Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Конспект лекцій для аспірантів галузі знань 07 «Управління та адміністрування»

Конспект лекцій для аспірантів галузі знань 07 «Управління та адміністрування»




Сторінка4/14
Дата конвертації19.03.2017
Розмір3.41 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
Тема 3. СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ БАНКУ

3.1. Правове забезпечення безпеки банку.

3.2. Організаційне забезпечення безпеки банку.

3.3. Стратегічне забезпечення безпеки банку.

Перелік посилань
3.1. Правове забезпечення безпеки банку

Реалізація прийомів та методів безпеки банку базується на відповідних правових нормах. Предметом правового регулювання безпеки банківської справи є суспільні відносини, які виникають у процесі організації, функціонування й розвитку банківської системи України.

Банківське право - це міжгалузевий комплексний правовий інститут, що об'єднує норми адміністративного, фінансового, цивільного та господарського права, які регулюють відносини між банками (небанківськими фінансовими установами) та іншими юридичними і фізичними особами в сфері банківської діяльності [1, с.26].

Банківське право виділено в окрему галузь права передусім за специфікою предмета, методів і принципів правового регулювання (рис. 3.1)[2, с.9].



Рис. 3.1. Критерії виділення банківської права [2, с.13]


Слід також зазначити, що особливістю банківського права є специфічне співвідношення публічних і приватних важелів регулювання. Це дає змогу характеризувати банківське право як комплексну галузь права. У зв’язку з цим методи правового регулювання банківського права мають комплексний характер — як публічно-правовий, так і приватноправовий. Зокрема, цивільно-правовий метод рівності сторін застосовується щодо договірних відносин між банком та його клієнтами. Використання публічно-правового методу зумовлено необхідністю виконання адміністративно-владних приписів певних учасників банківських правовідносин, оскільки він застосовується, наприклад, під час здійснення Національним банком України (НБУ) щодо інших банків функцій банківського нагляду тощо.

Система правового гарантування безпеки банку є сукупністю взаємопов’язаних предметом регулювання норм та інститутів банківського права, що характеризує його внутрішню структуру

(рис. 3.2).

Рис. 3.2. Система правового гарантування безпеки банку (на основі [2, с.14])


Розглядаючи правові основи забезпечення безпеки банку, слід звернути увагу на принципи їх регулювання, оскільки без урахування відправних ідей функціонування банківської системи, які вирізняються універсальністю, вищою імперативністю, загальним суспільним значенням у сфері правового регулювання банківських відносин, неможливо правильно тлумачити й застосовувати його норми.

Особливої уваги заслуговують результати наукових досліджень і правового регулювання проблем безпеки в кредитно-фінансовій сфері. Через історичні особливості захист цієї сфери від різного роду негативних факторів впливу постійно удосконалювався протягом всього часу існування кредитних організацій.

Під правовими джерелами гарантування безпеки банку розуміють вихідні від держави або визнані нею офіційно-документарні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного загальнообов’язкового значення. Передусім потребують вивчення нормативно-правові акти НБУ, що видаються у формі постанов Правління НБУ або у формі інструкцій, положень, правил, які затверджуються постановами правління НБУ (рис. 3.2).

Конституція України

Рішення Конституційного Суду України

Закони України

Підзаконні нормативно-правові акти

Загальні закони

Спеціальні закони

Постанови ВРУ

Локальні нормативно-правові акти

Міжнародні договори України

Укази Президента України

Декрети КМУ

Постанови Правління НБУ

Постанови КМУ

Міжнародно-правові звичаї

Правові джерела гарантування безпеки банківської справи

.

Рис. 3.2. Правові джерела гарантування безпеки банківської справи


Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи національної безпеки та встановлюються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Відповідно до Конституції України, основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень — цінової стабільності, що є також однією із функцій гарантування безпеки фінансово-кредитної системи України.

Основним діючим Законом гарантування національної безпеки, в т.ч. безпеки банку, є ухвалений в 2003 році Закон України «Про основи національної безпеки України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 39, ст.351), в якому серед суб'єктів забезпечення національної безпеки зазначено Національний банк України.

Закон «Про Національний банк України» і закон «Про банки і банківську діяльність» повинні містити ряд спеціальних положень, гарантування безпеки банківської установи, у ньому не тільки не наводиться визначення поняття «безпека», але і не зазначається гарантування безпеки як мета законодавчого регулювання. І нині НБУ не видано жодного нормативного або інструктивно-методичного гарантування безпеки банку.

У свою чергу, метою Закону «Про банки і банківську діяльність» є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Поняття «стабільний розвиток» і «захист законних інтересів» є лише одними із функцій гарантування безпеки банку, однак у наведених законодавчих актах не подано механізми реалізації цих функцій. У розрізі основних напрямків регулювання діяльності фінансово-кредитної сфери правове забезпечення подано у посібниках Ю.Ващенко, Г.Федоренко  [1,2] та ін.

Основні показники оцінки рівня правової безпеки банку подано у табл. 3.1.


Таблиця 3.1

Показники правової безпеки банку

Показники

Розрахункові формули

Порогові значення показників

Умовні позначення

Коефіцієнт платіжної дисципліни (Кп.д.)



1

Поп – процентний дохід, тис. грн;

ШС - збитки від штрафних санкцій, тис. грн



Коефіцієнт

якості юридичних

послуг (Кя.юр.п.)




1

Свиг. - судові справи, виграні в суді, од.;

Сзаг. - загальна кількість судових позовів банку, од.



Коефіцієнт юридичного менеджменту (Кюр.м.)



1

Попл. - дохід від відшкодованих штрафних санкцій, тис. грн;

Пнар. - дохід від нарахованих штрафних санкцій банку, тис. грн


Розрахунок показників правової безпеки дозволить оцінити рівень безпеки банку та розробити основі заходи з її гарантування.


3.2. Організаційне забезпечення безпеки банківської установи
Реалізація функцій безпеки банківської справи вимагає раціональної організації менеджменту фінансово-кредитної установи.

Процес гарантування безпеки банку повинен узгоджуватись з іншими управлінськими системами в рамках загальної системи управління фінансово-кредитної установи з метою підвищення ефективності контролю за реалізацією прийнятих рішень.

Як управлінська система забезпечення безпеки банку передбачає наявність двох підсистем: підсистеми, якою керують - об’єкта управління та підсистеми, яка керує - суб’єкта управління.

Склад суб’єктів та об’єктів забезпечення безпеки банку майже збігається: до них належать держава в особі її органів влади, підприємства, громадяни тощо. Як об’єкт забезпечення безпеки банку кожен з них є елементом його соціально-економічної системи, якому властивий певний стан (рівень) безпеки, а як «суб’єкт» він здійснює діяльність з поліпшення стану безпеки «об’єктів». Тобто поняття суб’єкта і об’єкта вживаються як однопорядкові, а розмежування між ними здійснюється за функціональною ознакою.



Об’єкт діяльності суб’єктів забезпечення безпеки є:

  • фінансова діяльність;

  • кадровий склад банківської установи;

  • інформаційне забезпечення;

  • силове забезпечення фінансово-кредитної установи;

  • політико-правове забезпечення;

  • ринкова безпека банку тощо.

Суб’єктом гарантування безпеки банку є міністерства, інші органи державної влади, фінансові установи, всі учасники відтворювального процесу, у тому числі й громадяни.
Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
Безпосереднім суб’єктом гарантування безпеки банку є служба безпеки банку, яка за допомогою методів, прийомів та важелів здійснює цілеспрямований вплив на функціонування об’єкта. Для вирішення окремих завдань забезпечення безпеки банку залучаються спеціалісти планово-економічного відділу, відділу праці і заробітної плати, супроводження банківських операцій, інформаційних технологій, маркетингового, юридичного, аналітичного та інших відділів. Сукупність повноважень основних суб’єктів підсистеми забезпечення безпеки банку визначається функціями, які покладені на суб'єкти гарантування безпеки банку, і організаційною структурою служби безпеки банку, на котру покладено завдання щодо її забезпечення. Такими повноваженнями виступають закріплені керівництвом права і обов'язки суб'єктів забезпечення безпеки банку.

Служба безпеки банку – структурні підрозділи та посадові особи, що організовують і забезпечують безпеку банківської установи. Для цього у великих фінансово-кредитних установах створюють спеціальні департаменти, до складу яких входять відділи, бюро чи групи: внутрішньої охорони, кадрів, планові, розрахункові, з касових і банківських операцій, претензійні, з мобілізації внутрішніх резервів та ін. Основна мета діяльності служби безпеки банку – приймати і обґрунтовувати рішення, які відповідають досягненню банківською установою її завдань і цілей. До основних складових цієї мети можна віднести максимізацію прибутку та акціонерного капіталу банку, прискорення руху грошових коштів, забезпечення фінансової стійкості [4, с.39].

Система організаційного забезпечення безпеки банку це взаємозв’язана сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів банку, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки і забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо зміцнення безпеки банку [4, с. 33; 5, с.57]. Структурно-логічна модель організації забезпечення безпеки банку подана на рис. 3.4.

Із рис. 3.4 видно, що структурно-логічна модель організації забезпечення безпеки банку складається з двох підсистем (яка керує і якою керують). Цією системою регулюють відносини з гарантування фінансової, кадрової, інформаційної, політико-правової, силової, ринкової безпеки банку.

Організаційне забезпечення безпеки банку може покладатися на спеціалізовані фірми, що надають послуги безпеки, на структурні підрозділи банку відповідно до їх спеціалізації, а також на спеціально створені підрозділи служби безпеки банку. Аналіз процедури створення та функціонуванні служби безпеки банку, яка передбачає здійснення правових і організаційних заходів.

Підсистема (суб’єкт), яка керує

Дирекція банку

Менеджери банку

Підсистема (суб’єкт), якою керують

Гарантування безпеки банку

Фінансова безпека

Кадрова безпека

Інформаційна безпека
Правова безпека
Силова безпека
Маркетингова (ринкова) безпека
вхід

вихід

Рис. 3.4. Структурно-логічна модель організації забезпечення безпеки банку [на основі 4, с. 40]

Передусім, створюється організаційний центр (група, рада, комітет тощо) при керівникові банківської установи, що представлений управлінцями структурних підрозділів банку, фахівцями та спеціалістами, що добре обізнані з функціями забезпечення безпеки банку. Беручи до уваги організаційну структуру служб безпеки великих фінансово-кредитних установ, комерційних банків, фінансово-промислових груп, страхових компаній, інвестиційних фондів, можна виявити їх характерні особливості, чинники, що впливають на формування цих структур, і таким чином сконструювати типову модель організаційної структури служби безпеки банку. Організаційна структура служби безпеки банку – це впорядкована сукупність органів управління діяльністю банку та взаємозв’язків між ними.

При побудові організаційної структури служби безпеки банку слід дотримуватись наступних принципів [7, с. 210-211]:


  1. Оптимальності – створення мінімально необхідної кількості зв’язків між органами управління.

  2. Оперативності та гнучкості – здатність швидко реагувати на зміни в зовнішньому середовищі або у самій структурі.

  3. Надійності – гарантія достовірності передачі інформації і безперервність функціонування системи.

  4. Простоти і економічності – полягає у відсутності дублювання робіт та у мінімізації витрат на реалізацію цілей.

  5. Спеціалізації – цілеспрямування окремих підрозділів на виконання конкретних функцій управління.

  6. Незалежність системи управління від окремих осіб – організаційна структура повинна будуватись не під конкретну особу, а навпаки – працівники за своїми здібностями, професійними навиками повинні підбиратися для виконання цілей організації.

Принципи її побудови залежать від виду та масштабів діяльності підприємства, обсягів та складності виконання фінансових операцій, інтенсивності інвестиційних процесів на підприємстві, характеру розподільчих відносин, наявності відокремлених структурних підрозділів, належності підприємства до складу вертикальних фінансово-організаційних утворень (асоціацій, холдингів, мережі франчайзингу, фінансово-промислових груп і т.д.).

При цьому повинен бути витриманий принцип інтегрованості структури забезпечення безпеки банку у загальну систему управління банківською установою на основі взаємоузгодження роботи різних відділів та служб між собою і з іншими службами управління для забезпечення найбільш ефективних зв’язків між ними, досягнення максимальної узгодженості та якості менеджменту організації в цілому.

Спираючись на дослідження Шелудька В.М. [8, с.58, 10-14], виділимо два типи ю підприємствасовою центрів управління безпекою банку, що визначаються принципами формування його організаційної структури:


  • ієрархічний тип, який передбачає рух управлінських рішень та інформаційних потоків по вертикалі, згідно з яким нижчий орган управління підпорядковується і контролюється вищому (характерні для лінійної, лінійно-функціональної, штабної, лінійно-штабної та дивізійної структури управління);

  • органічний тип, який характеризується відсутністю ієрархії при повній відповідальності керівників за кінцеві результати їхньої діяльності (характерні для проектної, кластерної, модульної, конгломератної, адаптивної, програмно-цільової координаційної, атомістичної та матричної структури управління).

Побудова організаційної структури служби безпеки банку повинна відбуватись із врахуванням наведених вище принципів та на основі наступних етапів [9, с. 209]:

1. Аналітичний. На цьому етапі здійснюється вивчення вимог до побудови організаційної структури згідно з наміченою стратегією економічної безпеки банку. Здійснюється розподіл організації по горизонталі на широкі блоки, які відповідають найважливішим напрямам діяльності щодо забезпечення безпеки. При побудові організаційної структури служби безпеки банку слід враховувати, що діяльність підрозділів служби безпеки банку базується на принципі подвійного підпорядкування: управління діяльністю підрозділів служби безпеки покладається на керівника банку, тоді як методичне їх забезпечення — на службу безпеки банку, а саме на її керівника.

2. Проектний – полягає у розробці нової структури служби безпеки банку. На цьому етапі встановлюється співвідношення повноважень різних посад із забезпечення безпеки банку та вибирається тип організаційної структури залежно від підпорядкованості рівнів та ланок управління: (лінійна; функціональна; лінійно-штабна; лінійно-функціональна; матрична). У кожному конкретному банку існує своя особлива організаційна структура залежно від масштабів і завдань діяльності, затвердженого штатного розпису тощо.

Специфіка діяльності комерційних банків, що пояснюється значним обсягом інформації, яка складає банківську таємницю, широкі зв'язки з клієнтами і партнерами, наявність матеріальних і фінансових цінностей спонукають до розробки матричної організаційної структури служби безпеки банку (рис. 3.5). Така структура передбачає об'єднання та виконання одним працівником, залежно від масштабів певного виду роботи, деяких функцій безпеки банку або, навпаки, деталізацію та розподіл між декількома спеціалістами окремого відділу, департаменту, служби завдань мінімізації впливу негативних факторів впливу на стан безпеки банку.


Рис. 3.5. Типова матрична організаційна структура служби безпеки банку [9, с. 209]


Як бачимо, наведена нами організаційна структура служби безпеки банку є комплексним утворенням, що має відповідні структурні підрозділи, які в сукупності забезпечують систему протидії або ж мінімізації негативним факторам впливу на стан безпеки банку.

3. Організаційний – полягає у впровадженні спроектованої організаційної структури служби безпеки банку. Діяльність служби безпеки банку неможлива без умілого управління її керівника, який спрямовує діяльність служби на виконання поставлених завдань.

Керівник банку разом із відділом кадрів здійснюють роботу щодо пошуку кандидатур на посади керівника служби безпеки банку, спеціалістів окремих підрозділів (інформаційного забезпечення, інкасування, ділової розвідки, контррозвідки, служби охорони тощо). Особливістю підготовчого процесу є формування серед колективу банку атмосфери захисту, тобто залучення до заходів безпеки всіх без винятку працівників з виконанням їхніх функціональних обов'язків. Однак координатором й організатором заходів безпеки, безперечно, виступають керівник та фахівці служби безпеки банку.

До компетенції працівників служби безпеки банку належать [10, с. 209]:


  • розроблення програми безпеки банку, організація та впровадження її у практику роботи підрозділів і установ;

  • розроблення структури підрозділів безпеки установ банку, системи заходів безпеки;

  • добір і розміщення співробітників служби та керівників підрозділів безпеки в установах банку;

  • керівництво діяльністю служби, координація діяльності підрозділів безпеки в установах банку;

  • забезпечення умов для ефективного виконання завдань безпеки діяльності банку та обов'язків співробітниками служби;

  • координація діяльності підрозділів банку з питань забезпечення його безпеки;

  • забезпечення взаємодії служби з правоохоронними органами з питань безпеки діяльності банку та його персоналу.

Таким чином, процес гарантування безпеки банку здійснюється на основі взаємозв’язку стратегічних та тактичних заходів, на реалізацію яких зосереджує зусилля служба безпеки банку.
3.3. Стратегічне забезпечення безпеки банку
Невпинне зниження конкурентноздатності економіки України, зростання економічної залежності від кон’юнктури коливань світових ринків, поглиблення соціальних диспропорцій та зростання соціальної напруги породжують все нові ризики, загрози та небезпеки в розвитку фінансово-кредитної системи держави. Тому важливими завданнями сьогодення є розробка науково обґрунтованих підходів стратегічного забезпечення безпеки банківської системи.

Стратегічне забезпечення безпеки банківської установи - процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове управління банківською установою, визначають цілі забезпечення безпеки, розробляють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі релевантні (найістотніші) зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, які постійно розвиваються і змінюються.

Важливою умовою стратегічного забезпечення безпеки банку є визначення бажаного майбутнього стану його безпеки і, виходячи з наявних потенційних резервів його розвитку, здійснення формування та реалізації стратегії забезпечення безпеки банку.

Стратегія забезпечення безпеки банку – це довгостроковий план дій, спрямованих на забезпечення його безпеки, пошук та створення відповідних резервів для запобігання, уникнення та ліквідації (нейтралізації, локалізації) можливих ризиків, загроз та небезпек, тобто це сукупність заходів управлінського, регулятивного, організаційно-правового та економічного характеру, які сприяють створенню належного конкурентного середовища на фінансовому ринку та забезпеченню захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків.

Формування цільових орієнтирів забезпечення безпеки банку


Формування концептуальних засад стратегії безпеки банку

Аналіз зовнішніх факторів впливу на стан безпеки банку

Аналіз сильних і слабких сторін забезпечення безпеки банку

Контроль за реалізацією стратегії забезпечення безпеки банку

Реалізація стратегії забезпечення безпеки банку

Вибір стратегічної альтернативи забезпечення безпеки банку

Оцінка

стратегічних альтернатив розвитку



банківської установи

Діагностика рівня безпеки банку

Структуру процесу формування стратегії забезпечення безпеки банку схематично показано на рис. 3.6.

Рис. 3.6. Механізм формування та реалізації стратегії забезпечення безпеки банку


Етап 1. Формування концептуальних засад стратегії забезпечення безпеки банку. Стратегія є найважливішим елементом самовизначення будь-якої фінансово-кредитної установи. Визначення стратегій — це процес, у якому враховуються всі аспекти зовнішнього та внутрішнього функціонування середовища банківської установи, здійснюється планування всіх найважливіших дій (підприємницьких, конкурентних, функціональних), які треба реалізувати, щоб забезпечити тривалий успіх організації.

Розробляючи та встановлюючи стратегії, потрібно враховувати [12, с. 421]:



  • типи реакцій на зміни умов у зовнішньому середовищі (в попиті, рівні конкуренції, законодавстві тощо) — як загрозливих, так і сприятливих: захист проти негативного розвитку подій та сприяння реалізації позитивних тенденцій;

  • варіанти розподілу ресурсів між підрозділами, відділами та напрямками діяльності з метою найефективнішого їх використання при сприянні досягненню стратегічних цілей;

  • методи конкуренції в кожному з напрямків діяльності фінансово-кредитної установи для забезпечення її конкурентоспроможності та адекватної реакції на загрозу з боку конкурентів;

  • варіанти нагромадження (або можливі втрати) необхідних внутрішніх конкурентних переваг для забезпечення конкурентоспроможності фінансово-кредитної установи за рахунок більшої збалансованості окремих частин (підсистем) потенціалу як основи для досягнення синергії стратегічних напрямків банківської діяльності.

На цьому етапі визначаються політика ведення банківського бізнесу, процедури та правила формування стратегій як альтернативних способів досягнення цілей, а також  підходи до планування в фінансово-кредитній організації.

Етап 2. Формування цільових орієнтирів безпеки банку. Формулювання місії та цілей забезпечення безпеки банку сприяє розумінню основної мети забезпечення його безпеки. Місія фінансово-кредитної установи полягає у забезпеченні його безпеки.

Згідно з визначеною місією розробляються цілі забезпечення безпеки банку. Цілі є вихідним моментом процесу формування стратегії забезпечення безпеки банку. Ціль безпеки банку – це конкретний, бажаний стан окремих напрямків забезпечення його безпеки, що визначає вид цільової функції системи, яких необхідно досягти протягом певного періоду.

Встановлення цілей — складний та трудомісткий процес, в якому поєднуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулювання цілей, а також урахування впливу дестабілізуючих чинників, які впливають на стан безпеки банківської установи. На основі досліджень В. Винокурова [13] подамо функцію цілей забезпечення безпеки банку:



(3.1)

де — рівень безпеки банку i за час t;



It-i — рівень безпеки банку i, досягнутий за попередній період t-1;

Iд — рівень безпеки банку і, установлений з урахуванням досвіду;

Ion — рівень безпеки банку і, установлений банками-конкурентами у схожій ситуації;

Inp — рівень очікувань керівників фінансово-кредитної організації за встановленим рівнем безпеки банку і.

Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам [12, с. 213] (рис. 3.7).


Рис. 3.7. Вимоги до формування цілей


Існує досить багато класифікаційних груп, які визначають цілі управління. Деякі з них поділено за такими ознаками [12, с. 220-221]:

  • за спрямованістю дій цілі - зовнішні та внутрішні;

  • за напрямками діяльності в банку - економічні, фінансові, інформаційні, соціальні, правові;

  • за можливістю їх повного здійснення - «цілі створення» (якого-небудь матеріального об’єкта чи системи) та «цілі розвитку» (коли йдеться про процес);

  • за охопленням рівнів управління - цілі всієї фінансово-кредитної установи, окремих підрозділів, груп або індивідуумів;

  • за часовими характеристиками - коротко-, середньо- та довгострокові;

  • за можливістю кількісного визначення - формалізовані, слабоструктуровані, неструктуровані;

  • за відповідною спрямованістю на види діяльності – стратегічні, тактичні, оперативні;

  • за ступенем оновлення – цілі підтримки наявного рівня, цілі поступової зміни окремих елементів системи та цілі оновлення системи в цілому (заміна системи);

  • за впливом на окремі елементи установи банку - корпоративні та управлінські; останні, у свою чергу, можна поділити на окремі цілі виконання адміністративної функції (цілі планування, організації, мотивації, контролю) і цілі функціонування, уособлених у цілях окремих підсистем банківської установи (маркетингові, збутові, фінансові, постачання, кадрові тощо);

  • за характером діяльності - цілі функціонування та цілі розвитку;

  • за пріоритетами - основні, побічні та підтримувальні;

  • за вимірюваністю - кількісні та якісні.

Для досягнення стратегічних цілей уся фінансово-кредитна організація має діяти стратегічно, розробляючи стратегії різного типу. Існують такі групи стратегій [12, с. 243, 14, с.189-236, 15]:

  • загальні для всієї фінансово-кредитної організації в цілому;

  • загальні конкурентні за окремими бізнес-напрямками;

  • продуктові для кожного з напрямків діяльності банку (як з надання різних видів послуг, так і з надання різних послуг);

  • функціональні для кожної з функціональних підсистем банківської установи;

  • ресурсні для забезпечення досягнення стратегічних орієнтирів загального, функціонального та продуктових типів стратегій.

Етап 3. Діагностика рівня безпеки банку. Пошук шляхів формування стратегії забезпечення безпеки банку здійснюється на основі діагностики стану його безпеки (розділ 2, § 2.3), яка включатиме аналіз зовнішніх факторів та аналіз сильних і слабких сторін забезпечення безпеки банку.

Етап 4. Оцінка стратегічної альтернативи розвитку банку.

Відповідно до виявленого в банку стану безпеки, необхідно здійснювати формування так званого набору стратегій безпеки шляхом аналізу стратегічних альтернатив забезпечення, які створюють можливості для досягнення бажаних цілей забезпечення безпеки банку.

Набір стратегій - це система стратегій різного типу, що їх розробляє банківська установа на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку банку, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі з метою досягнення безпеки.

Теорія та практика стратегічного управління довели необхідність побудови обґрунтованого «набору стратегій» за умови виконання певних вимог [12, с. 241]:


  • орієнтація на досягнення реальних взаємопов’язаних цілей (виходячи з того, що стратегія — це спосіб досягнення цілі);

  • ясність змісту та розуміння необхідності застосування певного набору (системи) стратегій;

  • ієрархічний характер, оскільки можна виокремити загальну стратегію, продуктово-товарні стратегії окремих підрозділів, основні та забезпечуючі стратегії (ресурсні та функціональні) для кожного зі скалярних ланцюгів прийняття рішень;

  • орієнтація на можливість деякої компенсації взаємопов’язаних одна з одною стратегій, що обумовлене різними можливостями (наявністю певних обмежень) їх застосування на окремих проміжках часу;

  • надійність, що передбачає його всебічну обґрунтованість, зваженість;

  • відображення господарських процесів у їхній сукупності та взаємозв’язку;

  • гнучкість і динамічність стратегічного набору, тобто врахування змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що відбувається в змінах у пріоритетах і змісті окремих стратегій, а також, у разі потреби, переході на резервні стратегії;

  • баланс рівноваги між прибутковими та витратними стратегіями, основними та компенсаційними, резервними.

Для використання переваг від наявності «набору стратегій» він має гнучко змінюватися у відповідних своїх складових
при зміні умов функціонування фінансово-кредитної установи та стратегічно-орієнтованих напрямів досягнення цілей.

Основна (базова) стратегія забезпечення безпеки банку формується на тривалу перспективу і є загальним планом управління, спрямованим на зменшення впливу дестабілізуючих факторів на стан безпеки з врахуванням інтенсивності їх дії на кожному з етапів життєвого циклу фінансово-кредитної організації. Загальна стратегія задає параметри для побудови «набору стратегій» безпеки банку.

Критерієм вибору основної стратегії забезпечення безпеки банку будуть слугувати стадії циклу життєвого розвитку організації. Згідно з теорією «довгих циклів» М.Кондратьєва та теорією життєвого циклу об’єкта (в даному випадку об’єктом дослідження є банк), можемо зробити висновок, що розвиток фінансово-кредитної установи відбувається хвилеподібно з тенденцією до зростання. Кожен банк має свій потенціал розвитку, свої умови його нарощення і підпорядковується закономірностям циклічного розвитку економічних процесів, які відбуваються на макро-, мезо- та мікрорівнях. У зв’язку з цим економічний розвиток є не щось інше як циклічний рух від базової рівноваги вихідного рівня до порушення його і формування рівноваги на новому рівні із більш складними структурними характеристиками. Зрозуміло, що циклічність – це об’єктивна закономірність. Залишається нез’ясованим механізм досягнення безпеки на різних стадіях циклу (рис. 3.8).


Точки прийняття рішень щодо типу стратегії забезпечення безпеки банку

СВ – стратегія вживання та оновлення; СІ – стратегія інтенсифікації зусиль; СП – стратегія попередження дії негативних факторів впливу; СС – стратегія стабілізації та зміцнення досягнутих позицій.


Зародження становлення стабілізація спад

Час


Індекс безпеки банку

СІ

СС



СП

СС

СП



СС

СП

СІ



СС

СП

СВ



СІ

СП

СВ



СІ

СС

СП



СС

СП

СВ



СС

СП

СІ



СВ

Рис. 3.8. Життєвий цикл розвитку фінансово-кредитної організації

Кожна стадія життєвого циклу фінансово-кредитної організації відповідає певному стану її безпеки. Етапу стабілізації відповідає стан безпеки; етапу депресії − стан небезпеки банку. На етапі зростання, як і на етапі спаду життєвого циклу фінансово-кредитної організації, можемо спостерігати різну інтенсивність прояву негативних факторів впливу, а тому залежно від наростання чи спаду впливу негативних факторів (відповідно стан загрози чи стан ризику) слід здійснювати вибір основної стратегії безпеки банку.

На основі життєвого циклу фінансово-кредитної організації стану його безпеки розробимо стратегії забезпечення безпеки банку.

Так, стратегія виживання та оновлення [16, c. 118] застосовується на стадії депресії (зародження) життєвого циклу фінансово-кредитної організації, якому відповідає стан небезпеки банку. Стратегія виживання та оновлення повинна передбачати пошук шляхів подолання небезпек для функціонування фінансово-кредитної установи, які включатимуть радикальну структурну перебудову банку, що в цілому сприятиме протидії та уповільненню розвитку деструктивних процесів і дозволить забезпечити виживання установи.

Стратегія інтенсифікації зусиль [16, c. 120] використовується для виходу із стану загрози банку. Характерною особливістю стратегії є те, що вона використовується як на стадії зростання, так і на стадії спаду життєвого циклу фінансово-кредитної організації (див. рис. 3.8), а тому повинна передбачати заходи як на підтримання позитивних зростаючих позицій, так і на недопущення переходу банку до стану небезпеки, де дія негативних факторів впливу є максимально деструктивною. Стратегія інтенсифікації зусиль полягає у створенні передумов для виходу з кризи та подолання наслідків загрозливих факторів впливу на основі покращення рівня існуючих позицій функціонування фінансово-кредитної установи. Стратегія має на меті розробку на всіх рівнях управління банком системи заходів, спрямованих на активізацію інтенсивності використання усіх видів ресурсів праці, енергії, сировини і матеріалів, обладнання, ліквідацію непродуктивних витрат.

Стратегія запобігання дії негативних факторів впливу [16, c. 121] націлена на вихід із стану ризику банку. Характерною особливістю стратегії є те, що вона використовується як на стадії зростання, так і на стадії спаду економіки (див. рис. 3.8), а тому повинна передбачати заходи як для підтримання позитивних зростаючих позицій, так і для недопущення переходу до стану загрози та дії деструктивних факторів впливу. Стратегія запобігання діям негативних факторів впливу повинна забезпечувати перехід до зростання банківської установи, тим самим створюватимуться передумови для забезпечення її безпеки.

Стратегія стабілізації та зміцнення досягнутих позицій [16, c. 122] використовується для підтримання стану безпеки банку та створення нових передумов її зміцнення. Стратегія стабілізації та зміцнення досягнутих позицій передбачає спрямування зусиль на підтримку збалансованого, диверсифікованого (вертикального, горизонтального та діагонального) розвитку фінансово-кредитної установи, підвищення ролі фінансово-кредитних механізмів, розширення відтворювальних процесів.

Застосування стратегії стабілізації та зміцнення досягнутих позицій сприятиме досягненню нового етапу стабілізації банківської організації, який за своєю суттю є початковою стадією життєвого циклу фінансово-кредитної організації для наступного зростання. Тому стратегія стабілізації та зміцнення досягнутих позицій повинна мати необхідну основу для стійкого росту ефективності суспільного виробництва та створення умов для збереження та нарощення позитивних тенденцій зростання банківської установи.

Етап 5. Вибір стратегічної альтернативи розвитку банку. Цільові установки забезпечення безпеки будуть відрізнятися залежно від рівня розвитку фінансово-кредитної установи. Резюмуючи розгляд стратегій забезпечення безпеки банку, зведемо у таблицю типологію та визначальні риси основних стратегічних альтернатив забезпечення його безпеки (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Типологія та визначальні риси побудови стратегії забезпечення безпеки банку

Етап життєвого циклу фінансово-кредитної організації

Стан безпеки в банку

Основна стратегічна ціль

Тип перебудови організаційної структури

За місцем установи у конкурентній боротьбі

Переважаючий характер управлінських заходів

Переважаючий тип управлінського впливу

1

2

3

4

5

6

7

Депресія, криза, зародження

Небезпека

Вихід із кризи банківської установи

Радикальне перетворення

Новачок

Ліквідаційний

Жорстке регулювання

Спад

Загроза

Локалізація загроз, відновлення порушеної рівноваги


Помірне перетворення

Послідовник

Ліквідаційно-превентивний

Поєднання жорсткого та м’якого регулювання

Продовж. табл. 3.2



1

2

3

4

5

6

7

Зростання, становлення

Ризик

Зниження ризиковості, розсіювання потенційних деструктивних чинників

Звичайні зміни

Претендент на лідерство

Превентивно-ліквідаційний

Поєднання м’якого та жорсткого регулювання

Стабілізація



Безпека

Підтримка та зміцнення досягнутих позицій безпеки банку

Незмінне функціонування

Лідер

Превентивний

М’яке регулювання

Етап 6. Реалізація стратегії забезпечення безпеки банку. Стадія реалізації стратегії відіграє важливу роль у процесі здійснення стратегічного управління організацією. Важливою особливістю стадії виконання стратегії є те, що вона потребує висококваліфікованого менеджменту. Невміле виконання найперспективнішої стратегії може призвести до погіршення ситуації, а за умови професійного підходу фінансово-кредитна організація може отримати шанс на успіх, навіть якщо і були допущені помилки при розробці стратегії. Задовільне виконання стратегії має здатність компенсувати негативні наслідки, що можуть виникати на цьому етапі через наявність у ній недоліків або ж у силу появи в середовищі непередбачених змін.

Виконання стратегії спрямоване на вирішення наступних трьох завдань [15, с.363]:

По-перше, встановлення пріоритету серед адміністративних завдань, щоб їх відносна значущість відповідала тій стратегії, яку буде реалізовувати організація. Це стосується, в першу чергу, таких завдань, як розподіл ресурсів, встановлення організаційних відносин створення допоміжних систем.

По-друге, встановлення відповідності між обраною стратегією та процесами всередині організації для того, щоб зорієнтувати діяльність організації на здійснення обраної стратегії. Відповідність повинна бути досягнута з таких характеристик, як організаційна структура, система мотивування та стимулювання, норми та правила поведінки, кваліфікація робітників та менеджерів тощо.

По-третє, це вибір та узгодження із здійснюваною стратегією стилю лідерства та підходу до управління організацією.

Етап 7. Контроль за реалізацією стратегії забезпечення безпеки банку. Система контролю повинна базуватись на принципі запобігання небезпекам функціонування системи, а не ліквідації наслідків. Формування системи контролю передбачає:

- визначення напрямків, за якими буде контролюватися діяльність;

- формування критеріїв оцінки функціонування системи згідно з кожним напрямком;

- формування системи моніторингу безпеки з метою запобігання негативним факторам впливу в разі відхилення показників безпеки банку відповідно до обраних функціональних критеріїв;

- вдосконалення (формування) структури інститутів, які будуть здійснювати процес контролю в банку;

- формування механізму несення відповідальності за невідповідність господарської діяльності об’єктів умовам та критеріям безпеки банку;

- реформування системи законодавства гарантування безпеки банківської справи, удосконалення системи банківського нагляду за дотриманням законодавства.

Наведений механізм формування та реалізації стратегії забезпечення безпеки банку охоплює всі сфери управлінської діяльності та рівні системи управління, які пов’язані з упровадженням розроблених стратегій забезпечення безпеки банку, наглядом за їх здійсненням та досягненням визначених результатів. Наведений механізм сприятиме подоланню потенційних та існуючих негативних факторів впливу на стан безпеки банку та повинен підсилюватися тактичними та оперативними заходами, що оформлюються відповідними організаційними планами, цільовими комплексними програмами, сітковими графіками, технологічними картами тощо.


Перелік посилань

      1. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 344 с.

      2. Федоренко Г. О. Банківське право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2004. — 86 с.

      3. Ніколаєв Є. Проблеми застосування категоріального апарату науки про національну та соціально-економічну безпеку // http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=87&c=2155

      4. Фінансовий менеджмент: Підручник / кер. кол. авт і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.

      5. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - Т.1. - 2-е изд. перераб. и доп. – К.: Ника-Центр, Эльга , 2004.- 624 с.

      6. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч.посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2005. – 240 с.

      7. Тарнавська Н. П. Менеджмент: теорія та практика / Н. П. Тарнавська, P. M. Пушкар. – Тернопіль : Карт-бланш, 1997. – 456 с.

      8. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 439 с.

      9. Різник Н.С., Воробйова І.А. Оцінка та шляхи забезпечення економічної безпеки банку // Економічні науки. Серія «Облік і фінанси». Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет.
        Луцький національний технічний університет - один з наймолодших технічних університетів України, має IV рівень акредитації.
        - Випуск 5 (20). – Ч. 2. – Редкол.: відп. ред. д.е.н., професор Герасимчук З.В. – Луцьк, 2008. – 368 с.

      10. Берлач А.І. Безпека бізнесу: Навч.посіб. – К.: Університет «Україна», 2007. – 280 с.

      11. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 360 с.

      12. Шершньова З. Є. Стратегічне управління: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2004. — 699 с.

      13. Винокуров В. А. Организация стратегического управления на предприятии. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 160 с.

      14. Мізюк Б.М. Стратегічне управління: Підручник / Б.М. Мізюк.– 2-ге вид., перероб. і доп. – Львів: Магнолія плюс, 2006. – 392 с.

      15. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. – К.: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2001. – 560 с.

      16. Герасимчук З.В., Вавдіюк Н.С. Економічна безпека регіону: діагностика та механізм забезпечення. Монографія – Луцьк: Надстир’я, 2006. – 244 с.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14



  • Перелік посилань 3.1. Правове забезпечення безпеки банку
  • 3.2. Організаційне забезпечення безпеки банківської установи
  • 3.3. Стратегічне забезпечення безпеки банку
  • Перелік посилань
  • Луцький національний технічний університет