Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Компетентний учитель-компетентний учень Учитель учиться все життя. Рівень професійної компетентності вчителя — це його знання, уміння

Скачати 244.5 Kb.

Компетентний учитель-компетентний учень Учитель учиться все життя. Рівень професійної компетентності вчителя — це його знання, уміння




Скачати 244.5 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації28.05.2017
Розмір244.5 Kb.
  1   2   3

Компетентний учитель-компетентний учень
Учитель учиться все життя. Рівень професійної компетентності вчителя — це його знання, уміння, особистий досвід.

Учи́тель/вчитель (педагог)- людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні - спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.

Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.

До́свід - відображення в людській свідомості законів об'єктивного світу і суспільної практики, одержане в результаті активного практичного пізнання. Сукупність практично засвоєних знань, навичок, знання життя, засноване на пережитому, випробуваному.

Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але професійна компетентність учителя потребує постійного розвитку й удосконалення.

До галузей розвитку компетентності належать, здібності, постійна робота, турбота про здоров'я, культура, політика, охорона навколишнього сере­довища тощо.

Зарубіжні науковці визначають «компетент­ність» у галузі професійної освіти як сполучення шести її складових:

• концептуальної (наукової) — розуміння тео­ретичних основ професійної діяльності;

Сполу́чення - особливе розташування об'єкта Сонячної системи (здебільшого, планети) відносно Сонця так, що їх екліптичні довготи для земного спостерігача рівні. У сполученні об'єкт візуально розташований на небі поряд із Сонцем.

Здібності - індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Задатки - це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.

Компете́нція (лат. competentia, від compete - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.

Професі́йна дія́льність - діяльність людини за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець. Функції професійної діяльності полягають у тому, щоб матеріально забезпечити робітника, який працює.

Професі́йно-техні́чний навча́льний за́клад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

• інструментальної—володіння базовими про­фесійними вміннями;

• інтегрованої — здатність поєднати теорію і практику під час вирішення професійних про­блем;

Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.

• контекстуальної — розуміння соціального й культурного середовища, у якому здійснюється професійна діяльність;

• адаптивної—уміння передбачити зміни й за­здалегідь бути до них готовим;

• комунікативної — уміння ефективно вико­ристовувати письмові й усні засоби в міжосо-бистісному спілкуванні.

Компетентність — досвідченість у певній галузі, якомусь питанні; повноважність, повно­правність у розв'язанні якоїсь справи; поінформо­ваність, обізнаність; авторитетність;

Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.

Авторите́т (нім. Autorität, від лат. auctoritas - влада, вплив) - загальновизнана довіра, пошана.

коло повнова­жень (прав і обов'язків) певного органу чи поса* дової особи, установлених статутом (або іншими положеннями) установи, закладу.

Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.

У вітчизняній науковій школі також дослі­джують структуру професійної компетентності й виділяють такі види педагогічної компетен­тності:

• спеціальна (у галузі дисципліни, що викла­дається);

• методична (у галузі засобів формування знань, умінь і навичок);

• психолого-педагогічна (у сфері навчання);

• диференційовано-психологічна (у галузі мо­тивів, здібностей, спрямованості тих, кого навча­ють);

• аутопсихологічна (рефлексія педагогічної ^діяльності);

• загальнокультурна;

• валеологічна;

комунікативна;

діагностична;

Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.

Діагно́стика (з грец. diagnosis = dia+gnosis = «роз+пізнання») (англ. diagnostics; нім. Diagnostik; фр. le diagnostic) - галузь знань, що вивчає теорію і методи організації процесів постановки діагнозу, а також принципи побудови засобів діагностування.

• соціальна;

• особистісна;

• компетентність у сфері інформаційних тех­нологій.

Розвиток та вдосконалення професійної ком­петентності вчителя здійснюємо через внутрішньошкільне управління, орієнтоване на людину та її потреби, відповідно до сформульованих цілей і завдань шкільного колективу, створюючи умови для забезпечення всебічного розвитку особистості кожного школяра і вчителя, та через мотивацію їх на ефективну, самокеровану індивідуальну й ко­лективну діяльність.

Управлінські технології в роботі з педагогіч­ними кадрами спрямовані на доведення вчителеві позиції адміністрації, суть якої полягає в тому, що вчитель вільний у виборі педагогічних тех­нологій і несе цілковиту відповідальність за ре­зультати своєї роботи.

Потре́ба - стан живого організму, людської особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність у чомусь, залежність від об'єктивних умов життєдіяльності і є рушійною силою їхньої активності.

Мотива́ція (з лат. movere) - спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Адміністрáція - це: «державна адміністрація» у значенні певних органів державного управління. Розрізняють - А. центральну (Президент, Кабінет Міністрів, інші центральні відомства) та місцеву (решта органів державного управління); із запровадженням інституту президентства створено апарат при Президентові України, який має назву «Адміністрація Президента України».

Адміністрація допомагає вчителеві утвердитися шляхом рефлексії власних дій і самооцінки результатів, допомагає здійсню­вати діагностику, необхідну для самовдоскона­лення, і намічати шляхи попередження розвитку педагогічних «хвороб».

Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.

Реалізація управлінських технологій у роботі з педагогічними кадрами відбувається у процесі

проведення різних заходів та реалізації різних форм освітньої діяльності. До них належать:

1. Педради. їх тематика співвідноситься із ці­лями діяльності школи й намічуваними результа­тами. В основі підготовки й проведення педрад ле­жить розробка програм діяльності педагогічного колективу з розв'язання проблем, що стримують розвиток школи, учителів, учнів. Із цією метою формується творча група вчителів.

2. Динамічні творчі групи. Це невеликі групи людей, які за підтримки адміністрації добровільно зустрічаються для вирішення проблем, пов'язаних із реалізацією науково-методичної проблеми школи, проблем у НВП.

Проблема - складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження. Проблема - об'єкт (питання, недолік чи потреба чогось,завада від надлишку чи наявності чогось, процес) явище збуджуючого характеру як стимул діяльності спонукаючого характеру - незадоволений попит чи нереалізовані потреби (нестача або відсутність, надлишок або наявність чого-небудь), дефект, вада, чи загроза що змушує цілеспрямовано ліквідувати проблему шляхом уникнення взаємодії чи зміни стану об'єкту, себе чи свого ставлення до подій.

Колекти́в - cукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами, метою, проектом. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо. За видом діяльності розрізняють трудові, навчальні, військові, спортивні, художньої самодіяльності та інші колективи.

3. Школа молодого вчителя. Програма роботи цієї невеликої структури заснована на комплекс­ному підході до формування в учителя професійно-педагогічних функцій (діагностичної, аналітич­ної й дослідницької) у навчально-виховному про­цесі. У її основу покладений принцип наступності в діяльності й доборі змісту навчання (чого на­вчити?) та індивідуального підходу до вчителя.

4. Взаємонавчання (наставництво). Це довірчий процес, за допомогою якого не менше двох учи­телів спільно аналізують НВП, консультують одне одного, формують і розвивають свою педагогічну майстерність, щюводять дослідження в класах, ви­рішують проблеми на своїх робочих місцях.

Життєдіяльність - сукупність процесів, які відбуваються у живому організмі, слугують підтримці в ньому життя та є проявами життя. Для життєдіяльності характерний обмін речовин.

Ана́ліз (від грец. αναλυσις - «розклад») - розчленування предмету пізнання, абстрагування його окремих сторін чи аспектів. Метод дослідження, який вивчає предмет, уявно чи реально розчленовуючи його на складові елементи, як-от частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення, відтак розглядає кожен з виділених елементів окремо в межах єдиного цілого; протилежний метод - синтез.

Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.

Робо́че мі́сце - елементарна одиниця виробничої структури, що містить частину простору виробничого підрозділу, яка потрібна для здійснення трудової операції та оснащена матеріально-технічними засобами, що використовуються у процесі праці.

5. Проведення науково-практичних, психолого-педагогічних та теоретичних семінарів.

Семінар - форма групових занять з предмета або теми студентів вищих навчальних закладів, учнів школи тощо, що відбувається під керівництвом викладача.

Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.

Це діяль­ність, змістом якої є: надання допомоги вчителям у вивченні й упровадженні інноваційних техноло­гій навчання;

Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) - душа, дух; λόγος (logos) - вчення, наука) - наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах.

Іннова́ція (англ. innovation - нововведення)- ідея, новітній продукт в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності.

забезпечення теоретико-методоло-гічної допомоги у вирішенні практичних завдань; дотримання єдиної психолого-педагогічної і до-слідницькоїдіяльності; зв'язок теоретичних знань з аналізом фактів повсякденного життя; підготовка практичних рекомендацій, що впливають на якість НВП.

6. Підвищення рівня професійної майстерності на курсах підвищення кваліфікації, атестація й ро­бота в міжатестаційний період. Ця робота здійс­нюється в межах предметних методичних кафедр. -Проведення на засіданнях кафедр самоатестації наприкінці навчального року дозволяє підбити під­сумки, намітити шляхи ліквідації прогалин і твор­чого пошуку.

7. Постійне стимулювання педагогічної діяль­ності.

Підвищення (елевація) - кутова висота об'єкта спостереження (земного предмета, літального апарату, небесного світила тощо) над істинним горизонтом. Підвищення спільно з азимутом служить для визначення напрямку на об'єкт.

Стимул (з лат. батіг)- у Стародавньому Римі загострений прут або палиця, якими підганяли рогату худобу.

Це визнання заслуг колективом, успіх в очах учнів, довіра адміністрації, можливість підвищити кваліфікацію й просування по службі.

Інтерактивні фор­ми проведення заходів, спрямованих на форму­вання й розвиток професійної компетентності вчи­теля.

Компетентнісний підхід уважаеться ключовою інноваційною ідеєю сучасної освіти. Для констру­ювання мети й змісту освіти у формі стандартів, програм і підручників сьогодні вирішальним є ро­зуміння компетентності як спроби специфічного збільшення, й конфігурації одиниць планових ре­зультатів навчального процесу.

Сьогодення - частина лінії часу, що складається з подій, які відбуваються нині, тобто певна ділянка просторово-часового інтервалу. При певних умовах під теперішнім часом розуміються поточні дні, місяці та навіть роки.

Станда́рт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.

Підру́чник (калька з пол. podręcznik) - книжка, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.

Навчання Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.

Компетентність — синонім понять «поінфор­мованість», «обізнаність», «досвідченість», «ав­торитетність», що конкретизується щодо різних галузей (лінгвістичної, соціальної, життєвої, про­фесійної, громадянської тощо). В українській пе­дагогіці спроба наблизитися до адекватного ро­зуміння понять «компетенція» і «компетентність» триває майже десять років. Одну з перших спроб осмислення в європейському контексті завдань ос­віти як формування в учнівської молоді духовної, політичної, економічної, соціальної компетенції здійснив Борис Чижевський. Проект критеріїв оці­нювання навчальних досягнень у системі загаль­ної середньої освіти (2000 р.

Крите́рій (від лат. critērium, яке зводиться до грец. χριτήριον - здатність розрізнення; засіб судження, мірило, пов'язаного з грец. χρινω - розділяю, розрізняю) - мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини, предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.

Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.

Сер́едня осв́іта - система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.

) базувався на пере­конанні, що «навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, а сформувати комплекс компетенцій».

Предметна компетенція — це здатність учня застосовувати сукупність знань, умінь,навичокї із певної галузі знань відповідно до життєвої ситуації

Компетенцію було визначено як «загальну здат­ність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню». Отже, по­няття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.



Компетентнісний підхід до навчання — це спрямованість процесу навчання на формування в учнів ключових компетентностей як важливого результату навчання.

Компетенції являють собою комплексні, складні, інтегративні вміння. Часто можна зуст­ріти людей, що володіють широкими знаннями, але не вміють мобілізувати їх відповідним чином у потрібний момент. Тому бути компетентним не означає бути вченим або освіченим. Компетен­ція не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації, вона одночасно тісно пов'язує мобілі­зацію знань, умінь і поведінкових взаємин, зумов­лених конкретною діяльністю. Так, дослідження чинників життєвої успішності людей, здійснені психологами Гарвардського університету, пока­зали, що успіх на 85 % залежить від особистіс-них якостей, правильного вибору лінії поведінки і лише на 15 % його визначає ступінь професіо­налізму.

Психолог (др.-греч. ψυχή - душа; λόγος - знання) - це фахівець, який оцінює, діагностує і вивчає поведінку і розумові процеси (див. психологія). Деякі психологи, такі як клінічні та психологи-консультанти, піклуються про психічне здоров'я, соціальні або організаційні психологи проводять дослідження та надають психологічну допомогу.

Поведі́нка - родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів.

Гарвардський університет Га́рвардський університет (або просто Га́рвард) - приватний університет в американському місті Кембридж, штат Массачусетс. Заснований в 1636 році, Гарвард - найдавніший чинний вищий навчальний заклад в США.

Тому комлетентнісний підхід до навчання потребує трансформації змісту освіти, перетво­рення його з моделі, яка існує об'єктивно для «всіх» учнів, у суб'єктивне «живе» знання, яке є надбанням індивідуальності учня.

У процесі вивчення окремих предметів певної галузі формуються предметні компетенції. Пред­метна компетенція — це здатність учня застосову­вати сукупність знань, умінь, навичок із певної га­лузі знань відповідно до життєвої ситуації. На від­міну від традиційного оволодіння знаннями, ком­петенція — здатність діяти на основі отриманих знань і вмінь.

Індивідуальність (лат. individuitas - неподільність) - сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.

Тради́ція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.


  1   2   3


Скачати 244.5 Kb.

  • Компетентність
  • Компетентнісний