Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Імені в. Г. Короленка

Імені в. Г. Короленка




Сторінка1/8
Дата конвертації07.06.2017
Розмір1.26 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Г.
Політик - особа, яка професійно займається політичною діяльністю, обіймає чи прагне до певної громадської посади. Як правило, нині політиків обирає електорат; на відміну від політиків, чиновників призначають.
Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
 КОРОЛЕНКА


ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра музики

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

КІНЦЯ XVI-ПОЧАТКУ XIX СТОЛІТТЯ

Тексти лекцій
з курсу «Історія зарубіжної музики»

для студентів психолого-педагогічного факультету


музичних груп


Укладач:

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри музики Дячук Н.І.



Полтава – 2009

Музичне мистецтво Західної Європи кінця XVI – початку XIX століття: Тексти лекцій з курсу «Історія зарубіжної музики» для студентів психолого-педагогічного факультету музичних груп / Укл.
Компози́тор (ж.р. композиторка, від лат. componere - складати в ціле) - автор музичних творів: особа, що займається створенням музики.
Студе́нт (лат. studens, родовий відмінок studentis - «ретельно працюючий», «такий, що займається») - учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.
Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.
Дячук Н.І. – Полтава: ПДПУ імені В.Г. Короленка. – 2009 р. – 103 с.

Рецензенти: кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри музики ПДПУ імені В.Г. Короленка Лобач О.О.


музикознавець, член Національної спілки композиторів України, викладач вищої категорії відділу музичної літератури та фольклору Полтавського музичного училища ім. М.В.
Фолькло́р (англ.
Композитор Ігнацій Ян Падеревський був прем'єр-міністром Польщі, Верді та Шостакович були депутатами.
folk-lore, букв. - народна мудрість; народне знання), або усна наро́дна тво́рчість - художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.
 Лисенка Чепіль О.В.


Тексти лекцій «Музичне мистецтво Західної Європи кінця XVI – початку XIX століття» укладені відповідно навчального плану і навчальної програми з курсу «Історія зарубіжної музики» для студентів психолого-педагогічного факультету музичних груп (Історія зарубіжної музики: Навчальна програма для студентів педагогічних університетів для студентів психолого-педагогічного факультету зі спеціальності 6.010103, 7.010103 «Музика.
Серед радянських композиторів є Герої Соціалістичної Праці, наприклад, Кабалевський.
Педагогіка і методика середньої освіти.
Спеціальність (лат. specialis - особливий; від species - род, вид) - комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності.
Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.
Сер́едня осв́іта - система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.
Психологія» / Укладач Н.І. Євстігнєєва – Полтава: Видавництво ПДПУ імені В.Г. Короленка, 2008 р. – 57 с.)



Затверджено вченою радою ПДПУ імені В.Г. Короленка протоколом


«___» від__________________
ПЕРЕДМОВА
Вивчення важ­ливих мистецьких подій та найкращих творів зарубіжної музичної літератури одного з найважливіших в історії музичного мистецтва історичного періоду – кінця XVI-початку XIX століття – періоду становлення класичної музики – сприяє формуванню у студентів мистецького світогляду, підвищення рівня музичної ерудиції, виховання естетичного смаку та відчуття стилю, вироблення професійного ставлення музичних події, стильового чи жанрового явища, конкретного музичного твору, творчого доробку та діяльності певного композитора чи виконавця в контексті історико-культурологічного підходу.
Серед українських композиторів є «герої України» - Євген Станкович та Мирослав Скорик.
Підвищення (елевація) - кутова висота об'єкта спостереження (земного предмета, літального апарату, небесного світила тощо) над істинним горизонтом. Підвищення спільно з азимутом служить для визначення напрямку на об'єкт.
Світо́гляд - сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності.
Вихова́ння - процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.
Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.
Музичний твір - це твір, художні образи котрого виражені за допомогою звуків. Автор музичного твору називається композитором. Музичний твір може існувати у вигляді нотного запису, виконання, звукозапису (цифрового чи аналогового) та відеозапису.
Му́зика (від грец. μουσική - мистецтво муз) - мистецтво організації музичних звуків, передусім у часовій (ритмічній), звуковисотній і тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики.

Тексти лекцій «Музична культура доби Бароко» та «Епоха Просвіти в західноєвропейській історії музики XVIII століття» є складовою частиною навчального курсу «Історія зарубіжної музики» студентів психолого-педагогічного факультету музичних груп. На вивчення кожної теми навчальним планом передбачено по 4 аудиторні години.

Теоретичний матеріал текстів лекцій викладено відповідно до загальноприйнятих вітчизняною та світовою історією музичного мистецтва відомостей про музичні явища.

Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
Істо́рія (від дав.-гр. ἱστορία - оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле) або діє́пис - наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.
В лекціях подано не тільки узагальнений історико-музикознавчий матеріал, а й стислі відомості про життя та творчість видатних композиторів, їх музичні твори; розкрито основні поняття та терміни.

Крім теоретичного матеріалу тексти лекцій місять завдання для самоконтролю, які дозволять студентам перевірити необхідні знання з кожної теми самостійно. Завдання складаються з визначення основних понять теми та відтворення узагальненої схеми відповідної історичної епохи та музичного стилю.

Відтво́рення - слово, яке, в залежності від контексту застосування набуває різних значень.
Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.
Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.
Музичний стиль - сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або творчого напрямку.
Історична епоха - термін для позначення єдності якісного стану суспільної системи та історичного часу; категорія, в якій фокусується динамічний аспект соціального простору й часу, пов'язаного з діяльністю людей, їхньою соціальною активністю.



У результаті вивчення лекцій студент повинен знати основні закономірності формування й розвитку зару­біжної музичної культури періоду кінця XVI-початку XIX століття, їх зв’язок із суспільно-іс­то­рич­ними умовами;
Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.
Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.
естетичні погляди представників різних композиторських шкіл; особливості діалектичного розвитку та співіснування художніх стилів бароко, класицизму, рококо, сентименталізму.

    На основі засвоєння теоретичних положень лекцій студент повинен уміти визначити основні риси того чи іншого музичного стилю, художнього напряму, композиторської школи та їх проявів у конкретному музичному творі; визначити основні риси стилю даного композитора у контексті стильових засад певної епохи, художнього напряму; дати історичну довідку стосовно певної художньої події чи мис­тецького явища;
    Сентименталі́зм (фр. sentimentalisme, від фр. sentiment - почуття) - мистецький напрям у європейській літературі другої пол. 18 ст. Назва виникла від незавершеного роману «Сентиментальна подорож Францією та Італією» Лоренса Стерна.
    Діале́ктика (грец. διαλεκτική - «мистецтво сперечатись», «міркувати») - метод філософії, що досліджує категорії розвитку.
    Худо́жник - творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва; живописець, графік, скульптор, майстер, коміксіст.
    охарактеризувати творчість композитора (розкрити коло тем, образів, жанрів, виявити найтиповіші музичні засоби, використані для втілення ідейно-образного змісту його творів); виявити знання музичної літератури (відтворювати голосом чи за допомогою інструмента основні теми твору); проаналізувати музичний твір у широкому історико-стилістич­но­му контексті; охарактеризувати роль елементів музичної мови у створенні ху­дожнього образу (чи образів) твору; застосовувати набуті знання та вміння у власній педагогіч­но-виховній діяльності.


МУЗИЧНА КУЛЬТУРА ДОБИ БАРОКО

План


  1. Естетика стилю музичного Бароко (загальна характеристика епохи кінця 16 – першої половини 18 ст.; визначення терміну «бароко»; емоційне та філософське кредо епохи).

  2. Музичні здобутки епохи (музична теорія, провідні жанри, особливості музичної мови, музичні інструменти, видатні персоналії композиторів та їх музичні твори, заклади музичної освіти та культури).
    Персо́на (лат. persona, від етруського - маска) - роль, особа) - 1. Особа, людина як окрема особистість.
    Музи́чна осві́та - процес засвоєння знань, вмінь та навичок, необхідних для музичної діяльності, а також сукупність знань і пов'язаних з ними вмінь та навичок, отриманих у результаті навчання. Під музичною освітою нерідко розуміють і саму систему організації музичного навчання.
    Музи́чний інструме́нт - інструмент, призначений для виконання музики. В принципі будь-який інструмент, що здатний відтворювати звуки за певних умов і в певних музичних традиціях може бути використаним, як музичний.


  3. Значення Бароко для світової музичної культури.



Література


  1. Розеншильд К.К. Істория зарубежной музыки. – Вып.1.– М.: Музыка, 1978. – С. 191-533.

  2. Галацкая В. Музыкальная литература зарубежных стран. – Вып. 1. – М., 1978.

  3. Кадцын Л.М. Музыкальное искусство и творчество слушателя: Учеб.пособие для вузов. – М.: Высшая школа, 1990. – 303 с.

  4. Великие музыканты Западной Европы: Хрестоматия для учащихся старших классов / Сост. В. Б. Григорович. – М., 1982.

  5. Ренессанс. Барокко. Классицизм. Проблема стилей в зап.-европ. иск-ве XV-XVII вв., М., 1966;

  6. Ливанова Т. Н. Зап.-европ. му­зыка XVII —XVIII вв. в ряду искусств, М., 1977; её же, Из истории музыки и музыкознания за рубежом, М., 1981;

  7. Брянцева B.H. Музыкальный энциклопедический словарь / Гл.
    Музичний енциклопедичний словник (рос. Музыкальный энциклопедический словарь) - науково-довідкове видання, випущене видавництвом «Радянська енциклопедія» в 1990 році. Містить понад 8000 статей різного характеру - від великих оглядів до коротких довідок.
    Ред. Г.В. Келдыш. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С.
    Велика російська енциклопедія (рос. Большая Российская энциклопедия; Радянська енциклопедія) - наукове видавництво, федеральне державне унітарне підприємство, яке підпорядковується Росдруку.
    55-56



  1. ЕСТЕТИКА СТИЛЮ МУЗИЧНОГО БАРОКО (загальна характеристика епохи кінця 16 – першої половини 18 ст.; визначення терміну «бароко», емоційне та філософське кредо епохи)


Загальна характеристика епохи кінця 16 – першої половини 18 ст. Наприкінці 16 століття оптимістичний гуманізм епохи Відродження змінюється на трагічне світосприймання, пов’язане з відображенням у свідомості людей загострених протиріч економічного, політичного та суспільного життя, що призвело у 17 столітті до буржуазних революцій.
Суспі́льне (нім. gesellschaftlich, рос. общественное) - одна з основних категорій соціології та соціальної філософії. Вперше вона була введена до наукового обігу К. Марксом.
Фу́нкція (відображення, трансформація, оператор) в математиці - це правило, яке кожному елементу з першої множини (області визначення) ставить у відповідність один і тільки один елемент з другої множини.
Буржуа́зна револю́ція - соціальна революція, основним завданням якої є знищення феодального ладу або його залишків.
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм - європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.

Це час однієї з найбільш грандіозних історичних епох людства – всі європейські країни розвивались в одному напрямку – від феодалізму до капіталізму. Становлення капіталізму у Європі відбувалось нерівномірно (в Голландії вже склались буржуазні відношення, в Англії тривала буржуазна революція, у Франції розквітав абсолютизм, в Італії існувала контрреформація, у Німеччині зберігалась феодальна роздробленість та тривала тридцятирічна війна (1618-1648 рр.

Капіталі́зм - суспільний лад, економічна система виробництва та розподілу, заснована на принципах приватної власності, особистої ініціативності, раціональності та ефективності використання наявних ресурсів, максимізації прибутку (капіталу).
Абсолюти́зм (від лат. absolutus - необмежений, незалежний, безумовний, самодержавство, абсолютна монархія) - форма правління державою, за якої верховна влада (суверенітет тощо) належить одній особі (царю, імператору, королю тощо), та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.
Контрреформація (реформування католицизму) - рух спрямований на оновлення католицької церкви, виник як реакція на поширення протестантизму. Контрреформація тривала приблизно з 1560 року до кінця Тридцятилітньої війни.
Феодалі́зм - панівна за середньовіччя в Західній і частково в Центральній та Східній Європі суспільно-економічна система. Феодальний лад - це такий лад, коли землевласник дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю.
Усього на території Європи станом на 2008 рік - 45 незалежних країн та 6 залежних територій.
Феода́льна роздрі́бненість - поділ середньовічної держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади. Термін був поширений у радянській марксистській історіографії.
Тридцятирічна війна - один із перших загальноєвропейських збройних конфліктів, який тривав з 23 травня 1618 по 24 жовтня 1648 року між двома угрупуваннями держав: габсбурзькою і антигабсбурзькою коаліцією за домінування на Європейському континенті.
); Іспанія була однією з найвідсталіших країн Європи).
Європа є однією з частин світу, що обіймає частину материка Євразія. Площа Європи становить понад 10,5 млн км², населення - близько 730 млн осіб.

Провідними соціальними прошарками суспільства стають буржуазія, земельна аристократія та селянство. В Італії, Франції, Англії, частково в Німеччині відбувається процес становлення єдиних націй та формуються національні музичні культури буржуазного типу. Серед них провідну роль відіграє італійська музична культура.

Націона́льність - приналежність особи до нації, держави або народу. Поняття «національність» може мати різноманітні значення: юридично-правове, політичне, етнологічне, культурологічне, повсякденно-побутове тощо.
Селя́ни - жителі сіл і сільських місцевостей, а також люди, чиїм джерелом існування є праця на землі, зайнятість в фермерському господарстві; представники класу фермерів, або працівників або власників невеликих господарств, особливо в середні століття при феодалізмі; або, більшість населення в будь-якому доіндустріальному суспільстві.
Аристокрáтія (від грец. αριστοκρατία, ἀριστεύς - найкращий і κρατεῖν - правити, тобто влада найкращих) - привілейований прошарок населення або правлячої верхівки. Зазвичай це спадкове шляхетство, вищий стан, привілейована соціальна група, верства або прошарок традиційного суспільства з особливим статусом, котрий має виняткові права, переваги та можливості у порівнянні з іншими соціальними групами, верствами, прошарками. Часом термін аристократія використовується і для панівної верхівки сучасних суспільств, хоч переважно в негативному сенсі.
Іта́ліки (лат. Italici, однина - Italicus) - у ширшому сенсі: народи, що населяли Апеннінський півострів і навколишні землі - (Сардинію, Сицилію) до створення Римської держави і згодом асимільовані римлянами.

Процес переходу в Європі від музичної культури феодального типу до буржуазної продовжувався у 17 і 1-ій половині 18 століття. Остаточно визначається панування світської музики (хоча в Німеччині і деяких ін. країнах велике значення зберігає церковна музика). Її зміст охоплює широкий круг тем і образів, зокрема філософських, історичних, сучасних цивільних. Інтенсивно розгортається публічне музичне життя. Її осередки – постійні музичні установи відкритого характеру: оперні театри, філармонічні (концертні) товариства. Набувають сучасної форми струнні смичкові інструменти (скрипка, віолончель і ін.

Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.
Віолонче́ль - струнний смичковий музичний інструмент, родини скрипкових, басо-тенорового регістру. Музиканта, що грає на віолончелі називають віолончелі́стом. Слово походить від італійського violoncello, зменшувальне від violone - контрабас.
Світський - не релігійний, а цивільний. Означає окремішність від будь-якої релігії як інституції. Відповідно поняття «світська держава» повстало після секуляризації суспільства.
Оперний театр - театральна будівля, призначена для виконання оперних постанов, що складається зі сцени, оркестрової ями, зали для глядачів та приміщень для переодягання та зберіганя декорацій. Тоді як більшість будівель такого типу призначені виключно для оперних постанов, інші є частинами багатофункціональних культурних центрів.
Церковна музика - вокальна та інструментальна музика християнської церкви.
Смичкові музичні інструменти - група струнних музичних інструментів, звук на яких видобувається за допомогою смичка, яким проводять по натягнутих струнах.
), створюється перше фортепіано (1709, Б. Крістофорі, Італія). Виникає точний нотний запис нот та ідіоматичний запис інструментальних партій (детальний нотний запис партитур для інструментів у І.
Нотний запис - європейська система нотації. Існує з 17 століття.
 Баха). Нотний текст зберігається в нотних рукописах і виданнях – розвивається нотодрукування.
Руко́пис, або манускри́пт (лат. manuscriptum, від manus - рука і scribo - пишу) - писемний документ, написаний від руки, звідки й назва.


  1   2   3   4   5   6   7   8



  • Полтава – 2009
  • Затверджено вченою радою ПДПУ імені В.Г. Короленка протоколом