Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Імені академіка Степана Дем’янчука

Скачати 339.5 Kb.

Імені академіка Степана Дем’янчука




Скачати 339.5 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації31.03.2017
Розмір339.5 Kb.
ТипПротокол
  1   2

Міжнародний економіко-гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем’янчука

Природничо-географічний факультет

Затверджено

на засіданні Вченої ради

Міжнародного економіко-гуманітарного

університету імені акад. С. Дем’янчука

Голова Вченої Ради

___________ професор А.С. Дем’янчук

Протокол № ______ від

_____″ _______________ 2015 р.



ПРОГРАМА

ВСТУПНОГО ІСПИТУ З ГЕОГРАФІЇ


для студентів спеціальності 8.04010401 – Географія


Обговорено і затверджено на засіданні кафедри географії і туризму

Протокол № 3 від „20січня 2015 р.

__________ доц. Романів А.С.


Обговорено і затверджено на засіданні

Ради природничо-географічного факультету

Протокол № 4 від „20січня 2015 р.

_____________ доц. Романів А.С.




Рівне - 2015

Анотація
Для ефективної підготовки випускників освітньо-кваліфікаційного рівня - магістр зі спеціальності 8.04010401 “Географія” за вимогами компонентів стандарту вищої освіти, вимоги до професійного відбору повинні бути такими: абітурієнт повинен володіти комплексом знань, навичок, умінь в обсязі програми базової чи повної вищої освіти освітньо-кваліфікаційних рівнів – бакалавр напряму підготовки 6.
Професі́йний відбі́р (профвідбір) - процедура вірогідної оцінки професійної придатності людини, вивчення її можливостей до оволодіння певною спеціальністю, досягнення необхідного рівня майстерності та ефективного виконання професійних обов'язків.
040104 – «Географія», чи спеціаліст спеціальності 7.04010401 “Географія” в галузі знань 0401 - “Природничі науки”, що підтверджується документами встановленого зразка.

На вступний іспит з географії виноситься увесь нормативний зміст освітньо-професійної програми підготовки бакалавра з напряму підготовки 6.040104 Географія. В програму іспиту включені питання з нормативних фундаментальних та професійно-орієнтованих географічних дисциплін навчального плану, таких як: загальне землезнавство, геологія, геоморфологія, географія ґрунтів з основами ґрунтознавства, кліматологія, картографія з основами топографії, фізична географія материків і океанів, фізична географія України, основи промисловості, сільського господарства та транспорту, географія населення з основами демографії, соціальна географія України, економічна географія України, економічна і соціальна географія зарубіжних країн.

Землезна́вство, або зага́льна фізи́чна геогра́фія - наука про будову довколишнього середовища людства (географічну оболонку). База у вирішенні сучасних глобальних проблем людства. Сучасний підхід землезнавства у пізнанні планетарних механізмів виходить з позицій феномена самоорганізації, тобто здатності самодовільно підтримувати, зберігати й удосконалювати власну організацію за умов постійного впливу зовнішніх чинників та внутрішніх перебудов. Саме в пізнанні цих аспектів планетарних механізмів полягає передумова науково обґрунтованого природокористування та стійкого розвитку людства.
Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.
Соціа́льна геогра́фія - суспільна географічна наука, що вивчає закономірності територіальної організації соціальної інфраструктури у зв'язку із способом виробництва та особливостями географічного середовища (побутове, культосвітнє, медичне обслуговування населення, народна освіта тощо).
Географія населення - наука, що вивчає закономірності і просторові особливості формування і розвитку сучасного населення і населених пунктів в різних соціальних, економічних, історичних і природних умовах.
Економі́чна геогра́фія - розділ соціально-економічної географії, наука про територіальну організацію суспільного виробництва, вивчає закономірності, принципи та фактори формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів.
Фізи́чна геогра́фія - наука про природу та антропогенні зміни ландшафтної оболонки Землі, що є середовищем життєдіяльності людства та земної біоти загалом.
Географія України - частина регіональної географії, яка вивчає природне середовище і територіальну організацію суспільства в межах України. Основними її розділами є фізична і соціально-економічна географія України.



Студенти на вступному іспиті повинні показати високу професійну підготовленість, знання фізико-географічних та суспільно-географічних процесів і явищ, творчо використовувати основні положення основ фізичної, соціальної і економічної географії, повинні давати комплексну фізико-, суспільно-географічну характеристику регіонів.
Зміст програми

Будова Всесвіту і Сонячної системи. Всесвіт або Космос. Форми існування матерії. Космічні системи і тіла, їх взаємодія. Ієрархія будови Космосу. Метагалактика. Галактика. Сонячна система. Сонце. Сонячне випромінювання.
Со́нячна систе́ма - планетна система, що включає в себе центральну зорю - Сонце, і всі природні космічні об'єкти, що обертаються навколо нього.
Со́нце (лат. Sol) - зоря, що є центром Сонячної системи.
Сонячний вітер. Планети Сонячної системи. Моделі будови Всесвіту. Матерія і енергія, її поширення та засвоєння на поверхні Землі.
Сонячний вітер - потік іонізованих частинок (в основному геліо–водневої плазми), який виділяється із сонячної корони зі швидкістю 300–1200 км/с у навколишній простір у всіх напрямках. Рух цих частинок викривлює магнітне поле Сонця, Землі та галактики і галактичний вітер.
Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Процес фотосинтезу.

Земля – планета Сонячної системи. Розміри Землі. Рух Землі навколо Сонця та його наслідки.
Навколо Сонця (англ. Ring Around the Sun) - науково-фантастичне оповідання Айзека Азімова, вперше опубліковане у травні 1940 журналом Future Fiction. Увійшло до збірки «Ранній Азімов» 1972.
Рік сонячний та календарний. Афелій. Перигелій. Зміна пір року. Дні рівнодення та сонцестояння. Протяжність дня і ночі. Теплові пояси та пояси освітленості.

Обертання Землі навколо своєї осі. Наслідки обертання. Докази обертання. Кутова і лінійна швидкість обертання. Сила Коріоліса. Доба. Зміна дня і ночі. Часові пояси. Час місцевий, поясний.

Гравітаційне поле Землі і земний магнетизм. Сила тяжіння, її роль. Поле сили тяжіння. Магнітосфера Землі. Магнітні полюси, магнітні аномалії. Вплив сонячного віту на магнітосферу.

Внутрішня будова Землі.
Теплові пояси́ - території на земній поверхні, які різняться кількістю сонячної енергії, яка потрапляє на їхню поверхню. Виділяють п'ять теплових поясів: спекотний (жаркий), два помірні і два холодні.
Магнітосфера Землі - зона навколоземного простору, фізичні властивості якої зумовлюються магнітним полем Землі та його взаємодією з потоками заряджених частинок корпускулярного випромінення Сонця - сонячного вітру.
Си́ла Коріолі́са (за іменем французького вченого Г. Г. Коріоліса) - одна з сил інерції, що існує в системі відліку, що обертається, і виявляється при русі в напрямі під кутом до осі обертання.
Гравіта́ція або тяжіння - властивість тіл із масою притягуватись одне до одного. Гравітаційна взаємодія найслабша із фундаментальних взаємодій, однак її характерною особливістю є те, що тіла, які мають масу, завжди притягаються одне до одного.
Часови́й по́яс - частина поверхні земної кулі, на якій прийнятий один стандартний час, який ще часто називають місцевим часом. Для зручності відліку поточного часу вся територія земної кулі поділена на 24 часові пояси шириною в середньому 15°.
Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний - близько 6355,5 км, середній - 6371 км) і складається з декількох оболонок. Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх реологічними властивостями.
Склад, маса, щільність, густина, температура. Методи вивчення.

Геохронологія. Етапи розвитку Землі. Геохронологія. Вік Землі і земної кори, методи вивчення.

Атмосфера. Склад та будова атмосфери. Походження. Взаємодія з іншими оболонками.

Сонячна радіація і радіаційний баланс. Розподіл сонячної радіації по широтах.
Со́нячна радіа́ція - електромагнітне і корпускулярне випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль.
Сонячна енергія - енергія від Сонця в формі радіації та світла. Ця енергія значною мірою керує кліматом та погодою, та є основою життя. Технологія, що контролює сонячну енергію називається сонячною енергетикою.
Зміна радіації в атмосфері. Альбедо. Радіаційний баланс. Розподіл температури по земній поверхні. Карти ізомери. Теплові пояси.


Вода в атмосфері. Вода в атмосфері, форми і кількість. Характеристика вологості повітря. Випаровування та випаровуваність. Розподіл вологості повітря по зонах. Конденсація та сублімація. Роса, іній, ожеледь, тумани, хмари. Класифікація хмар, хмарність. Атмосферні опади: різновиди, умови, випаровування, інтенсивність.
Радіаці́йний бала́нс земно́ї пове́рхні - алгебраїчна сума потоків радіації в певному об'ємі, або на певній поверхні, тобто різниця між поглинутою радіацією і ефективним випромінюванням цієї поверхні. Річні його величини в цілому для Землі додатні.
Атмосфе́рні о́пади - вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ.
Сніговий покрив. Розподіл опадів по земній поверхні. Атмосферне зволоження. Коефіцієнт зволоження. Атмосферний тиск: одиниці і методи виміру. Зміна тиску з висотою. Ізомери. Вітер: характеристика вітрів, швидкість, сила.


Повітряні маси. Повітряні маси: формування, теплі і холодні. Атмосферні фронти, міграція фронтів. Циклони і антициклони: утворення, стадії розвитку, розміри, швидкість, поширення. Загальна циркуляція атмосфери. Планетарна система переносу шарів атмосфери. Вихри. Панівні там місцеві вітри.
Коефіцієнт зволо́ження - відношення річної кількості опадів до випаровуваності за той самий період. Є одним з головних кліматичних показників і вказує на посушливість, чи навпаки - вологість клімату. Якщо коефіцієнт зволоження більший, то клімат вологіший, а якщо менший - то сухіший.
Фро́нт атмосфе́рний - перехідна зона між двома повітряними масами з відмінними фізичними властивостями (головним чином температурою та вологістю). Також, умовно, поверхня поділу між двома повітряними масами в атмосфері.
Циркуля́ція атмосфе́ри - система замкнутих течій, що проявляються в масштабах значних частин атмосфери Землі. Подібні течії призводять до перенесення повітряних мас і енергії як в широтному, так і в меридіональному напрямках, через що є найважливішим процесом кліматотворення, впливаючи на погоду в будь-якому місці планети.
Атмосферний тиск - тиск, з яким атмосфера Землі діє на земну поверхню і всі тіла, що на ній розташовані.
Місце́ві вітри́ - вітри, що утворюють характерний для даного регіону режим погоди і мають велику повторюваність (фен, сироко, самум, хамсин, чинук, баргузин, бора тощо).
Погода: елементи погоди, класифікація, ознаки. Служба погоди. Пронози.


Гідросфера. Походження природних вод. Формування і еволюція гідросфери. Властивості води. Об’єм структура гідросфери. Кругообіг води. Світовий водний баланс.

Світовий океан. Світовий океан: структура, причини коливань поверхні, солоність води. Густина та інші властивості. Тепловий режим океанів та морів. Лід в океанах. Хвилі: причини виникнення, характеристика. Припливи і відпливи: утворюючі сили. Течії: походження, класифікація. Природні ресурси Світового океану.
Во́дний бала́нс - кількісне співвідношення прибутку, витрат і акумуляції води за певний час (рік, сезон, місяць тощо) для будь-якої території або водного об'єкта. Найчастіше розглядається щодо басейну річки (або його частини).
Солоність - сумарний вміст всіх твердих розчинених речовин, що містяться в 1 літрі морської води, виражені в грамах. Вимірюється в проміле (‰).
Кругообіг води́ - безперервний замкнутий процес переміщення води на земній кулі, що відбувається під впливом сонячної радіації і дії сили тяжіння.
Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.
Світови́й океа́н (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) - водна оболонка Землі, яка омиває всі материки та острови і займає близько 70,8 % поверхні земної кулі.
Їх використання.


Води суші. Поверхневі та підземні води.
Підземні води - води, що містяться у верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки, пори, тріщини, пустоти. У ґрунті заповнюють капіляри. Поділяються на води зони аерації, ґрунтові і артезіанські.
Стік води з суші. Водний баланс. Підземні води. Їх класифікація та характеристика. Раціональне використання. Ріки. Річкові системи.
Річкова́ систе́ма - сукупність приток головної річки у межах річкового басейну; частина гідрографічної сітки.
Їх типи. Річкові басейни. Вододіли, швидкість течії у річках. Живлення та режими рік. Поверхневий стік, його характеристика.
Поверхне́вий стік - стік вод атмосферного походження по земній поверхні під дією сила сили тяжіння.
Використання та охорона рік. Озера. Походження та класифікація. Водний баланс та режим озер. Використання та охорона. Водосховища. Болота: утворення та режими. Типи боліт. Роль боліт. Використання та охорона. Льодовики: умови виникнення та розвитку. Сучасні зледеніння. Типи та рух льодовиків.


Літосфера. Сучасні уявлення про літосферну оболонку. Рельєфоутворення: джерела енергії, роль сили тяжіння, вплив Космосу, діяльність людини.

Ендогенні та екзогенні фактори та їх вплив на процеси рельєфотворення.

Процеси рельєфоутворення: ендогенний, екзогенний, рівні денудації, схилові процеси. Фактори рельєфоутворення.

Планетарний рельєф Землі. Головін типи морфоструктури: рівнини, гори. Класифікація гір. Морфоскульптура. Флювіальний рельєф.
Діяльність - це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.
Флювіальний рельєф (лат. fluvius - потік) - сукупність екзогенних форм рельєфу, створених внаслідок геологічної дії тимчасових або постійних водотоків.
Рельєф берегів та дна океанів.


Біосфера. Жива речовина у географічній оболонці. Роль живої речовини у розвитку атмосфери, гідросфери, літосфери.
Жива́ речовина́ - вся сукупність тіл живих організмів в біосфері, незалежно від їх систематичної приналежності.
Вчення про біосферу.


Біологічний кругообіг речовини і енергії в географічній оболонці.

Біологічний кругообіг речовини і енергії. Рослини, тварини, мікроорганізми. Ґрунти.

Властивості географічної оболонки. Географічна оболонка. Межі географічної оболонки. Кругообіг речовини і енергії. Закономірності будови та диференціація оболонки. Фізико-географічне районування. Ландшафт.

Географічне середовище та суспільство. Роль географічного середовища у розвитку суспільства. Значення середовища для виробництва. Зміни природних комплексів.

Предмет картографії, топографії, цифрової картографії. Предмет картографії і топографії, їх взаємозв’язок. Карти, плани. Класифікація карт та атласів, їх призначення. Системи координат в картографії і топографії. Форма і розміри Землі. Географічні координати.
Географі́чне середо́вище - частина земного простору, з яким людське суспільство перебуває в наш час[Коли?] у безпосередній взаємодії, тобто воно пов'язане з процесом життєдіяльності людей. Частина географічної оболонки, включена в сферу людської діяльності і складова необхідна умова існування суспільства.
Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Районува́ння фі́зико-географі́чне (рос. райони́рование фи́зико-географи́ческое, англ. physical and geographical regionalization, нім. physikalisch-geographische Rayonierung f) - система територіального поділу земної поверхні на супідрядні природні регіони, які відрізняються комплексом природних властивостей, зумовлених їхнім положенням, історією розвитку та характером фізико-географічних процесів.
Система координат - спосіб задання точок простору за допомогою чисел. Кількість чисел, необхідних для однозначного визначення будь-якої точки простору, визначає його вимірність. Обов'язковим елементом системи координат є початок координат - точка, від якої ведеться відлік відстаней.
Географічні координати Географічні координати - величини, які визначають положення певної точки на місцевості (на плані чи на карті) відносно прийнятої системи координат. Система координат встановлює початкові (вихідні) точки поверхні або лінії відліку потрібних величин - початку відліку координат та одиниці їх обчислення.
Плоскі прямокутні координати Гаусса-Крюгера. Системи висот. Азимути і дирекційні кути

Рішення задач по топографічній карті.
Карти топографічні (рос. карты топографические, англ. topographic maps, англ. surface contour maps; нім. topographische Karten f pl) - докладні, єдині за змістом, оформленням і математичною основою географічні карти, на яких зображені природні і соціально-економічні об'єкти місцевості з властивими їм якісними і кількісними характеристиками і особливостями розміщення.
Вимірювання віддалей. Поперечний масштаб. Курвіметр. Визначення прямокутних та географічних координат точки. Нанесення точки на карту за її координатами. Визначення дирекційних кутів та азимутів.
Дирекці́йний кут (рос. дирекционный угол, англ. grid bearing, grid azimuth; directional angle; нім. Richtungswinkel m, Richtwinkel m, topographischer Azimut n, m, Gitterazimut n, m) - кут в горизонтальній площині, між напрямком, паралельним осі абсцис та даним напрямком, відлічений за годинниковою стрілкою.
Визначення ухилів. Побудова профілів. Визначення площ ділянок. Планіметр.

Топографічне знімання місцевості. Методи наземного топографічного знімання: теодолітне, тахеометричне, мензульне, окомірне. Вимірювання горизонтальних кутів. Теодоліти, їх будова. Вимірювання довжин ліній. Стрічка, світловіддалемір. Створення знімальної мережі. Прокладання теодолітних ходів. Обчислення координат точок теоделітного ходу. Способи знімання контурів Побудова плану топографічного знімання.

Нівелювання. Задачі і методи нівелювання. Суть геометричного нівелювання. Нівеліри, їх будова та перевірки. Порядок роботи на станції при технічному нівелюванні. Обчислення висот точок.

Орієнтування на місцевості. Орієнтування за компасом. Орієнтування за небесними світилами, за природними прикметами. Орієнтування за допомогою карти.

Загальні відомості з математичної картографії. Математична основа карт. Геодезична основа карт. Картографічні проекції, спотворення проекцій. Класифікація проекцій.

Технології створення карт. Аерофотознімання. Дистанційне зондування Землі.
Математи́чна картогра́фія (рос. математическая картография, англ. mathematical cartography, нім. mathematische Kartographie f) - розділ картографії, який вивчає математичну основу карт, зокрема теорію, перетворення і способи раціонального застосування картографічних проекцій на практиці.
Картографічні проекції (рос. картографические проекции, англ. cartographic projections, нім. kartographische Projektionen f pl) - способи зображення земного сфероїда на площині, при яких кожній точці M зображуваної поверхні відповідає точка M ′ , яка називається її зображенням на площині.
Дистанці́йне зондува́ння Землі (ДЗЗ)́ - спостереження поверхні Землі авіаційними і космічними засобами, оснащеними різноманітними видами знімальної апаратури.
Створення цифрових карт місцевості (ЦКМ) з графічних оригіналів.
Цифровá кáрта місцéвості (ЦКМ) - цифрова модель місцевості, записана на машинному носієві у встановлених структурі і кодах, в прийнятій для топографічних карт проекціях, системі координат і висот, яка по точності і змісту відповідає карті відповідного масштабу.
Наземне знімання. Технічні засоби реалізації технологій

Особливості створення тематичних карт. Значення тематичних карт в науці і практиці. Зміст тематичних карт. Особливості формування легенди тематичної карти. Способи картографічного зображення: знаків, лінійних знаків, ізоліній, якісного фону, ареалів, точковий, діаграм.

Картографічна генералізація. Суть генералізації та її фактори. Види генералізації. Оцінка точності генералізації

Особливості створення ЦКМ. Характеристика ЄСКККІ України. Особливості цифрового описання картографічних об’єктів. Растрове і векторне представлення даних. Порядок роботи з пакетом прикладних програм “МарЕdit”.
Застосунок, застосовна програма, прикладна програма (англ. application, application software; пол. aplikacja; рос. приложение, прикладная программа) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.
Режими векторизації. Заповнення бланків семантичної інформації.

Складання та видання карт. Принципи складання карт. Розробка програми карти. Підготовка карт до видання. Редагування карт. Коректура. Видання карт.

Предмет і завдання курсу „Фізична географія материків і океанів”. Основні риси будови поверхні земної кулі в її розвитку. Загальна порівняльна характеристика матери­ків. Основні принципи фізико-географічного райо­нуван­ня материків.

Євразія. Геологічна історія формування материка та його геологічна будова.
Геоло́гія (від грец. γῆ - земля, і грец. λογος - наука) - комплекс наук про тверду оболонку Землі, історію її розвитку та процеси, що її створили.
Рельєф Євразії, будова та основні чинники його формування. Загальна характеристика клімату, ґрунтового і рослинного пок­риву. Фізико-географічне районування.

Європа - частина Євразії. Геологічна історія форму­вання Європи, її геологічна будова і корисні копалини. Рельєф Європи, історія його формування і основні чинники форму­вання. Клімат Європи, основні чинники його формуван­ня. Внутрішні води Європи, сучасне зледеніння. Ґрунтовий і рослинний покрив Європи, її тваринний світ.

Регіональне фізико-географічне районування Європи (Шпіц­берген, Ісландія, Феноскандія, Середньоєвропейська рівнина, Британські острови, Герцинська Європа, Альпійська Європа, Європейське Середземномор’я, Східноєвропейська рівнина, Карпати, Кримські гори).

Фа́уна (новолат. fauna, від лат. Fauna - богиня лісів і полів, покровителька стад тварин) - історично сформована сукупність видів тварин, що живуть в певній області і входять до всіх її біогеоценозів.
Кри́мські го́ри (крим. Qırım dağları) - гірська система на півдні України та Кримського півострова. Простягається вздовж чорноморського узбережжя на 180 км із південного-заходу на північний-схід, від мису Айя на околицях Балаклави в Севастополі до мису Іллі біля Феодосії.
Вну́трішні во́ди - водна територія держави, за винятком територіальних вод. Відповідно до визначення Конвенції ООН з морського права до внутрішніх вод належать води, що знаходяться в сторону берега відносно базової лінії територіальних вод, за виключенням таких для держав-архіпелагів.
Росли́нність (лат. vegetatio, ōnis f) - сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) планети в цілому або її окремих регіонів та місцевостей.
Східноєвропейська рівнина (Руська рівнина) - одна з найбільших рівнин земної кулі, розташована в більшій, східній частині Європи. На півночі омивається водами Білого і Баренцового, а на півдні - Чорного, Азовського і Каспійського морів.
Середньоєвропейська рівнина є геоморфологічним регіоном Європи. Обмежена на півночі узбережжями Північного та Балтійського морів, на півдні - горами і височинами Герцинської Європи.
Антропогенна змінність ландшафтів. Охорона природи. Заповідники.


  1   2


Скачати 339.5 Kb.