Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



“Інформаційні управляючі системи та технології” 080402 “Інформаційні технології проектування” Одеса 2010

“Інформаційні управляючі системи та технології” 080402 “Інформаційні технології проектування” Одеса 2010




Сторінка15/24
Дата конвертації10.03.2017
Розмір1.41 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   24

4. 5 Реалізація планування в Linux


Розглянемо два варіанти реалізації планування в Linux – традиційну (належить до ядер версій до 2.4 включно) і нову, включену в ядро
версії 2.6.

Ядро Linux при плануванні не розрізняє процеси і потоки,тому для визначеності ми надалі говоритимемо про планування процесів.

Усі процеси в системі можна поділити на три групи: реального часу із плануванням за принципом FIFO, реального часу із круговим плануванням, звичайні.

4. 5. 1 Планування процесів реального часу в ядрі


Стосовно процесів реального часу, достатньо сказати, що:

  • вони завжди матимуть під час планування пріоритет перед звичайними процесами;

  • процес із плануванням за принципом FIFO виконують доти, поки він сам не віддасть процесор (наприклад, в наслідок призупинення або завершення) або поки він не буде витиснений процесом реального часу із вищим пріоритетом;

  • те саме стосується процесу із круговим плануванням, крім того, що він додатково буде витіснений після вичерпання кванта часу.

4. 5. 2 Традиційний алгоритм планування


Розглянемо алгоритм планування звичайних процесів. В основі алгоритму лежить розподіл процесорного часу на епохи (epochs). Упродовж епохи кожен процес має квант часу, довжину якого розраховують у момент початку епохи. Здебільшого різні процеси мають кванти різної довжини. Коли процес вичерпав свій квант, його витісняють і протягом поточної епохи він більше не виконуватиметься. Керування віддають іншому процесові. Якщо ж процес був призупинений для виконання введення-виведення або внаслідок синхронізації, його квант не вважають вичерпаним і він може бути вичерпаний планувальником упродовж поточної епохи. Епоха закінчується, коли всі готові до виконання процеси вичерпали свої кванти. У цьому разі алгоритм планування перераховує кванти для всіх процесів і розпочинає нову епоху.

Квант, який задають на початку епохи, називають базовим квантом часу процесу. Його значення можуть динамічно змінюватися системними викликами nice() і setpriority(). Процес-нащадок завжди успадковує базовий квант свого предка.

Пріоритет процесау буває двох видів: фіксований, для процесів реального часу, що задають тільки під час створення процесу, та динамічний, для звичайних процесів, який залежить від базового пріоритетуі часу, що залишився до вичерпання кванта. Динамічний пріоритет будь-якого звичайного процесу завжди нижчий за будь-який пріоритет процесу реального часу.

Опишемо найважливіші поля структури даних процесу стосовно планування:



  • policy – визначає, до якої групи відноситься процес (звичайні, реального часу за алгоритмом FIFO тощо);

  • nice – задає величину, на якій грунтується базовий квант часу процесу (надалі для спрощення вважатимемо nice рівним базовому кванту, насправді ц не зовсім так);

  • counter – містить кількість переривань таймера, що залишилися до вичерпання кванту процесу. На початку епохи counter надають значення базового кванта і зменшують його на одиницю в обробнику переривання таймера.

Умови виклику процедури планування


Розглянемо ситуації, коли відбувається виклик процедури планування (її називають scedule()).

  • Коли процес повинен бути заблокований через те, що потрібний йому ресурс у цей час недоступний. У цьому разі його керуючий блок спочатку додають у відповідну чергу очікування, а потім відбувається перепланування.

  • За допомогою відкладеного запуску (lazy invocation). Відкладений запуск полягає в тому, що що у певний момент часу спеціальному полю need_reschedструктури процесу надають значення 1. Це відюувається в таких випадках: коли поточний процес вичерпав свій квант; коли у стан готовності переходить процес, пріоритет якого вищий, ніж у поточного; коли процес явно поступається своїм правом виконання через відповідний системний виклик. При цьому негайно перепланування не відбувається, але пізніше, коли цей процес повинен знову отримати керування після переривання, він перевіряє, чи не дорівнює поле need_resched одиниці. Якщо рівність виконується, запускають процедуру планування.

Процедура планування


Ця процедура спочатку перевіряє, чи не переходить поточний процес у стан очікування, і якщо це так, вилучає його з черги готових процесів. Потім вибирається процес для виконання. Для цього проглядають чергу готових процесів, для кожного процесу оцінюють динамічний пріоритет і вибирають процес і з максимальним його значенням. Для процесу, що вичерпав свій квант часу, він дорівнюватиме нулю.

Якщо жоден процес не був вибраний, поточний процес продовжує виконуватися. Коли ж вибір відбувся, контекст перемикають на новий процес.


Початок нової епохи


Особлива ситуація виникає тоді, коли для всіх процесів у черзі готових процесів значення динамічного пріоритету дорівнює нулю, тобто всі вони вичерпали свій квант, і настав час починати нову епоху. Проте це не означає, що система взагалі не має процесів, для яких квант не вичерпаний, - вони можуть перебувати в чергах очікування (найчастіше, це процеси, обмежені введенням-виведенням.

Коли розпочиняється нова епоха, відбувається перерахування квантів для всіх процесів системи (не тільки для процесів у стані готовності). При цьому довжину кванта для кожного процесу задають рівною сумі його базового пріоритету і половини частини кванта, що залишилася в нього:

for each_task(p)

p.counter=(p.counter/2) p.nice;

Оскільки до початку нової епохи ненульовий квант залишається тільки у процесів, які не перебувають у стані готовності, цей алгоритм надає певну перевагу процесам, обмеженим можливостями введення-виведення. При цьому значення кванта для процесу ніколи не зможе стати більшим, ніж подвоєне значення його базового пріоритету.

Розрахунок динамічного пріоритету


Повернемося до обчислення динамічного пріоритету. Для цього використовують функцію goodness(). Розглянемо можливі значення, які вона може повернути.

  • 0 – у разі, коли процес вичерпав свій квант часу. Цей процес не буде вибраний для виконання. Крім випадку, коли він стоїть у черзі готових процесів першим, а всі інші процеси черги також вичерпали свій квант.

  • Від 0 до 1000 – у разі, коли процес не вичерпав свого кванту часу. Це значення розраховують на основі значення базового кванта процесу і частини поточного кванта, що залишилася в нього. Спрощено це можна зобразити так:

c=p.counter p.nice;

де p – покажчик на керучий блок процесу.

Звідси випливає, що більше часу залишилося процесу для виконання і що довший його базовий квант, то вищий його пріоритет. Крім того, це значення додатково збільшують на одиницю для процесів, які використовують ту саму пам’ять, що й предки (наприклад, якщо процес відображає потік, створений за допомогою функції clone()).

Перерахування кванта під час створення нового процесу


Розглянемо, що відбувається під час створення нового процесу. Найпростіше рішення (копіювати значення counter у структуру даних нащадка) може призвести до того, що процеси будуть штучно продовжувати свій квант створенням нових нащадків, виконуючих той самий код. Для того, щоб цьому перешкодити, після функції fork() значення counter розділяють навпіл: одна половина переходить нащадкові, інша залишається предкові.

Перелічимо недоліки алгоритму.



  • Вибір процесу для виконання відбувається внаслідок розрахунку динамічного пріоритету для всіх процесів у черзі готових процесів. Зі збільшенням кількості готових процесів у системі переглядати цю чергу від початку до кінця під час кожного виклику процедури планування стає невигідно.

  • Якщо кількість процесів буде дуже великою, перерахування всіх динамічних пріоритетів на початку нової епохи може виконуватися дуже довго. З іншого боку, епохи змінюються рідше, що більше процесів в системі.

  • Алгоритм розрахований на зменшення часу відгуку для процесів, обмежених можливостями введення-виведення, навіть, якщо вони не є інтерактивними (напрклад, фоновий процес індексації пошукової системи) і не потребують малого часу відгуку.
    Індекса́ція - встановлений актами законодавства України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.
    Пошуко́ва систе́ма (або скорочено пошукови́к) певна база даних - онлайн-служба (апаратно-програмний комплекс з веб-інтерфейсом), що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. У просторіччі під пошуковою системою розуміють веб-сайт, на котрому розміщено інтерфейс (фронт-енд) системи.


  • Зі збільшенням кількості процесорів підтримувати загальні черги, які не враховують наявність різних процесорів, стає невигідно.

4. 5. 3 Сучасні підходи до реалізації планування


Зазначені недоліки починали істотно впливати на роботи системи, коли вона фуекціонувала за умов граничного навантаження. У звичайних умовах традиційне планування в Linux працювало досить ефективно.

Робота над виправленням недоліків тривала. Як наслідок, у ядро версії 2.6 була інтегрована нова реалізація алгоритму планування. Розглянемо коротко, як вона допомагає розв’язувати названі раніше проблеми.

Насамперед, цей алгоритм підтримує окремі черги готових процесів для кожного процесора, забезпечуючи ефективну роботу за умов багатопроцерності.

Ще одна проблема, яку має розв’язати новий алгоритм, пов’язана з необхідністю розраховувати у старому алгоритмі динамічний пріоритет для всіх готових процесів під час кожного виклику процедури планування. Рішення приймають таке: кожна черга гторових процесів – це масив черг готових процесів, де елементи упорядковані за динамічним пріоритетом. У результаті під час вибору процесу для виконання достатньо продивитись чергу з найвищим пріоритетом до першого процесу, який можна запустити. Ця процедура не залежить від кількості готових процесів у системі.

Є два масиви черг готових процесів – масив черг активних процесів і масив черг процесів з вичерпаним квантом. Після того, як процес вичерпав свій квант, його переносять із першого масиву в доугий. Коли в масиві активних черг не залишається жодного процесу, обидва масиви міняються місйями, і послідовність кроків повторюється із самого початку. У підсумку з вичерпанням квантів процесами підвищується ймовірність запуску тих процесів, які до цього часу ще не одержували керування.

4. 5. 4 Програмний інтерфейс планування


Розглянемо системні виклики Linux, за допомогою яких можна працювати із базовим пріоритетом процесів (величиною nice) і цим впливати на їхнє планування.

Для зміни базового пріоритету процесу використовують виклик


setpriority():

#include

int setpriority(int which, int who,int priority);

Зокрема, параметр which може набувати значення PRIO_PROCESS або PRIO_USER, відповідно показуючи, що параметр who буде інтерпретований як ідентифікатор процесу чи ідентифікатор користувача.

Інтерпретація (лат. interpretatio) - роз'яснення, тлумачення наукових і літературних текстів, творів образотворчого мистецтва; також - відтворення (наприклад, у музиці).
У першому випадку задають пріоритет для конкретного процесу (або для поточного процесу, якщо who дорівнює нулю), у другому – для всіх процесів цього користувача.

Параметр priority задає новий пріоритет. Пріоритет може варіюватися в межах від –20 до 20, менші значення свідчать про вищий пріоритет. Значенням за замовчуванням є 0. Негативні значення priority можуть задавати лише користувачі з правами адміністратора.

Адміністра́тор (іноді скор. - адмін) - це особа, яка здійснює роботу з якісного і ефективного обслуговування відвідувачів, консультує їх із питань, які стосуються товарів і послуг, які надає підприємство, організація.

Для отримання інформації про поточний базовий пріоритет використовують виклик getpriority():

Int getpriority(int which, int who);

Цей виклик повертає значення пріоритету, параметри which і who для нього мають той самий зміст, що й для функції setpriority().

Розглянемо приклад використання цих викликів:

// задати пріоритет для поточного процесу

setpriority(PRIO_PROCESS,0,10);

// довідатися про поточне значення пріоритету

printf(“поточний пріоритет: %d\n”,getpriority(PRIO_PROCESS,0));

Для відносної зміни базового пріоритету поточного процесу можна також викоритати системний виклик nice():

#include

int nice(int inc); // змінює пріорите поточного процесу на inc.


Висновки


  • Задача планування потоків зводиться до організації виконання кількох потоків на одному процесорі так, аби у користувачів виникало враження, що вони виконуються одночасно. Цілями планування є: мінімізація часу відгуку, максимізація пропускної здатності та справедливість. До основних стратегій планування належать витісняльна та невитісняльна багатозадачність. У сучасних ОС застосовують витісняльну багатозадачність, коли рішення про перемикання контексту потоку приймають у коді ядра системи, а не в коді потоку.

  • Розрізняють довготермінове, сереньотермінове та короткотермінове планування. Найважливіший тут короткотерміновий планувальник, котрий використовують для прийняття рішення про те, який потік запустити на виконання в певний момент.
    Тео́рія рі́шень - царина досліджень, яка математичними методами досліджує закономірності вибору людьми найвигідніших із можливих альтернатив і має застосування в економіці, менеджменті, когнітивній психології, інформатиці та обчислювальній техніці.
    До основних алгоритмів короткотермінового планування належать планування кругове і з пріоритетами.


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   24



  • 4. 5. 1 Планування процесів реального часу в ядрі
  • 4. 5. 2 Традиційний алгоритм планування
  • Умови виклику процедури планування
  • Процедура планування
  • Початок нової епохи
  • Розрахунок динамічного пріоритету
  • Перерахування кванта під час створення нового процесу
  • 4. 5. 3 Сучасні підходи до реалізації планування
  • 4. 5. 4 Програмний інтерфейс планування