Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



І. А. Зімняя зазначає, що поняття компетентності включає не лише когнітивну та операціонально-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну І поведінкову. Воно включає результати навчання знання та

Скачати 124.97 Kb.

І. А. Зімняя зазначає, що поняття компетентності включає не лише когнітивну та операціонально-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну І поведінкову. Воно включає результати навчання знання та




Скачати 124.97 Kb.
Дата конвертації25.04.2017
Розмір124.97 Kb.






Спірін О. М.

Житомирський державний університет

імені Івана Франка

Компетентнісний підхід у проектуванні професійної підготовки вчителя інформатики

Компетентнісний підхід у проектуванні професійної підготовки вчителя інформатики насамперед вимагає покласти в основу розробки освітніх стандартів характеристики, що відображають якісні результати освітнього процесу в термінах професійних компетентностей [8, 128].

Іва́н Я́кович Франко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі - 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) - видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906).
Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.

Проблему формування знань, умінь і навичок учителя інформатики в різний час досліджували Н. Р. Балик, В. Ю. Биков, А. М. Гуржій, Л. В. Брескіна, М. І. Жалдак, М. П. Лап­чик, С. М. Прийма, С. А. Раков , Ю. С. Рамський, Т. В. Ти­хоно­ва, Ю. В. Три­ус, Г. Ю. Цибко, Г. В. Шугайло та ін. Вагомим внеском у вирішенні цієї проблеми є дисертаційна робота Н. В. Морзе, де обґрунтовано та визначено один із головних компонентів професійної компетентності вчителя інформатики – методичні вміння [4].

Однак проблема реалізації компетентнісного підходу в процесі проектування ступеневої підготовки вчителя інформатики залишається до кінця не дослідженою.

Компете́нтнісний підхі́д - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.
Необхідно вирішити ряд завдань щодо визначення загальної структури, класифікації компетенцій, конкретизації їх змісту, а також розподілу за освітньо-кваліфікацій­ними рівнями (ступенями) підготовки. Метою цього дослідження є визначення окремих вимог до проектування результатів навчання в термінах компетенцій, загальної структури та класифікації професійних компетенцій майбутнього вчителя інформатики.

І. А. Зімняя зазначає, що поняття компетентності включає не лише когнітивну та операціонально-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну і поведінкову. "Воно включає результати навчання (знання та вміння), систему ціннісних орієнтацій, звички тощо… Компетентність завжди є актуальним проявом компетенції" [3, 17].

Більшість дослідників, аналізуючи категорії "компетентність" та "компетенція", виокремлюють два типи навчальних результатів: загальна компетентність, спеціальна, або предметна, компетентність.



Загальна компетентність розуміється як здатність до аналізу й синтезу, загальні знання, здатність до самостійного навчання, співпраці та комунікації, цілеспрямованість, лідерські риси, організованість і здатність до планування тощо – це ті здібності, які "необхідні у будь-яких ситуаціях, не лише тих, що пов’язані з певною галуззю. Крім того, більшість з них можна розвинути або знищити відповідним або невідповідним навчальним методом чи у певному форматі" [6, 64]. В основу загальної компетентності насамперед мають бути покладені вимоги до освіти, що визначають здатність людини жити в суспільстві – загальні ключові компетенції. Ключові компетенції являють собою найбільш загальне і широке визначення адекватного прояву соціального життя людини в суспільстві. Вони є по суті соціальними, відображаючи особливості взаємодії, спілкування, застосування інформаційних технологій [7, 4].

Спеціальна, або предметна, компетентність часто розуміється:

– як здатність заробляти собі на життя шляхом професійної діяльності, що може здійснюватися в режимі самозайнятості, найманої праці або підприємницької діяльності;

На́йманий робітник - це фізична особа, яка виконує роботу за наймом, уклала письмовий трудовий договір, контракт чи усну угоду з керівником підприємства будь-якої форми власності із визначенням умов трудової діяльності особи, за якою вона одержує обговорену при найманні оплату готівкою або в натуральному вигляді.
Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

– як здатність людини виконувати професійні функції в певній предметній галузі згідно із спеціальними вимогами, які формулюються насамперед у рамках професійних співтовариств з огляду на потреби практики і доводяться до тих, хто орієнтує на ці вимоги зміст освіти [2, 169].

Згідно з формулюваннями ЮНЕСКО освіта являє собою процес соціалізації індивіда, у ході чого відбувається становлення його здатностей до саморозвитку, пов’язаних з формуванням когнітивних (learning to know – вчитися знати, професійно-методична компетентність), діяльнісних (learning to do – вчитися робити, компетентність у плані діяльності, перетворення задуманого в життя), комунікативних (learning to live together – вчитися жити разом, соціально-комунікативна компетентність) і світоглядних (learning to be – вчитися бути, компетентність у плані особистості) компетентностей [7, 168].

Соціаліза́ція - комплексний процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільності. Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства.

Радою Європи прийнята модель загальних ключових компетенцій, якими повинні володіти молоді європейці [6, 4; 10]: 1) політичні й соціальні компетенції – здатність брати на себе відповідальність, брати участь у підтримці і покращанні демократичних інститутів тощо;

Демокра́тія - політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).
2) міжкультурні компетенції – здатність прийняти інші культури, мови та релігії, здатність виявляти повагу один до одного тощо; 3) комунікаційні компетенції – володіння усним і письмовим спілкуванням, зокрема володіння декількома мовами; 4) інформаційні компетенції, пов’язані з виникненням інформаційного суспільства – володіння відповідними технологіями, розуміння їх застосування, здатність критично осмислювати повідомлення, що розповсюджуються масовими медіа засобами та рекламою; 5) компетенції продовженого навчання – здатність навчатися протягом усього життя в контексті неперервної фахової підготовки і соціального життя.

Важливе значення мають результати проекту "Tuning Education Structures in Europe" ("Налагодження освітніх структур у Європі") [11], підтриманого Європейською Комісією, в якому для реалізації цілей Болонської декларації поставлене завдання визначити точки конвергенції та виробити спільне розуміння кваліфікацій за рівнями в термінах компетенцій як результатів навчання.

Європе́йська комі́сія (або скорочено Єврокомі́сія) - вищий орган виконавчої влади Європейського Союзу, який приблизно відповідає ролі і функціям уряду у системах національних держав. На відміну від національних урядів, Єврокомісія може також користуватися функцією законодавчої ініціативи, але тільки у рамках ЄС та відповідно до Законодавства Європейського Союзу.

Проектом запропонована теоретична модель компетенцій майбутніх фахівців та виокремлено такі категорії загальних компетенцій: інструментальні (когнітивні здібності, методологічні здібності, технологічні вміння, лінгвістичні вміння, комунікативні компетенції); міжособистісні (вміння виражати почуття та відношення, критика та самокритика, вміння працювати в колективі тощо); системні (поєднання розуміння, ставлення та знання, що дозволяє аналізувати складові системи та її цілісність, вміння планувати системні зміни, конструювати нові системи).

Спеціальні компетенції, визначені проектом на основі аналізу окремих напрямів підготовки фахівців, є такими:

– для першого циклу (ступінь бакалавр):

1) уміння продемонструвати знання основ та історії дисципліни; 2) уміння логічно й послідовно подати засвоєне знання; 3) уміння розглянути нову інформацію в контексті та дати їй тлумачення; 4) уміння продемонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв’язок між її розділами; 5) здатність розуміти, уміння використовувати методи критичного аналізу й розвитку теорій; 6) уміння правильно використовувати методи й технології дисципліни; 7) уміння оцінити якість досліджень в окремій предметній галузі; 8) здатність розуміти результати експериментальної перевірки наукових теорій;

Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.

– для другого циклу (ступінь магістр):

1) володіти предметною областю на підвищеному (просунутому) рівні, тобто володіти новітніми методами й технологіями (дослідження), знати новітні теорії та їх інтерпретації; 2) критично відслідковувати та осмислювати розвиток теорії і практики; 3) володіти методами незалежного дослідження та вміти пояснювати його результати на просунутому рівні; 4) бути здатним зробити оригінальний внесок до дисципліни, враховуючи канони певної предметної галузі, наприклад, у межах кваліфікаційної роботи;

Предме́тна о́бласть (ПрО) - множина всіх предметів, властивості яких і відношення між якими розглядаються в науковій теорії. В логіці - гадана область можливих значень предметних змінних логічної мови.
5) проде­монструвати оригінальність і творчий підхід; 6) опанувати компетенції на професійному рівні.

З огляду на те, що система компетенцій проектується для підготовки вчителя предмету "інформатика", важливого значення набуває запропонована В. А. Сухомліним модель системи компетенцій для російського освітнього стандарту за напрямком "Інформаційні технології", яка включає 5 класів професійних компетенцій: 1) загальні професійні компетенції; 2) профільно-орієн­то­ва­ні компетенції; 3) компетенції володіння ядерними або базовими технологіями; 4) вихідні (робочі) компетенції; 5) додаткові компетенції. Зауважимо, що додаткові компетенції науковець розуміє як такі, що орієнтовані на розвиток особистісних якостей, зокрема, шляхом вивчення дисциплін, безпосередньо не пов’язаних із професійною діяльністю випускника [5, 2].

Під час розробки моделі компетенцій вчителя інформатики доцільно врахувати, що "Глосарій термінів ринку праці, розробки стандартів освітніх програм і навчальних планів" [1, 69], прийнятий Європейським освітнім фондом, пропонує чотири моделі (підходи, способи) для визначення компетенцій, що базуються на: 1) параметрах особистості;

Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.
2) виконанні задач, діяльності; 3) виконанні виробничої діяльності; 4) управлінні результатами діяльності.

Поряд із цим слід урахувати традиції вітчизняної вищої школи в розробці освітніх стандартів. Зокрема освітньо-кваліфікаційні характеристики базуються на таких основних поняттях, як: виробнича функція (типи діяльності), типова задача діяльності (наприклад, професійна, соціально-виробнича, соціально-побутова), здатність та вміння.

Виробни́ча фу́нкція (рос. производственная функция, англ. production function, нім. Betriebsfunktion f) - залежність кінцевого виходу продукції чи її вартості від використання різних факторів виробництва, конкретних видів ресурсів і затрат, подана в математичній формі.
Освітньо-професійні програми орієнтують на вивчення рекомендованого переліку дисциплін за циклами підготовки: гуманітарної і соціально-економічної, природничо-наукової, професійно-орієнто­ваної та практичної.

З’ясуємо окремі вимоги до проектування результатів навчання в термінах компетенцій. Результати навчання можна розподілити на довготривалі (вся програма підготовки в цілому) та короткотривалі (навчальна дисципліна або її модуль). Виражаючи результати навчання в термінах необхідних компетенцій для встановлення прийнятного мінімального стандарту, доцільно проектувати невелику кількість таких результатів, а не множину поверхових і малозмістовних компетенцій. Наприклад, у окремих європейських університетах рекомендують формулювати від чотирьох до восьми результатів для кожного модуля і до двадцяти п’яти результатів для всієї програми в цілому [7, 18]. Поряд із цим не рекомендується "захоплюватися розширювальним тлумаченням компетенції (небезпечний й інший шлях, що веде до "дефіциту" компетенцій)" [7, 22].

Для розробки освітніх результатів важливим є досвід європейських університетів щодо використання теорії класифікації та систематизації Блума [7, 19], яка визначає шість категорій: знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання. В описанні вимог для категорій використовуються ключові слова, зокрема:

– знання (розуміється як відтворення важливої інформації): дати визначення, повторити, зафіксувати, перерахувати, згадати, назвати, розповісти, акцентувати;

Ключове́ сло́во - слово, або сталий вислів природної мови, яке використовують для вираження деякого аспекту змісту документа (або запиту); слово, яке має істотне смислове навантаження. Воно може служити ключем під час пошуку інформації в інтернеті чи на сторінці сайту.

– розуміння (розглядається як пояснення важливої інформації): тлумачити, обговорити, описати, переформулювати, розпізнати, пояснити, виразити, впізнати, виявити, повідомити, рецензувати;

– застосування (розуміється як розв’язання закритих проблем): інтерпретувати, застосувати, вжити, діяти, використати, продемонструвати, застосовувати на практиці, інсценувати, проілюструвати, розробити план, описати в загальних рисах.

Таксономія Блума передбачає можливості специфікації компетенцій за допомогою числових характеристик, які визначають необхідний рівень підготовленості фахівців, з використанням відповідної різнорівневої шкали компетенцій або глибини знань. Метод, що базується на вказаному підході, називають методом рівневої класифікації Блума, який широко використовується закордонними дослідниками для специфікацій програм навчальних курсів.

Ряд вітчизняних дослідників (О. Є. Антонова, О. А. Дубасенюк, М. В. Лев­ківсь­­кий, Н. Г. Сидорчук та ін.) на основі таксономії Блума співвідносять запропоновані ним категорії з рівнями сформованості компетенцій вчителя: знання – репродуктивний рівень, розуміння – адаптивний рівень, застосування – конструктивний рівень, аналіз – творчий рівень, синтез – дослідницький рівень, оцінювання – оцінно-узагальнюючий рівень [9]. Останній рівень можна ще трактувати як експертний.

В. А. Сухомлін з метою адекватного та лаконічного визначення рівня компетенцій майбутніх фахівців для здобуття ступеня бакалавра пропонує обмежитися впорядкованою шестибальною шкалою зі значеннями від "0" до "5" з використанням відповідної семантики [5, 5]:

0 – рівень відсутності знань (компетенція несуттєва);

1 – рівень ознайомлення (розуміння загальних принципів питання);

2 – рівень технічної грамотності (впевнене знання методичних основ, розуміння функціональних можливостей, галузей застосування);

3 – рівень розуміння концепцій/здатності використання (розуміння концепцій і абстракцій, здатність використовувати на практиці);

4 – поглиблені знання/застосування в додатках (детальне знання засобів і рішень, здатність застосування під час створення прикладних технологій);

5 – рівень експерта (зазвичай використовується для характеристики компетенцій магістерського рівня).

На основі проведеного аналізу можна запропонувати таку загальну структуру та орієнтовну класифікацію компетенцій вчителя інформатики:



І. Загальні компетенції: індивідуальної ідентифікації та саморозвитку, міжособистісні, суспільно-системні.

ІІ. Професійно-спеціалізовані компетенції:

загально професійні;

– предметно-орієнтовані, або профільно-орієнтовані;

– технологічні;

– професійно-практичні.

Загальні компетенції слід трактувати як універсальні, ключові, над-професійні, які мають бути притаманні фахівцю будь-якого напряму підготовки, спеціальності та кваліфікації, що здобув вищу освіту.

Професійно-спеціалізовані компетенції доцільно визначати з огляду на те, що проектування будь-якої професійної підготовки зазвичай реалізується на основі двох основних моделей: адаптаційної моделі, спрямованої на адаптацію фахівця до умов майбутньої роботи, та моделі професійного розвитку, зорієнтованої на активність спеціаліста, здатність приймати рішення й нести відповідальність за зроблений вибір, здійснені та заплановані дії. Тому в кожному класі професійно-спеціалізованих компетенцій пропонується розрізняти і виокремлювати адаптаційні компетенції й компетенції професійного розвитку.

Під загально професійними компетенціями розуміються компетенції, спільні для всіх профілів підготовки вчителів. Тобто загальні професійно-педаго­гіч­ні компетенції, якими має володіти будь-який учитель середньої загальноосвітньої школи для "побудови" та здійснення власної професійної діяльності в контексті вимог до системи середньої освіти на певному етапі її розвитку.

Сер́едня осв́іта - система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.
Сере́дня загальноосві́тня шко́ла - загальноосвітня школа, в якій учні здобувають середню освіту.



Предметно-орієнтовані (профільно-орієнтовані) компетенції відображають специфіку профільної професійної діяльності вчителя з навчання учнів певному предмету. Для вчителя інформатики необхідно визначити компетенції, які безпосередньо пов’язані з підготовкою фахівців напряму "Системні науки та кібернетика" за спеціальністю "Інформатика" і обов’язково охоплюють усі актуальні змістові лінії шкільного предмету "Інформатика".

У технологічних компетенціях вчителя доцільно виділити дві групи:

– компетенції володіння принциповими фаховими технологіями, які для вчителя інформатики ми розуміємо як педагогічні технології. До названих компетенцій насамперед слід віднести загальні методичні вміння вчителя інформатики [4, 17];

– інформаційно-технологічні компетенції, якими визначаються обов’язкові результати навчання новітніх інформаційних технологій та методик їх застосування в навчальному процесі.

Інформаційні технології Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.
Навчання Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.

Можна стверджувати, що технологічними компетенціями має володіти кожен майбутній вчитель, незалежно від профілю підготовки, а набір базових технологій складає основу сучасного інструментарію та професійної діяльності в галузі педагогічної освіти.

Педагогіка Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.


Професійно-практичні компетенції слід розуміти як компетенції, якими має володіти випускник з позицій роботодавця. Такі компетенції визначають ступінь готовності випускника виконувати конкретні практичні роботи. Доцільно визначити перелік видів робіт (професійних задач), що найбільш характерні для фахової діяльності вчителя інформатики, на основі соціологічних опитувань роботодавців та експертів освітньої галузі.
Опи́тування, о́пит - це метод збору соціологічної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (усне опитування, інтерв'ю) або опосередкованого (письмове опитування, анкетування) спілкування того хто опитує з респондентом.
Варто зазначити, що такий перелік робіт не може бути сталим – він має періодично оновлюватися та слугувати орієнтиром для розробки вищими закладами освіти різного роду практичних і лабораторних занять, практикумів, тем проектних і курсових робіт, педагогічних практик тощо.

Таким чином, використання компетентнісного підходу в проектуванні професійної підготовки є необхідною умовою розробки сучасних освітніх стандартів для вчителя інформатики. Запропонована загальна структура та класифікація компетенцій може бути використана під час визначення освітньо-кваліфікаційних характеристик і програм його фахової підготовки для ступенів "бакалавр" і "магістр".



Подальші дослідження доцільно спрямувати на конкретизацію змісту професійних компетенцій, їх розподілу за освітньо-кваліфікацій­ними рівнями (ступенями) підготовки вчителя інформатики, співвіднесення рівнів компетенцій з рівнями залікових кредитів для вивчення можливостей накопичення останніх в умовах упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
Креди́тно-мо́дульна систе́ма (КМС) організації навчального процессу - це форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць - залікових кредитів.
Кредит (Креди́т ECTS, Заліко́вий креди́т) - одиниця вимірювання навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння кредитних модулів, або блоку модулів. Складає три академічні години навчальних занять та самостійної роботи у навчальному тижні протягом навчального семестру.


Використана література:

  1. Глоссарий терминов рынка труда, разработки стандартов образовательных программ и учебных планов / Европейский фонд образования. – ЕTF, 1997. – 160 с.

  2. Гребнев Л. С. Общество, учебные заведения, академические свободы (образование в России: грань тысячелетий) // Мир России. – 2001. – № 4. – С. 162-178. – http://www.hse.ru/ journals/wrldross/vol01_4/Grebnev1.htm, 18.10.2004 р.

  3. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая осно­ва компетентностного подхода в образовании. Авторская версия. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. – 42 с.

  4. Морзе Н. В. Система методичної підготовки майбутніх вчителів інформатики в педагогічних університетах: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгома­нова. – К., 2003. – 605 арк.

  5. Сухомлин В. А. Разработка системы компетенций для образовательного стандарта нового поколения по направлению "Информационные технологии". – http://www.sukhomlin.ru /results/doklad_Volgograd.doc, 30.10.2005 р.

  6. Освітні структури, результати навчання, навчальне навантаження і обчислення кредитів за Європейською системою взаємозарахування кредитів // Мат. наук.-практичного семінару "Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації", м. Львів, 21-23 листопада 2003 р. / МОН України; Нац. ун-т "Львівська політехніка". – Львів, 2003. – С. 58-72. – http://www.mon.gov.ua/ education/higher/bolon/r_coll.doc, 11.10.2004 р.

  7. Проектирование образовательных стандартов на основе компетентностного подхода и кредитно-модульной системы зачетных единиц / Под ред. Е. И. Моисеева и В. В. Тихомирова. – http://www.academy.fsb.ru/icccs/1251/ v_01.doc, 20.07.2006 р.

  8. Спірін О. М. Характерні вимоги до цілей та змісту кредитної освітньої технології // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2005. – № 24. – С.  25-129.
    Житомирський державний університет імені Івана Франка (ЖДУ імені Івана Франка) - найстаріший вищий навчальний заклад Житомирщини. Заснований у 1919 році як «Волинський педагогічний інститут».
     

  9. Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів: Навчальний посібник: У 2 ч.
    Навчальний посібник - видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.
    / За заг. ред. д-ра пед. наук О. А. Дубасенюк. – Житомир: ЖДПУ, 2001. – Ч. 1. – 267 с.

  10. Hutmacher Walo. Key competencies for Europe: Report of the Symposium Berne, Switzerland, 27-30 March 1996 / Council for Cultural Co-operation (CDCC) // Secondary Education for Europe Strasburg. – 1997. – Р. 11.

  11. Tuning Educational Structures in Europe. – http://www.europa.eu.int/comm/education/ policies/educ/tuninig/tuning_en.html, 25.10.2005 р.


Аннотация

В данной статье изложено понимание компетентностного подхода в проектировании профессиональной подготовки учителя информатики. Предложена общая структура, классификация компетенций и основные характеристики специальных компетенций учителя информатики.


Скачати 124.97 Kb.

  • Житомирського державного університету імені Івана Франка