Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Концепція формування нафтогазових покладів в осадових басейнах україни

Скачати 167.92 Kb.

Концепція формування нафтогазових покладів в осадових басейнах україни




Скачати 167.92 Kb.
Дата конвертації24.05.2017
Розмір167.92 Kb.
ТипРеферат


РЕФЕРАТ
ТЕКТОНО-ГЕОФЛЮЇДОДИНАМІЧНА КОНЦЕПЦІЯ

ФОРМУВАННЯ НАФТОГАЗОВИХ ПОКЛАДІВ

В ОСАДОВИХ БАСЕЙНАХ УКРАЇНИ
Вступ
Забезпечення народного господарства України нафтою і газом є основою стабільного розвитку її економічного потенціалу та вирішення соціальних проблем населення.

Економічний потенціал - це сукупність наявних та придатних до мобілізації основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу.

Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.

Освоєння великих глибин (понад 4,5 - 5,0 км) залягання продуктивних порід та розроблення тектоно-геофлюїдодинамічної концепції формування покладів вуглеводнів є одне з найактуальніших завдань сьогодення. Значний світовий досвід пошуку, розвідки та експлуатації нафтогазових родовищ, дозволив проаналізувати велику кількість фактичного матеріалу обробки та інтерпретації результатів геолого-геофізичних досліджень в процесі чого було виявлено ряд проблемних задач, які зменшують загальний видобуток вуглеводнів як у світі так і в межах України.

Враховуючи складну ситуацію із забезпеченням України нафтою і газом (вітчизняний видобуток цих вуглеводнів задовольняє потреби країни відповідно на 12% та 24%) постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2011 р.

Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.

за №1130 затверджена Державна програма внутрішнього розвитку нафтової галузі.

На сьогодні більше 60% запасів нафти і (9-14)% газу відносяться до категорії важковидобувних, річний видобуток вуглеводнів із важковидобувних запасів складає (1,5-3)%.

Проведений аналіз теоретичних розроблень методів видобутку вуглеводнів та результатів експериментальних досліджень порід-колекторів літолого-стратиграфічних комплексів нафтогазових родовищ України показав, що нарощування приросту видобутку вуглеводнів можна здійснювати в наступних напрямках:



  • прискорене та ефективне освоєння нових запасів нафти і газу;

  • ефективне впровадження нових технологічних способів розробки встановлених покладів вуглеводнів, в тому числі і важковидобувних;

  • інтенсивне розвідування покладів вуглеводнів на великих глибинах (4-7) км.

Перший напрямок нарощування обсягів видобутку вуглеводнів тісно пов'язаний із зростанням об’ємів геологорозвідувальних робіт, що на сьогодні є доволі проблематичним.

Другий напрямок є більш реальним, оскільки передбачає удосконалення існуючих методів досліджень відкладів перспективних на нафту і газ та передбачає широке використання сучасних геофізичних технологій при розробленні та видобутку вуглеводнів, що обумовлює максимальне зростання коефіцієнта нафтогазовилучення.

Третій напрямок найбільш перспективний, оскільки за умови використання нових методико-технологічних рекомендацій, обумовлює прирощення запасів вуглеводнів виявлених на значних глибинах.

Слід відмітити, що в межах території України на великих глибинах зосереджено до 40% прогнозних запасів газу, а також конденсату і нафти.

Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

Таким чином задача розробки і впровадження у виробництво нових геолого-геофізичних основ виділення перспективних на нафту і газ об’єктів у осадових басейнах України є актуальною і своєчасною, а напрям обраного дослідження відповідає розробкам світового рівня.

Зважаючи на це у роботі реалізовується ідея комплексного підходу до пошуків, розвідки та експлуатації нафтових і газових родовищ осадових басейнів України.


Мета і завдання роботи
Метою даної роботи є розробка системи комплексної оцінки виявлених перспективних на нафту і газ об’єктів в осадових басейнах України, що знизить ризики паливно-енергетичного забезпечення Держави.

Для досягнення поставленої мети було розв’язано наступні завдання:

- досліджено умови формування флішових відкладів під впливом геодинамічних процесів насуву Карпат на автохтонні товщі південно-східної окраїни Східноєвропейської платформи;

Басе́йн ко́ри́сної копа́лини (рос. бассейн полезного ископаемого, англ. mineral field, mineral basin; нім. Mineralbecken) - замкнена область безперервного або майже безперервного поширення пластових осадових корисних копалин, пов'язаних з певною формацією гірських порід.

Геодина́міка англ. (geodynamics, нім. Geodynamik f) - наука, розділ геотектоніки, що вивчає динаміку геосфер і Землі в цілому, досліджує фізичні умови тектонічних рухів деформацій мас, гірських порід і земної поверхні, а також зовнішні сили, що діють на динаміку планети.

Східноєвропейська платформа (Руська платфо́рма) - одна з найбільших, відносно стійких ділянок континентальної земної кори, що належить до числа давніх (дорифейських) платформ.

- досліджено геологічні передумови утворення алохтонних та автохтонних структурно-тектонічних осадових комплексів;

- встановлено, що в автохтонних відкладах Передкарпатського прогину виділяється зона насунутих молас і зона насунутих структур з моласами і флішем;

Передкарпа́тський проги́н - геотектонічна структура, що простягається вздовж смуги зчленування гірської споруди Карпат із Східно-Європейською та Скіфською платформами і Мезійським масивом. Протяжність близько 1700 км (у межах України - 300 км), ширина від 5 до 75 км.

- доведено присутність у автохтонних відкладах Передкарпатського прогину порід мезозою (крейди і юри) чохла платформи, а також обґрунтовано присутність флішових відкладів шельфу крейдово-палеогенового басейну;

- вперше у межах Самбірської зони у мезозойських відкладах (юра та крейда) виділено низку перспективних на нафту і газ об’єктів, які розглядаються як окремі блоки так і група блоків;

- оцінено вплив температурного режиму геологічних розрізів нафтогазоносних регіонів на величину пластових та обґрунтовано зв’язок інтенсивності складкоутворення із аномально високим пластовим тиском;

Геологі́чний ро́зріз, геологічний профіль (рос. геологический разрез, геологический профиль, англ. geological section, geologic column; нім. geologisches Profil n, geologischer Querschnitt m, Bergprofil n) - графічне зображення вертикального профілю геологічної будови певної місцевості, на якому показано вік, склад і потужність гірських порід.

- створена модель процесу формування надгідростатичного тиску (НГПТ);

- доведено. що у більшості випадків утворення аномально високого пластового тиску (АВПТ) осадових басейнів генетично пов’язане із геодинамічними процесами при яких має місце складкоутворення перспективних на нафту і газ об’єктів;

- вперше встановлено геодинамічна чинники, які визначили місце закладання Передкарпатського прогину, його розвиток у напрямку платформи та особливість будови, як в окремих ділянках осадового басейну так і в цілому для Карпатської нафтогазоносної провінції.
Наукову новизну одержаних результатів визначають:

- розроблені концептуальні ландшафтно-геологічні рекомендації для виділених нафтогазоносних об’єктів у приштокових зонах центрального грабену Дніпровсько-Донецької западини;

Дніпро́всько-Доне́цька запа́дина, (ДДЗ) - геоструктурний елемент, складова частина Сарматсько-Туранського лінеаменту, один з крупних від'ємних тектонічних елементів Східноєвропейської платформи.

- виділені нафтогазоперспективні об’єкти Криховецький, Слобода-Долинський, Міжрічинський, Стебник-Доброгостівський, Опацький, Княжпільський, Лімненський, Сілецький, Максимовський;

- розроблені рекомендації із використання інформації про аномально високі пластові тиски та коефіцієнти аномальності для ефективного розкриття перспективних на нафту і газ об’єктів в осадових басейнах України;

- розроблені рекомендації з практичного використання розподілу коефіцієнта аномальності початкового пластового тиску для прогнозування аномально високих пластових тисків у геологічних розрізах осадових басейнів України, перспективних на відкриття нових родовищ нафти і газу;

- розроблена методика визначення кількісного значення температурного коефіцієнта, що впливає на підвищення пластового тиску в природних, перспективних на нафту і газ. резервуарах осадових басейнів України;

- розроблено спосіб визначення нафтогазоносних прошарків у тонкошаруватому розрізі за даними набухання глин;

- запропоновано методику комплексного геолого-геофізичного підходу до пошуків, розвідки та розробки нафтових і газових покладів осадових басейнів України.

- створено нову теорію синтезу і генезису природних вуглеводнів у літосфері Землі, що дозволило обґрунтувати і вибрати оптимальні параметри комплексного освоєння газовугільних родовищ за допомогою потокових технологій швидкісного буріння свердловин.

На основі нової моделі вуглеводнегенезу в літосфері Землі доведено, що надра планети є природним фізико-хімічним реактором процесів мінерало- і вуглеводнегенезу – фактично невичерпним джерелом енергії (рис. 1).

Доведено вирішальну роль геологічних чинників у формуванні високого газоґенераційного потенціалу вуглепородних масивів кам’яновугільних басейнів України. Встановлено істотно нові закономірності міґрації та умови формування покладів газу у вугленосній товщі, а також термобаричні і фізико-хімічні параметри палеоміґраційних процесів та їхнє відображення в сучасній газовій зональності вітчизняних кам’яновугільних родовищ.

Вугленосна товща (рос. угленосная толща, англ. coal measures, coal-bearing strata; нім. Kohlengebirge n, Kohlengestein m, Kohlenmittel n) - комплекс осадових відкладів, що містить в собі вугільні пласти.

Автори створили науково-технічні основи нових геотехнологій комплексного освоєння вуглепородної оболонки Землі в контексті отримання потужного альтернативного джерела енергії у вигляді нетрадиційних газів.

Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний - близько 6355,5 км, середній - 6371 км) і складається з декількох оболонок. Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх реологічними властивостями.

Вперше обґрунтовано можливість комплексного освоєння газовугільних родовищ і здійснено її реалізацію на основі масштабного швидкісного потокового буріння свердловин з використанням синергії від гармонійної ув’язки рентабельного видобутку метану і вугілля.

В


Рис. 2. Залежності складових питомої потенціальної енергії деформації порід присвердловинних товщ від густини бурового розчину
ідкрито невідому раніше закономірність зміни напруженого стану гірських порід, суть якої у з’ясуванні ступеня впливу глибини свердловини і густини бурового розчину на зміну потенціальної енергії гірського масиву.

Гірськи́й маси́в (англ.

При бурінні велику роль відіграє якість глинистого розчину. Приготувати хороший розчин, що відповідає необхідним вимогам, буває деколи досить складно. Для досягнення якісних характеристик бурильники додають в нього спеціальні присадки, вливають нафту, кидають обривки паперів. Американські фахівці, наприклад, встановили, що властивості глинистого розчину значно поліпшуються, якщо додати в нього… паперові грошові знаки. З'ясувалося це випадково. Агентство з охорони довкілля США в цілях захисту повітряного басейну від сажі заборонило спалювати паперові долари, що вийшли з вживання. Спробували старі банкноти різати, перемелювати в спеціальних машинах і додавати отримувану масу в буровий розчин. Результати перевершили всі очікування: «грошовий допінг» надійно захистив промивальну рідину від коагуляції при нагріванні, понизив в'язкість розчину і додав йому ще ряд цінних якостей. Це особливо важливо при бурінні надглибоких свердловин, коли у вибої температура сягає понад 170-200 °С. Вітчизняні буровики для аналогічних цілей використовують відходи целюлозно-паперової промисловості (нітролігнін, суніл, ігетан).

massif, block, mountain mass, rock mass, solid mass, solid strata; нім. Gesteinskörper m, Gebirgsstock m) -

Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) - природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла.

Бурови́й ро́зчин (рос. буровой раствор; англ. drilling fluid, drilling mud; нім. Spülung, Bohrschlamm, Spülflüssigkeit) - складна багатокомпонентна дисперсна система суспензійних, емульсійних і аерованих рідин, які застосовуються для промивання свердловин у процесі буріння.

Потенціа́льна ене́ргія - частина енергії фізичної системи, що виникає завдяки взаємодії між тілами, які складають систему, та із зовнішніми щодо цієї системи тілами, й зумовлена розташуванням тіл у просторі.

Доведено, що з ростом глибини свердловини зростають обидві складові питомої потенціальної енергії: як питома потенціальна енергія зміни об’єму , так і питома потенціальна енергія зміни форми породного масиву.

Поро́дний маси́в (рос. породный массив, англ. rock mass, нім. Gesteinskörper m, Gebirgskörper m) - (скорочено «масив») - інтрузивне тіло, форма і умови залягання якого точно не встановлені. У гірничотехнологічному розумінні визначається як ділянка земної кори, в межах якої локалізуються напруження і деформації, зумовлені наявністю гірничих виробок та навантаженнями, що виникають від руйнуючих впливів у процесі видобування корисної копалини. До проведення гірничих виробок П.м. називають незайманим (неторканим) масивом.

Зі збільшенням густини бурового розчину перша зі згаданих складових зростає, а друга – спадає, про що свідчать встановлені залежності на рис. 2.

За певних значень глибини свердловини і густини бурового розчину обидві складові , рівні, породний масив перебуває у гранично напруженому стані.

Буровий розчин називають "кров свердловини".

Зростання густини веде до перевищення питомої потенціальної енергії над питомою потенціальної енергії , що відповідає об’ємному напруженому станові гірської породи. При зниженні густини складова енергії стає меншою складової , що відповідає плоскому напруженому станові породного масиву. Отже, змінюючи густину бурового розчину, пружний стан присвердловинної породної товщі переводять з плоского в об’ємний і навпаки.

Практична реалізація відкриття лежить у площині управління питомою потенціальною енергією породних товщ. Так, зокрема, зменшення густини до 1050 кг/м3 хоч і знижує стійкість стінок свердловини, але дає корисний ефект, оскільки підвищує темпи руйнування порід на вибої і зменшує кольматацію масиву навколо свердловини. Це сприяє підвищенню швидкості буріння, збереженню системи тріщин і відкритих пор, а отже, й фільтрації нафти або газу.
Структурно-тектонічна будова осадових басейнів

Передкарпатського прогину та Дніпровсько-Донецької западини
З метою виявлення нових перспективних на нафту і газ об’єктів нами проведено комплексні системні дослідження умов формування геологічних об’єктів, встановлення їх геологічних та геофізичних параметрів в межах Передкарпатського прогину та Дніпровсько-Донецької западини.

У структурі Передкарпатського прогину виділяються дві зони:

- Внутрішня, що розвивалась на геосинклінальній основі з великою товщиною флішових і моласових утворень та Зовнішню зону, що сформувалась на платформному фундаменті з невеликою товщиною верхньомоласових осадів.

Як Внутрішня, так і Зовнішня зони Передкарпатського прогину обмежуються в поздовжньому напрямку глибинними розломами. Найбільш глибоке закладання, за даними глибинного сейсмічного зондування, має розлом на границі Внутрішньої і Зовнішньої зон прогину та Внутрішньої зони прогину і Скибової зони гірських Карпат.

Глиби́нне сейсмі́чне зондува́ння (рос. глубинное сейсмическое зондирование, англ. DSS, deep seismic sounding, нім. seismische Tiefensondierung f) - метод регіонального вивчення будови земної кори і верхньої мантії, який базується на реєстрації на поверхні Землі штучно викликаних сейсмічних хвиль.

Внутрішня зона утворена низкою насунутих одна на другу в північно-західному напрямку лускуватих складок, складених крейдово-палеогеновим флішем та соленосною формацією міоцену. Значна південно-західна частина цієї зони перекрита насувом Складчастих Карпат. На північному заході недалеко від державного кордону з Польщею зона повністю занурена під карпатський насув.

Карпа́тська скла́дчаста систе́ма - відгалуження Альпійської геосинклінальної області.

Кордо́н - лінія та вертикальна площина, яка проходить по лінії. Кордон визначає межі території: її суші, вод, надр, повітряного простору.

Вона характеризується горизонтальним перенасуванням структур, що призвело до утворення багатоповерхової споруди, в якій вже встановлено чотири-п’ять ярусів складок.

В результаті виконання регіональних та рекогносцировочних профілів методом спільної глибинної точки в межах зони зчленування автохтону Зовнішньої зони з алохтоном Внутрішньої зони отримано представницький матеріал та встановлено геологічну будову осадових товщ до глибин 12-15 км.

Геоло́гія (від грец. γῆ - земля, і грец. λογος - наука) - комплекс наук про тверду оболонку Землі, історію її розвитку та процеси, що її створили.

Тут чітко простежується площина насуву вищого порядку, по якій проходить переміщення мас крейдово-палеогенового флішового комплексу порід алохтону на автохтонну основу Карпат з глибиною залягання 8-8,5 км.

Зовнішня зона (Більче-Волицька) як тектонічна одиниця характеризується відсутністю в розрізі порід нижнього міоцену, розвитком потужної товщі тортонських і сарматських відкладів та їх слабкою дислокованістю. За простяганням зона має неоднорідну будову. На північному заході розвинуті головним чином нижньосарматські відклади, що прослідковуються на поверхні до району м. Калуша, далі до м. Коломиї розповсюджений винятково верхній тортон; ще південно-східніше знову з’являються породи нижнього сармату, широко розповсюджені на території Румунії. Таким чином, на геологічній карті можна виділити три ділянки з різними стратиграфічними розрізами. При аналізі товщин міоцену також спостерігаються північно-західна і південно-східна більш занурені ділянки та середня, що їх поділяє, де товщина тортону не перевищує 500-600 м. За цими особливостями будови В.В. Глушко (1958) розрізняє в Більче-Волицькій зоні прогину три підзони: північно-західну – Угерсько-Крукеницьку, центральну – Станіславське поперечне підняття і південно-східну – Косівську.

Реконструкції седиментаційних басейнів Карпато-Подільського крейдового шельфу показали, що літофації альб-сеноману в сучасній структурі автохтону, ймовірно, простягаються до місця трасування Закарпатського глибинного розлому, в зв’язку з чим сумарна амплітуда переміщення головного Карпатського мегапокриву відносно закінчення (окраїни) епіплатформного субстрату досягає 80-100 км.

У структурному відношенні Більче-Волицька зона Передкарпатського прогину має блоковий стиль будови.

Більче-Волицька зона - тектонічна структура, периферійна частина Передкарпатського прогину.

Її основа складена донеогеновими породами, порушена великою кількістю скидів, серед яких виділяється кілька протяжних розривів великої амплітуди, що визначають основні риси тектоніки. Розломи мають близьке простягання, утворюють єдину систему північно-західного – південно-східного напрямку, що перетинає під гострим кутом загальне простягання неогенового прогину. Тому блоки фундаменту занурюються за простяганням до південного заходу, кулісоподібно відносно один одного.

За результатами геолого-геофізичних досліджень нами встановлено. специфічною рисою глибинної будови Внутрішньої та Зовнішньої зон є відсутність гранітного шару і асиметричний Карпатський корінь земної кори який зміщений на північний схід від середини Карпат і розташований під Скибовою зоною і Внутрішньою зоною Передкарпатського прогину.

Грані́тний шар (граніто-ґнейсовий шар, граніто-метаморфічний шар) - шар континентальної земної кори, виділений за сейсмічними даними і розташований між осадовим шаром та базальтовим, з яким межує по поверхні Конрада.

Результати комплексних геолого-геофізичних досліджень дозволили встановити, що у структурному відношенні території Внутрішньої та Зовнішньої зон поділяються на два дуже відмінні між собою поверхи. Нижній структурний поверх охоплює комплекс порід, що складають автохтонну основу Карпатської геосинкліналі, верхній охоплює насунений комплекс флішових і моласових порід.

Флішові породи утворюють ряд насунутих на північний схід антиклінальних складок, групи яких об’єднуються в структурно-тектонічні яруси.

Тут чітко виражена нерівномірна горизонтальна направленість руху мас з південного заходу на північний схід, внаслідок чого характерною особливістю для Бориславсько-Покутської зони є повсюдна інтенсивна диз’юнктивна порушеність складок. При цьому виділяється два типи розривних порушень: ­ поперечні розломи скидово-зсувного і підкидо-зсувного типу, які охоплюють складчасті елементи навхрест їх простягання, а також повздовжні, що мають насувний і підкидний характер, що обумовлює лускоподібну структуру складчастості, тобто насунутість одного ярусу на другий і наявність декількох ліній порівняно вузьких складок у межах кожного з цих ярусів. Поперечні розривні порушення розбивають лінійні антикліналі на ряд самостійних тектонічних блоків, які представляють собою систему елементів, що припідняті або опущені та зсунуті один відносно одного. Поперечні розломи мають вертикальну амплітуду до 500-700 метрів, а горизонтальну до 1-3 км. Площини розломів майже вертикальні. Як правило, крупні поперечні розломи простягаються в декількох структурних ярусах, а більш дрібні перетинають тільки одну складку. Зрив порід при насуванні проходив в основному по верхньокрейдових відкладах, що пов’язано з їх значною глинистістю і високою пластичністю.

Горизонтальна направленість руху мас обумовила виникнення в Бориславсько-Покутській зоні асиметричних нахиленних антиклінальних складок, у яких північно-східні крила складені повздовжними насувами і підкидами.

Результати комплексних геолого-геофізичних досліджень дозволили встановити основні причини виникнення сольових тіл та обґрунтувати механізм їх розвитку.

Розривні порушення різної амплітуди та соляні штоки ускладнюють розрізи пермських та кам’яновугільних відкладів і відіграють складні ролі у нафтогазоносності приштокових зон. Аналіз та узагальнення результатів досліджень дозволили встановити, що системи розривних порушень, які супроводжують соляні штоки слугували шляхами вертикальної міграції флюїдів.


Закономірності впливу термобаричних умов на формування нафтогазоносних об’єктів
За результатами польових геологічних та свердловинних геофізичних досліджень нами встановлено. що в процесі формування пасток вуглеводнів значну роль відіграють гідродинамічні процеси, які відбуваються під дією тиску та температури. У зв’язку із цим проводились наукові дослідження та аналіз і узагальнення результатів впливу тиску і температури на формування нафтогазоносних об’єктів.

Геофі́зика (від дав.-гр. γή - земля та дав.-гр. φυσικά - єство, природа) (англ. geophysics; нім. Geophysik f) - комплекс наук про фізичні властивості Землі й фізичні процеси, які відбуваються в атмосфері, гідросфері та літосфері під впливом внутрішніх сил Землі й космічних тіл.

Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Створені математичні моделі процесу формування над гідростатичних тисків у покладі нафти і газу показали, що Фактором, який зумовлює виникнення надлишкового тиску в покладі нафти чи газу, є напір, що чисельно дорівнює стовпу рідини висотою h від поверхні рельєфу місцевості до умовної п’єзометричної поверхні, яка є поверхнею, що проходить через точки перетинання покрівлі певного пласта із земною поверхнею в зоні живлення і в зоні розвантаження.

Математи́чна моде́ль - система математичних співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище. Математична модель має важливе значення для таких наук, як: економіка, екологія, соціологія, фізика, хімія, механіка, інформатика, біологія та ін.

У кожній нафтогазоносній області розглянуті фактори неоднозначні і залежать від конкретних геологічних умов.

Тим не менш найвищим енергетичним потенціалом володіють поклади нафти і газу з НГПТ. Для успішного прогнозування і раціонального використання НГПТ під час експлуатації нафтогазоносних горизонтів слід вивчати і враховувати геологічні фактори, що утворюють НГПТ у конкретних геолого-тектонічних умовах.

Результати досліджень впливу термобаричних умов формування покладів вуглеводнів дозволив використати отриману інформацію про початкові пластові тиски у трьох напрямках:

1 – надгідростатичний пластовий тиск, як показник перспектив нафтогазоносності регіону, де встановлено прямий генетичний з’язок процесів утворення скупчень вуглеводнів;

2 - надгідростатичний пластовий тиск, як показник закритості природного резервуару, а отже сприятливих умов для формування і збереження покладів нафти і газу;

3 – збільшення коефіцієнтів аномальності пластових тисків (Ка)в окремих геологічних об’єктах у напрямку до склепіння структур є підставою корегування черговості введення в буріння свердловин для швидшого розкриття ділянкок цих об’єктів найбільш сприятливих для акумуляції нафти і газу в покладі.


Практична значимість роботи
За результатами проведених досліджень розроблено та впроваджено у виробництво комплексні заходи з виявлення та оцінки перспективних на нафту і газ об’єктів, що дозволило приростити запаси вуглеводнів та покращити видобуток їх на відкритих родовищах нафти і газу.

Результати досліджень особливостей геологічної будови Передкарпатського прогину та Дніпровсько-Донецької западини дозволили розробити низку способів та рекомендацій направлених на однозначність виділення продуктивних пластів та оцінки їх колекторських властивостей.

Пласт (рос. пласт, англ. seam, bed, stratum, layer; нім. Flöz, Schicht) - геологічне тіло, що має плоску форму, при якій його товщина в багато разів менша за розмір площі його поширення, характеризується однорідними ознаками і обмежене паралельними поверхнями: верхньою - покрівлею та нижньою - підошвою.

Розроблені у роботі локальні способи: «Спосіб виділення нафтогазоносних шарів у розрізах свердловин за даними набухання глин», «Спосіб визначення перспективних на нафту і газ колекторів у піщано-глинистих товщах за псамітовості» дозволили приростити видобувні запаси газу із неогенових відкладів за категоріями С1 С2 15,827 млрд. м3, за категорією С3 до 4,7 млрд. м3.

Впровадження у виробництво наукових результатів способу прогнозування аномальних пластових тисків, який ліг в основу наукового відкриття у галузі наук про Землю дозволяє прогнозувати наступне:



  • прогнозувати контури соляних штоків на рівні пермі та карбону шляхом визначення товщини комплексу, що вміщує відклади нижньої юри та байоського ярусу середньої юри;

    Байо́ський я́рус, Байос - другий знизу ярус середнього відділу юрської системи, йде за аленським ярусом.

    Науко́ве відкриття́ (рос. открытие, англ. discovery, нім. Entdeckung) - встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання .



  • підвищити можливість геологічного прогнозування нафтогазоносності у приштокових зонах за рахунок аналізу рівня деформованого стану порід через коефіцієнт збільшення діаметра стовбуру свердловин;

  • обґрунтувати черговість введення приштокових зон у пошукове буріння за їх перспективністю в нафтогазоносному відношенні та оцінити їх прогнозні ресурси.

За результатами досліджень зроблені наступні рекомендації:

- приштокова зона Парасковійського соляного штоку знаходиться у межах центрального грабену Дніпровсько-Донецької западини, її наявність спрогнозовано за результатами аналізу товщин відкладів мезозою та аналізу тектонічно-деформованого стану порід палеозою.

- приштокова зона Хрестищенського соляного штоку знаходиться у межах центрального грабену Дніпровсько-Донецької западини її наявність спрогнозовано за результатами аналізу товщин відкладів мезозою та аналізу тектонічно-деформованого стану порід палеозою;

- в межах Самбірської зони виділено декілька перспективних в нафтогазоносному відношенні ділянок, перспективи яких пов’язуються з мезозойським комплексом порід, тобто юрськими та крей­довими породами;

- виділені ділянки розглядаються як окремі блоки або група блоків, де, очевидно, збереглися мезозойські породи, які були, можливо, частково еро­довані.

Отримані наукові дані про формування АВПТ, стійкість стінок свердловин у глинистих та соляних породах, а також встановлені закономірності просторової зміни значень коефіцієнтів аномальності в глинистих породах та міжсольових відкладах на стадії проектування у конкретному нафтогазоносному районі дозволяє:



  • обґрунтовано виділити зони можливого ускладнення в процесі буріння;

    Гли́на (англ. clay, нім. Töne m pl)- пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди тощо). Тип глини виділяють за переважанням в ній того чи іншого глинистого мінералу.

    Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.



  • підвищити достовірність виділення та оконтурення зон нафтопроявів, як за площею так і за розрізом;

  • обґрунтовано вибирати щільність бурового розчину поінтервально;

  • ширше застосовувати технологію буріння на рівновазі тисків у системі “свердловина-масив флюїдонасичених гірських порід”.

Побудовані швидкісні розрізи уздовж усіх регіональних профілів
КМЗХ свідчать про занурення на південний захід під Українські Карпати
границь земної кори і осадового покриву СЄП. Вони є найбільш об'єктивною
незалежною інформацією сейсморозвідки про ступінь і характер розподілу
щільних товщ у глибинному розрізі. Підвищення параметра швидкості
узгоджується з послідовним зануренням поверхні дорифейського кристалічного фундаменту і усіх границь земної кори СЄП на південний захід до виділеного під покривами Складчастих Карпат Ужоцького розлому. Подальше піднімання на південному заході гіпсометричного рівня поверхні кристалічного фундаменту і границь земної кори, зростання значень середніх і граничних швидкостей пружних хвиль дають змогу автору передбачати розвиток великої зони насуву на СЄП по Ужоцькому розлому.

Пружні хвилі - збурення, що поширюються в твердих, рідких і газоподібних середовищах. При поширенні хвилі не відбувається переносу речовини. Частинки її коливаються поблизу положення рівноваги. Важливою характеристикою хвильових збурень є тип сил, що намагаються повертати частинки середовища в положення рівноваги в процесі винекнення та поширення збурень.

Новими перспективними територіями та напрямами геолого­розвідувальних робіт на нафту і газ пропонується вважати:

- автохтонні відклади крейдово-палеогенового флішу у смузі Передкарпатського розлому;

Автохто́нні ві́дклади - відклади, що утворилися на місці залягання материнської породи (наприклад, первинні каоліни, глини), або залягають на місці свого утворення (вапняки коралових рифів, кам'яне вугілля, що утворилось з відмерлих рослин на місці, де вони росли тощо).

- автохтонні відклади платформного мезозою чохла платформи в ложі південно-західної частини Складчастих Карпат;

- параавтохтонні відклади флішевого палеогену Скибової зони під покривом Кросненської і Кросненської — під покривом Дуклянсько-Чорногорської, в першу чергу на ділянках їх пологих насувів.

Результати математичного моделювання окремо взятої гідродинамічної ділянки показали свою ефективність у випадку коли вони є складовим етапом у проекті створення моделі цілого родовища методами інтегрування по частинах:

- при створенні геолого-математичної моделі покладу завжди
потрібно дотримуватись принципу "від простого до складного" і
безпідставно не ускладнювати модель, попереднього не забезпечивши її
надійним і повним набором геолого-фізичної і геолого-промислової
інформації.

Математи́чне моделюва́ння (рос. моделирование математическое; англ. mathematical simulation, нім. mathematische Modellierung f) - метод дослідження процесів або явищ шляхом створення їхніх математичних моделей і дослідження цих моделей.

Потрібно пам'ятати, що на моделі неможливо досягнути більшої точності, ніж та, яка відповідає точності її вхідних даних;

- геолого-математичному моделюванню покладу завжди повинен


і передувати попередній аналіз наявних вхідних даних про цей поклад для виявлення їх повноти, достовірності і відсутності протиріч, а подекуди і для їх можливого поповнення і корекції. Час, затрачений на подібний аналіз, у майбутньому суттєво скорочує загальний час створення кінцевого варіанту моделі покладу;

- повноцінне моделювання значних за розмірами промислових


об'єктів і отримання при цьому практично придатних результатів можливе
лише при активному залученні до процесу моделювання команди фахівців
різних спеціальностей - геологів, технологів, геофізиків, економістів, які
мають значний інструмент моделювання, теоретичні основи алгоритмів,
закладених в його основу, а також мають практичні навики в ефективному
користуванні такими алгоритмами.

Кількість опублікованих авторами праць складає понад 500, в т.ч. 10 монографій, 5 підручників (посібників), 475 статей (25 – у зарубіжних виданнях). Згідно бази даних Google Shcolar загальна кількість посилань - складає 156, h-індекс (за роботою) = 19. Новизну та конкурентоспроможність технічних рішень захищено 2 науковими відкриттями, 16 патентами. За даною тематикою захищено 5 докторських та 33 кандидатських дисертацій.

Техні́чне рі́шення - структурна частина результату технічної творчості, яка визначає принципові, схематичні, теоретичні рішення, що стосуються виробу як технічної системи і безпосередньо пов'язана з конструкцією, технологією, принципом роботи чи матеріалом.

Дисерта́ція (лат. dissertatio - твір, обговорення, розсуд, доповідь) - спеціально підготовлена наукова праця на правах рукопису, яку виконують для прилюдного захисту на здобуття наукового ступеня. В Україні розрізняють дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата наук (кандидатська дисертація) та доктора наук (докторська дисертація).




АВТОРИ РОБОТИ:
__________________________ Орлов О.О.

__________________________ Федоришин Д.Д..

__________________________ Мойсишин В.М.

__________________________ Омельченко В.Г.

__________________________ Федишин В.О.

__________________________ Заяць Х.Б.






Скачати 167.92 Kb.

  • Передкарпатського прогину
  • Наукову новизну одержаних результатів визначають
  • Дніпровсько-Донецької западини
  • Рис. 2. Залежності складових питомої потенціальної енергії
  • Структурно-тектонічна будова осадових басейнів Передкарпатського прогину та Дніпровсько-Донецької западини
  • Складчастих Карпат
  • Закономірності впливу термобаричних умов на формування нафтогазоносних об’єктів За результатами польових геологічних та свердловинних геофізичних досліджень
  • Практична значимість роботи