Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Компаративний аналіз на уроках української мови та літератури «Усе пізнається в порівнянні»

Скачати 320.98 Kb.

Компаративний аналіз на уроках української мови та літератури «Усе пізнається в порівнянні»




Скачати 320.98 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації22.04.2017
Розмір320.98 Kb.
  1   2   3

Компаративний аналіз на уроках української мови та літератури

«Усе пізнається в порівнянні»

Компаративізм— порівняльний, порівняльно-історичний метод, який застосовується при вивченні споріднених мов, у літературознавчій теорії і практиці.

Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) - душа, дух; λόγος (logos) - вчення, наука) - наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах.

Українська мова Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви - ру́ська, руси́нська[* 2]) - національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Число мовців - близько 45 млн, більшість яких живе в Україні.

Порівняльно-історичний метод - спосіб дослідження, що дає змогу шляхом порівняння встановити схожість і відмінність між історичними явищами, що вивчаються. Різновид історичного методу. Сформувався в XIX столітті в мовознавстві, етнографії.


Компаративістика (лат. — порівнюю, франц. — літературна компаративістика, порівняння) — порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв'язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу).

Компаративістика у фольклористиці, літературознавстві і взагалі у філології складалася впродовж XIX ст. під впливом філософії позитивізму.

Порівняння (лат. comparatio) - це троп, у якому один предмет, подія зіставляються з іншими, у яких ці особливості виявлені різко, яскраво. Порівняння виконують зображальну і емоційно-оціночну роль.

Компаративізм, компоратизм - порівняльний, порівняльно-історичний методи, які застосовуються при вивченні споріднених предметів і явищ (наприклад, мов - у літературознавчій теорії і практиці).

Фольклори́стика - наука, що вивчає фольклор: його сутність, тематику, специфіку, закономірності, особливості та взаємозв'язок з іншими видами мистецтва.

Філоло́гія (грец. φιλολογία; від грец. φίλος - любов і грец. λόγος - слово, учення) - сукупність (єдність) гуманітарних наук: мовознавства, літературознавства, фольклористики, текстології, джерелознавства, риторики, палеографії тощо, які вивчають духовну культуру певного народу чи цивілізації через мовний і стилістичний аналіз літературних та інших пам'яток.

Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. - народна мудрість; народне знання), або усна наро́дна тво́рчість - художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Позитиві́зм (лат. positivus - позитивний) - парадигмальна гносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського) пізнання.

Велике значення для її виникнення і розвитку мали праці німецького філолога Т. Бенфея (1809—81), зокрема його передмова і коментарі до «Панчатантри» (1859); російського літературознавця О.

Передмова - елемент апарату видання; у ній автор, видавництво чи редактор повідомляють читача про те, що слід мати на увазі, читаючи, продивляючись чи видаючи видання. За офіційним тлумаченням передмова - це додатковий текст, що готує до засвоєння основного тексту та розташований перед ним.

Комента́р (від лат. commentārium - записки, тлумачення) - * Тлумачення певного тексту або книги.

Літературозна́вство - комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова.

Росі́йська Федера́ція або Росі́я (рос. Российская Федерация, рос. Россия МФА: [rɐˈsʲːijə]) - держава у північній Євразії, федеративна змішана республіка, столиця - Москва. З площею 17 098 246 км² Росія є найбільшою за територією країною у світі, що охоплює більше однієї восьмої площі суходолу Землі та дев'ятою за чисельністю населення із населенням 143 мільйони осіб (2015 ).

Веселовського (1838—1906). В Україні засади порівняльного вивчення літератури застосовували І. Драгоманов (1841—95), М. Дашкевич (1852—1908), І. Франко (1856—1916). Протягом XX ст. літературознавча компаративістика активно розроблялася у Франції, Німеччині, ЧехоСловаччині, США, де видавалася низка спеціальних журналів і збірників, присвячених компаративістиці. З 1955 існує Міжнародна асоціація літературної компаративістики з центром у Парижі. У колишньому СРСР компаративістика критикувалася як «буржуазна наука» за начебто цілковите нехтування соціальними та ідейними факторами літературної взаємодії. Натомість розроблялася теорія «взаємозв'язків і взаємодії літератур», порівняльно-типологічного вивчення історико-літературного процесу (М. Конрад, В. Жирмунський, М. Алексєєв, І. Неупокоєва, Г. Вервес, Д. Наливайко та ін.), тому навіть термін «КОМПАРАТИВІСТИКА» не вживався,


Нині в Україні компаративістика поновлена в правах: створено відділи світової літератури і компаративістики в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України, кафедру теорії літератури і компаративістики в Київському національному університеті ім. Т.

Фа́ктор (лат. "facere" - "діяти", "виробляти", "примножувати") - умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник.

Світова́ літерату́ра- сукупність літератур усіх народів світу від давнини до сьогодення. Зародження літератури в кожній країні пов’язане з виникненням писемності і художньої творчості в царині мистецтва слова, що відбувалося неодночасно в різних регіонах, державах тощо.

Тео́рія літерату́ри (з грецької - спостереження, дослідження) - це галузь літературознавства, яка науково осмислює, узагальнює закономірності та особливості розвитку художньої творчості, розробляє та систематизує літературні поняття.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка - державний вищий навчальний заклад України, розташований у місті Києві, самоврядний (автономний) дослідницький національний університет.

Шевченка, відкрито спеціалізовані ради по захисту дисертацій з даної науки.

М. Костомаров одним з перших українських літературознавців порушив питання про діалектичний взаємозв'язок між обставинами та характерами в художньому творі.


Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 р.

Мико́ла Іва́нович Костома́ров (4 (16) травня 1817(18170516), с. Юрасівка, Острогозький повіт, Воронезька губернія, Російська імперія - 7 (19) квітня 1885, Петербург, Російська імперія) - видатний український історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог.

Десятилі́ття, також - десятиріччя, декада - під десятиліттям найчастіше розуміють календарне десятиліття, період часу, що включає десять років.

Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.

Діале́ктика (грец. διαλεκτική - «мистецтво сперечатись», «міркувати») - метод філософії, що досліджує категорії розвитку.

Дисерта́ція (лат. dissertatio - твір, обговорення, розсуд, доповідь) - спеціально підготовлена наукова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня. В Україні розрізняють дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська дисертація) та доктора наук (докторська дисертація).

Валуєвський циркуляр 30 липня (18 липня) 1863 року - таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою.

Емський указ - розпорядження російського імператора Олександра II від 18(30) травня 1876, підписане в Бад-Емсі і спрямоване на витіснення української мови з культурни і ї дезорганізації українського руху в Наддніпрянщині.

), закриття національних театрів (1884 р.), заборона дитячих видань (1885 р.) суттєво погіршили умови для роботи українських письменників і літературознавців, звели нанівець їхні можливості щодо друкування своїх праць на батьківщині. Центр літературного життя змістився в Галичину, де продовжували виходити українські видання, друкувалися твори письменників і критиків з Наддніпрянської України.

Пра́ця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

Друка́рство - принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення. Отримані таким чином роботи можна використовувати у великих кількостях - що і стало суттю друкарства. До цього винаходу, на створення та відтворенням рукописних документів і книг мали монополію лише невелика кількість фахівців (особливо освічені ченці монастирях).

Наддніпрянська Україна, також Наддніпрянщина, Подніпров'я - історично-географічна частина України, яка початково включала в себе центральні і північні області України з центром в Києві, себто лишень Середню Наддніпрянщину.

В літературознавство приходять нові творчі сили (М. Драгоманов, І. Франко, О. Потебня, М. Павлик, В. Гнатюк, І. Білик, О. Огоновський, М. Сумцов, П. Житецький та ін.). На шпальтах львівських видань відбулася широка літературно-критична дискусія 1873—1878 років, у якій брали участь М.

Львів (МФА: [ˈʎʋiu̯], вимоваопис файлу) - місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України.

Драгоманов, І. Нечуй-Левицький, М. Павлик, І. Франко та інші.
«Друга половина XIX ст., — на думку П. М. Федченка, - була періодом активного формування українського літературознавства (культурно-історична школа, історико-порівняльний метод, психологічний напрям; філологічний і філософсько-естетичний прийоми дослідження) як закономірного етапу нагромадження, систематизації й інтерпретації фактичного матеріалу (Комаров М.

Нечу́й-Леви́цький Іва́н Семе́нович (справжнє прізвище - Леви́цький, 13 листопада 1838(18381125), Стеблів, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія - 2 квітня 1918, Київ, Київська губернія, УНР) - український прозаїк, перекладач, письменник.

Інтерпретатор мови програмування (interpreter) - програма чи технічні засоби, необхідні для виконання інших програм, вид транслятора, який здійснює пооператорну (покомандну, построкову) обробку, перетворення у машинні коди та виконання програми або запиту (на відміну від компілятора, який транслює у машинні коди всю програму без її виконання).

Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.

Систематиза́ція - процес зведення розрізнених знань про предмети (явища) об'єктивної дійсності в єдину наукову систему, встановлення їхньої єдності. С. є відображенням матеріальної єдності світу і ґрунтується на вивченні суттєвих зв'язків, які об'єднують ці предмети (явища).

Бібліографічний покажчик нової української літератури 1798— 1883 рр.; Левицький І. Галицько-руська бібліографія: В 2 т., 1888, 1895; бібліографічні списки поточної літератури в журналах, бібліографія писань М. Драгоманова, І. Франка тощо) та спроб його монографічного узагальнення й історико-літературного осмислення (Петров М. І. Очерки истории украинской литературы XIX столетия; Дашкевич М. Отзыв о сочинении Г. Петрова..; Франка І. Нарис історії української літератури до 1890 р.; Южнорусская литература; Огоновський О. Історія літератури руської;

Леви́цький (Левитський, рос. Левицкий; пол. Lewicki) - українське, білоруське, польське і російське прізвище.

Узага́льнення - основний елемент логіки та міркувань людини. Узагальнення бере за основу існування множини елементів та однієї або декількох властивостей, спільних для цих елементів. Це є основою дедуктивних міркувань.

Моногра́фія (англ. monograph, нім. Monographie f) - наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем.

Бібліогра́фія (грец. βιβλιον - книжка і γραφω - пишу) - галузь знання про книгу, газету або інший бібліотечний документ, завданнями якої є: виявлення, облік, опис, систематизація і якісний аналіз творів друку; складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою; розробка принципів і методів бібліографування друкованих творів і організації бібліографічної роботи.

Бібліографі́чний пока́жчик - загальний термін для позначення декількох видів бібліографічних посібників (див.: Бібліографія), тобто списків опублікованих документів (книг, газетних і журнальних статей тощо), об'єднаних якою-небудь ознакою і забезпечених допоміжними індексами, що полегшують пошук і угруповання матеріалів.

Історія літератури - це розділ літературознавства, який вивчає історичний розвиток письмових прозових і поетичних творів, які мають за мету розважання, просвіту чи настанови читачу, а також історичний розвиток літературних методів.

Колесса О. Століття оновленої української літератури; Лепкий Б. Начерк історії української літератури; Грушевський О. Сучасне українське письменство в його типових представниках; монографічні дослідження М. Драгоманова, О. Терлецького, О. Маковея та ін.)» .

Основною операцією компаративного методу є порівняння морфологічної будови об'єктів між собою й поєднання подібних об'єктів у групи.


При використанні компаративного аналізу на уроках завжди враховуються різні форми порівняльного методу:

порівняльно-порівняльний метод, що виявляє природу різнорідних об'єктів; • порівняння історико-типологічне, яке пояснює подібність не зв'язаних за своїм походженням явищ однаковими умовами генезису й розвитку;

історико-генетичне порівняння, при якому подібність явищ пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням;

порівняння, при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ.



Мета уроку компаративного аналізу - глибше розкрити ідейно-естетичну сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних письменств; сприяти розумінню духовної єдності, національної своєрідності різних літератур в культурно-історичному розвитку суспільства, а найголовніше — формувати гуманістичний світогляд учня, шанобливо ставитися до різних народів;

Гуманізм - ( лат. humanitas - «людяність», humanus - «людяний», homo - «людина») це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку.

допомагати дитині якомога ширше пізнавати світ.

Можна порівнювати твори за композицією, сюжетом, темою, а також характери, дії і причини певних вчинків героїв. Але не менш цікаво зіставити не лише схожі елементи порівнюваних творів, а й їхні відмінності, розбіжності.

Компаративний шлях аналізу має такі етапи (вчений-методист Л.Мірошниченко):


  1. підготовчий;

  2. реалізації;

  3. узагальнення.

Елементи компаративного аналізу виокремлюються під час:

  • порівняльного аналізу оригінального твору та його перекладу, переказу чи переспіву;

  • порівняння оригінального твору та кількох його перекладів;

  • порівняння різнонаціональних літературних явищ на рівні їх походження;

  • розгляду творчих зв'язків між письменниками різних літератур тощо;

    Пере́клад - відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі.

    Письме́нник - у широкому розумінні - кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією.



  • аналізу творів одного напряму, течії, школи, а також різних національних літератур; 

  • вивчення різнонаціональних творів, близьких за темою, ідеєю, сюжетом, проблематикою, образами, особливостями поетики.

Готуючись до уроку компаративного аналізу, завжди пам’ятаємо про психолого-педагогічні та методичні умови проведення такого уроку, що їх виокремлено О.М. Куцевол



    • достатній рівень усвідомлення теми та ідеї твору, який вивчається, що стане основою для порівняльного аналізу явищ різнонаціональних літератур;

    • актуалізація необхідних для порівняння знань і опора на вміння та навички, набуті учнями на уроках світової та української літератур;

    • встановлення зв'язку нового матеріалу з раніше вивченим;

    • активне залучення таких прийомів мислення учнів, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення;

    • орієнтація школярів на розв'язання проблемних та дослідницьких завдань;

    • урахування вікових можливостей пізнавальної діяльності учнів, а також індивідуальних особливостей їхнього читацького сприйняття;

    • оптимальний добір методів, прийомів, видів та форм роботи, які сприяють розвитку розумової діяльності школярів і забезпечують емоційне сприйняття ними художнього твору;

      Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.

      Розум Розум (лат. ratio; грец. νους) - сукупність пізнавальних та аналітичних здібностей людини, завдяки яким формується інтелект особистості. Не існує загальноприйнятого визначення, що саме є розумом, тому що у релігійних, філософських і наукових текстах це поняття сприймається по різному, і у кожній з цих галузей існує довга традиція того чи іншого використання.



    • систематичне порівняння художніх явищ різнонаціональних літератур, а не епізодичне звернення до зіставлення деяких творів.

З метою всебічного вивчення учнями позатекстової сфери обох літературних творів використовуються індивідуальні, групові пошукові завдання, проводиться «вслуховування» в оригінальний текст твору.

Індивідуальність (лат. individuitas - неподільність) - сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.

Саме на другому етапі встановлюються і розглядаються типологічні зв'язки між двома творами різнонаціональних літератур, наприклад, «Енеїдою» Вергілія та однойменною поемою І. Котляревського;

історичними романами В. Скотта «Айвенго» і «Квентін Дорвард» та П. Куліша «Чорна рада»;

комедіями Мольєра «Міщанин-шляхтич» та І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» тощо.

Учні аналізують подібності та відмінності в цих творах на рівні теми, сюжету, системи образів, поетики та жанрової специфіки. Вони не роблять докладний аналіз, а зосереджують увагу на розгляді окремих, найсуттєвіших елементів, розкриваючи причинно-наслідкові зв'язки виявлених паралелей та відмінностей двох художніх явищ.

Ана́ліз (від грец. αναλυσις - «розклад») - розчленування предмету пізнання, абстрагування його окремих сторін чи аспектів. Метод дослідження, який вивчає предмет, уявно чи реально розчленовуючи його на складові елементи, як-от частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення, відтак розглядає кожен з виділених елементів окремо в межах єдиного цілого; протилежний метод - синтез.

Географічна паралель або рівнобі́жник (грец. παράλληλος - уздовж одне одного) - лінія перетину поверхні земної кулі площиною, паралельною (рівнобіжною) до площини екватора.


Найефективнішим засобом здійснення компаративного аналізу в школі є

  • складання порівняльних таблиць,

  • порівняльних діаграм (діаграм Венна - відображення областей перекриття елементів), в яких систематизується вся необхідна інформація про компоненти двох порівнюваних елементів.

    Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.



  • використання методів творчого читання, прийомів індивідуального й коментованого читання типологічно близьких текстів,

  • проблемної ситуації,

  • проблемних пізнавальних завдань, пов'язаних з необхідним орієнтуванням учнів у різних художніх системах,

  • порівняння художніх творів, зіставлення твору з його генетичним джерелом,

  • евристичної бесіди,

  • диспуту, діалогу тощо.

    Типологія - вид наукової систематизації, класифікації чогось за спільними ознаками з допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об'єктів.



Типи вправ на попередження і подолання міжмовного впливу

Лексичний склад української та російської мов

Завдання 1

Що означає наведені російські та українські назви? Які з них перекладаються, а які вживаються у другій мові без перекладу? Скористайтеся словником.

Гене́тика (грец. γεννώ - породжувати) - це наука про спадковість і мінливість ознак організмів, методи управління ними та організацію спадкового матеріалу; розділ біології. Через універсальність генетичного коду генетика лежить в основі вивчення всіх форм життя від вірусів до людини.

Словни́к - упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих.



Сарафан, пельмени, щи, кулебяка, корж, коржик, балалайка, гусли, дудка, терем, теремок, изба, похлебка, золотник, каравай, ларец, рубашка, тройка (коней).

Сорочка, бриль, капелюх, спідниця, панчоха, сукня, чоботи, кептар, каганець, свита, одяг, кожух, окуляри, хустка, черевики, запаска, галушка, картопляники, драники,вареники, пампушки, капусняк, узвар, юшка, гопак, сопілка, кобза, бандура, борщ, кавун, гарбуз, куліш, глечик, скринька, скриня, горище, кошара, клуня, діжка.

В обох споріднених мовах є однакові за формою слова, але вони мають різне значення: рос. шар — круглий предмет, укр. шар — слой. Вони називаються міжмовними омонімами.



Завдання 2

Поясніть лексичне значення слів в російській та українській мовах, складіть з ними 5 речень.

Картопля́ники - готуються з вареної та розм'ятої картоплі. До неї додають борошно, сире яйце, виробляють з маси котлетки та, викачавши у борошні, смажать на олії чи смальці. Для начинки використовують м'ясо, шкварки, гриби, оселедець, чорнослив, відварене яйце, зелень цибулі, кропу, петрушки.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.

Лексика (від дав.-гр. τὸ λεξικόν - сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору) - словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.

Лекси́чне зна́чення - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням.



Корыстний корисний, орать орати, луна — луна, властный — власний, уродливый вродливий, уклониться — вклонитися, неделя неділя, помешать помішати, рада — рада, ликовать — лікувати, свита свита, веселье — весілля, мешкать — мешкати.
  1   2   3


Скачати 320.98 Kb.

  • Компаративістика
  • Бібліографічний
  • Типи вправ на попередження і подолання міжмовного впливу