - вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору.
Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) - душа, дух; λόγος (logos) - вчення, наука) - наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах.
Справедливість - мораль та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. За Платоном, справедливість - це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії («кожному своє»).
У ній відбиті віковічні надбання, художній геній української нації.



Розділ І.
1.1. Історія розвитку.
У невичерпній спадщині духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина - вишивка.

Вишивка - це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнськиї рук.



"І в дорогу далеку ти мене

на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя,

на долю дала".

Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка.

Батько, або Тато (англ. father, dad) - чоловік, який є одним з двох батьків нащадка, опікун дитини або декількох дітей, за яких він несе моральну, матеріальну і суспільну відповідальність та зобов'язання до досягнення зрілого віку і до певної міри теж у дорослому віці.
Андрі́й Самі́йлович Мали́шко (1 (14) листопада 1912(19121114), Обухів, Київська губернія, Російська імперія - 17 лютого 1970, Київ, Українська РСР) - український поет, перекладач, літературний критик. Батько Валентини Малишко.
Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають думу, дають працю рукам і думці.
Хре́ст - стародавнє позначення Вічного Дерева Життя, стародавній знак (символ) життя, істини і спасіння, взятий стародавніми християнами (людьми хреста, людьми життя) і поширений ними в усі кінці земної кулі.
Мере́живо - декоративні елементи з тканини і ниток. Загальною ознакою всіх видів мережива є отвори різних розмірів між нитками, які утворюють візерунок. Мереживо використовується в оформленні одягу, а також в оформленні інтер'єру у вигляді декоративних панно, скатертей, тюлів, покривал.
Коно́плі (лат. Cannabis) - рід однолітніх лубоволокнистих рослин родини коноплевих порядку розоцвітих. За давнішими класифікаціями коноплі відносили до шовковицевих (тутових) і кропивних. Терофіт.
Вирі́зування - техніка прозорого білого шитва, що творить геометричні орнаменти, які складаються із вирізаних (порожніх та заповнених заплутками) квадратиків. Характерна для Полтавщини, Сарненського району Рівненщини, Закарпаття.

Вишивка - поширений вид декоративного й ужиткового мистецтва. В якому узори та зображення виконуються вручну, або способом на різних тканинах, шкірі, та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, коштовними камінцями тощо.

Перші згадки про вишивку зустрічаються у давньогрецьких істориків, мабуть, ніколи не зможемо довідатись, хто і коли вперше втілив у вишивці красу природи, свої почуття, любов до рідної землі.

Шовк - натуральна текстильна нитка тваринного походження - продукт виділення залоз гусіні шовкопрядів при звиванні коконів. Довжина шовкової нитки може досягати 800-1000 м. Вона має трикутний переріз і подібно до призми відбиває світло, завдяки чому має гарний блиск.
Баво́вна - текстильне волокно рослинного походження. Волокно являє собою волоски на насінинах бавовника - кущоподібної рослини роду Gossypium, яка займає одне з провідних місць серед технічних сільськогосподарських культур.
Істо́рія (від дав.-гр. ἱστορία - оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) або діє́пис - наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.
Однією із причин цього є те, що тканини недовговічні, і наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього виду мистецтва, тому ми змушені приймати на віру здогадки і припущення дослідників.

Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і нотатки мандрівників минулого дають змогу вважати, що початок мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягає у глибину віків. Його розвиток триває з незапам'ятних часів і до наших днів. Він ніколи не переривався, оскільки вічною є духовність народу, його творчість, прагнення до найвищих вершин прекрасного.

Вишивка - класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершину його мистецького хисту.

Прекра́сне - категорія естетики, що характеризує явища з точки зору досконалості, наявності вищої естетичної цінності. «Явища можна вважати прекрасними, коли вони в своїй конкретно-плотській цінності виступають як суспільно-людські цінності, що втілюють затвердження людини в світі, свободи суспільства і людини, що свідчать про розширення меж, сприяють гармонійному розвитку особи, виникненню і якнайповнішому прояву людських сил і здібностей».
Літописець - це той, хто писав літопис. Особа, що володіла грамотою і послідовно описувала певні події. Найважливішим джерелом літописця були власні спостереження. Значна частина перших літописців були ченцями.
Класика (з лат. classicus - зразковий) - явище перевірене часом, висока якість якого є загальновизнаною.
Подорож - переміщення якоюсь певною територією з метою її вивчення, а також із загальноосвітньою, пізнавальною, спортивною цілями.
Археоло́гія (грец. αρχαιος - стародавній, λογος - слово) - наука, що висвітлює історію людського суспільства на основі вивчення пам'яток кам'яної, мідної (бронзової), залізної доби і пізніших часів. До цих пам'яток, що називаються археологічними, належать: стоянки, поселення, поховання, різні типи знарядь праці, зброї, посуду, прикрас, предмети побуту, мистецтво тощо.
Традиці́йна украї́нська культу́ра, Українське народне мистецтво - це пласт української культури, пов’язаний з відтворенням світосприйняття українського народу, його психології, етичних настанов і естетичних прагнень, що охоплює всі види народної творчості, традиційно притаманні Україні: музику, танці, пісні, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, що розвиваються, як єдиний комплекс, і органічно входять у життя народу протягом усієї його історії.

Дововижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлено тим, що вона широко виступає в різноманітних варіантах - як прикраса тканин одягового, побутового, інтер'єрнообрядового призначення.

Вишивка - один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат.

Вишивка - це орнаментальна скарбниця колективного генія.

Колекти́в - cукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами, метою, проектом. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо. За видом діяльності розрізняють трудові, навчальні, військові, спортивні, художньої самодіяльності та інші колективи.
Скарбни́ця (лат. thesaurus, «тезаурус»; англ. treasury, ісп. tesorería) - скриня, місце або приміщення для зберігання скарбів, коштовностей, грошей; переносно - власне скарби, кошти, гроші. Також - назва установи, яка завідує «скарбом» (коштами, майном певної спільноти - держави, уряду, війська, племені, роду тощо).
В ній втілено чудеса народної вигадки, фантазії - геометризований метод зображення краси землі, природи, сонця, людини.

Сучасна народна вишивка розвивається на основі традиційної спадщини минулого і досягнення художньої культури українського народу. Її розвиток проходив у єдиному русі сучасного народного мистецтва, підпорядковуючись його загальним основам.

Художнє багатство української народної вишивки обумовлене яскраво виділеними провідними центрами вишивального мистецтва, які є в усіх етнографічних зонах України: Середнього Подніпров'я, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат з Прикарпаттям і Закарпатттям і Півдня України.

Полісся - історико-етнографічна область, природно-географічний край, частина колишньої прабатьківщини слов'ян, давня етноконтактна зона. Полісся розташоване на території чотирьох держав: Білорусі, України, Польщі та Росії.
Прикарпа́ття - історико-етнографічний район України. За сучасним трактуванням до Прикарпаття належить більша частина Івано-Франківської та значна частина Львівської області. Це такі райони: Богородчанський, підгірська частина Рожнятівського та Долинського районів, частина Галицького (м. Галич відноситься до Опілля)
Етнографія (від грецького етнос - плем'я, народ; графо - пишу) - суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства.
У кожному із них - свої традиції, своя система і творчі методи. До того ж і в межах етнографічних зон, крім основних центрів, виділяються локальні осередки.

Через тисячоліття тягнуться зв'язки орнаментальних схем, які постійно видозмінювались, збагачувались, залежно від конкретних соціально-історичних умов. Дослідники неодноразово підкреслювали, що саме орнамент української вишивки найповніше проніс крізь віки тотожність з орнаментом попередніх епох, передусім з античним геометричним.

Дослі́дник - людина, яка веде дослідження, займається науковими дослідженнями, вивченням, спостереженням, аналізом чого-небудь, сприяє отриманню нових знань.
Тотожність (в математиці) - рівність, що виконується на всій множині значень змінних (рівність, що виконується для будь-яких значень змінної), наприклад
Геоме́трія (від дав.-гр. γη - Земля і μετρέω - вимірюю; землеміряння) - розділ математики, наука про просторові форми, відносини і їхні узагальнення.

Збереглися важливі історичні відомості про місця виготовлення давніх вишивок, людей, котрі нею займалися. Так, в ХІ ст. було організовано школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом. Київ був центром вишивального мистецтва. Тут існували майстерні при монастирських школах.

Пам'ятки вишивок Х-ХІІІ ст. засвідчують високий рівень орнаментальних композицій вишивок з антропоморфними, зооморфними і рослинними геометричними мотивами.

Монастирські (пол. Monasterscy) - шляхетський рід часів Королівства Яґеллонів, гілка роду Бучацьких, Язловецьких. Герб - Абданк.
Антропоморфі́зм (грец. ανθρωπος - людина, грец. μορφή - вигляд, форма) - уподібнення будь-чого до людини або перенесення її фізичних та інтелектуальних властивостей на тварин, рослини, речі та явища навколишнього світу.

Уже в цей період два напрями вишивання - орнаментальний і сюжетний - перебували в органічній єдності, надаючи тканинам сюжетно-художньої виразості. Про поєднання сюжетних й орнаментальних зображень як типове явище вишивального мистецтва свідчать пам'ятки і пізнішого часу.

Вишивки ХVІІ- ХVІІІ ст. виконані переважно на домотканих полотнах: лляних, конопляних, вовняних, а також тканинах вітчизняного та зарубіжного мануфактурного виготовлення, шкірі місцевої виправки, з яких шили різні компоненти одягу, вироби інтер'єрного побутового та обрядового призначення. Орнаментально-декоративне вишивання набуло великого поширення не тільки на речах світського, а й церковного вжитку.

Світський - не релігійний, а цивільний. Означає окремішність від будь-якої релігії як інституції. Відповідно поняття «світська держава» повстало після секуляризації суспільства.
Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.
Церква - культова споруда у православних, католицьких та окремих протестантських християн, у якій відбуваються релігійні богослужіння.
Його посилений розвиток був викликаний загальною схильністю до підвищеної декоративності та розкоші середніх і заможніх кіл населення.

Різновидність, високий художній рівень орнаментального мистецтва поліської вишивки глибше розкривається при аналізі її локальних типів. Виділяються вишивки західних районів волині, півночі рівненської, житомирської і Київської областей, Чернігівщини і Сумщини. У кожному із цих регіонів спостерігаються локальні групи, підгрупи орнаментів. Зокрема, становить інтерес вишивка в північно-західного ареалу з дрібними мотивами переважно синьо-червоного колориту. Вишивка північних районів Волині подібна на вишивки, поширені на півночі Рівненщини, Житомирщини.

Рі́вненська о́бласть (до 1991 року - Ровенська область) - область в Україні. Розташована на північному заході країни. Площа області становить 20,1 тис. км² (3,3 % площі території України). Населення 1 154,2 тис.
Жито́мирська о́бласть - область на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. На півночі межує з Гомельською областю Білорусі, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України.
Жито́мир - місто в північно-західній Україні, розташоване на річці Тетерів. Адміністративний центр Житомирської області та Житомирського району (не входить до його складу). Населення міста - 268 тис. (2016), територія - 6100 га.
Рі́вне (1939-1991 - Ро́вно) - місто обласного значення в Україні, обласний центр Рівненської області, центр Рівненського району Рівненської області. Населення: 247,6 тис. мешканців (2016 р.).
Пі́вніч - сторона світу та одна з чотирьох головних точок горизонту. У західній культурі є найважливішою стороною світу: через північ, у той чи інший спосіб, визначаються всі інші. На мапах будь-якої місцевості півночі відповідає верхня частина, якщо явно не вказано інше, або якщо орієнтири на місцевості вважаються практичнішими, ніж позначення сторін світу.
Однак на Житомирщині композиція візерунків більш монументального звучання, збагачена різними варіантами трактування мотивів - "звізд", "рож".
Монументалізм (від лат. monumentum - пам'ятник) - стиль у світовому мистецтві та архітектурі середини XX століття. Виник як альтернатива авангардизму та модернізму 10-20-х років в СРСР та нацистській Німеччині, але згодом набув поширення і в інших країнах.
Такі широкі вишиті смуги розміщуються на традиційно визначних частинах одягу, рушниках, скатертинах.

У центральних районах Полісся (Житомирщина, Київщина) поширені найбільш типові, давні принципи орнаментально-композиційного вирішення вишивок, серед яких переважала техніка занизування.

Заволіка́ння (зани́зування, а також підволікання, підбір, підбирання, перетикання) - вишивальний шов, що ґрунтується на техніці «вперед голку» і імітує узорне перебірне ткання. На теренах України характерний для Полісся, де ним вишивають переважно стрічкові геометричні орнаменти червоного кольору з незначним вкрапленням синього або чорного.
Червоними нитками вишивали основні візерунки, а чорні вводили з метою розподілу за центром або для побічного обрамування.

Вишивка білими натками гладдю, вирізуванням, набируванням, використання різних видів мережок (одинарний, двійний стовпчик, "шеляжок"??, "гречечка" тощо) отримали масове поширення на Чернігівщині, Сумщині. Точністю виконання виділяються білі вишивки жіночих сорочок, рушників з широкими смугами мережок, на яких настилом окреслені крупні геометричні і рослинні мотиви.

На Київщині особливо популярними були техніки поверхнього вишивання - затягування, набирання, ??????тва, низь, хрестик, шпанівка, ретязь тощо. Вишивка Київщини багата локальними різновидами.

Різновид (рос. разновидность, англ. species, sort, variation, variety, нім. Abart f) - у мінералогії - окремі члени мінерального виду змінного складу.
В усіх районах побутувала вишивка білими натками на білому тлі. Ці та інші мотиви мають незчисленні варіанти зображень в усіх районах Київщини. Виділяються такі центри вишивального мистецтва, як Переслав, Канів, Чигирин, Золотоноша та ін.

Давню загальнослов'янську традицію має вишивка одягу на Україні. На неї вплинули і взаємозв'язки з мистецтвом сусідніх народів. Давньоруські принципи вишивання одягу збереглися передусім серед українського населення Карпат. При спільних ознаках виділяється локальними різновидами вишивки гуцулів, бойків, лемків.

Вишивка Гуцульщини на початку ХХ ст. характеризується посиленим живописним звучанням при збереженні геометричного орнаменту.

Вишивка Бойківщини - своєрідне локальне художнє явище в українському вишивальному мистецтві.

Бо́йківщина - історико-етнографічний регіон на північних і південних схилах Карпат, простягається від річок Лімниця і Тересва (на сході) до річок Уж і Сян (на заході), охоплює гірські райони Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, охоплює близько 8 тисяч км².
Основне призначення - декорування одягу впливало на її художні особливості.

У ХІХ ст. вишивка набула масового поширення на всій Україні , стала одним із основних видів народного декоративного мистецтва. Вишивали в кожному селі, а в містах - у дворянському, купецьому, міщанському середовищі, монастирях, майстернях тощо. Стали відомими великі вишивальні майстерні у селах Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Яланець на Поділлі та ін. У цих майстернях виготовляли одяг, гаманці, скатертини, рушники, наволочки, чохли на меблі для власних потреб і на продаж. Українські майстрині брали участь у всесвітніх виставках народного мистецтва, їхні твори експортували.

Дворя́ни, дворянство (фр. gentilhomme) - шляхтичі, що перебували на службі при магнатських дворах, виконуючи найрізноманітніші обов'язки, які нерідко дублювали служби королівського двору: маршалки, підскарбії, коморники, секретарі, стольники, чашники, конюші, ловчі і т. ін.
По́душка - постільна річ у вигляді зшитого з усіх боків мішка, наповненого пухом, пір'ям, поролоном, синтепоном чи будь-яким іншим м'яким матеріалом. Класична подушка є опорою для голови людини, рідше її підкладають під спину, відомі також спеціальні декоративні подушки та подушки для ніг, які зазвичай використовують під час молитви.
Експорт - вивіз із митної території країни за кордон товарів і послуг без зобов'язання їхнього зворотного повернення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг та ін.
Всесвітня виставка або Експо (англ. Expo) - міжнародна виставка, яка є символом індустріалізації і відкритим майданчиком для демонстрації технічних і технологічних досягнень.

Українські вишивальниці постійно збагачували, розробляли нові техніки поверхневого вишивання з лицевого боку. Українській народній вишивці притаманні мініатюрність, чистота виконання, ювелірний характер. Дослідники стверджують, що за техніками вишивання на Україні розрізняють близько 100 типів вишивок.

Сьогодні вишивка розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції - естетичну, пізнавальну, пошукову. Це показовий вид мистецтва, який зберіг, доніс до нас і стверджує дальший розвиток орнаментальної, графічної, живописної культури народу.

Найвідомішими є майстрині в селах: Рішетипівка?? на Полтавщині, Дігтярі на Чернігівщині, Кути на Івано-Франківщині, а також у містах : Києві, Львові, Вінниці, Ніжені, Косові, Вижниці.

Іва́но-Франкі́вська о́бласть (Івано-Франківщина, Прикарпаття, раніше Станіславщина) є одним із найбільш густонаселених і давно освоєних регіонів України. У сьогоднішніх територіальних межах, Івано-Франківська область (до 9 листопада 1962 року - Станіславська область) була утворена 4 грудня 1939 року з 10 повітів Станіславського воєводства (з винятком Жидачівського і Стрийського повітів).
Центри народної вишивки є зосередженням високої майстерності і художнього смаку.


1.2. Територіальні особливості

Кожний район, навіть кожне село має своє художнє обличчя, улюблену гаму. З того, як вишито доріжку, серветку, легко можна дізнатися, з якого села їх власниця.

Вишивка - поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконується ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі, ??? та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовними каміннями, лелітками.

Шовк - єдина тканина, в якій не живуть комахи. В умовах тотальної антисанітарії тільки шовковий одяг рятував від докучливих вошей.
Серветка, фр. serviette - шматок тканини або нетканого матеріалу прямокутної (рідше іншої) форми, що застосовується для видалення різних речовин з поверхонь. Основною функцією серветки є поглинання бруду і вологи з метою забезпечити чистоту оброблюваної поверхні.
Присі́лок - невеликий сільський населений пункт, розташований поблизу села, або частина великого села. Господарства присілку розташовані поза інтегральною забудовою села.
Коштовне камі́ння (рос. драгоценные камни, англ. gemstones, precious stones, нім. Edelsteine m pl) - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Цей вид мистецтва виник давно - корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з одягу на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва.

Давню загальнослов'янську традицію має вишивка на Україні. На неї вплинули і взаємозв'язки з мистецтвом сусідніх народів. Давньоруські принципи вишивання збереглися передусім серед українського населення Карпат. При спільних ознаках виділяється локальними різновидами вишивка гуцулів, лемків та бойків.

1.Вишивка центральної Гуцульщини - поліхромна, з певними акцентами в окремих центрах. Так, у вишивці сіл Яворів, Річки, Брустурів домінують блакитний і зелений колір.

Бру́стурів (Бру́стури) - село у Косівському районі Івано-Франківської області.
Зеле́ний - один з трьох основних кольорів, зелений діапазон спектру з довжиною хвилі 500–565 нанометрів. Зелений - це четвертий колір веселки.
Синьо-фіолетова гама характерна для буковинської вишивки, а синьо-зелена - для Закарпатської Гуцульщини.
Букови́на (край буків) - історичний регіон, розташований між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Сірету. Нині ця територія входить до складу України (частина Чернівецької області) та Румунії (частина повіту Сучава).

2. Багатство, високий художній рівень орнаментального мистецтва гуцульської вишивки зумовлені її численними типами. Славиться вишивка Верховини, Косова, Ворохти, Яремче та їхніх околицях.

Верхови́на (до 1962 р. - село Жаб'є, пол. Żabie) - місто в Україні в Івано-Франківській області, адміністративний центр Верховинського району та Верховинської районної ради. Розташоване на висоті 620 м над рівнем моря, на березі річки Чорний Черемош, за 150 км від Івано-Франківська і за 31 км від залізничної станції Ворохта.

3. Своєрідні вишивки села Яворів та його присілків. На початку ХХ ст. тут вишивали вовняними нитками низинкою, хрестиком, позаголковим швом. У Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини зберігається близько 20 зразків яворівських вишивок для уставок, виконаних у 90-х роках минулого століття вовняними нитками та хрестиком. Орнамент геометричний; основні мотиви: ромб, квадрат, прямокутник, трикутник. Це типові, масово поширені візерунки. Кожна майстриня, досконало опанувавши традиційні прийоми композиційних вирішень, вносила індивідуальну манеру в характер виконання вишивок.

Прямоку́тник - це чотирикутник, усі кути якого прямі. Протилежні сторони прямокутника рівні. Є окремим випадком паралелограма.
Коломи́я - центр Коломийського району Івано-Франківської області, адміністративний центр Коломийської районної ради, місто обласного підпорядкування, розміщене на річці Прут, у південно-східній частині області, за 65 км від Івано-Франківська.
Індиві́д, Індиві́дуум (лат. individuum - неподільний) - окремий організм, який існує самостійно, зокрема людина, особа, одиничний представник роду людського.
Значним внеском у розвиток художніх традицій яворівської вишивки кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Я́ворів - місто районного значення Яворівського району Львівської області, районний центр. Розташоване над річкою Шкло (притока Сяну).
є творчість відомої вишивальниці К.Ю.Карпанюк.

4. Як своєрідне локальне явище гуцульського мистецтва відома вишивка с.Космач з присілками. Тут, як і інших районах Гуцульщини, вишивкою декорували перемітки, сорочки, сердаки, червоні гарячі та ??обгортки для ніг - понучі тощо. Серед розмаїття вишивок виділяються вишивки чоловічих та жіночих сорочок. Домінують вишивки уставок на рукавах жіночих сорочок. Їм підпорядковані вузенькі стрічки, розміщені на швах і дудах.

Складний геометричний зміст космацької вишивок. На початку ХХ ст. майстрині використовували в одному візерунку, крім червоних, чорних, зелених та інших кольорів, по чотири відтінки жовтих і оранжових ниток. Два основні кольори домінують і надають вишивці золотистого , сонячного відблиску, святковості.

Чолові́к (множина - чоловіки) - це доросла людина чоловічої статі, однієї з двох статей роду людей (людина іншої статі - жінка). Символ чоловіка - ♂, символ Марса. Немовлята чоловічої статі часто асоціюються у західних культурах з блакитним кольором, у той час як немовлята жіночої статі, - з рожевим.
Основні кольори - кольори, змішуючи які можна отримати всі інші кольори та відтінки.

5. Давніш осередком декоративної вишивки є місто Коломия. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини - один з мистецько-культурних закладів Івано-Франківської обл. зберігає кращі зразки народної творчості.

Вишивка Гуцульщини на початку ХХ ст. характеризується посиленням живописним звучанням при збереженні геометричного орнаменту.


1.3. Орнамент та композиційна структура Гуцульщини
Одним із найрозповсюдженіших і найдоступніших видів українського народного мистецтва є вишивка. Це класичний вид народної творчості, отже живуче кришталево чисте джерело, яке дарує нам багатство здорових творчих сил народу, допомагає осягнути висоти його мистецького хисту.

В українській народній вишивці при єдиних спільних ознаках, притаманних усім районам України, чітко виступають локальні відмінності, логічно обгрунтовані геометричними, історичними та соціальними факторами.

Життя народу в певному середовищі, його побуту, звичаї, природа, навики праці, критерії розуміння краси спричинили відмінні принципи вишивання в окремих осередках, районах, селах. Об'єктом нашої уваги є локальні особливості вишивального мистецтва Гуцульщини та Покуття.

У вишивці такої етнографічної групи Карпат, як гуцули, збереглися архаїчні риси народного орнаменту.

Фа́ктор (лат. "facere" - "діяти", "виробляти", "примножувати") - умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник.
Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.
Етнос, народ (запозичено з грецької мови через латинську (старолатинське: ethnicus); грецьке ἐθνικός «племінний; народний; язичницький» є похідним від грец. ἔθνος - «громада; плем'я, народ», етимологічно «група своїх людей») - історично сформована на визначеній території стійка сукупність людей, що має єдину мову, спільні риси й стабільні особливості культури і психології.
Численні історичні, етнографічні, фольклорні та літературні матеріали стверджують масове побутування на Гуцульщині вишивки одягового призначення.

Звичайно, гуцульська вишивка розвивалася в єдиному руслі західноукраїнського вишивального мистецтва на базі давньоруського, при впливі специфічних місцевих факторів, що виділило її в окреме чітко виражене локальне явище. На основі багатьох зразків вишивки кінця ХVІІІ-початку ХІХ століть, які зберігаються в музеях України, зокрема й Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

Русь - назва історичного регіону в Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI - XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава, що була осердям середньовічної держави Київська Русь.
Літерату́ра (від лат. litterae - буква, літера), іноді книжництво, письменство - сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду.
Музе́ї України - державні, комунальні, відомчі та приватні музеї України. В Україні нараховується близько п'яти тисяч різноманітних музеїв. За роки незалежності кількість музеїв збільшилось більше ніж удвічі.

Колекція зразків вишивки доріжок, переміток тощо свідчить про високий художній рівень орнаментального мистецтва гуцулів.

Упродовж віків колективним генієм народних майстрів викристалізувалася чітка художня система, в якій взаємообумовилися фактори матеріалу, техніки, орнаменту, композиції, колориту.

Основні матеріали вишивання - ручнопрядені лляні, вовняні нитки, металеві, срібні, золоті нитки, ???, бісер. З початку ХІХ століття - нитки ДМЦ, ???, бісер, шовк.

На кожному виді ??? використовувалися свої відповідні техніки вишивання.

Французьке місто Ліон уславилось завдяки виробництву шовку, що його запровадив купець італійського походження Етьєн Тюрке. Місто мало навіть шовкову біржу. Зараз у Ліоні розташований музей тканин, присвячений історії виробництва шовку.
Так, це - низю, хрестиком, циркою, сердаки.

Яскравою особливістю гуцульської вишивки є її геометричний орнамент. Він включає в себе прості мотивчі і і складні фігурні елементи, мотиви-комплекси. Це ромб, напівромб, по-різному поєдані в горизонтальному напрямках.

Горизонталь, ізогіпса (англ. contour lines, horizontal, isohyps, нім. Höhenkurve f, Horizontale f; рос. горизонталь, изогипса; від дав.-гр. ισος - равний і дав.-гр. ὕψος - висота) - лінія на плані (карті), яка з'єднує точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою.

Одним із них - це геометризація рослинних та інших образотворчих форм, а також трасформація в геометричні мотивчі зображення людей, звірів, птахів, рослин тощо.

У гуцульській вишивці збереглися граничні геометризовані антропоморфні, зооморфні мотиви.

Зооморфізм - представлення богів в образах тварин, а священних тварин - як втілення сутності богів.
Вони чітко простежуються у вишивках верхнього одягу: на серветках, кептарах, кожухах та гуглях??.

Типовою композицією гуцульської вишивки є різні за шириною стрічкові смуги, рапорт яких складається з одного, двох або кількох мотивів. Вони розташовані строго геометрично, згідно з орнаментальною сіткою, створеною з комплексу горизонтальних, скісних, прямих і кривих ліній, що обгрунтовують відповідні орнаментальні ритми.

Для Гуцульщини є характерними розеткові та квадратові композиції з численними варіантами контурного обрамлення.

Розглянуті види вишивок розкривають складну систему гуцульської орнаментики, властивої для тієї чи іншої техніки виконання, матеріалу і призначення.

Обрамлення - прийом композиції твору журналіста,який передбачає включеність одного сюжету в інший. Наприклад, коли журналіст закінчує свій виклад і надає слово герою, який розказує свою історію.
Орнаменталі́зм в літературі - це напрям який прийшов на зміну монументалізмові. Йому притаманні такі риси як: Мозаїчність композиції та багатотематичність творів, екскурси в минуле, ліричні відступи. Погляд на світ як на систему символів, тобто художня настанова, за якою довколишня дійсність є знаком чогось іншого, вищого, духовного.
Складна́ систе́ма - система, поняття, що широко використовується в сучасній науковій літературі і вказує на специфічні особливості об'єктів дослідження практично в усіх розділах природничих та гуманітарних наук.
Кожна історична епоха вносила певні зміни у мистецтво вишивки на Гуцульщині. Поява рослинних мотивів довільного трактування - явище рідкісне. Гуцульські майстри виявили глибоке розуміння краси, своєрідної опезії геометрично-графічної лінії, гармоній форми і ритму.

Характерна риса гуцульської вишивки ХІХ-ХХ століть - поліхромність, соковита, багата, сповнена дивовижної сили декоративного звучання. У ній знайшли відображення усі барви спетральної гами. Домінуючий червоний колір у рзкних нюансах звучання - від найбільш темних до інтенсивних оранжево-золотистих відтінків.

Історична епоха - термін для позначення єдності якісного стану суспільної системи та історичного часу; категорія, в якій фокусується динамічний аспект соціального простору й часу, пов'язаного з діяльністю людей, їхньою соціальною активністю.
Черво́ний - колір з мінімальною частотою, що сприймається людським оком. Діапазон червоних кольорів в спектрі з довжиною хвилі 630-760 нанометрів, межа сприйняття залежить від віку. Один з трьох «основних» кольорів в системі RGB, додатковий колір до нього - синьо-зелений.
Так, у вишивці Верховинського району переважають лілово-фіолетові кольори, у вишивці Яворова, Брустурів домінують блакитний і зелений колір.
Верхови́нський райо́н - район України у південній частині Івано-Франківської області. Населення становить 30 224 особи (на 1 серпня 2013). Район утворено 1966 року. Районний центр - смт Верховина (до 1962 - село Жаб'є).

Виділяються вишивка найбільш відомих центрів цього виду мистецтва особливо Верховини, Криворівні, Косова, Космача, Яворова, Вижниці, Путили, Ясіня, Яремчі, Рахова, Косівської Поляни.

Косíвська Поля́на - село в Україні, центр сільської ради. Розташоване в Рахівському районі Закарпатської області. за 47 км від районного центру і за 12 км від смт Великий Бичків. Населення - 4222 чоловік.
Поряд з домінуючою технікою вишивання низинкою тут були поширені також хрестик, настелювання, штанівка, шнурок, кучерявий шов.

У 1930-х роках і особливо в повоєнний період верховинські виставки змінюють свій характер. З'являються нові складні форми, мотиви та композиції візерунків. Мотиви стають більші, спостерігається тенденція до декоративності, насиченості візерунків у композиційному та кольоровому відношенні.

Для сучасних верховинських вишивок характерне те, що поряд із традиціями строго геометричними формами появилися геометризовані рослинні мотиви: "дубовий лист", "капусточка", "чічкатий".

Назви вишивок указують на те, що вони запозичені у природи, тварнинного світу і є специфічними лише для згаданих вище сіл: "жуки", "курячі лапки", "слонові"??, "оленячі". Трапляються і композиції із декоративних зображень зайчиків та оленів серед геометричних та рослинних форм. Це - явний вплив друкованих зразків.

Вишивка нашого краю вражає багатством і різноманітністю локальних художніх традицій. У наш час відбувається їх активний творчий розвиток. З'явився новий незначний раніше вид - вишивка інтер'єрного, обрядового призначення.

Сучасна вишивка - це складне, багатогранне художнє явище. Вона розвивається у трьох основних напрямках - традиційне, професійне і самодіяльне мистецтво. У кожному із цих напрямів є свої специфічні методи і відповідні межі взаємодії.

У традиційному мистецтві вишивання вагоме місце займають народні художні промисли.

Народні художні промисли Народні художні промисли, народні ремесла - різноманітні культурні техніки виготовленням сувенірних або господарських виробів із звичайних підручних матеріалів з використанням нескладних побутових інструментів.

Художники, провідні майстри на основі наближеного вивчення локальних художніх особливостей, вишивки окремих осередків працюють над створенням вишивок нового, полегшеного звучання, співзвучних сучасним проблемам декоративно-прикладного мистецтва, в тому числі моделювання.



Розділ ІІ.

2.1. Матеріали та обладнання.

Вишиванням на Україні займалися в основному жінки. Воно було одним із улюблених занять. Довгі осінні та зимові вечори дівчата вишивали, часто супроводжуючи його піснями. Поганою нареченою вважали ту дівчину, яка не навчилась вишивати змалку. Лише одних сорочок до весілля кожна українська дівчина готувала собі кілька десятків.

Жіночий одяг оздоблювали надзвичайно гарно. У барвистій сорочці, яскравій ?????, одзобленій карсетці дівчина виглядала немовби букет живих квітів.

Кожна місцевість і навіть окремі села в Україні мають свої особисті традиції вишивання: перевагу дають тому чи іншому кольору, узору, техніці вишивання. Традиції вишивки завжди бережно передавалися з покоління в покоління, від матері до дочки.

За кольором, орнаментом, способом розподілу орнаменту на виробах завжди можна визначити місце виготовлення вишивки.

Матеріали зумовлюють художній рівень твору. Згідно з призначенням вишивальні матеріали поділяються на два типи: 1) основа, на якій вишивають, - вовняні, лляні, полотняні, домашнього виробництва тканини, шкіра, сукно та пізніше - тканини фабричного виготовлення: перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, ба?бан. шовк, шкірі та ін.; 2) матеріал, котрим вишивають : ручно-прядені лляні, конопляні вовняні;

Головний центр виробництва шовку в 20 столітті перемістився в Бразилію, бо там найсприятливіші кліматичні умови для вирощування шовковиці білої (її листя - головна їжа для гусені шовкопряда) та наявності дешевої робочої сили.
нитки фабричного виготовлення - запал, біль, кумач, волічка, гарус, з сукна вовняні нитки "коцик", шкури, шовк. Металеві, золоті та срібні нитки, корали, перли, коштовне каміння, бісер, металеві пластинки - лелітки, гудзики, сап'янові стрічки тощо. Вишивальні матеріали поступово вдосконалювалися. Так, на зміну ручнопрядним приходили нитки фабричного виготовлення. Для конкретних компонентів одягу та інтер'єрних тканин використовували інші матеріали.

Природні, фізичні, структурно-еластичні властивості, кольорові відтінки, характер взаємодії цих двох видів матеріалів визначають художню якість вишивки. Колективна мудрість народу полягає у мистецькому хисті згармонізування різних видів матеріалів, найважливішого виявлення їхньої краси у двомірній площині і продуманій пропорційності вишиваних візерунків і пробілів тканини для підсилення емоційних акцентів орнаменту, колориту.

Для вишивання необхідні такі інструменти та матеріали: голки, нитки, тканина, ножниці, наперсток. Використовують також - п'яльця, ниткопротягувач. При підготвоці до вишивання потрібний копіювальний папір, калька, олівець, сантиметрова стрічка, шпильки.

Копіювальний папір, копірка - тонкий папір з нанесеним на одну із сторін фарбувальним шаром, призначений для отримання копій документа. Вкладався між двома аркушами паперу так, що слід від написання або малювання олівцем, ручкою, друкарською машинкою або матричним принтером на верхньому аркуші переносився на нижній аркуш.



Голки. Для вишивання краще мати набір спеціальних вишивальних голок. Такі голки мають збільшене вушко, в яке легко затягувати нитку. Це дуже зручно, адже під час роботи доводиться часто змінювати нитку. До того ж затягнута в таке вушко нитка менша перетирається під час вишивання. У наборі є голки різної товщини. Підбирають голку відповідно до тканини і нитки. Чим тонша тканина, тим тонші мають бути нитка і голка. Занадто товста голка, проколюючи тканину, залишатиме на ній отвори.

Тонкими голками вишивають на марнізеті, батисті, крепдешині і тонкому полотні, середніми за довжиною і товщиною - на лляних та бавовняних тканинах; товстими - на грубій тканині, зокрема на вовні.



Нитки. Для вишивання використовують найрізноманітніші нитки: бавовняні, лляні, шовкові, синтетичні, шерстяні, ???????. Найчастіше використовують найрізноманітніші нитки: бавовняні, лляні, шовкові, синтетичні, шерстяні.

Найчастіше вишивають нитками "муліне". Муліне краще зберігати в косах. Кожний моток розрізають в одному місці і сплітають пасмами між собою. При такому зберіганні із коси можна витягувати будь-яку кількість ниток. Якщо ж після вишивання залишалася частина невикористаної нитки, то її намотують у поперек коси і пізніше використовують.



Наперсток. Наперсток потрібно добирати точно за розміром середнього пальця правої руки так, щоб він і не був великий і не стискував пальця. Найкращими є наперстки, виготовлені з нержавіючої сталі.
Ста́ль чи кри́ця (рос. Сталь; англ. Steel; нім. Stahl) - сплав заліза з вуглецем, який містить до 2,14 % вуглецю і домішок (кремній, марганець, сірка, фосфор та гази).
Спочатку при використанні наперстка відчувається певна незручність у руках пальців, але з часом це відчуття минає. З товстою тканиною рекомендується працювати тільки з наперстком.

Ножниці. Вишивальниця повинна мати в своєму вжитку три пари ножниць - для розкрою тканини; середніх розмірів - для обрізування кінців ниток та маленькі, які особливо потрібні при вишиванні з вирізуванням. Леза ножниць мають щільно змикатися і бути гостро наточеними.

2.2. Технологічні особливості

За ними вишитий виріб повинен відповідати затвердженому еталонному зразку, тобто бути виконаним акуратно і технічно правильно, з гармонійним поєднанням кольорів.

У вишитих виробах не повинно бути вузлів, кінців, петель з ниток, великих переходів вишивальної нитки з виворітного боку, стягування тканин голкою. Не повинно бути також довишивання елемента узору ниткою іншого кольору, недовишитих елементів малюнка. Невідповідності тканини вишивальній нитці і навпаки, неоднакових малюнків вишивки на куток коміра в чоловічих сорочках "гуцулка", "чумачка", "українка" та в жіночих блузках з коміром, деформацій узору внаслідок неправильного рахунку ниток.

Краї скатертини, серветок, рушників, панно тощо повинні мати рубець підгину однакової ширини. Обробляють їх на машині або вручну ажурним швом зигзаг, ретязем, плахтовим?? швом, гладдю тощо. Для всіх виробів ширина плахтового шва 0,5 см, ширина внутрішнього підгину 0,3... 0,4 см. На 1 см машинної строчки повинно бути 5-6 стібків, 3-5 ажурних стібків (мережки), 2,5 - 3,0 тамбурних.

Усі вишиті вироби потрібно обробляти крохмальним розчином і прасувати.

Розділ ІІІ.

Методика і послідовність виконання виробу.

Асортимент вшитих виробів у наш час все більше виходить у побут, адже вишивка є найбільш поширеним видом оформлення речей і невід'ємною частиною задоволення естетичних потреб людини.

Потре́ба - стан живого організму, людської особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність у чомусь, залежність від об'єктивних умов життєдіяльності і є рушійною силою їхньої активності.

За призначенням вишиті вироби поділяють на:

1 група: столова білизна - скатерки, серветки різного призначення.

Доріжки бувають розмірами : 36 х 60, 45 х 70, 50 х 90, 60 х 110 см.

З двох сторін їх обробляють дзюбчиками, під рубцем вишивають рет??зь. Вишивку на доріжці розміщують на краях окремими фігурками або суцільною смугою. Посередині доріжки розміщують орнамент. Кольорове вирішення буде залежати від орнаменту і техніки вишивки.

Серветки мають розміри 28 х 28 , 36 х 36 , 45 х 45, 51 х 51, 60 х 60 см.

Вишивають також серветки-комплекти - доріжка і шість або дванадцять серветок. Розміри доріжоки 36 х 60, 45 х 70, 50 х 90, 60 х 110 см.

Серветки під склянки мають розмір 20 х 20 см, а серветки на таці - 30 х 50, 36 х 50, 40 х 46 см.

Орнамент серветки розміщений по краях, а сереветки по середині. На доріжці та на салфетці є багата гама кольорів.

Кожний колір впливає на наше сприйняття предметів і навколишнього простору. Знаючи, що означає кожен колір зокрема і в поєданні з іншими можна "прочитати" частково зашифровану мудрість мистецтва. Таким чином кожний колір має свої властивості:

Жовтий - цвітлий??, звеселяючий, юний, сяючий колір. Виражає сонце, світло, радість, багатство, сміливість.

Оранжовий - випромінюючий, виступаючий вперед, сухий, теплий, схвильований колір. Виражає спеку, енергію, радість, теплоту, зрілість.

Зелений - скромний, спокійний, вологий, м'який, посередній. Виражає природу, спокій, молодість, безпеку, надію, розквіт, юність.

Чорний - темний, важкий, теплий, втягуючий, засмоктуючий. Виражає темряву, морок, жалобу.

Червоний - близький, палаючий, збуджений, голосний колір. Виражає вогонь, любов, пристрасть, боротьбу, динамізм, гнів.

Наприклад, пряма горизонтальна лінія - означає землю. Вертикальні хвилясті лінії - дощ. Ромб чи квадрат зображували сонце.


Перш ніж вишивати, потрібно взяти панаму.

Спочатку розводимо чорними нитками, а потім заповнюємо кольорами: червоними, зеленими, чорними, жовтими, оранжевими нитками.

Для даної роботи я вибрала вишивку - доріжки і серветок, даний виріб належить до інтер'єрного призначення.

Розділ ІV. Методики викладання ДУМ

Тема: Оздоблення серветки.

Мето́дика (від грец. μέθοδος - «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) - галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).


Мета: Навчити дітей вишивати хрестиком рослинні і геометричні орнаменти. Закріпити знання про властивості ниток і призначення текстильних матеріалів.
Тексти́ль (від лат. textere - «плести»), також текстильні матеріали - м'який матеріал, що являє собою щільну мережу природних або штучних волокон (ниток або пряжі). Пряжа виготовляється в процесі прядіння сировини з волокон вовни, льону, бавовнику або іншого матеріалу на ткацькому верстаті, виготовляючи довгі нитки.
Удосконалювати навички користуватися ножницями, голками, наперстком, п'яльцями.

Матеріали та обладнання: Голка, наперстки, кольорові нитки, ножниці, канва, папір у клітку, таблиці правил безпечної праці і санітарно-гігієнічних вимог, готові вироби (серветки).

Тип уроку: комбінований.

ід уроку

І. Організаційна частина

І. Перевірка наявності необхідних матеріалів та інструментів. Чергові на перерві під керівництвом учителя розкладають на робочих місцях учнів матеріали, інструменти, приладдя.

Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.

- Діти, перевірте, чи в кожного з вас на парті є тканина для вишивання, ножниці, голки, папір, олівець, кольорові нитки.

- Як потрібно правильно розкласти інструменти на робочому місці?

- Так, ножниці з правого боку, перед вами тканина, подушечка із голкою, папір та олівець.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

- Діти, на минулому уроці яким швом ви навчилися вишивати?

- Діти відповідають "хрестиком".

- Пригадайте, як правильно вишивати цим швом?

- Діти розповідають.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

- Сьогодні ми з вами вже пригадали, як правильно вишивати хрестиком. І ось, я покажу які гарні серветки, доріжки, рушники, сорочки вишиті хрестиком.

- Діти, скажіть, а які ще вироби можна прикрасити вишивкою?

- Так, правильно, покривала, сукні, скатерті. Ось такі гарні серветки ми будемо з вами вишивати, це чудове прикраса для дому. Вишивати можна на спеціальній тканині (канві) або панамі. Коли ви подиветеся на заготовлені вами орнаменти, то памітите, що вони повторюються. Та частина узору, яка повторюється, називається рапортом.

- А зараз, ми починаємо вишивати червоними нитками частину орнаменту. Тепер візьміть голку, заправте в неї нитку і починайте вишивати.

ІV. Подача нового матеріалу.

Пригадайте діти:

- До яких швів відноситься хрестик?

- Які ви знаєте орнаменти?

- Яку частину орнаменту ми маємо вишити на наступному уроці?

- Діти відповідають на ці питання.

Учитель показує дітям зразки і запитує:

- Як ви вважаєте, з чого треба починати роботу, щоб вишити таку серветку?

- Правильно, треба дібрати узір, кольорові нитки, потім перезняти узір, рахуючи квадратики на папері в клітку або міліметровку. Зараз ми виконуємо тренувальну вправу, навчимося шити хрест.

Вишивання хрестом виконується двома діагональними стібками, що перехрещуються. При правильному виконанні хреста на виворотній половині повинні проходити рівні прямі смуги в одному напрямі.

Учитель на дошці показує, як виконувати хрестик.

Проводимо першу лінію горизонтально, ставимо на початку крапку, відкладаємо 1 клітинку і провдимо ще одну лінію, паралельну до першої, крапку В. Коли хрест іде по одній рівній лінії горизонтально, то всі стібки виконуються спочатку в один бік, а потім вони перекривають стібками в протилежний бік. Від крапки А і В вправо через 0,5 см (через клітку) ставимо крапки через утворений квадратик проводими косу лінію спочатку в один бік, а потім в протилежний.

Учитель перевіряє, як учні виконують вправу. А тепер давайте повторимо, як шити хрестик. Діти повторюють послідовність виконання лічильного шва - хрестик.

Учитель виставляє інструкційну картку.

- Хто скаже, які інструменти ми повинні мати при вишивці?

- Правильно. Це голки, нитки, ножниці, наперсток, п'яльця.

- Діти, а хто знає, для чого використовують п'яльця?

- Правильно, для того, щоб тримати тканину в натягнутому стані і вберігати вишитий узір від стягування. Учитель демонструє учням п'яльця і показує як заправити в них нитку/тканину??.



V. Самостійна робота.

- А тепер виконуємо тренувальну вправу за нашою попередньою розміткою, прошиваємо один рядю. Учитель виконує декілька стібків і демонструє їх учням, звертає увагу на стібки, які утворилися на зворотньому боці.

- А тепер продовжуємо рядок. Діти вишивають на папері в клітку за попередньою розміткою.

- А тепер кінець нитки закріпіть на зворотньому боці, зробіть петлю в яку просуньте голку і таким чином затягніть її. Акуратно відріжте нитку ножницями. Зараз переходимо до головного завдання - вишивання серветки.

Вишивати можна на спеціальній тканині (канві) або панамі. Коли ви подивитесь на заготовлені вами орнаменти, то помітите, що вони повторюються. Та частина узору, яка повторюється, називається рапортом.

- А зараз ми приступаємо до роботи. Починаємо вишивати червоними нитками частину орнаменту. Тепер візьміть голку, заправте в неї нитку і починайте вишивати.



VІ. Підсумок уроку.

- До яких швів відноситься хрестик, якими ви вишивали орнамент?

- Які ви знаєте орнаменти?

- Що таке рапорт узору?

- Яку частину орнаменту ми маємо вишивати на наступному уроці?

Чергові збирають інструменти і приладдя, вони залишаються в класі, а всі прибирають свої робочі місця.

- Урок закінчився. Подумайте вдома, як оздобити край вашої серветки.

?? малюнок ??



Висновки

Українське народне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предновічних образах, зручних формах і динамічних мотивах орнаменту міститься символи таємничої, чарівної природи, складні переплети нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.

У кожному регіоні є свій стиль, техніка вишивання. Майже кожному регіону притаманні свої кольори вишивки. По кольору ниток ми можемо узнати де вишито той чи інший рушник, чи сорочка, чи серветка.

Так, у нашій місцевості кольори ниток відповідають кольорам природи. Це зелений, жовтий, червоний, чорний. А узори переважають строго геометричної форми.



Коломийський район є столицею гуцульської вишивки. Багато майстринь за свої роботи здобули звання Народного Майстра України. Їх вишивки демонструють по усьому світу на найпрестижніших виставках. У кожній домівці можна знайти вишивку, яка є справжнім витвором мистецтва.




Скачати 233.71 Kb.

2021