Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Конспект лекцій для аспірантів галузі знань 07 «Управління та адміністрування»

Конспект лекцій для аспірантів галузі знань 07 «Управління та адміністрування»




Сторінка14/14
Дата конвертації19.03.2017
Розмір3.41 Mb.
ТипКонспект
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
Тема 11. ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ ТА ФІНАНСОВА РОЗВІДКА: ЗАКОРДОННИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД
11.1. Органи фінансової розвідки: поняття і концепції функціонування.

11.2. Особливості діяльності групи Егмонт.

11.3. Фінансова розвідка в Україні. Система та суб'єкти фінансового моніторингу.

11.4. Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції.

11.5. Надання інформації про фінансову операцію.

11.6.Фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.


Перелік посилань
10.1. Органи фінансової розвідки: поняття і концепції функціонування
Щорічно відмивається від 500 млрд до 1,5 трлн дол США. В Україні, за оцінками, цей рівень теж досить високий і складає 3-5 млрд дол США, що загрожує національній безпеці України. Боротьба з «відмиванням» грошей протягом вже більше десяти років є ключовою складовою частиною загальної боротьби з нелегальною торгівлею наркотиками і діяльністю організованої злочинності. Головним питанням в цій сфері є забезпечення своєчасності отримання важливої інформації або її частини адресатами – слідчими і прокурорами.

Ефективна протидія «відмиванню» грошей вимагає не тільки знання норм законів і правил, розслідування і аналізу, але і обізнаності в банківській справі, фінансах, бухгалтерському обліку та інших областях економіки. Оскільки легалізація злочинних доходів - це економічне явище, ті особи, які «відмивають» гроші, спираються на вже існуючу фінансову і бізнес-практику, а також на недостатнє знання цих сфер діяльності з боку правоохоронних органів. У розслідуванні «відмивання» грошей беруть участь різні органи виконавчої влади в межах їх компетенції.

Викона́вча вла́да - одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя.
Існуючі обмеження на обмін інформацією між такими органами, небажання з боку фінансових установ надавати інформацію, яка може бути пов'язана із злочином, але не обов'язково свідчити про його здійснення, інші інформаційні бар'єри також негативно впливають на ефективність розслідувань і підтверджують необхідність створення спеціального органу, який би займався збором і обробкою всієї необхідної інформації.

З метою розгортання національних програм боротьби з «відмиванням» грошей в різних країнах створювалися спеціалізовані державні органи, які мали можливість швидко обмінюватися інформацією між фінансовими установами, правоохоронними органами і органами звинувачення (прокуратури). Такі спеціалізовані органи в світовій практиці одержали назву органи фінансової розвідки.

Підрозділи фінансової розвідки (ПФР)- це національний орган, відповідальний за збір, аналіз і передачу компетентним органам інформації про випадки «відмивання» грошей, виявлені при розкритті фінансової інформації, що стосується доходів, щодо яких є підозра про їх злочинне походження; або фінансової інформації, яка відповідно до національного законодавства є обов'язковою до надання для свідків боротьби з «відмиванням» грошей. Це свого роду кліринговий дім для фінансової інформації.

Різні країни відводять різне місце ПФР в структурі державної влади: деякі створили ОФР в структурі правоохоронних органів; інші - в рамках Міністерства юстиції або Міністерства фінансів, або, навіть, в структурі центрального банку; інші заснували міжвідомчі автономні агентства. Це - внутрішня справа кожної країни. Але, яка б не була підлеглість, цілі ОФР залишаються незмінними: збір, аналіз і обробка повідомлень про підозрілі операції і боротьба з «відмиванням» грошей.

Базова концепція функціонування органів фінансової розвідки, прийнята в світовій практиці, має наступний вигляд (рис.10.1).

ПФР - це пункти централізації інформації про незвичайні або підозрілі фінансові операції. Вони - уповноважені адресати (одержувачі) звітів, які поступають від фінансових установ. У світовій практиці подавати звіти (повідомлення) в ПФР зобов'язані наступні організації: банки, страхові компанії, біржі, установи, що здійснюють обмін валют, гральні установи, інші фінансові установи, а також нотаріат і агенти з нерухомості. ПФР є центрами аналізу інформації.

Вважається, що інформація, одержана безпосередньо від банківської установи, не може бути використана неспеціалізованими службами. ПФР аналізує таку інформацію, доповнює її і об'єднує з іншими джерелами інформації для того, щоб перетворити просту підозру на обґрунтоване припущення щодо факту здійснення злочину. Результати такого аналізу передаються компетентним органам.


  1. Інформація передається органу фінансової розвідки.

  2. Можливий обмін інформацією з правоохоронними органами.

  3. Можливий обмін інформацією з іноземними органами фінансової розвідки.

  4. Після проведеного аналізу інформація передається органам звинувачення.

Підрозділ фінансової розвідки

Фінансові заклади

Фінансові заклади
Фінансові заклади
Іноземні органи фінансової розвідки

Органи звинувачення

Правоохоронні органи

1

2



3

4
Рис.10.1. Базова схема функціонування підрозділу фінансової розвідки


Важливо вибрати серед сукупності операцій, про які було повідомлено фінансовою установою, ті, яким необхідно приділити особливо підвищену увагу. Робота ПФР полягає у визначенні, чи відноситься дана операція до звичайної фінансової (комерційної) або вона має кримінальний контекст. Для цього працівники ПФР повинні, наприклад, відповісти на такі питання: чи дійсно така фірма існує? чи здійснює фірма реальну комерційну діяльність? чи мають її акціонери кримінальну історію? і т.д. Для того, щоб зробити висновок, необхідно відповісти на наступні чотири питання: хто? з ким? для кого? навіщо?

Для проведення такого аналізу ПФР повинен тісно співробітничати з установами фінансового сектору і сектору нерухомості і в той же час зі всіма правоохоронними органами в країні і за її межами.

Умови забезпечення ефективної діяльності органів фінансової розвідки:


  1. Діяльність ПФР не повинна виходити за межі сфери фінансів. Важливо створити партнерство і особливий зв'язок між фінансовою системою і ОФР за умови дотримання принципів конфіденційності.

  2. ПФР повинні мати достатній об’єм інформації для проведення аналізу. Цього можна досягти шляхом співпраці зі всіма як національними, так і міжнародними організаціями, які задіяні у боротьбі з відмиванням грошей.

  3. ПФР повинні мати спеціальні переваги. До таких переваг можна віднести право ПФР блокувати підозрілу операцію, вимагати від фінансових закладів представлення інформації та документів відносно цієї операції та осіб, що її здійснюють.


10.2. Особливості діяльності групи Егмонт
У червні 1995 р. у Брюсселі (Бельгія) відбулась зустріч представників 24 країн та ряду міжнародних органів, включаючи FATF, Інтерпол, Європол, Європейську комісію, Всесвітню митну організацію та ін., на якій було прийняте рішення про створення неформального об’єднання національних відомств, які виконують функції фінансової розвідки. Це об’єднання стало називатись Групою підрозділів фінансової розвідки «Егмонт» (за назвою палацу Егмонт-Аренберг, де проходило її перше засідання). Так як і FATF, Група «Егмонт» не є поки що міжнародною організацією, оскільки вона не основана на договорі і не має постійно діючих робочих органів, штаб-квартири і власного бюджету. Вибір неофіційного формату передбачав створення динамічної і небюрократичної структури, яка об’єднує професіоналів-практиків в інтересах розвитку міжнародного співробітництва у сфері боротьби з відмиванням доходів.

Відповідно до Заяви про цілі, прийнятої 24 червня 1997 р. у Мадриді, основними задачами Групи «Егмонт» є сприяння створенню нових ПФР та розвиток співробітництва між  ними, передусім в частині інформаційного обміну. До Пленарного засідання Групи «Егмонт» у червні 2005 р., тобто через 10 років після її створення, кількість її членів зросла до 101 ПФР. Національні органи фінансових розвідок різних країн світу, як приклад, подані в табл. 10.1. При цьому всі ПФР-члени Групи пройшли процедуру відбору на відповідність установленим критеріям та мають повноваження, матеріальні та кадрові ресурси, необхідні для ефективного функціонування на національному і міжнародному рівнях.

Таблиця 10.1

Перелік органів фінансового моніторингу країн світу



Країна

Орган фінансового моніторингу

Канада

Центр аналізу фінансових операцій і звітів

Колумбія

Орган фінансового слідства і аналізу

Естонія

Інформаційне бюро з відмивання грошей

Туреччина

Рада з розвідки фінансових злочинів

Росія

Комітет з фінансового моніторингу

Польща

Генеральний інспектор фінансової інформації

Японія

Служба фінансової розвідки

Австралія

Австралійський центр звітності і контролю за операціями

Бельгія

Бельгійський орган фінансової розвідки

Кіпр

Орган боротьби з відмиванням коштів

Незважаючи на неформальний статус, у Групі «Егмонт» склалась певна внутрішня організаційна структура, яка включає:

- нарада голів ПФР;

-  правління (керівний комітет);

-  пленарні засідання;

- робочі групи;

- постійний адміністратор (секретар);

-  адміністратор захищеної комп’ютерної мережі.

Наради голів ПФР проходять раз на рік (як правило, у червні) в різних державах, ПФР яких є членами Групи. Наради голів ПФР приймають рішення з важливих питань діяльності групи, включаючи рішення про визнання і прийняття нових ПФР. Усі рішення приймаються при досягненні консенсусу.

Пленарні засідання проводяться одночасно із нарадами голів ПФР. Поряд з ПФР,  що є членами Групи, в пленарних засіданнях беруть участь у якості спостерігачів ПФР ті, що подали заявки на вступ, а також міжнародні організації та інші структури, які беруть участь у ПВД/ФТ. На пленарних засіданнях обговорюються загальні підсумки діяльності Групи за останній рік і визначаються задачі на майбутнє.

У зв’язку із збільшенням чисельності членів Групи у червні 2002 р. було прийняте рішення про створення керуючого комітету (правління) для виконання координаційних функцій (за прикладом FATF). До складу Правління входять регіональні представники (по два представника від Європи та Америки і по одному – від Азії, Океанії та Африки), голови п’яти робочих груп, а також представники ПФР, які здійснюють функції постійної адміністративної підтримки і ведуть захищений веб-сайт Групи. Правління діє як консультативний і координаційний орган, однак має повноваження на прийняття рішень у надзвичайних ситуаціях.

Важливу роль у діяльності Групи «Егмонт» грають п’ять робочих груп з наступною спеціалізацією:

1) робоча група з правових питань (оцінка потенційних кандидатів на вступ до Групи, розгляд усіх юридичних аспектів і принципових питань в рамках Групи, включаючи співробітництво між ПФР);

2)  робоча група із залучення нових членів (робота по створенню глобальної мережі ПФР шляхом виявлення кандидатів до вступу і надання сприяння відповідним країнам для забезпечення їх відповідності міжнародним стандартам);

3) тренінгова робоча група (виявляє потреби і можливості для навчання персоналу ПФР, публікує збірники модельних справ відмивання доходів та фінансування тероризму, які використовуються у типологічних дослідженнях FATF);

4) робоча група з інформаційних типологій (вивчає нові програмні продукти, які можуть полегшити аналітичну роботу, а також такі аспекти, як збереження даних, синтез інформації, інформаційна безпека);

5) робоча група з оперативної взаємодії (розглядає можливості спільної роботи ПФР з конкретних справ і стратегічних проектів, таких як страхові схеми і т.д.).

 Робочі групи проводять регулярні засідання (два-три рази на рік), на яких розглядаються пропозиції, які потім виносяться для затвердження на наради голів ПФР.

Пленарні засідання та зустрічі робочих груп проводяться у різних країнах, ПФР яких бере на себе основну частину організаційних функцій і відповідні фінансові витрати.

Враховуючи відсутність постійного секретаріату, функції поточної адміністративної підтримки виконуються членами Групи «Егмонт» на основі принципу ротації, як правило, на дворічний період (у 2005 - 2006 рр. – ПФР Бельгії, з 1 листопада 2006 р. – ПФР Великобританії).

У додатках до Заяви про цілі Групи «Егмонт» викладені Принципи інформаційного обміну між ПФР, направлені на прискорення інформаційних процесів і попередження конфліктних ситуацій. Згадані Принципи з точки зору міжнародного права не є юридичним обов’язковим документом, однак служать основою розробленого Групою Типового меморандуму про взаєморозуміння, на базі якого укладаються двосторонні угоди про взаємодію між членами Групи «Егмонт».

Для направлення інформаційних запитів і відповідей на такі запити більшість ПФР використовує захищену комп’ютерну мережу «Егмонт» (Egmont Sure Web), адміністрування якої здійснює ПФР США – ФінСЕН (FinCEN). Захист такої мережі від несанкціонованого проникнення забезпечується складною процедурою аутентифікації та  шифруванням інформації, що передається.

У цілях оперативного та безпечного інформаційного обміну використовується також комп’ютерна мережа FIU.NET, проект створення і розвитку якої був реалізований Міністерством юстиції Нідерландів за рахунок гранту, виділеного Європейською Комісією.

Через значний ріст чисельності членів Групи «Егмонт», розширення масштабів її діяльності і збільшення витрат на її фінансування у червні 2005 р. був створений Перехідний комітет для підготовки пропозицій про перетворення Групи у міжнародну організацію. Такі пропозиції повинні були відобразити наступні питання:

- форма, статус та зміст установчого документу;

-  задачі, штатний склад ті місце знаходження секретаріату;

- формула фінансування.

14-та нарада голів ПФР Групи «Егмонт», яка відбулась у червні 2006 р. на Кіпрі, схвалила пропозицію Перехідного комітету про майбутнє розміщення Секретаріату у Канаді, уряд якої зобов’язався надати для цього найбільш сприятливі умови. Граничне число співробітників Секретаріату визначено у 5 чоловік, а максимальний бюджет – 1 млн доларів.

Робота над проектом установчого акта буде продовжена з урахуванням того, що даний документ повинен відображати усі раніше погоджені принципи Групи «Егмонт» і не бути юридично зобов’язаним. Основні протиріччя пов’язані саме з правовим статусом цього акта: процес внутрішньодержавних погоджень і ратифікацій міжнародної угоди може розтягнутися на декілька років, що поставить під питання існування створюваної міжнародної організації і вже існуючої Групи. В той же час без такої міжнародної угоди не всі ПФР можуть взяти на себе зобов’язання з фінансування цієї організації.

Пріоритетами діяльності групи Егмонт є:

• створення органів фінансових розвідок у країнах світу;

• стимулювання членів групи до обміну інформацією;

• проведення навчальних програм;

• підготовка інформації для прилюдного представлення;

• розробка процедур прийняття рішень.

Вимоги до членів групи Егмонт пов'язані зі статусом відповідності «підрозділу фінансової розвідки групи Егмонт»:

1) бути операційним підрозділом, який обробляє фінансову звітність;

2) бути офіційним уповноваженим щодо здійснення обміну інформацією з іноземним підрозділом.

Вступ до Групи «Егмонт» - це іспит на міжнародне визнання. У липні 2004 року на 20-му пленарному засіданні одноголосно до цієї організації був прийнятий Державний комітет фінансового моніторингу України. Процедура вступу України до Групи тривала майже рік. Експертами для України були Комітет із фінансового моніторингу Російської Федерації та Бюро фінансової поліції Словацької Республіки. Створений в Україні Науково-методичний центр Держфінмоніторингу входить до мережі групи «Егмонт» і здійснюватиме підготовку фахівців із Грузії, Молдови, Румунії, країн СНД, Центральної і Східної Європи.

У червні 2006 року делегація Державного комітету фінансового моніторингу України взяла участь у черговому пленарному засіданні Егмонтської групи, яке відбулося на Кіпрі. На зборах голів підрозділів фінансових розвідок було затверджено рішення щодо обрання представника Держфінмоніторингу України заступником Операційної робочої групи Егмонт. На засіданні Робочої групи із залучення нових членів представники України підтримували прийняття до Егмонтської групи фінансової розвідки Молдови. Спільно з колегами було визначено заходи для прискорення цього процесу. Представники Держфінмоніторингу України запропонували створити в межах групи Єдиний інформаційний ресурс щодо осіб, причетних до фінансування тероризму. Така пропозиція отримала схвальну оцінку учасників.

Українська система боротьби з відмиванням брудних грошей за дизайном і структурою - одна із кращих у світі. Пошук системи її стандартизації може стати моделлю для ЄС. Враховуючи, що в теперішній час працюють двосторонні договори, їх загальна кількість перевищує тисячі, тому відбувається пошук іншої моделі взаємодії в цій системі, яка здебільшого займається обміном інформації, швидкість якої необхідно підвищити.

Особливість української системи - це виявлення і попередження відмивання грошей. Обмеженням у цьому є складності в роботі судової системи. Між тим значною перевагою є створена в Україні єдина база даних всіх органів виконавчої влади, що підвищує рівень управління фінансовим моніторингом.

Особливістю відмивання брудних коштів у світі є наркотики і зброя. Україна має свої особливості, які здебільшого пов'язані із приватизацією, використанням корпоративних цінних паперів, створенням холдингів, використанням операцій перестрахування в нерезидентів.

Існують легальні механізми фінансових послуг, які використовуються з метою відмивання коштів: банківські послуги онлайн, трастові операції, юридична, бухгалтерська та інша діяльність, електронні гаманці, цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, альтернативні системи переказу коштів та ін.

Для визначення місця і ролі, а також рівня розвитку системи фінансового моніторингу в Україні на основі методики, розробленої в Українській академії зовнішньої торгівлі (тепер Університет фінансів, економіки та міжнародної торгівлі), був оцінений рівень відповідності національної системи фінансового моніторингу в Україні вимогам міжнародних рекомендацій (Сорок рекомендацій ФАТФ), що наведено в табл.10.2.

Таблиця 10.2

Оцінка відповідності національної системи фінансового моніторингу міжнародним рекомендаціям



Підсистема фінансового моніторингу, що оцінюється

База оцінювання за міжнародними рекомендаціями

Рівень відповідності,

%


Правова підсистема

3 рекомендації

83

Фінансова підсистема

12 рекомендацій

68

Інституціональна підсистема

9 рекомендацій

78

Міжнародне співробітництво

6 рекомендацій

79

Уся система

40 рекомендацій

73

У цілому, слід відзначити досить високий рівень відповідності. Як видно з табл. 10.3, найбільша невідповідність супроводжує фінансову систему, що потребує додаткових заходів з удосконалення правової системи з відмивання грошей та фінансування тероризму.


10.2. Фінансова розвідка в Україні. Система та суб'єкти фінансового моніторингу
Державний комітет фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Ві́домство (від «відати») - установа виконавчої влади держави або самоврядної території, яка відає певною галуззю або сферою суспільного життя і здійснює державне управління в цій сфері.

Відповідно до законодавства України, Державний комітет фінансового моніторингу здійснює збір, обробку та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інші операції, пов'язані з відмиванням доходів. Держфінмоніторинг налагодив конструктивну співпрацю з підрозділами фінансових розвідок інших країн, в ході якої здійснювався взаємний обмін інформацією. Держфінмоніторинг створено як підрозділ фінансової розвідки - державний орган нового типу, призначений для протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг належить до різновидів фінансової розвідки так званого «адміністративного типу». Він не має «повного виробничого циклу» щодо виявлення фактів відмивання коштів, оскільки здійснює лише частину етапів протидії відмиванню.

Держфінмоніторинг — сполучна ланка в загальнодержавній системі протидії відмиванню злочинних доходів і фінансуванню тероризму, до якої також належать фінансові установи, контрольні державні органи та правоохоронні структури. Перші виступають як джерела інформації, другі здійснюють нагляд і регулювання у фінансовій сфері, треті працюють за фактами виявлених порушень. Фінансова розвідка збирає й аналізує інформацію про операції, які викликають підозри, і за необхідності направляє її в правоохоронні органи. У такий спосіб виявляються всі підозрілі операції та трансакції. Головні партнери служби фінансового моніторингу — це банківські установи. Водночас частина інформації надходить від страхових компаній, професійних учасників фінансових ринків, інших установ. Тобто виявлення операцій з відмивання коштів (перший етап) здійснюють фінансові посередники, за діяльністю яких наглядають відповідні державні органи. У свою чергу, завершальний етап розслідування проводять правоохоронні органи.

Роль Держфінмоніторингу полягає в тому, що він відпрацьовує отримані повідомлення і передає правоохоронним органам узагальнені матеріали у разі наявності підозр щодо відмивання коштів / фінансування тероризму.

Така система відповідає кращим світовим зразкам, забезпечує прозорість процесу боротьби з відмиванням коштів, дозволяє надійно захищати банківську таємницю, суттєво зменшує ризик корупції та упереджених рішень. Однак вона вимагає надійної роботи всієї української системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Побудова та підтримка функціонування такої системи потребує суттєвих зусиль з боку координатора - Держфінмоніторингу - та узгоджених дій усіх учасників системи.

Основні завдання діяльності Держфінмоніторингу наведені на рис. 10.2.

Завдання Держфінмоніторингу

участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму

збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу

створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму

налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму

забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму

Рис. 10.2. Основні завдання Держфінмоніторингу
Для виконання цих завдань залучено необхідне матеріальне забезпечення, людські ресурси, створено інформаційну систему. Держфінмоніторинг утримується за рахунок державного бюджету.

Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного (рис.10.3).



Суб'єкти державного фінансового моніторингу


виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій
Центральні органи виконавчої влади

Національний банк України



Суб'єкти первинного фінансового моніторингу

Банки, страхові та інші фінансові установи

Платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи

Товарні, фондові та інші біржі

Професійні учасники ринку цінних паперів

Інститути спільного інвестування

Гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї

Підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами

Підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів

Інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції

Рис. 10.3. Рівні фінансового моніторингу
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен:


  • проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, відповідно до Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення;

  • забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що, відповідно до Закону, підлягають фінансовому моніторингу;

  • надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;

  • сприяти працівникам Уповноваженого органу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

  • надавати, відповідно до законодавства, додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту;

  • сприяти суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

  • вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації);

  • зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено фінансову операцію, що, згідно з цим Законом, підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після проведення такої фінансової операції.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог чинного законодавства і нормативно-правових актів Уповноваженого органу встановлює правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення.

Відповідальний працівник має бути незалежним у своїй діяльності і підзвітним тільки керівнику суб'єкта первинного фінансового моніторингу та зобов'язаний не рідше одного разу на місяць інформувати керівника про виявлені фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, які були вжиті, у тому числі щодо:



  • розробки та постійного поновлення правил внутрішнього фінансового моніторингу і програм його здійснення з урахуванням вимог чинного законодавства та нормативних актів Уповноваженого органу;

  • підготовки персоналу щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, відповідно до Закону, шляхом проведення освітніх та практичних заходів;

  • забезпечення проведення внутрішнього фінансового моніторингу.


10.3. Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів ідентифікує осіб, які здійснюють фінансові операції. Документи, необхідні для ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, наведені у табл. 10.3.

Ідентифікація особи не є обов'язковою у разі:

- здійснення фінансової операції особами, що раніше були ідентифіковані;

- укладення угод між банками, зареєстрованими в Україні.

Таблиця 10.3

Матриця ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції



Ідентифікація

Фізичні особи

юридичні особи

Резидентів

Прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів

Найменування, юридична адреса, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку

Нерезидентів

Прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності), дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, громадянство, місце проживання або тимчасового перебування

Повне найменування, місцезнаходження та реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку. Суб'єкту первинного фінансового моніторингу надається також копія легалізованого витягу торговельного, банківського чи судового реєстру або засвідчене нотаріально реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи

У разі, якщо особа діє як представник іншої особи або у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені або вигодоодержувачем є інша особа, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний за правилами цієї статті та положень інших законів, які регулюють цю процедуру, ідентифікувати також особу, від імені якої здійснюється фінансова операція або яка є вигодоодержувачем.

Перед або після здійснення фінансової операції суб'єкт первинного фінансового моніторингу з'ясовує можливість віднесення її до фінансової операції, що, відповідно до Закону, підлягає фінансовому моніторингу. У разі виявлення такої фінансової операції вона підлягає реєстрації відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу. Для цього в реєстрі фіксується особа, що здійснює фінансову операцію, вид фінансової операції та підстави для її здійснення, дата та сума. Порядок реєстрації фінансової операції, що, відповідно до Закону, підлягає фінансовому моніторингу, встановлюється для банків - Національним банком України, а для інших суб'єктів фінансового моніторингу - Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що, згідно з Законом, підлягає фінансовому моніторингу, та зобов'язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію, та її характер.
10.4. Надання інформації про фінансову операцію
Фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема:


  • внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу);

  • переказ грошей з рахунку на рахунок;

  • обмін валюти;

  • надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів;

  • надання або отримання позики або кредиту;

  • страхування (перестрахування);

  • надання фінансових гарантій та зобов'язань;

  • довірче управління портфелем цінних паперів;

  • фінансовий лізинг;

  • здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

  • надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів;

  • відкриття рахунку.

Порядок надання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, встановлюється, відповідно, Національним банком України - для банків, а Кабінетом Міністрів України - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Надання інформації суб'єктами первинного фінансового моніторингу Уповноваженому органу в установленому порядку не є порушенням банківської або комерційної таємниці.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники не несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за надання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, якщо вони діяли в межах Закону, навіть якщо такими діями заподіяно шкоду юридичним або фізичним особам, та за інші дії, пов'язані з виконанням Закону.

Працівникам суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які надіслали Уповноваженому органу повідомлення про фінансову операцію, що підлягає, згідно з цим Законом, фінансовому моніторингу, забороняється повідомляти про це осіб, які здійснюють фінансову операцію, та будь-яких третіх осіб.

Внаслідок порушення працівниками суб'єктів первинного фінансового моніторингу наступає відповідальність, передбачена законами України.

У випадку, коли у працівників суб’єкта первинного фінансового моніторингу, який здійснює фінансову операцію, виникають мотивовані підозри, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний надавати Уповноваженому органу інформацію про таку фінансову операцію.

У випадку, коли суб'єкти первинного фінансового моніторингу, які здійснюють фінансові операції, підозрюють або повинні були б підозрювати, що такі фінансові операції пов'язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій, вони зобов'язані негайно повідомити про такі фінансові операції Уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені законодавством.

Інформація, що передається згідно з Законом, є такою, що має обмежений доступ. Обмін зазначеною інформацією, її розкриття та захист Уповноваженим органом, суб'єктами первинного фінансового моніторингу, органами виконавчої влади та Національного банку України, які, відповідно до законодавства, забезпечують регулювання та нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, здійснюється відповідно до законодавства.

Уповноваженому органу заборонено передавати будь-кому одержану від суб'єктів первинного фінансового моніторингу інформацію, яка містить комерційну чи банківську таємницю, за винятком випадків, передбачених статтею 13 Закону.
10.5. Фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу
Обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше з наступних ознак:



  1. переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

  2. купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;

  3. зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України на основі переліків, затверджених міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню;

  4. переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;

  5. зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

  6. зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

  7. відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

  8. переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;

  9. обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;

  10. проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях;

  11. придбання особою цінних паперів за готівку;

  12. виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;

  13. виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;

  14. розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.

Внутрішній фінансовий моніторинг - діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу щодо виявлення, відповідно до Закону, фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів.

Фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу

Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше з нижченаведених ознак:

1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, зокрема:

а) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена у банку на поточний момент, або сплату комісій (плати за здійснення окремих операцій з його коштами) у розмірах, більших ніж визначені суб'єктом первинного моніторингу за тотожними вкладами або операціями на поточний момент;

б) наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми документами суб'єкта первинного моніторингу щодо таких операцій за змістом або за строками її проведення;

в) внесення особою у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів або індосацію платіжних документів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунки інших осіб;

г) представлення особою інформації, яку неможливо перевірити;

ґ) неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової операції у зв'язку з незнаходженням такої іншої сторони або у зв'язку з її відмовою щодо їх прийняття;

д) відмова в наданні особою (клієнтом) відомостей, передбачених законодавством та відповідними внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

е) регулярне укладення особою строкових угод або використання інших похідних фінансових інструментів, особливо таких, що не передбачають поставки базового активу, за фінансовими операціями з одним або кількома контрагентами, результатом чого є постійний прибуток або постійні збитки особи;

є) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка здійснює неодноразовий обмін цінних паперів на інші цінні папери протягом поточного року без отримання або надання грошових компенсацій, пов'язаних з таким обміном;

ж) настання страхового випадку протягом короткого терміну, який визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після укладення страхової угоди;

2) невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи, зокрема:

а) не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується іншому суб'єкту первинного фінансового моніторингу або використовується для цілей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента), цінних паперів на пред'явника;

б) відсутність зв'язку між характером і родом діяльності особи з послугами, за якими особа звертається до суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

в) регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб'єкту первинного фінансового моніторингу;

г) зарахування на рахунок особи значної кількості платежів від фізичних осіб на суму, що не перевищує суму, визначену статтею 11 Закону, у тому числі через касу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо діяльність особи не пов'язана з наданням послуг населенню, збором обов’язкових або добровільних платежів;

ґ) істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розрахунки в безготівковій формі;

д) розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;

е) разовий продаж (купівля) особою великого пакета цінних паперів, що вільно не обертаються на організованому ринку, за умови, що особа не є професійним учасником ринку цінних паперів і цінні папери не передаються особі в погашення простроченої заборгованості контрагента перед особою;

3) виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу, передбачених цим Законом, зокрема:

а) регулярне зарахування на рахунок особи (у випадку юридичної особи, якщо це не пов'язано з її основною діяльністю) коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента;

б) передавання особою доручення про здійснення фінансової операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого (особистого) контакту з суб'єктом первинного фінансового моніторингу.



Внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших фінансових операцій, коли у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.
Перелік посилань

  1. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» із змінами і доповненнями, внесеними  Законами України від 24 грудня 2002 року N 345-IV, від 6 лютого 2003 року N 485-IV,  від 18 травня 2004 року N 1726-IV,  від 1 грудня 2005 року N 3163-IV.

  2. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом».

  3. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України» від 31 січня 2007 р. N 100 (із змінами і доповненнями, внесеними. постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2009 року N 520).

  4. Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки» від 3 серпня 2005 р. № 315-р.

  5. Постанова КМУ І НБУ «Про затвердження плану заходів на 2009 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» від 10 грудня 2008 р. N 1077.

  6. Постанова правління НБУ від 30 квітня 2002 року N 164 «Про схвалення Методичних рекомендацій з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом».

  7. Постанова Правління Національного банку України від 23 березня 2006 року № 104 "Про затвердження Змін до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу".

  8. Постанова Правління Національного банку України від 20 вересня 2005 року № 341 "Про затвердження Змін до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу".

  9. Постанова Правління Національного банку України від 12 серпня 2005 року № 287 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України".

  10. Постанова Правління Національного банку України від 04.04.2005 № 110 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”.

  11. Постанова Правління Національного банку України від 19.04.2005 № 137 "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням”.

  12. Постанова Правління Національного банку України від 17.03.2004 № 108 “Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

  13. Постанова Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 “Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу” (зі змінами).

  14. Постанова Правління Національного банку України від 04.06.2003 № 233 "Про затвердження Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями)”.

  15. Постанова Правління Національного банку України від 14.10.2003 № 446 “Зміни до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу”.

  16. Основи фінансового моніторингу фінансових послуг: Навч. посіб. / За заг. ред. д. е. н., проф. Внукової Н. М. - К.: КНТ, 2009. –

136 с.

  1. http://www.egmontgroup.org/

Управління безпекою [Текст]: конспект лекцій для аспірантів У 67 галузі знань 07 «Управління та адміністрування»; спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування» денної та заочної форм навчання / уклад. Н.С. Вавдіюк. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2016. – 233 с.


Комп’ютерний набір та верстка: Вавдіюк Н.С.


Редактор: Гордіюк О.С.


Підп. до друку 2016 р. Формат 60х84/16. Папір офс.

Гарн. Таймс. Ум. друк. арк. 14,25 . Обл.-вид. арк. 14,0.

Тираж 50 прим. Зам.

Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету

43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 75



Друк – РВВ ЛНТУ
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14



  • Перелік посилань 10.1. Органи фінансової розвідки: поняття і концепції функціонування
  • 10.2. Особливості діяльності групи Егмонт
  • 10.2. Фінансова розвідка в Україні. Система та субєкти фінансового моніторингу
  • Завдання Держфінмоніторингу
  • 10.3. Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції
  • 10.4. Надання інформації про фінансову операцію
  • 10.5. Фінансові операції, що підлягають обовязковому фінансовому моніторингу