Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



«Історія української культури» Дайте визначення поняттям: Соціалізація

Скачати 236.47 Kb.

«Історія української культури» Дайте визначення поняттям: Соціалізація




Скачати 236.47 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації19.03.2017
Розмір236.47 Kb.
  1   2

Міністерство охорони здоров'я України

Національний фармацевтичний університет

Кафедра філософії та соціології

Зразок

Аудиторної контрольної роботи з дисципліни

«Історія української культури»

1. Дайте визначення поняттям:

Соціалізація – це процес входження людини у суспільство; це процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, притаманних даному суспільству.

Тотемізм - це віра первісних людей в надприродну спорідненість людини і певних видів тварин чи рослин.

Етнос – – це стійка природна й історично сформована на певній території динамічна людська спільнота, яка має власну назву й усвідомлення своєї єдності, відрізняється від інших утворень стійкими своєрідними рисами культури, способом життя, етнічними стереотипами.
Пе́рвісне суспі́льство - тривалий період в історії людства: від початкового етапу становлення людини та суспільства і до виникнення перших цивілізацій. Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з'являється можливість історичних досліджень.
Вла́сні на́зви, або оніми - індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів.


Рококо стиль у мистецтві, який виник у Франції в першій половині XVIII століття і якому притаманні вишуканість, велика декоративна навантаженість інтер'єрів і композицій, граціозний орнаментальний ритм, велика увага до міфології, особистого комфорту.

Братства - релігійно-просвітницькі організації українських міщан і ремісників, які були організовані при церквах у великих містах (Київ, Львів та інш.) із метою підтримки порядку в храмах, забезпечення їхніх матеріальних потреб, опіки над хворими парафіянами, допомоги вдовам і сиротам.
2. Заповніть таблицю на тему: «Культурні сценарії навчання»

Культурний сценарій навчання

Його зміст



Демонстраційне навчання

Ця форма навчання сформувалася внаслідок ускладнення завдань навчання. Цей вид навчання організовується як особливий процес взаємодії вчителя й учня: вчитель показує, що і як потрібно робити, учень копіює дії вчителя.

Вчитель демонструє учневі способи діяльності не під час виконання своїх основних трудових завдань, а спеціально для учня. Сценарій демонстраційного навчання вимагає певних педагогічних навичок і методичних прийомів: добору завдань, відповідно до рівня підготовки учня, послідовного переходу від простих до більш складних завдань. Головним навчальним фактором стає метод повторення. Учневі не стільки пояснюють суть справи, скільки «вчать» прийомів виконання. Він лише повинен точно повторювати дії вчителя, а не розуміти те, що і як потрібно робити. За такої форми навчання учень займає позицію пасивного об’єкта. Індивідуальні риси особистості учня суттєвого значення для дій вчителя не мали. Педагог мав продемонструвати знання і вміння, а як їх усвідомить учень – це вже справа самого учня. Учитель і учень тут, на відміну від буденно-практичного навчання, відчужені один від одного, протиставлені один одному як активний суб’єкт і пасивний об’єкт.



Розвиваюче навчання

Ця форма навчання виникла у Новий час на основі класичної педагогіки Яна Каменського. Розвиваюче навчання пов’язане з розробкою спеціальних дидактичних прийомів, які збуджують активність учнів. Сценарій навчального процесу орієнтує вчителя не лише на показ, а й на пояснення, а учня – не просто на повторення і запам’ятовування, а й на розуміння матеріалу і самостійне виконання вправ, які сприяють його засвоєнню.
Навчання Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.
Особливу увагу у навчанні приділяють самостійній роботі учня, тому він більше не займає пасивної позиції. Залишаючись для вчителя об’єктом педагогічного впливу, учень одночасно отримує можливість виявити себе як активний суб’єкт діяльності. Учитель тут повинен ставитися до учня як до особистості, з притаманними їй індивідуальними психологічними особливостями, і враховувати їх для досягнення максимального навчального ефекту: добирати посильні саме для учня завдання, які дають йому можливість переходити до успішного виконання більш складних завдань; підтримувати в ньому бажання навчатися, оцінювати його роботу так, щоб стримувати навчальну діяльність.


Сценарій розвиваючого навчання, на відміну від демонстраційного, передбачає, що вчитель не просто вчить, не просто подає істину – справжній вчитель навчає її виявляти.



Креативне навчання

Сценарій креативного навчання передбачає особистісно орієнтовану діяльність педагога й учнів. У системі освітніх парадигм креативне навчання відносять до феноменологічної моделі освіти (А. Маслоу, А. Комбе, К. Роджерс), яке передбачає персональний характер навчання з урахуванням особистісно-психологічних особливостей учнів, дбайливе ставлення до їхніх інтересів і потреб. Представники креативного навчання відкидають погляд на школу як на «освітній конвейер». Освіту вони розглядають як гуманістичну в тому сенсі, що вона найбільш повно й адекватно відповідає неповторній природі людини, допомогає їй виявити те, що в ній уже закладено природою, а не, «відливати» у відповідну форму, вигадану кимось заздалегідь, апріорі. Педагоги цієї орієнтації створюють умови для самопізнання і підтримки унікального розвитку кожного учня відповідно до успадкованої ним природи, дають якомога більше свободи вибору й умов для реалізації людиною своїх природних потенціалів. Прихильники цього напряму обстоюють право індивіда на автономію розвитку і освіти. Головним чинником креативного навчання є ініціатива учнів. Учень перестає бути об’єктом впливу і стає повноправним суб’єктом спілкування. Він відповідає за свою роботу так само, як учитель – за свою.

У креативному навчанні навчальний процес перетворюється на спільну роботу вчителя й учня, живого людського контакту, повноправних партнерів, зацікавлених один одним і справою, якою вони разом займаються. Учитель – авторитетна особистість, яка має більший обсяг знань і вмінь, ніж учень, і тому може давати поради й рекомендації учню. Відносини між учителем і учнем набувають характеру неформального, особистісного спілкування. За умов такого спілкування відбувається двосторонній обмін інформацією.
Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
У ньому особистість учня задіяна в цілому – не тільки інтелект, але й емоції, воля, моральні й соціальні відчуття. Учитель не просто «виконує обов’язки», а входить у духовний світ учня як близької йому людини. Навчання у цій формі – самонавчання, яке кожен учень разом з учителем організовує з урахуванням психологічних особливостей своєї особистості.


Креативне навчання – навчання творчості, і саме воно є творчою діяльністю. При цьому важливого значення набуває особистість педагога. Він має бути яскравою, талановитою, творчою особистістю. Саме творчий педагог може навчити творчості.


3. Дайте відповіді на тестові питання:

1. Укажіть ряд, де зафіксовані норми, цінності, правила, традиції, властивості, притаманні усім культурам незалежно від географічного розташування й історичного часу:

А Артефакти культури. В Культурний ареал.

Б Культурні універсалії. Г Культурний простір.

2. Процес розвитку людського суспільства від стану дикунства до стану цивілізації - це:

А соціальний прогрес;

Лю́дство - всі люди в цілому, людська спільнота, сукупність людей (осіб виду людина розумна).
В соціальна депресія;

Б соціальний регрес; Г соціальна реформа.

3.Центром формування української нації стали:

А Закарпаття В Переяслав

Б Київщина Г Чернігово-Сіверщина

4.

Українці Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.
Не є вагомою рисою ментально-психічного складу українського етносу:

А емоціалізм; Г містицизм;

Б толерантність; Д кардоцентризм;

В демократизм; Ж індивідуалізм.



5. Богом сонця у стародавніх слов'ян був:

А Перун; В Даждьбог;

Б Велес; Г Ярило.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

  1   2


Скачати 236.47 Kb.

  • Аудиторної контрольної роботи з дисципліни «Історія української культури» 1. Дайте визначення поняттям: Соціалізація
  • Тотемізм
  • 2. Заповніть таблицю на тему: «Культурні сценарії навчання»
  • 3. Дайте відповіді на тестові питання : 1.
  • 2. Процес розвитку людського суспільства
  • 3.Центром формування української нації стали
  • 5. Богом сонця у стародавніх словян був