Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Інформації 01. 08. 11р. Туристичний маршрут " Княжа доба Галицько-Волинської держави" Львів Звенигород Плісненськ [Кам’янка-Бузька] Белз Щекотин Львів

Скачати 130.54 Kb.

Інформації 01. 08. 11р. Туристичний маршрут " Княжа доба Галицько-Волинської держави" Львів Звенигород Плісненськ [Кам’янка-Бузька] Белз Щекотин Львів




Скачати 130.54 Kb.
Дата конвертації06.04.2017
Розмір130.54 Kb.
ТипІнформації

Дата оприлюднення інформації – 01.08.11р.
Туристичний маршрут

Княжа доба Галицько-Волинської держави”



Львів – Звенигород – Плісненськ – [Кам’янка-Бузька] – Белз –
Щекотин – Львів (із заїздом у Жовкву)

Маршрут є еталонним для області одноденним тематичним екскурсійно-туристичним автомобільним маршрутом літописними давньоруськими поселеннями краю. Сумарна протяжність маршруту складає 204 км. (Львів-(Високий Замок) – Звенигород – 24 км., Звенигород – Плісненськ – 74 км., Плісненськ – [Кам’янка-Бузька] – 52 км., [Кам’янка-Бузька] – Белз – 53 км., Белз – Щекотин – 48 км., Щекотин – Жовква – 6 км., Жовква – Львів – 27 км.).

Чимало таємничих старожитніх атракцій – місць загадкових, принадних і навіть містичних – нанесено на туристичну карту Львівської області.
Львів (МФА: [ˈʎʋiu̯], вимоваопис файлу) - місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України.
Ось уже понад два століття ці пам’ятки хвилюють помисли шукачів пригод чи скарбів, дослідників-аматорів і науковців-археологів, освічених краян і чужоземних мандрівників. Усі вони сходяться на тому, що в цих місцях законсервовані згустки енергетики минулого, які зримо виявляють сучасникам швидкоплинність людського буття. І в той же час – у такі місця хочеться повертатися знову і знову, бо лише тут осягаєш тисячолітню велич історичного поступу рідного народу.


Основними об’єктами туристичного маршруту є фрагменти величних оборонно-містобудівних археологічних комплексів літописних градів Київської Русі і Галицько-Волинської держави – найбільших західноруських міст-твердинь Звенигорода (1086 р.
Га́лицько-Воли́нське князівство (в західних джерелах також Галицьке королівство лат. Regnum Galiciæ), від 1253 року також Ру́ське королі́вство (лат. Regnum Russiæ) - центральноєвропейська середньовічна руська держава.
Русь - назва історичного регіону в Центральній та Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI - XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава, що була осердям середньовічної держави Київська Русь.
), Плісненська (1188 р.), Белза (1084 р.), а також сліди давньоруського укріплення на жовківській горі Гарай (літописне с.Винники) і великокняжного замку на львівській горі Високий Замок.


Традиційною точкою відліку маршруту є Високий Замок у Львові. Тут слід оглянути фрагменти оборонних мурів львівського замку та вислухати розповідь екскурсовода про славетні й трагічні сторінки життєпису Галицько-Волинської держави й міста князя Лева.
Оборо́нний мур (від лат. murus - стіна) - фортифікаційна споруда для захисту мешканців міста чи поселення від потенційного агресора. З найдавніших часів до тепер вони обгроджували поселення.


Другою зупинкою маршруту є городище літописного Звенигорода.

Звенигород – це одне з найбагатолюдніших давньослов’янських городищ, що в епоху консолідації Київської Русі перетворилося на квітуче торгово-ремісниче й оборонно-адміністративне місто Русі-України Х–ХІІ століть. Першу документальну згадку про це місто зустрічаємо ще на сторінках нашого найдавнішого літописного збірника – “Повісті времяних літ”. Під 1086 (за Лавреніївським списком “Повісті”) – 1087 (за Іпатіївськом списком “Повісті”) роком літопис оповідає про насильницьку смерть під стінами неприступного Звенигорода могутнього князя Ярополка з Володимирської землі.

Розквіт Звенигорода припав на ХІІ століття – епоху загосподарювання краю безстрашним онуком Ярослава Мудрого князем Володарем та його сином-спадкоємцем Володимирком. Волею князя Володаря могутній Звенигород перейшов у спадок Володимиркові й став стольним градом-резиденцією удільного Звенигородського князівства (1124 р.). В епоху всезагальної феодальної роздробленості давньоруської держави Володимирко залишив гідний слід у національній історії як князь-збирач феодально подрібнених уділів у цілісну державу.
Ки́ївська Русь (Русь; стцерк.-слов. Роусь) - середньовічна держава на території Східної Європи з центром у Києві. Існувала з кінця IX до середини XIII століть і являла собою об'єднання руських князівств під владою династії Рюриковичів.
Звенигородське князівство - територіально-державне утворення, що виникло навколо м. Звенигород Галицький в останній чверті XI ст. в процесі державного формування Галицької землі, який розвинувся із Перемишльської і Теребовльської волостей Ростиславичів і завершився відносно пізно наприкінці XI-XII ст.
Феода́льна роздрі́бненість - поділ середньовічної держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади. Термін був поширений у радянській марксистській історіографії.
Два десятки років знадобилося цьому непересічному давньоруському князеві на те, щоб об’єднати Перемиську, Звенигородську, Теребовлянську й Галицьку землі в Галицьку державу й передати її своєму змужнілому синові і послідовнику Ярославові Осмомислу.


Упродовж ХІІ – першої половини ХІІІ століття Звенигород був другим за суспільно-політичним значенням центром Галицького князівства після золотокупольного Галича, проте, як свідчать дані археології, за розмірами й кількістю населення Звенигород об’єктивно визнається найбільшим на західноукраїнських землях, найбагатшим і наймогутнішим містом старокняжої Русі-України.
Га́лицьке князі́вство - князівство на території сучасної Галичини з центром у місті Галич, в якому з 1084 року правили князі династії Ростиславичів. Князівство займало північно-східні схили Карпатських гір, верхів'я Дністра, Пруту й Серету, на півдні його територія доходила до Чорного моря й Дунаю.
Тож не дивно, що в 1241 році Звенигород не оминула доля найбагатших давньоруських столиць, і місто впало під навалами монголо-татарської орди хана Батия. А відродитися після лютого погрому так і не здужало.


  • Туристичний огляд літописного Звенигорода розпочинається в сучасному с.Звенигород, розташованому на околиці давнього городища. Основним екскурсійним об’єктом у селі є Музей історії давньоруського міста Звенигород. Тут розгорнуті археологічні експозиції, що розповідають про історію Звенигородщини, починаючи з кам’яного віку й аж до раннього середньовіччя.
    Історичний музей - музейний заклад, колекції якого розкривають історію розвитку певного явища, події, історичного періоду, географічної одиниці, установи чи видатної особистості. За законом України про музейну справу історичні музеї поділяються на загальноісторичні, військово-історичні, історії релігії, історико-побутові, археологічні та етнографічні.
    Бати́й (Бату-хан) (монг. Бату, Саїн, кит. 抜都, 1201-1255 чи 1256) - монгольський хан і полководець, син хана Джучі, онук Чингісхана. Засновник Золотої Орди, автономного державного утворення у складі Монгольської імперії.
    Середньові́ччя - період європейської історії від 5 століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації, кінець 15 століття - початок 16 століття. За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у Західній Європі, аніж у Східній (близько 9-11 ст.).


  • Поряд з музеєм височіє монументальний скульптурний ансамбль русичам-звенигородцям, на фоні якого туристи, зазвичай, зупиняються, щоб зробити фото на пам’ять про це легендарне давньоруське місто.

  • Наступним об’єктом є власне заповідна територія літописного городища. Тут увагу привертає, найперше, талановито продумана система грандіозних оборонних валів і ровів, що кількома рядами (лініями оборони) оперізували місто. У кожного, кому небайдужа історія рідного краю, глибокий слід у душі залишається після неквапливої мандрівки гребенем оборонного валу Звенигорода, де колись щедро цебеніла татарська кров й не на життя, а на смерть боролися давні русичі, грудьми заступаючи ворогам шлях у рідне місто.

Зі Звенигорода туристичний маршрут пролягає у с.
Заповíдник або заповідник суворого режиму - територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Згідно з МСОП класифікується як природоохоронна територія категорії Ia.
Туристський (туристичний) маршрут - попередньо спланована туристами або суб'єктом туристичної діяльності подорож, що може охоплювати один чи декілька туристських шляхів і характеризується визначеним порядком пересування туристів через певні географічні пункти.
Підгірці
Бузького району (через Золочів, траса А-267), за три кілометра на південь від якого знаходиться городище літописного давньоруського міста Плісненська.


Плісненськ – друге за величиною місто Київської Русі й Галицько-Волинської держави. Перші документальні згадки про Плісненськ містяться в Галицько-Волинському літописі під 1188 та 1232 рр.
Га́лицько-Воли́нський літо́пис - літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201-1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.
і в “Слові о полку Ігоревім”. В давньоруську епоху місто було важливим оборонно-адміністративним і торговим центром. У 1241 році багатий торговий град Плісненськ дотла сплюндрувала орда хана Батия.


Об’єктами туристичного огляду на території літописного граду є:

  • Система могутніх оборонних валів городища висотою до 12 метрів. Оборонна система Плісненська нараховує сім рядів валів і ровів.

  • Територія городища площею 240 га. з законсервованими ділянками археологічних розкопів.

  • Плісненський жіночий монастир оо.
    Торго́вий центр (ТЦ) інколи торгово-розважальний центр (ТРЦ), галерея, пасаж, торговельний комплекс, торговельно-розважальний комплекс (англ. shopping mall, mall, shopping center) - універсальний магазин або комплекс магазинів, що зазвичай включає підприємства побутового обслуговування, громадського харчування та розважальні заклади.
    Жіночий монастир - жіноча релігійна громада. Члени громади називаються черницями або монахинями та ведуть аскетичний спосіб життя.
    Василіян. За переказом, монастир у Пліснеську в 1180 році заснувала княжна Олена Всеволодівна – сестра Белзького князя Олександра Всеволодовича.
    Олександр Всеволодович (пом. після 1234) - князь Белзький (1195-1208, 1215-1233) та володимирський (1208-1215). Політичний суперник князя Данила Романовича.
    Про цю подію є відповідний пам’ятний напис на кам‘яній плиті в монастирській церкві, побудованій у 1706 році. Відомо, що Олена Всеволодівна загинула у Плісненську героїчною смертю під час нападу половецької орди. Відтоді ту частину Пліснеська, де пролилася кров княжни-мучениці, у народі називають “Оленин парк”.


Монастир на території городища після півтисячолітнього запустіння відновлено у XVII столітті стараннями оо.Василіян. Туристи мають змогу оглянути двоповерховий монастирський корпус, зведений у 1771-1786 рр.

  • Монастирська церква св.Онуфрія, збудована у 1726-1750 рр. У стилі бароко з багато декорованим фасадом. У храмі зберігся автентичний іконостас, створений у 1754 році за проектом архітектора Павла Гіжицького. Іконостас витриманий у бароковому стилі з високохудожнім поєднанням малярських і скульптурних елементів, має високу мистецьку цінність.

З Плісненська туристичний маршрут пролягає трасою Е-40 до м.Буська, а далі долиною р.Західний Буг до м.Кам’янка-Бузька.

Кам’янка-Бузька – це районний центр Львівської області, розташований між річкою Буг та її притокою Кам’янкою.
Павло́ Гіжи́цький (власне Павел Ґіжицький, пол. Paweł Giżycki SJ; 24 січня 1692, Великопольща - 28 січня 1762, Кременець) - польський архітектор, скульптор, різьбяр і художник доби пізнього бароко, що працював на Волині і Галичині, єзуїт.
Баро́кко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque - перлина неправильної форми) - стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі та архітектурі ) початку XVI століття - кінця XVIII століття.
Льві́вська о́бласть - адміністративно-територіальна одиниця на заході України. Є однією з трьох областей історично-культурного регіону Галичина, частиною Карпатського єврорегіону. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямках.
Місто відоме ще з епохи середньовіччя і в ХІІІ – XІV століттях вважалося одним з найнеприступніших градів Галицько-Волинської держави. Давньоруська твердиня, з трьох боків оточена водою, а також системою штучних фортифікацій, займала стратегічне положення на перетині транспортних шляхів з Прикарпаття, Галича й Львова у Володимир-Волинський і Київ. Своє оборонно-торгове значення місто не втратило і після завоювання Галицько-Волинського князівства польським королем Казимиром.


У 1448 році король Речі Посполитої надає Кам'янці статус вільного міста, а невдовзі у 1471 році місто отримує магдебурзьке право.
Магдебу́рзьке пра́во (також німе́цьке або тевтонське міське́ пра́во; лат. theuthunico iure, id est iure magdeburgensi) - одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні віки.
Король Польщі - титул, що вживався для ознаменування правителів Королівства Польського, а згодом Речі Посполитої. Першим польським королем був Болеслав I Хоробрий. Цей титул існував від 1025 року - дати коронування Болеслава Хороброго і до 1795 року включно, поки його не заборонила Російська імперська влада.


У Кам’янці-Бузькій – проміжному пункті туристичного маршруту – туристам варто звернути увагу на:

  • Дерев’яна церква Св.Миколая 1667 року – пам’ятка народної галицької архітектури – з вирізьбленим на дверях кириличним написом: “Сей храм создан літа от воплощенія Божія Слова 1667 за панованія єго милості пана Героніма Радзювского дня 21 мца септемврія”.

Церква тризрубна, трибанна, збудована з соснових брусів на дубових підвалинах. В плані складається з більшої квадратової нави та менших гранчастих вівтаря і бабинця. По периметру храм оточує стовпова галерея. В храмі знаходиться унікальний автентичний п’ятиярусний іконостас XVII століття.

  • Дерев’яна дзвіниця при храмі Св.Миколая (зведена одночасно з церквою у другій половині XVII століття). Дзвіниця зрубана з дубових брусів, має каркасну конструкцію. Також має вирізьблений фундаційний напис на надпоріжнику вхідних дверей з датою реконструкції – 1762 р.

  • Мурована церква Різдва Богородиці, збудована у 1882 році (у центрі міста).

  • Костьол Успіння Богородиці, збудований у 1908-1914 рр.
    Різдво́ Пресвято́ї Богоро́диці, або Мала́ Пречи́ста - релігійне свято християнської церкви на честь Богородиці Діви Марії, матері Ісуса Христа, що є одним з дванадесятих свят. Святкується щороку православними 21 вересня, католиками - 8 вересня.
    Успі́ння Богородиці (грец. Κοίμησις Θεοτόκου, Koímēsis Theotokou) - дуже велике східнохристиянське свято, день смерті (успіння) Діви Марії, Богородиці, матері Спасителя Ісуса Христа. Відмічається щорічно 28 серпня у православних, давньосхідних та східно-католицьких церквах.
    у неоготичному стилі.
    Неоготика або Псевдоготика - (тобто нова або ж псевдо готика) - напрямок в архітектурі, що сполучає елементи готики з ясними композиціями, що йдуть від класицизму. Частка «нео» - вказівка, що стиль виник на новому етапі розвитку архітектури кінця 18-середини 19 ст.
    Це дійсно велична масивна споруда, що “стрілою” центральної вежі здіймається високо над оточуючими будівлями.


  • Міська ратуша та сецесійні кам’яниці історичного центру міста.

З Кам’янки-Бузької маршрут пролягає на Великі Мости і в давньоруське місто Белз, що знаходиться у Сокальському районі області майже на самому кордоні з Польщею.

Белз це одне з наймогутніших міст Київської Русі, столиця удільного Белзького князівства.
Сока́льський райо́н - район України на північному заході Львівської області. Районний та адміністративний центр - місто районного значення Сокаль. Площа району - 1573 км² (7,2% від площі області). Утворено 1939 року.
Вели́кі Мо́сти - місто районного значення Сокальського району Львівської області.
Бе́лзьке князі́вство - західне руське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Белз.
Перша документальна згадка про Белз датується 1030 роком (коли його здобув князь Ярослав), однак за даними археології укріплене слов’янське поселення існувало тут ще задовго до утворення Київської Русі у IV-IX століттях.


Місто було закладене на острівному підвищенні межиріччя заболочених долин Солокії та Річиці. Природна важкодоступність у поєднанні з могутніми штучними фортифікаціями сприяли перетворенню Белза на найбагатший торговий центр Червленої Русі. З 1170 року за правління князя Всеволода Мстиславовича (1170-1195 рр.) місто стає столицею окремого Белзького князівства. З 1234 року Белзька земля переходить у підпорядкування князівської династії Романовичів – до Данила Галицького та його нащадків. Взимку 1240-1241 рр. Белз сплюндрувала монголо-татарська орда хана Батия. Під час погрому дивом вціліла белзька ікона Пресвятої Богородиці (її у 1382 році князь Владислав Опольський перевіз у Ченстохову, де ця ікона перетворилася на найшанованішу релігійно-паломницьку святиню Польщі).
Владисла́в Опо́льчик, чи Владислав Опольський[a] (пол. Władysław Opolczyk, нім. Wladislaus von Oppeln, угор. Oppelni László; 1326/1332 - 18 травня 1401) - князь Опольський (1356-1401; як ленник Чеської Корони, до 1370 року формально правив з братами, з 1396 вважався князем тільки формально), палатин угорський (1367-1372), князь-ленник люблінецький (1368-1372), велюньський і ченстоховський (1370-1392), болеславецький (1370-1401; пожиттєво), пщинський (1375-1396), намісник угорського короля Людовика Угорського у Галичині (1372-1378 та 1385-1387, формально, як титулярний «Король Русі») та Польщі (1378), князь-ленник крновський (1385-1392), глоговський (з 1383), князь добжинський і куявський (1378-1392; як ленник Польщі), регент в Стшельцях і Немодліні.
Ви́шгородська іко́на Бо́жої Ма́тері, знана теж як Володими́рська - чудодійна православна ікона. Зараз ікона знаходиться у Третьяковській галереї у Москві.


До 1260 року в Белзі князював Варно Данилович, далі – Лев Данилович. У XІV столітті за Белзьку землю ведеться запекла боротьба між Угорщиною, Литвою та Польщею. У 1340 році Белзьке князівство переходить до Литовського князівства, з 1377 року влада переходить до угорців, з 1384 року – до поляків.
Лито́вське князі́вство (лат. Ducatus Lithuaniae; лит. Lietuvos kunigaikštystė) - державне утворення на території литовських племен, що виникло на початку ХІІ ст. Згодом на базі Литовського князівства сформувалось Велике князівство Литовське.


З волі угорського короля Белз у 1377 році отримує маґдебурзьке право, яке в 1509 році було підкріплене указом польського короля.

У середньовічну добу Белз представляв з себе першокласно укріплене багате торгове місто з двома замками (на місці колишнього князівського дитинця та поблизу міських укріплень).

Після Другої світової війни Белз було включено до складу Польщі. До середини 1946 року в рамках горезвісної операції “Вісла“ було примусово виселене майже все українське населення Белза та його околиць. Згідно з договором між СРСР і ПНР від 15 лютого 1951 року Белз з околицями передано до УРСР в обмін на прикарпатський Устрицький район (переділ супроводжувався черговим масовим примусовим переселенням місцевого населення).
Дру́га світова́ війна́ - наймасштабніша світова війна в історії людства. Почалася 1 вересня 1939 і тривала 2 194 дні до 2 вересня 1945, коли на борту лінкора «Міссурі» підписано капітуляцію Японської імперії перед союзними державами.
Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.
Насе́лення - сукупність людей, що постійно живуть у межах якоїсь конкретно вказаної території (районі, місті, області, частини країни, країні, континенту чи всієї земної кулі тощо). Наука, яка вивчає розмір, структури, динаміку руху і розвиток населення, зветься демографією.
Зараз Белз залишається малолюдним прикордонним містечком, яке з 2001 року отримало статус Державного історико-культурного заповідника.


Основними об’єктами екскурсійного огляду в княжому Белзі є:

  • Фрагменти оборонних валів княжого городища Х – ХIV столітть.

  • Оборонна вежа 1606 року – залишок середньовічної оборонної системи Белза.

  • П’ятницька церква XVII століття – пам’ятка дерев’яного народного зодчества.

  • Домініканський монастир XVII століття, споруджений у стилі бароко. В ансамбль монастиря входять: величний бароковий костьол Св.Миколая 1653 року з монументальним фасадом, чернечі кельї 1743 року, господарські споруди та оборонні монастирські стіни XVII – XVIIІ століть.

  • Пам’ятний монумент на честь 950-річчя літописного Белза (1980 р., скульптор В. Савчук, архітектор Б. Черкес).

З князівської столиці Белза туристичний маршрут повертає на південь до Львова й веде в давньоруське городище Щекотин, розташоване поряд з сучасним містечком Глинськ.

Щекотин засновано як військову твердиню на підступах до Львова у ХІІІ столітті. Місто існувало до XIV століття як укріплення Галицько-Волинської держави, а з остаточним включенням Галичини до складу Польщі втратило своє оборонне значення.

  • У Щекотині туристи мають змогу оглянути систему оборонних ровів і валів замку-дитинця. Пересічна висота валу становить 13-16 метрів при ширині рову від 6 до 10 метрів.

Останнім пунктом туристичного маршруту на шляху повернення до Львова є королівське місто Жовква. Тут варто оглянути такі об’єкти (детальний опис пам’яток див. у маршруті № 3 “Золоте кільце Львівщини):

  • Залишки давньоруського городища на горі Гарай.

  • Королівський замок. Замок відреставровано, можна оглянути його вежі й житлові корпуси, прогулятися дерев’яними замковими галереями, зазирнути у парадні внутрішні покої.

  • Ринкова площа Жовкви. Знаходиться поряд з королівським замком.

  • Глинська та Звіринецька в’їздні брами міста. Споруджені в XVII столітті й служили основними опорними пунктами в системі оборонних стін королівського міста.

  • Домініканський монастир XVII-XVIIІ століття. Захищений високими кам’яними стінами з амбразурами і нагадує фортецю в мініатюрі. Окрасою монастиря є монументальна споруда монастирського костьолу.

  • Василіянський монастир кінця XVII – початку ХХ століть. Окрасою монастиря є Троїцька церква (1612-1905рр) з високохудожньо розписаним у національному стилі інтер’єром. Основним об’єктом паломництва у Троїцький храм є мощі Св.Партенія, які володіють силою зцілення.

  • Дерев’яні церкви – пам’ятки давньоукраїнського зодчества. У Жовкві з початку XVIII століття збереглися два автентичні давньоукраїнські храми: церква Різдва Богородиці, закладена в 1705 р. (у ній зберігся первісний іконостас 1708 р. роботи маляра Кунаша) та церква Св.Трійці, зведена в 1720р.

«Транскордонний туристичний маршрут

Белз-Белжець-Белз»

«Транскордонний туристичний маршрут

Белз-Белжець-Белз»
На території Сокальського району діє Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі , який у 2009 році спільно з м.Белжець (Республіка Польща , Люблінське воєводство, Томашівський повіт) розробили та затвердили «Транскордонний туристичний маршрут Белз-Белжець-Белз» . В даний маршрут входить 33 населених пункти, де знаходиться понад 100 туристично-привабливих об’єкти.
Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).
Зазначений туристичний маршрут має відповідне маркування, внесений у туристичні карти тур - операторів.



Маршрут охоплює такі населені пункти:


БЕЛЖЕЦЬ – Любича-Королівська – Гребенне – Рава-Руська (прикордонний перехід) – Угнів – БЕЛЗ – Варяж – Сокаль – Литовеж – Стара Лішня – Нововолинськ – Зимне – Володимир-Волинський – Устилуг – Зосин (прикордонний перехід) – Стрижів – Грубешів – Грудек – Чумів – Сліпче – Крилів – Колонія Крилів – Долгобичів – Хлопятин – Будинин – Корчмин – Диниська Старі – Ярчів – Коргині – Лащівка – Томашів-Люблінський – БЕЛЖЕЦЬ

З польської сторони маршрут починається в Белжеці і веде кружно через Белз до Белжеця.
Стара Лі́шня - село в Україні, в Іваничівському районі Волинської області. Населення становить 424 осіб.
З української сторони маршрут починається в Белзі і так само кружно веде через Белжець до Белза.

Опрацьований та визначений маршрут дає можливість організувати екскурсії з екскурсоводом.

Маршрут в основному призначений для автотуристів (також для екскурсій, що подорожують автобусами і мікроавтобусами), доступний для велосипедистів.

Окрім головного маршруту позначено також додаткові туристичні місця, які знаходяться поза маршрутом, але варто їх відвідати, а саме:
Гораї – найвищі підвищення на Розточчі,
- бункери лінії Молотова у селі Дуби,
- Седлиська: скамянілості, костел 1903 року, греко-католицька церква, каплиця св.
Лінія Молотова - неофіційна назва радянських укріплених районів, побудованих уздовж західного кордону СРСР і Німеччини в період 1940-1941 роках.
Гре́ко-като́лицькі це́ркви - сучасна назва східних католицьких церков візантійської традиції.
Миколая,
- Потелич - деревяна церква XVI століття,
- Червоноград (Кристинопіль)-палац Потоцьких, костел Бернардинів 1642 року, костел Василіян ,
Угринів - руїни костелу св.
Ко́мплекс монастиря́ та косте́лу Бернарди́нів (також костел та кляштор бернардинів) - історико-архітектурна пам'ятка, що знаходиться у Львові на площі Соборній, 3-А.
Катерини 1837 року, церква св. Миколи 1899 року,

- Масломенч – країна готів,
- церкви у селах Миців, Длужнів, Сулімів, Ліски-Варязькі,
- Нароль – палац і duopolis, тобто двомісто«Нароль-Ліпсько».



Коротко про місто Белз


Місто Белз нараховує 2,4 тис. жителів, знаходиться поблизу кордону з Польщею, в північно-західній частині України. У своїй понад 1000-літній історії належав різним державам: Русі, Польщі, Литві, Угорщині, Австрії, Німеччині, СРСР. Протягом багатьох віків Белз був багатонаціональним і багаторелігійним містом: тут проживали християни обох віросповідань і євреї. У Белзі до 1382 року (тобто до моменту перевезення Владиславом Опольським) знаходилась чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, за легендою написана Іваном Євангелістом на дошці від столу.
Чудотворні ікони (образи) - зображення святих, пов'язані з чудами. Чудотворні ікони вміщувано у храмах для прилюдного вшанування; у визначені церквою дні до цих ікон відбувалися прощі. Чудотворні ікони оздоблювано коштовними прикрасами, що спричинило нищення ікон під час конфіскацій церковних ціннощів у СССР.
Ді́ва Марі́я, Богоро́диця, Ма́тір Бо́жа, Марія (дав-євр. מרים Miryam) - мати Ісуса Христа (Лк. 1:26-56, Лк. 2:1-7, Мт. 1:16-25). Із Нового Заповіту відомо, що жила в Назареті (Мр. 1:9) у Галілеї із своїм чоловіком Йосипом.
Протягом 500 років у Белзі проживали євреї, які у ХІХ столітті утворили відомий хасидський центр з власною династією цадиків.

В а р т о п об а ч и т и:


- Костел і монастир Домініканок 1635 року, сьогодні церква;
- Костел і монастир Домініканів XVII століття, від ІІ Світової війни в руїна (його частина використовується як будинок міської влади);
Світова́ війна́ - глобальне протиборство коаліцій держав із застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику частину країн світу.

- Костел Пресвятої Діви Марії і каплицю св. Валентина 1911 року, що знаходяться на території колишнього замку, де зберігалась чудотворна ікона Пресвятої Богородиці;
- Дерев’яну церкву св. Параскеви XVII століття;
- Каплицю Снопковських, відому такох як Аріянська вежа 1606 року;
- РатушуXVII століття;
- Єврейський молитовний будинок 1909 року;
- Католицький і єврейський цвинтарі;
- Оригінальну галицьку дерев’яну забудову.






Туристичний маршрут

«Місто над Бугом»
Довжина:Приблизно 1,5 км.

Час для проходу: Приблизно 1 година.

Початок: вул. А. Шептицького

Кінець: вул. Б. Хмельницького


1. Церква св.Апостолів Петра і Павла (вул.Шептицького)





2. Музей «Людина.Земля.Всесвіт.» (вул.Шептицького)




3. Костел (вул.Шептицького)




4. Площа Січових Стрільців (стара забудова).




5. Руїни синагоги 17 ст.(Парк культури)




6. Церква св. Миколая 17 ст.(Парк культури).




7. Ансамбль монастиря Ордену Бернардинів 1604-1619рр. (по другій стороні берега). З парку культури найкращий краєвид.




8. Сокальський районний Народний дім «Просвіта» (вул. Шептицького).




9. Сокальська районна рада, Сокальська райдержадміністрація. (вул. Шептицького).




10. Міська рада 18 ст.(вул. Шептицького).

(фотографія 30-х років ХХст).




11. Музей – кімната Віктора Матюка.(Школа мистецтв).




12. Школа-інтернат (колишнє Сокальське педучилище) (вул. Тартаківська).




13. Колишня лічниця ім. ерц-герцогині Гізелі. Корпус Сокальської районної лікарні. (вул. Шашкевича)




14. З вулиці М. Шашкевича повз вул. Л. Курбаса на вул. А. Шептицького

Сокальська гімназія (вул. Шептицького)




Повз вулицю В. Макуха.

15. Церква Св. Архістратига Михаїла (вул. Б.Хмельницького кол.Шляхетська).






Приємної Вам Мандрівки!


Скачати 130.54 Kb.

  • Київської Русі і Галицько-Волинської держави
  • Звенигородського князівства
  • Музей історії
  • Галицько-Волинському літописі
  • Олександра Всеволодовича
  • Павла Гіжицького
  • Різдва Богородиці
  • З Кам’янки-Бузької маршрут пролягає на Великі Мости
  • Другої світової
  • Туристичний маршрут «Місто над Бугом»