Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Колот А. М. Kolot A. M

Скачати 475.36 Kb.

Колот А. М. Kolot A. M




Скачати 475.36 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації11.05.2017
Розмір475.36 Kb.
  1   2   3

УДК 111.32:330.16:331.101:338.242

Колот А.М.

Колот А.М.

Kolot A.M.

д-р екон. наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри управління персоналом та економіки праці



kolot@kneu.

Управління персоналом Управлі́ння персона́лом (менеджмент персоналу) - систематично-організаційний процес відтворювання і ефективного використання персоналу.

Еконо́міка пра́ці - дисципліна, яка вивчає трудові відносини, умови формування і використання трудового потенціалу. Це фундаментальна наука і базова дисципліна організації господарства.

Ка́федра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.

kiev.ua

Кравчук О.І.

Кравчук О.И.

Kravchuk O.I.

канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри управління персоналом та економіки праці



kravchuk_ok@yahoo.com

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»


ЛЮДИНА І НОВА ЕКОНОМІКА: ДІАЛЕКТИКА РОЗВИТКУ
ЧЕЛОВЕК И НОВАЯ ЭКОНОМИКА: ДИАЛЕКТИКА РАЗВИТИЯ
THE MAN AND THE NEW ECONOMY: THE DIALECTIC OF DEVELOPMENT
Розглянуто діалектику розвитку людини як стратегічного ресурсу і нової економіки, здійснено теоретико методологічний аналіз їх взаємодії.

Ки́ївський націона́льний економі́чний університе́т і́мені Вади́ма Гетьмáна (КНЕУ) - вищий навчальний заклад в Україні, самоврядний (автономний) дослідницький національний університет. Заснований в 1906 році як Вищі комерційні курси.

Проведене дослідження переконує в тому, що трансформація індустріальної економіки у нову економіку, відкриває нові можливості для розвитку людини, її самореалізації. Водночас ця трансформація пов’язана з дією цілої низки чинників, за якої розбудова нової економіки здійснюється вкрай суперечливо через відтворення старих та появу нових протиріч.


Ключові слова: нова економіка, мережева людина, людський розвиток, соціально-трудовий вимір, економіка людини.
Рассмотрено диалектику развития человека как стратегического ресурса и новой экономики, осуществлено теоретико-методологический анализ их взаимодействия. Проведенное исследование убеждает в том, что трансформация индустриальной экономики в новую экономику, открывает новые возможности для развития человека, его самореализации. В то время как эта трансформация связана с действием целого ряда факторов, при котором развитие новой экономики осуществляется крайне противоречиво через воссоздание старых и появление новых противоречий.

Ключевые слова: новая экономика, сетевая человек, человеческое развитие, социально-трудовой измерение, экономика человека.
Dialectic of human development as a strategic resource and the new economy are considered, theoretical and methodological analysis of their interaction made. The study argues that the transformation of the industrial economy in the new economy, opening up new opportunities for human development and its self-realization. At the same time, this transformation associated with an influence of number of factors that makes the development of a new economy highly controversial because of regeneration of old contradictions and the emergence of new ones.

Keywords: new economy, network people, human development, social and labor dimension, human economy.
Вступ. У розвитку як економічної теорії, так інших наук – філософських, соціологічних, соціально-трудових – перманентно спостерігаються періоди підвищеної уваги до проблематики функціонування людини в економіці, їх взаємозв’язку (людини і економіки) та з’ясування тенденцій та домінант розвитку.

Економі́чна тео́рія - наука, що вивчає проблему вибору в умовах обмеженості ресурсів для максимального задоволення потреб людей. Складається з багатьох шкіл і направлень. Економічна теорія розвивається і доповнюється новими даними з часом, тому її розвитком в історичній перспективі займається такий напрямок, як історія економічних вчень.

Саме такий період нині переживає наукова спільнота, її численні наукові школи, що досліджують теоретико-прикладні аспекти взаємодії людини і нової економіки.

Наукова школа (рос. научная школа, англ. scientific school, нім. wissenschaftliche Schule f, Richtung f) - форма організації колективної наукової праці співробітників НДІ, ВНЗ, наукового центру тощо під керівництвом лідера школи, як правило, відомого вченого.

Дійсно, комплекс чинників, що мають як внутрішнє, так і зовнішнє походження, і з-поміж них — глибокі зміни у структурі та ієрархії рушійних сил розвитку, перманентні кризові явища, наростання економічних та суспільних асиметрій, потреба надати суспільному поступу стійкої динаміки — актуалізують розвиток науки про людину, її працю та відносини, суб’єктом яких вона є. Визнаючи внесок економічної науки і наявних шкіл у наукове забезпечення соціально-економічного розвитку, водночас змушені констатувати, що наукові здобутки у цій царині нерідко межують із поразками.

Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Чимало авторитетних дослідників стверджують, і з ними важко не погодитись, що економічні школи продукують знання, судження, які наближені до поверхні буття, не поглиблюються до системного, цілісного бачення світу економіки, світу праці, світу позаекономічного (морального, духовного). Як справедливо зазначає відомий український фахівець у галузі економічної теорії Г. В. Задорожний, головною бідою економістів і економічної теорії другої половини минулого і початку нинішнього століття є вузькість їхніх поглядів — міркувань, що обмежені рамками їхнього «економічного окопу» [10, с.87].

В економічних науках загалом і зокрема в тих, що вивчають світ праці, багато невпорядкованого набору різноманітних теорій, методів, кривих, формул, але бракує системного погляду на людину; не сталося глибокого опрацювання та реальної інтеграції концепцій людини економічної, людини соціальної і людини відповідальної.

Люди́на економі́чна (Homo Economicus) або економічна людина - концепція людей в деяких економічних теоріях як повністю раціональних і вузько корисливих діячів, які мають здатність виносити судження стосовно своїх суб'єктивно визначених цілей.

Як результат — замість «дерева» економічної науки маємо, за образним висловленням О. І. Ананьїна, «сад камінців».

Постановка завдання. Зосереджуючись на соціально-трудовій проблематиці, підкреслимо, що складовою глобальних перетворень і трансформацій, що здійснюються в економіці і суспільстві, є принципово нові зміни, що відбуваються в ролі, статусі, можливостях, мотивації, цінностях людини, і передусім людини економічно активної. Таке твердження випливає з результатів власних досліджень та підготовлених на їх основі публікацій [13; 14; 15; 20; 22], які переконують у тому, що світ праці в найширшому його розумінні радикально змінився. За багатьма параметрами іншою стає роль людини як ресурсу, носія найбільш потужного та затребуваного капіталу, мотивацій та інтересів.

Звідси крайня потреба не стільки уточнень і доповнень постулатів, що нині превалюють, скільки розбудови нової парадигми теоретичних знань про людину, її працю та відносини, що виникають у процесі трудової діяльності.

Пра́ця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

У розвиток цієї тези наголошуємо на тому, що за умов різноманітних трансформацій, що відбуваються навколо нас і в нас самих, виникла об’єктивна потреба не просто оновлення поняттєвого апарату, а наукового опрацювання нової концептології соціально-трудового аналізу, абсолютно нової вербальної формалізації явищ і процесів, що зародились і наростають у соціально-трудовій сфері під впливом інформаційно-комунікаційних технологій та формування нового типу людини праці.

Інформац́ійно-комун́ікаційні технол́огії (ІКТ, від англ. Information and communications technology, ICT) - часто використовується як синонім до інформаційних технологій (ІТ), хоча ІКТ це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), комп'ютерів, підпрограмного забезпечення, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію. Іншими словами, ІКТ складається з ІТ, а також телекомунікацій, медіа-трансляцій, усіх видів аудіо і відеообробки, передачі, мережевих функцій управління та моніторингу. Вираз вперше було використано в 1997 році у доповіді Денніса Стівенсона для уряду Великої Британії, який посприяв створенню нового Національного навчального плану Великої Британії в 2000 році.

На превеликий жаль, така постановка питання ще не усвідомлена багатьма представниками наукової спільноти, які й далі «латають дірки» і пропонують, так би мовити, іти вперед з головою, повернутою назад. Справді, у багатьох теоретичних конструкціях, що широко репрезентовані в сучасній економічній літературі, образ людини, її місце в координатах нової економіки, роль соціального в нашому житті все ще ближчі до постулатів автора «Дослідження про природу та причини багатства народів» (1776), аніж до реалій сьогодення.

Соціально-трудові науки й далі фокусують свою увагу на традиційних концепціях і теоріях, намагаючись пояснити процеси реального життя тим інструментарієм та методичним багажем, що склався багато років тому.

Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».

Утім на порядку денному постала проблема конструювання нових соціально-трудових моделей. Світ праці останніми роками разюче змінився. Колишні моделі, системи руйнуються і відмирають; їхнє місце мають посісти нові концепції з іншими властивостями і можливостями. Адже екстраполяція властивостей, закономірностей старих систем на нові реалії безперспективна. Тому, повторимо, на порядку денному — опрацювання теоретико-методологічних засад нової моделі людини, що віддзеркалює соціальні, економічні, демографічні, соціокультурні реалії початку ХХІ століття та враховує тенденції розвитку постіндустріального суспільства.

Постіндустріалізм Постіндустріалізм - теорія нової стадії розвитку суспільства, що слідує за індустріальним суспільством. Провідну роль у такому суспільстві відводиться галузі послуг, науці, освіті, а основним об'єктом діяльності стає торгівля інформацією.


  1   2   3


Скачати 475.36 Kb.

  • Кравчук О.І. Кравчук О.И. Kravchuk O.I.
  • ДИАЛЕКТИКА РАЗВИТИЯ THE MAN AND THE NEW ECONOMY : THE DIALECTIC OF DEVELOPMENT
  • Ключевые
  • Keywords