Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Компетентнісний підхід до організації освітнього простору виховної діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі

Скачати 138.75 Kb.

Компетентнісний підхід до організації освітнього простору виховної діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі




Скачати 138.75 Kb.
Дата конвертації25.04.2017
Розмір138.75 Kb.

Компетентнісний підхід до організації освітнього простору виховної

діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі

Освіта,яка не вчить жити

успішно в сучасному світі, не

має ніякої цінності.

Роберт Кійосакі
Перспективи розвитку

суспільства, доля людства

залежать від життєвої

компетентності особистості,

життя і діяльність якої

проходять у цьому світі.

С.М.Сушко

Модернізація шкільної освіти відбувається на основі компетентнісного підходу,що розглядається як давно назріла альтернатива традиційній знаннєвій парадигмі.Відомо,що наша система освіти відзначалася своєю орієнтованістю на глибокі і всебічні знання.

Компете́нтнісний підхі́д - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.
Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.
Освіта Осві́та - цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. Процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь та навичок і пов'язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-естетичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.
Це було і для багатьох залишається предметом гордості.При цьому,звичайно ,не брали до уваги такий інтегральний показник,як якість життя,що забезпечують собі(суспільству) люди,підготовлені в тій чи іншій системі освіти.
Систе́ма осві́ти - реальна сукупністьфакторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти.
Школа не розглядала випускника щодо того,чи відбудеться він як професіонал у певній галузі,чи володіє він якостями,необхідними для творення нормальних умов життя та функціонування в цих умовах.
Норма́льні умо́ви (скорочено н. у.) - значення тиску й температури, для яких заведено приводити результати фізичних і хімічних експериментів з метою спрощення порівняння між ними. IUPAC визначає нормальний тиск у 100,0 кПа і температуру 0 °C (273,15 К).

Настав час оцінювати освіту за тим, яку особистість вона формує для досягнення життєвих успіхів.Це погляд, який виробляється не „зсередини” системи освіти заради оцінки того, що було (у школі, на уроці, в позаурочній виховній діяльності), а „збоку”, від суспільства, яке ставить вимоги до випускника з погляду його готовності до майбутнього. І головним у багатьох випадках виявляється те, що в сучасній шкільній освіті є найслабшим – уміння самостійно працювати, приймати рішення, спілкуватися тощо.

Змінити ситуацію на краще покликана компетентнісна зорієнтованість змісту освіти, яка „не зводиться до знаннєво орієнтованого компонента, а передбачає цілісний досвід розв’язування життєвих проблем, виконання ключових (тих, що стосуються багатьох соціальних сфер) функцій, соціальних ролей, компетенцій. Зрозуміло, предметне знання при цьому не зникає зі структури освіченості, а виконує в ній підлеглу, орієнтаційну роль”. (Болотов В., Суриков В. Компетентносная модель: от идеи к образовательной парадигме. -2003. - №10. – С.133.)

Ідея компентентнісно орієнтованої освіти – це одна з відповідей системи освіти на соціальне замовлення. Робота над ключовими компетентностями випускника не є специфічним завданням української школи. Це шлях, яким система освіти у світі намагається прийти до подолання розриву між результатами освіти (як загальної,так і професійної) і сучасними вимогами життя.

Відомі міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми десятиліттями вивчають проблеми, пов’язані з появою компетентнісно орієнтованої освіти, серед них: ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів.

Соціальне замовлення - комплекс заходів організаційно-правового характеру з розробки соціальних програм і соціальних проектів за рахунок бюджетних та інших засобів шляхом підписання соціальних контрактів на конкурсній основі.
Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації - об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.
Ра́да Євро́пи (англ. Council of Europe, фр. Conseil de l’Europe) - міжнародна організація 47 держав-членів у європейському просторі.

На конференції міжнародного рівня, зіційованій ЮНЕСКО та Міністерством освіти Норвегії 2004р., дійшли згоди до такого трактування поняття компетентності:

КОМПЕТЕНТНІСТЬ- здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних відносинах – ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях.

Відповідно до визначення Міжнародного департаменту стандартів для навчання, поняття компетентності трактується так:

КОМПЕТЕНТНІСТЬ – спроможність кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьоому поняття компетентності містить набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійніх галузі або певній діяльності.

З метою поступу у визначенні понятійної бази в рамках Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США й Канади було започатковано програму „визначення та відбір компетентностей: теоретичні концептуальні засади”. За цією програмою було систематизовано та узагальнено досвід багатьох країн.

Експерти програми визначають поняття компетентності так:

КОМПЕТЕНТНІСТЬ – здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на поєднанні пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що може мобілізувати до активної дії.

Актуальним є і таке визначення:

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ( у перекладі з латинської – відповідність, здатність) – це психосоціальна якість, яка означає силу і впевненість, джерелом яких є відчуття власнох успішності та корисності, здатність ефективно взаємодіяти з оточенням.

Компетентнісний підхід визнаний базовою ідеєю реформування освіти в країнах Европейського Союзу.

Європе́йський Сою́з (Євросою́з, ЄС, англ. European Union, EU) - економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані здебільшого у Європі. Веде свій початок від утворення Європейської спільноти з вугілля та сталі і Європейської економічної спільноти, що були засновані шістьма країнами в 1951 та 1958 роках відповідно.
Зарубіжні науковці зробили висново про те, що ключові ( найвагоміші та найбільш інтегровані) компетентності:

• сприяють досягненню успіху в житті;

• сприяють підвищенню якості суспільних інститутів;

• відповідають багатоманітним сферам життя.

На думку експертів, створення умов для набуття необхідних компетенцій протягом усього життя сприятиме:

• продуктивності та конкурентоспроможності людини на ринку праці;

• скороченню безробіття завдяки розвитку гнучкої ( адаптивної) та кваліфікованої робочої сили;

• розвиткові середовища для інноваційниї перетворень в умовах глобальної конкуренції.

Іншими словами, ключові компетентності забезпечубть особистості ефективну учать у багатьох соціальниї сферах, роблять внесок у поліпшення якості суспільства, сприяють особистому успіхові, що може бути застосовано у багатьох сферах. Ключові компетентності становлять основний набір найзагальніших понять, які потрібно деталізувати як комплекс знань, умінь, навичок , цінностей та відношень за навчальними галузями й життєвими сферами школярів.

Тому більшість науковців говорять про необхідність визначити, відібрати та грунтовно ідентифікувати обмежений набір компетентностей, які є найважливішими, інтергованими, ключовими, врахувавши при цьому такі чинники:

• ключові компетентності повинні бути сприятливими для всіх членів суспільства, незалежно від статі, віку, раси, культури, сімейного стану, мови;

• ключові компетентності повинні бути узгоджені з етнічними, економічними та культурними цінностями;

• ключові компетентності повинні відповідати пріоритетам та цілям освіти;

• ключові компетентності повинні мати особистісно орієнтований характер.

Очевидно, що ключові компетенції – найбільш загальне й широке визначення адекватного вияву соціального життя людини в сучасному суспільстві. За Б. Оскарсоном ( учасником проекту ДЕЛФІ): „Такі ключові компетентності включають, крім іншого, здатність кфкутивно працювати в команді, планувати, вирішувати проблемі, творчість, лідерство, підприємницьку діяльність, організаційне бачення і комунікативні навики”.

Основний розробник компетенцій Г. Халаж розглядає їх формулювання як відповідь на виклики, що стоять перед Європою ( збереження демократичного відкритого суспільства, мультилінгвізм, мультикультура, нові вимоги ринку праці, розвиток комплексних організацій, економічні зміни і т.д.).

Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
Відкри́те суспі́льство - це суспільство, яке базується на визнанні того факту, що ніхто не має монополії на істину (→плюралізм), що різні люди мають різні погляди та інтереси, і що існує потреба в установах, які б захищали права усіх людей і давали б їм змогу жити разом в мирі і злагоді.
Зокрема, учасниками симпозіуму в Берні 27-30 березня 1996 р. За програмою Ради Європи було розглянуто питання про те, що для реформування освіти необхідне для успішної роботи випускників середніх та вищих навчальних закладів. В.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
Хутмахер наводить визначення п’яти ключових компетенцій, визначених Радою Європи:

• політичні й соціальні компетенції ( здатність нести відповідальність, приймати групові рішення, мирно вирішувати конфлікти , підтримувати та покращувати демократичні інститути);

• полікультурні компетенції ( здатність толерантно ставитися до представників інших культур, мов, релігій тощо);

• комунікативні компетенції ( здатність успішно користуватися знаковими системами усної та писемної комунікації, володіння іноземними мовами);

• інформаційні компетенції ( володіння інформаційними технологіями, критичне ставлення до відбору та використання інформаціїї з різних джерел);

Інформаційні технології Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.

• компетенції безперервної освіти ( здатність учитися протягом усього життя в контексті як особистого професійного, так і соціального життя).

У Росії у 2001 році автори документа „Стратегії модернізації змісту загальної освіти” пропонують розподіл компетентностей на такі сфери:

• компетентність у сфері самостійної пізнавальної діяльності ( отримання і використання інформації з різних джерел);

• компетентність у сфері суспільно-громадської діяльності ( виконня ролей громадянина, виборця, споживача);

• компетентність у сфері соціально-трудової діяльності (вміння аналізувати ситуацію на ринку праці та власні професійні можливості, орієнтуватися в нормах та етиці взаємовідносин, навики самоорганізації);

• компетентність у сфері культурно-дозвіллєвої діяльності ( вибір шляхів культурного і духовного збагачення особистості у вільний від роботи час).

Починаючи з 1980-х років, Організація економічного співробітництва та розвитку ( ОЕСР) розпочала дослідження щодо результативності та ефективності освітніх індикаторів.

Організація економічного співробітництва - (ОЕС) англ. Economic Cooperation Organization - (ECO) – міжурядова організація, членами якої є сім азійських та три євразійські країни. Організація виступає в ролі платформи для обговорення шляхів покращення розвитку торгівлі та інвестиційних можливостей країн членів.
ОЕСР делатьно розглядоє та спрямовує нині свою діяльність на проблему впровадження компетентностей у зміст освіти. Значну спробу систематизувати та узагальнити досвід багатьох країн зробили учасники програми „Визначення та відбір компетентностей: теоретичні та концептуальні засади” (DeSeCo, 1997 рік). Одним з найважливіших теоретичних узагальнень дискусії навколо поняття ключових компетентностей стало визначення трьох категорій ключових компетентностей як концептуальної бази:

автономна діяльність;

• інтерактивне використання засобів;

• вміння функціонувати в соціально гетерогенних групах.

Таку ж позицію в обговорюваному питанні виявили російські вчені ( зокрема І.А. Зимня), опираючись на твердження учених-психологів:



  1. Людина – суб’єкт спілкування, пізнання, праці ( Б.Г. Ананьєв).

  2. Людина проявляється у ставленні до суспільства, до інших людей, до себе як особистості, до праці (В.М. М’ясишев).

  3. Компетентність людини має вектор акмеологічного розвитку ( Н.В. Кузьміна, А.А. Деркач).

Вони визначили три групи ключових компетентностей:

• компетентності, що стосуютться ставлення до самого себе як особистості,як суб’єкта життєдіяльності;

• компетентності, що стосуються взаємовідносин людини з іншими людьми;

• компетентності, що стосуються діяльності людини, що проявляється у всіх її типах і формах.

У таблиці, поданій нижче, продемонстровано відповідність концептуальних засад з точки зору пошуку оптимального визначення груп і категорій ключових компетентностей, необхідних для впровадження в системі позаурочної виховної діяльності в сучасних вітчизняних загальноосвітніх навчальних закладах.

Аспект (лат. aspectus - вигляд, погляд) - поняття філософії (онтології, теорії пізнання). У філософії аспект розглядається



Ключові компетентності, визначені російськими ученими

Ключові компетентності, визначені європейськими ученими

Ключові компетентності для впровадження в систему позаурочної виховної діяльності в сучасних вітчизняних загальноосвітніх навчальних закладах ( орієнтовний перелік)

1

2

3

Компетентності, що стосуються ставлення до самого себе як особистості, як суб’єкта життедіяльності

• Здоров’язберігальні компетентності

• Компетентності ціннісно-смислової орієнтації

• Компетентності інтеграції

• Компетентності громадянськості

• Компетентності самовдосконалення, саморегуляції, саморозвитку.



Автономна діяльність

• Здатність захищати та дбати про відповідальність,права, інтереси й потреби інших

• Здатність складати і здійснювати плани й особисті проекти

• Здатність діяти у значному ( широкому) контексті.



Компетентності особистісного розвитку

• Здоров’язберігальні компетентності

• Життєтворчі компетентності

• Компетентності готовності до безперервної освіти.



Компетентності, що стосуються діяльності людини, що проявляється у всіх її типах і формах

• Компетентності пізнавальної діяльності

• Компетентності діяльності

• Компетентності інформаційних технологій



Інтерактивне використання засобів

• Здатність інтерактивно застосовувати мову, символіку, тексти

• Здатність використовувати знання та інформаційну грамотність

• Здатність застосовувати нові інтерактивні технлогії



Компетентності ІКТ

( інформаційно-комунікативних технологій)

• Комунікативні компетентності

• Інформаційні компетентності


Компетентності, що стосуються соціальних взаємовідносин людини з іншими людьми

• Компетентності соціальної взаємодії

• Компетентності комунікативні


Вміння функціонувати в соціально гетерогенних групах

• Здатність успішно взаємодіяти з іншими

• Здатність співпрацювати

• Здатність розв’язувати конфлітки



Соціальні компетентності
• Компетентності соціального становлення

• Суспільно-громадські компетентності

• Фінансово-професійні компетентності


Опираючись на вищезазначений орієнтовний перелік ключових компетентностей для впровадження в систему позаурочної виховної діяльності в сучасних вітчизняних загальноосвітніх навчальних закладах, можна визначити основні засади формування ключових компетенцій у системі позаурочної виховної діяльності загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
Позашкільний навчальний заклад - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я вихованців, учнів і слухачів.

Мета – створення і втілення в життя системи виховання майбутнього покоління, інтергованого в соціокультурний простір демократичного суспільства з ринковою економікою: особистостей, що вміють знаходити правильні рішення в будь-яких професійних та життєвих ситуаціях , творців власного життя, людей дії, генераторів ідей.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.
Демократія Демокра́тія - політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія).



Завдання:

• визначення ключових компетентностей для різних сфер життєдіяльності особистості;

• виявлення умов та пошук шляхів ефективного формування ключових компетентностей в умовах сучасних загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

• застосування оптимальних технологій, що сприяють оволодінню компетенціями, розширюють можливості компетентнісного вибору життєвого шляху;

• апробація інструментарію для діагностики та оцінки рівня досягнень з різних параметрів життєвих компетентностей.

Принципи:

• прицип гуманізації виховного процесу – визнання цінності дити як особистості, створення умов для розвитку дитини, її творчого потенціалу, надання їй домоги в життєвому самовизначенні, повноцінній самореалізації;

• урахування вікових та індивідуальних особливостей – здійснення будь-якого впливу на особистість через індивідуальні та вікові особливості, що дозволяє вибрати найбільш ефективні шляхи взаємодії особистості з навколишнім світом;

• полікультурності – здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.

соціальної відповідальності – співвідношення змісту і методів виховання з реальною соціальною ситуацією, у якій організовується виховний процес;

Соціа́льна відповіда́льність - термін, що має двояке значення. З однієї сторони, це дотримання суб'єктами суспільних відносин вимог соціальних норм. З іншої (у випадках безвідповідальної поведінки, що не відповідає вимогам норм чи порушує суспільний порядок) соціальна відповідальність особи полягає в тому, що вона зобов'язується нести доповнюючий обов'язок особистого чи майнового характеру (Р. Хачатуров, Р. Ягутян)
Вихова́ння - процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.

• виховання в діяльності та спілкування – організації різний видів діяльності: ігрової, пізнавальної, трудової, суспільної, спортивної, естетичної, - під час якої відбувається взаємозв’язок груп, особистостей, які обмінюються уміннями, результатами діяльності, тобто спілкування;

• стимулювання до самовиховання – спонукання цілеспрямованого впливу на себе з метою прищеплення бажаних якостей та позитивної зміни власної особистості.

Прогнозований результат за визначеними напрямками:






Напрямки

Прогнозований результат – здатності учнів

1

2

3

Компетентності особистісного розвитку


Здоров’язберігальні компетентності

  • Бережливо ставитися до свого здоров’я та здоров’я інших.

  • Забезпечувати раціональне харчування.

  • Чергувати розумову та фізичну активності,працю і відпочинок.

  • Виконувати санітарно-гігієнічні вимоги.

  • Попереджувати виникнення негативних звичок.




Життєтворчі компетентності


  • Володіти навиками самооцінки,самоконтролю,

  • самоусвідомлення.

  • Визначати життєві цілі.

  • Складати і виконувати життєві програми.

  • Мотивувати себе на успіх.

  • Тренувати волю, працелюбність, наполегливість.

  • Бути здатним до виборуу численних альтернатив, пропонує сучасне життя.


Компетентності готовності до безперервної освіти

  • Давати оцінку процесові і досягнутим результатам технологічної діяльності.

  • Критично мислити.

  • Використовувати знання як інструмент для вирішення поставлених проблем, кар’єрного росту.

  • Генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення.

Компетентності ІКТ


Комунікативні компетентності

  • Володіти комунікативною культурою.

  • Використовувати техніки успішного спілкування, активного слухання, уміння переконувати тощо.

  • Володіти вербальними та невербальними способами спілкування.

  • Функціональна багатомовність.

Інформаційні компетентності

  • Критино сприймати інформацію, самостійно аналізувати її.

  • Уміти долати стереотипи.

  • Раціонально використовувати комп’ютер, Інтернет.

  • Володіти уміннями пошуку, систематизації, зберігання та передавання інформації.

  • Застосовувати інформацію для досягнення поставлених завдань, індивідуального розвитку тощо.

Соціальні компетентності


Компетентності соціального становлення

  • Інтегруватися в групи, бути гнучким, мобільним.

  • Виконувати різні функції та ролі в колективі.

  • Аналізувати сутність соціальної поведінки.

  • Володіти стратегією позитивної взаємодії.

  • Вміти хапобігатии та виходити з різних конфліктних ситуацій.

  • Оцінювати свої ідеї з позиції іншого.

  • Розробляти та реалізовувати стратегії спільних дій.



Суспільно-громадські компетентності

  • Приймати виважені рішення зурахуваням норм і цінностей громадянського суспільства.

  • Ініціювати громадську активність.

  • Реалізовувати і послідовно обстоювати свої права.

  • Використовувати засоби громадського впливу на владні структури.


Фінансово-професійні компетентності

  • Реалізовувати і обстоювати свої права як суб’єкта ринкових відносин,споживача і платника податків.

  • Вигідно презентувати себе на ринку праці.

  • Усвідомлення того,що конкуренція необхідна умова розвитку економіки.

  • Дотримуватиммя етики у професійних стосунках.


Скачати 138.75 Kb.

  • С.М.Сушко Модернізація шкільної освіти
  • Організація економічного співробітництва
  • Напрямки Прогнозований результат – здатності учнів 1
  • Соціальні компетентності