Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 170202 "Охорона праці"

Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 170202 "Охорона праці"




Сторінка1/5
Дата конвертації16.03.2017
Розмір1.12 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5


Міністерство освіти і науки України



МІСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ ТА СПОРУДИ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів напряму підготовки

6.170202 “Охорона праці”

денної форми навчання

Луцьк


РВВ Луцького НТУ

2


014

УДК 624(07)


До друку                      Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ.

(підпис)


Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ ______________директор бібліотеки.

(підпис)


Затверджено науково-методичною радою Луцького національного технічного університету,

протокол №7 від "18" березня 2014 року.


Рекомендовано до видання науково-методичною радою факультету екології та приладо-енергетичних систем Луцького національного технічного університету,

протокол №6 від "13" лютого 2014 року.


Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри охорони праці та безпеки життєдіяльності Луцького національного технічного університету,

протокол №5 від "10" грудня 2013 року.

Укладач:                  В.М. Стасюк, кандидат технічних наук, доцент

(підпис) Луцького НТУ

Рецензент:                  М.Є. Ліщук, кандидат сільськогосподарських наук, доцент

(підпис) Луцького НТУ

Відповідальний

за випуск:  ___________ Я.О. Мольчак, доктор географічних наук, професор

(підпис) Луцького НТУ




Міські інженерні мережі та споруди [Текст]: конспект лекцій для студентів напряму підготовки 6.170202 "Охорона праці" денної форми навчання / уклад. В.М. Стасюк. – Луцьк: Луцький НТУ, 2014. – 100 с.

Видання містить загальні теоретичні положення по всіх темах курсу.

Призначене для студентів спеціальності "Охорона праці" денної форми навчання.

©

В.М. Стасюк, 2014



ЗМІСТ
Передмова................................................................………………………………..4

1. Тема №1. Загальні відомості про міські інженерні мережі………….....................5

2. Тема №2. Джерела, системи, схеми та мережі водопостачання..……………….20

3. Тема №3. Каналізаційні мережі та споруди………………………………………21

4. Тема №4. Теплові мережі………………………………...………………………...88

Перелік літератури...................….....................................…….………………….98



ПЕРЕДМОВА
Інженерні мережі є одним із основних елементів благоустрою міських населених пунктів. Однак постійна розбудова останніх потребує комплексного вирішення ряду будівельних, транспортних, екологічних і санітарно-гігієнічних завдань. Тобто прокладання нових інженерних мереж повинне супроводжуватись раціональним вибором відповідних технічних засобів, застосуванням сучасних методів трасування, а також оптимальним розміщенням інженерних комунікаційних споруд, що в комплексі повинне забезпечити нормальний (безаварійний) режим експлуатації мереж.

Крім того, інженерний благоустрій міських населених пунктів супроводжується значною зміною навколишнього природного середовища. Тобто рівень безпечності довкілля істотно залежать від надійності інженерних мереж, у першу чергу, систем водо-, газо-, тепло- й електропостачання, а також каналізаційних споруд.

Тому робочою програмою дисципліни "Міські інженерні мережі" передбачено вивчення широкого кола питань зі спорудження підземних комунікацій, зокрема раціонального улаштування підземних мереж різного призначення, монтажу на них арматури та пристроїв, які забезпечують їх надійну експлуатацію тощо.

Метою вивчення дисципліни "Міські інженерні мережі" є отримання майбутнім фахівцем із охорони праці належного рівня знань в області міських інженерних мереж. У процесі вивчення даної дисципліни студенти мають набути досвід безпечної експлуатації зовнішніх водопровідних, каналізаційних і теплових мереж, а також бути спроможними оцінити раціональність варіанту їх прокладання.



Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МІСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ
Лекції 1-3.

Питання:

1. Міські інженерні мережі та їх роль у структурі міста.

2. Позначення та класифікація міських інженерних мереж.

3. Класифікація інженерних споруд.


1. Міські інженерні мережі та їх роль у структурі міста

Інженерні мережі є основним елементом інженерного благоустрою міських населених пунктів. Однак постійна розбудова останніх пов'язана із потребою комплексного вирішення ряду соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, будівельних, транспортних та архітектурних завдань. Тобто прокладання нових інженерних мереж повинне супроводжуватись раціональним вибором відповідних технічних засобів, застосуванням сучасних методів трасування, а також оптимальним розміщенням інженерних комунікаційних споруд, що в комплексі повинне забезпечити нормальний (безаварійний) режим експлуатації мереж. При цьому повинні обов'язково враховуватись геологічні та кліматичні характеристики регіону.

Крім того, інженерний благоустрій міських населених пунктів супроводжується значною зміною навколишнього природного середовища. Тому захист природи та раціональне використання її ресурсів є головним завданням сучасного містобудування. При цьому рівень забезпечення комфортної життєдіяльності міських населених пунктів одночасно із рівнем безпечності для довкілля істотно залежать від надійності магістральних і міських інженерних мереж, у першу чергу, систем водо-, газо-, тепло- й електропостачання, а також очисних споруд, які забезпечують приймання фекальних і дощових вод від каналізаційних мереж населених пунктів.

Проектувати інженерні мережі потрібно як комплексну систему, яка поєднує в собі всі підземні, наземні та надземні мережі та споруди, з урахуванням планів перспективного розвитку міста. Озеленення вулиць і мікрорайонів повинне здійснюватись у повній відповідності до розташування інженерних мереж у підземному просторі. Проїзна частина вулиць і проїзди в мікрорайонах, як правило, повинні бути вільними від прокладання трубопроводів і кабелів.

У цілому інженерне забезпечення сучасного міста є сукупністю систем водопостачання, каналізації, електро-, газо- та теплопостачання, телефонізації, радіофікації, телебачення і сміттєвидалення, які забезпечують функціонування та подальший розвиток населеного пункту. При цьому системи інженерного забезпечення складаються з головних споруд і інженерних мереж.

До головних споруд відносяться: водозабори, очисні водопровідні та каналізаційні споруди (побутові та дощові), теплоелектростанції (ТЕП) і котельні; газорозподільні станції (ГРС); електричні підстанції (ГПП 220, 110, 35 кВ); вузли зв'язку; автоматичні телефонні станції (АТС); сміттєзбірні станції тощо.


Інженерні мережі складаються з трубопроводів водопостачання, побутової та дощової каналізації, дренажу, тепло- і газопостачання, сміттєвилучення, а також кабельних мереж різного призначення, прокладених у відповідних конструкціях, із допоміжними пристроями та спорудами.
2. Позначення та класифікація міських інженерних мереж

У проектно-конструкторській документації прийняті позначення інженерних мереж відповідно до ЄСКД:

ВО – водопровідні мережі;

КО – каналізаційні мережі;

ГО – газові мережі;

ТО – теплові мережі;

WO – силові електричні мережі;

VO – слабкострумові електричні мережі.

Міські інженерні мережі класифікуються за наступними ознаками: видом; технологічними особливостями; показниками робочого середовища; матеріалами; терміном експлуатації; конфігурацією; місцем прокладання; методом прокладання; глибиною розміщення; призначенням.

За видом інженерні мережі поділяються на три групи:

1. Трубопроводи.

2. Кабелі.

3. Канали (загальні колектори), інша назва – тунелі.

До першої групи відносяться мережі водопроводу, каналізації, газові та теплові мережі, а також спеціальні мережі промислових підприємств (нафтопроводи, золопроводи, паропроводи тощо).

До другої групи відносяться мережі сильних струмів високої та низької напруги (для освітлення, електротранспорту) і мережі слабкого струму (телефонні, телеграфні мережі, мережі радіомовлення).

До третьої групи відносяться канали (колектори) для розміщення кабелів і загальні колектори, призначені для спільного розміщення мереж різного призначення (теплових, водопровідних, електричних). Канали бувають непрохідні, напівпрохідні та прохідні (колектори). Виготовляють їх із збірних залізобетонних блоків із великим ступенем заводської готовності. Канали (колектори) глибокого закладання діаметром більше двох метрів призначені для відведення стічних вод самопливом із міської території на каналізаційні насосні станції.

За технологічними особливостями:

- теплопроводи систем централізованого теплопостачання з максимальною температурою води від джерела тепла 150 °C;

- газопроводи високого, середнього та низького тиску;

- водопроводи зовнішньої мережі;

- каналізаційні мережі систем міської каналізації, включаючи водостік для відведення атмосферних вод;

- електричні мережі систем електропостачання (кабелі напругою до 1 кВ та кабелі високої напруги – 6-10 кВ) і телефонні мережі.

За показниками робочого середовища інженерні мережі характеризуються такими параметрами:

ВО – f (P); ТО – f (P, t); ГО – f (P); WO, VO – f (N); КО – f (i).

За матеріалом інженерні мережі класифікують на трубопроводи та кабелі.

Трубопроводи використовуються:


  • сталеві: ТО, ГО, ВО;

  • чавунні: ВО, КО;

  • бетонні: КО;

  • залізобетонні: ВО, КО;

  • азбестоцементні: ВО, КО, VО, ГО;

  • пластмасові: ВО, КО, ГО.

Кабелі електричних і телефонних мереж мають алюмінієві чи мідні жили з металевою оболонкою або без неї.

За терміном експлуатації:



  • 30 років – сталеві труби та кабелі;

  • 50 років – всі інші труби;

  • 100 років – канали.

За конфігурацією міські інженерні мережі поділяються на кільцеві та тупикові. Усі міські мережі (за винятком каналізаційних) можуть бути кільцевими.

За місцем прокладання – Державні будівельні норми (ДБН) дозволяють прокладання інженерних мереж під поверхнею вулиць у межах розділових смуг і під тротуарами (рис. 1). Розміщення підземних мереж та їх взаємне розташування не повинне призводити до підмивання фундаментів будівель і споруд, пошкодження інших мереж і зелених насаджень, а також забезпечувати можливість ремонту без ускладнень для руху міського транспорту.

За методом прокладання:

- роздільний (для трубопроводів і кабелів): підземний, надземний на низьких опорах та надземний на високих опорах;

- суміщений (для трубопроводів і кабелів): підземний в одній траншеї, підземний у прохідних каналах, у технічних підвалах і "зчіпках" між будинками, надземний на опорах і по стінах будинків.

Рис. 1. Розміщення інженерних мереж на вулицях районного значення: ЛЗ –лінія забудови; Пр – проїзна частина вулиці; Тр – тротуар; П1, П2, П3, П4 – технічні (розділові) смуги


При роздільному підземному методі прокладання трубопроводів і кабелів для кожної комунікації виготовляється окрема траншея; до сьогоднішнього дня метод широко використовується при будівництві інженерних мереж.

Недоліки:



  • великий обсяг земельних робіт;

  • корозія сталевих і чавунних трубопроводів;

  • труднощі проведення ремонтних робіт;

  • значне розкопування території.

Роздільний надземний на низьких опорах та роздільний надземний на високих опорах (за дозволом архітектурного нагляду) – для газопроводів, транспортуючих природний газ, а також кабелів слабкострумової електричної мережі. Зазвичай ці мережі прокладаються по дверних фасадах на висоті не менше 2 м від поверхні ґрунту (вище вікон першого поверху будівлі). Для газопроводів допускається цокольна прокладка.

Недолік – псування зовнішнього вигляду будинку. Переваги в порівнянні з роздільним підземним методом прокладання:

  • зменшення вартості будівництва;

  • зниження експлуатаційних витрат;

  • зменшення трудомісткості будівельних робіт;

  • підвищення надійності за рахунок зниження кількості аварій завдяки забезпеченню можливості постійного контролю стану мереж;

  • зниження трудомісткості ізоляційних робіт;

  • зменшення корозії трубопроводів.

Суміщений метод прокладання інженерних мереж в одній траншеї. Можливе спільне прокладання наступних комунікацій: ТО, ВО, ГО, КО. Переваги у порівнянні з роздільним методом прокладання мереж у землі:

  • зниження вартості будівництва;

  • зменшення обсягу земельних робіт;

  • зменшення ширини технічної смуги;

  • скорочення термінів будівництва.

Недоліки:

  • збільшення глибини закладання;

  • складність розробки східчастих траншей механізованим способом;

  • складність влаштування вводів мереж у будинки;

  • зниження надійності за рахунок корозії трубопроводів і кабелів.

При суміщеному методі прокладання інженерних мереж у прохідних каналах (колекторах) усі напірні трубопроводи, а також кабелі прокладають разом у залізобетонному колекторі (рис. 2).

Переваги:

    • розміщення на порівняно невеликій площі значної кількості трубопроводів і кабелів;

    • відсутність розкопування територій під час проведення ремонтних робіт і можливість прокладання нових мереж без порушення роботи транспорту та руху пішоходів;

    • збільшення терміну служби комунікацій через сприятливі умови їх експлуатації;

    • більш надійний захист від корозії, механічних пошкоджень і дії динамічних навантажень транспорту;

- зменшення обсягу земельних робіт і трудомісткості будівництва за рахунок збільшення застосування прогресивних конструкцій.

Рис. 2. Загальноміський колектор із інженерними мережами: 1 – щебенева основа; 2 – бетонна підготовка; 3 – цементний розчин; 4 – об'ємний залізобетонний блок колектора; 5 – рухома опора; 6 – теплопроводи; 7 – термоізоляція; 8 – закладна деталь; 9 – гідроізоляція; 10 – металева опора; 11 – шар вирівнювального цементного розчину; 12 – гідроізоляція перекриття; 13 – захисний шар з цементного розчину; 14 – світильник; 15 – отвір для стропувального троса; 16 – кронштейн; 17 – залізобетонна опора


Суміщений метод прокладання мереж по технічних підвалах і "зчіпках" між ними застосовують при трасуванні інженерних мереж по території мікрорайонів. Переваги:

    • зниження вартості будівництва;

    • зниження експлуатаційних затрат;

    • зменшення числа теплових камер і водопровідних колодязів;

    • збільшення термінів служби комунікацій за рахунок зменшення числа аварій.

Суміщений надземний метод прокладання на опорах і по стінах будинків застосовують на території промислових підприємств. У міському будівництві суміщене прокладання газопроводів і слабкострумових кабелів допускається по дворових фасадах будинків.

За глибиною закладання інженерні комунікації поділяються на мережі неглибокого та глибокого закладання. Межею є глибина промерзання ґрунту, що залежить від кліматичних і гідрогеологічних умов (рис. 3).



Рис. 3. Глибина закладання (а) інженерних мереж: а=0,8 м (залежить від величин статичного та динамічного навантажень; на глибині 0,8 м динамічне навантаження ≈ 0)


За призначенням інженерні мережі (ВО, ГО, ТО, WО, VО), крім каналізаційних, поділяються на:

- магістральні – живильні (М); розташовуються, зазвичай, у польових умовах від джерела живлення до межі міста; трасуються паралельно залізничним та автомобільним дорогам;

- розподільні (Рс) – розміщуються під вулицями у розділових смугах і під тротуарами; можливе прокладання по території мікрорайону;

- розвідні (Рз) – прокладаються в мікрорайонах від інженерних споруд до будинків; обслуговують квартали та групи будинків; є необхідними підземними спорудами кожної вулиці міста.



Каналізаційні мережі за призначенням поділяються на:

- приймальні (Пр) – служать для прийому стічних вод від систем внутрішньої каналізації, розташовуються в мікрорайонах від будинків або приймальних зливових колодязів до збиральних мереж;

- збиральні (З) – прокладаються в розподільних смугах вулиць або на території мікрорайону;

- відвідні (Від) – розміщуються, зазвичай, від межі міста до очисних споруд.


3. Класифікація інженерних споруд

Забезпечення міст і населених пунктів водою, газом, тепловою та електричною енергією залежить не тільки від правильного устрою інженерних мереж, але й від чіткої роботи технологічного устаткування інженерних споруд, установлених на них.

До інженерних споруд відносяться: газорегулюючий пункт (ГРП), центральний тепловий пункт (ЦТП) або тепловий розподільний пункт (ТРП), трансформаторна підстанція (ТП), каналізаційна насосна станція (КНС), підвищувальна водопровідна насосна станція (ПНС), телефонна розподільна шафа (ТРШ).

Інженерні споруди класифікують за наступними ознаками: технологічними особливостями, матеріалами, місцем розташування, методом будівництва, параметрами роботи, габаритами.



Газорегулюючий пункт (ГРП) – призначений для зниження тиску газу до низького та його очищення від механічних домішок. Технологічне устаткування розміщується в окремому одноповерховому цегляному будинку (63 м) або металевій шафовій установці (0,51 м), що розташовуються всередині кварталів або мікрорайонів.

ГРП обов'язково забезпечується під'їзними шляхами і відокремлюється від житлової зони смугою зелених насаджень. Радіус дії ГРП – до 1 км, максимальне навантаження – до 1500 м3/год. У ГРП не передбачене перебування постійного обслуговуючого персоналу. Контроль за роботою устаткування здійснюється автоматизованим способом і технічним персоналом Управління газового господарства.



Рис. 4. Принципова схема ГРП: 1 – запірна арматура; 2 – фільтр; 3 – регулятор тиску; Г2 – газопровід середнього тиску; Г1 – газопровід низького тиску


Центральний тепловий пункт (ЦТП) або тепловий розподільний пункт (ТРП) – призначений для приготування та розподілу гарячої води для потреб гарячого водопостачання, опалення та вентиляції. У ЦТП розміщена контрольно-вимірювальна апаратура, арматура відключення, швидкісні водопідігрівачі, система водопідготовки (зм'якшення та підвищення корозійної стійкості води). ЦТП розташовується в мікрорайоні в центрі теплового навантаження в окремо розміщеному одно- чи двоповерховому цегляному або збірному залізобетонному будинку, може бути вбудованим, а також виконаним у підземному варіанті, він забезпечується під'їзними шляхами. Розміри ЦТП залежать від теплової потужності (Qцтп до 30 Гкал/год), у плані 1212 м. У ЦТП передбачається наявність постійного обслуговуючого персоналу. Радіус дії – до 1,5 км.

Рис. 5. Принципова схема ЦТП (ТРП): Т1 – теплопровід від джерела, t1 = 150 C; Т2 – зворотний теплопровід, t2 = 70 C; Т3 – трубопровід теплоносія на потреби гарячого водопостачання, t3 = 55 C; Т4 – циркуляційний трубопровід; СО – система опалення; СВ – система вентиляції; СВГ – система гарячого водопостачання


Трансформаторна підстанція (ТП) – забезпечує зниження напруги змінного електричного струму з 10 кВ до 380/220 В (рис. 6). Розташовується всередині мікрорайону в окремих цегляних, залізобетонних або металевих спорудах, іноді вбудовується в інші споруди, може розміщуватись під землею. Розміри в плані 66 м.

Підвищувальна водопровідна насосна станція (ПНС) або підвищувальна водопровідна насосна установка (ПНУ) – призначена для підвищення тиску води у водогінній мережі. Її використання обумовлене наявністю в мікрорайоні 12-16-поверхових будинків, розміщується разом із ЦТП або на технічному поверсі окремо взятого будинку.

Каналізаційна насосна станція (КНС) – забезпечує перекачування господарсько-фекальних каналізаційних вод на очисні споруди міста.

Рис. 6. Схема розміщення ТП: Тр – трансформатор; W1 – силовий кабель напругою до 10 кВ; W2 – силовий кабель напругою 380/220 В


Телефонна розподільна шафа (ТРШ) – забезпечує телефонізацію мікрорайону, виконується у вигляді металевої шафи, встановленої на зовнішніх стінах, у технічних підвалах або в під'їздах будинків.
1.4. Принципи трасування інженерних мереж. Горизонтальне і вертикальне зонування

Трасування інженерних мереж визначає їх напрямок на плані міста. При виборі траси необхідно забезпечувати:

  • мінімальну довжину мереж;

  • прямолінійність (паралельність червоній лінії забудови, осям вулиць);

  • перетинання вулиць під кутом 90;

  • мінімальне руйнування дорожнього покриття;

  • максимальну механізацію будівельно-монтажних робіт;

  • створення шумозахисних зелених смуг;

та враховувати:

  • категорію ґрунту;

  • висоту ґрунтових вод;

  • наявність існуючих і запланованих до будівництва комунікацій;

  • архітектурно-планувальні рішення.

Інженерне устаткування населених місць призначене для створення комфортних умов життєдіяльності населення та забезпечення функціонування комунальних і промислових підприємств. Воно складається із систем водопостачання, каналізації, теплопостачання, електропостачання, газопостачання, зв'язку, освітлення, санітарного очищення та інших видів благоустрою.

Широко застосовуване на сьогоднішній день трасування магістральних мереж під вулицями міст призводить до виникнення наступних проблем:



  • розміщення нових підземних інженерних мереж на старих вулицях, вже насичених мережами, неможливе без перебудови існуючих мереж;

  • наявність засипаних траншей під проїзними частинами вулиць зменшує термін служби дорожнього покриття (внаслідок порушення природної структури ґрунту);

  • на перехрестях вулиць створюються складні перетинання окремих інженерних мереж, що призводить до необхідності влаштування дорогих поперечних галерей або до прокладки спеціальних футлярів для майбутніх інженерних мереж;

  • постійне насичення забудовуваних вулиць комунікаціями при роздільному методі їх прокладання в результаті призводить до безсистемного та нераціонального їх розміщення;

  • загострюються протиріччя, що виникають у ході розвитку основних видів міського господарства, транспорту й інженерних мереж;

  • завдаються великі збитки комунальному господарству міст через постійні розкопування і порушення сучасних дорожніх покрить;

  • проведення ремонтних робіт на мережах дезорганізує рух транспорту та порушує ритмічність перевезень;

  • влаштування транспортних тунелів і підземних пішохідних переходів на перехрестях вулиць призводить до значних складнощів щодо перенесення існуючих інженерних мереж;

  • ускладнюється реконструкція окремих елементів вулиць;

  • скорочуються терміни служби підземних інженерних мереж при проведенні реконструкції вулиць.

Як підземні, так і надземні мережі повинні узгоджуватися з поперечним профілем проектованих вулиць, із транспортною мережею та внутрішніми мікрорайонними мережами. Тобто трасування інженерних мереж потрібно здійснювати з урахуванням структурно-планувальних рішень населених пунктів, характеру шляхово-транспортної мережі, рельєфу місцевості, наявності та розміщення водойм і розташування найбільших споживачів води, газу й електроенергії.

Інженерні мережі прокладають переважно по вулицях і дорогах. Для цієї мети в поперечних профілях вулиць і доріг передбачаються місця для укладання мереж різного призначення – горизонтальне зонування. Так, на смузі між червоною лінією і лінією забудови укладаються кабельні мережі (силові, зв'язку, сигналізації, диспетчеризації); під тротуарами – теплові мережі або прохідні канали, газопроводи; на розділових смугах – водопровід, господарсько-побутова і зливова каналізація. При ширині вулиць у межах червоних ліній 60 м і більше прокладку підземних мереж проектують по обидві сторони вулиць.



При підземному укладанні інженерних мереж повинні дотримуватися певні відстані не тільки в горизонтальній, але й у вертикальній площині як між мережами і спорудами, так і між самими мережами – вертикальне зонування.
Контрольні запитання:


  1. Опишіть роль інженерних мереж у структурі сучасного міста.

  2. Які споруди відносяться до головних споруд систем інженерного забезпечення?

  3. Як згідно вимог ЄСКД позначаються інженерні мережі у проектно-конструкторській документації?

  4. Як класифікуються міські інженерні мережі за видом?

  5. Як класифікуються міські інженерні мережі за технологічними особливостями?

  6. Як класифікуються міські інженерні мережі за показниками робочого середовища?

  7. Як класифікуються міські інженерні мережі за матеріалами?

  8. Як класифікуються міські інженерні мережі за терміном експлуатації?

  9. Як класифікуються міські інженерні мережі за конфігурацією?

  10. Як класифікуються міські інженерні мережі за місцем прокладання?

  11. Як класифікуються міські інженерні мережі за методом прокладання?

  12. Як класифікуються міські інженерні мережі за глибиною розміщення?

  13. Як класифікуються міські інженерні мережі за призначенням?

  14. Наведіть схему розміщення інженерних мереж на вулицях районного значення та охарактеризуйте її.

  15. Охарактеризуйте роздільний підземний метод прокладання інженерних мереж. Наведіть переваги та недоліки цього методу.

  16. Охарактеризуйте роздільний надземний метод прокладання інженерних мереж на низьких опорах та роздільний надземний метод прокладання інженерних мереж на високих опорах. Наведіть переваги та недоліки цих методів.

  17. Охарактеризуйте суміщений метод прокладання інженерних мереж в одній траншеї. Наведіть переваги та недоліки цього методу.

  18. Охарактеризуйте суміщений метод прокладання інженерних мереж у прохідних каналах (колекторах). Наведіть переваги та недоліки цього методу.

  19. Охарактеризуйте суміщений метод прокладання інженерних мереж по технічних підвалах і "зчіпках" між ними. Наведіть переваги та недоліки цього методу.

  20. Наведіть схему загальноміського колектора з інженерними мережами та охарактеризуйте її.

  21. Як класифікуються каналізаційні мережі за призначенням?

  22. Для чого призначений газорегулюючий пункт?

  23. Для чого призначений центральний тепловий пункт?

  24. Наведіть схему центрального теплового пункту та охарактеризуйте її.

  25. Для чого призначена трансформаторна підстанція?

  26. Для чого призначена підвищувальна водопровідна насосна станція?

  27. Для чого призначена каналізаційна насосна станція?

  28. До виникнення яких проблем призводить застосовуване на сьогоднішній день трасування магістральних мереж під вулицями міст?


  1   2   3   4   5



  • Міські інженерні мережі та споруди
  • Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МІСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ Лекції 1-3.
  • 1. Міські інженерні мережі та їх роль у структурі міста
  • 2. Позначення та класифікація міських інженерних мереж
  • 3. Класифікація інженерних споруд
  • 1.4. Принципи трасування інженерних мереж. Горизонтальне і вертикальне зонування
  • Контрольні запитання