Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Конспект лекцій для студентів спеціальності 181 «Харчові технології»

Конспект лекцій для студентів спеціальності 181 «Харчові технології»




Сторінка3/20
Дата конвертації28.05.2017
Розмір3.42 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Система – це сукупність взаємозалежних елементів, які функціонують для досягнення певної мети. Основні характеристики систем: ціль, входи, виходи, зворотний зв'язок і зовішній середовище. Системи значно відрізняються між собою як за скдадом, так і за головними цілями. До систем відносяться апаратні та програмні засоби комп'ютерів, телекомунікації, системи життєзабезпечення, системи створення і т.д. До економічних систем відносяться: промислові підприємства, торговельні організації, комерційні банки, державні установи і т.д.
Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.
Економі́чна систе́ма - сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на
Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.

Отже, об'єктом економічної інформатики виступають економічні інформаційні системи, кінцева мета функціонування яких – ефективне управління економічною системою. Таким чином, Главная призначення інформаційної системи – створення сучасної інфраструктури для керування підприємством, організацією, установою.

Різноманітність завдань, розв'язуваних за допомогою ІС, привела до появи безлічі різнотипних систем, що відрізняються принципами побудови та закладеними в них правилами обробки інформації. Інформаційні системи можна класифікувати із цілого ряду різних ознак.

Класифікація інформаційних систем за ознакою структурованості завдань. Розрізняють три типи завдань, для яких створюються інформаційні системи:



  • структуровані (формалізовані);

  • неструктуровані (неформалізовані);

  • частково структуровані.

Структурована (формалізовані) завдання – завдання, де відомі всі її елементи та взаємозв'язку між ними. Неструктурована (неформалізовані) завдання – завдання, у якому неможливо виділити елементи та установити між ними зв'язки. Інформаційні системи для частково структурованих завдань.

Інформаційні системи, використовувані для розв'язку частково структурованих завдань, підрозділяються на два види управлінські звіти, що створюють, і орієнтовані головним чином на обробку даних; можливі альтернативи, що розробляють, розв'язку.

у. Класифікація ринку інформаційних систем за масштабності системи подана у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1


Класифікація систем, яка ґрунтується на класифікації бізнес-завдань. Принципи класифікації управлінських інформаційних систем:


  1. Рівень стратегічного керування (3 – 5 років).

  2. Рівень середньострокового керуванні (1 – 1,5 року).

  3. Рівень операційного керування (місяць – квартал - півріччя).

  4. Рівень оперативного керування (день - тиждень).

  5. Рівень керування реального часу.

Існують і інші типи класифікації інформаційних систем. За рубежем були розроблені спеціальні програми Стандарти інформаційних систем керування підприємствами системи MRP, MRP-II, ERP, ERPII.
Реальний час - режим роботи автоматизованої системи обробки інформації і керування, при якому враховуються обмеження на часові характеристики функціювання.
Інформацíйна систéма (англ. Information system) - сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.
MRP – це системи планування потреб у матеріальних ресурсах (забезпечує необхідний обсяг залишків матеріалів на складі).

MRP-II – призначені для планування виробничих ресурсів, тобто ресурсів, використовуваних для виробництва продукції.

Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) - ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал).

ERP – призначена для планування та керування матеріальними, виробничими та людськими ресурсами.

SAP R/3 - це ERP система (Enterprise Resourse Planning) керування ресурсами підприємства або SAP ER. ERP II – призначена для керування ресурсами тазовнішніми зв'язками підприємств. Інформаційні системи, застосовувані для планування та керування різними ресурсами, називаються інтегрованими системами керування або корпоративними інформаційними системами.

До основних компонентів інформаційних систем, що використовуються в економіці, відносяться: програмно-апаратні засоби, бізнес-додатка та керування інформаційними системами.


  1. Програмно-апаратні засоби інформаційних систем:

  • технічні засоби обробки інформації (комп'ютери та периферійні пристрої);
    Перифері́йний при́стрій - частина технічного забезпечення, конструктивно відокремлена від головного блоку обчислювальної системи.


  • системне та сервісне програмне забезпечення (операційні системи та утиліти);

  • прикладне програмне забезпечення офісного призначення (MS Office);

  • комп'ютерні мережі (комунікаційне обладнаня, мережне ПО та мережні додатки);

  • бази та банки даних.

  1. Бізнес-Додатки (прикладні програми):

  • локальні інформаційні системи (1С:Бухгалтерія, Инфин, Вітрило і т.д.);

  • малі інформаційні системи (1С: Підприємство, Вітрило, Галактика і т.д.);

  • середні інформаційні системи (PEOPLE SOFT, BAAN, SCALA і т.д.);

  • інтегровані системи керування (ERP).

  1. Керовані інформаційними системами призначене для керування та підтримки інформаційних процесів підприємства (керування персоналом, розвитком, якістю, безпекою, оперативне керування і т.д.) Таким чином, інформаційні системи, які розглядаються в економічній інформатиці, складаються із трьох основних компонентів:

  • інформаційні технології (апаратні та програмні засоби комп'ютерів, телекомунікації, дані);

  • функціональні підсистеми (виробництво, бухгалтерія та фінанси, збут, маркетинг, кадри ) і бізнес додатка (прикладні програми для розв'язку бізнес завдань);

  • керування інформаційними системами (персонал, користувачі, розвиток ІС, фінанси)

У цей час найбільш доцільним шляхом побудови економічної інформаційної системи є застосування готових розв'язків, які реалізовані у вигляді готових прикладних програм.
Застосунок, застосовна програма або прикладна програма (англ. application, application software, app) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.


  1. Покоління ЕОМ та їх класифікація.

Історія розвитку ЕОМ складає декілька поколінь. Кожне покоління ЕОМ характеризується
своїми конструктивними особливостями і можливостями.

Ознаки, що відрізняють покоління комп’ютерів:

  • Елементна база;

  • Швидкодія;

  • Обсяг пам’яті;

  • Пристрої введення та виведення інформації.

Перше покоління.

Перша ЕОМ створена в 1946 p. у США і називалася ЕNIAC (Electronic Numerical Integrator and Calculator - електронно-числовий інтегратор і обчислювач). Ця машина містила близько 18 тисяч електронних ламп, багато електромеханічних реле.

Електрова́куумна ла́мпа або електро́нна ла́мпа (ЕЛ) - електровакуумний прилад, що призначений для різноманітних перетворень електричних величин шляхом утворення потоку електронів та його керуванням.

У машин ЕNIAC, а також в інших перших ЕОМ був серйозний недолік: програма, що виконувалася зберігалася не в пам'яті машини, а набиралася складним способом з допомогою зовнішніх перемичок. В групу розробників цієї першої ЕОМ входив один із самих видатних вчених 20 століття – Джон фон Нейман. За його принципами будуються всі сучасні комп'ютери.
У 1951 році в Україні була створена «МЭСМ» (малая электронно-счетная машина). Ці
роботи здійснювались в Україні (м. Київ) в інституті електроніки АН УРСР під керівництвом
видатного конструктора обчислювальної техніки С.О. Лебедєва. Можна стверджувати, що «МЭСМ» була першою ЕОМ в континентальній Європі.

Континентальна Європа - це широко використовуване позначення, яке вказує на територію Європи, розташовану на європейському континенті (материк Євразія). У поняття не включені європейські країни, розташовані на островах (Велика Британія, Ісландія, Ірландія та ін.).

Згодом на зміну лампам прийшли напівпровідникові прилади.

Напівпровідникові прилади (англ. Semiconductor devices) - електронні компоненти, що виготовляються з напівпровідникових матеріалів (таких як кремній, германій, галій та ін.) і використовують їх електронні властивості.
Так завершився перший


етап розвитку ЕОМ.

Друге покоління.

Розробники ЕОМ завжди прямували за прогресом в електронній техніці. Коли в середині 50-х років на зміну електронним лампам прийшли напівпровідникові прилади, почалося переведення ЕОМ на напівпровідники.

Напівпровідникові прилади (транзистори, діоди) були значно компактнішими, ніж їхні
лампові попередники, мали триваліший термін служби, споживання енергії в ЕОМ на напів-провідниках було істотно нижчим. З упровадженням цифрових елементів почалося створення ЕОМ другого покоління.

В Україні першою малою ЕОМ стала машина «Днепр-1», серійне виробництво, якої було


налагоджено на заводі «Арсенал» (м. Київ).

Трете покоління.

Чергова зміна поколінь ЕОМ відбулася наприкінці 60-х років при переході від напівпровідникових приладів у пристроях ЕОМ до інтегральних схем.

Серійне виробництво - тип організації виробництва, що характеризується одночасним виготовленням на підприємстві широкої номенклатури однорідної продукції, випуск якої повторюється протягом тривалого часу, і широкою спеціалізацією робочих місць.
Мікросхе́ма, інтегральна мікросхема (англ. integrated circuit) - електронна схема, що реалізована у вигляді напівпровідникового кристалу (чипу) та виконує певну функцію. Винайдена у 1958 році американськими винахідниками Джеком Кілбі та Робертом Нойсом.
Інтегральна схема (мікросхема) – це невелика - пластинка кристалу кремнію, на якій розміщуються сотні і тисячі елементів: діодів, транзисторів, конденсаторів, резисторів тощо.

Швидкість ЕОМ зросла до 10 мільйонів операцій за секунду. Крім того, складати програми для ЕОМ стало під силу простим користувачам, а не тільки фахівцям у галузі електроніки.

Четверте покоління.

У процесі вдосконалення мікросхем з'явилися великі інтегральні схеми (ВІС), у яких на


один квадратний сантиметр припадає декілька десятків тисяч елементів. На основі ВІС були розроблені ЕОМ наступного - четвертого покоління.

Завдяки ВІС на одному невеличкому кристалі кремнію стало можливим розмістити таку

велику електронну схему, як процесор ЕОМ (про процесори йтиметься пізніше). Однокристальні процесори згодом почали називати мікропроцесорами. Перший мікропроцесор був створений компанією Intel (США) у 1971 р. Це був 4-розрядний Intel 4004, що містив 2250 транзисторів і виконував 60 тис. операцій за секунду

П'яте покоління.

Починаючи із середини 90-х років, у потужних комп'ютерах застосовуються супермасштабні ВІС, які вміщують сотні тисяч елементів на квадратний сантиметр. П'яте покоління характеризується ще більш високою швидкодією, макро-конвеєрним принципом організації обчислень та логічно-орієнтованим програмуванням.



  1. Принцип фон Неймана.

Користувач спілкується з комп'ютером за допомогою команд і програм. Ідею керування
обчислювальною машиною з використанням програми сформулювали ще в першій половині
XIX ст. Чарльз Беббідж та Ада Лавлейс, але реалізована вона була лише через сто років.
Ча́рлз Бе́ббідж (англ. Charles Babbage; * 26 грудня 1792 - † 18 жовтня 1871) - англійський математик і економіст, винахідник першої обчислювальної машини з програмним управлінням, принципи якої на ціле століття випередили науку і техніку, а в наш час знайшли втілення в ЕОМ.

На перших комп'ютерах (у 40-х роках XX ст.) окрему команду деякої програми реалізовував електронний блок. Щоб перейти до іншої програми, потрібно було змінювати комутацію
(з'єднання) електронних блоків, тобто структуру машини. Оскільки програмування зводилося
до перемикання блоків, витрачався час на підготовку машини до роботи перед розв'язуванням
кожної задачі.

У 1946 році американський математик Джон фон Нейман (1903-1957), використовуючи ідеї Ч. Беббіджа, сформулював загальні принципи будови комп’ютера, щоб він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій.

Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера:


  • арифметико-логічний пристрій;

  • керуючий пристрій, який організовує виконання програми;

  • запам’ятовуючий пристрій (оперативна пам'ять);

  • пристрої для введення інформації;

  • пристрої для виведення інформації.

Рис. 1.2 - П'ять базових елементів комп'ютера



Принципи функціонування сучасних комп’ютерів:

  • Принцип двійкового кодування полягає в тому що всі дані подаються у вигляді двійкових кодів;

  • Принцип програмного керування полягає в тому що всі операції з опрацювання даних здійснюються відповідно до програм і ці програми розміщуються в пам’яті комп’ютера;
    Числове́ програ́мне керува́ння (ЧПК) (англ. Computer numerical control) - комп'ютеризована система керування, яка зчитує командні інструкції спеціалізованої мови програмування (наприклад, G-код) і керує приводами метало-, дерево- чи пластмасообробних верстатів та верстатним оснащенням.


  • Принцип адресності полягає в такій організації пам’яті комп’ютера, за якої процесор може безпосередньо звернутись до даних, розміщених у будь-якій частині пам’яті. До того ж кожна мінімальна частина пам’яті (комірка пам’яті) має унікальне ім’я — адресу;

  • Принцип однорідності пам’яті полягає в тому, що всі дані, у тому числі й програми, зберігаються в одному і тому самому запам’ятовуючому пристрю.

Принципи будови комп’ютерів, сформульовані Джоном фон Нейманом (США, 1946 р.) і,
незалежно, Сергієм Олексійовичем Лебедєвим (СРСР, 1948 р.) стали завершенням першого

етапу розвитку науки про комп’ютери.

Під керівництвом Лебедєва було створено першу ЕОМ у Радянському Союзі (МЭСМ

малая електронно-счетная машина).

Сою́з Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік (скорочено - СРСР або Радянський Союз) - формально союз соціалістичних держав, утворених на уламках Російської імперії після революції 1917 року, наддержавне утворення, яке існувало в 1922–1991 роках у Центральній та Північній Азії, Східній Європі.




Рис. 1.3 - Мала електронно-лічильна машина. Створена в Інституті електротехніки АН
УРСР під керівництвом академіка Сергія Олексійовича Лебедєва в м.Києві, перша в СРСР і Європі.

  1. Принцип побудови ПК та базова апаратна конфігурація ПК.

Комп'ютер може коштувати від сотень до кількох тисяч доларів, тому важливо використовувати його з максимальною ефективністю. Щоб отримати максимальну користь від апаратних засобів, потрібно замислитися над низкою запитань: для чого призначений комп'ютер, які програми виконуватимуться і як, що ви очікуєте від комп'ютера і як це вплине на методику вашої роботи?

Комп'ютер – це універсальний засіб оброблення різноманітних видів інформації: текстової, графічної, цифрової, мультимедійної.

Можливості комп'ютера дуже великі, проте будь-яка його робота, що зовнішньо виявляється по-різному, фактично зводиться до виконання багатьох арифметичних і логічних операцій. Дані в комп'ютері подаються двійковими кодами, тобто сукупністю нулів та одиниць. Це пояснюється тим, що їх запам'ятовування і зберігання дуже легко реалізувати технічно (намагнічену ділянку поверхні беруть за 1, ненамагнічену – за 0). Отже, будь-який комп'ютер повинен мати запам'ятовувальний пристрій, у якому можна було б записувати та зчитувати двійкові коди. Користувач не може працювати з двійковими кодами, тобто в комп'ютері мають бути пристрої для перетворення інфор-мації зі звичайної форми на двійкову і навпаки. Такі пристрої називають пристроями введення і виведення інформації. Виконуючи будь-яке завдання, комп'ютер має здійснити

арифметичні та логічні операції. Це завдання виконує пристрій, який називають арифметично-логічним.

Щоб розв'язати завдання, на комп'ютері складають програму, яка разом з оброблюваними даними поміщається в запам'ятовувальний пристрій.



Програма – упорядкований набір деяких команд. У ній містяться вказівки, яку операцію виконати, над якими даними і куди помістити результат. Для організації вибору команд із запам'ятовувального пристрою та їх виконання необхідний ще один пристрій – пристрій керування. Він координує роботу всіх інших пристроїв машини в процесі виконання команд програми. Схематично це зображено на рис. 1.4.

Рис. 1.4


Після того як програма розміститься в запам'ятовувальному пристрої, її запускають на виконання. У пристрій керування надходять коди операції (що робити), а в арифметично-логічний – дані (з чим робити). Пристрій керування створює сигнали, що надходять на інші пристрої, які й забезпечують виконання цієї операції. Потім із запам'ятовувального пристрою вибирають іншу команду й організовують її виконання. Цей процес продовжується до закінчення всієї програми.

Персональний комп'ютер як універсальна технічна система має гнучку (відкриту) архітектуру, що може легко адаптуватися до потреб користувача у міру необхідності.

Техні́чна систе́ма (ТС) - це штучно створена сукупність елементів і відношень (зв'язків) між ними, які утворюють цілісну структуру об'єкта, що має властивості, які не зводяться до властивостей елементів і призначена для виконання корисних функцій.
Проте існує поняття базової конфігурації (конфігурація – склад обладнання).



Базова конфігурація – це мінімальний склад апаратних засобів, які забезпечують функціонування ПК як цілісної обчислювальної системи.

Базова конфігурація ПК охоплює такі апаратні засоби:



  • системний блок – це основний блок, усередині якого встановлено ключові компоненти;

  • монітор — пристрій візуального зображення інформації — один із головних пристроїв виведення інформації;
    Пристрій виведення інформації (англ. output device) - периферійний пристрій для виведення інформації (результатів роботи обчислювальної машини) для людей і в зрозумілій для людей формі. Найчастіше пристрої виведення інформації виводять інформацію через звук і візуально.


  • клавіатура — пристрій керування ПК, введення інформації;

  • миша — пристрій керування ПК, введення інформації, миша розширює можливості клавіатури, надає додаткові зручності.

Поняття «базова конфігурація» може змінюватись. Зокрема тепер не можна уявити ПК без пристрою читання-записуванню CD, DVD-дисків, принтера. Комбінація монітора та клавіатури забезпечує інтерфейс користувача.

  1. Програмне забезпечення комп’ютера.

В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою. Цей принцип забезпечує універсальність використання комп'ютера: у певний момент розв'язується задача відповідно до вибраної програми. Після її завершення у пам'ять завантажується інша програма, що розв'язує іншу задачу, і т. д.

Комп'ютерна програма (computer program) – запис алгоритму розв’язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп'ютер.

Для нормального розв'язання задач на комп'ютері потрібно, щоб програма була налагоджена, не потребувала дороблень і мала відповідну документацію. Тому стосовно роботи на комп'ютері часто використовують термін «програмний засіб».



Програмний засіб – програма або сукупність програм на носієві даних із програмною документацією, розроблених відповідно до стандартів та інших нормативних документів і придатних для використання за своїм призначенням.
Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.
Програ́мна документа́ція - сукупність документів, що містять відомості, необхідні для розробки, виготовлення, супроводу та експлуатації програм. Програмна документація є одним з видів технічної документації.


Програмне забезпечення (software) – сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи оброблення даних.

Сам по собі комп'ютер не містить знань із жодної галузі застосування: все це зосереджено у програмах, які виконують на комп'ютерах. Програмне забезпечення сучасних комп'ютерів охоплює мільйони програм – від ігрових до наукових. Усі програми можна умовно поділити на три категорії (рис. 1.5):

1. Системні програми, що виконують такі функції: керування ресурсами комп'ютера; перевірку дієздатність пристроїв ПК; видавання довідкової інформації про комп'ютер тощо.

2. Прикладні програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних для користувачів робіт.

3. Інструментальні програми – це програми, що використовуються для створення нових програм для комп’ютерів.

Рис. 1.5. Класифікація програмного забезпечення


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20



  • Покоління ЕОМ та їх класифікація.
  • Ознаки, що відрізняють покоління комп’ютерів
  • Принципи функціонування сучасних комп’ютерів: Принцип двійкового кодування
  • Принцип програмного керування
  • Принцип однорідності пам’яті
  • Принцип побудови ПК та базова апаратна конфігурація ПК.
  • Програмне забезпечення комп’ютера.
  • Компютерна програма (computer program)
  • Програмний засіб
  • Програмне забезпечення (software)