Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Інфокомунікації – сучасність та майбутнє”

Інфокомунікації – сучасність та майбутнє”




Сторінка6/16
Дата конвертації16.03.2017
Розмір2.87 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Список літератури:

1. Гольдштейн А.Б., Гольдштейн Б.С. SOFTSWITCH СПб.: БХВ-Санкт-Петербург, 2006. – 368 с.: ил.

2. Бакланов І.Г. NGN: принципы построения и организации/под ред. Ю.Н. Чернышова. – М.: Эко-Трендз, 2008. – 400 с.: ил.

3. Величко В.В., Субботин Е.А, Шувалов В.П., Ярославцев А.Ф. Телекоммуникационные системы и сети. Том 3. Мультисервисные сети. Учебное пособие. Москва, 200. – 592 с.: ил.

УДК 621.39

ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ

В УМОВАХ РЕАЛЬНОГО ТРАФІКА

Ложковський А.Г., д.т.н.

Білоус І.Ю.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова


Анотація. Оцінка якості функціонування телекомунікаційних систем є одним із найважливіших наукових напрямів досліджень. На цьому базується продумана та цілеспрямована стратегія модернізації сучасних мереж зв’язку на етапі їх конвергенції та заміни технології комутації каналів на комутацію пакетів. В роботі досліджується функціонування сучасних телекомунікаційних систем в умовах мультисервісного та самободібного трафіка пакетних мереж на основі імітаційного моделювання.
Аналіз задачі дослідження

Науково обґрунтоване планування та оптимізація телекомунікаційних систем і мереж, які забезпечують надання запитуваних послуг із заданими показниками якості обслуговування, є дуже складною науково-технічною й економічною проблемою, без вирішення якої неможливе створення інформаційної інфраструктури, що відповідає потребам розвинутого суспільства. В розвитку бізнесу окремих телекомунікаційних компаній цей фактор є найважливішим при обґрунтуванні дій адміністрації, спрямованих на підвищення ефективності роботи мережі і якості обслуговування користувачів.

Процеси функціонування мереж та систем зв’язку можна представити тією чи іншою сукупністю систем масового обслуговування (СМО), для яких визначаються характеристики QoS. Одним із класів СМО в телекомунікаціях є системи розподілу інформації (СРІ), до яких належать мережі зв'язку в цілому або окремі комутаційні вузли чи, наприклад, пакетні комутатори, що обслуговують за певним алгоритмом повідомлення телекомунікаційних служб. Кількісна сторона процесів обслуговування потоків повідомлень (трафіка) у СРІ є предметом теорії телетрафіка. Ця теорія сформувалася як самостійна наукова дисципліна і являє собою набір імовірнісних методів вирішення проблем проектування нових та експлуатації діючих систем телекомунікацій.

Теорія телетрафіка оперує не із самими СРІ, а з їхніми математичними моделями. Різноманіття видів та топологій мереж, структур систем та способів виділення мережного ресурсу для обслуговування трафіка вимагає розробки моделей, які враховують ще й реальний характер потоків повідомлень і деталі обслуговування мультисервісного трафіка різних комунікаційних додатків (мова, відео, дані). Через те неможливо побудувати єдину модель, яка б давала відповіді на всі питання стосовно функціонування нових мереж зв’язку. Саме на основі застосовуваних моделей СРІ розробляються методи оцінки характеристик QoS, достовірність яких залежить від адекватності моделі реальній ситуації, що може виникнути при проектуванні та експлуатації

Телетрафік – це не тільки класичні телефонні повідомлення, але й потоки повідомлень у нових інфокомунікаційних мережах. Специфічні особливості різних СРІ збільшують проблеми розробки універсальних методів їх аналізу і синтезу. Особливо складна ця проблема для таких моделей трафіка, які є адекватними реальним процесам формування його потоків в мережі. Природа надходження потоків і їх обслуговування залежить від конкретного виду системи та мережі, структурного складу абонентів, спектру надаваних послуг та інших факторів.

В теорії телетрафіка розроблено низку математичних моделей і методів вирішення задач аналізу і синтезу СРІ для умов ідеалізованої пуассонівської моделі трафіка. Однак набір цих методів поки є недостатньо повним з погляду структурних особливостей реальних СРІ, дисциплін обслуговування і особливо характеру трафіка. Реальному трафіку сучасних мультисервісних мереж зв’язку властивий значно більший рівень нерівномірності інтенсивності навантажень, ніж це передбачено класичною моделлю пуассонівського потоку. Для таких моделей трафіка теорія телетрафіка не має відповідних методів розрахунку і на практиці оцінка характеристик якості обслуговування мультисервісних мереж зв’язку ведеться наближеними методами та засобами імітаційного моделювання. „Нерезультативність” існуючих методів полягає в тому, що вони орієнтовані на використання лише перших моментів розподілів випадкових величин, що визначають інтенсивність трафіка та функціонування СРІ. При обслуговуванні мультисервісного трафіка суттєвий вплив на характеристики QoS мають і вищі моменти розподілів названих величин, які визначають характер та ступінь нерівномірності трафіка.

Аналіз наукових публікацій показує, що багато теоретичних розробок не можливо використовувати на практиці. Це пов’язано із такими недоліками теоретичних досліджень, як: застосування математичного апарату, що не адекватно відображає процеси в телекомунікаційних мережах; невдалий вибір показників і критеріїв оцінки пропонованих рішень; спроба отримання аналітичних залежностей характеристик телекомунікаційних мереж в межах, де аналітичний апарат не працює; розробка методів, які, покращуючи один з параметрів телекомунікаційної системи, зрештою, знижують ефективність функціонування всієї системи в цілому; визначення закономірностей, у складі яких є початкові дані, одержати які не вбачається можливим.

Теоретичні дослідження телекомунікаційних систем і мереж, як правило, виконуються з метою отримання і порівняння реальних характеристик якості функціонування системи із проектними та надання об'єктивних оцінок, які дозволять встановити причини зниження якості обслуговування потоків трафіка і видати рекомендації з усунення цих причин. Мета синтезу телекомунікаційних систем, тобто проектування або планування, полягає у визначенні структурних параметрів системи при заданих потоках трафіка, дисципліні і якості обслуговування.

Задачі аналізу систем розподілу інформації (СРІ) вирішуються шляхом встановлення залежностей і значень величин, які характеризують якість обслуговування трафіка, від характеристик і параметрів вхідного потоку вимог, схеми і дисципліни обслуговування. Задача аналізу виникає в тих випадках, коли телекомунікаційна мережа або система вже побудована і функціонує. Іноді аналіз робиться після внесення змін у систему або після підключення нових джерел навантаження (реконструкції). Розробка методів оцінки якості функціонування телекомунікаційних мереж та систем є основною метою теорії телетрафіка.

Задачі синтезу телекомунікаційних систем і мереж певною мірою є зворотними до задач аналізу і. виникають з необхідності завчасного вибору технічних засобів, що забезпечують задоволення потреб у передаванні інформаційних повідомлень. Метою проектування є оптимальна структура мережі на тривалу перспективу з урахуванням поточного стану телекомунікаційної техніки і технологій, яка забезпечує необхідний рівень якості обслуговування.

На етапах розробки та проектування телекомунікаційних мереж в умовах її реального функціонування (мультисервісний трафік з підвищеною нерівномірністю) у відповідності до вимог забезпечення якості обслуговування виникає задача оцінювання широкого класу імовірнісно-часових характеристик. Встановлення цих характеристик теж є предметом аналізу телекомунікаційних мереж та систем.

З цього випливає, що комплексне розв’язання наведених задач аналізу і синтезу ґрунтується на оцінці якості обслуговування (QoS) потоків трафіка, що циркулюють в телекомунікаційних системах і мережах.

Мультисервісний трафік мереж утворюється потоками вимог до відповідних служб на надання телекомунікаційних послуг мережі, показники якості яких нормуються відповідними нормативними документами [1].
Моделі реального трафіка телекомунікаційних систем

Найпоширенішою математичною моделлю потоку вимог у телефонних мережах зв’язку є модель експонентного розподілу інтервалів часу між вимогами (викликами АТС) з параметром λ:



. (1)

Густина (щільність) цього розподілу дозволяє розрахувати імовірність будь-якої тривалості zx = t випадкової величини z (інтервалів між вимогами) за заданої інтенсивності надходження вимог λ:



. (2)

Середнє значення випадкової величини t, розподіленої за експонентним законом (2), дорівнює λ-1 і тому параметр даного розподілу λ – це теж середня кількість вимог за одиницю часу, в яких вимірюється . Потік, де всі інтервали zn мають однаковий експонентний розподіл з параметром λ, є дуже важливим прикладом рекурентного потоку.

Рекурентними потоками є й потоки з іншими розподілами і часто реальні потоки можна апроксимуються за допомогою функцій логарифмічно нормального закону розподілу, розподілу Парето або Вейбулла. У деяких випадках для цієї апроксимації можна використовувати гамма-розподіл або гіперекспонентний (суміш декількох експонент) розподіл n-го порядку.

У сучасних мультисервісних пакетних мережах зв’язку адекватною моделлю потоків є самоподібні (self-similarity) процеси, де вхідний потік вимог описується фрактальним броунівським рухом (модель fBM). Аналітичним рішенням для таких потоків і моделі fBM/D/1/∞ вважається формула Норроса [2], яка враховує самоподібність потоку через коефіцієнт Херста. Однак через слабку формалізованість моделі самоподібних потоків дослідження характеристик якості обслуговування в цих умовах є дуже складною математичною задачею і тому даний запропонований метод не завжди підтверджується результатами імітаційного моделювання.

Очевидно, що оцінка якості обслуговування або пропускної здатності СРІ потребує врахування всіх елементів її моделі. Найбільш складним при цьому є врахування математичної моделі вхідного потоку вимог. Саме з цієї причини весь пакет задач аналізу й синтезу СРІ для будь-яких із її схем та дисциплін обслуговування вирішено тільки для випадку найпростішої моделі трафіка – моделі пуассонівського потоку. Для цієї моделі відомі всі аналітичні формули розрахунку основних характеристик якості обслуговування в системах розподілу інформації [3].

Незалежно від способу надання математичної моделі потоку вимог вибрана модель обов’язково має бути адекватною реальним потокам трафіка телекомунікаційних мереж, оскільки від цього суттєво залежить точність розрахунку характеристик якості обслуговування та пропускної здатності СРІ при їх аналізі, синтезі та оптимізації

Способи дослідження функціонування телекомунікаційних систем

Математичні моделі функціонування СМО, в основному,, орієнтовані на можливість отримання в тій або іншій формі аналітичних рішень для обумовлених характеристик СМО. Можливість отримання таких рішень істотно обмежується видом вхідних потоків, законом розподілу тривалості обслуговування та структурою СМО. Використання методів моделювання дозволяє помітно послабити ті обмеження, які відносяться до виду вхідних потоків вимог. Таким чином, основним інструментарієм дослідження задач, що не піддаються аналітичним і чисельним методам, є імітаційне моделювання.

Метод статистичних випробувань (метод Монте-Карло) заснований на моделюванні досліджуваного процесу. Основний його принцип – побудова такої штучної ймовірнісної моделі, параметри якої являють собою рішення поставленого завдання. Якщо така модель побудована, то користуючись методами математичної статистики, можна оцінити невідомі параметри, тобто знайти наближене рішення завдання.

Для моделювання процесу на ЕОМ необхідно перетворити його математичну модель СМО у спеціальний моделюючий алгоритм. При статистичному моделюванні реалізація моделюючого алгоритму є імітацією елементарних явищ, що складають досліджуваний процес, зі збереженням їхньої логічної структури, послідовності протікання в часі й особливо характеру й складу інформації про стани процесу. Можна вказати на наявну аналогію з дослідженням процесів в дійсності. В тому й у іншому випадках є можливість використати для рішення поставлених завдань будь-яку інформацію про стани процесу, якщо тільки вона доступна відповідній реєстрації.

Звідси витікає, що структура моделюючого алгоритму може слабко залежати від сукупності шуканих величин, а визначається головним чином побудовою математичної моделі. При дослідженні СМО метод дозволяє враховувати: вид всіх потоків подій; нестаціонарність потоків у системі; різного роду обмеження (наприклад, обмеження на час перебування в СМО); вплив стану СМО на інтенсивність потоків тощо.

Разом з тим результати моделювання, як і при будь-якому чисельному методі, завжди носять винятковий характер. Для отримання якісних висновків потрібно дослідити велику кількість СМО, причому й у цьому випадку якісний результат може носити винятковий характер. Тому, незважаючи на безсумнівні достоїнства, метод імітаційного моделювання не може замінити аналітичних методів дослідження СМО, а є їхнім доповненням.

Основними принципами побудови моделюючих алгоритмів є:


  • принцип, що дозволяє визначати послідовні стани системи через деякі інтервали часу (принцип Δt);

  • принцип послідовного проведення вимог.

Перший принцип полягає в тому, що стани СМО визначаються для моментів часу, розділених однаковими інтервалами часу Δt. При цьому виявляється, що для більшості таких моментів стан СМО не змінюється в порівнянні з попереднім моментом, тобто весь проміжок часу Δt є нецікавим для дослідження. Інтерес представляють особливі стани, що відповідають моментам надходження вимог у систему й моментам виходу вимог із СМО. При збільшенні Δt росте ймовірність влучення в інтервал особливого стану й знижується точність і вірогідність моделювання (за рахунок можливого влучення в один інтервал двох і більше особливих станів). Зменшення Δt приводить до різкого росту часу моделювання.

При моделюванні процесів обробки вимог у СМО зручніше будувати моделюючі алгоритми за принципом послідовного проведення вимоги. Ідея його полягає в послідовному відтворенні історії окремих вимог у порядку надходження їх у систему: алгоритм звертається до відомостей про інші вимоги лише в тому випадку, якщо це необхідно для рішення питання про подальший порядок обслуговування даної вимоги. Такого роду моделюючі алгоритми досить економні, не вимагають спеціальних заходів для обліку особливих станів системи, однак вони мають досить складну логічну структуру й не завжди доступні для побудови.

Найбільш поширеними є три підходи до статистичного моделювання систем масового обслуговування:


  • моделювання марковського процесу;

  • моделювання напівмарковського процесу;

  • моделювання реального процесу обслуговування.


Список літератури:

1. ITU-T Recommendation E.420. Checking the Quality of International telephone service – general considerations. 03/1993.

2. Norros Ilkka. A storage model with self-similar input. – Queuing Systems, 1994. – Vol. 16.

3. Ложковський А.Г. Теорія масового обслуговування в телекомунікаціях / А.Г. Ложковський. – Одеса, 2010. – 112 с., ил.

УДК 629.31
Дослідження особливостей побудови мережі

загально канальної сигналізації №7
Шуст В.О., студентка групи ІМ-5.2.03

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова


Анотація. Розглядається пакетна мережа сигналізації, яка функціонує в незв’язному режимі. Досліджується ефективність використання каналів сигналізації на мережному та транспортному рівнях еталонної моделі взаємодії відкритих систем.

Впровадження на існуючих телефонних мережах зв'язку з комутацією каналів технологій пакетної комутації забезпечує реальні можливості вживання тут окремих пакетних мереж сигналізації. Незалежна пакетна мережа сигналізації дозволяє частково вирішити проблему збільшення пропускної спроможності пучків каналів зв'язку телефонної мережі. Для цього використовуються спеціальні шлюзи, які транслюють великі об'єми однорідного і неоднорідного трафіку сигналізації між терміналами різних типів.

Технології пакетної передачі даних використані в системі сигналізації по загальному каналу сигналізації №7 (ОКС-7). Система ОКС-7 повністю видаляє сигналізацію з розмовного тракту, використовуючи окрему загальну ланку сигналізації, по якій передаються всі сигнали для декількох трактів [1].

Багаторівнева архітектура протоколу ОКС-7 забезпечує гнучкість введення послуг і легкість техобслуговування мережі сигналізації. У цьому протоколі підсистема передачі повідомлення МТР (Message Transfer Part) забезпечує функції ланки сигналізації між двома безпосередньо зв'язаними пунктами сигналізації. При цьому підсистема передачі повідомлень МТР і підсистема управління з'єднаннями сигналізації SCCP (Signaling Connection Control Part) складається з трьох нижніх рівнів – рівень 1-ої ланки передачі даних сигналізації, рівень 2-ої ланки сигналізації, рівень 3-ої мережі сигналізації (мережевий рівень).

Дані рівні відповідають трьом нижнім рівням еталонної моделі взаємодії відкритих систем (ВВС). Можливості, які містяться на мережевому рівні моделі ВВС, розподілені в ОКС-7 між третім рівнем МТР і SCCP. Це пояснюється тим, що не всі протоколи сигналізації вимагають використання розширених можливостей адресації SCCP і передачі повідомлень, не орієнтованих на з'єднання, а також тим, що шляхом виділення функцій SCCP в окрему підсистему можна оптимізувати характеристики третього рівня МТР. Підсистема SCCP є споживачем функціональних можливостей, розташованих в рівнях МТР, і забезпечує як мережеві послуги без з'єднання, так і послуги орієнтовані на з'єднання.

Верхні рівні в протоколі ОКС-7, які відповідають сеансовому, представницькому і прикладному рівням моделі ВВС, представлені підсистемою управління можливостями транзакцій ТСАР (Transaction Capabilities Application Part) і призначеними для користувача підсистемами (підсистеми користувачів мобільного зв'язку, ISDN і ін.), а також сервісними елементами прі- кладного рівня – підсистема експлуатації, технічного обслуговування і адміністративного управління. Ці рівні використовують послуги передачі, що надаються рівнями МТР і SCCP.

Підсистема ТСАР забезпечує набір можливостей для обслуговування виклику без встановлення з'єднання. Такі можливості можна використовувати в одному вузлі для того, щоб викликати виконання процедури в іншому вузлі. Наприклад, послуга 800, в якій цифри номера, що залишилися, після коду 800 перетворюються централізованою базою даних у фізичну адресу.

Оцінка ефективності використання каналів сигналізації на транспортному рівні, будучи проміжним між протоколами верхнього рівня і протоколами нижчих рівнів, забезпечує послуги з транспортування даних, які позбавляють вищі рівні від необхідності вникати в її деталі. Завданням транспортного рівня є надійне транспортування даних через об'єднану мережу.

Транспортний рівень забезпечує механізми для установки, підтримки і впорядкованого завершення дії віртуальних каналів, систем виявлення і усунення несправностей транспортування і управління інформаційним потоком. Цей рівень є єдиним, відповідальним за те, що інформація, передана одним пунктом сигналізації, буде правильно прийнята іншим.

У цифрових мережах з комутацією каналів (TDM) швидкість трансляції інформаційних і сигналізацій потоків (лінійних сигналів, що управляють ) в загальному потоці має бути еквівалентна швидкості аналогово-цифрового перетворення. При цьому ефективність використання або продуктивність каналів зв'язку на мережевому і транспортному рівнях однакова і не дуже висока. У незв'язному режимі функціонування (незалежна модель мережі сигналізації), вживаному в пакетних мережах сигналізації, пропускна спроможність на мережевому рівні істотно впливає на ефективність використання каналів транспортного рівня мережі. У свою чергу саме пропускна спроможність каналів транспортного рівня визначає якість зв'язку між абонентами в цілому. Таким чином, між продуктивністю каналів мережевого і транспортного рівнів пакетної мережі сигналізації існує певна залежність. Аналітичний опис даної залежності дуже важливий з точки зору забезпечення заданої норми якості обслуговування, проте в даний час завдання оцінки продуктивності на транспортному рівні в порівнянні з мережевим рівнем доки не вирішене.

Оскільки робота мережі сигналізації досліджується, як правило, з позицій мережевого і транспортного рівнів моделі ВВС, то метою даної статті є знаходження математичної залежності між ефективностями використання каналів сигналізації на мережевому і транспортному рівнях з врахуванням довжини перевірочного кодового слова.

У пакетних мережах зв'язку можна організувати віртуальний і датаграмний режими трансляції пакетних потоків сигналізації, у тому числі і гібридний режим (1).

У обох пакетних режимах об'єм загального обробленого пакетного трафіку сигналізації між пунктами A і B за середній час сеансу зв'язку Тс (середня тривалість забавності каналів сигналізації) для потоків сигналізацій, що поступають на комутаційну систему, можна визначити по формулі (4, 5):

ВАВ= ВТс[1-Р(L)], (1)

де B – загальне мовне навантаження, а P(L) – доля часу (вірогідність) пауз в структурі потоків сигналізацій розмовного вигляду. В той же час об'єм даного однорідного трафіку залежить від швидкості (тривалість) обробки цих потоків і довжини пакету сигналізації, отже:

BАВ= NLP, (2)

де N і LP- відповідно середня кількість пакетів сигналізацій, що доводяться на один виклик під час розмови, і довжина інформаційної частини в MSU (MSU – значуща сигнальна одиниця, використовувана для передачі сигнальної інформації, що формується підсистемами користувачів або SCCP). Інформаційна частина необхідна для передачі Вab об'єму потоку сигналізації у складі протоколу ОКС-7. Поле сигнальної інформації (SIF) в MSU може складатися максимум з 272 байтів, формати і коди яких визначаються підсистемою користувачів.

Для обміну повідомленнями встановлюється з'єднання сигналізації і виробляється передача даних. Після закінчення передачі даних SCCP пункту A або SCCP пункту B можуть ініціювати процедуру звільнення шляхом передачі повідомлення запиту роз'єднання RLSD. Прийом повідомлення RLSD вузлом підтверджується повідомленням підтвердження роз'єднання. Під час встановлення кожного i-го з'єднання привласнюються місцеві умовні номери джерела і призначення.

Місцевий умовний номер джерела вибирається кожній SCCP пункту A з пулу номерів, а місцевий умовний номер призначення вибирається підсистемою SCCP пункту B. Комбінація цих місцевих умовних номерів потім діє як довідковий номер для однозначної ідентифікації з'єднання SCCP.

Після звільнення з'єднання місцеві умовні номери повертаються в загальний пул на кожному вузлі і можуть використовуватися знову для іншого з'єднання.

При розрахунку ймовірнісно-часових характеристик прийнято, що загальна мовна напруга, яка еквівалентна надходить в мережу телефонного навантаження, більше відповідної їй сигналізаційної напруги в [1-Р(L)]-1 раз. Але для кожного з’єднання до складу пакета MSU додається ще 16 перевірочних біт(два байти), що утворюють спеціальне перевірочне кодове слово Hі для знаходження помилок[2]. Таким чином, для кожного і-го з’єднання відпрацьований об’єм сигналізаціонного пакетного потоку можна розрахувати по формулі [3]:

Bi = BTc[1 – P(L)] Hi (3)

Ефективність використання або продуктивність для каналів сигналізації на

транспортному рівні ήi визначається як відношення (1) та (3), тобто дорівнює співвідношенню загального обсягу відповідного мовної напруги сигналізаційного трафіку і обробленого обсягу сигналізаційного пакетного потоку з додатковою службовою інформацією. З урахуванням (2) продуктивність для каналів сигналізації транспортного рівня визначиться:

=  (4)

Введенням коефіцієнта hi=Hi/N(hi – приведена оцінка довжини провір очного кодового слова) кінцево виходить:

. (5)

З (5) видно, що зі збільшенням довжини перевірочного кодового слова Hi чисельне значення коефіцієнта ɳі зменшується, а при збільшенні довжини пакета LP – ефективність використання каналів сигналізації збільшується.

Однак на довжину пакета LP вводяться обмеження, оскільки відповідно до рекомендації ITU – T Q.726 необхідно витримати певні норми, що стосуються середнього часу затримки пакетів, джиттера і коефіцієнта втрат пакетів(3), а дуже довгі пакети збільшують затримки і вносять додаткові навантажувальні втрати. Тому, надмірність протоколу, що призводить до збільшення довжини пакету, здійснює суттєвий вплив на втрати і продуктивність на транспортному рівні.

Коефіцієнт втрат для каналу сигналізації на мережевому рівні розраховується за формулою(3):

ɳі = ɳіρіβіР (6)

де ρ =λ /µ = λt – коефіцієнт завантаження сигналізаційного каналу на мережному рівні, βі – коефіцієнт використання пропускної спроможності на канальному рівні з врахуванням перевірочних кодових слів(застосовується циклічний само перевірочний код), λ – інтенсивність сигналізаційних пакетів, µ - інтенсивність обслуговування, t – середня тривалість обслуговування сигналізаційних пакетів.

Тоді з врахуванням (5) і (6) виходить:

(7)

Оскільки розмовні пакети, як і пакети сигналізаційних потоків розмовного виду, не перезапрошуються, то βPi = 1. Отже, для цього випадку (7) перетвориться:



(8)

У висновку можна відзначити, що запропонований метод оцінки продуктивності каналів сигналізації має універсальне застосування в умови конвергенції телекомунікаційних мереж - як для стаціонарних телефонних мереж, так і для її з'єднань з мобільними та пакетними мережами передачі даних. Використання даного методу при проектуванні телекомунікаційних мереж дозволить підвищити ефективність використання ресурсів мережі ОКС-7.

УДК 621.391


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16



  • ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ РЕАЛЬНОГО ТРАФІКА Ложковський А.Г
  • Аналіз задачі дослідження
  • Моделі реального трафіка телекомунікаційних систем
  • Способи дослідження функціонування телекомунікаційних систем
  • Список літератури
  • Дослідження особливостей побудови мережі загально канальної сигналізації №7 Шуст В.О.