Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



І. Бурлакова Опанування учнями старших класів літературознавчих категорій під час текстового аналізу великого епічного твору

Скачати 91.74 Kb.

І. Бурлакова Опанування учнями старших класів літературознавчих категорій під час текстового аналізу великого епічного твору




Скачати 91.74 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації28.05.2017
Розмір91.74 Kb.
  1   2



І. Бурлакова


Опанування учнями старших класів літературознавчих категорій під час текстового аналізу великого епічного твору (на матеріалі роману У.Самчука “волинь”)

Представлена методична розвідка має на меті з’ясувати можливості та шляхи активізації літературознавчої лексики під час вивчення конкретного літературного твору. Ілюстративним матеріалом є трилогія “Волинь” відомого українського прозаїка, яскравого представника діаспорного письменства Уласа Самчука.

Ула́с Олексійович Самчу́к (7 (20) лютого 1905(19050220), Дермань тепер Здолбунівський район Рівненської області - 9 липня 1987, Торонто) - український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово».

Достатньо високий рівень загально філологічної освіти передбачає уміння сучасного старшокласника вільно та доцільно використовувати літературознавчу лексику під час самостійного аналізу літературного матеріалу будь-якого жанрового формату, але, як правило, найбільші труднощі викликає аналіз такого значного за текстовим обсягом твору, як роман-епопея. А саме як епопею визначають трилогію У.Самчука “Волинь” більшість дослідників його творчості (С.Пінчук, О.Тарнавський, Г.Костюк, Л.Луців).

Для демонстрації можливостей активізації в учнів знань з теорії літератури свідомо обраний сюжетно-композиційний рівень твору, оскільки його аналіз сприяє формуванню в учнів уявлення про гармонійність фактури роману-епопеї, органічність втілення авторськкого задуму.

Тео́рія літерату́ри (з грецької - спостереження, дослідження) - це галузь літературознавства, яка науково осмислює, узагальнює закономірності та особливості розвитку художньої творчості, розробляє та систематизує літературні поняття.
Адже композиція – поняття функціональне, змістовне, це не лише наявність у у структурі тексту окремих компонентів, а й принципи їх організації в єдину художню цілісність.

Автор даної методичної розвідки ґрунтується на засадах сучасної методології літературної шкільної освіти, яка сповідує принцип, згідно з яким методика повинна враховувати досягнення літературознавства не лише на рівні коментаря, а й на рівні концепції художнього твору.

Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.


Композиційний аналіз (як окремий шлях шкільного аналізу літературного твору його пропонують такі автори, як Е.Пасічник [9], Н.Волошина [2], Т.Пахомова [11] та інші) є методологічно та практично вмотивованим підготовчим етапом до більш складного структурно-стильового аналізу, якщо його підняти до рівня вивчення індивідуального стилю письменника як неповторного оригінального явища у контексті стилю доби, сприймання письменника як репрезентанта культурно-історичного періоду, що озвучив у своїх текстах діалектику буття нації.

На початку уроку, присвяченого детальному аналізу “Волині”, варто звернути увагу на розлогу структуру тексту та сформулювати завдання, яке дозволить вчителеві сконцентрувати увагу учнів та позначити основний напрямок їх пошукової діяльності. Завдання може бути багатоскладовим, інтегральним (що відповідає сучасним вимогам до методики проведення уроку, на яких наголошують у своїх роботах Н.Волошина.[2], П. Гудим, В.Неділько [4], О. Ковальчук, Б. Мозолюк [5],, В.Марко [8], Б. Степанишин [13]), а його формулювання носитиме також й інформативний, навчальний характер:

“В оцінці постаті письменника Уласа Самчука домінують такі означення, як “літописець”, “український Гомер”, “Гомер ХХ-го століття”, “образотворець времені лютого”, “творець хронікально-літописного жанру”. Як ви думаєте, які саме особливості художнього мислення письменника дозволили літературознавцям зробити такі порівняння та узагальнення?”.

Одночасно можна запропонувати учням ключ-підказку:



  • Згадайте, хто такий Гомер, автором яких творів він є? Чому українського письменника У.Самчука порівнюють з цим давньогрецьким поетом?

  • Що таке літопис та хроніка як літературні жанри?
    Літерату́рний жанр (фр. genre - рід, вид) - тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури.
    Зверніть увагу на характерні ознаки цього жанру, особливості його композиції.

Сучасна програма з літератури побудована таким чином, що старшокласники володіють значним за обсягом термінологічним словником, який дозволяє їм оперувати основними літературознавчими категоріями та поняттями. Адже формування понятійно-категоріального апарату в учнів починається майже синхронно з початком вивчення самої літератури як феномену культури.

Згідно спостережень Є.Пасічника [10;233], засвоєння літературознавчої термінології учнями старших класів у порівнянні з учнями середньої школи має свою специфіку. На нашу думку, вона полягає у тому, що у своїх спостереженнях учні, скеровані вчителем, ідуть не від аналітичного рівня до синтетичного (маємо на увазі сам вектор: не від спостереження над текстом як ілюстративним матеріалом до терміну-поняття), а від загального до одиничного (тобто навпаки – розуміючи наповнення терміну, орієнтуючись у царині літературознавства, старшокласники здатні ідентифікувати той чи інший літературний прийом, троп, розпізнати елемент складної художньої структури в конкретному тексті).

Але інколи забуваємо ще про один стратегічно важливий як для шкільної літературної освіти аспект: довга та кропітка робота по нагромадженню знань логічно підпорядкована головній меті – навчити учнів самостійно поціновувати твори, визначати в літературному потоці ті артефакти, які є вартісними в естетичному плані. Отже, від – до певної міри – абстрактного теоретичного поняття учні старшої школи йдуть до конкретного тексту з тим, щоб піднятися на новий, системний рівень узагальнення, побачити усі явища літературного життя у їх взаємозв’язках та взаємозумовленості. Це тим більш важливо, що в основі вивчення твору в школі лежить літературознавча концепція.

Тому завданням вчителя, який працює зі старшокласниками, є не стільки навчити учнів основних термінів та понять, скільки вдосконалити навички їх активного практичного застосування, активно заохочуючи до самостійних узагальнень.

Старшокласники добре знайомі з термінами сюжет та композиція. Вони з легкістю згадають, що кожний художник має в своєму арсеналі велике розмаїття художніх деталей, засобів. Досліджуючи композицію літературного твору, слід визначити принципи вибору та розташування цих художніх деталей, змістовних елементів, дослідити закони їх поєднання. Художник не тільки вибирає окремі деталі, а й розташовує їх своєрідно, чим і пояснюється різноманітність типів композицій.Такої точки зору дотримуються в своїх роботах Л.

Аспект (лат. aspectus - вигляд, погляд) - поняття філософії (онтології, теорії пізнання). У філософії аспект розглядається
Левітан, Л.Цилевич [6], В.Лесик [7].

Під час вивчення сюжетно-композиційної будови роману “Волинь” вчитель прагнутиме сконцентрувати увагу учнів на таких моментах та тезах:



  • Роман “Волинь” розповідає про життя сім’ї Довбенків як характерної і типової для України селянської родини. Сюжетний стрижень цього великого епічного полотна складають епохальні події, що накладають свій відбиток на внутрішній світ конкретної людини, яка змінюється під тиском обставин.

  • Кожний із трьох томів роману-епопеї являє собою розлогу розповідь, насичену деталями, як побутового, так і психологічного характеру. Розуміючи духовну єдність всіх членів сім’ї, спільність їх інтересів, сприймаючи родину як ціле, виділимо окремі постаті: це мати, діти і, нарешті, батько. Саме через їх долі, внутрішній світ, роздуми і переживання автор веде свою розповідь про історичні шляхи, якими довелося пройти цілому народу. Прагнення тримати в полі зору головного героя твору (Володька Довбенка) з його складним і сповненим суперечностей внутрішнім світом та з його найближчим оточенням обумовило вибір автором хронікального типу подачі художнього матеріалу.
    Головни́й геро́й або протагоні́ст (від грец. πρωταγωνιστής «той, хто виконує головну роль») - персонаж, який у різних видах мистецтва грає провідну роль, зазвичай протиставляється антагоністові. Цей термін виник у Давній Греції, коли в 534 до н. е.


  • У.Самчук у своїй трилогії реалізує схему людина – історія – народ, яка є характерною ознакою роману-епопеї. Передаючи складну атмосферу та драматизм змальованого часу, У.Самчук включає в сюжет гострі, під час невирішувані конфлікти соціального життя суспільства, розповідає про духовне життя громади, охоплює побут та повсякденність, звертається до морально-етичних засад існування народу.
    Духовне життя - активно-творча діяльність людей, в результаті якої відбувається засвоєння та перетворення світу у виробництві, зберіганні, розподілі, споживанні духовних цінностей та ідеального змісту.
    По́бут - позавиробнича сфера діяльності людей, пов'язана з задоволенням ними своїх власних матеріальних та культурних потреб (житло, одяг, їжа, відпочинок тощо). Побут також охоплює звичаї, обряди, традиції, які відображають особливості життя конкретного класу, нації, народності, етнічної групи.
    Тобто, обсервує дійсність в усіх її проявах, в усій її складності.

Отже, тезу про те, що романне мислення У.Самчука носить яскраво виявлений літописний характер, що, в свою чергу, підсилює епопейність “Волині”, учні сприймають вже не тільки як номінативно означену, а й як практично обґрунтовану.

Досліджуючи сюжетно-композиційну будову твору, звертаючи увагу на такі структурні елементи та поняття, як деталь, ритм, мотив тощо, учні за допомогою вчителя доходять висновку, що роман У.Самчука “Волинь” є поліфонічним за своєю природою, що очевидно з наявності декількох мотивів, одні з яких окреслюються більш-менш чітко, інші можуть доповнювати або підсилювати у своєму звучанні мотиви магістральні, провідні.

Серед цих мотивів пропонуємо визначити домінантний і конспективно його зафіксувати. Лейтмотивом “Волині”, який стає яскравішим у своєму звучанні завдяки розвитку найбільш значимих мотивів, є пробудження національної самосвідомості в надрах селянства як основи української нації.

Самосвідомість Самосвідо́мість (англ. Self-consciousness, рос. Самосознание, нім. Selbstbewusstsein) - рефлекторна (відображувана) свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення.
Українці Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.
У своєму звучанні цей лейтмотив піднімається до рівня провідної теми.

Мотивний аналіз твору як складовий елемент аналізу сюжетно-композиційного дозволяє вийти на змістовний рівень, піднятися до розуміння ідейно-тематичної цілісності роману, його проблематики, а за продуктивної роботи – і до осягнення авторського задуму. Тому пропонуємо школярам результати мотивного аналізу так само зафіксувати письмово.

У конспекті доцільно зберегти таку інформацію:

Лейтмотив забезпечується акордним звучанням таких мотивів:


  • мотив землі, який, в свою чергу, розгортається у декількох напрямках, постає в різних площинах. Земля як Батьківщина, яка зберігає історію та духовний код нації; земля як ґрунт, який родить хліб, але взамін потребує селянських рук і поту; земля як територія, як життєвий простір, за який йде боротьба, як суб’єкт у його вітальній суті;

  • мотив духовного життя нації. Цей мотив реалізується через звертання до світу Біблії, філософії християнства, історичної пам’яті,

  1   2


Скачати 91.74 Kb.

  • Уласа Самчука