Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



«Класифікація та основна характеристика процесорів»

Скачати 122.15 Kb.

«Класифікація та основна характеристика процесорів»




Скачати 122.15 Kb.
Дата конвертації25.03.2017
Розмір122.15 Kb.
ТипУрок

Урок №4

Тема: «Класифікація та основна характеристика процесорів»

Дата _____________________

Учитель ___________________________

Мета: ознайомити учнів із класифікацією та основною характеристикою процесорів, зовнішніми і внутрішніми запам’ятовувальними пристроями персонального комп’ютера, принципами їх роботи; розглянути основні характеристики принтерів, відео системи, мультимедійного обладнання.

Тип уроку: формування і узагальнення знань, умінь та навичок.

Обладнання та наочність: дошка, комп’ютер, інструкції з ТБ в комп’ютерному класі.

Програмне забезпечення: __________________________________________________________

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Перевірка домашнього завдання


  1. Перевірка завдання заданого за підручником.

  2. Творча робота «Казка про компютер».

ІІІ. Актуалізація опорних знань


Використовуючи магнітні картки, заповнити схему роботи інформаційної системи (на дошці)

Зовнішня пам'ять

Внутрішня пам'ять

Пристрій введення

Пристрій виведення

Процесор


ІV. Вивчення нового матеріалу (міні-лекція)


План вивчення теми

  1. Класифікація та основні характеристики процесорів

  2. Принцип дії та основні характеристики найбільш поширених видів запам’ятовувальних пристроїв: дискових накопичувачів, оперативної та флеш-памяті.
    Інформацíйна систéма (англ. Information system) - сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.


  3. Класифікація та основні характеристики принтерів.

  4. Відеосистема комп’ютера, призначення та основні характеристики її складових: монітора, відеоадаптера та відеопам’яті.

  5. Мультимедійне обладнання та комунікаційні пристрої.


  1. Класифікація та основні характеристики процесорів


Центральний процесор (CPU - central processor unіt) - "мозок" комп'ютера, саме він розпізнає та виконує команди і програми, зчитує й записує інформацію у пам'ять, передає команди іншим частинам комп'ютера. Від того, наскільки потужний процесор установлений у комп'ютері, багато в чому залежить його продуктивність.

         Із зовнішніми пристроями процесор може обмінюватися даними завдяки загальній шині, до складу якої входять шини адреси, даних і керування. Розрядність шини може бути - 8, 16, 32, 64. Процесор може виконувати чотири основних математичних дії: додавання, віднімання, множення та ділення над двійковими числами, а, крім того, операції комп'ютерної логіки: порівняння, умовний перехід і повторення.

Усіма блоками комп'ютера керує центральний процесор (ЦП). Він також виконує всі програми. Це компактний модуль (розміром близько 5 х 5 х 0,3 см), що вставляється в гніздо на материнській платі.

Двійкова система числення - це позиційна система числення, база якої дорівнює двом та використовує для запису чисел тільки два символи: зазвичай 0 (нуль) та 1 (одиницю). Числа, представлені в цій системі часто називають двійковими або бінарними числами.
Центральний процесор Центральний процесор, ЦП (англ. Central processing unit, CPU) - функціональна частина комп'ютера, що призначена для інтерпретації команд.
Материнська плата Матери́нська пла́та, систе́мна пла́та, ба́зова пла́та (англ. motherboard), відома також як головна плата (mainboard) - плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку. Плата є основою не лише персонального комп'ютера, а також смартфонів, гральних консолей.
Напівпровідниковий кристал сучасного процесора містить мільйони чи навіть мільярди транзисторів.

Центральний процесор — основний компонент комп'ютера, призначений для керування всіма його пристроями та виконання арифметичних і логічних операцій над даними.



Екскурс в історію. Процесори перших комп'ютерів були громіздкими, займали цілі шафи і навіть кімнати та складалися з багатьох компонентів. На початку 1970-х років завдяки прориву в технології створення великих і надвеликих інтегральних схем стало можливим розташувати всі компоненти центрального процесора в одному напівпровідниковому пристрої.
Мікросхе́ма, інтегральна мікросхема (англ. integrated circuit) - електронна схема, що реалізована у вигляді напівпровідникового кристалу (чипу) та виконує певну функцію. Винайдена у 1958 році американськими винахідниками Джеком Кілбі та Робертом Нойсом.
З'явилися так звані мікропроцесори. Наразі терміни «мікропроцесор» і «процесор» є синонімами, проте так було не завжди. Звичайні (великі) та мікропроцесорні ЕОМ співіснували протягом 10-15 років, і лише на початку 1980-х років мікропроцесори витіснили своїх старших братів. Саме перехід на мікропроцесори створив передумови для появи персональних комп'ютерів.

Сьогодні серед виробників процесорів лідирують дві компанії — Intel Corporation та Advanced Micro Devices (AMD).

Intel Corporation - найбільша у світі компанія-виробник напівпровідникових елементів та пристроїв, найбільш відома як розробник та виробник x86-серії мікропроцесорів, процесорів для IBM-сумісних персональних комп'ютерів.

Можливості комп'ютера великою мірою залежать від характеристик процесора, насамперед від його продуктивності, яку зазвичай оцінюють за тактовою частотою та за кількістю ядер — головних обчислювальних модулів.

Та́ктова частота́ - основна одиниця виміру частоти тактів у синхронних колах, що визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються системою за 1 секунду.(За підручником І.Л. Володіна, В.В. Володін 9 клас)

Тактова частота визначає, скільки елементарних операцій (тактів) про-цесор виконує за секунду, і вимірюється в мегагерцах (1 МГц = 106 Гц) та гігагерцах (1 ГТц =109 Гц).

Багатоядерний процесор може мати два чи більше обчислювальних ядер на одному процесорному кристалі або в одному корпусі. Сучасні багатоядерні процесори мають 2 або 4 ядра (планується випуск 8-ядерних зразків) з тактовою частотою кожного від 1,66 до 3,2 ГГц. На певних операціях двоядерний процесор забезпечує підвищення продуктивності майже на 80 %, позаяк дає змогу виконувати кілька завдань одночасно.

Як ви вже знаєте, процесор сприймає й обробляє інструкції, написані машинною мовою. Вони можуть мати різну довжину (8, 16, 32, 64 розряди). Найбільшу послідовність розрядів (бітів), яку процесор може обробляти одночасно, називають машинним словом. Залежно від довжини машинного слова розрізняють 8-, 16-, 32- та 64-розрядні процесори.

Ще одна важлива характеристика процесора — набір команд, який він «розуміє» та може виконувати. Процесори, на основі яких створюють IBM PC-сумісні комп'ютери, виконують однаковий набір команд. Процесори, на основі яких створюють інші комп'ютери, наприклад Apple фірми Macintosh, мають свій набір команд, і написані для них програми не працюють на IBM PC-сумісних комп'ютерах.

Для допитливих. Зі зростанням кількості транзисторів на одиницю площі процесора зростає кількість тепла, яке ним виділяється. Відведення цього тепла і запобігання перегріванню процесора — одна з важливих проблем, що постає перед виробниками. Для охолодження процесорів застосовують кулери — пристрої, які складаються з вентилятора і радіатора. На процесор встановлюють радіатор (зазвичай з алюмінію чи міді), а на нього — вентилятор, що забезпечує притік повітря до радіатора. Окрім кулерів застосовують системи рідинного охолодження.

Систе́ма водяно́го охоло́дження - система в автомобілях призначена для підтримання оптимального теплового стану двигуна у межах 80-90°. При збільшенні температури в'язкість оливи зменшується, тому вона погано утримується в парах тертя, підвищується зношення деталей і зменшується потужність двигуна.
Оскільки під час роботи нагрівається не лише процесор, а й інші пристрої, вентилятор встановлено і в системному блоці комп'ютера.  
  1. Принцип дії та основні характеристики найбільш поширених видів запам’ятовувальних пристроїв


Оперативна нам'ять — швидкодіюча пам'ять, призначена для запису, зберігання та читання інформації у процесі її обробки.

Якби комп'ютер мав лише оперативну пам'ять, вміст якої втрачається після вимкнення живлення, то щоразу після ввімкнення в комп'ютер заново потрібно було б уводити програми та дані. Те саме можна сказати, наприклад, про настройки телевізора або мобільного телефону.

Стільниковий телефон - автономний мобільний телефон, призначений для роботи в мережах стільникового зв'язку; використовує приймач радіодіапазону і традиційну телефонну комутацію для здійснення телефонного зв'язку на території зони покриття мережі.

 Цієї проблеми вдається уникнути завдяки наявності в комп'ютері постійної пам'яті, або ПЗП (постійний запам'ятовуючий пристрій). У неї записують інформацію, що не змінюється під час роботи комп'ютера. Це, зокрема, невелика програма BIOS (Basic Input/Otput System — базова підсистема  введення-виведення), яка після його ввімкнення виконується першою.

Інша назва постійної пам'яті — ROM (Read Only Memory — пам'ять лише для читання). Вона вказує на те, що така пам'ять забезпечує лише читання та зберігання інформації.

Зберігання інформації - 1. Забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. 2. Комплекс заходів, спрямований на забезпечення збереження повноти і цілісності сформованих даних про певну інформацію, створення і підтримання належних умов для їх використання, а також запобігання несанкціонованому доступу, поширенню і використанню.
Постійна пам'ять енергонезалежна, тобто здатна зберігати інформацію і після вимкнення живлення. Виготовляється постійна пам'ять у вигляді мікросхем.

Постійна пам'ять — швидкодіюча енергонезалежна пам'ять, призначена для зберігання інформації, що не змінюється під час виконання програм. Ця пам'ять забезпечує лише можливість читання інформації.

За способом запису інформації мікросхеми постійної пам'яті поділяють на програмовані виробником, одноразово програмовані користувачем і багаторазово програмовані користувачем. Останні, у свою чергу, поділяють на такі, що стираються електричним способом і шляхом ультрафіолетового опромінення.

До пам'яті з електричним стиранням інформації належить, зокрема, флеш-пам'ять.

Вона характеризується високою швидкістю зчитування та стирання записаної інформації. Цей тип пам'яті сьогодні широко використовують для зберігання BIOS та іншої постійної інформації.  


Оперативна пам'ять (ОЗУ - оперативно запам'ятовувальний пристрій)


         Практично будь-який комп'ютер оснащений оперативною пам'яттю, виконаної на мікросхемах. Вона складається з певної кількості комірок пам'яті, кожна з яких має свою власну адресу або просто номер у двійковому коді.
Біна́рний код - є загальним позначенням для коду, за допомогою якого повідомлення можуть передаватися послідовностями (секвенціями) за допомогою двох символів (наприклад, «1» та «0»).
Оперативна пам'ять призначена в основному для зберігання програм, які виконуються та їхніх даних протягом усього часу, поки комп'ютер працює. Вона подібна до грифельної дошки, інформація на якій постійно витирається, заміняється новою і повністю зникає після вимикання комп'ютера.
         Буває ОЗУ обсягом 0.64, 1, 4, 8, 16, 32, 64 і більше Мбайт. Інформація в оперативній пам'яті зберігається до моменту вимикання комп'ютера.
ПЗУ - постійний запам'ятовувальний пристрій (BІOS - Basіc Іnput/Output System)

Системна плата будь-якого комп'ютера містить постійний запам'ятовувальний пристрій - мікросхему із записаним набором програм:



  • програму первісного завантаження комп'ютера. Програма первісного завантаження одержує керування після успішного завершення тестів і робить перший крок для завантаження операційної системи.
    Завантаження операційної системи Заванта́ження операці́йної систе́ми (англ. booting) - це багатокроковий процес запуску комп'ютера. Заванта́жувач операційної системи (англ. bootloader) - це програма, що виконує завантаження операційної системи.


  • програму первісного тестування комп'ютера. Ця програма одержує керування відразу після включення комп'ютера. Вона перевіряє всі підсистеми комп'ютера. У випадку виявлення помилки або несправності комп'ютера відображає на екрані відповідне повідомлення;

  • базову систему вводу-виводу. Вона представляє набір програм, використовуваних для керування основними пристроями комп'ютера. Базова система вводу-виводу дозволяє відображати на екрані комп'ютера символи й графіку, записувати та читати дані з магнітних дисків, друкувати на принтері і вирішувати багато інших важливих завдань;


Енергонезалежна пам'ять (CMOS-пам'ять, Complementary Metal-Oxіd-Semіcondactor)

         Різні параметри конфігурації комп'ютера, наприклад кількість і тип дискових накопичувачів, тип відеоадаптера, наявність співпроцесора й деякі інші дані, зберігаються в так званій CMOS-пам'яті. Мікросхема CMOS-пам'яті також містить звичайні електронні годинники. Завдяки їм у будь-який момент можна довідатися поточну дату й час. Щоб при відключенні струму комп'ютера вміст CMOS-пам'яті не стирався, і годинники продовжували відраховувати час, мікросхема CMOS-пам'яті живеться від спеціальної маленької батарейки або акумулятора, які також росташовані на системній платі.

Зовнішня дискова пам'ять

         Крім власної електронної пам'яті (ОЗУ), або, так сказати, внутрішньої пам'яті комп'ютера він має й ЗОВНІШНЮ ПАМ'ЯТЬ, розташовувану на дисках - зовнішніх носіях інформації. Зовнішня пам'ять, по обсязі, як правило, набагато більше оперативної пам'яті комп'ютера, однак швидкість взаємодії процесора з оперативною пам'яттю вище, ніж з будь-якими зовнішніми накопичувачами.

Різновиди дисків:



  • тверді, або фіксовані, убудовані в системний блок комп'ютера, їх звичайно називають ВІНЧЕСТЕР, однак останнім часом почали продаватися зовнішні накопичувачі на твердих магнітних дисках - зовнішні вінчестери.
    Системний блок (англ. computer case) - корпус комп'ютера, функціональний елемент, який захищає внутрішні компоненти комп'ютера від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, підтримує необхідний температурний режим в середині системного блоку, екранує створені внутрішніми компонентами електромагнітні випромінення та є основою для подальшого розширення системи.
    Носі́й інформа́ції (data medium) - матеріальний об'єкт , створений природою або ж навмисно людиною, за допомогою якого можна зберігати і передавати інформацію
    Гнучкий диск також Дискета, Гнучкий магнітний диск чи Флоппі Диск (англ. Floppy disk) - портативний носій інформації, який використовується для багаторазового запису та зберігання даних, що являє собою поміщений в захисний пластиковий корпус (диск діаметром 3½ має жорсткіший футляр, ніж диск діаметром 5¼) гнучкий магнітний диск, покритий феромагнітним шаром.


  • гнучкі, що вставляють в отвори дисководів комп'ютера і називані ДИСКЕТАМИ або флоппі-дисками. Дисководи розміщаються в системному блоці комп'ютера.

  • оптичні диски (CD-ROM), які читаються спеціальними пристроями теж убудованим у системний блок. У цей час існують пристрої, які дозволяють не тільки зчитувати CD-ROM диск, але й робити однократний запис на "золотий" диск.
    Горизонтальні:
    • Desktop (533×419×152 мм)
    Такі диски читаються на будь-якому пристрої
    CD-ROM. Однак недавно з'явилися пристрої, які можуть робити перезапис оптичних дисків (CD-RW CD-ReWrіtable).
    Опти́чний диск - носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису й відтворення звуку, зображення, буквенно-цифрової інформації тощо за допомогою лазерного променя. Щільність запису - понад 108 біт/см.
    Еакие диски вже не можуть бути прочитані звичайними
    CD-ROM плейером.

  • DVD диски - розшифровується абревіатура DVD як dіgіtal versatіle dіsc, тобто універсальний цифровий диск. Зовні DVD-диски схожі на CD і у них використано той же принцип запису інформації, але завдяки вдосконаленню технології, ємність таких дисків у багато разів більше, ніж ємність CD-диска. Найпростіші DVD-диски (одношарові та однобічні) мають ємність 4,7 Гб. Для читання таких дисків потрібні спеціальні DVD-приводи.
  1. Класифікація та основні характеристики принтерів.


        Принтер - пристрій для одержання паперових копій документів. Принтери бувають матричні, лазерні , струминні, твердокрасочні.
         Матричні принтери дозволяють одержати найдешевші копії документів на недорогому папері, але якість друку не висока.
Матричний принтер (англ. dot matrix printer) - комп'ютерний принтер, що створює зображення на папері з окремих маленьких точок ударним способом друкуючою головкою, що має набір голок, які приводяться в дію електромагнітами.
Крім того матричні принтери шумлять при роботі й друк сторінки проходить досить довго.
         Для використання в офісі найбільше підходять лазерні принтери, які дозволяють одержувати високоякісні чорно-білі копії документів.
Лазерний принтер (англ. laser printer) - один з видів принтерів, що дозволяє швидко виготовляти високоякісні відбитки тексту і графіки на звичайному папері. Подібно до фотокопіювальних апаратів лазерні принтери використовують у процесі ксерографічного друку, однак відмінність полягає у тому, що формування зображення відбувається шляхом безпосередньої експозиції (освітлення) лазерним променем фоточутливих елементів принтера.
Метод нанесення - електростатичне сухе порошкове нанесення зображення. Для друку використовують звичайний папір для копіювальних апаратів.
Копіюва́льний апара́т (копір; також ксерокопіювальний апарат (скор. ксерокс) - жаргонізм, копіювально-множний апарат, КМА) - пристрій, призначений для одержання копій документів, фотографій, малюнків і інших двомірних зображень на папері й інших матеріалах.
Струминні принтери в цей час стали основними пристроями масової кольорової печатки. Більшість струминних принтерів використають для друку 4 фарби, але вже є принтери, що використають 7 фарб й які забезпечують більш високоякісну друк. Швидкість друку приблизно 50 с. на сторінку. Твердокрасочні принтери дозволяють одержувати кольорові глянсові високоякісні копії. Швидкість друку при їх високій якості не велика - до 2-х копій у хвилину. Для одержання зображення на папері у ціх принтеріх використовують фарби у вигляді твердих брусочків розміром приблизно із сірникову коробку потроєної товщини, які по зовнішньому вигляду більше схожі на мило або віск. Чорнило 4-х кольорів, колір яких відповідає колірній моделі CMYK: синій, малиновий, жовтий і чорний.
  1. Відеосистема комп’ютера, призначення та основні характеристики її складових: монітора, відеоадаптера та відеопам’яті.


         Монітор - це пристрій, через який ми сприймаємо всю візуальну інформацію від комп'ютера. Дані, які відображені на екрані монітора, зберігаються в певному блоці пам'яті комп'ютера (відеопам'ять). Керує роботою монітора пристрій, розміщений у системному блоці та має назву відеокарта або відеоадаптер. Відеокарта разом з монітором і утворять відеосистему. Процесор поміщає у відеопам'ять дані, а відеокарта монітора приблизно 60 разів у секунду переглядає дані та малює відповідно їхньому змісту зображення на екрані.
         Сучасні монітори створюються на основі електронно-променевої трубки (CRT) або рідко-кристалічними (LCD).
Електро́нно-промене́ва тру́бка, кінескоп - електронний прилад, який має форму трубки, видовженої (часто з конічним розширенням) в напрямку осі електронного променя, що формується в ЕПТ. ЕПТ складається з електронно-оптичної системи, відхиляючої системи і флуоресцентного екрана або мішені.
В CRT-моніторах зображення виходить у результаті світіння спеціальної речовини - люмінофора під впливом потоку електронів. LCD-монітори зроблені з речовини, що перебуває в рідкому стані, але має при цьому деякі властивості кристалів. Молекули рідких кристалів міняють властивісті світлового променя, який проходить крізь них, у такий спосіб на моніторі створюється зображення.
Рідина́ - один з основних агрегатних станів речовини нарівні з газом та твердим тілом. Від газу рідина відрізняється тим, що зберігає свій об'єм, а від твердого тіла тим, що не зберігає форми.
Рідки́й криста́л - специфічна термодинамічна фаза деяких речовин[Джерело?], якій властиві риси як рідини (текучість), так і кристалу (анізотропія властивостей).
У цей час за показнику ціна-якість CRT-монітори не перевищують LCD. У LCD-моніторах зовсім відсутнє шкідливе электро-магнитное випромінювання, а також рівень споживання енергії приблизно на 70% нижче, ніж в CRT.

         Один з показників, що характеризують монітори - розміри екрана. У цей час можна купити монітори з розмірами екрана від15 до 21 дюйма по діагоналі (1 дюйм=2,54див). Екран дисплея може працювати у двох основних режимах: текстовому й графічному. Текстовий режим для екрана є стандартним, а перехід у графічний режим досягається під керуванням програм.


         У текстовому режимі екран зазвичай розбивається на 25 рядків по 80 символів у рядку. У кожну позицію екрана, яку іноді називають технічним терміном "знакомісце", з 9*14 пікселів може бути виведений один з 256 символів.
         У графічному режимі екран розділяється на окремі крапки, кількість яких залежить від типу дисплея, наприклад 1280 по горизонталі і 1024 по вертикалі. Крапки на екрані зазвичай називають пікселями, їхній колір та яскравість може мінятися. Саме в графічному режимі з'являються на екрані комп'ютера всі складні графічні зображення, створюваними спеціальними програмами, які управляють параметрами кожного пикселя екрана. Графічні режими характеризуються такими показниками як

розподільна здатність (кількість крапок, за допомогою яких на екрані відтворюється зображення) - типові в цей час рівні дозволу 1024*768 крапок або 1280*1024 крапок. Однак для моніторів з великою діагоналлю може використатися дозвіл 1400*1200 крапок.

палітра (кількість кольорів, які використаються для відтворення зображення), наприклад 4 кольору, 16 квітів, 256 квітів, 256 відтінків сірого кольору, 16b кольорів у режимі Hіgh color або 32b кольорів у режимі True color.
  1. Мультимедійне обладнання та комунікаційні пристрої.


Сучасні комп'ютери широко застосовують для відтворення мультимедіа (лат. multurn medium). Під цим терміном розуміють поєднання різних форм подання інформації (текстової, графічної, аудіо- і відеоформ) в одному об'єкті-контейнері.

Термін «мультимедіа» також часто використовують для позначення носіїв даних, що дають змогу зберігати значні обсяги інформації та забезпечують швидкий доступ до неї. Першими носіями такого типу були компакт-диски.

У 1990-х роках мультимедійними називали комп'ютери, оснащені пристроями для читання компакт-дисків зі збереженою на них аудіо- та відеоінформацією. Зараз мультимедійною системою вважають комп'ютер, що має всі пристрої, необхідні для отримання, обробки та відтворення аудіо- та відеоданих.

Такими пристроями є: мікрофон, цифрова відеокамера, цифровий фотоапарат, веб-камера, проектор, інтерактивна дошка тощо.

Інтеракти́вна до́шка (від англ. Interactive WhiteBoard - «інтерактивна біла дошка») - пристрій, що поєднує в собі можливості звичайної маркерної дошки з можливостями комп'ютера.
Цифрова́ ка́мера, або цифрови́й апара́т - пристрій, що використовується для зйомки відео та створення фото-знімків або ж обох, в якому світлочутливим матеріалом є матриця або кілька матриць, що складаються з окремих пікселів, сигнал з яких представляється, обробляється і зберігається в самому апараті в цифровому вигляді.

Отже, до мультимедійного комп'ютера мають бути підключені принаймні звукові колонки та мікрофон, а його відеокарта повинна мати відеопам'ять значного обсягу та швидкий графічний процесор.

Звукова колонка (Лінійний масив) - акустична система, що складається з великої кількості однакових гучномовців, розташованих вертикально. Вертикальна звукова колонка дозволяє досягти досить вузької діаграми спрямованості у вертикальному напрямі, що необхідно для озвучування відкритих майданчиків, а іноді і закритих приміщень.
Для відтворення мультимедіа застосовують також спеціальне обладнання, зокрема мультимедійні проектори, які можуть проектувати на екрані не лише відео, а й комп'ютерні зображення, та інтерактивні електронні дошки

 Хоча така дошка має вигляд звичайної білої дошки, все, що записується на її поверхні, миттєво з'являється на екрані комп'ютера. Електронну дошку можна використовувати як інтерактивний монітор — у такому разі вона перетворюється на великий сенсорний екран, команди на якому можна вибирати дотиком пальців руки.

Графічний процесор (англ. Graphics Proccesing Unit, GPU) - окремий пристрій персонального комп'ютера або ігрової приставки, виконує графічний рендеринг. Сучасні графічні процесори дуже ефективно обробляють і зображують комп'ютерну графіку, завдяки спеціалізованій конвеєрній архітектурі вони набагато ефективніші в обробці графічної інформації, ніж типовий центральний процесор.
Сенсорний екран або тачскрін (англ. Touchscreen) - пристрій для введення інформації, що є екраном, який реагує на дотики до нього.
 


V. Засвоєння нових знань і вмінь


  1. Робота з підручником

  2. Робота з додатковим матеріалом

  3. Додаткові завдання

Упорядкувати взаємодію процесора з оперативною пам’яттю:

  • Пам'ять читає адресу;

  • Помітивши сигнал готовності, всі пристрої перевіряють, чи не стоїть на шині адреси їхня адреса;

  • На шині адреси процесор встановлює адресу комірки памяті, яку має прочитати;

  • Процесор читає дані з шини даних;

  • Оперативна пам'ять помітивши свою адресу, зчитує клерувальний сигнал, наприклад сигнал читання;

  • Пам'ять виставляє на шині даних потрібну інформацію;

  • На шині керування процесор виставляє сигнал готовності та сигнал читання;

  • Пам'ять виставляє на шині ккерування сигнал готовності.

  1. Робота за комп’ютером

VІ. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання


  1. Завдання за підручником

  2. Підготувати повідомлення «Мій комп’ютер», яке відображає основні характеристики класного або домашнього ПК.



School89.ucoz.ua Golub K.V.




Скачати 122.15 Kb.

  • Хід уроку І. Організаційний етап
  • ІІІ. Актуалізація опорних знань
  • ІV. Вивчення нового матеріалу (міні-лекція)
  • Класифікація та основні характеристики процесорів
  • Принцип дії та основні характеристики найбільш поширених видів запам’ятовувальних пристроїв
  • Оперативна память (ОЗУ - оперативно запамятовувальний пристрій)
  • Класифікація та основні характеристики принтерів.
  • Відеосистема комп’ютера, призначення та основні характеристики її складових: монітора, відеоадаптера та відеопам’яті.
  • Мультимедійне обладнання та комунікаційні пристрої.
  • V. Засвоєння нових знань і вмінь
  • VІ. Підбиття підсумків уроку