Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Київська духовна академія української православної церкви київського патріархату новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз Збірник наукових праць

Київська духовна академія української православної церкви київського патріархату новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз Збірник наукових праць




Сторінка21/21
Дата конвертації07.06.2017
Розмір5.69 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

ЛІТЕРАТУРА

для підготовки до семінарів та заліку



Базова література:


  1. Сьомін С.В., Кальниш Ю.Г., Петрик В.М., Остроухов В.В. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз): Монографія / За ред. І.І.Тимошенко. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002.

  2. Новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз. Збірник наукових праць (навчальний посібник). Упорядник В.М.Петрик. – К., 2005 (розділ 4).

  3. Збірник нормативно-правових актів України щодо діяльності релігійних організацій: Довідковий посібник (упорядники В.М.Петрик, Г.М.Литвинов). – К., 2004.

  4. Голотін С.І., Кальниш Ю.Г., Петрик В.М. та ін. Соціально-правове регулювання діяльності релігійних організацій: Навчальний посібник. — К.: Вид-во НА СБ України, 2001.

  5. Паньо К. Мотиви та наслідки втручання влади у міжконфесійне протистояння в Україні (українські церкви та релігійна свобода на межі століть). – К., 2004.

  6. Збірник нормативно-правових актів щодо свободи совісті та діяльності релігійних організацій: Довідковий посібник (упорядники В.М.Петрик, В.В.Остроухов). – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002.

  7. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Офіційне видання ВРУ, 1996.

  8. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. — 1991. - № 25, ст. 283; - 1992. — № 20, ст. 277; - 1992. — № 30, ст. 418; -1993. — № 10, ст. 76; - 1994. — № 13, ст. 76; - 1996. — № 3, ст. 11; - 1997. — № 8, ст. 62.

  9. Модели церковно-государственных отношений США и Западной Европы. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, 1996.

  10. Уткін О.І. Соціально-політична стабільність у регіоні: етнополітичні та міжконфесійні чинники. Монографія. – К., 1998.

  11. Дудар Н. Закони про свободу совісті у країнах колишнього СРСР // Людина і світ. — 2003. — № 3.

  12. Петрик В.М. Шляхи та механізми вдосконалення державно-церковних відносин в Україні (на прикладі новітніх релігійних об’єднань). Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата наук з державного управління. - Донецьк, 2003.

  13. Порівняльний аналіз системи державно-церковних відносин в Україні та інших посткомуністичних країнах // Людина і світ. — 2004. — № 9.

  14. Свобода релігії або переконань: закони, що впливають на структуризацію релігійних громад // Людина і світ. — 2001. — № 3.

Додаткова література:


  1. Закон України “Про благодійництво та благодійні організації” // Юридичний вісник України. — 1997. — № 43 (121).

  2. Закон України “Про гуманітарну допомогу” // Урядовий кур’єр 8 грудня 1999 року.

  3. Закон України “Про альтернативну (невійськову) службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. — № 5.

  4. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України. Постанова ВР України від 16.01.97 р., № 3/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №10, ст. 85.

  5. Національна безпека України, 1994-1996 рр. // Наук. доп. Нац. ін-ту стратег. досліджень. – К.: НІСД, 1997.

  6. Кримінальний кодекс України. – К., 2001.

  7. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 года // Организация Объединённых Наций. Официальные отчёты первой части третьей сессии Генеральной Ассамблеи. А/810.

  8. Международный пакт о гражданских и политических правах. Открыт для подписания, ратификации и присоединения 19 декабря 1966 года резолюцией 2200А ХХІ Ассамблеи ООН, вступивший в силу 23 марта 1976 года // Ведомости Верховного Совета СССР. — №17 (1813), ст. 291.

  9. Бондаренко В. Релігійна ситуація в Україні і її перспективи розвитку // Матеріали Міжнар. конф. 15-16 травня 1998 року “Релігія і суспільство в Україні: фактори змін”. — К., — 1998.

  10. Бондаренко В.Д. Становлення громадянського суспільства і Церква в Україні // Збірник наукових праць. Християнство в контексті світової історії і культури. – К.: Інститут філософії ім. Сковороди НАНУ, — 2000.

  11. Бондаренко В.Д., Єленський В.Є., Журавський В.С. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації. — К.: Логос, 1996.

  12. Вайг Б. Ставлення держави до сект та “нових релігій” // Національна безпека і оборона. — 2000. — № 10.

  13. Кальниш Ю.Г. Державно-церковні відносини: світова практика і досвід України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 1999. — № 1.

  14. Кальниш Ю.Г. Наукове забезпечення державної політики України в галузі релігійно-церковного життя // Зб. наук. пр. Української Академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ. — 1999. — Випуск 2. Ч.1.

  15. Кальниш Ю.Г. Соціальна і гуманітарна роль церкви в українському суспільстві // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2000. — № 1

  16. Сьомін С.В. Міжнародні християнські організації та національна безпека України: Монографія. – К.: НІСД – Нац. Акад. СБУ, 1999.

  17. Сьомін С.В. Концептуальні засади сучасної державно-церковної політики в Україні // Зб. наук. пр. Української Академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, — 2000. — Випуск 2. Ч.2.

  18. Сьомін С.В. Духовно-релігійні засади державотворчого процесу в Україні // Вісник УАДУ при Президентові України. — 2000. — № 2.

  19. Сьомін С.В. Релігійний фактор у системі національної безпеки України // Труди Академії. – К.: Академія ЗС України. – 1998. — № 4.

  20. Сьомін С.В., Петрик В.М. Деякі шляхи вдосконалення державно-церковних відносин із застосуванням європейського досвіду // Збірник наукових праць Донецької державної академії управління. Серія: “Державне управління.” — 2003. — Т. 4. — Вип. 21 “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”.

  21. Петрик В.М., Ліхтенштейн Є.В., Сьомін С.В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичний сфері України: Монографія / За заг. ред. З.І.Тимошенко. — К: Вид-во Європ. ун-ту, 2002.

  22. Петрик В.М. Щодо питання захисту українського суспільства від протиправних діянь представників неокультів // Збірник наукових праць Донецької державної академії управління. Серія: “Державне управління.” — 2002. — Т. 3. — Вип. 17 “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”.

  23. Петрик В.М., Остроухов В.В. Проти ерозійного впливу неокультів // Політика і час. — 2002. — N 8.

  24. Проблеми неорелігій в контексті становлення демократичних державно-церковних відносин. Аналітична записка. — К., 1998.

  25. Єленський A.Є. Державно-церковні відносини в Україні (1917-1990 рр.). – К.: Знання, 1991.

  26. Єленський В. Релігія, демократизація та суспільний розвиток у посткомуністичному світі // Матеріали Міжнародної конференції “Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. — К., — 1998.

  27. Єленський В. Українське суспільство і “секти” // Людина і світ. — 1998. — № 9.

  28. Єленський В. Новітні рухи — зони занепокоєння // Людина і світ. — 2000. — № 9.

  29. Єленський В. Альтернативна цивільна служба: український та міжнародний досвід // Людина і світ. — 2004. — № 3.

  30. Митрохін М. Несвобода совісті. Релігійна ситуація в сучасному Туркменістані // Людина і світ. — 2004. — № 8.

  31. Фисун Ю. Право на свободу думки, совісті та релігії в контексті сучасного міжнародного права // Людина і світ. — 2004. — № 10.

  32. Кремень В.Г., Бінько І.Ф., Головащенко С.І. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення: Монографія. – К.: МАУП, 1998.

  33. Кудлай О. Міжправославний конфлікт в Україні: позиції сторін // “Людина і світ”. — 1998. — N 5-6.

  34. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. – М.: Наука, 1990.

  35. Грушевский I.С. Духовна Україна. – К.: Либідь, 1994.

  36. Грушевский I.С., Левицький О.В. Розвідки про церковні відносини в Україні-Руси XVI-XVIII (Репр. видання). – Львів: Меморіал, 1991.

  37. Дмитриев A.М. Православие и реформация: реформационные движения в восточнославянских землях Речи Посполитой во второй половине ХVI в. – М.: Наука, 1990.

  38. Липинський A.К. Релігія і церква в історії України. – К.: ПБП Фотовідеосервіс, 1993.

  39. Любащенко A.І. Історія протестантизму в Україні. – Львів: Просвіта, 1995.

  40. Разумков О. Державна політика щодо релігії і церкви як чинник демократизації церковно-релігійного життя в Україні // Матеріали Міжнар. конф. 15-16 травня 1998 року “Релігія і суспільство в Україні: фактори змін”. — К.., — 1998.

  41. Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи “Протиправні дії сект” // Людина і світ. — 1999. — № 9.

  42. Цюоши Накано. Дебати навколо культів та політика сучасної Японії // Людина і світ. — 1997. — № 8.

  43. Харишин I.В. Історія підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату. – К.: Вентурі, 1995.

  44. Шуба О. Етноконфесійні аспекти сучасного релігійного руху в Україні // Новітні релігії в сучасній Україні / Матеріали круглого столу та науково-практичної конференції. — К.: VIP, — 2000.

  45. Шуба О.В. Релігія і політика в українському суспільстві // Матеріали Міжнародної конференції “Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. – К., — 1998.

  46. Щапов Я.Н. Государство и церковь в Древней Руси Х-ХІІІ вв. – М.: Наука, 1989.

В.М. Петрик, О.А.Ліщинська


Програма

навчального спецкурсу з безпеки життєдіяльності:

“Соціально-правові основи інформаційної безпеки”

Київ-2005

Загальна характеристика



спецкурсу з безпеки життєдіяльності:

“Соціально-правові основи інформаційної безпеки”

1. Курс розраховано на студентів і викладачів вищих навчальних закладів гуманітарної спрямованості, насамперед при підготовці викладачів, психологів, психіатрів, журналістів, політологів, кримінологів, релігієзнавців та ін. Також може викладатися практикуючим психологам, представникам соціальних служб і силових відомств (МВС, Збройних Сил, СБУ та ін.).

2. На семінарах не обов’язково детально розглядати всі запропоновані питання, а в першу чергу, ті які були неповно висвітлено у лекціях.

3. Залік може бути замінений захистом реферату (його тему надає викладач).

4. Питання до заліку можуть повністю збігатися з питаннями семінарських занять або деталізувати їх.

5. Спецкурс у всіх вищих навчальних закладах доцільно проводити після викладання психології та політології, а в юридичних після викладання кримінології, медичних – фізіології.

6. Залежно від фаху студентів та рівня підготовки слухачів програма може корегуватись.


Тематичний план

спецкурсу з безпеки життєдіяльності:

“Соціально-правові основи інформаційної безпеки”


1. Тема 1. Небезпеки інформаційного простору для особистості (16 годин: лекції 8 годин, семінари 8 годин).

1.1. Лекція 1. Особливості сучасної інформаційної епохи (2 години).



1.2. Лекція 2. Поняття про деструктивні інформаційні впливи на психіку людини (2 години).

1.3. Лекція 3. Психофізіологічні аспекти маніпулювання свідомістю (4 години).

1.4. Семінар 1. Зміна уявлень про безпеку життєдіяльності в умовах епохи інформації (2 години).



1.5. Семінар 2. Критичне мислення (2 години).

1.6. Семінар 3. Психофізіологічні форми та технології маніпулювання свідомістю (4 години).
2. Тема 2. Технології та засоби впливу на інформаційний простір (28 годин: лекції 14 годин, семінари 14 годин).

2.1. Лекція 1. Інформаційні війни та спеціальні інформаційні операції (4 години).

2.2. Лекція 2. Історіографія інформаційних війн та спеціальних інформаційних операцій (2 години).

2.3. Лекція 3. Засоби масової інформації: системний аналіз у контексті впливу на національну безпеку України (4 години).

2.4. Лекція 4. Використання спеціальних інформаційних технологій у терористичній діяльності (2 години).

2.5. Лекція 5. Технології маніпулювання свідомістю, які використовуються у новітніх релігійних організаціях (далі – неокультах): системний аналіз (2 години).

2.6. Семінар 1. Сутність, форми та засоби інформаційних війн та спеціальних інформаційних операцій (2 години).

2.7. Семінар 2. Історіографія інформаційних війн та спеціальних інформаційних операцій (2 години).

2.8. Семінар 3. Засоби масової інформації як суб’єкт впливу на інформаційний простір України (2 години).

2.9. Семінар 4. Проблеми, шляхи та механізми протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам національній безпеці України в інформаційній сфері (4 години).

2.10. Семінар 5. Інформаційні аспекти тероризму (2 години).

2.11. Семінар 6. Ідеологічні ознаки неокультів та їх технології впливу на свідомість людини (2 години).


3. Тема 3. Національні інтереси у духовно-релігійній сфері (12 годин: лекції 6 годин, семінари 6 годин).

3.1. Лекція 1. Світова практика реалізації національних інтересів у духовно-релігійній сфері (4 години).

3.2. Лекція 2. Стратегія реалізації національних інтересів України у духовно-релігійній сфері (2 години).

3.3. Семінар 1. Світова та вітчизняна практика реалізації національних інтересів у духовно-релігійній сфері (6 годин).


4. Тема 4. Захист особистості від деструктивних інформаційних впливів (12 годин: лекції 4 години, практичне 8 годин).

4.1. Лекція 1. Проблеми, шляхи та механізми захисту особистості від деструктивних інформаційних впливів (2 години).

4.2. Лекція 2. Формування соціальної компетентності та інформаційної толерантності у молоді. Розвиток критичного мислення, як передумова безпечної життєдіяльності в сучасних умовах (2 години).

4.3. Практичне 1. Тренінг соціальної компетентності та інформаційної толерантності молоді (8 годин).
5. Залік 4 години.
Всього 72 години: лекції – 32 години, семінари – 28 годин, практичне заняття – 8 годин, залік – 4 години.

План семінарських занять



спецкурсу з безпеки життєдіяльності:

“Соціально-правові основи інформаційної безпеки”


Тема 1. Небезпеки інформаційного простору для особистості.

Семінар 1. Зміна уявлень про безпеку життєдіяльності в умовах епохи інформації (2 години).

1. Поняття про шкідливу, сміттєву та передчасну інформацію.

2. Типові пастки в ухваленні рішень і вибудовуванні поведінки.

3. Маніпуляції мовою, текстом, цифрами, статистикою, зображенням і емоціями. Логіка дискусії.

4. Аргументування або маніпуляції?

5. Інтерпретація, думки і факти.

6. Поняття про шкідливу, сміттєву та передчасну інформацію.
Семінар 2. Критичне мислення (2 години).

1. Урахування недосконалості людського сприймання та мислення - одна з головних умов точного сприйняття реальності і самого себе.

2. Вибірковість сприйняття.

3. Як формулювання і побудова питань впливає на відповіді.

4. Моделі ухвалення рішень.

5. Сприйняття випадковостей.


Семінар 3. Психофізіологічні форми та технології маніпулювання свідомістю (4 години).

1. Які відмінності інформування людини і проведення спеціальних інформаційних операцій?

2. Які зустрічаються категорії спеціальних впливів на населення?

3. Які інфразвукові частоти найбільш шкідливі для організму?

4. Сутність технології застосування бінауральгних ритмів?

5. Які механізми дії музикальних творів на функціональний стан слухачів?

6. Яка дія світла на організм спостерігача?

7. З чого складається ефект світлових спалахів?

8. Які психофізіологічні ефекти викликають світлові мерехтіння?

9. Які відчуття формують у людей різні кольори зображення?

10. Які сполучення кольорів позитивно (негативно) впливають на працездатність людини?

11. Види і зміст психологічних впливів?

12. Сутність метода нейролінгвістичного програмування?

13. Які властивості комп’ютеру дають змогу конструювати спрямований вплив на стан людини?

14. Які методи психологічних і психофізіологічних впливів реалізовані в практиці роботи засобів масової інформації?

15. Як використовувати властивості уваги і пам’яті для “включення” інформації в підсвідомість людини?

16. Який принцип дії комп’ютерних ігор, комп’ютерних вірусів та Інтернет-технологій для формування впливів на стан користувачів?

17. Які заходи потрібно формувати суспільству для запобігання неконтрольованого впливу на свідомість людей?


Тема 2. Технології та засоби впливу на інформаційний простір.

Семінар 1. Сутність, форми та засоби інформаційних війн та спеціальних інформаційних операцій (2 години).

1. Інформація, принципи, суб’єкти, об’єкти інформаційних відносин.

2. Інформаційна діяльність, інформаційні ресурси.

3. Інформаційний суверенітет та шляхи його забезпечення.

4. Інформаційна безпека, інформаційна війна.

5. Завдання інформаційної війни.

6. Три групи об’єктів посягань інформаційної війни.

7. Об’єкти деструктивного інформаційного впливу.

8. Форми інформаційної війни та визначення спеціальної інформаційної операції (СІО).

9. Види та рівні СІО і зв’язок їх з політичною розвідкою, назви методів СІО.

10. Дезінформування як метод СІО.

11. Пропаганда як метод СІО.

12. Диверсифікація суспільної свідомості як метод СІО.

13. Психологічний тиск як метод СІО.

14. Розповсюдження чуток як метод СІО.

15. Сили та засоби СІО.

16. Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їхні джерела та сутність (розраховано на двох відповідаючих).
Семінар 2. Історіографія інформаційних війн та спеціальних інформаційних операцій (2 години).

1. В яких галузях життєдіяльності суспільства використовувалися в основному прийоми інформаційного протиборства у давніх цивілізаціях?

2. Особливості ведення інформаційних війн в епоху Середньовіччя. Що нового з’явилося в арсеналі психологічної війни у середні віки?

3. Чим обумовлене зростання ролі інформації в життєдіяльності буржуазного суспільства? Які надбання попередньої епохи ефективно використали ідеологи буржуазії для утвердження своїх ідей ?

4. У чому суть процесу інституціоналізації ЗМІ?

5. Чим характеризується епоха "Влади міфу"?

6. Чим обумовлене зародження "паблік рилейшнз"?

7. Що є основним завданням фахівців, котрі працюють у галузі ПР?

8. Яка характерна риса інформаційно-пропагандистської діяльності в європейських країнах періоду Першої світової війни, порівняно з попередніми етапами?

9. Які характерні риси притаманні пропагандистській діяльності у фашистській Німеччини?

10. Назвіть прийоми впливу на маси пропагандистів третього Рейху та СРСР у другій світовій війні, які, пізніше, взяли на озброєння політичні іміджмейкери інших держав.

11. Технології пропаганди у СРСР.

12. Особливості ведення інформаційних війн та спеціальних інформаційних операцій відповідними спецпідрозділами США (питання розраховано на двох відповідаючих: один до розвалу СРСР, другий – після цього періоду).

13. Що таке інформаційний тоталітаризм?

14. У чому полягає особливість третього, сучасного періоду розвитку інформаційного протиборства? Яка різниця між технізацією і технологізацією інформаційної боротьби?

15. Як розуміти характеристику інформації як стратегічного національного ресурсу? Поясніть вислів: “друкарська техніка створила публіку, електронна – масу”.

16. У чому полягає специфіка сучасної інформаційної війни?
Семінар 3. Засоби масової інформації: системний аналіз у контексті впливу на національну безпеку України (2 години).

1. Розкрийте поняття та назвіть види ЗМІ, а також законодавчі акти України, що регламентують їх діяльність.

2. В яких випадках встановлюється законодавством України обмеження на розповсюдження інформації?

3. Як регламентується законодавством України забезпечення вільного доступу до відкритої інформації?

4. За які порушення законодавства України передбачається притягнення до відповідальності?

5. Роль ЗМІ у глобалізованому світі.

6. Влив ЗМІ на формування громадської думки.

7. Аналіз стану та правова регламентація діяльності друкованих ЗМІ в Україні.

8. Аналіз стану бібліотечного і архівного фондів України.

9. Аналіз стану телебачення в Україні.

10. Проблеми державного та суспільного телебачення в Україні.

11. Аналіз стану радіо в Україні.

12. Аналіз стану та перспективи розвитку Інтернету в Україні.
Семінар 4. Проблеми, шляхи та механізми протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам національній безпеці України в інформаційній сфері (4 години).

1. Фактори впливу на діяльність ЗМІ.

2. Проблеми державного управління ЗМІ в Україні.

3. Ліцензування діяльності ЗМІ в Україні.

4. Дайте визначення громадської організації. Розкрийте права неурядової як різновиду громадської організації і обмеження встановлені законодавством на її створення та діяльність. Для відповіді на це запитання потрібно ознайомитися з відповідними статтями Закону України “Про об'єднання громадян”.

5. Характерні ознаки неурядової організації.

6. Розкрийте поняття та права політичної партії і обмеження встановлені законодавством на її створення та діяльність. Для відповіді на це запитання потрібно ознайомитися з відповідними статтями Закону “Про політичні партії в Україні”.

7. Охарактеризуйте відмінності у правах громадської організації та політичної партії. Для відповіді на це запитання потрібно ознайомитися з відповідними статтями законів України “Про об'єднання громадян” та “Про політичні партії в Україні”.

8. Основні види інформаційної діяльності неурядової організації та політичної партії.

9. Характеристика найвпливовіших неурядових організацій України, які займаються інформаційною діяльністю.

10. Розкрийте негативні моменти від впливу на ЗМІ неурядових організацій та політичних партій.

11. Зробіть аналіз ПР технологій періоду “помаранчевої революції” з боку прихильників обох кандидатів у Президенти України. Для відповіді на це запитання потрібно ознайомитися з матеріалами ЗМІ за 2004 рік.

12. Проблеми державного управління ЗМІ.

13. Загрози інформаційній безпеці України.

14. Алгоритм зовнішніх та внутрішніх інформаційних впливів, які створюють загрози національній безпеці України.

15. Основні напрями протидії зовнішнім та внутрішніх інформаційним впливам, які створюють загрози національній безпеці України.



Семінар 5. Інформаційні аспекти тероризму (2 години).

1. Дайте визначення та зробіть порівняльну характеристику понять “терор” та “тероризм”. Для визначення поняття “терор” необхідно користуватись толковими словниками.

2. Розкрийте відмінність таких понять як “радикалізм”, “екстремізм”, “тероризм”. Для відповіді на це питання необхідно користуватись толковими словниками.

3. Чим тероризм відрізняється від диверсії? Для відповіді на це питання необхідно використати положення Кримінального кодексу України.

4. У чому суть ідеї "малої війни"?

5. Поясніть чому поки комунікаційна система суспільства залишалася слабко розвинутою, тероризм як і інформаційна війна не мали широкого поширення?

6. В чому полягає сутність доктрини "пропаганди дією"? Поясніть вислів "терорист – адепт і породження глобалізму".

7. Чи справедливим є твердження, що працівники ЗМІ сприяють діяльності терористів? Кого вважають представниками “аудиторії тероризму”?

8. Чим обумовлений тісний зв’язок сучасного тероризму з економічними процесами ?

9. Чим тероризм початку ХХ сторіччя відрізняється від сучасного?

10. Внаслідок чого на сьогодні терористичні методи починають все активніше використовуватися у різних сферах суспільного життя?

11. У чому полягає особливість "постмодерністичного тероризму"?


Семінар 6. Ідеологічні ознаки неокультів та їх технології впливу на свідомість людини (2 години).

1. Класифікація неокультів.

2. Спільні ідеологічні ознаки неокультів.

3. Причини їх виникнення та розповсюдження, зокрема на теренах України.

4. Характеристика процесу втягування (вербування) нових адептiв до неокультів.

5. Аналіз методів психологiчної обробки у тоталітарних неокультах, що трансформують групову свiдомість i провокують виникнення певних форм групового мислення.

6. Технології маніпуляції свідомістю у тоталітарних неокультах: застосування технік контролю за поведінкою, інформацією, думками (свідомістю) та почуттями (емоціями) адептів.

7. Форми руйнацiї особистостi у тоталітарних неокультах: фiзичнi, психiчнi, розумовi та соцiальнi.


Тема 3. Національні інтереси у духовно-релігійній сфері.

Семінар 1. Світова та вітчизняна практика реалізації національних інтересів у духовно-релігійній сфері (6 годин).

1. Релігійна складова національної безпеки України, її суб’єкти, об’єкти, чинники.

2. Розподіл духовно-релігійних загроз за сферами життєдіяльності українського суспільства.

3. Стратегія реалізації національних інтересів України у духовно-релігійній сфері.

4. Історичні причини міжправославного конфлікту в Україні.

5. Історичні причини православно-греко-католицького конфлікту в Україні.

6. Історичні причини етноконфесійних конфліктів в Україні та їх зв’язок з сепаратизмом та автономізмом.

7. Мотиви та наслідки втручання влади у міжконфесійне протистояння в Україні.

8. Напрями міжконфесійного протистояння.

9. Зробіть порівняльний аналіз поміркованого ісламу з ісламським фундаменталізмом та екстремізмом.

10. Перспективи та шляхи попередження конфліктів на релігійному ґрунті.

11. Шляхи та механізми протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури і протидії протиправній діяльності неокультів у країнах Європи.

12. Шляхи та механізми протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури і протидії протиправній діяльності неокультів у країнах СНД.

13. Шляхи та механізми протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури і протидії протиправній діяльності неокультів в інших державах (окрім країн СНД та Європи).

14. Характеристика протиправної діяльності представників неокультів у світі.

15. Аналіз законодавства Європарламенту з протидії протиправній діяльності неокультів.

16. Характеристика протиправної діяльності представників неокультів в Україні.

17. Шляхи та механізми виявлення, попередження і припинення протиправної діяльності представників неокультів та протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури в Україні.

Література

для підготовки до семінарів та заліку

Базова література:



  1. Петрик В.М., Штоквиш О.А. та ін. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій: Навчальний посібник. – К., 2005 (містить 60% матеріалу навчального курсу).

  2. Петрик В.М., Ліщинська О.А., Кальниш В.В. Соціально-правові основи інформаційної безпеки: Навчальний посібник. – К., 2005 (містить 30% матеріалу навчального курсу).

  3. Новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз. Збірник наукових праць (навчальний посібник). Упорядник В.М.Петрик. – К., 2005.

  4. Хансен С. Освобождение от психологического насилия. – СПб.: прайм- ЕВРОЗНАК, 2ОО3.

  5. Деструктивные психотехники / Под ред. И. Митрофановой. — С-Пт.: Экслибрис, 2002.

  6. Крысько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт). – Мн.: Харвест, 1999.

  7. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовки агентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие на личность, технические средства скрытого наблюдения и съёма информации: Практическое пособие. - Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000.

  8. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз. - К.: Знання, 2000.

  9. Почепцов Г.Г. Психологические войны. – М., К., 2000.

  10. Журнал практического психолога. Специальный выпуск: Психология деструктивных культов: анализ проблемы и конкретных случаев. — М. — 2004. — № 6.

  11. Сьомін С.В., Петрик В.М та ін. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз): Монографія / За ред. І.І.Тимошенка. - К: Вид-во Європ. ун-ту, 2002.

  12. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – К.: Оріяни, 2000.

  13. Богатырева Е.Н. Психология обмана: преимущества и потери. – СПб.: Лань, 1998.

  14. Доценко Е.Л. Психология манипуляции. - М., 1997, 2001.

  15. Чалдини Р. Психология влияния. - СПб., Питер, 1999.

  16. Петрик В.М., Сьомін С.В. та ін. Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / За заг. ред. В.В.Остроухова — К.: Росава, 2003 (тільки розділ 1 та додаток 1).

  17. Паньо К. Мотиви та наслідки втручання влади у міжконфесійне протистояння в Україні (українські церкви та релігійна свобода на межі століть). – К., 2004.

Додаткова література:

  1. Актуальные проблемы информационной безопасности Украины. Аналит. доклад ЦСПЕДИ им. Разумкова. Национальная безопасность и оборона. – 2001. - № 1.

  2. Будницкий О.В. Терроризм в российском освободительном движении: идеология, этика, психология (вторая половина XIX - нач. XX в.). – М., 2000.

  3. Волковский Н.Л. История информационных войн. В 2 ч. Ч.1. – СПб., 2003.

  4. Гриндер Д., Бэндлер Р. Формирование транса. – М.: КААС, 1994.

  5. Гриценко А. Атака влади на "грантожерів" // Дзеркало Тижня. - 13-19 грудня 2003 р. - № 48 (473).

  6. Гриценко А. Вступна стаття до аналітичної доповіді "Неурядові аналітичні центри в Україні". http://www.uceps.org/ua/show/463/

  7. Дворкин А. Сектоведение. Тоталитарные секты: опыт системного исследования. — Нижний Новгород: Издательство Братства во имя св. князя Александра Невского, 2000.

  8. Деструктивные психотехники / Под ред. И. Митрофановой. — С-Пт.: Экслибрис, 2002.

  9. Єленський В. Новітні рухи — зони занепокоєння // Людина і світ. — 2000. — № 9.

  10. Ємельянов В.П. Злочини терористичної спрямованості. – Х., 1997.

  11. З інтерв’ю Анатолія Гриценка // Дзеркало тижня. - 28 жовтня 2000 р. - №42 (315).

  12. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N 1. - ст. 1.

  13. Закон України "Про захист суспільної моралі" від 20.11.03 // Законодавство України: Офіційний сайт Верховної Ради України - http: // www.rada.gov.ua/laws/pravo/

  14. Закон України "Про інформаційні агентства" // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - N 13. - ст. 83.

  15. Закон України "Про інформацію" від 02.10.92 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – ст. 650.

  16. Закон України "Про об’єднання громадян" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. – ст.504.

  17. Закон України "Про політичні партії в Україні" // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 23. – ст. 118.

  18. Закон України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України" від 18.07.97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - N 45. - ст.284.

  19. Закон України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 10. - ст. 43.

  20. Збірник нормативно-правових актів України щодо діяльності релігійних організацій та засобів масової інформації: Навчально-методичний посібник. Упорядники: В.М.Петрик, В.В.Остроухов. – К.: Вид-во НА СБ України 2004 (тільки додатки).

  21. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – СПб.: Изд-во «Питер», 2000.

  22. Колпакиди А.И., Прохоров Д.П. КГБ: спецоперации советской разведки. – М., 2000.

  23. Конах В.К. Роль інформаційних операцій та інформаційних війн у державній політиці США // Стратегічна панорама. – 2004. - №1.

  24. Косуха П. Деструктивність і тоталітарність у релігійній діяльності // Феномен релігії. — К.: Ін-т філософії НАН України, 1996.

  25. Котов А.В. Мотивационно-эмоциональный конфликт в структуре поведенческого акта // Психологический журнал. – 1999. – Т. 20. – № 6.

  26. Кривельская Н. В. Религиозная экспансия против России // Аналитический вестник Федерального собрания – парламента Российской Федерации. — 1998. Выпуск 4. Серия: Оборона и безопасность 16.

  27. Лайнбарджер П. Психологическая война. - М., 1962.

  28. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. - М.: Политиздат, 1989.

  29. Лебедев В.И. Общение с богом или... - М.: Политиздат, 1986.

  30. Майерс Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 1996.

  31. Міщенко М.Д. Ідеологія, соціальна міфологія та трансформаційні процеси в українському суспільстві. РНБО України, НІСД - К., 1998.

  32. Мороз А.М. Психологическая война. - К.: Логос, 1996.

  33. Неурядові аналітичні центри в Україні: стан і тенденції розвитку / Аналітична доповідь Центру Разумкова // Національна безпека і оборона. – 2003. - № 10.

  34. Ольшанский Д.В. Психология терроризма. – СПб.: Питер, 2002.

  35. Парахонський Б.О., Сьомін С.В. Нетрадиційні релігійні культи як питання національної безпеки України // Стратегічна панорама. — 2000. — № 1—2.

  36. Петрик В. М., Сьомін С. В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України: Монографія (навчальний посібник) / За ред. З.І. Тимошенко. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002.

  37. Поварнин С.И. Искусство спора: О теории и практике спора. – М., 1993.

  38. Постанова ВР України "Про створення телерадіоорганізації Суспільного мовлення України" від 21 листопада 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 11-12. - ст. 51.

  39. Проблема новітніх рухів в Європарламенті // Людина і світ. — 1998. — № 8.

  40. Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи “Протиправні дії сект” // Людина і світ. — 1999. — № 9.

  41. Релігія і право // Людина і світ. — 2001. — № 9.

  42. Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. Уроки социальной психологии. – М.: Аспект Пресс, 1999.

  43. Самохвалов В.П. Психический мир будущего. – Симферополь: КИТ, 1998.

  44. Секти і культи у Західній Європі: проблеми правового регулювання // Людина і світ. — 1997. — № 10. мит М. Как научиться говорить «нет». – СПб.: ИК Комплект, 1996.

  45. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. — К., 2000.

  46. Сьомін С. В. Міжнародні християнські організації і безпека України: Монографія. — К., 1999.

  47. Хананашвили М.М. Информационные неврозы. – Л.: Медицина. – 1978.

  48. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. – СПб.: ПРАЙМ -ЕВРОЗНАК, 2002.

  49. Цюоши Накано. Дебати навколо культів та політика сучасної Японії // Людина і світ. — 1997. — № 8.

  50. Широнин В. КГБ – ЦРУ. Секретные пружины перестройки. – М.: Ягуар, 1997.

Міністерство освіти і науки України


В.М.Петрик


Програма

навчального спецкурсу з релігієзнавства:
“Новітні та нетрадиційні релігії і містичні рухи України”


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист 1 / 11-2496 від 20 червня 2003 року)

Київ-2005


Тематичний план
1. Лекція 1. Загальна характеристика новітніх і нетрадиційних релігій та містичних рухів України (далі - новітніх і нетрадиційних культів) (4 години).

2. Семінар 1. Характерні та спільні ознаки новітніх і нетрадиційних культів (4 години).

3. Лекція 2. Християнські культи (8 годин).

4. Семінар 2. Християнські культи (6 годин).

5. Лекція 3. Орієнталістські (східного типу) культи (4 години).

6. Семінар 3. Орієнталістські культи (4 години).

7. Лекція 4. Синкретичні культи (2 години).

8. Семінар 4. Синкретичні культи (2 години).

9. Лекція 5. Наукологічні (сайєнтологічні) неокульти (2 години).

10. Семінар 5. Наукологічні неокульти (2 години).

11. Лекція 6. Езотеричні вчення (2 години).

12. Семінар 6. Езотеричні вчення (2 години).

13. Лекція 7. Сатанізм та неоязичництво (4 години).

14. Семінар 7. Сатанізм (2 години).

15. Лекція 8. Соціально-правовий аналіз діяльності новітніх культів (4 години).

16. Семінар 8. Соціально-правовий аналіз діяльності новітніх культів (4 години).

17. Залік диференційований (4 години).
Всього 60 годин: лекції – 30 годин, семінари – 26 годин, залік – 4 години.

Характеристика

спецкурсу з релігієзнавства

Новітні та нетрадиційні релігії і містичні рухи України”

з методичними рекомендаціями для впровадження у навчальний процес
1. Курс розраховано на студентів та викладачів вищих навчальних закладів, а також зацікавлених державних службовців (Державного комітету України у справах релігій, управлінь у справах релігій при обладміністрації та ін.). Може викладатися у духовних навчальних закладах (православних, католицьких, протестантських, іудейських, мусульманських та ін.).

2. На першій лекції викладач малює на дошці, а краще використовує плакати або слайди з класифікаціями новітніх та нетрадиційних культів (за сутністю і формою функціонування), які містяться на сторінках 13-14 монографії “Новітні і нетрадиційні релігії та містичні рухи у суспільно-політичній сфері України” і навчального посібника “Нетрадиційні релігійні та містичні культи України”.

3. На семінарах не обов’язково детально розглядати всі запропоновані питання, а в першу чергу, ті які були неповно висвітлено у лекціях.

4. Запропонованої базової літератури спецкурсу достатньо для збільшення кількості семінарських занять удвічі.

5. Залік може бути замінений захистом реферату (його тему надає викладач).

6. Питання до заліку можуть повністю збігатися з питаннями семінарських занять або деталізувати їх.

7. Спецкурс читається у цивільних навчальних закладах тільки після розгляду типового курсу “Релігієзнавство”.

8. Для православних, католицьких і протестантських духовних навчальних закладів семінар № 2 можна збільшити на 2-4 години у зв’язку з актуальністю теми та необхідністю розгляду богословської критики віровчень християнських культів.

9. На початку розгляду 4-го питання семінару № 2 “Харизмати” стисло розповісти історію та особливості культової практики п’ятидесятників, а в кінці розгляду - показати відмінності цих релігійних течій.

10. Семінар № 3 “Орієнталістські культи” доцільно почати з стислого розгляду індуїзму та буддизму.

11. Для духовних навчальних закладів можна замінити підготовку до семінару № 7 “Сатанізм” написанням реферату “Диявол та демони: біблійний аналіз”.

12. Семінар по неоязичниках відсутній із-за незначної кількості наявної літератури, але вони розглядаються в лекції № 7 і тому є окремим питанням заліку. При збільшенні літератури по неоязичниках можна додатково ввести до навчального курсу ще один семінар. Література по неоязичниках:

Базова: 8.

Додаткова: 49, 51, 61, 67, 71, 76.

План семінарських занять
Семінар 1. Загальна характеристика новітніх і нетрадиційних культів України (4 години).

1. Характерні ознаки християнських культів.

2. Характерні ознаки орієнталістських та синкретичних культів.

3. Характерні ознаки наукологічних та езотеричних культів. Порівняльний аналіз релігійних та містичних вчень.

4. Характеристика руху “Новий вік”.

5. Характерні ознаки сатанинських та язичницьких культів.

6. Поділ класифікацій новітніх і нетрадиційних культів за формою та сутністю (додаткове питання).

7. Спільні ідеологічні елементи неокультів.

8. Аналіз методів психологiчної обробки у тоталітарних неокультах, що трансформують групову свідомість i провокують виникнення певних форм групового мислення.

9. Технології маніпуляції свідомістю у тоталітарних неокультах: застосування технік контролю за поведінкою, інформацією, думками (свідомістю) та почуттями (емоціями) адептів.



Література до семінару 1:

Базова: 1-2, 4, 8 (розділ 1).

Додаткова: 1-6, 9, 11, 21, 40, 74, 80.
Семінар 2. Християнські культи (6 годин).

1. Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони).

2. Свідки Єгови.

3. Церква Христа.

4. Харизмати (розраховано на двох відповідаючих).

5. Діти Бога.

6. Богородицька церква.

7. Українська реформована православна церква та ін.



Література до семінару 2:

Базова: 1-2, 4, 5, 7, 8 (розділ 2).

Додаткова: 3, 6, 9, 10, 18, 42, 46, 50, 54, 58, 59, 62, 63, 65, 68, 70, 74.
Семінар 3. Орієнталістські культи (4 години).

1. Міжнародне товариство свідомості Крішни (крішнаїти).

2. Рух Ошо.

3. Трансцендентальна медитація.

4. АУМ сінрікьо.

5. Тантризм.

6. Даосизм.

7. Сахаджа йога та ін.



Література до семінару 3:

Базова: 1-5, 8 (розділ 2).

Додаткова: 3, 6, 9, 16, 17, 20, 44, 47, 57, 60, 65-66, 77-79.
Семінар 4. Синкретичні культи (2 години).

1. Велике біле братство.

2. Церква єднання (муніти).

3. Бахаїзм.

4. Церква останнього заповіту (віссаріонівці) та ін.

Література до семінару 4:

Базова: 1-5, 7.

Додаткова: 3, 6, 9, 14, 15, 22, 45, 48, 53, 55, 62, 63, 65, 73.
Семінар 5. Наукологічні неокульти (2 години).

1. Церква сайєнтології.

2. Новий Акрополь.

3. Івановство та ін.



Література до семінару 5:

Базова: 1-3, 5.

Додаткова: 3, 6, 9, 19, 23-25, 52.
Семінар 6. Езотеричні вчення (2 години).

1. Агні Йога.

2. Теософія.

3. Вчення Бердника.

4. Маги та ін.

Література до семінару 6:

Базова: 1-3, 5.

Додаткова: 3, 4, 6, 7, 9, 43, 56.
Семінар 7. Сатанізм (2 години).

1. Історіографія вірувань у злих духів.

2. Класифікація та характерні ознаки сатанізму.

3. Аналіз вчення Ла Вея.

4. Розвиток сатанізму в світі.

5. Розвиток сатанізму на території України.



Література до семінару 7:

Базова: 1-2, 6.

Додаткова: 3, 4, 6-9, 13, 43.
Семінар 8. Соціально-правовий аналіз діяльності новітніх культів (4 години).

1. Аналіз протиправних діянь представників неокультів у світі та в Україні (розраховано на двох-трьох відповідаючих).

2. Світова практика попередження і припинення протиправної діяльності неокультів та протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури (розраховано на трьох відповідаючих: один - країни Європи, один – країни СНД, один – інші країни).

3. Аналіз законодавства Європарламенту з протидії їх протиправній діяльності.

4. Вітчизняна практика попередження і припинення протиправної діяльності представників неокультів.

Література до семінару 8:

Базова: 1 (додаток 1), 2, 5, 8 (розділ 4).

Додаткова: 3, 4, 6, 7, 9-11, 26-39, 41, 43, 69, 72, 75 (додаток 2).

ЛІТЕРАТУРА

для підготовки до семінарів та заліку

Базова література:



  1. Петрик В. М., Сьомін С. В. та ін. Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / За заг. ред. В. В. Остроухова. — К.: Росава, 2003.

  2. Петрик В. М., Ліштенштейн Є. В., Сьомін С. В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України: Монографія (навчальний посібник) / За ред. З. І. Тимошенко. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002.

  3. Вандерхилл Э. Мистики ХХ века. Энциклопедия. — М.: Миф-Локид, 2001.

  4. Новітні релігії в сучасній Україні / Матеріали круглого столу та науково-практичної конференції. — К.: VIP, 2000.

  5. Дворкин А. Сектоведение. Тоталитарные секты: опыт системного исследования. — Нижний Новгород: Издательство Братства во имя св. князя Александра Невского, 2000 (базується на гарному фактологічному матеріалі, але містить тенденційний аналіз і висновки).

  6. Петрик В. М., Остроухов В.В. Демонологія: еволюція та сучасний стан: Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2005 (не рекомендується для студентів духовних навчальних закладів).

  7. Чернышев В. М. Сектоведение. – К., 2005 (містить ґрунтовний богословський аналіз віровчень з позиції православ’я і тому є базовим джерелом для православних навчальних закладів, а для всіх інших - додатковим).

  8. Новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз. Збірник наукових праць (навчальний посібник). Упорядник В.М.Петрик. – К., 2005.

Додаткова література:

1. Хассен С. Освобождение от психологического насилия. – СП.б.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003.

2. Деструктивные психотехники / Под ред. И. Митрофановой. — С-Пт.: Экслибрис, 2002.

3. Григулевич И. Р. Пророки “новой истины”. — М., 1983.

4. Григоренко А. Ю. Сатана там правит бал. — К.: Украина, 1991.

5. Дудар Н., Филипович Л. Новітні релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади). — К.: Наукова думка, 2000.

6. Привалов К. Секты: досье страха. — М.: Политиздат, 1987.

7. Парнов Е. И. Трон Люцифера. — М.: Политиздат, 1991.

8. Петрик В. М. Сатанізм як соціальній та релігійний феномен. — К., 2001.

9. Петрик В. М., Ліштенштейн Є. В., Гринько В. В. та ін. Нетрадиційні релігійні та містичні об’єднання України: Курс лекцій з релігієзнавства / Під ред. В.М. Петрика. — К: Мустанг, 2000.

10. Сьомін С. В. Міжнародні християнські організації і безпека України: Монографія. — К., 1999.

11. Тимченко О. В., Шапар В. Б. Пленники религиозного экстаза. — Харьков: Прапор, 1998.

12. Энциклопедия мистических терминов. — М.: Миф—Локид, 1998.

13. Амфитеатров А. Дьявол. — Ташкент: Шарк, 1991.

14. Веріщагіна Б. Церква Муна: “включене спостереження” // Людина і світ. — 1996. — № 11—12.

15. Єленський В. Біле Братство як підручник соціології релігії // Людина і світ. — 1997. — № 5—6.

16. Матвєєв В. Шістнадцять слів, 108 намистинок // Людина і світ. — 1999. — № 2.

17. Сьомін С. Чи варто шукати спасіння у “Трансцендентальної медитації” // Людина і світ. — 1999. — № 10.

18. Петрик В. М., Левченко С. М. Київ – до 2000 року // Людина і світ. — 1999. — № 11—12.

19. Петрик В. М. Церква сайєнтології // Людина і світ. — 2000. — № 4.

20. Сьомін С. Шлях тантри: уявлення та практика // Людина і світ. — 2000. — № 5.

21. Бондаренко Д. Феномен “New Age” // Людина і світ. — 2000. — № 9.

22. Смирнов М. Новий Христос з Мінусінська // Людина і світ. — 2001. — № 9.

23. Ушакова Ю. Сайентология — новая песня старый мотив // Новая Европа. — 1997. — № 11.

24. Нотле К. Вовк в овечій шкурі // Віче. — 1997. — № 2(59).

25. Колосовская С. “Хаббардизация” всей страны // Смена. — 1996. — № 1.

26. Парахонський Б. О., Сьомін С. В. Нетрадиційні релігійні культи як питання національної безпеки України // Стратегічна панорама. — 2000. — № 1—2.

27. Журавлев В. Черная месса // Человек и закон. — 2000. — № 4.

28. Журавлев В. “Конец света” в конце тунеля. Необуддистские секты: реальность угрозы // Человек и закон. — 2000. — № 7(8).

29. Вайг Б. Ставлення держави до сект та “нових релігій” // Національна безпека і оборона. — 2000. — № 10.

30. Кривельская Н. В. Религиозная экспансия против России // Аналитический вестник Федерального собрания – парламента Российской Федерации. — 1998. Выпуск 4. Серия: Оборона и безопасность 16.

31. Конец света мы уже проходили. Не раз // Огонек. — 1995. — № 19.

32. Лігостова О. Цей день було обрано для Апокаліпсиса // Людина і світ. — 1997. — № 4.

33. Цюоши Накано. Дебати навколо культів та політика сучасної Японії // Людина і світ. — 1997. — № 8.

34. “Секти” і “культи” у Західній Європі: проблеми правового регулювання // Людина і світ. — 1997. — № 10.

35. Проблема новітніх рухів в Європарламенті // Людина і світ. — 1998. — № 8.

36. Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи “Протиправні дії сект” // Людина і світ. — 1999. — № 9.

37. Сьомін С. Букмекери від Армагеддону // Людина і світ. — 2000. — № 1—2.

38. Єленський В. Новітні рухи — зони занепокоєння // Людина і світ. — 2000. — № 9.

39. Релігія і право // Людина і світ. — 2001. — № 9.

40. Косуха П. Деструктивність і тоталітарність у релігійній діяльності // Феномен релігії. — К.: Ін-т філософії НАН України, 1996.

41. Проблеми неорелігій в контексті становлення демократичних державно-церковних відносин. Аналітична записка. — К., 1998.

42. Щеткина Е. Харизматические церкви: религия или технология зомбирования? // Національна безпека і оборона. — 2000. — № 10.

43. Энциклопедия преступлений и катастроф. Тайные общества и секты. — Минск: Литература, 1996.

44. Вайнтруб І. Мандри у вічності // Людина і світ. — 2003. — № 4.

45. Гринько В. Велике Біле Братство як неорелігійний феномен. — К., 1998.

46. Церква Ісуса Христа святих останніх днів // Релігійна панорама. — 2000. — № 4 та Релігійна панорама. — 2003. — № 1.

47. Товариство свідомості Крішни // Релігійна панорама. — 2001. — № 1.

48. Багаї // Релігійна панорама. — 2001. — № 6.

49. Рідновіри // Релігійна панорама. — 2001. — № 8-9.

50. Харизматизм. Церква Перемоги // Релігійна панорама. — 2002. — № 3.

51. Собор Рідної Української Віри // Релігійна панорама. — 2002. — № 4.

52. Саєнтологія // Релігійна панорама. — 2002. — № 6.

53. Церква Єднання // Релігійна панорама. — 2002. — № 10.

54. Богородична Церква // Релігійна панорама. — 2002. — № 11.

55. Церква Останнього Заповіту // Релігійна панорама. — 2003. — № 4.

56. Товариство Граля // Релігійна панорама. — 2002. — № 12.

57. Вселенська Чиста Релігія Сахаджа Йога // Релігійна панорама. — 2003. — № 6.

58. Об’єднання незалежних Харизматичних Церков України // Релігійна панорама. — 2003. — № 7.

59. Християнський рух “Сім’я” // Релігійна панорама. — 2003. — № 8-9.

60. Школа Карма Каг’ю // Релігійна панорама. — 2004. — № 5.

61. Рідна Православна Віра // Релігійна панорама. — 2004. — № 6.

62. Макдауэлл Д., Стюарт Д. Обманщики. — М.: Протестант, 1995 (містить ґрунтовний богословський аналіз віровчень і тому є базовим джерелом для всіх теологічних навчальних закладів, а для світських - додатковим).

63. Чернышев В. М. Меч обоюдоострый. Противосектантский полемический сборник. Издание Херсоно-Таврической епархии УПЦ, 1998. (містить ґрунтовний богословський аналіз віровчень з позиції православ’я і тому є базовим джерелом для православних навчальних закладів, а для всіх інших - додатковим).

64. Стельмашенко Ю. Ми підемо в світ “Мага віри” // Людина і світ. — 2003. — № 5.

65. Смирнов А. Наверное боги сошли с ума // Корреспондент. — 2003. — № 30 (69).

66. Бердичевская М. Почти матрица // Корреспондент. — 2003. — № 30 (69).

67. Зущик Ю. Дети Перуна // Корреспондент. — 2003. — № 30 (69).

68. Українська реформована православна церква // Релігійна панорама. — 2002. — № 5.

69. Петрик В.М. Шляхи та механізми вдосконалення державно-церковних відносин в Україні (на прикладі новітніх релігійних об’єднань). Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата наук з державного управління. — Донецьк, 2003.

70. Колодний А. Церква Ісуса Христа Святих останніх днів. — К., 2001.

71. Колодний А. Рідна Українська Національна Віра. — К., 2002.

72. Єленський В. Вивчення новітніх релігій: уроки Веко // Людина і світ. — 2004. — № 7.

73. Велике Біле Братство Юсмалос // Релігійна панорама. — 2004. — № 8-9.

74. Гранов Д.І. Торговцы верой в Бога. – К.: Фалиант, 2004 (базується на гарному фактологічному матеріалі, але він тенденційно та не зовсім науково подається).

75. Збірник нормативно-правових актів України щодо діяльності релігійних організацій: Довідковий посібник (упорядники В.М.Петрик, Г.М.Литвинов). – К., 2004.

76. Беднарчик Т. “Малі” рідновіри в діаспорі: ідеї і долі // Людина і світ. — 2004. — № 10.

77. Брахма Кумаріс. Всесвітній духовний університет // Релігійна панорама. — 2004. — № 10.

78. Фаланьгун // Релігійна панорама. — 2004. — № 11.

79. Білий лотос // Релігійна панорама. — 2005. — № 1.

80. Журнал практического психолога. Специальный выпуск: Психология деструктивных культов: анализ проблемы и конкретных случаев. — М. — 2004. — № 6.

Навчальне видання


Новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз


Збірник наукових праць

(навчальний посібник)

Редакція авторська


Упорядник В.М.Петрик

Комп'ютерна верстка І.І.Петрик



Художнє оформлення І.І.Петрик
Підписано до друку 3.06.2005. Папір офсетний.
Фотмат 84х108 /32. Друк офсетний. Гарнітура TextBook.
Умовн. друк. арк. ___. Обл. вид. арк. ___. Наклад 1000.

1 Семенцов В.С. Бхагавадгита в традиции и современной научной критике С. 105

2 Шри Шримад А. Ч. Бхахтиведанта Свами Прабхупада. Сознание Кришны: индуистский культ или божественная культура // Наука самосознания 1991. С. 135, 141.

1 Журнал “Прозрение” №2 (3) – 1999р.

1 Журнал “Прозрение” – там само.

1 В.М. Петрик, С. В. Сьомін. Не традиційні релігійна та містичні культи України. – Київ, “Росава”, 2003. - С. 319.

2 “Ты можешь жить вечно в раю на земле”/ Brooklyn, New York, U.S.A. 1989. - С. 17.

3 Православный информационно-просветительский журнал «Прозрение». №2(3). - 1999. - С.42.

4 Там само. - С.34.

1 “Ты можешь жить вечно в раю на земле”. – С.17.

2 Аверский (Таушев) архиеп. «Четвероевангелие». Апостол. – Москва, 2002. Изд-во Свято-Тихоновского Богословского института. - С.84.

1 Евфилиф Зигабен. «Толклвание на Евангелие». - СПб., 2000. - С.569.

1 В.Зеньковський., прот. “Апологетика”. В-во “Грааль” – 2002. - С.93.

1 Тертулиан. Апология. Творения. Ч.1. - СПб., 1847. - С.68-69.

2 Иоанн Златоуст. Собрание сочинений. Т.1. 1993. - С.401.

3 Св. Иоанн Златоуст. Творения. Т.2. Кн.1. - СПб., 1899. - С.85.

1 Иоанн Златоуст. Собрание поучений. Т.1. 1993. - С.401.

2 Цит. По: Тихомиров Л.А. “Монархическая государственность”. - СПб., 1992. - С.152.

1 Цит. По: Зызыкин М.В. Патриарх Никон. Его государственные и канонические идеи. Ч.1. - Варшава, 1931. - С.244.

 Атлантизм (споріднене термінам Вода, Море, Таласократія, Sea Power) – складне геополітичне поняття; поєднує в собі: історично – західний сектор людської цивілізації, стратегічно – союз західних країн, в яких домінує ліберал-демократична ідеологія, воєнно-стратегічно – країни-учасниці НАТО, соціально – орієнтацію на „торговий устрій” та „ринкові цінності” (модель – США). Протиставляється поняттю євразійство.

 Ідеократія – (від грец. „влада ідей, ідеалів”) термін російських євразійців (Н.Трубецькой, П.Савіцький). Протиставляється „владі матерії”, „ринковій системі”, „торговому устрою”. При ідеократії ієрархія в суспільстві та стимуляція праці виходять з неекономічних принципів.

* У розумінні геополітиків „Світовий Острів” — це Євразійський континент.

 Держави Південно-східного поясу (ПСП) - маються на увазi країни Близького та Середнього Сходу, Центральної Азiї, Закавказзя, Північної Африки та Азiатсько-Тихоокеанського регіону (АТР).

 Таємні операції – комплекс узгоджених і взаємопов’язаних єдиною думкою заходів, спланованих підривних акцій, які проводяться в умовах суворого дотримання вимог конспірації, нерідко в різний час, в різних місцях і різними виконавцями, спрямовані на підрив могутності супротивника.

* Психологічна війна — система підривних акцій, передусім ідеологічних, спрямованих на свідомість людей переважно через сферу суспільної психології. Це складна система дій (психологічні диверсії, чутки, підлоги, дезінформація, погрози, демонстрація воєнної сили тощо). Проводиться переважно між ворогуючими державами напередодні, під час і після ведення бойових дій один проти одного з метою створення умов, за яких здійснюється вигідний вплив і управління поведінкою населення противника.

 Починаючи з 1994 року, у Чернiвецькому державному унiверситетi проходять пiдготовку теологи греко-православного напрямку.

* Українською православною церквою одноосiбно, без участi представникiв iнших церков та конфесiй, пiдписанi „спiльнi угоди про взаємодiю” iз Вiйськово-морськими силами, Прикордонними вiйськами та внутрiшнiми вiйськами МВС України.

 Від лат. „заривай день”, тобто користуйся сьогоднішнім днем (з Горація).
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21



  • 1. Тема 1. Небезпеки інформаційного простору для особистості (16 годин: лекції 8 годин, семінари 8 годин).
  • 1.2. Лекція 2.
  • 1.5. Семінар 2.
  • 2.2. Лекція 2.
  • 2.4. Лекція 4
  • 2.6. Семінар 1.
  • 2.8. Семінар 3.
  • 3. Тема 3. Національні інтереси у духовно-релігійній сфері (12 годин: лекції 6 годин, семінари 6 годин). 3.1. Лекція 1.
  • 4. Тема 4. Захист особистості від деструктивних інформаційних впливів (12 годин: лекції 4 години, практичне 8 годин). 4.1. Лекція 1.
  • 4.3. Практичне 1.
  • Тема 2. Технології та засоби впливу на інформаційний простір. Семінар 1.
  • Збірник наукових праць (навчальний посібник)