Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



І включає в себе

Скачати 175.75 Kb.

І включає в себе




Скачати 175.75 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації02.05.2017
Розмір175.75 Kb.
  1   2




ЗАПАЛЕННЯ

Запалення - типовий патологічний процес, який виникає в результаті пошкодження тканини і проявляється комплексом структурних, функціональних і метаболічних порушень, а також розладами мікроциркуляції.
Патологічний процес - це послідовність закономірно виникаючих в організмі реакцій у відповідь на ушкоджуючий вплив патогенного фактора.

Крім того, запалення є важливою захисно-пристосувальною реакцією, яка сформувалася в процесі еволюції як засіб збереження цілого організму за рахунок втрати його якоїсь певної частини.

Запалення ушкоджує цілу структурно-функціональну одиницю тканини або органа, яка носить назву гістіон і включає в себе:

1) специфічні для даної тканини чи органа клітини (паренхіматозні клітини);

2) елементи сполучної тканини: а) клітини (фіброцити, фібробласти, моноцити, гранулоцити, тканині базофіли), б) сполучнотканинні волокна (колагенові, еластичні, ретикулярні), в) основна речовина (гіалуронова кислота, глікозаміноглікани, глюкопротеїди);

Сполучна́ ткани́на - тканина живого організму, яка виконує опорну, захисну і трофічну функції. Складається з декількох видів клітин; переважно з фібробластів, волокон і основної тканинної речовини. Міжклітинна речовина добре виражена.

3) мікроциркуляторне русло (гематичне і лімфатичне);

Мікроциркуляторне русло (МЦР) або Мікроциркуляторне судинне русло - система руху крові по судинах різного калібру для забезпечення газообміну та обміну речовин у тканинах організму.

4) нервовий апарат.

Е т і о л о г і я запалення.

Фактори, які викликають запалення, називаються флогогенними і поділяються на: 1) екзогенні і 2) ендогенні.

1) До екзогенних факторів відносяться: а) фактори фізичного походження (механічні, термічні, іонізуюче і ультрафіолетове випромінювання), б) хімічні фактори (кислоти, луги, солі важких металів, феноли, альдегіди і т.ін.), в) біологічні агенти (віруси, бактерії, грибки, найпростіші).

2) Ендогенні фактори: а) продукти порушеного метаболізму (азотисті сполуки - при уремії, сечова кислота - при подагрі), б) крововиливи та продукти розпаду формених елементів крові, в) імунні комплекси (комплекс антиген-антитіло, компоненти комплемента і т.

Біологічні агенти Біологі́чні аге́нти - збудники інфекційних хвороб або токсини, що можуть використовуватися як біологічна зброя або засоби біотероризму. Відомо близько 1200 типів біологічних агентів.
Важкі метали - нечітко визначена група елементів з металічними властивостями, що зазвичай включає перехідні метали, деякі металоїди, лантаноїди і актиноїди. Історично було запропоновано багато визначень цього терміну, деякі засновані на густині, інші на атомному номері або атомній масі, ще інші на хімічних властивостях або токсичності.
Ультрафіолетове випромінювання Ультрафіолетове випромінювання (від лат. ultra - «за межами»), скорочено УФ-випромінювання або ультрафіолет - невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що посідає спектральну область між видимим і рентгенівським випромінюваннями в межах довжин хвиль 400-10 нм.
Кров Кров - рідка сполучна тканина організму тварин, що виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності. Кров складається з рідкої частини плазми та різноманітних клітин. Вона циркулює системою судин (хребетні та частина безхребетних тварин) під дією сили ритмічних скорочень серця або судини, що його заміщує.
ін.).

Зовнішні ознаки запалення - відомі як пентада Цельса-Галена:

1) припухлість (tumor),

2) почервоніння (rubor),

3) підвищення температури (calor),

4) біль (dolor),

5) порушення функції (functio laesa).



Запалення класифікують:

1) За перебігом: а) гостре, б) підгостре, в) хронічне.

2) За причиною: а) неінфекційного походження (банальне або неспецифічне) – викликається неінфекційними чинниками; б) інфекційного походження, яке включає в себе специфічні запалення (туберкульоз, сифіліс, лепра, склерома, сап).

3) За характером превалювання фази запалення: а) альтеративне, б) ексудативне і в) проліферативне.

4) У залежності від реактивності організму запалення може бути: а) нормергічним - адекватним за проявами фактору, який його викликав; б) гіперергічним – бурний перебіг запалення, наприклад, на фоні сенсибілізації; в) гіпоергічним – із незначними проявами (у дітей 1-го місяця життя, у старечому віці, при значному виснаженні організму).

Патогенез запалення.

В патогенезі запалення розрізняють наступні компоненти: 1) альтерацію (первинну і вторинну), 2) порушення мікроциркуляції з явищами ексудації і еміграції складових компонентів крові за межі судинного русла, 3) проліферацію. Ці компоненти іноді називають стадіями запалення. Все ж необхідно пам‘ятати, що відмічені процеси не є строго послідовними, вони перекриваються в часі, оскільки в надрах однієї стадії зароджується інша.

І А. Первинна альтерація. Запалення завжди починається з ушкодження тканини. Після дії ушкоджуючого фактора в клітинах виникають структурні зміни і порушення метаболізму, характер яких залежить від інтенсивності ушкоджуючого фактора і типу тканини.

І Б. Вторинна альтерація виникає під впливом факторів, які утворюються в результаті первинної альтерації. Ці фактори називають медіаторами запалення, які значно розширюють і поглиблюють запальний процес.

Медіатори запалення - це біологічно активні речовини і сполуки, які утворюються в місці запалення і, по-суті, визначають його патогенез.

Біологічно активні речовини (БАР) - (грец. bios - життя, що означає зв'язок із життєвими процесами і відповідає слову «біол.» + лат. activus - активний, тобто речовина, яка має біологічну активність) - це сполуки, які внаслідок своїх фізико-хімічних властивостей мають певну специфічну активність і виконують, змінюють або впливають на каталітичну (ферменти, вітаміни, коферменти), енергетичну (вуглеводи, ліпіди), пластичну (вуглеводи, ліпіди, білки), регуляторну (гормони, пептиди) або інші функції в організмі.

Розрізняють медіатори: 1) клітинного походження (утворюються і активуються в різних клітинах) і 2) плазменного походження (утворюються у клітинах, але активуються у плазмі крові).

До медіаторів клітинного походження належать:

1) лізосомальні фактори,

2) продукти дегрануляції тканинних базофілів (біогенні аміни: гістамін, серотонін),

3) похідні арахідонової кислоти,

4) пептиди і білки (лейкокіни, цитокіни, ферменти),

5) нейропептиди, нейромедіатори (адреналін, норадреналін, ацетилхолін).

Плазма крові - рідка частина крові, що містить розчинені у воді іони, неорганічні й органічні речовини, зокрема білки, вуглеводи, солі, біологічно активні речовини (гормони, цитокіни, вітаміни тощо), а також продукти клітинної дисиміляції, які підлягають виведенню із організму.
Арахідонова кислота (АА, іноді Ара) - це поліненасичена Омега-6 жирна кислота 20:4(ω-6). Структурно пов'язана із насиченою арахіновою кислотою, яку знайдено в арахісовій олії.

Медіатори плазменного походження включають:

1) калікреїн-кинінову систему,

2) продукти активації комплементу,

3) продукти активації зсідаючої і фібринолітичної систем крові.

1. До лізосомальних факторів належать: а) лізосомальні ферменти (кислі і нейтральні гідролази), б) неферментні катіонні білки, в) вільні радикали і пероксиди.

а) Основним джерелом лізомальних ферментів є лейкоцити. Вони:

- викликають вторинну альтерацію,

- приймають участь в утворенні і активації інших медіаторів запалення: стимулюють дегрануляцію тканинних базофілів, активують калікреїн-кінінову систему, систему комплемента, звільняють арахідонову кислоту із фосфоліпідів клітинних мембран,

- підвищують проникність капілярів завдяки дії колагенази, еластази і гіалуронідази, які руйнують базальну мембрану судин,

- активують процеси гліколізу органічних речовин з утворенням молочної і піровиноградної кислот та розвитком місцевого ацидозу і гіперонкії.

Базальна мембрана, основна мембрана - тонкий шар волокон, що залягає під епітелієм (вистеляє порожнини і поверхні тіла) чи ендотелієм (вистеляє внутрішні поверхні кровоносних судин).
Органі́чні речови́ни (рос. органические вещества, англ. organic matter; нім. organische Stoffe m pl) - речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.

б) Неферментні катіонні білки лізосом:

- викликають вторинну альтерацію,

- підвищують проникність судин,

- активують хемотаксис лейкоцитів.

в) Вільні радикали і пероксиди є факторами ушкодження клітин і позаклітинних структур.

2. Продукти дегрануляції тканинних базофілів (гістамін і серотонін):

- розширюють артеріоли з розвитком артеріальної гіперемії,

- підвищують проникність стінки судин,

- подразнюють нервові закінчення, що веде до виникнення болі.

3. Похідні арахідонової кислоти.

Під впливом фосфоліпази А2 (активується за допомогою іонів Са2 ) відбувається вивільнення арахідонової кислоти із фосфоліпідів клітинних мембран. В подальшому можливі два шляхи перетворення арахідонової кислоти: циклоксигеназний (ЦОГ) і ліпоксигеназний (ЛОГ) з утворенням ейкозаноїдів. В результаті активації ЦОГ утворюються класичні простагландини Е2, D2 і F, тромбоксан (ТхА2) і простациклін (ПГ І2), при активації ЛОГ – лейкотрієни А444, D4 і Е4.

Простагландини утворюються в усіх клітинах, найбільше у ендотеліоцитах. Вони: а) розширюють артеріоли, б) звужують венули, в) підвищують проникність судинної стінки, г) зменшують поріг больової чутливості нервових закінчень.

Тромбоксан утворюється в тромбоцитах: а) звужує артеріоли, б) викликає агрегацію тромбоцитів.

Простациклін виділяється ендотеліоцитами і є антагоністом тромбоксану: а) розширює артеріоли, б) гальмує агрегацію тромбоцитів.

З ціллю пригнічення ЦОГ використовуються нестероїдні протизапальні препарати: діклофенак, бруфен, ібубруфен, індометацин.

Нестеро́їдні протизапальні́ препара́ти (НПЗП) - також відомі як нестероїдні протизапальні агенти / анальгетики (НПЗА), або нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) - це клас лікарських засобів, які забезпечують анальгетичний та антипіретичний (жарознижуючий) ефекти і, при застосуванні у вищих дозах, протизапальний ефект.



Лейкотрієни утворюються лейкоцитами і тканинними базофілами: а) володіють спазмогенним впливом на ГМК стінок судин, бронхіол і кишечника, б) стимулюють хемотаксис лейкоцитів, в) підвищують проникність судин.

4. Білки і пептиди.



Цитокіни включають лімфокіни і монокіни.

Цитокіни класифікують:

1) За механізмом дії: а) цитокіни, які ушкоджують клітини-мішені (цитотоксини); б) цитокіни, які викликають проліферацію клітин (мітогенні фактори);

Проліферація (лат. proliferatio, proles - потомство, ferre - нести) - розростання тканини тварини через поділ та ріст клітин організму. Збільшення клітин в організмі збалансовано клітинною загибеллю та диференціацією клітин та перехід їх у стадію G0 клітинного циклу - такі клітини не здатні до поділу, тому не призводять до розростання тканин .
в) цитокіни, які впливають на міграцію різних типів клітин (хемотаксини).

2) За характером впливу на клітини-мішені цитокіни поділяються на: а) активуючі і б) пригнічуючі.

П р и к л а д и цитокінів: 1) інтерлейкіни-2-18 – комунікаційні молекули, за рахунок яких відбувається “спілкування” між клітинами імунної системи;

Іму́нна систе́ма - сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму. Знищенню імунною системою підлягає генетично чужорідне: молекули інших організмів, мікробні клітини, молекули, до яких утворюються антитіла, а також, пошкоджені клітини власного організму; крім того, імунна система може реагувати на власні клітини та тканини, що мають пошкодження або злоякісно трансформовані.
2) інтерферон (проявляє противірусну дію, активує макрофаги та природні кілери); 3) фактор переносу Лоуренса (переносить ознаки алергії від донора до реципієнта при переливанні крові), 4) фактори трансформації або фактори росту В-лімфоцитів, серед яких: а) мітогенний фактор (стимулює розмноження лімфоцитів) і б) бласттрансформуючий фактор (стимулює утворення бластних форм В-лімфоцитів);
Переливання крові (гемотрансфузія) - операція, яка полягає у перенесенні певної кількості крові або компонентів крові від донора до реципієнта. Має на меті заміну втрачених компонентів та відновлення функцій крові.
5) фактор, який пригнічує міграцію фагоцитів (macrophage inhibition factor - MIF), 6) фактор активації макрофагів (macrophage activation factor – MАF) – стимулює перетворення моноцитів у макрофаги; 7) фактор хемотаксису (веде до нагромадження лейкоцитів в зоні запалення); 8) лімфотоксин (володіє цитотоксичною дією - руйнує клітини);



Клітинами-мішенями для лімфокінів є: 1) різні популяції лімфоцитів, 2) макрофаги, 3) гранулоцити, 4) свої і чужорідні клітини. Є лімфокіни, які викликають загальні реакції організму (гарячка, головний біль, болі в м‘язах і суглобах і т.і.
Головни́й біль (або цефалгія) - частий симптом різноманітних захворювань і патологічних станів, відчуття болю в області мозкового черепа.
) – інтерлейкін-1.

Лімфокіни - продукти діяльності Т-лімфоцитів, серед яких ІЛ-2, ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-7, ІЛ-8, інтерферон (ІФН), хемокіни.

При цьому, ІЛ-2: а) сприяє накопиченню Т-клітин із цитотоксичними, хелперними і супресорними функціями; б) сприяє проліферації і диференціюванню В-лімфоцитів; в) приймає участь у взаємодії моноцит Т-лімфоцит;



ІЛ-3 є гемопоетичним фактором росту;

ІЛ-4 стимулює продукцію IgE і IgG В-лімфоцитами;

ІЛ-5: а) індукує синтез IgE і IgG В-лімфоцитами; б) є фактором диферентціювання еозинофілів;
  1   2


Скачати 175.75 Kb.

  • І А. Первинна альтерація
  • І Б. Вторинна альтерація